Отже, сеґренове колесо можна вважати реактивним двигуном, бо він приводиться у дію частинками самого пристрою, що викидуються з нього.

Розташоване в горизонтальній площині колесо без обода, у якого спиці замінені трубками з відігнутими кінцями так, що витікаюча з них вода приводить колесо в обертання. Винайдене Йоганном Зегнером.

Висновок: вода з нижнього отвору б'є далі, бо тиск на більшій глибині (h) вищій

Я занурила трубочку у воду і подула в неї. Під час цього у воді з’явилися бульбашки повітря, які піднімалися на поверхню.

Пояснення:

Коли я дую в трубочку, повітря потрапляє у воду. Воно легше за воду, тому піднімається вгору у вигляді бульбашок.

Висновок:

Під час досліду я з’ясувала, що повітря займає простір і може витісняти воду.

Висновок: Мильна бульбашка під водою стискається через дію гідростатичного тиску води. Чим глибше знаходиться бульбашка, тим більша кількість води давить на неї і тим меншим стає її об’єм. Отже, розмір мильної бульбашки залежить від гідростатичного тиску рідини. Тому її можна використати як модель барометра.

мильна бульбашка здіймається до гори іза повітря всередині,і іза цього вона здіймається с дна.

На дні склянки тиск більший, тому бульбашка менша.

Під час підйому тиск зменшується, і її об’єм збільшується.

Отже, гіпотеза підтвердилася

Для експеременту потрібно : папір, ножиці, картон.

^{Висновок}: коли ми натягуємо гумку літак набуває потенціальну енергію. Після того як відпускаємо літак ця єнергія перетворюється на кінетичну.

Літак летить, бо накопичує потенціальну енергію, а після перетворює ії в кінетичну, завдяки чому летить деякий час (пару секунд)

дослідження "механізми, які рухатимуться за рахунок перетворення потенціальної енергії в кінетичну"

Висновок:

Під час дослідження було встановлено, що механізми можуть рухатися завдяки перетворенню потенціальної енергії в кінетичну. Коли накопичена енергія (наприклад, піднятого тіла або стиснутої пружини) вивільняється, вона переходить у рух. Це підтверджує, що енергія не зникає, а лише змінює свою форму, забезпечуючи роботу різних механізмів.

У цій роботі я дослідила, як працює перетворення енергії. Я зробила картонну конструкцію і запускала літачок. Я побачила, що коли я піднімаю або натягую конструкцію, у ній накопичується енергія. А коли я відпускаю, ця енергія перетворюється в рух, і літачок летить.

Найкраще він відскакує від твердого столу, гірше — від зошита, і майже не відскакує від килима.

М’яч не може підскочити вище, ніж висота, з якої він упав.

Тема: Взаємодія оцтової кислоти та соди.

Мета:Дослідити реакцію між оцтовою кислотою та харчовою содою,у результаті якої виділяється вуглекислий газ, який здатний заповнювати простір і надувати кульку.

Обладнання: кулька,оцтова кислота,пластикова пляшка,харчова сода,чайна ложка, мірна чашка.

Хід роботи:

1.У кульку насипаємо 2 чайні ложки харчової соди, а в пляшку за допомогою мірної чашки наливаємо 55 мл оцтової кислоти.

2.Закріплюємо кульку на горлечку пляшки та піднімаємо її, щоб сода висипалася в оцтову кислоту.

3.Спостерігаємо за хімічною реакцією: утворюються бульбашки та піна, а кулька поступово надувається.

Результат:

Під час реакції виділяється вуглекислий газ. Саме він наповнює кульку та змушує її збільшуватися в розмірі.

Тема: цікавий дослід з фізики

Мета: довести, що навіть прості речовини з кухні можуть демонструвати складні фізичні процеси розсіювання світла та дифузії.

Обладнання: ліхтарик, склянка, паприка, вода.

Хід роботи

В основі цього експерименту лежать два фізичні явища:

1.Дифузія: Коли ми насипаємо порошок паприки у воду, частинки спеції починають самовільно проникати між молекулами води. Оскільки частинки паприки мають певну вагу та різну щільність, вони не просто розчиняються, а повільно опускаються донизу, створюючи красиві «кольорові шлейфи».

2.Тиндалівське розсіювання світла: Світло від ліхтарика телефона, проходячи крізь воду з дрібними частинками паприки, розсіюється на них. Саме тому ми бачимо чіткий промінь та кожну окрему частинку, що рухається. Вода стає ніби «об'ємним екраном».

Висновк: Експеримент підтвердив, що частинки паприки у воді утворюють суспензію. Завдяки нижньому освітленню ми спостерігали ефект розсіювання світла, який підкреслив динаміку дифузії. Це доводить, що світло допомагає візуалізувати фізичні процеси, які за звичайних умов виглядають менш виразно.

Мета: дослідити властивості поліетилену та пояснити, чому пілся проколювання не витікає вода.

Обладнання: пакет, вода та олівець.

Хід роботи: наповнюємо пакет водою, беремо гострий олівець та різким рухом протикаємо пакет наскрізь.

Висновок: поліетилен складається з еластичних молекул, які можуть розтягуватися. Коли олівець (або інша гостра річ) протикає пакет, матеріал щільно обтискає його поверхню. Завдяки цьому отвір навколо олівця гермитизується і вода не витікає.

Було б чудесно якби я мав руки, а не клешні, але так експеримент працює, я перевіряв