Мистецтво бути методистом – це мистецтво бути поруч з тими, кому потрібні знання, уміння та досвід; це уміння поставити діагноз, виявити сильні та слабкі сторони педагогів, їх творчий потенціал; це означає бути затребуваним, …постійно оновлювати знання, вміти передавати їх, використовувати сучасні засоби комунікації, допомагати отримати інформацію з перших рук… У методистів одна задача – відповідати часу. Ю. Б. Авраєва 

 

Часто задають питання, в чому сутність роботи методиста? Здавалось би, що такого незрозумілого є в цьому понятті? Саме слово промовляє за себе: методист – фахівець з методики. А що таке методика? Якщо в загальному – то це сукупність методів навчання чи певної діяльності. Саме так тлумачать поняття "методист" і "методика" словники. І в цьому тлумаченні вже припускається на голову вищий рівень компетентності методиста від інших працівників тієї ж галузі або напрямку діяльності. Методистом, як правило, стає людина, яка професійно володіє методом, яка йде на декілька кроків попереду від своїх колег, теоретик і практик в одній особі. Тобто – це професіонал, що зацікавлений своєю діяльністю. Якими ж якостями має володіти методист? Основні, на нашу думку, це: здібності організатора та лідера, вміння об’єднати колектив, грамотно вказати потрібний напрямок коллегам. Методист повинен бути гарним оратором, уміти донести ідею до слухачів у зрозумілій та доступній формі, мати широкий кругозір, ерудованість, логічне та аналітичне мислення, вміння бачити перспективу, комунікабельність, креативність і, що особливо важливо, грамотність. Ця професія потребує постійного підвищення освіти та особистої майстерності, тому, вважаємо, без покликання професійним методистом стати практично неможливо. Оцінюючи власний погляд

 

Методист – це людина, яка має широкий кругозір, ерудованість, логічне та аналогічне мислення, вміння бачити перспективу, комунікабельність, креативність і, що особливо важливо, грамотність.

 

Методист – ведучий теоретик педагогічної майстерності, філософ навчально-виховного процесу, за соціальною природою – це творчий працівник, за соціальним положенням – новатор.

 

 

 

   

 

Методист… Це професія чи посада?

А можливо, - це поклик душі?

Це людина, яка для освіти

Здатна гори звернути усі.

Методист – теоретик і практик,

Він стратег і вмілий тактик.

Це творчий взірець, інновацій знавець,

Це досвідченість і вміння,

Мудре слово і терпіння.

Це методики криниця

Це глибоке джерело,

Щоб в освіту все сучасне,

Ефективне прибуло.

 

 

 

Ніщо не має такої цінності, як усмішка.

 

(Деякі тлумачення та поради на кожен день)

 

-          Хто такий методист-оптиміст?

-        Це той, хто продовжує співати, коли пісня вже проспівана.

 

-          Коли у методиста притупляється почуття обов’язку?

-        З ростом числа боргів.

 

-          Що робити, якщо методист нічого не розуміє в бізнесі?

-        Не переживати, в ньому ніхто нічого не розуміє.

 

-          Що таке демократія, в умовах реформування, для методиста?

-        Це коли тебе відряджають далеко, а ти ідеш, куди хочеш.

 

-          Що таке ринок для методиста?

-        І смішно, і грішно, і кому руку подать.

 

 

   

     Оскільки  наше сьогодення  важко  уявити без  комп’ютера  та Інтернету  питання  медіакультури та  медіаграмотності  в Україні  є   надзвичайно актуальним. Щодня ми стикаємось  з   різними засобами  медіа, тому  важливо вміти   працювати  з інформацією, а  ще  важливіше навчитися    формувати у  собі    медіакультуру  та медіаграмотність. 

