Тут отримали вищу освіту кінорежисер О.Довженко, письменники С.Васильченко і С.Сергєєв-Ценський. 1925 р. інститут перетворено на педагогічний технікум, 1930 р. – на інститут соціального виховання, 1937 р. – на учительський інститут, з 1954 р – Глухівський педагогічний інститут. 1976 р. присвоєно ім’я С.М. Сергєєва –Ценського, 2008 р. – О.Довженка.

Пам’ятка розташована на території Національного заповідника «Глухів». Займає східну частину території педуніверситету, виходячи фасадами бічних крил на червону лінію забудови вул. Інститутської. Чільний південний фасад обернений до вул. Києво-Московської, від якої корпус відділяє сквер.

Будівництво театру розпочалось у червні 1897 року за проєктом архітектора Зиґмунта Ґорґолевського — автора багатьох монументальних споруд Польщі й Німеччини.

Відкрився театр для глядачів 4 жовтня 1900 р.

Роки незалежної України

У травні 1999 р. театр став важливим об'єктом Шостої Зустрічі Президентів країн Центральної Європи у Львові: Болгарії — Петер Стоянов, Румунії — Еміль Константінеску, Угорщини — Арпад Генц, Австрії — Томас Клестіль, Словенії — Мілан Кучан, Чехії — Вацлав Гавел, Німеччини — Роман Герцог, України — Леонід Кучма та Польщі — Александр Квасневський. Ця історична зустріч президентів сприяла другому оновленню театру.

У 2000 році театр святкував 100-річний ювілей. Було вирішено, що Указ про надання театрові імені Івана Франка «втратив чинність», і тому його замінили на ім'я Соломії Крушельницької.

У 1993 році під стінами храму в прибудованому приміщенні пройшла перша літургія. Церква була відбудована і освячена єпископом Конотопським і Глухівським 26 липня 2000 року.

Вага — 1148 г, діаметр — 30,6 см, зроблена із золота 958 проби^[1]. Техніки виготовлення: лиття за втраченою восковою моделлю, карбування, гравіювання, філігрань, паяння, інкрустація кольоровими емалями.

На думку вчених, пектораль була виготовлена ​​грецькими майстрами-торевтами на замовлення скіфської знаті у другій чверті IV століття до н. е. в ювелірних майстернях Афін або Пантікапея.

Пектораль було виявлено о 14 годині 30 хвилин 21 червня 1971 під час археологічних досліджень центрального поховання у кургані скіфського періоду Товста Могила поблизу міста Покров Дніпропетровської області

Збудований у 1017—1037^[5] роках на замовлення і коштом київського князя Ярослава Мудрого. Названий на честь Святої Софії. Мав статус катедрального собору. З перервами був резиденцією київських митрополитів (православних та унійних). До середини XIII століття використовувався як головна церква Русі, місце поховання великих князів київських. При соборі велося літописання, була створена перша бібліотека. Занепав у XIV столітті. Відновлений стараннями митрополита Петра Могили і гетьмана Івана Мазепи. Був головним храмом Софійського монастиря (з 1638)

Підготувала:Шлик Софія 5А

Там була давня дунайська переправа. Через неї гунни здійснювали набіги на Візантійську імперію.

Знайдені стародавні меч, кинджал, сідло, кінська збруя та парадний пояс. Прикраси зроблені із золота, срібла і позолоченого срібла зі вставками з відшліфованих каменів альмандинів. Такі ювелірні вироби в V ст. н.е. виготовляли тільки в Константинополі, і потрапляли вони до варварів як плата за службу або як відкуп від безперервних набігів. Один із "чорних" археологів надав одеським історикам лише фотографії знайдених скарбів. Хотів продати за $250 тис.

Подальша доля скарбу невідома.

Зовнішні відеофайлиМартинівський скарб 13 квітня 2021.
Національний музей історії України. YouTube

Найімовірніше, що речі скарбу належали антському дружинникові, який здобув їх у військових походах, зокрема на Балкани^[3].

Вона була зведена в 1835 році (за іншими даними в 1839 році). Приваблює орнаментована церковна огорожа навколо подвір’я, з триарковою брамою, зведені на початку 20 ст.

14 травня 2022 року, згідно з рішенням Київської міської ради, отримала сучасну назву після демонтажу однієї зі скульптур^[1][2].

16 квітня 2024 року Міністерство культури та інформаційної політики визнало монумент таким, що не є нерухомою пам’яткою України.^[3] 30 квітня 2024 року демонтовано композицію на честь Переяславської ради.^[4]

Датується IV ст. до н. е.

