• Деформація, обмеження, контроль інформації, переданої комунікантом комунікатові (аудиторії) відбувається як певні фази (захисту, регулювання та фільтрування) в певному контенті, за наявності/браку спотворення й шумів
• сфера її використання – політика (реклама й політична пропаганда) та культура (релігія, мистецтво, концерти).
• розповсюдження потрактовано надто спрощено: великізасоби розповсюдження надають інформацію, мысцеві — купляють

• ефект довіри: викликати довіру в аудиторії за рахунок підбору правильної стратегії та використовуючи вірні ресурси.
• ефект переконання: удосконалюючи методи донесення повідомлення та розуміючи свою цільову аудиторію, можна впливати на неї та її поведінку.
• ефект уваги

• ділить явище комунікації на п’ять основних розділів, задаючи п’ять питань до комунікації: Хто говорить? Про що говорить? Через який канал? Хто отримувач? З яким ефектом?
• є одночасно і моделлю дослідження процесу, і планом цього процесу.
• є монологічною; в ній відсутній зворотній зв’язок. Модель Лассуела підходить для масової комунікації лише разом з іншими методами, а сама по собі не є досконалою.

1. Медіаефект:
   Західні моделі журналістики і масової комунікації описують медіа як важливий інструмент формування суспільних думок, переконань і поведінки громадян. Вони вивчають, як інформація, представлена через масові медіа, впливає на сприйняття та реакцію аудиторії.
2. Вплив на людину:
   Заходні моделі журналістики і масової комунікації вказують на те, що медіа мають значний вплив на суспільну свідомість і поведінку людей. Ці моделі стверджують, що масові медіа можуть формувати погляди, ставлення до подій, політичних кандидатів, а також можуть впливати на громадські настрої та вирішення.
3. Три ключові ознаки:
   a. Активний роль журналістів: За заходними моделями, журналісти виступають як активні агенти, що формують медіаційний контент. Вони вибирають, обробляють та відображають новини, а також впливають на тон і підхід до подій.
4. b. Суспільна відповідальність: Заходні моделі наголошують на важливості суспільної відповідальності журналістів. Вони вважають, що журналісти повинні служити загальному благу, забезпечуючи інформацію, яка допомагає громадянам у прийнятті обдуманих рішень.
5. c. Критичне мислення громадян: За заходними моделями, громадяни повинні бути активними і критичними споживачами інформації, отримуваної від масових медіа. Це означає, що люди повинні аналізувати інформацію, розрізняти факти від думок та оцінок, а також розуміти потенційний вплив медіа на їхні думки і дії.

• Ефект реакції - цей ефект вказує на те, що обговорення масових комунікаційних повідомлень з іншими людьми може впливати на сприйняття інформації і переконання.
• Ефект впливу -  вплив мас-медіа на громадську думку і поведінку. Мас-медіа можуть формувати погляди та переконання аудиторії, впливати на ставлення до певних питань та навіть мобілізовувати громадську активність.
• Ефект переконань - цей ефект стосується того, як медіа фреймують інформацію, вибираючи певні ракурси та контексти для подання новин. Це може впливати на те, як аудиторія сприймає інформацію та розуміє події.
  
  

• Спостереження за довкіллям, виявлення загроз та можливих впливів на цінності суспільства та його складових частин;
• Кореляція компонентів суспільства у реагуванні на довкілля;
• Передача соціальної спадщини через покоління.

• Дуже проста у використанні: модель надає план для розбиття та аналізу будь-якої комунікації за п’ять кроків.
• Лінійний, а не циклічний: це лінійна модель, тобто він не бачить спілкування як циклічне або двостороннє. 
• Не враховує зворотний зв’язок: оскільки це лінійна модель, ця модель не розглядає те, як люди, які отримують повідомлення, також можуть бути відправниками повідомлень, які повертаються до відправника. 
• Не враховує «шум»: шум виникає, коли аудиторія неправильно сприймає повідомлення. Наприклад, слухання радіо, яке нечітко. Можливо, почути лише половину повідомлення або неправильно його витлумачили. 
  