     Роль і місце медіакультури в освітньому процесі стають все більш важливими і вагомими для отримання знань, розвитку творчих здібностей особи, формування сприйняття і критичного мислення. Основна мета навчання медіаграмотності – це розвинути у педагогів  звичку дізнаватися та навички самовираження, необхідні для трьох пріоритетних цілей: критично мислити, бути ефективними комунікаторами і активними громадянами.             Задача  вчителів у школі заохотити дітей використовувати свої безмежні доступи до всесвітньої павутини та новітніх технологій таким чином, щоб це пішло на користь як самій дитині, так і педагогам. 

      Сьогодення освіти багатогранне й надзвичайно динамічне. Воно потребує нових підходів до моделювання ефективної системи науково-методичної роботи з педагогічними кадрами, яка б, ґрунтуючись на наукових засадах, успішно функціонувала в режимі постійного оновлення і розвитку. Запити нинішнього суспільства суттєво відрізняються від тих, що існували всього лиш кілька років тому.  

    Зорієнтуватися у цьому вирі процесів, зуміти адаптувати упровадження сучасних інновацій до тих умов, що склалися, зважаючи на заздалегідь продуманий кінцевий результат, скоординувати діяльність кожного учасника навчально-виховного процесу – основне завдання, над реалізацією якого працює методична служба. 

     Загальна культура суспільства, громадські тенденції, професійна підготовка фахівців безпосередньо пов’язані з проблемами охорони та захисту суспільної моралі, вирішення яких можливе на підґрунті формування та поширення в Україні основ медіаграмотності. Сучасний світ, облаштований екранами різного формату і призначення, мимоволі людства перетворив його на величезну аудиторію, що підпорядкована аудіовізуальній інформації.

Дійсно, бурхливий розвиток електронних технологій,  широке упровадження інтерактивних систем комунікації, навчальних програм у мультимедійних технологіях забезпечило вторгнення в суспільство недоступного раніше потоку аудіовізуальної інформації від масової теле-, кіно-, іншої відеопродукції до електронних мереж Інтернет. Це спричинило помітні трансформації у сфері культури, як позитивні, так і негативні, майже повну зміну матриць свідомості, ціннісних систем і мислення, сприйняття оточуючого світу. Зазначене повною мірою стосується також підростаючого покоління – учнів загальноосвітніх шкіл, молоді. Адже, не таємниця, що людина, майже з перших хвилин свідомого життя опиняється в епіцентрі медіаполя. Саме тому суспільство повинно мати право отримувати правдиву інформацію про себе і про все те, що може вплинути на нього. 

Отже основне завдання медіаграмотності полягає у створенні механізму формування громадської думки щодо конкретних категорій – сутності, явищ, дійсності, понять, ідей тощо. Адже, на жаль, непоодинокі випадки, коли в друкованих та аудіо- і відеозасобах інформації є маніпуляція свідомістю громадян та пропаганда, що є неприпустимим. Створення ефективного механізму критичного осмислення і корегування інформації, отриманої через ЗМІ, відпрацювання особистісної системи ціннісних орієнтацій та формування умінь інтерпретувати інформацію, розуміти її суть, адресну спрямованість, мету інформування, викриття прихованого значення мають усунути негативний вплив на свідомість громадян, особливо учнівської молоді.

Варто враховувати і ту обставину, що мас-медіа мають відігравати також роль потужного культурного інтегратора, виконувати виховні функції, диктувати норми поведінки особи в суспільстві, ставлення її до інших людей, зберігати культурні традиції. 

Принципи сприйняття друкованої інформації, започатковані ще німецьким винахідником книгодрукування Йоганном Гутенбергом (середина 15 ст.), який надрукував так звану 42-рядкову Біблію – перше друковане видання в Європі, що визнане шедевром раннього друкування. 

На жаль, сьогодні ми спостерігаємо кризу читання. Кінематограф, телебачення, відео, радіо, окремі друковані засоби масової інформації, нав’язлива реклама дедалі загострюють ситуацію інформаційного вибуху, руйнують екологію аудіовізуального середовища, до існування у якому приречені майже усі жителі планети.