Знайдений у скіфському кургані Товста Могила, розкопаному у 1971 році експедицією під керівництвом Бориса Мозолевського поблизу м. Орджонікідзе (нині – м. Покров) на півдні Дніпропетровської області.

Цей предмет науковці вважають царською інсигнією – символом влади.

      Вже традиційною стала патріотична акція Молодіжної дорадчої ради при міському голові «Пам’ять», що присвячена Дню Перемоги. Ми, вихованці дорадчої ради, разом із волонтерами шкіл № 1, 8 та 11 та зі своїм координатором Петрушкою Н.М. напередодні свята упорядкували Меморіал Слави у центрі міста. До акції долучилася й депутат міської ради від Опозиційного блоку Опанасенко Т. М., яка працювала з нами попередні роки й зараз підтримує нас.

       23 молодих патріоти вшанували пам’ять ветеранів Другої світової війни – досконало помили й почистили меморіал. Це наша данина поваги до великого подвигу нашого народу, який вистояв і переміг у страшній війні і відстояв наше майбутнє.

      «Працюючи в святих для нас місцях, ми простими і реальними справами доводимо наше шанобливе ставлення до подвигу воїнів-героїв, показуємо приклад молодому поколінню», - говорить Тетяна Михайлівна Опанасенко.

     Волонтери дорадчої ради, разом із своїми наставниками, завітали у гості та привітали зі святом Корж Євдокію Савеліївну, остарбайтера Другої світової війни. З цією привітною жіночкою ми познайомилися, займаючись пошуковою роботою, й перейнялися її долею: відвідуємо стареньку, надаємо посильну допомогу.

       Дуже важливо, щоб нинішнє покоління ніколи не забувало про страшні злочини проти людства, вчинені гітлерівськими загарбниками, щоб ніколи не повторився той жах війни, який пережили наші діди, тим більше, що з кожним роком все менше і менше залишається живих свідків тих страшних і напружених днів. Пам’ятаємо!

Протягом своєї історії церква зазнавала різних змін. У 1928 році її закрили, зняли купол, а ікони та церковне начиння були спалені. Під час Другої світової війни, за німецької окупації, храм знову відкрили, але після визволення міста його знову закрили. У повоєнні роки будівля використовувалася як солдатський клуб, а пізніше — як кінотеатр. Лише в 1993 році під стінами храму в прибудованому приміщенні пройшла перша літургія після тривалого періоду закриття. Церква була відновлена і 26 липня 2000 року освячена єпископом Конотопським і Глухівським Інокентієм.

Церква Різдва Христового розташована за адресою: Садовий бульвар, 50, м. Шостка, Сумська область, Україна.

Цікаво, що внутрішні розписи храму були створені місцевим художником Володимиром Афоніним, який присвятив цій роботі майже 20 років свого життя. Розпис стелі був натхненний Трапезним храмом Києво-Печерської лаври. Окрім цього, художник працював над розписами й інших церков у Шостці.

Церква Різдва Христового є важливим духовним і історичним центром Шостки, відображаючи багату історію та культурну спадщину міста.

Підгорецький замок розташований на краю рівнинного плато, що на одному з відрогів Вороняків (частина Подільської височини), на висоті 399 м над рівнем моря, неподалік від долини верхів'їв річки Стир.

Замок має форму квадрата, сторона якого дорівнює приблизно 100 метрів. На його рогах розташовані п'ятикутні бастіони.

В експозиції музею представлені фотографії, документи, особистості речі І.М. Кожедуба: військова форма, листи, записники, льотна книжка тощо, які були передані музею як самим Іваном Микитовичем, так і родичами героя. Тут знаходяться й авторські книги Івана Кожедуба «Служу Батьківщині», «Вірність Вітчизні».