  

• Хто?(відправник): Відомий блогер
• Що?(повідомлення): прорекламував косметичні засоби, які використовує
• Як?(канали): В Instagram
• Кому?: Цільова група дівчата 16 – 25+ років
• З яким ефектом?: Збільшення переглядів

•  Ці ризики можуть бути пом'якшені за допомогою додаткових заходів, таких як використання шифрування для забезпечення конфіденційності, використання каналу з низькою ймовірністю перешкод і т.д.

2. Основний механізм впливу полягає в тому, що медіа можуть впливати на те, які аспекти подій або тем будуть найбільш акцентовані та важливими для сприйняття громадськістю.

3.Ключові ознаки:

Медіа акцентують певні аспекти подій чи тем, роблячи їх більш помітними та важливими для громадськості.

Медіа можуть наддооцінювати важливість певних аспектів та інформації.

Оці дві ознаки разом можуть впливати на формування громадської думки.

Наприклад, певна тема може стати вірусною в соціальних медіа через активні обговорення та поширення інформації. Це може призвести до того, що ця тема наддооціниться у громадському дискурсі та сприйматиметься як особливо важлива чи впливова.

Отже, модель Фішера відображається у сучасних медіа через їх вплив на акцентуацію та наддооцінку певних аспектів інформації, що впливає на громадську думку та сприйняття подій.

1. Сформувалась ще у 16-17 ст. Досі розвинута у багатьох країнах.

2. Виникла на основі філософії абсолютної влади монарха (або/ і його уряду).

3. Головна мета – підтримувати і проводити політику керівників держави та служити державі.

4. Право займатися журналістикою мають право ті, хто одержав патент, ліцензію чи інший дозвіл.

5. Преса підконтрольна з допомогою державних (урядових) патентів, ліцензій, а також цензури.

6. Заборонена критика політичного правління та осіб при владі.

7. Преса може перебувати як у державній, так і приватній власності.

8. Головна відмінність від інших концепцій – вважає ЗМІ інструментом здійснення урядової політики.

Найважливішим ризиком є обмеження свободи слова, що призводить до маніпуляції громадською думкою, неможливості суспільного діалогу та поширення дезінформації. Такий підхід може гальмувати розвиток демократії, оскільки громадяни отримують викривлену або однобічну інформацію.

В Україні захист свободи слова та недопущення авторитарного контролю над медіа забезпечує Конституція України та Закон України "Про інформацію".

• Конституція України, стаття 34 гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Також прямо зазначено, що цензура заборонена.
  📌 Посилання

• Закон України "Про інформацію", стаття 24 забороняє втручання державних органів у діяльність ЗМІ, крім випадків, передбачених законом (наприклад, захист національної безпеки).
  📌 Посилання

  
  

  Ці норми сприяють демократичному функціонуванню журналістики та унеможливлюють повний контроль держави над медіапростором.

❗️Про модель за планом:

1️⃣Хто? - Це особи чи організації, які ініціюють комунікацію і створюють повідомлення. Вони можуть бути офіційними та неофіційними.

2️⃣Що? (Повідомлення): Воно може містити інформацію про продукт, послугу, подію або соціальну ініціативу. Важливо: забарвлення та залучення отримувача через актуальні теми, проблеми,вигоду..

3️⃣Як? (Канали)  Можуть бути: традиційні медіа (радіо,телебачення), цифрові платформи (соц.мережі), спілкування: презентації, реклами, заходи. Вибір каналу = цільова аудиторія, мета.

4️⃣Кому? Аудиторія може бути різною: від широкого кола людей до вузької, спеціалізованої групи.

5️⃣З яким ефектом? -Вплив може бути різним: підвищення обізнаності, зміна ставлення, формування думок, спонукання до дії (покупка, участь у заході, поширення інформації).