    Саме тому на часі є започаткування медіаосвіти, яка у майбутньому повинна стати компонентом загальної освіти, невід’ємною частиною навчальних програм всіх ступенів.

     Сучасна освіта потребує нових підходів до моделювання ефективної системи науково-методичної роботи з педагогічними кадрами, яка б, ґрунтуючись на наукових засадах, успішно функціонувала в режимі постійного оновлення і розвитку. Зрозуміло, що перед методистом постає безліч питань, котрі потребують такого вирішення, яке було б спрямоване на підвищення якості освіти в цілому. 

     Школа нового покоління: якою вона повинна бути? Школа повинна бути інтерактивною, мобільною (легко трансформуватися та пристосовуватися під потреби дітей) та бути обладнаною сучасними технологіями. Слід зазначити, що школа стає інноваційною тоді, коли вчитель випереджає учнів  у користуванні технічними засобами. Тому діяльність методичної служби спрямована на формування професійної компетентності учителя, а відтак – і підвищення якості освіти. У реалізації професійних завдань варто використовувати різноманітні форми роботи. Оскільки на даний час неактуальною стала проблема відсутності інформації, адже у життя всього суспільства так стрімко увірвався Інтернет, тому велику увагу потрібно зосереджувати на стимулюванні учителя до самоосвіти, умінні підбирати, аналізувати, синтезувати потрібну інформацію. 

      Медіаосвіта педагогічних працівників відкриває можливості інтенсивного впровадження основ аудіовізуальної грамотності в загальноосвітніх навчальних закладах.

         Методисти можуть  проводити семінари-тренінги, вести науково-методичну роботу з медіаосвіти (медіаграмотності).

Консультативно-методична робота  у регіонах щодо ознайомлення педагогів з вітчизняними медіаосвітними моделями та аналогічними розробками фахівців інших країн сприятиме грамотності учнів загальноосвітніх шкіл.

      Ме́діагра́мотність — сукупність знань, навичок та умінь, які дозволяють людям аналізувати, критично оцінювати і створювати повідомлення різних жанрів і формах для різних типів медіа, а також розуміти і аналізувати складні процеси функціонування медіа у суспільстві, їх та вплив.[1]

     Медіаграмотність — це результат медіаосвіти.

Медіа-освіта – частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіа-культури, підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою мас-медіа, включаючи як традиційні (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні (комп’ютерно опосередковане спілкування, інтернет, мобільна телефонія) медіа з урахуванням розвитку інформаційно-комунікаційних технологій.

   Медіа-педагоги – учителі, викладачі, вихователі всіх ланок системи освіти, керівники медіа-студій різного профілю в структурі центрів роботи з молоддю та інших організацій, які мають відповідну педагогічну і медіа-психологічну компетентність та впроваджують медіа-освіту. 

    Медіа-культура – сукупність інформаційно-комунікаційних засобів, що функціонують у суспільстві, знакових систем, елементів культури комунікації, пошуку, збирання, виробництва і передачі інформації, а також культури її сприймання соціальними групами та соціумом у цілому. На особистісному рівні медіа-культура означає здатність людини ефективно взаємодіяти з мас-медіа, адекватно поводитися в інформаційному середовищі.

   Медіа-обізнаність – рівень медіа-культури, який передбачає засвоєння особистістю системи знань про засоби масової комунікації, їх історію та особливості функціонування, користь і шкоду для людини, уміння убезпечити себе від негативних інформаційних впливів і вільно орієнтуватись у світі інформації. 

   Медіа-грамотність – рівень медіа-культури, який стосується вміння користуватися інформаційно-комунікативною технікою, виражати себе і спілкуватися за допомогою медіа-засобів, свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, тобто розуміти реальність, сконструйовану медіа-джерелами, осмислювати владні стосунки, міфи і типи контролю, які вони культивують.

