Обладнання: підручник, зошит, відео, будинок, заготовка «Лист до себе в майбутньому» мобільний телефон, папір.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Епіграф уроку: Глина з якої ти зліплений, висохла і затвердла і вже ніщо і ніхто на світі не зуміє пробудити в тобі музиканта чи поета, чи астронома, котрий заснув і котрий, може, жив у тобі колись. 
(Антуан де Сент – Екзюпері)

(Вчитель демонструє ємність з чистою водою). Людина, яка має позитивне ставлення до інших – має таку чисту, прозору душу, як вода. Душа чиста, незаплямована ні заздрістю, ні гнівом, ні образою, ні сумом. Але ось з людиною щось трапилось і вона затаїла в душі гнів (додає фарбу), і ланцюжок потяг за собою негативні емоції одна за іншою. Душа помутніла, їй важко, вона страждає і болить. І добре, коли знайдеться інша людина, яка підтримає, розвеселить, яка відволікатиме від важких думок. Тоді трапляється чудодійне перетворення (додає луг).

- Якою стала вода? (чистою, прозорою). Тож і я вам бажаю жити у терпимості, добрі, радості, тоді ваша душа буде наповнена чарівною силою, чистою і прозорою, як джерельна вода.

Учням пропонується зібрати свою позитивну енергію в долонях. Для цього треба терти долоні одна об одну протягом хвилини, відчуваючи потік позитивної енергії. Потім різко розводимо долоні перед собою на відстань 1—2 см і відчуваємо між ними енергетичний струм. Із цього струму «ліпимо» уявний «сніжок-сонечко» і кидаємо в людину, з якою ми хотіли б поділитися гарним настроєм і позитивними емоціями (радістю, добротою, щирістю...).

Ви є будівничими свого майбутнього. Сьогодні ми з вами уявимо себе в ролі будівельників і спробуємо побудувати, змоделювати свої взаємини з людьми.

Але для початку зверніть ува­гу на цей клубок ниток, який би я порівняла з клубком життя, зітканим із ниток буття, наших думок, почуттів. Почнімо його розмотувати і при цьому будемо говорити про свої мрії. (Діти розмотують клубок і го­ворять про свою мрію). Давайте його змотаємо в такій послідовності при цьому будемо говорити про те що ми будемо робити для досягнення своєї мрії. (Діти змотують клубок з нитками і при цьому говорять).

Ось і вийшло у нас із вами замкнене коло наших емо­цій та почуттів. Так і в світі все зв'язано, все переплітається. І ко­жен із вас є частинкою цього світу. Як важливо уважно дивитися навколо себе. Адже людям, що на­вколо нас, може бути дуже незручно від нашої бездушності, нашої бай­дужості, нашої невихованості. Буду­ючи людське суспільство, дуже важ­ливо по-людськи побудувати і себе.

Щоб стати особистістю, необхідно, насамперед, пізнати себе. Себе доводиться пізнати все життя. Самопізнання – це своєрідний стандарт для процесу самореалізації особистості, який набуває особливого значення в підлітковому та юнацькому віці.

Життєвий шлях окремо взятої людини ніколи не вийде повторити, а його якість залежить від нас. Одним удається знайти свою нішу, інші все життя проводять у пошуках, а треті марнують кращі роки. Як знайти себе і повністю розкрити свій потенціал? Про це ми і будемо говорити. 

«На Сході існує повір'я, що тисячі років тому кожна людина на Землі володіла божественним духом, який давав їй силу Бога. Однак люди почали зловживати своєю могутністю, і Бог вирішив забрати її у них. Але де сховати божественний дух – джерело людських талантів, могутності й слави?

Один із помічників Верховного Бога запропонував:

- Давайте вириємо глибоку яму і заховаємо у ній божественний дух.

- Ні, - відповів Бог, - колись люди навчаться копати достатньо глибоко і знайдуть його.

Другий помічник сказав:

- Заховаймо цей скарб на найвищій вершині світу.

- Ні, - відповів Бог, - колись люди підкорять цю вершину і знайдуть його.