❗️Ризики:

Найголовніший на мою думку: Неетичність або маніпуляція: Якщо стратегії, спрямовані на привернення уваги, використовуються для маніпулювання емоціями аудиторії, людей  або створення фальшивих уявлень, це може спричинити етичні проблеми, непорозуміння для довіри до бренду/організації.

❗️Описує медіаефект: масовомедійні процеси, розраховано на масовий вплив. Основна задача: встановлення і підтримка уваги комунікантів не більше як до повідомлення, а як до засобу комунікації. В такій моделі комунікація - спектакль, де публіка споглядає, але участь не бере. Але дуже важливо при цьому факт уваги, ніж якість.

❗️3 Ключові ф-ії: доступність, демонстративність, факт уваги.

❗️Приклад з сучасності: Прямі трансляції та спільні кампанії з інфлюенсерами: Інфлюенсери, такі як Кім Кардашян, (та й не тільки вона, а багато хто ще)активно беруть участь у промоції різних продуктів через соціальні мережі, що дозволяє їм створювати розголос і залучати нових прихильників до брендів.

📌Посилання на закон: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187/2021#Text

   Модель "Спіраль мовчання" була запропонована німецькою дослідницею Елізабет Ноель-Нойман у 1974 році. Вона пояснює, як громадська думка формується та змінюється під впливом соціального середовища. Згідно з цією теорією, люди, які мають непопулярну або менш поширену думку, можуть боятися соціальної ізоляції, тому воліють мовчати, що призводить до домінування однієї точки зору.

2. Як функціонує модель

   - Люди уважно спостерігають за тим, які думки домінують у суспільстві.

   - Якщо їхня власна точка зору здається менш поширеною, вони можуть утримуватися від її висловлення.

   - Це мовчання створює ілюзію загальної згоди з домінуючою думкою, що ще більше підсилює її вплив.

   - У результаті альтернативні погляди поступово зникають із публічного дискурсу.

3. Приклад застосування моделі

   Наприклад, під час передвиборчої кампанії люди можуть приховувати свою підтримку непопулярного кандидата, якщо більшість медіа висвітлюють його в негативному світлі. Це може вплинути на реальний рівень підтримки та змінити електоральну поведінку.

4. Ризик, пов’язаний із використанням моделі

   Найважливіший ризик – цензура та самоцензура. Люди можуть боятися висловлювати альтернативні думки через страх бути виключеними із соціуму, що обмежує плюралізм поглядів та демократію.

5. Нормативний акт, що запобігає цьому ризику

   В Україні питання свободи слова та захисту права на висловлення регулюється ст. 34 Конституції України, яка гарантує кожному право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань.

  📍 Посилання на документ: [Конституція України, ст. 34](https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text)

1. Модель масової комунікації Де Флера описує безліч медіаефектів, одним з яких є ефект селекивного сприйняття, що характеризується схильністю людей приділяти увагу тим елементам оточення, які узгоджуються з їхніми очікуваннями, та ігнорувати інше. В контексті цієї моделі прикладом явища може бути вибіркове сприйняття фактів з новинних повідомлень аудиторією. Це означає, що аудиторія активно фільтрує отримувані повідомлення, приймаючи ті, що відповідають її поглядам, і відхиляючи або переосмислюючи ті, що суперечать їм. Тому-то модель Де Флера інтерпретує фідбек, що походить від аудиторії, як такий же основний потік інформації, що й первинний, який походить від, наприклад, офіційних органів контролю, рекламних агенцій через системи розповсюдження. 

