🕰 Історична довідка

Ренесанс (XVI — початок XVII ст.) і Бароко (XVII — XVIII ст.) — це періоди духовного та культурного піднесення в Україні.

У час Ренесансу поширюються гуманістичні ідеї, відкриваються братські школи, з’являються перші друковані книги (наприклад, Острозька Біблія).

Епоха Бароко стала часом розквіту освіти, мистецтва й літератури. Поширюється шкільна драма, поезія, проповіді, історичні твори.

Основні центри культури — Києво-Могилянська академія, Львів, Чернігів, Острог.

Література поєднувала релігійні теми з патріотичними ідеями та відображала боротьбу українського народу за незалежність.

Малюта Руслана

Бароко (XVII – XVIII ст.)
Розвинулося після Ренесансу. Стиль пишний, емоційний, з поєднанням релігійності й світських тем. Пишуться проповіді, вірші, драми. Представники: Іван Вишенський (перехід), Лазар Баранович, Іван Величковський, Феофан Прокопович.

Основні характеристики

• Походження: Стиль виник у Римі в останній третині 16 ст. 

• Період: Тривав з кінця XVI до XVIII століття. 

• Особливості:

  • Пишність і надмірність: Характерні багато декору, урочистість, масивність. 

  • Динамізм: Використання криволінійних форм і сильних контрастів об'ємів. 

  • Емоційність: Вираження драматизму, пристрасних роздумів і суперечностей буття. 

  • Синтез мистецтв: Архітектура, скульптура та живопис поєднуються в єдине ціле. 

Українське бароко

• Розвиток:

  Сформувалося в Україні в другій половині XVII ст. і продовжувалося до XVIII ст. 

• Назва:

  Через значний вплив козацької історії та культури його часто називають "козацьким бароко". 

• Особливості:

  • Спиралося на власні національні джерела, поєднуючи їх із західними формами. 

  • Відзначалося оригінальними композиціями. 

  • Його головні архітектурні пам'ятки включають Софійський собор, Андріївську та Георгіївську церкви у Києві, а також Троїцький собор у Чернігові. 

• Людина – головна цінність. Гуманізм: свобода, розум, краса природи.

• В літературі з’являються сонети, пісні, політична поезія.

• Українські автори вивчали античність і писали світські твори, хоча релігія все ще була важлива.

Бароко (кінець XVI – XVIII ст.)

• Контрасти: пишне життя vs духовне спасіння.

• Стиль яскравий, метафори, парадокси, ритмічність.

• Література тісно пов’язана з релігією: молитви, гімни, поучальні твори.

• Відомі постаті: Симеон Полоцький, Григорій Сковорода (філософська поезія), Мелетій Смотрицький (переклади, граматика).

Цікаві факти:

• Українське бароко відоме як “золотий вік книгодрукування”, завдяки Києво-Могилянській академії.

• Сковорода писав байки і філософські вірші, але його вчення часто порівнюють із Сократом – «пізнай себе».

• Бароко любило гру слів, контрастів і несподіваних образів – у ньому все блищить і дивує.

• Людина, освіта, наука.

• Іван Вишенський, Острозька Біблія.

• Архітектура: Успенська церква у Львові, Острозький замок.

Бароко (XVII – сер. XVIII ст.)

• Пишність, релігійність, символи.

• Іван Величковський, Феофан Прокопович.

• Архітектура: Софійський собор, Києво-Печерська лавра, Покровська церква в Суботові.

Пам’ятками архітектури бароко є Софійський собор у Києві (перебудований у стилі бароко), Михайлівський Золотоверхий монастир, Андріївська церква (архітектор Б. Растреллі), Троїцький собор у Чернігові та Покровський собор у Харкові.

2. Палаццо Медічі у Флоренції — розкішний палац впливового роду Медічі, схожий на справжній кам’яний замок із витонченими арками.

3. Флорентійський собор (Дуомо) — його величезний купол, спроєктований Брунеллескі, став справжнім дивом техніки XV століття.