_{Народився 8 червня 1920 р. в сім'ї церковного старости в селі Ображіївка, Сумська область. Українець. Закінчивши у рідному селі семирічну школу, вступає в 1934 р. до школи робітничої молоді в Шостці. Восени 1936 р. розпочинає навчання в Шосткинському хіміко-технологічному технікумі і одночасно в місцевому аероклубі. У Червоній Армії з 1940 р. У 1941 р. закінчив Чугуївську військову авіаційну школу льотчиків. Служив в ній інструктором.5 серпня 2015 року делегація Київського військово-історичного товариства побувала з робочим візитом в місті Шостка Сумської області та відвідала Музей Івана Кожедуба.}

_{В 2005 р., до 85-річчя прославленого аса тричі Героя СРСР Івана Микитовича Кожедуба Шосткинський державний краєзнавчий музей відкрив новий відділ "Музей І.М. Кожедуба". Музей міститься у приміщенні гуртожитку, де в роки навчання в технікумі проживав прославлений герой.}

_{В експозиції музею представлені фотографії, документи, особистості речі І.М. Кожедуба: військова форма, листи, записники, льотна книжка тощо, які були передані музею як самим Іваном Микитовичем, так і родичами героя. Тут знаходяться й авторські книги Івана Кожедуба «Служу Батьківщині», «Вірність Вітчизні».Відвідувачі музею мають можливість озна­йомитися з макетами літаків періоду війни.}

_{Музей обладнано кіно - та відеотехнікою, яка дає змогу пере­глянути відеофільми про І.М. Кожедуба та документальні кінострічки про Велику Вітчизняну війну. В музеї експонуються роботи художників Шосткинщини та інших регіонів України, які беруть участь у щорічних пленерах на батьківщині героя. У виставковій залі музею щомісяця влаштовуються тематичні та художні виставки, на яких демонструють свої роботи художники, майстри декоративно-ужиткового мистецтва, різноманітні творчі об’єднання.}

_{У сквері біля музею, просто неба, створено експозицію бронетехніки, яка налічує 12 одиниць.}

_{З нагоди 90-річчя від дня народження І. Кожедуба (2010 р.) частину вулиці перейменували на вулицю Кожедуба. І адреса музею стала: вулиця Кожедуба.}

uk.wikipedia.org

Музей має багатий фонд, що налічує понад 5 000 експонатів, і поділений на кілька відділів:

• Природа краю

• Історія краю

• Музей І. М. Кожедуба

• Експозиція кінофототехніки

Ідея створення музею Пантелеймона Куліша виникла у 2005 році під час проведення Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова–мова єднання». Гостем конкурсу був Олександр Лазаревський, краєзнавець, член Національної спілки письменників України, правнук відомого історика О. М. Лазаревського. У привітальному слові дослідник зробив сенсаційне повідомлення: в особистому архіві родини зберігається лист П. Куліша і він охоче подарував би його майбутньому музею. Ініціативу підтримав Шосткинський міський голова Микола Нога.

Музей Пантелеймона Куліша зберігає, вивчає та пропагує творчу спадщину корифея української культури. Сьогодні його фонди нараховують понад 500 експонатів. Експозицію складено таким чином, щоб розкрити всі грані творчості та діяльності П.Куліша — письменника, перекладача, видавця, бібліографа, творця «Граматки», першого біографа та видавця епістолярної спадщини М. Гоголя, критика, фольклориста тощо.

Ключове місце займає літературно-мистецька експозиція, найбільш численна за кількістю експонатів. Головний акцент зроблено саме на виданнях Кулішевих творів та літератури про нього. Серед реліквій — прижиттєві видання творів Пантелеймона Олександровича «Крашанка», «Про злодія», «Орися». У музеї зберігаються унікальні стародруки перекладів творів Шекспіра (1862), «Гамлет» (1899), «Приборкана гоструха» (1900), «Біблія» українською мовою, «Чорна рада» (1925) та багато інших раритетних видань.

Скориставшись відсутністю Хмельницького, польський підстароста Чаплинський напав на його хутір, пограбував його, насильно заволодів жінкою, забив майже до смерті молодшого сина. Безплідні спроби шукати відплати на суді призвели до того, що у 1647 році Хмельницький почав підготовку народного повстання проти польського панування в Україні. 9 лютого 1648 року козаки обрали Хмельницького першим гетьманом Запорозької Січі. З чотирьохтисячним військом він виступив проти поляків. Це був початок нового козацького повстання, яке незабаром перетворилося на Національно-визвольну війну українського народу, яку очолив Б. Хмельницький.

У Шостці існує пам'ятник Обеліск Слави з Вічним вогнем, розташований біля перехрестя вулиць, де колись були вулиці Леніна та Карла Маркса. Цей меморіал присвячений партизанам, а Вічний вогонь було перепоховано в парку Свободи.

Де знаходиться:

Пам'ятник розташований на перехресті колишніх вулиць Леніна та Карла Маркса.

Історія:

Вічний вогонь перенесено на це місце як перепоховання партизан, що загинули під час Другої Світової війни.

