Подібно до троянського коня, відомого з давньогрецьких міфів, троян використовує маскування або неправильне перенаправлення, щоб приховати свою справжню функцію. Щоб ввести користувача в оману та змусити його відкрити шкідливий файл, загроза часто використовує різні методи. Для цих цілей троян також може використовувати інші програми.

Сьогодні трояни є найпоширенішою категорією шкідливих програм, яка використовується для відкриття бекдорів, контролю інфікованого пристрою, видалення даних користувача та передачі їх зловмисникам, завантаження та запуску інших шкідливих програм у певній системі та інших цілей.

Декілька джерел повідомили, що дизайнер вірусу Девід Сміт назвав Меліссу за знімачем Маямі, яким він захоплювався.

Епідемія стала можливою в результаті того, що значна частина користувачів виявилася схильна до вразливостей, раніше усунутих критичними оновленнями MS08-067.

Настільки швидке поширення хробака пов'язано з мережевою службою. Використовуючи уразливість в ній, черв'як завантажував себе з Інтернету. Цікаво, що розробники хробака навчилися постійно змінювати свої сервери, що раніше не вдавалося зловмисникам.

Також, хробак міг поширюватися через USB-накопичувачі, створюючи виконуваний файл autorun.inf і файл RECYCLED\{SID}\RANDOM_NAME.vmx. В зараженій системі хробак прописував себе в сервісах і зберігався у вигляді dll-файлу з випадковим ім'ям, що складається з латинських букв, наприклад:

При скануванні комп'ютера черв'як визначав, чи інфікований вже комп'ютер чи ні, і випадковим чином обирав, чи перезаписати існуючу копію, щоб убезпечитися від трюку з підробленою копією, внесеної системними адміністраторами. З певною періодичністю програма так чи інакше перезаписувала свою копію. Занадто маленьке число, задане Робертом для опису періодичності, і послужило причиною першої в світі епідемії мережевого хробака.

Незначна логічна помилка в коді програми призвела до руйнівних наслідків. Комп'ютери багаторазово заражалися хробаком, і кожен додатковий примірник уповільнював роботу комп'ютера до стану відмови від обслуговування, вщент вичерпуючи ресурси комп'ютера.

Черв'як використовував давно відомі вразливості в поштовому сервері Sendmail, сервісах Finger, rsh^[en] / rexec зі підбором паролів по словнику (брутфорсинг). Словник був невеликий — усього лише десь 400 ключових слів, але якщо врахувати, що в кінці 1980-x про комп'ютерну безпеку мало хто замислювався і ім'я облікового запису (зазвичай реальне ім'я користувача) часто збігалося з паролем, то цього було достатньо.

Хробак використовував також маскування, щоб приховати свою присутність в комп'ютері: він видаляв свій файл, який виконував, перейменовував свій процес в sh і кожні три хвилини розгалужувався.

За задумом автора хробак повинен був інфікувати тільки VAX-комп'ютери з операційними системами 4BSD і Sun 3. Однак кросплатформний C-код дав черв'якові можливість запускатися і на інших комп'ютерах.
мм
Збиток від хробака Моріса був оцінений приблизно в 96,5 мільйонів доларів.

Сам Моріс добре законспірував код програми, і навряд чи хто міг довести його причетність. Проте його батько, комп'ютерний експерт Агентства Національної Безпеки, вирішив, що синові краще у всьому зізнатися.

На суді Роберту Морісу загрожувало до п'яти років позбавлення волі та штраф у розмірі 250 тисяч доларів, проте, беручи до уваги пом'якшувальні обставини, його засудили до трьох років умовно, 10 тисяч доларів штрафу і 400 годин громадських робіт.

Масове ураження комп'ютерів показало, наскільки небезпечно беззастережно довіряти комп'ютерним мережам. Згодом були вироблені нові посилені норми комп'ютерної безпеки, що стосуються безпеки коду програм, адміністрування мережевих вузлів і вибору захищених паролів.