Щоб виконати ділення з остачею, потрібно:

1) знайти найбільше число, яке менше від діленого і ділиться на дільник без остачі;

2) виконати ділення цього числа і знайти неповну частку;

3) знайти остачу, віднявши від діленого те число, яке ділиться на дане число без остачі.

— Виконайте ділення з остачею — № 867 (2) (с. 139).
— Розгляньте пояснення ділення з остачею (№ 868, с. 139).

— Яка тема нашого уроку?

б) Практичне розв’язування задачі № 870 
1)Звурніть увагу, що 80 кг - це маса двох барсів.
2) Маса лева у 5 разів більша , за масу одного барса.
3) Тепер можете знайти масу 4 таких левів.
 в) Самостійне обчислення виразів № 872 

 

 

... Християнський люд сьоме січня празнує як народження Ісуса Христа. Щоправда, дідусева оповідка уявлялася мені за легенду. Але то таке. У нашій родині, як і в сусідніх, побожно готувалися до Різдва: товкли в ступах ячмінь для куті, кололи годоваників *1, щоб після Великого посту розговітися свіжиною, дівчата виготовляли різдвяні прикраси — зі стебел жита чи пшениці робили вигадливих «павучків» та «їжачків».
 Такого павучка змайструвала для мене й бабуся. Вона витягла кілька цупких стеблин з куля, рівномірно нарізала відповідних розмірів цурбанки *2 і, протягнувши всередині нитку, зробила кілька кубиків.
 — Оце і є павучок, якими ми в дитинстві прикрашали на Різдво оселі.
 — А чому їх називають павучками? — дивлячись, як підвішений до стелі на тонкій ниточці він постійно покручується навсібіч, питаюсь у бабусі.
 — Павучки, щоб ти знав, заснували світ, а тому вбивати їх — гріх. Якщо він завівся в хаті, то його годиться винести в сіни чи на подвір’я. Але робити це треба лише по обіді. Так велить звичай...
 Сиджу оце біля застільного віконця і згадую дідусеві та бабусині оповідки. Але наразі поглядаю в шибу, адже бабуся наказали мені: як тілько-но з'явиться підвечірня зірка, оповістити всіх. На столі дванадцять пісних страв. І як, дивуюсь я, зуміла бабуся наготувати стільки їства — печена і смажена картопля, гриби, борщ, риба, мед. квашена капуста, засолені огірки, перепічки, узвар, накришена в олії цибуля й обов'язково коливо *3 та кутя.
 Вечір цей, як я вже знаю, називають Святвечором, Багатим вечором, Багатою кутею чи Вілією. З ним пов'язано й чимало прикмет...
 —    Бабусю, — скрикую зусюсили, — вже заясніла підвечірня зірка!
 —    Слава Богові, — й вона тричі перехрестилася.
 —    Швиденько зодягай нові рукавиці й віднось кутю на покуть *4!
 Виконавши свою роль, ми всілися за празниковий стіл. Тато, прочитавши «Отче наш», узяв дерев'яну ложку, що сам же й вистругав, тричі жбурнув куті під стелю. Це для того, щоб знати, якщо прилипли зернята, скільки роїв сплодять бджоли, скільки курчат вилупиться в квочки і яким багатством на копи защедрить біляхатня нива
 Вечерю розпочали з куті й нею закінчили. Ложки та їства не прибирали зі столу. За повір'ям, цієї ночі, начебто, обов'язково мають перевідати нашу оселю душечки найближчих родичів, котрі відійшли в потойбіч. Нехай і вони, думаю собі, посмакують дванадцятьма пісними стравами... Я нашвидкуруч лягаю в ліжечко, але довго не можу заснути. Уявно відтворюю ясельце *5, в якому пискливим голосом оповіщає про своє народження манюцюпусенький Ісус, до столу зберуться, коли ми полягаємо спати, на Святвечір найближчі родичі, про яких я знаю тільки з розповідей, а завтра бабуся нарешті підігріє кров'яних та м'ясних ковбас, насмажить з цибулею свіжого сала, за яким я так зіскучивсь, адже сім тижнів мені не велено було навіть лизнути жодну шкварочку. Слава Богові, що нарешті скінчився цей найдовший піст.
 —    Христос рождається! — чується крізь пелену сновидіння бабусин голос.
 —    Славімо Його! — відказує ненька. З цими словами я засинаю...