Обеліск Слави також є частиною пам'ятника, присвяченого полеглим заводчанам, які брали участь у бойових діях.

Важливість:

Меморіал є пам'яткою культурної спадщини України.

Лобанової Євгенії

На XV з'їзді партії місцем будівництва першої радянської кіноплівки вибрано місто Шостка. У вересні 1930 року директором недобудованої фабрики призначили Храута Віктора Фоміча.

1 жовтня 1931 року фабрика запрацювала. 1934 року на фабриці почали виготовляти плівку для звукозапису та рентген - плівку. Вже 1937 року на плівку, виготовлену на фабриці, був знятий фільм "Великий Громадянин" - перший радянський художній фільм повністю знятий на радянську кіноплівку. 1938 року почали виготовляти кольорову кіноплівку.

Під час другої світової війни фабрика була вивезена до Красноярську. 1954 року було відкрито цех в виробництва магнітних стрічок. З 1965 року "Свема" марка і товарний знак підприємства.

Назва Свема перекладається зі словосполучення слів "Світлочутливі матеріали".

Шосткинське науково-виробниче об'єднання Свема вважалося асом з високих технологій в області тонкої хімії. І спеціалізувалося на випуску професійних аматорських кіно- і фото плівок, магнітних стрічок для аудіо- відео- , комп'ютерної техніки, а також аерокосмічних фотоплівок, радіо графічних плівок, що склеюють стрічки, поліграфічних фарб. Продукція призначалася як для цивільного, так і для військового сектора. Поставлялася в країни РЕВ і країни, що розвиваються.

Музей меморіально-освітнього комплексу пам'яті жертв тоталітаризму та збройних конфліктів "Родинна пам’ять" відкрився в 2015 році в одній із будівель колишнього виробничого об'єднання "Свема" в місті Шостка.

Створений як база для вивчення історії Європи на прикладі історій мешканців Шостки та району – жертв Другої світової війни. Ініціатором заснування музею став художник Кролевецької ткацької фабрики Іван Дудар, який ще з початку 2000-х років почав збирати матеріали про примусову працю шостківчан на нацистському пороховому заводі фірми "Айбіа" в Німеччині. Партнерами проєкту стали Документаційний центр дослідження історії порохового заводу Лібенау та УНФ "Взаєморозуміння і примирення".

Експозиція розміщена на двох поверхах, площею понад 700 квадратних метрів. Основою для художнього рішення стали кролевецькі рушники та шосткинська кіноплівка. Експозиція розповідає про довоєнну промислову історію Шостки, сталінські репресії на Шосткинщині, нацистську окупацію міста в роки Другої світової війни, повоєнну відбудову міста.

Музей присвячений жертвам Голокосту, радянським військовополоненим, остарбайтерам, в'язням нацистських та сталінських концтаборів.

Меморіально-освітній комплекс "Родинна пам’ять" є відділом Шосткинського краєзнавчого музею.

Час, яким датується пам'ятка: Скіфське золото датується періодом VII–III століттями до нашої ери, що відповідає часовим рамкам існування скіфської цивілізації в Україні.

Що розповідає пам'ятка про минуле: Скіфське золото розповідає про світогляд, вірування та суспільний устрій скіфів, розкриваючи їхню унікальну міфологію, сакральну мову "звіриного стилю", а також уявлення про космос, життя і смерть. Ці артефакти, зокрема скіфська пектораль, слугують ключем до розуміння релігійних поглядів, системи цінностей, соціальної структури (землероби, воїни, жерці) та навіть тогочасних уявлень про Всесвіт та його структуру.

Скіфи були хоробрими воїнами й умілими майстрами. Вони робили прикраси із золота у формі тварин, птахів і міфічних істот. Найвідоміші їхні знахідки — це золоті прикраси з курганів, наприклад із кургану Товста Могила.

Скіфське золото сьогодні зберігається в музеях і є справжнім скарбом історії України.

Робота ювелірна, надтонка, мала забрати довгі місяці.

З заліза зняли шар іржі, під ним реставратори побачили напис латинкою "Ульфберг" - ідеться про майстерні у верхів'ях Рейну.Реставратор каже - це не перші варязькі мечи, знайдені біля Хортиці. 80 років тому, при будівництві ДніпроГЕСу неподалік місця нинішньої знахідки знайшли ще п'ять. Але вони значно простіші.

