Григорій Сковорода писав свої твори мовою, яка брала за основу староукраїнську, орієнтувалася на церковнослов’янську та мала особливі авторські вкраплення. За визначенням науковців, мова філософських творів митця – слов’яноукраїнська, байок та поезій – книжна українська. Звичайно ж,чітко розмежувати ці різновиди староукраїнської мови неможливо. Вживання церковнослов’янської в мові творів Сковороди зумовлено його захопленням  інтерпретацією Святого Письма. 

               Безперечно, на формування мовної свідомості Григорія Сковороди вплинуло навчання в Києво-Могилянській академії, де він здобув знання церковнослов’янської, книжної української («простої») мов, грецької, латини, польської, німецької, давньоєврейської, а також поетики, риторики, філософії тощо. Крім того, істотно вплинуло на мову творів Сковороди і панування стилю бароко в літературі того періоду.

               Незважаючи на те що літературознавці та вчені-лінгвісти не дійшли одностайної думки щодо мови Сковороди, його творчість вплинула на становлення української літератури.

Аліса Дергачова
Комунальний заклад Верхньоторецький навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа I-IIІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Очеретинської селищної військово – цивільної адміністрації Покровського району Донецької області 

               Михайло Ковалинський, що був другом та учнем Григорія Сковороди, у біографії письменника зазначав, що в його творах була прихована жива народна мова, що він, мандруючи Україною, був знайомим з різними діалектами тогочасної української мови, зокрема Слобожанщини та Київщини.

               За визначеннями деяких науковців, Сковорода писав староукраїнською (слов’яноукраїнською, слов’яноруською), у якій було багато живих народних елементів. Письменник уживав у своїх творах народну побутову лексику, фразеологізми, прислів’я та приказки, образні слова та вирази, порівняння. А у Пісні 9-ій Сковорода використов сюжет з фольклору. Тож можна дійти висновку, що творчість Сковороди тісно пов’язана з українською народною культурою, традицією та усною народною творчістю. 

 
Юлія Мітіна
Комунальний заклад Верхньоторецький навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа I-IIІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Очеретинської селищної військово – цивільної адміністрації Покровського району Донецької області 

Григорій Сковорода - славнозвісний талановитий поет-лірик, видатний байкар, філософ, педагог. Григорій Савович надавав байкам жанрової самостійності, він створив понад 30 прозових байок. У байках він відтворив істину людського буття й висловив критичне ставлення до суспільних явищ.  Байки Сковороди гостро сатиричні, наприклад "Олениця і кабан". Про ідею "сродної" праці говориться в байці "Бджола і Шершень", в якій є протиставленням трудящих і нероб. Шершні – паразити "що живуть крадіжкою чужою". Бджола – це мудра людина, "що у своєму сродному ділі працює". Шершні – це ті люди, що дивляться на науку, як на засіб власного збагачення, які не хочуть бути корисними людству. Головним джерелом байок Сковороди є українська народна казка. Особливістю байок Сковороди є сильна мораль і повчання.

Г. Сковорода є автором ряду притч-оповідей алегорично-повчального характеру, яка має сюжет, діалог, мораль. У притчах Сковорода висловлював свої філософські, естетичні і педагогічні погляди. Наприклад, у притчі "Вдячний Еродій" говориться про велику роль природних нахилів людини у справі виховання й навчання. 

Ліричний герой збірки «Сад божествених пісень» шукає правду, добро і щастя. Він як і автор великий народолюбець, гуманіст, кличе до єднання людини з природою. У пісні "De liberate" ("Про свободу") Сковорода оспівує волю як найбільше багатство. Золото, порівняне з волею – ніщо – болото. Найбільша турбота ліричного героя - не позбутися волі. Автор славить Богдана Хмельницького, називає його героєм, батьком вольності. 

Різножанрові твори Григорія Сковороди за тематикою актуальні й сьогодні, коли народ України бореться за самостійність і волю, незалежність і суверенну державу у війні з російською агресією.

Мова Сковороди була переходом від староукраїнської мови до варіанту словенороської.

Твори Григорія Савовича постійно наповнювалися філософською лексикою, яка передбачала певний рівень абстракції, були запозичення з інших мов, оздоблювалася українськими розмовними й фольклорними елементами, народною фразеологією.

Про слов’яноруську основу мови творів Г. Сковороди зазначав дослідник І. Огієнко, який пояснив таку особливість мовно-культурною ситуацією тогочасної епохи: «Мова його для свого часу була звичайною літературною українською мовою, в якій на славенороськім фоні таки багатенько й живих народних елементів; це та звичайна мова, що поволі ставала в нас мовою науковою, в тому числі й богословською, плеканою в Київській академії».

Отже, специфіка мови Г. Сковороди відзначається цілим комплексом його лінгвістичних, історико-культурних і естетичних уявлень, саме тому мова його творів — не хаос, а цілісний соціокультурний феномен.

Майорчикова В.В., учитель української мови та літератури Мар’їнського ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2 Мар’їнської міської ВА Покровського району Донецької області

Про любов Сковороди до волі говорить один випадок, коли до Григорія Сковороди, приїхав посланець від Катерини ІІ і передав від неї, щоб той перебрався до Петербурга. На момент зустрічі з посланцем, Сковорода сидів із флейтою біля дороги, а поруч паслася вівця. Вислухавши царську пропозицію,  поет висловив відмову римою: «Передайте матінці-цариці: мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця».

