<?xml version="1.0"?>
<rss version="2.0">
   <channel>
      <title>Історії героїв війни: «Ми боремося за українську землю» by Марина Бєрдова</title>
      <link>https://padlet.com/marinasaklakova8/wpw3qs18q3cj</link>
      <description>літературний журнал</description>
      <language>en-us</language>
      <pubDate>2019-01-04 07:16:12 UTC</pubDate>
      <lastBuildDate>2023-08-30 11:21:43 UTC</lastBuildDate>
      <webMaster>hello@padlet.com</webMaster>
      <image>
         <url></url>
      </image>
      <item>
         <title></title>
         <author>marinasaklakova8</author>
         <link>https://padlet.com/marinasaklakova8/wpw3qs18q3cj/wish/2678079615</link>
         <description><![CDATA[<div>Кримське, Зайцеве, Золоте – позиції, які заступник командира 14 ОМБр ім. князя Романа Великого Сергій Мазорчук (Ірис) пройшов за час російсько-української війни. Туди він потрапив 2015-го й досі захищає українські кордони.</div><div><br>Сергій мріяв стати військовим ще коли був десятирічним хлопцем. А в 15 років уже вступив у Острозький військовий ліцей на Рівненщині. Це був його свідомий вибір. &nbsp;<br><strong><br>Понад рік триває повномасштабна війна. Якою ціною ми звільняємо території? &nbsp;</strong></div><div><br>Ні для кого не секрет, що Росія кидає на фронт найгірші свої верстви населення, у тому числі ув’язнених. Так би мовити, утилізує сміття. Натомість Україну захищають її найкращі сини і доньки, свідомі патріоти, які розуміють, за кого і за що воюють. Тому, коли в бойових діях гине наш захисник чи захисниця – це величезна втрата для всього українського народу, для всієї держави. Тому, так, українські території звільняються дуже високою ціною.&nbsp;</div><div><br>&nbsp;</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/345539247/205effbbf9fbfeb724696b7f20c4f104/image.png" />
         <pubDate>2023-08-30 11:07:43 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/marinasaklakova8/wpw3qs18q3cj/wish/2678079615</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author>marinasaklakova8</author>
         <link>https://padlet.com/marinasaklakova8/wpw3qs18q3cj/wish/2678082904</link>
         <description><![CDATA[<div>Антон Петрівський — військовий Збройних сил України. На війну пішов ще у 2014 році. У цивільному житті активно займався громадською діяльністю у Львові. Зокрема активно боровся із пам'ятками радянського минулого в місті, пропагував українські цінності молоді та займався патріотичним вихованням. У перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну - знову в лавах ЗСУ, бореться з ворогом на передових позиціях.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/345539247/084d2209121d80fc3d0e0663e8bdb4b0/image.png" />
         <pubDate>2023-08-30 11:12:18 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/marinasaklakova8/wpw3qs18q3cj/wish/2678082904</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author>marinasaklakova8</author>
         <link>https://padlet.com/marinasaklakova8/wpw3qs18q3cj/wish/2678085539</link>
         <description><![CDATA[<div>Рік тому, захищаючи Україну, загинув Гліб Бабіч. Він був поетом, воїном, волонтером, ветераном АТО – пройшов шість бойових ротацій.<br><br>Після початку повномасштабного вторгнення увійшов до київської територіальної оборони. Побратими відзначали невтомність і самовідданість Гліба при підготовці столиці до оборони.<br><br>Займався впровадженням мобільних комплексів оптоелектронної розвідки "Локі". Разом із групою друзів готував до відправки на фронт автомобілі, на які встановлювалися сервери та монітори. Кожен такий комплекс коштує близько 2 млн гривень.&nbsp;</div><div><br>28 липня під Ізюмом автомобіль, на якому екіпаж із п’яти волонтерів розвозив устаткування у кілометрі від лінії фронту, наїхав на ворожу протитанкову міну. Внаслідок вибуху Гліб Бабіч та троє його побратимів загинули, вижив лише Дмитро Єршов, який зазнав важких поранень.</div><div><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/345539247/b58553392a1511a1c1432b8b07df7833/image.png" />