Унікальність зброї, збіг місця знахідки з приблизним розташуванням місця загибелі київського князя Святослава Ігоровича, а також виявлення подібних мечів схиляє істориків до думки про те, що даний меч є свідком і безпосереднім учасником останньої сутички київського князя Святослава Ігоровича з печенігами в 972 році.

Деякі науковці вважають, що знайдений меч належав самого князю Святославу, прозваному Хоробрим.

За літописом, Святослав повертався від греків, яких переміг і взяв данину не золотом, а зброєю. Найкоштовніший меч пішов князю. З ним в руках він і помер - меч знайшли без піхов.

"Ми повинні його перевести у статус національної святині, - зазначив академік НАНУ Андрій Авдєєнко. - В Польщі на мечі-кладенці, який на 350 років молодше, приймають присягу". Історики наголошують - княжий меч на 300 років старший, ніж кремлівська реліквія "Шапка Мономаха". А ще кажуть - символічно, що реліквія піднялась з ріки вже в незалежній Україні. Бо Святослава мають за збирача українських земель, що пройшов з мечем від Кавказу до Болгарії.

5400270054002700

54002700

роках до н. е.. Вона вирізняється вишуканими формами, багатим біхромним (чорно-червоним) орнаментом на світлому тлі, а також різноманітністю: від побутового посуду до ритуальних предметів і антропоморфних статуеток. Це мистецтво вважається одним із найвищих досягнень стародавнього світу. 

«Скіфське золото» наразі знаходиться в Україні та експонується у Національному музеї історії України в Києві.

Пам'ятка датується VII—III століттям до нашої ери.

2 дата: 370 років з часу видання у Москві книги «Катехизм» — першої друкованої української книги, що збереглася (1655).

3 дата: 305 років з дня смерті Григорія Орлика, українського державного і політичного діяча, сина гетьмана Пилипа Орлика (1720).

4 дата: 110 років з дня народження Івана Кавалерідзе, українського скульптора, кінорежисера, драматурга (1887).

5 дата: 105 років з часу укладення Варшавського договору між Українською Народною Республікою та Польщею (1920).

6 дата: 90 років з дня народження Василя Стуса, українського поета, дисидента, Героя України (1938).

7 дата: 85 років з дня народження Сергія Параджанова, українського кінорежисера, сценариста, художника (1924).

8 дата: 85 років з часу, коли було видано Акт про проголошення незалежності України, прийнятий Українською Національною Радою (1941).

9 дата: 80 років з дня смерті Василя Чумака, українського поета, прозаїка, перекладача (1922).

10 дата: 60 років з дня народження Андрія Сахарова, російського фізика, дисидента, нобелівського лауреата, який відстоював права українських дисидентів (1921).

              – День Українського козацтва, Свято УПА

              – Покрова Пресвятої Богородиці

              – День ветерана в Україні

              – Міжнародний день музики

              – Міжнародний день людей похилого віку

2. 3 листопада – День ракетних військ і артилерії України

3. 10 листопада – Всесвітній день молоді

                      -Всесвітній день науки

4. 21 листопада – День Гідності та Свободи.

                      – День Десантно-штурмових військ ЗСУ

5. 5 грудня – Міжнародний день волонтерів

6. 6 грудня – День Збройних сил України

               – День Святого Миколая  Чудотворця

Це 260-денний ритуальний цикл.

Він не поділяється на місяці, а складається з послідовності 20 назв днів, які комбінуються з числами від 1 до 13. Унікальна дата повторюється кожні 260 днів (20 * 13 = 260).

Використовувався для релігійних цілей, пророцтв та визначення часу проведення церемоній.

2. Хааб – Цивільний календар

Це сонячний календар, що складається з 365 днів.

Він має 18 місяців по 20 днів кожен, плюс додатковий період із 5 нещасливих, або "пустих", днів наприкінці року.

Використовувався для сільськогосподарських потреб та цивільного літочислення.

3. Календарний Круг

Це об'єднання Цолькіна і Хааба. Повна дата в цьому календарі включає назву дня і число з Цолькіна, а також назву дня і число з Хааба (наприклад, 12 Бен 11 Якса).

Повторення конкретної дати в Календарному Крузі відбувається приблизно раз на 52 роки.

4. Довгий рахунок

Оскільки Календарний Круг повторювався кожні 52 роки, Майя використовували систему "Довгого рахунку" для вимірювання значно довших періодів часу — тисячоліть.

Ця система вела абсолютний відлік часу від міфічної дати початку (близько 3114 року до н.е. за нашим календарем).