Третій помічник мовив:

- У мене є краща ідея. Давайте заховаємо божественний дух на дні найглибшої океанічної западини.

- Люди колись дістануться і цього місця, - сказав Бог.

- Що ж, сховаймо його на іншому кінці Всесвіту, - запропонував четвертий помічник.

- І туди колись дійдуть люди, - відповів Бог.

Потім на мить замислився і сказав:

- Я заховаю його в серці кожної людини. Гадаю, що це останнє місце у Всесвіті, де люди шукатимуть його».

- Які скарби заховано в глибинах людських сердець?

Кожна людина формує себе як особистість з раннього дитинства. А що ж таке особистість? Це те, що відрізняє одну людину від іншої, це як будинок, де кожна цеглинка – риса вашого характеру.

Для сьогоднішнього нашого будівництва ми приготу­вали з вами будівельний матеріал. А оскільки будівництво наше не­звичайне, то і матеріал у нас осо­бливий – кращі ваші якості. Хай кожен із вас у будову загального Будинку особистості дасть одну свою цеглину – одну свою кращу якість. Отже, починаймо.

Першим у будь-якому будів­ництві закладають фундамент, бо саме від нього залежить міцність будинку.

Що, на вашу думку, ми повин­ні закласти у фундамент Будинку особистості? (Здібності, здоров'я, родина, темперамент, традиції і звичаї народу, інтуїція).

Дорослість дитини визначає її моральність.

Один учень виходе в центр класу і сідає на гарячий стілець. Інші учні по черзі називають, який він є зараз і буде в майбутньому.

Усі названі вами якості допомагають нам комфорт­но жити серед людей, знаходити вихід із будь-яких життєвих ситу­ацій, вирішувати конфлікти. Наші вчинки характеризують нас самих.

Стіни будинку можна порівняти з харак­тером людини.

- З яких цеглинок, на вашу думку, ми побудуємо стіни Будинку особистості? (Доброта, любов, дружба, розуміння, мило­сердя, толерантність, повага, чесність, справедливість,  дисциплінованість,мужність, наполегливість, працелюбність,  акуратність, щирість, відкритість, відвертість, чуйність, доброзичливість,довірливість, ввічливість, мудрість, порядність).

- Що може бути світлом у вікон­ці нашого будиночка? (Уміння лю­бити людей).

Учні отримують аркуші паперу, заплющують очі і виконують інструкції вчителя: зігнути аркуш навпіл, відірвати правий кутик, зігнути навпіл, відірвати лівий кутик, зігнути навпіл, відірвати правий кутик.

- Чи схожі у вас витинанки? Чому отримані витинанки відрізняються, усі ж виконували однакові інструкції?».

Висновок:  виконуючи одні і ті ж дії, результат у кожного свій. Витинанки, отримані в результаті вправи, вийшли різними, бо всі ми різні. Кожне вимовлене слово по-різному сприймається і пробуджує в нас різноманітні емоції й реакції. Від того, що витинанки неоднакові, загальна картина лише виграє – вона стає різноманітнішою й видовищнішою. Так само різняться люди – зовнішністю (раса, шкіра, стать, вік, фігура тощо) і внутрішнім світом (характер, світогляд, віра, політичні погляди, культура, освіта тощо). Доброта, ввічливість, людяність, як і інші якості, більше чи менше притаманні кожній людині. Відмінності, що існують між людьми, є предметом особистісного збагачення кожного з нас.

«Люди, як ріки: вода у всіх однакова і всюди одна і та сама, але кожна річка буває то вузька, то швидка, то широка, то тиха, то тепла» так говорив Л. Толстой. Дійсно, всі ми різні. Але щось особливе виокремлює нас серед інших. Що саме? 
 Назвіть і напишіть на пелюстці квіточки свою особливу неповторну рису, прикріпивши її до серединки квітки. А тепер погляньте, яка у нас чудова квітка. Вона одна, а нас багато.

І нарешті, що завершує будь-який будинок? Правильно. Це його дах. У нашому розумінні – це те, до чого прагне особистість. (Мрія, ціль,реалізація планів,опанування професією, створення сім’ї).

Ось і побудували ми прекрасну будівлю – Будинок особистості.

