Джерело: www.kurbas.org.ua

31.03.2015

Театр виник як мистецьке об’єднання навколо групи акторів колишнього «Молодого театру», створеного в 1918 р. Назва походить від першого місяця весни – березня. У 1922–1926 рр. театр працював у Києві, з 1926 по 1933 рр. базувався у Харкові. Першу виставу – «Жовтень» – «Березіль» поставив 7 листопада.

Засновником «Березолю» був відомий режисер із Самбора, теоретик і революціонер театру Лесь Курбас. Він вважав, що театр повинен не відтворювати, а формувати життєві принципи людей у суспільстві. Загалом творча практика цього театру зазнала впливу авангардизму, експресіонізму, конструктивізму та необарокового символізму. «Березіль» налічував 6 акторських студій (три у Києві та по одній у Білій Церкві, Умані та Одесі), 400 акторів і співробітників, режисерську лабораторію, музей театру, десять комітетів, видавав журнал. Навколо театру об’єдналися режисери, актори, хореографи, малярі, письменники, поети, драматурги, мистецтвознавці, критики, композитори і навіть філософи та психологи. У майстернях-лабораторіях проводили дослідження над театром для села, для робітничих клубів, для дітей дошкільного і шкільного віку. «Березіль» був сміливим і міцним експериментальним колективом, в якому творили і грали Амвросій Бучма, Мар’ян Крушельницький, Наталія Ужвій, Йосип Гірняк, Валентина Чистякова, Данило Антонович та інші відомі митці. Лесь Курбас був видатним реформатором української сцени, намагаючись синтезувати в театрі рух, жест, музику, світло і характеризації. Він активно застосовував модерні принципи як до класичного західноєвропейського репертуару, так і до українського. У ревіях і фарсах він викривав тодішню радянську дійсність.

На поч. 1926 р. Народний комісаріат освіти УСРР вирішив перевести «Березіль» як кращий театр республіки до тодішньої столиці – Харкова. ­У харківському періоді «Березолю» проявилася тріада митців – Л. Курбас, художник В. Меллер, драматург М. Куліш. У творчій співпраці вони поставили вистави «Народний Малахій» (1928), «Мина Мазайло» (1929), «Маклена Граса» (1933), які набули широкого розголосу в радянській Україні. 

Організований Сталіним розгром «українізації» 1933 р. не оминув і «Березіль». У пресі розгорнулася викривальна кампанія проти Леся Курбаса та його театру, який затаврували як «шкідницьку організацію». На засіданні театральної колегії з приводу вистави «Маклена Ґраса» митця звинуватили в «буржуазному націоналізмі», контрреволюційності та антидемократичній позиції, й резюмували, що «Березіль» не зміг здобути гідного місця у розбудові українського радянського мистецтва. Прем’єра останньої вистави за твором М. Куліша відбулася у вересні 1933 р. під наглядом чекістів, і згодом була заборонена. Наприкінці 1933 р. Л. Курбаса усунули з посади художнього керівника театру, а «Березіль» закрили. Після цього режисер поїхав до Москви на запрошення С. Міхелса для роботи над виставою «Король Лір» у Державному єврейському театрі. У Москві його заарештували й відправили на будівництво Біломор-Балтійського каналу, а згодом у Соловецький табір. На поч. листопада 1937 р. Л. Курбас був розстріляний у карельському урочищі Сандармох поряд з іншими 1 111 етапованими із Соловецького табору з нагоди 20-річчя «Жовтневої революції». У 1935 р. його дітище – театр «Березіль» – був перейменований на Харківський державний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка.