Архітектурний комплекс укріпленого монастиря складається з оборонних мурів з наріжними вежами, що утворюють захищене від зовнішніх нападів подвір’я. В центрі лінії північної стіни – монументальна споруда Успенської церкви, яка мала оборонний ярус над склепіннями і була накрита двосхилим шпичастим дахом з двома готичними фронтонами.

Побудований за бажанням кн. Володимира, а пізніше великого Київського князя Мстислава Ізяславича придніпровськими майстрами. Його конструкції, техніка кладки й архітектурних форм близькі до архітектури Кирилівської церкви в Києві та інших будівель цього типу.

Це єдина пам'ятка архітектури домонгольського періоду, що збереглася на території Волині. Саме Свято-Успенський собор вказується, як одне з можливих місць поховання батька Данила Галицького - одного з найхоробріших руських князів, що об’єднав Волинь та Галичину, Романа Мстиславовича.

Відвідавши Мстиславів храм, можна вгамувати не лише духовну спрагу, поруч у парку "Слов'янський" ось уже понад 1000 років б'є животворне цілюще джерело.

©

У 1839 році монастир був приєднаний до Православної Церкви. За штатним розписом 1842 року він був возведений у першокласний. В 1914 році тут було братії 42 чоловіки. Під час Першої світової війни в 1915 році монастир був евакуйований до міста Харкова.

Після Німецько-радянської війни монастир закрили, а в його приміщеннях розмістилося спочатку сільськогосподарське училище, а згодом будинок—інтернат для інвалідів та престарілих.

Монастир відроджений у 1994 році. До складу монастирського комплексу входять Миколаївська церква, споруджена у 1542 році князем Федором Сангушком, братський корпус з теплим храмом Преображення Господнього, дзвіниця, будинок настоятеля, господарські й допоміжні будівлі.