Операційна система звичайно складається з ядра операційної системи та базового набору прикладних програм.

• Виконання на вимогу користувача тих елементарних (низькорівневих) дій, які є спільними для більшості програм і часто зустрічаються майже в усіх програмах (введення та виведення даних, запуск і зупинка інших програм, виділення та вивільнення додаткової пам'яті тощо).

• Стандартизований доступ до периферійних пристроїв (пристрої введення-виведення).

• Завантаження програм в оперативну пам'ять і їх виконання.

• Керування оперативною пам'яттю (розподіл між процесами, організація віртуальної пам'яті).

• Керування доступом до даних енергонезалежних носіїв (жорсткий диск, оптичні диски тощо), організованим у тій чи іншій файловій системі.

• Відтворення інтерфейсу користувача.

• Мережеві операції, підтримка стеку мережевих протоколів.

Додаткові функції:

• Паралельне або псевдопаралельне виконання задач (багатозадачність).

• Розподіл ресурсів обчислювальної системи між процесами.

• Організація надійних обчислень (неможливості впливу процесу на перебіг інших), основана на розмежуванні доступу до ресурсів.

• Взаємодія між процесами: обмін даними, синхронізація.

• Захист самої системи, а також даних користувача і програм від дій користувача або інших програм.

• Багатокористувацький режим роботи та розподілення прав доступу (автентифікація, авторизація).

Поняття операційної системи напряму пов'язане з такими поняттями, як:

• Файл — іменований впорядкований набір даних на пристрої зберігання інформації; операційна система забезпечує організацію файлів в файлові системи.

• Файлова система — набір файлів (можливо порожній), організованих за заздалегідь визначеними правилами. Якщо організація файлів в файлову систему відбувається з використанням каталогів, то така файлова система називається ієрархічною.

• Програма — файл, що містить набір інструкцій для виконання. Виконавцем інструкцій програми може бути:

  • центральний процесор — якщо програма містить машинний код (звичайно отримують шляхом компіляції початкового тексту програми, написаного однією з компільованих мов);

  • інтерпретатор — інша програма, яка забезпечує розпізнавання і виконання інструкцій (в окремих випадках інтерпретатор також називають віртуальною машиною).

• Завдання — програма в процесі виконання (в термінології операційних систем UNIX використовують термін «процес»).

• Команда — ім'я, яке використовує користувач ОС або інша програма для виконання вказаної програми (може збігатися з назвою файлу, який містить програму) або поіменованої дії (вбудованої команди).

• Командний інтерпретатор — середовище, яке забезпечує інтерфейс з користувачем і виконання команд.