У світі ліній і фігур,

Де кожен знак несе свій зміст,

Живуть невидимі скарби,

Що розум наш ведуть у вись.

Від одиниці до безмежжя,

Ряд нескінченний, мов ріка,

Вони будують світ довкола,

Від атома і до зірка.

Два крила птаха у польоті,

Три промені у сонця яснім,

Чотири сторони світу,

У кожнім числі є таємниця.

П'ять пальців на руці міцній,

Шість граней кубика в грі,

Сім нот мелодії чарівній,

У кожнім є своя історії.

І нуль, що нібито порожній,

Але початок він кладе,

Без нього світ був би неповний,

Він силу в собі береже.

Тож вдивляймось в їхню мудрість,

У їхню гармонію просту,

Бо числа – це не просто знаки,

Вони – основа всього сущого.

Від одиниці й далі, в нескінченну путь.

Нуль круглий, як початок і кінець,

Де множення стихає навпростець.

Один – самотність горда, перший крок,

Два – це вже пара, разом на пісок.

Три – ніжка в танці, впевнений стрибок,

Чотири – стіл міцний, надійний бік.

П'ять пальців дружніх, на одній руці,

Шість – ніби замок, ключ схова в кінці.

Сім – таємничість, магія ночей,

Вісім – знак безмежності, кружляє все мерщій.

Дев'ять – майже десять, лиш один лишивсь,

І знову нуль приходить, час змінивсь.

Вони будують вежі, мости й світи,

У кожному рівнянні – їхні сліди.

Від простих лічби до складних рівнянь,

Цифри ведуть нас крізь наук сіянь.

Тож в кожному числі – своя краса,

Математики чарівні голоса.

-Я тебе знищу.-У бої сказала 8

-Не дочекаєшся!-вигукнула 7.

Після страшного двобою всі нащастя залишилиись живі.

Та цифра 8 вже була старенька й не могла впоратися з 7.

І от одного разу вона зустріла 5.Вона відчула могутню силу в її очах.8 запропонувала 5 віддати свою силу їй.

5 погодилась,вона вчилась у 8-ки 2 роки й настала вирішальна битва.7 проти 5.

5 вдарила 7 у живіт й тим самим ліквідавала її.

Ти помітив її, друже?

Вправно ніжку виставляє,

У таночок поспішає.

Сім доріг ведуть в життя,
Сім бажань — одне буття.
Сім — це щастя і тепло,
Мудрість, світло і добро.

В неї, бач, одна, нога.

Дуже легко нам усім

Упізнати цифру… (Сім).

В неї лиш одна нога,

І сама, мов кочерга.

І не треба зволікати

Цифру «сім» почнемо ми вивчати!

Ось косою косив косар

Й притупилася коса.

В гору косу він підняв,

Та гострить її почав.

Дуже смішно стало всім

– Не коса, а цифра сім.

Цифра сім, що кочерга,

Це ї сторчить нога!

Сім яскравих, кожен знає,

Кольорів веселка має.

Є сім нот, відомо всім.

Днів у тижні також сім.

Треба вивчитись усім

Нам писати цифру сім.

Від одинички вона відрізняється,

Тим, що хвостик від двійки

Угорі звивається.

Вправо від серединки спішу,

Двійчин хвостик я вправо пишу

І рівнесенько без згину

Цифра сім тримає спину.

Спускається на нижню лінійку

І стає на серединку.

Звивається хвостик, а спинка рівненька,

Цифра «сім» – така гарненька!

Два — як крила, летимо у світ мрій.

Три — як друзі, завжди поруч ідуть,

Чотири — пори року, зміни несуть.

П'ять — як почуття, яскраві й живі,

Шість — як робота, що дні нам дає.

Сім кольорів веселки — диво краси,

Вісім — як ноти, звучать голоси.

Дев'ять — як таємниця, що кличе пізнать,

Світ навколо нас — треба розуміть.

Два — як крила, летимо у світ мрій.

Три — як друзі, завжди поруч ідуть,

Чотири — пори року, зміни несуть.

П'ять — як почуття, яскраві й живі,

Шість — як робота, що дні нам дає.

Сім кольорів веселки — диво краси,

Вісім — як ноти, звучать голоси.

Дев'ять — як таємниця, що кличе пізнать,

Світ навколо нас — треба розуміть.

А перша з них – це «одиниця».

Її впізать можна здалеку.

Вона подібна на лелеку.

Ти тільки добре придивись

– І ніжка довга, й дзьоб униз.

Вас вона вітає щиро,

Мов козачка, жартівливо

Випинає лікоть вліво.

Два — це парність, разом з’явився.  

Три — це трійка, в танці кружля,  

Чотири — чотири кути у житті.

П’ять — це п’ятірка, в дружбі зростає,  

Шість — це радість, що нас обіймає.  

Сім — це удача, везіння в дорозі,  

Вісім — безмежність, мрії в небозводі.

Дев’ять — завершення, мудрість і сила,  

Числа ці разом — життя нашого мила.  

Від одного до дев’яти, в ритмі й в гармонії,  

В числах знайдемо ми сенс і радість, і спокій.

У світі чисел, де все живе,

Число Чотири — мудре, як ріка.

Воно в квадраті, в кутах струнких,

Збирає разом друзів своїх.

Чотири сезони — весна, літо,

Осінь і зима — вони не блукають.

Чотири сторони у світі великім,

Північ, південь, захід і схід зустрічають.

На столі чотири ніжки стійкі,

Вони підтримують мрії високі.

Чотири елементи — вода, вогонь,

Земля і повітря — вічний закон.

Число Чотири — символ порядку,

Воно в математиці — основа на старті.

Коли ти з ним, то все на місці:

Справедливість, баланс і гармонії мистецтво.

Ось так живе Число Чотири,

У світі чисел — воно незамінне.

Слухай його, воно розкаже,

Як важливо в житті все збалансувати!