2. Модель Де Флера описує те, як мас-медіа впливають на вибір людиною важливого серед споживання інформації, за-для чого адресантом розроблено монолітну конструкцію, систему, в якій він, тобто “виробник продукції масової комунікації” тісно взаємодіє з фінансовою підсистемою (спонсорами) та розповсюджувачами. Завдяки цьому встановлюється вплив на отримувача, що характеризується ефектом встановлення порядку денного: він означає, що мас-медіа не стільки нав’язують людям, що саме думати, скільки впливають на те, про що думати. Медіа просто визначають важливість певних тем в рамках своєї частини інформаційного обміну всередині моделі шляхом частого повторення масової інформації, висвітлення проблем з певного ракурсу, пріоритизації новин тощо. Наприклад, в межах політичних виборів медіа часто висвітлюють скандали чи обіцянки певного кандидата, впливаючи на те, що саме будуть обговорювати виборці. Медіа будуть повторювати цю тему в межах новинних сюжетів, наголошуючи на т. зв. пріоритетності цієї інформації. Вони можуть також наголошувати, застосовуючи певні медіапсихологічні трюки: наприклад, новинні телевізійні ресурси будуть на початку викладати саме те, що важливо для виробника продукції масової комунікації. 

3. Три ключові ознаки: 

1) Масовий характер комунікації; Де Флер наголошує, що комунікація в його моделі відбувається через мас-медіа, які передають інформацію великій кількості людей одночасно. Масовість цього механізму позначається як соціальна система: за де Флером, масова комунікація є передовим носієм соціальної інформації. Повідомлення всередині цієї моделі спрямовані саме на широку аудиторію. 

2) Класифікація повідомлень масової комунікації; модель класифікує всі повідомлення масової комунікації за якістю: а) низький рівень культури («жовта» преса, насильство у ЗМІ) – сприяє падінню моралі і стимулює неприйнятні суспільні дії; б) середній рівень культури або без коментарів (рекреативна функція ЗМК – прогноз погоди, художні фільми, музика – все те, що поза увагою критики) – очевидно, де Флер недооцінив значення мас-культу, вважаючи, що він ніяк не впливає на загальний рівень суспільних смаків; в) високий культурний рівень (якісна й елітарна журналістика, високомистецькі художні твори, класична, церковна музика, малярство, скульптура). Цікаво, що якісний культурний продукт поширюється гірше за середній і, тим паче, – низькопробний.

3) Вплив шуму та спотворень; Де Флер визнає, що в процесі комунікації можуть виникати перешкоди (шуми), які змінюють або ускладнюють передачу повідомлення. (Таким чином, модель є певним продовженням моделі Шеннона-Уівера). 

4. Міжнародна екологічна організація запускає кампанію в мас-медіа про небезпеку глобального потепління. Організація готує інформаційні матеріали про зміни клімату, їхні наслідки та необхідність дій. Повідомлення передається через телебачення, новинні сайти, соціальні мережі, блоги та рекламу. Залучаються фінансова підтримка, рекламні агенції; то ж в системі розповсюдження забезпечена циркуляція змісту та грошей. Аудиторія складається з мільйонів людей по всьому світу, які отримують інформацію одночасно. Це характеризує масовий характер комунікації. Люди реагують на інформацію: лайкають, коментують, діляться постами, підписують петиції. Журналісти, блогери та політики можуть підхоплювати тему, створюючи нові матеріали.

Вибір споживачів може впливати на законодавчу базу, напр. уряд може в результаті впливу змінювати екологічну політику; своєю чергою, офіційні органи контролю можуть втручатися в систему розповсюдження, тим самим почати розповсюджувати свій меседж і впливати на вибір споживачів. Тобто деякі ЗМІ можуть перекручувати інформацію на користь законодавчої бази, корпорацій та подавати її так, щоб зменшити значущість проблеми. Скептики та лобісти викопного палива можуть поширювати альтернативні наративи («зміни клімату перебільшені», «це природний процес»), а 

соціальні мережі можуть створювати інформаційні бульбашки, де люди бачать лише ту інформацію, яка підтверджує їхні погляди. Це визначає вплив шуму всередині цієї моделі комунікації. 

