Після того, як в 1202 році Іоанн захопив в полон свого племінника Артура, герцога Бретані, і роком пізніше, ймовірно, його убив, він зробив дуже мало для того, щоб врятувати Анжуйські володіння у Франції. Ман, Турень, Анжу, Бретань і Нормандія відійшли до Франції, і Іоанну вдалося зберегти лише частину Аквітанії. У 1213 році Іоанн створив коаліцію, куди увійшли імператор Оттон IV і деякі французькі аристократи. 1214 року Філіп здобув перемогу над цією коаліцією в битві під Бувіном, що дозволило Франції зайняти положення провідної європейської держави. Філіп і його спадкоємці отримали вигоди і з хрестового походу на альбігойців, під час якого в 1226 році син і спадкоємець Симона де Монфора, Аморі де Монфор поступився французьким королям права на графство Тулузи.

Філіп — один із найбільших королів середньовічної Франції, за допомогою розумної державної політики і вдалих воєнних дій розширив королівський домен і підсилив свою владу за рахунок феодальних володарів, протиставивши їм міські комуни і призначених чиновників (бальї і сенешалів). Покращив фінансове положення Франції: Філіпу вдалося зібрати значну казну, передану ним на зберігання тамплієрам. Він же в 1215 затвердив статут Паризького університету.

Помер Філіп в Манті 14 липня 1223 року.

Джон Вікліф (англ. John Wycliffe, * бл.1330–1384) — англійський теолог,професор Оксфордського університету, перекладач Бібліїанглійською мовою, предтечаЄвропейської Реформації.

Народився близько 1330, ймовірно, поблизу Річмонда (графствоЙоркшир).