Вона використовувала вігіземальну систему числення і була важливою для відстеження великих історичних подій.

Нещодавні археологічні знахідки підтвердили, що календар Майя передбачає існування людства ще принаймні на сім тисяч років.

Вавилонський календар мав значний вплив на календарі, що з’явилися пізніше, зокрема на ассирійський, єврейський і навіть частково на грецький та перський. Його використання у торгівлі та управлінні допомагало вавилонянам координувати сільськогосподарську діяльність, релігійні свята та економічні процеси.

Назва: Пам'ятний знак льотчикам-шосткинцям (Літак МіГ-21).

Де знаходиться: м. Шостка, вул. Свободи (біля гімназії/колишнього БК ім. Карла Маркса).

Кому присвячений: Встановлений на честь льотчиків, які народилися або навчалися в Шостці та брали участь у Другій світовій війні, зокрема тричі Героя Радянського Союзу Івана Кожедуба.

Опис: Це справжній радянський винищувач МіГ-21, встановлений на високому похилому постаменті, що імітує зліт літака в небо.

Цікавий факт: Шостка — це батьківщина Івана Кожедуба, найрезультативнішого льотчика-винищувача союзних військ того часу. Хоча літак моделі МіГ-21 з’явився пізніше війни, він символізує незламність авіаторів міста.

Пам'ятник знаходиться на вулиці Свободи (яка раніше мала назву 50-річчя Жовтневої революції). Він був встановлений на честь воїнів-земляків, які захищали нашу землю під час Другої світової війни.

🗿 Опис пам'ятника

• Образ: Це велична постать жінки, яка втілює образ матері-захисниці.

• Деталі: У її руках — рушниця, що символізує готовність народу захищати свій дім. Погляд жінки суворий і рішучий, спрямований уперед.

• Значення: Скульптура символізує не лише військову звитягу, а й незламність духу, терпіння та жертовність жінок, які чекали на своїх рідних з війни або самі ставали до лав захисників.

💡 Чому це важливо сьогодні?

Сьогодні цей пам’ятник набуває нового значення. Вулиця тепер називається вулицею Свободи, і це дуже символічно: жінка зі зброєю ніби охороняє цю саму свободу, за яку українці борються століттями. Це нагадування про те, що захист своєї країни — це справа кожного.

Меморіальний комплекс був відкритий у 1970 році до 25-річчя перемоги над нацизмом. Він присвячений тисячам шосткинців, які не повернулися з фронтів, а також партизанам та підпільникам, що діяли в регіоні.

Скульптурна група: Центром композиції є постаті радянських солдатів, які символізують мужність та скорботу.

Стели з іменами: Поруч із вогнем встановлені плити, на яких викарбувані прізвища мешканців міста, що загинули в боях.

Вічний вогонь: Розташований перед скульптурою у чаші, стилізованій під зірку. Традиційно він запалювався на знакові дати (День визволення міста, День пам'яті та примирення

Пам'ятник відомий серед місцевих жителів як "Баба з рушницею".

Він був встановлений на честь 50-річчя Жовтневої революції.

Це біографічний музей, присвячений тричі герою Івану Кожедубу - видатному льотчику - асу, народженому поруч із м. Шостка, в селищі Ображіївка. Експозиції музею розповідають про життя і подвиги легендарного пілота та є важливим історико - культурним обєктом.

Місце розташування: м. Шостка, пров.Садовий, 71

Дата встановлення: 1958 р. групою учнів під керівництвом І.С. Дубіни.

Опис: бетонна скульптура у вигляді скорбної матері з букетом квітів, покрита алюмінієвою фарбою, виготовлена у Харківських художньо-виробничих майстернях. Висота скульптури – 2,30 м, висота постаменту з цегли. Поруч з братською могилою – мармурові плити з прізвищами загиблих – жертв фашизму.

Історичний контекст: будинок хіміко-технологічного технікуму був перетворений на в’язницю. У гуртожитку технікуму містилось гестапо. 19 липня 1942 нацисти окремими групами розстріляли та живцем закопали у яму на території технікуму 452 чоловіка. Відомі прізвища 16 загиблих.

 Пам’ятник складається із стіни з гранітних блоків на якій викарбувані імена полеглих героїв, які загинули захищаючи нашу Батьківщину – Василя Кондратенка, Сергія Коворотного, Івана Євдокименка, Костянтина Сергієнка, Олександра Ковтуна, Ярослава Бугаєвського, Антона Хоби, Дмитра Гриня та залізним силуетом воїна.