5. На мою думку найважливішим ризиком, що супроводжує цю модель комунікації, є ризик маніпуляції громадською думкою, оскільки він здатен впливати на політичні рішення, соціальну стабільність та особисті переконання громадян. Засоби масової інформації можуть використовуватися для поширення упередженої або неправдивої інформації з метою впливу на думки та поведінку великої кількості людей. Для запобігання маніпуляціям та зловживанням у сфері масової комунікації в Україні діє низка нормативно-правових актів. Одним із ключових є Закон України "Про медіа", ухвалений 13 грудня 2022 року. Цей закон встановлює правові основи діяльності медіа в Україні та містить положення, спрямовані на запобігання маніпуляціям та забезпечення достовірності інформації. Основними положеннями Закону України "Про медіа" є: 

1. Прозорість медіавласності: Закон вимагає розкриття інформації про власників медіа, що дозволяє громадськості знати, хто контролює той чи інший засіб масової інформації.

2. Відповідальність за поширення недостовірної інформації: Передбачено механізми притягнення до відповідальності медіа, які свідомо поширюють фейкові новини або маніпулятивний контент.

3. Захист прав споживачів інформації: Закон гарантує право громадян на отримання об'єктивної та збалансованої інформації, а також передбачає можливість оскарження неправдивих відомостей. 

Посилання на закон: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2849-20/ed20221213#Text 

1. Який медіаефект описує?

Модель спіралі мовчання, запропонована Елізабет Ноель-Нойманн у 1974 році, пояснює, як страх соціальної ізоляції змушує людей приховувати свою думку, якщо вони вважають, що вона є менш популярною.

2. Як впливає на людину?

Люди постійно оцінюють громадську думку, щоб уникнути ізоляції.

Якщо їхня точка зору здається непопулярною, вони утримуються від її висловлення.

Це призводить до домінування однієї думки в медіапросторі, а інші погляди стають непомітними.

3. Три ключові ознаки моделі:

Страх соціальної ізоляції - основний мотив мовчання.

Кумулятивний ефект - чим більше людей мовчать, тим сильніше домінує одна точка зору.

Роль медіа - вони формують уявлення про те, яка думка є більшістю.

4. Приклад з сучасності:

В соціальних мережах люди часто уникають обговорення політичних чи соціальних питань, якщо бояться негативної реакції. Наприклад, під час виборів багато хто не публікує свою політичну позицію через страх критики.

5. Ризики моделі:

Для отримувача: обмеження свободи слова, адже люди бояться висловлювати альтернативні думки.

Для суспільства: маніпуляція громадською думкою, оскільки одна позиція може здаватися більш популярною, ніж є насправді.

6. Як цьому запобігає законодавства України?

Закон України про ,,Інформаціюʼʼ (Стаття 5) гарантує свободу вираження поглядів та захист від цензури.

Відповідно до ст. 34 Конституції

України, ст. 5 Закону «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Основна мета цієї моделі – забезпечити аудиторії можливість отримувати об’єктивну інформацію, яка не спотворюється суб’єктивними інтересами окремих осіб, політичних сил чи корпорацій. Інформація подається так, щоб споживач міг самостійно аналізувати події та формувати власну думку.

Ключові ознаки моделі інформаційного балансу:

• Рівноправність учасників комунікації – жодна сторона не має переваги над іншою. Надання різних точок зору не повинно супроводжуватися маніпуляціями або створенням компрометуючого фону для однієї зі сторін.

• Багатовекторність комунікації – ефективний інформаційний баланс можливий лише за умов полілогу, коли враховуються всі значущі позиції та відбувається діалог, а не монолог. Важливо не лише висловити свою думку, але й отримати відповідь, що формує гармонійну взаємодію між інформаційним надавачем та отримувачем.

• Дотримання етичних стандартів – коректність подачі інформації є важливим елементом моделі. Це включає збереження норм публічного спілкування, дотримання журналістських стандартів та повагу до всіх учасників комунікації.

Попри свою ефективність, модель інформаційного балансу має певні ризики.

