У Меркурія немає супутників

Планета має розріджену атмосферу, що складається з атомів, витіснених з її поверхні сонячним вітром.

На поверхні Меркурія різниця між температурами ночі і дня дуже відрізняється. Так, в нічних (протилежних від Сонця) областях планети температура може досягати мінус 180˚ С, а в денних (обернених до Сонця) областях може підніматися до 430˚ С.

Температура її перевищує 400 градусів за Цельсієм, є однією з найгарячіших планет. Ймовірно , що пояснюється це парниковим ефектом , викликаним щільною атмосферою і великою кількістю вуглекислого газу.

У Венери відсутні супутники

Ще більш цікаво йдуть справи з Венерою, 1 день на якій триває 243 земних діб, а рік всього 225.

Місяць є єдиним великим супутником Землі і всієї внутрішньої групи Сонячної системи.

Атмосфера Марса переважно містить в собі вуглекислий газ.

На поверхні планети є вулкани, найбільш відомий з яких Олімп. Він має висоту приблизно 27 км., і ширину близько 520 км, що перевищує всі можливі земні аналоги. Рифтові западини Марса свідчать про геологічної активності , що закінчилася близько 2 млн. років тому.

Яскравий червоний колір планети обумовлюється великим вмістом оксиду заліза в її грунті.

Є припущення, що супутники Фобос і Деймос є захопленими Марсом астероїдами.

Складається переважно з водню і гелію.

Висока температура усередині планети обумовлює безліч вихрових структур в його атмосфері, наприклад, смуги хмар .

Юпітер має 65 супутників, 4 найбільших з яких ( Ганімед, Європа, Іо і Каллісто ) в деяких моментах нагадують планети земної групи. Наприклад, їм властиві внутрішній нагрів і вулканічна активність. Цікавий факт, що найбільший супутник Ганімед , аналога якому немає в Сонячній системі, перевищує за розміром сам Юпітер .

Навколо нього давно було виявлено декілька кілець, тому цю планету називали смугастою. Із Землі звичайно видно 3—4 кільця і щілини між ними. Було встановлено, що існує більше сотні окремих кілець.

Атмосфера Сатурна, як і Юпітера, в основному складається з метану, але тут вона приблизно вдвічі товща і всі процеси в ній протікають повільніше.

За підтвердженими даними, у Сатурна є 62 супутника, два з яких ( Титан і Енцелад ) виявляють геологічну активність. Проте активність ця обумовлена ​​рухом льоду і не схожа на внутрішні планети Сонячної системи.

Астрономічною сенсацією стало відкриття десяти кілець Урана. Вони дуже тонкі, складаються з кам’яних частинок і мають зовсім низьку відбивну здатність. Площина кілець майже збігається з площиною екватора.

Уран унікальний тим, що здійснює своє обертання « на боці», оскільки нахил його осі обертання близько 98 градусів.

Відомі 13 супутників Нептуна , найбільший з яких ( Тритон ) проявляє геологічну активність і має на своїй поверхні гейзери рідкого азоту. Це єдиний супутник , який рухається у зворотному напрямку.

Цікавий факт, що планета супроводжується так званими Нептунскімі троянцями, що представляють собою тіла астероїдного типу.

Крихітний Плутон вважається найхолоднішою планетою Сонячної системи. Його поверхня покриває товста кірка льоду, а температура опускається до – 200 0С. Лід на Плутоні має зовсім іншу структуру, ніж на Землі і в кілька разів міцніше сталі.

Один рік на Плутоні триває 248 земних років. Це означає, що в той час як Плутон робить всього один повний оборот навколо Сонця, Земля встигає зробити 248.