Після Лютневої революції 1917 р. Панас Мирний підтримав Центральну Раду, був палким шанувальником Симона Петлюри.

А оскільки Мирний прагнув не просто передавати картини того, що відбувається, але і досліджувати душу людини в різних життєвих ситуаціях, то на основі реалістичного методу зображення в українській літературі з'являлися виразні, багато в чому нові соціальні типи. Селянин, міщанин, поміщик постають далеко не стереотипними, з набором одних і тих самих характерних для кожного з них якостей. Це люди в першу чергу зі своїми переживаннями, своїм ставленням до подій, своїми поглядами, які можуть змінюватися під тиском обставин або, навпаки, ставати більш твердими, загартовуючись в екстремальних умовах.

Панас Мирний також створив нові теми в українській літературі. Так, вже в першій повісті "П'яниця" (1874) він розповів про трагічну долю дрібного чиновника, вихідця із селянського середовища. Крім дослідження психології персонажа, Мирний вперше ставить проблему адаптації простої порядної людини з села до міста. Пізніше ця тема буде розвинена в геніальному романі "Повія" на прикладі долі селянки, що потрапила до міста.

У повісті "Лихі люди" Панас Мирний вперше в українській літературі вводить новий образ інтелігента-різночинця. Критики однозначно кажуть: цей твір письменника випередив літературну епоху Мирного.

Традиційна тема взаємовідносин селянства і дворянства письменником по-новому розкривається в повістях "За водою", "Голодна воля", "Лихо давнє й сьогочасне", багатоплановому романі "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"

Надалі Панас Мирний знайшов кохання всього свого життя - Олександру Шейдеман, яка, відмовившись від багатого нареченого з Петербурга, стала його дружиною і народила трьох синів: Віктора, Михайла і Леоніда.

Правда, після народження Михайла вона часто страждала від нервових розладів, що змусило письменника покласти свою кохану на півроку до лікарні. І це допомогло, принаймні, про рецидиви хвороби нічого невідомо навіть після народження третього сина.

Але справжня трагедія спіткала Панаса Мирного пізніше: у Першій світовій та громадянській війнах були вбиті двоє його синів.

 На Полтавщині народилося 16 видатних письменників України Бо немає мови без письменників - її світочів, творців, носіїв і хранителів. 

1. Маруся Чурай. Легендарна піснярка вже народних пісень «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», "Розпрягайте, хлопці, коней" та інших, жила у Полтаві за часів Хмельницького.

2. Григорій Сковорода. «Всякому місту – звичай і права, всяка тримає свій ум голова» – ці слова належать мандрівному поету та філософу, що вирушив у свій путь з полтавської землі, а саме – з села Чорнухи. 

3. Іван Котляревський. Батько "Енеїди" народився в Полтаві. 

4. Євген Гребінка. «З панами добре жить, водиться з ними хай тобі господь поможе, із ними можна їсти й пить, а цілувать їх — крий нас боже!». Видатний український байкар та поет, чиї вірші стали популярними піснями, народився на хуторі Убіжище біля Пирятина. 

5. Микола Гоголь. Російський письменник, що зробив український фольклор літературним трендом 19 сторіччя, народився у Великих Сорочинцях, провів дитинство та юність у Василівці (Гоголеве), навчався у Полтаві. 

6. Леонід Глібов. Поет та байкар, на чиїх творах зросло не одне покоління українців, народився в селі Веселий Поділ, що зараз входить до Семенівського району Полтавської області. Вірші почав писати під час навчання у Полтавській гімназії. 

7. Панас Мирний. Автор геніальних романів у стилі реалізму «Хіба ревуть воли, як ясла повні» та «Повія» народився в Миргороді, навчався в Гадяцькому повітовому училищі та половину життя прожив у Полтаві. 

8. Михайло Драгоманов. Український публіцист, критик, історик, філософ, фольклорист та літературознавець народився в Гадячі та навчався у Полтавській гімназії. 

9. Олена Пчілка. Українська письменниця, перекладачка та етнограф, чиї дитячі проза та поезії цікаві й для сучасного читача, народилася в Гадячі.  

10. Архип Тесленко. Український письменник, над чиїм «Школярем» плакав не один сучасний школяр, народився в селі Харківці Лохвицького району. 

11. Олесь Гончар. «Собори душ своїх бережіть!..» Автор знакового роману «Собор» народився на Катеринославщині, але у віці трьох років його забрали до себе на виховання дідусь та бабуся, що жили в селі Сухе Кобеляцького району. Відтоді все життя Олесь Гончар вказував у автобіографіях та анкетах своє місце народження саме село Сухе (колись слобода Суха). 

12-13. Григорій та Григір Тютюнники. Брати-письменники, майстри прози. Григір - започаткував новелістику 60-х, неодноразово бував та писав у Лубнах. Обидва народилися в селі Шилівка Зіньківського району. 

14. Василь Симоненко. Видатний поет-шестидесятник, автор легендарної поезії «Лебеді материнства» народився в селі Біївці Лубенського району. 

15. Павло Загребельний. Автор легендарних історичних романів «Диво», «Євпраксія», «Роксолана» народився в селі Солошине Кобеляцького району. 

16. Борис Олійник. Український поет, автор зворушливої поезії «Пісня про матір» народився в селі Зачепилівка Новосанжарського району.