Це фонетичний принцип написання слів.

2.      Водночас дбаємо, щоб та сама частина слова (корінь, префікс, закінчення) в усіх словах писалася однаково, незалежно від її звучання: 

              Вимовляємо [брацтво], а пишемо братство, бо брат; [сниц:а], а пишемо сниться;  [виселий] – веселий, бо весело.

     Це морфологічний принцип.

3.      Іноді слова ,які звучать однаково, пишемо по-різному, щоб розрізнити їх значення:

            Живемо по-новому (як? прислівник); їдемо по новому мосту (по якому? прикметник);  удень (завидна); і у день (у певний день).

      Такий принцип називається диференціюючим (розрізнюючим).

4.      Деякі звуки в слові позначаємо на письмі за традицією [йасний] – ясний, [шчука]– щука.

Це традиційний або історичний принцип. 

Буквені:

а) вибір потрібної літери: ряска — разка (намиста) Б) наявність - відсутність літери: облич - обличчя.

Небуквені:

а) разом: вгору, мовби;

б) окремо: за те, знав би;

в) через дефіс: будь-що, віч-на-віч;

г) перенос слів: хо-джу, одно-складове;

д) апостроф: пів’яблука, В’ячеслав, миш’як.