4. Вавельський замок у Кракові (Польща) — головна резиденція польських королів, приклад Ренесансу у Східній Європі.

5. Будинок Корнякта у Львові (Україна) — чудовий приклад українського Ренесансу з кам’яними аркадами й внутрішнім двориком.

Історичні обставини склалися так, що українські і білоруські землі стали здобутком об’єднаної литовсько-русько-польської держави, яка спочатку засвоювала київську культуру і вченість. Українська (руська) мова і культура тривалий час співіснувала з польською і збагачувала її, але згодом стала об’єктом гонінь і зазнала нищення єзуїтами – войовничим католицьким орденом.

Визначними діячами доби були Іван Вишенський, який виступав на захист духовних цінностей народу, та Григорій Саноцький, що підтримував розвиток науки й освіти. Велике значення мало заснування Острозької академії та діяльність Івана Федорова, який надрукував «Апостол» і «Буквар».

Література Ренесансу поєднала традиції середньовіччя з новими ідеями гуманізму, відкривши шлях до подальшого розвитку української культури.

Ренесанс (XVI — початок XVII ст.) — епоха Відродження, коли в українській культурі утверджувались гуманістичні ідеї, увага до людини, її розуму та гідності. Розвивалося книгодрукування, освіта, виникали братські школи. Представники: Юрій Дрогобич, Іван Вишенський, Станіслав Оріховський, Іван Федоров.

Бароко (XVII — XVIII ст.) — напрям у літературі, якому властиві урочистість, релігійність, глибокі почуття та контрастність. Поєднує земне й духовне, красу й трагічність. Представники: Іван Величковський, Лазар Баранович, Феофан Прокопович, Григорій Сковорода.

• Іван Величковський — поет, майстер акровіршів і фігурних віршів;

• Лазар Баранович — автор проповідей і віршів;

• Іоаникій Галятовський — проповідник і письменник;

• Дмитро Туптало — церковний письменник, драматург;

• Григорій Сковорода — видатний філософ і поет, який завершив епоху бароко.

Основні характеристики Ренесансу

• Гуманізм і антропоцентризм:

  В центрі уваги опинилася людина, її потенціал та земне життя. Людина почала розглядатися як творча істота, здатна досягти всебічного розвитку. 

• Відродження античності:

  Повернулося глибоке захоплення культурою стародавніх Греції та Риму, їхніми ідеалами гармонії, а також філософією та мистецтвом. 

• Наукові відкриття:

  Здійснено великі географічні та наукові відкриття, що змінило світогляд людей та призвело до розвитку нової науки. 

• Розвиток мистецтва та літератури:

  Появилися національні літератури, а в мистецтві виникли нові методики й стилі, що відображали гуманістичні ідеали. 

• Модифікація релігійної традиції:

  Вплив церкви зменшився, а християнська традиція була переосмислена крізь призму гуманістичних ідей. 

Періодизація

• Передвідродження (Проторенесанс): XIV століття, Італія.

• Раннє Відродження: XV століття.

• Високе Відродження: Кінець XV — початок XVI століття.

• Пізнє Відродження: Кінець XVI — початок XVII століття. 

Вплив на Європу

• Італія:

  Вважається батьківщиною Ренесансу, який тут почався з XIV століття і мав найбільший розквіт у XV-XVI століттях. 

• Північна Європа:

  Ренесанс поширився в інших країнах пізніше і набув місцевих рис, відомих як «Північне Відродження». Наприклад, у Франції він тривав з XV століття до початку XVII століття. 

• Поширення ідей:

  Ренесанс заклав основи нової європейської культури, сприяючи формуванню національних держав, розвитку торгівлі та формуванню сучасного світогляду. 

В Україні виникають братські школи, друкарні, Острозька академія, які сприяли поширенню книжності. Письменники та просвітителі, як-от Іван Вишенський, Мелетій Смотрицький, Герасим Смотрицький, закликали до морального вдосконалення людини та захисту рідної віри й культури.

Література цієї доби стала важливим кроком до формування нової української мови та національної свідомості, поєднуючи середньовічні традиції з духом нової епохи.