Мені б дуже хотілося, діти, щоб кожен із вас побудував такий пре­красний будинок у своїй душі і беріг його від усього, що могло б його зруйнувати.

Скажіть, а може статися так, що одна цеглинка з будиночку випаде? Що буде з будинком? (Зруйнується). А тепер уявіть, що випала цеглинка здоров'я? Чи зможе людина досягти успіху в житті без цієї складової? (Відповіді учнів).

Відео про Максима Ярового.

Мабуть ви впізнали Максима Ярового, який незважаючи на те що він втратив здоров'я , але долі не скорився і став всесвітньо відомим спортсменом. Хочу почути ваші думки з приводу, яке ваше ставлення до цієї людини, чи поважаєте ви її і за що саме?

Злом на зло не відповідай,

Добро в людині  помічай,

Лінь і заздрість проганяй,

Любов і щирість зберігай.

Допомагай, …

пробачай, …

пожалій, …

зігрій.

пробачай, …

простягай, …

усміхнись, …

поділись …       

У житті часто буває, що ми занадто поблажливо ставимось самі до себе, жаліємо себе, виправдовуємо власні вчинки, з одного боку, а з іншого, насміхаємось над товаришем, учителем, ставимо інших людей в незручне становище. Давайте створимо поради, щоб душа і совість залишались чистими перед своїм сумлінням. 

У майбутньому я,  звичайно, буду _____________ людиною – це означає __________________________________________________________________________.

Я буду працювати _____________________________________________________.

На роботі я буду намагати­ся працювати так, щоб людям зі  мною було _____________________. А для цього важливо пам’ятати про те, що _________________________________________________________________________.

У мене буде сім'я. Я хочу, щоб взаємини між всіма __________________________________________________________________________.

У своїй поведінці з ними я буду _________________________________________.

Особливу увагу, турботу я буду приділяти _________________________________ ______________________________________________________,  тому що __________________________________________________________________________.

У мене будуть друзі, з якими я __________________________________________.

Але головне, до чого я буду прагнути у майбутньому, - це __________________.

Можливо, хтось із вас хоче прочитати свій лист? 
Ваші листи я передам вашому класному керівнику, до них ви повернетеся в майбутньому через 10-20 років та порівняєте, як змінилися ваші думки і мрії за ці роки.

Навіщо людині кошик для сміття? Навіщо необхідно звіль­нятися від сміття? Уявіть життя без кошика для сміття. Так само і з почут­тями: накопичуються непотрібні, марні.

Запишіть на аркушах чого ви хочете позбутися, аби світ відкрився для вас. (Лінощі, байдужість, невпевненість в своїх силах, недостатня кількість знань, відсутність сили волі).

Зімніть аркуші в грудочку і киньте до кошика. Викиньте ті вади, які заважають вам відкрити світ по новому.

Ми живемо, друзі, в час, коли світ підкорили мобільні телефони, гаджети, смартфони. Вони допомагають у спілкуванні. Та пам’ятаймо, що й можуть негативно впливають на здоров’я, якщо ними неправильно користуватися. Ми ж будемо дотримуватися правил безпеки, лише включемо їх на декілька хвилин і напишемо своєму однокласнику (сусіду по парті) «есемеску» про свої враження від уроку. Назвати одним словом ваш стан душі, що ви відчуваєте?

Відішліть своє повідомлення. (Обмінятися з сусідом по парті). 

Я розумію, що «есемески» є приватним листуванням, але, можливо, хтось може зачитати повідомлення, яке йому надійшло.

Закінчити сьогод­нішню розмову з вами я хочу сло­вами Стендаля, які, власне кажу­чи, об'єднують все сказане вами сьогодні: «Щоб добре жити серед людей, не треба жити для себе». Людина повинна жити для людини! Хочу побажати, щоб будинок, який ви сьогодні побудували, і в реальному житті був будинком любові, радості і добра.

Будьмо милосердними, не ску­пімося на добро, поспішаймо його творити, бо добро починається з себе. Саме ці слова спонукали учнів нашої школи створити повчальний відеоролик який я вам хочу продемонструвати.