Якщо інформаційний баланс не дотримується належним чином, можливе домінування однієї точки зору, що перетворює комунікацію на маніпулятивний інструмент. У такому випадку отримувач інформації не отримує можливості для критичного аналізу. Деякі медіа імітують збалансованість, надаючи платформу для абсолютно всіх точок зору, включаючи дезінформацію, конспірологічні теорії або брехню. Це створює ілюзію об’єктивності, але насправді веде до поширення фейків. Також небезпечним є використання балансу для виправдання неправди.

Ці ризики контролюються кількома важливими законами в Україні:

• Закон України "Про рекламу" дозволяє уникнути використання балансу для поширення неправди або маніпуляцій.

  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3136-IX#Text

• Закон України "Про інформацію" забезпечує право громадян на правдиву інформацію та забороняє поширення неправдивих даних.

  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text

• Закон України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії" забороняє розповсюдження пропаганди та маніпуляцій з боку ворожої держави.

  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3005-20#Text

технічну складову, тобто інформація передається і кодуютьється черезтели техніку;

суспільно-політичний контекст, отже модель враховує вплив ідеології та політичного устрою на формування і сприйняття інформації;

Комунікативно залежність взаємодія Телевізійним комунікатором, реципієнтом, програмою.

📸Медіаефект:

Модель описує ефект кодування і роз кодування інформації за допомогою телевізійної комунікації. Модель включає у себе процес творчості, яка є кодуванням інформації (вона передається через телетехніку і телепрограми). Процес сприйняття є розкодуванням цієї інформації кінцевим реципієнтом, який відбувається колективно або індивідуально.

👥Вплив на людину:

Модель телевізійної журналістики Е. Багірова Впливає на людину за допомогою інформаційного сприйняття і відповідно інтерпретацію повідомлень, що часто фарбуються в умовах масової комунікації. Психологічні та соціальні фактори є також важливим впливом, які стосується того, як людина сприймає інформацію, а саме, як вона кодованому і передається через медія, а також як це розкодування впливає на її ставлення і поведінку.

🗣️Сучасний приклад моделі:

Ток-шоу, ефір телевізійних новин, де можна побачити як політичні або ідеологічні погляди кодуються, і виходить так, що люди сприймають і формують свою власну думку або реакцію. Тобто якщо новини подадуться в одному контексті, акцентуючи увагу на якихось аспектах, то людина може це зрозуміти неправильно.

‼️РИЗИКИ:

Найголовніший ризик моделі телевізійної журналістики Е. Багірова -це маніпуляція інформацію. Модель не включає в себе сегментацію адресанта та зовнішні середовища, є можливість використання медіа як інструмент впливу, тобто коли інформація може бути навмисно подана упереджено або для того щоб досягти певні індивідуальні цілі.

❗️ДЛЯ ВІДПРАВНИКА:

Одним з найголовніших ризиків для відправника є втрата недовіри, тобто якщо він завжди маніпулює інформацію і надає неповні дані, довіра знижується з боку аудиторії. Маніпуляція інформацією може порушувати етичні норми журналістики, тобто відправник може навмисно кодувати інформацію так, щоб впливати на думку інших.

❗️ДЛЯ КАНАЛУ:

В цей момент канал стає інструментом для поширення ідеологічно забарвленої або односторонні інформації, і це обмежує свободу вираження та порушує право громадян на отримання різноманітної інформації, а якщо канал є під контролем політиків чи бізнесменів , Це може призвести до упередженості, що буде впливати на громадську думку.

❗️ДЛЯ ОТРИМУВАЧА :

Найголовніша проблема це психологічний вплив, тобто постійне сприйняття інформації в інтернеті чи в різному контексті формулює стереотипи, хибні уявлення про різні політичні або соціальні явища. В момент отримувач є людиною яка роз кодову інформацію, відповідно до свого уявлення, це є обмеженням контексту, людина може сприймати певну інформацію з одного боку або неправдиво якщо вона не має доступ до інших точок зору.

👩🏼‍💻Для запобігання ризикам маніпуляції, важливим фактором є норми законодавства.