         <pubDate>2023-08-30 11:15:10 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/marinasaklakova8/wpw3qs18q3cj/wish/2678085539</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author>marinasaklakova8</author>
         <link>https://padlet.com/marinasaklakova8/wpw3qs18q3cj/wish/2678086846</link>
         <description><![CDATA[<div><br>Коли смерть присяде на бруствер, спитає – "Ну що тут ти?"<br>Коли нас, як тісто, місить вогняний вал,<br>Я не стану смикати Бога – вийду в канал арти.<br>У піхоти з артою і Богом – зАвжди прямий канал.</div><div><br>Заглушаючи криком в рацію хрипкий голос війни,<br>Продиктую чарівні цифри, наче магічний код.<br>Скрипне радіо – "Прийняв. Тримайтеся, пацани".<br>Решту слів не почую. Бо знову накрив "приход".</div><div><br>Оживе на позиції стадо сталевих слонів,<br>Поверне свої хоботи в сторону наших бід.<br>І зайде у стволи із клацанням стиснутий божий гнів,<br>Для швидкої доставки – без декларацій і мит.</div><div><br>Навіть янголи завмерли в небі – як театральний зал,<br>Небо теж полюбляє сипати – снігом, градом, дощем.<br>Дочекалися. Наче кулак по всесвіту стукнув залп.<br>Другий, третій, а потім іще і ще.</div><div><br>А над нами небо луснуло наче віконне скло,<br>Аж земля підстрибнула, і трохи змінився ландшафт.<br>Смерть сиділа на бруствері. Більш немає. Змело.<br>Та зі стиснутих рук повернулася в серце душа.</div><div><br>"Що там, брате? Прийом? – Та все по плюсах, братан!<br>Так вломили, що вщент. І цілей більше нема!"<br>Що я ще відповім? Вклоняюсь тобі, арта!<br>Не дарма вас кличуть богами. Ой не дарма...</div>]]></description>
         <enclosure url="" />
         <pubDate>2023-08-30 11:16:52 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/marinasaklakova8/wpw3qs18q3cj/wish/2678086846</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author>marinasaklakova8</author>
         <link>https://padlet.com/marinasaklakova8/wpw3qs18q3cj/wish/2678090666</link>
         <description><![CDATA[<div>Хто ж такий Валерій Залужний? Ось п'ять фактів із його біографії.<br><br><strong>Факт 1. Мріяв бути солдатом</strong></div><div>Валерій Залужний народився у родині військовослужбовців у місті Звягель.<br><br><strong>Факт 2. Український воєначальник без радянської освіти</strong></div><div>Валерій Федорович - новий тип воєначальника, який уже не вчився в жодному російському чи радянському військовому училищі. Він повністю наш. <br><br><strong>Факт 3. Професіонал</strong></div><div>Валерій Федорович пройшов усі щаблі військової кар’єри. Після закінчення інституту в Одесі Залужний був: командиром взводу, командиром навчального взводу, командиром бойового взводу, командиром навчальної роти, командиром роти курсантів та командиром батальйону. У 2007 році його призначили першим заступником командира 24-ї окремої механізованої бригади у Яворові Львівської області. На цій посаді успішно проходив службу впродовж двох із половиною років. У 2009 році його призначили командиром 51-ї окремої механізованої бригади, якою він командував до 2012 року. Звання "генерал-майор" отримав 23 серпня 2017 року. <br><br><strong>Факт 4. Обожнює дружину Олену</strong></div><div>Залужний давно і щасливо одружений на Олені — до війни фінансистці "Укргазбанку". У подружжя є дві доньки.<br><br><strong>Факт 5. Politico назвало "Залізним генералом"</strong></div><div>Таке прізвисько Залужному дало провідне американське видання у квітні 2022 року після блискучого розгрому військ російських окупантів на Київщині. Тоді медіа зробило аналітичний матеріал, де написало, що "командувач стане легендарною постаттю в історії України. Адже успіхи української армії здивували весь світ".&nbsp;</div><div>&nbsp;</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/345539247/8aa3e5aeb37b1b7ac85fcdbdd6f6744d/image.png" />
         <pubDate>2023-08-30 11:21:33 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/marinasaklakova8/wpw3qs18q3cj/wish/2678090666</guid>
      </item>
   </channel>
</rss>
