2. В народі кажуть: “Верба, що лугова трава, її викосиш, а вона знову росте”.
3. Коли Мавка стає вербою, вона очищається від напасті (Килина). У народнопісенній творчості цей мотив найповніше вилився в баладу про невістку-тополю.
4. Особливість верби-воскресати.
....Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю,
вкупі з водою там зростить вербицю, —
стане початком тоді мій кінець.

1.“Той, що греблі рве” – молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими злотистими іскрами.
2.Цитати до образу «Той, що в греблі рве"
1." Нерідний він, хоч водяного роду.
Зрадлива і лукава в нього вдача.
Навесні він нуртує, грає, рве,
зриває з озера вінок розкішний,
що цілий рік викохують русалки,
лякає птицю мудру, сторожку,
вербі-вдовиці корінь підриває
і бідним сиротятам-потерчатам
каганчики водою заливає,
псує мої рівненькі береги
і старощам моїм спокій руйнує.
А влітку де він? Де тоді гасає,
коли жадібне сонце воду п’є
із келиха мого, мов гриф неситий,
коли від спраги никне очерет,
зоставшися на березі сухому,
коли, вмираючи, лілеї клонять
до теплої води голівки в’ялі?
Де він тоді?"
2."Тоді я в морі, діду.
Мене на поміч кличе Океан,
щоб не спило і в нього чашу сонце.
Як цар морський покличе – треба слухать.
На те є служба, – сам здоровий знаєш."
3."Таж він тебе занапастив би тільки,
потяг би по колючому ложиську
струмочка лісового, біле тіло
понівечив та й кинув би самотню
десь на безвідді."
4."Але ж він вродливий!"
3.Думка про образ
Той,що в греблі сидить-це жвавий та енергійний водний хлопець з занадто бурхливою та непередбачуваною поведінкою.Він був своєрідним анархістом та бунтарем.Загалом,цей образ використаний лише в декількох діях,тож інформації про нього не дуже багато.На мою думку,цей образ є дуже цікавим ,оскільки хлопець вирізняється своєю непередбачуваною поведінкою і я б  хотіла,щоб цей образ був більше присутній у цій драмі-феєрії.
5.Зображення “Того, що греблі рве” 

2. «…уже старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду; по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої повстяної шапки-рогатки; убраний… у полотняну одежу в ясно-сиву, майже білу свиту; на ногах постоли, в руках кловня, коло пояса на ремінці ножик, через плече виплетений з лика кошіль (торба) на широкому ремені».
3. Дядько Лев – добра та порядна людина, яка шанує закони природи та вчить робити це інших. Він чесний, мудрий, має велике благородне серце, за що його всі поважають.

2. Зовнішність Мавки описано досить побіжно: «В ясно-зеленій одежі, з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами…». «Як дівчина… ба ні, хутчій як панна, бо й руки білі, і сама тоненька, і якось так убрана не по-наськи…»

3. Без сумніву, це ідеалізований і сильний образ: лісова красуня намагається наблизити дійсність до мрії, на шляху до щастя її ніщо не може зупинити. Вона без жалю покинула заради «людського хлопця» лісові хащі й могла б знайти з людьми спільну мову, якби всі вони були такими мудрими, як дядько Лев.

4. Мавка ж принесла в Лукашеву хату не тільки красу: з нею прийшла до лісової господи прихильність природи й достаток («Як вона глядить корів, то більш дають набілу»).

"Іди на дно! Не смій мені зринати
 три ночі місячні поверх води!". "То Водяник
 в драговині цупкій привик одвіку
 усе живе засмоктувати"

"Той клятий Водяник! Бодай би всох!
 Я, наловивши риби, тільки виплив
 на плесо душогубкою, – хотів
 на той бік передатися, – а він
 вчепився цупко лапою за днище,
 та й ані руш! Ще трохи – затопив би!"
 

На мавок дуже схожі майки, що однак зрідка відрізняються виглядом — це дівчата дуже малого зросту. За поведінкою ж тотожні мавкам. Способом протидії майкам було прибивання над дверима з внутрішнього боку хатньої стіни ляльок-мотанок. В переказах описується, що майку можна спіймати і взяти за дружину, але шлюб з нею буде нещасливий. Якщо запитати в майки-дружини про якусь таємницю, вона обов'язково дасть відповідь, а після цього зникне.

Цим духам приписувалося принесення нещасть — якщо вони оселяються в хаті, то хазяїн швидко бідніє і ніяк не може розбагатіти. Шляхом позбутися злиднів вважалося заманити їх у пляшку, табакерку, діжку, мішок тощо, закрити її та викинути чи закопати. Тоді хазяїн швидко розбагатіє, але якщо хтось інший випустить злиднів, вони причепляться до нього та оселяться вже в його хаті. Вважалося, коли мести підлогу в напрямку дверей — можна вигнати злиднів, якщо від дверей — навпаки впустити. Коли пронизати злиднів кілком, вони помруть і їх слід викинути в болото. Проте щойно витягнути кілок злидні оживуть. За іншими переказами злидні селяться там, де не турбуються належно про свою оселю, лінуються виконувати хатню роботу, пиячать. У роботящого хазяїна злидні не заводяться, а якщо є, то тікають.
Цитати

1. … малі, заморені істоти, в лахмітті, з вічним гризьким голодом на обличчі, з’являються з-за кутка хатнього)…
 2.Один Злидень кидається їй на груди, смокче калину, інші сіпають його, щоб і собі покуштувати, гризуться межи собою і гарчать, як собаки.
 3.Так дай нам їсти, бо й тебе з’їмо!

Килина виступає в ролі негативного персонажа, тому, звісно, вона мені не подобається. Вона носить у собі примітивні цінності по типу матеріального багатсва: "Для вульгарної та обмеженої Килини чи не найбільший життєвий скарб — «корова турського заводу» ". Вона не має високого духовного рівня, тому й не знаходить справжнього щастя у житті

”Виринає посеред озера. Він древній сивий дід, довге волосся і довга біла борода всуміш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому - барви мулу, на голові корона із скойок… Голос глухий, але дужий…”

"То Водяник в драговині цупкій привик одвіку усе живе засмоктувати."

Водяник є уособленням рис деспотичного хазяїна. Багнюка, у якій він звик жити, впливає і на його спосіб мислення. Він би тягнув усе до своїх володінь.У творі Водяник був вороже налаштований до світу людей.