Люк Бессон. by Serkiz Kirill

Початок у кіно

Люк повертається в Париж, де пробує займатися різними справами, поки не прив'язується до кіно. Він дивиться багато фільмів, працює на знімальних майданчиках, на допоміжних ролях. У 19 років він їде в Голлівуд, але, попрацювавши там «хлопчиком на побігеньках», повертається на батьківщину і йде служити в армію. Відслуживши три роки, він повертається до кінематографа, спочатку як постановник музичних кліпів, а потім і як асистент режисера у «великому» кіно. Дебютом можна вважати короткометражну стрічку «Передостанній». Першим повнометражним фільмом Бессона була «Остання битва», знята на чорно-білу плівку з метою економії коштів.

Незважаючи на труднощі з бюджетом, фільм був знятий і режисер був зарахований до другої французької Нової хвилі (яка починалася з Жан-Жака Анно та Лео Каракса). Дебют виявився вдалим — картина отримала дві нагороди на фестивалі фантастичних фільмів у Аворіаз і ще кілька різних премій.

Через рік, успіх був зміцнений картиною «Підземка» (Subway, 1985). У ній вже чітко читався специфічний стиль Бессона — гримуча суміш напруженої дії і мелодраматизму. Його герої і в наступних роботах будуть займатися своєрідним «пірнанням» в іншу, «нерідну» їм реальність, будь то кілери з «Нікіти» і «Леона» або нирець з «Блакитної безодні». Контрастний баланс між внутрішнім і зовнішнім світами дозволяє режисерові філігранно прописувати характери своїх героїв, створюючи феєрію дії і пристрастей.

У 1988 році, Бессон знімає красиву стрічку про романтику підводного світу «Блакитна безодня» (фр. Le grand bleu). Картина, пройнята ностальгією за дитячими роками і пошаною до професії водолаза і кумиру Жака Майолі, принесла Люку гроші, кілька номінацій на «Сезар» (який у результаті і був вручений за роботу беззмінного композитора Бессона та звукооператора стрічки) і культову славу.

]]>