     Медіа-компетентність – рівень медіа-культури, що забезпечує розуміння особистістю соціокультурного, економічного і політичного контексту функціонування медіа, засвідчує її здатність бути носієм і передавачем медіа-культурних смаків і стандартів, ефективно взаємодіяти з медіа-простором, створювати нові елементи медіа-культури сучасного суспільства.

     Медіа-освітній рух – інтеграція громадських об’єднань різного спрямування, державних інституцій освітнього, культурного та іншого профілю в напрямі розвитку медіа-культури суспільства, зокрема дітей і молоді. 

    Метою медіа-освіти є формування медіа-культури особистості в середовищі значущих для неї спільнот (малих груп, родин, навчальних і виробничих колективів, місцевих громад тощо).

     Головні завдання медіа-освіти полягають у сприянні формуванню:

· медіа-імунітету особистості, який робить її здатною протистояти агресивному медіа-середовищу, забезпечує психологічне благополуччя при споживанні медіа-продукції, що передбачає медіа-обізнаність, уміння обирати потрібну інформацію, оминати інформаційне «сміття», захищатися від потенційно шкідливої інформації з урахуванням прямих і прихованих впливів;

· рефлексії і критичного мислення як психологічних механізмів медіа-грамотності, які забезпечують свідоме споживання медіа-продукції на основі ефективного орієнтування в медіа-просторі та осмислення власних медіа-потреб, адекватного та різнобічного оцінювання змісту і форми інформації, її повноцінного і критичного тлумачення з урахуванням особливостей сприймання мови різних медіа;

· здатності до медіа-творчості для компетентного і здорового самовираження особистості та реалізації її життєвих завдань, покращення якості міжособової комунікації і приязності соціального середовища, мережі стосунків і якості життя в значущих для особистості спільнотах;

· спеціалізованих аспектів медіа-культури: візуальної медіа-культури (сприймання кіно, телебачення), музичної медіа-культури, розвинених естетичних смаків щодо форм мистецтва, опосередкованих мас-медіа, та сучасних напрямів медіа-арту тощо.

     Істотно змінюється й характер практичної діяльності методиста. Раніше інформацію з будь-якої теми методист міг отримати за різними каналами: підручник, довідкова література, лекція тощо. Та на сьогодні є значно більше ресурсів, які можна використати для організації методичної роботи. З одного боку це полегшує діяльність методиста, з іншого – робить її значно відповідальнішою, оскільки Інтернет-ресурси містять безліч різнопланової, часом недостовірної інформації, запропоновані версії є, як правило, гіпотетичними, ніким не апробовані. Тому на сучасну методичну службу лягає велика відповідальність у виборі, синтезі та практичному впровадженні освітніх інновацій. 

    Одним із важливих аспектів є використання Інтернет-ресурсів у діяльності методичної служби, що допомагає впровадженню у практичну діяльність нетипових форм методичної роботи, використанню елементів сучасних освітніх технологій чи досягнень сучасних педагогічних наук.   Таким чином, методична робота вибудовується на традиційних та інноваційних методах.     Саме це забезпечує креативність методичної діяльності, робить її різноплановою, цікавою, оптимальною та спрямованою на запити усіх учасників навчально-виховного процесу.      Створення інформаційних веб-ресурсів методичної установи, як правило, уособлюється у діяльності сайту, блогу. Саме це дозволяє здійснювати   науково-методичний супровід навчально-виховного процесу оперативно, без зайвих часових затрат через вчасне інформування та консультування. Сайт, блог розкриває можливості тісного спілкування з учителями.  За допомогою різноманітних віртуальних ресурсів учитель отримує методичну допомогу в зручний для нього час. 

      Методист, володіючи навиками використання сучасних технологій, повинен створити такий віртуальний простір, яким зумів би зацікавити педагога, а відтак мимоволі й сприяв би його самоосвіті. 

    Варто не забувати про популяризацію діяльності педагогів та власної, методичної роботи, адже саме це сприятиме обміну досвідом, а також формуватиме громадську думку  про якість освітніх послуг.