Маніпуляція інформацією,  тобто коли медія спеціально подають небагато інформації або спотворена інформацію, вони впливають на громадську думку, це порушує право громадян України на достовірну інформацію що закріплена в конституції України. ( Стаття 34 — Конституція України )

Нормативні акти, щодо боротьби з маніпуляціями в медія. Закон України «про інформацію», яка вимагає від медія достовірну і правдиву інформацію (Про інформацію | від 02.10.1992 № 2657-XII)(стаття 5)

закон України «Про телебачення і радіомовлення» -заборона дискримінаційних та маніпулятивних матеріалів через медія (Про телебачення і радіомовл... | від 21.12.1993 № 3759-XII)(стаття 8,9)

закон України «Про рекламу» - Забороняє реклама, яка може водити людей в обман  (Про рекламу | від 03.07.1996 № 270/96-ВР)(стаття 7)

Ця модель пояснює, як працює комунікація, коли її мета — вплинути на аудиторію та змінити її думку або поведінку. Вона особливо актуальна для реклами, політики, пропаганди та ЗМІ, адже дозволяє зрозуміти, як формуються суспільні настрої.

2. Як впливає на людину?

Може змінювати ставлення людини до певних подій, ідей чи товарів.

Допомагає створювати ефективні рекламні та політичні кампанії.

У гіршому випадку — сприяє маніпуляції та поширенню пропаганди.

3. Три ключові ознаки моделі

1.Односторонній вплив — інформація передається від відправника до аудиторії без зворотного зв’язку.

2.Чітка структура — комунікація розглядається через 5 ключових питань:

•Хто говорить?

•Що говорить?

•Яким засобом?

•До кого?

•З яким ефектом?

3.Фокус на результат — важливо не тільки передати інформацію, а й досягти конкретного ефекту (переконати, змінити поведінку).

4. Приклад з сучасності

Виборчі кампанії працюють за цією схемою. Наприклад, перед виборами політична партія запускає рекламу:

•Хто? — кандидат або партія.

•Що? — обіцянки, передвиборча програма.

•Яким засобом? — телевізійні ролики, білборди, соцмережі.

•До кого? — виборці, особливо ті, хто ще не визначився.

•З яким ефектом? — отримати голоси виборців.

5. Найбільший ризик- ризик маніпуляції та дезінформації

Головна небезпека цієї моделі — односторонність комунікації, коли інформація передається без можливості зворотного зв’язку. Це створює ризик маніпуляції, оскільки відправник (журналіст, політик, рекламодавець) контролює зміст повідомлення і може навмисно викривляти факти або подавати їх у вигідному світлі.

Чому це небезпечно?

Для отримувача – може призвести до спотвореного сприйняття реальності (наприклад, пропаганда або маніпулятивна реклама).

Для каналу (ЗМІ) – втрата довіри аудиторії, якщо інформація буде розцінена як фейкова.

Для відправника – якщо маніпуляція буде викрита, це може призвести до репутаційних та юридичних наслідків.

6. Як це регулює українське законодавство?

Щоб захистити суспільство від маніпуляцій, в Україні діє Закон “Про медіа”.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2849-IX

Ключові статті:

•Стаття 36 забороняє пропаганду війни та розпалювання ненависті.

•Стаття 41 вимагає, щоб медіа подавали точну та достовірну інформацію.

•Стаття 48 регулює політичну рекламу та передвиборну агітацію, щоб уникнути дезінформації.

