Можна помітити, що останнім часом кількість слів, запозичених із інших мов невпинно зростає. Зокрема, популярним серед молоді є використання англіцизмів, тобто слів , які запозичені чи перекладені з англійської мови. Вони з'явилися через телебачення, пресу, рекламу та інших інтернет-ресурсів. Пуристи занепокоєні цим явищем, а молодь щодня використовує все нові й нові слова , так на чиєму ж боці правда? 

З одного боку , надмірне вживання іноземних слів може призвести до втрати самобутності української мови. Варто зазначити, що використання іноземної лексики часто робить нашу мову малозрозумілою й перетворює її на жаргон. На жаль, люди, які працюють у медіа-просторі часто зловживають іноземною лексикою , що робить текст незрозумілим та складним для сприйняття.

Прибічники цієї думки, тобто пуристи (франц. purisme, від лат. purus — чистий) турбуються про чистоту літературної мови, культуру мови та оберігання мови від впливу іншомовних запозичень, очищення її від нелітературних  явищ таких як діалектизми, просторіччя тощо.

З іншого боку, використання іноземної лексики сприяє розвиткові багатозначності слів, постійному творенню нових лексем та інтегруванню української мови в всесвітній комплекс мов. 

Тут ми можемо виявити недоліки пуризму як догматизм в проголошенні незмінності літературних  норм, посиланні на внутрішні закони розвитку національної мови, неприйнятті будь-яких новотворів, які нібито руйнують систему мови.

Отже, як зазначав Максим Рильський : « Без іноземних слів у культурній мові не обійтись. Але варто вживати їх тільки тоді, коли вони справді доконче потрібні — і, це вже безумовно, у властивому їх значенні...» 

Українці ласі на англіцизми й тому, що на відміну від рідних слів, вони допомагають більш ясно та чітко виражати думку.

Англійське "девайс" – поняття значно вужче, ніж українське "пристрій". Буває "мережа" супермаркетів чи банкоматів – але Інтернет лише один. Відтак англійські слова розширюють або звужують українські, залишаючи останні в синонімах.

Власно я не бачу тут трагедії, оскільки багатство мови й полягає в різноманітті засобів її вираження.
Неологізми ведуть до неосемантизмів.
Відтак трейлер більше не "тягач з причепом" – а відео-візитівка фільму. Англіцизми не тільки змінюють українські значення, а й повертають давно забуте своє.

У словнику іншомовних слів за редакцією Олександра Мельничука, "рейдер" – це військовий корабель-розвідник певного призначення. Англійський "рейдер" – це нападник і мародер. І сьогодні він знову на коні.

Англійські слова також короткі й практичні. 

"Ми не запозичуємо, ми адаптуємо та осмислюємо. Словотворчість – це ознака здоров'я мови, її багатства і життєздатності. Щоб створити вдалу кальку, треба як слід знати як свою, так і чужу мову", – пояснює Євгенія Карпіловська.
Українська мова завжди толерантно ставилась до слів-чужинців, у чиє іншомовне походження зараз тяжко повірити. Так, ми свого часу прихистили латинізми "цибуля" та козацьку назву горілки – "оковита", де аква (aqua) – це вода, а віте (vite) – життя.

Лексика іншомовного походження,коли нею користуватися без зловживань і перекручень, є одним із засобів збагачення слвникового складу мови.

Зазвичай ті, хто виступає за «чистоту» мови, забувають про те, що в нашій мові, як і у будь-якій іншій, використовується величезна кількість іншомовних слів. Деякі з них вже давно стали звичними і сприймаються як «рідні» (назви реалій старого побуту чи суспільно-політичного устрою, назви одягу, що трапляються в історичній художній літературі, назви тварин, рослин, мінералів, хімічних елементів та сполук, хвороб тощо)

Деякі запозичені слова використовуються для позначення тих понять, які не мають відповідників в українській мові, тим самим збагачуючи її.

