Темною ніччю та світлим днем,

 у мирі в негоду в бою під вогнем

 труднощів їй вже не оминути:

 вчилася жінка матір'ю бути.

 Шансів на помилку в неї немає:

 родину свою від біди вберігає.

 А біди приходять та грюкають в двері:

“Будь бездоганною в будь-якій сфері!

 Що не виходить?  Яка ж ти невдаха!

 Геть вже здуріла у тих своїх страхах.

 Ти тепер Мама, ти не людина,

 І через тебе хворіє дитина”.

 А час не шкодує, він швидко летить.

 І що скаже мамі дитя через мить?

“Мамо не хочу, мамо не буду.

 Ти щось казала? Та скоро забуду.”

 Мама прийде, і мама врятує,

 світле майбутнє для нас побудує.

 Як ти втомилась? Чому не кричиш?

 Яка ж ти зла, коли замовчиш?..

 Мамо, пробач нам, ми тебе любимо,

 ми точно- точно так більше не будемо.

 Ми діти чемні, тобі помагаємо,

 двічі на місяць самі прибираємо.”

 Дивишся в стелю, скував тебе жах…

 Бачу я втому у твоїх очах.

 Скажеш: “Все добре. Не так вже й погано, це просто я заслужила догану!”

 Суспільство благаю тебе схаменись!

 До матерів ти своїх придивись!

 Навчи їх, будь ласка, себе цінувати,

 із задоволенням час витрачати.

 Матір - це не лише Берегиня.

 Це Особистість, це Жінка, Людина.

 Щодня ти в турботах, у праці, в думках,

 Часто бувають і сльози на твоїх щоках,

 Та ти посміхаєшся навіть крізь страх.

 Ти мовчки й сильно тримаєш цей світ:

 Ти серце родини її оберіг

 Ти світло в вікні серед темної ночі,

 Ти перша хто бачить заплакані очі.

 Той подвиг у тиші,  у доброму серці,

 За долю дітей з ворогами у серці.

 Не маєш ти зброї, ані щита,

 Сила твоя гріє наші серця.

 Щоденна робота, недоспані ночі:

 Любов і турботу всю дати нам хочеш

 Ти твориш історію рідного краю

  І своїм життям нас усіх надихаєш 

 На працю на подвиг на кращу долю,

 На віру у те що здобудемо волю.

 Спасибі, матусю, за стійкість, підтримку

 За віру у нас і за рідну країну.

 З любов'ю і Вірою твоя дочка.

 Твоє тепло мене завжди гріє.

 Коли тривожно, коли щось не те —

 Твій голос лагідний усе розвіє.

Ти поруч — і вже спокій на душі,

 Обіймеш — і весь світ стає світлішим.

 Ти вчиш мене і бути у житті

 Доброю, щасливою, мудрішою.

Дякую, мамо, за казки вночі,

 За чай із медом, коли я хворію,

 За те, що віриш в мене ти завжди,

 І захищаєш, навіть коли мрію.

Я дякую за сміх і за тепло,

 За те, що все у тебе — для родини.

 Хай буде в тебе серце, як світло —

 Ясне, ласкаве, повне України.

Я ще росту… але в душі вже є

 Така любов, що слів не вистачає.

 Матусю, дякую, що ти в мене є —

 Нехай Господь тебе оберігає.

Ужгородський ліцей №7

Ужгородський ліцей «Інтелект»

учениція Опорного закладу освіти "Новодмитрівський ліцей Костянтинівської міської ради"

учениця опорного закладу освіти "Новодмитрівський ліцей Костянтинівської міської ради"

учениця опорного закладу освіти "Новодмитрівський ліцей Костянтинівської міської ради"

учениця Опорного закладу освіти "Новодмитрівський ліцей Костянтинівської міської ради"

навчально-виховного комплексу "Загальноосвятня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Костянтинівської міської ради Донецької області

навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Костянтинівської міської ради Донецької області

навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Костянтинівської міської ради Донецької області

Ти завжди поруч, навіть коли зла,
Коли втомилась і в очах тривога...
Твоя любов — мов затишна весна,
Мов ковдра, що дарує тепло й Бога.

І навіть як я кажу: «Відчепись»,
То просто в мені буря і гормони 😅
А правда в тім, що ти — мій сенс, мій зміст,
Моя найрідніша на світі людина.

Ти — як Wi-Fi: завжди мене тримаєш,
І лаг не даєш у моїх думках.
І як не крути, ти мене розумієш —
Навіть тоді, коли злість на губах.

Я хочу, мамо, щоб ти усміхалась,
Щоб сни у тебе були кольорові.
Щоб ти собі хоч трохи дозволяла —
Не тільки нам, а й собі — любові.

Зі святом тебе, моя найрідніша.

Я ще виросту — і все-все згадаю.
А поки лишу тут кілька віршів...
Твоя донька. Дуже тебе обіймаю 💗

Тепло і лагідно сіяє.

Вона голубить і співає,

І казку дивну розмовляє.

Її обійми — наче рай,

Захистять від усіх негод.

Матусю, ти мене прощай,

Як раптом зроблю щось не те.

Твої поради — мудрий світ,

Ведуть мене у добрий час.

Ти — найдорожчий в світі цвіт,

Люблю тебе я повсякчас!