 Калугін Родіон, учень 10 класу Мар’їнського ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2 Мар’їнської міської ВА, Покровського району, Донецької області

 Відомо, що музика і поезія становили нерозривну єдність і гармонію життя й філософії Сковороди. Музичне спрямування літературних творів відчутне навіть у назвах (книга «Симфонія, нареченная Асхань…»), у визначеності самих жанрів опусів: пісня, кант «Песнь Рождеству Христову в нищете Его», «Радуйся, верных озаряющая», кант-колядку «Ангелы, снижайтесь», духовний концерт, канон, стихири, «музично-псальмові імпровізації».

 У Сковороди був досконалий слух, чудовий голос, він володів багатьма інструментами, мав талант композитора і педагога  і це допомагало йому передавати філософію буття й світобачення, сутність якого називаємо нині національною бароковою традицією, що визначає засади українського музичного бароко. 

Музичний хист, чудовий голос Сковороди вплинули на різножанровість його творів. Він співав народних пісень, духовні та світські канти і псалми, закладаючи тим самим історію української пісні-романсу.  За думкою Григорія Квітки-Основ’яненка, урочистий і радісний наспів «Христос воскресе» та канон «Воскресіння день» теж належать Григорію Сковороді. Павло Тичина, який сказав про Григорія Сковороду як філософа, педагога й письменника: "Великий наш філософ щедру залишив нам спадщину по собі: обсягом широку, змістовністю глибоку і щодо світогляду свого — чисту та моральну..."

Волобуєв Олексій, учень 10 класу Мар’їнського ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2 Мар’їнської міської ВА, Покровського району, Донецької області

 У багатьох творах Сковорода звертає  увагу на такі  символічні образи як  свобода, чесність, працьовитість .Так у поезії «Всякому місту — звичай і права…»поет показує та доносить нам ,читачам,що існують різні дороги життя і кожна людина має право обрати свій шлях.Головне не стати заручником зла та зберегти свою гідність.Краще вже бути бідним,але при цьому залишитися чесним та свободним. Тільки людина з чистою совістю може відкрити шлях до духовної свободи,а отже,до щастя. 

 У вірші «De libertate» художнім образом можна вважати Богдана Хмельницького.Це народний герой, який присвятив своє життя боротьбі за волю і щастя українського народу,бо вважав,що тільки за умови отримання волі людина почуватиме себе щасливою. У байці «Бджола та Шершень» художніми образами є бджола( мудра людина) та шершень( узагальнений образ людини).Сковорода вчить ,що праця має стати для людини природною потребою і «найсолодшою поживою».Ще він засуджує лінь,ледарство та крадіжки.

 Отже, Григорій Савич Сковорода зробив неоціненний внесок у розвиток української культури.Його творча спадщина є джерелом, з якого черпатимуть наснагу ще десятки нових поколінь.

Бебешко Тетяна
учениця 11 класу
Криворізької ЗОШ І-ІІІ ступенів
Криворізької сільської ради 
Покровського району
Донецької області.

 Найвідомішою в його спадщині є збірка «Сад божественних пісень»Ліричний герой цієї  збірки перебуває у пошуках правди, добра, щастя. Він, як і автор, великий народолюбець,  кличе до єднання людини з природою. Досить оригінальним  ,на мою думку ,є  вірш «Всякому місту — звичай і права». Сковорода  засудив здирників, бюрократів, пияк, розпусників, підлабузників, ледарів, панів, лихварів, чиновників , юристів- усіх ,хто зловживає своїм становищем. І це так справедливо!Великий філософ  закликає  людей  прямувати шляхом морального вдосконалення.

Особливу цінність мають його байки,які  увійшли до збірки під назвою «Байки Харківські».Іван Франко високо  оцінив майстерність Сковороди –байкара,зазначивши,що  вони у «десять разів глибші і краще розказані, ніж Саадієві (Сааді — великий перський поет), написані гарною, подекуди граціозною мовою». Відтворити істину й висловити критичне ставлення до суспільних явищ — таке, на думку філософа , завдання й призначення байки. А ще  особливість байок Григорія Сковороди полягає в тому ,що мораль  він називає «силою», і  вона в кілька разів є більшою, ніж основна частина . Більша частина байок присвячена темі «сродної праці». Григорій Савич допомагає визначитися з найголовнішими питаннями: “Хто я?”, “Для чого прийшов у цей світ?”. Ідея сродної праці про усвідомлення свого покликання, про те, що не варто соромитися бути тим, ким ти є. “Усе, що потрібне людині, Бог створив легким”, – стверджує філософ.

Не оминув увагою  Сковорода і  процес  виховання дітей. Однією з показових педагогічних притч на цю тему є “Вдячний Еродій”. У ній головними героями є мавпа Пішек, яка навчає своїх дітей усьому сучасному, та лелека Еродій, батьки якого дотримувалися природного виховання, розкривали в дитини вже закладені здібності й не силували читати те, що вона не хоче, а вчили вдячності до батьків і до самої природи. Сковорода каже: “Не вчи яблуню родити яблука: уже сама природа її навчила» Філософ стверджує, що батьки мають простежити, до чого дитина має природний нахил, а вчителі мають цей нахил розвинути, вказати правильний шлях.


Тихоненко Дар’я, учениця 9 класу, Криворізька ЗОШ  I – III ступенів  Криворізька сільська рада Покровський район Донецька область 

Пихтіна Анастасія 
учениця 8 класу
Криворізької ЗОШ перших-третіх ступенів
Криворізької сільської ради 
Покровського району
Донецької області