А деякі входять до мови, поступово замінюючи вже існуючі поняття, тим самим витісняючи слова української мови 

На мою думку, запозичені слова доречно використовувати лише тоді, коли точно відоме значення окремого поняття. І треба намагатися використовувати їх лише тоді, коли в мові немає відповідника певному слову щоб максимально зберегти унікальність рідної мови і не допустити її перетворення на безглузду копію іншої.

Однак, на просторах інтернету, у ЗМІ та буденних розмовах все частіше можна помітити відверте зловживання іноземними фразами. Іноді, такі вислови неабияк подразнюють слух. Чи загрожує "обмін лексиконом" вітчизняній мові? Чи потрібно нам звертатися до пуризму? А може, нашій мові нічого не загрожує, і не варто підіймати галас?

Перш ніж відповісти на поставлені запитання, слід зазначити, що українська складається приблизно з 10% слів-чужинців. Погортавши словник іншомовних термінів, можна помітити, що звичні нам телевізор, акваріум, диван, бренд, акція - мають свій початок за кордоном і не мають аналогів у нашій мові. Вищезгадані мовні одиниці збагатили нашу лексику і з цим важко сперечатись. Однак, будь-яка медаль має зворотний бік.

Все рідше ми можемо чути такі слова як: мапа, оплески, порцеляна, тло, водограй їх місце зайняли: карта, аплодисменти, фарфор, фон, фонтан. Такими темпами може бути витіснено чимало інших слів, а мова, з усіма її особливостями, є родзинкою будь-якої країни. Стає моторошно якщо припуститися думки, що через кілька десятиліть українська може втратити свою солов'їну милозвучність, і перетворитися на шалену суміш різних мов. Тому боротьба за її чистоту має посягати почесне місце у буденності.

Авжеж, радикальність тут не до чого. Навіть у даному тексті є запозичення. Проте, як вже згадувалося раніше, не слід цим зловживати. На мою думку, за можливістю слід використовувати наші відповідники. Як зазначає одне мудре прислів'я «Чуже святе — своє найпресвятіше» .  

На мою думку, збагачення мови новими словами позитивно впливає на її розвиток, але не в усіх випадках.

З одного боку, мова буде вважатися мертвою, якщо не збагачувати її новими словами. Тому потрапляння до лексикону іншомовних слів, можна розглядати з позитивної сторони, адже воно поповнює скарбничку мовної спадщини і розвиває її.

Але з іншого боку, у нашій країні поширена проблема використання запозичених слів замість українських, що має негативний вплив. Адже люди використовують іншомовні слова частіше, ніж українські відповідники і тим самим псують самобутність нашої рідної мови. 

Тому для рівноваги слід вживати запозичені слова тільки в тих випадках, коли їх не можна замінити українськими.

З одного боку, іноземні слова збагачують нашу рідну мову,є багато слів,які ми щоденно використовуємо і навіть не здогадуємся,що це запозиченні слова.Наприклад,автор,архів,футбол,

менеджер.І вони не роблять нашу мову негарною,вони навпаки вносять нові фарби.

З іншого боку, ці слова витісняють власні елементи, які замінюються на слова з подібним значенням.Це негативно впливає на стан української мови, адже так ми втрачаємо свою індивідуальність.

Я вважаю, що якщо ми не будемо зловживати використанням іноземних слів, то це не буде заважати розвитку рідної мови.

З одного боку, час не стоїть на місці, а на подвір'ї вже 21 століття. У сучасному світі більшість ставляться до запозичених слів цілком адекватно, навіть вважають, що вони дають можливість розвиватися мові. Завдяки таким словам мова становиться більш «молодіжною», а це , у свою чергу, допомогає легко ії сприймати. 

З іншого боку, рідна мова - це та, яка має свою історію, переживши багато перевтілень, якою розмовляє твоя країна. В Україні українська мова, в Польщі польська мова, в Англії англійська мова, в Німеччині німецька мова та інші. І виходить, що такі слова «забруднюють» рідну мову і вона втрачає всю свою цінність. 

На мою думку, зараз це не так важливо розмовляти суто українською мовою у чистому вигляді. На сьогоднішній день багато людей, особливо молодь, сприймає це нормально, тому що мова має прогресувати і бути зручною у розумінні.