Отже, модель Лассуела добре пояснює, як працює комунікація, коли її мета — переконати. Вона важлива для маркетингу, політики та ЗМІ, але також може бути використана для маніпуляцій. Тому існують закони, які допомагають контролювати поширення недостовірної інформації

Умберто Еко у своїх працях зосереджується на ефекті, який можна назвати "відкритим текстом" або "множинною інтерпретацією". Це означає, що медіаповідомлення, будь то текст, зображення чи інший знак, не має єдиного, зафіксованого значення. Воно допускає безліч інтерпретацій з боку аудиторії. Значення формується в процесі сприйняття, залежить від контексту, культурних кодів та індивідуального досвіду, а іконічні знаки є умовними, їхнє значення залежить від культурних конвенцій. Додаткові значення, "лексикоди", зрозумілі лише частині аудиторії, а аудиторія активно бере участь у створенні значення, інтерпретуючи медіаповідомлення.

ВПЛИВ НА ЛЮДИНУ

• Вплив на сприйняття реальності: Медіа формують уявлення про навколишній світ, впливаючи на те, як людина сприймає події та людей. Це може призвести до зміни поглядів, а також до виникнення стереотипів або змін у ставленні до певних соціальних чи політичних явищ.

• Емоційний вплив: Медіа здатні викликати різні емоційні реакції, такі як радість, тривогу чи гнів, що, в свою чергу, може впливати на поведінку та сприйняття інформації. Наприклад, інтенсивне висвітлення негативних подій може спричинити страх або паніку

• Вплив на поведінку та соціальні норми: Медіа можуть мотивувати людину до певної дії (наприклад, участі в акціях чи зміні поведінки) або встановлювати соціальні норми, до яких людина прагне пристосуватися. Це включає стандарти краси, стилю життя та політичної активності.

КЛЮЧОВІ ОЗНАКИ

Багатозначність знаків (Відкритість тексту):

• Медіатекст, особливо візуальний, не має єдиного, однозначного значення.

• Значення формується в процесі сприйняття та залежить від контексту, культурних кодів та індивідуального досвіду. Це означає, що одне й те саме повідомлення може мати різні інтерпретації.

Активна роль інтерпретатора (аудиторії):

• Аудиторія не є пасивним споживачем медіа, а активно бере участь у створенні значення.

• Людина інтерпретує повідомлення, використовуючи свій досвід, знання та культурні коди. Це означає, що інтерпретація є суб'єктивною та залежить від індивідуальних особливостей.

Культурна обумовленість (Множинність інтерпретацій):

• Значення медіаповідомлень залежить від культурних кодів та контексту.

• Люди, що належать до різних культур, можуть по-різному інтерпретувати одне й те саме повідомлення. Це означає, що розуміння медіа залежить від знання культурних кодів, які можуть змінюватися з часом.

ПРИКЛАД З СУЧАСНОСТІ

Феномен мемів у соціальних мережах чудово ілюструє модель Умберто Еко. Меми, як правило, складаються з зображення або відео та короткого тексту, які разом створюють певний зміст, але цей зміст не є фіксованим, адже кожен користувач може інтерпретувати мем по-своєму, залежно від свого досвіду, знань та почуття гумору, тому той самий мем може викликати різні реакції у різних людей. Користувачі не просто споживають меми, а активно беруть участь у їхньому створенні та поширенні, змінюючи текст, додаючи нові елементи або створюючи власні версії мемів, стаючи співавторами медійного контенту. Розуміння мемів часто залежить від знання культурних кодів та контексту, адже меми можуть містити посилання на популярні фільми, телешоу, події або соціальні явища, і люди, які не знайомі з цими посиланнями, можуть не зрозуміти зміст мема. Також, меми дуже швидко змінюються, та стають не актуальними, тому потрібно слідкувати за інфопростором, щоб розуміти їх значення. Таким чином, меми є чудовим прикладом того, як медіаповідомлення можуть мати множинні інтерпретації та активно створюватися аудиторією.

РИЗИК

Найважливішим ризиком моделі Умберто Еко є сприйняття дезінформації отримувачем, особливо в епоху цифрових технологій. Множинність інтерпретацій дозволяє маніпуляторам поширювати фейкові новини, використовуючи двозначні повідомлення. Інформаційні бульбашки та ехо-камери ускладнюють критичне сприйняття, роблячи людей вразливими до дезінформації, що може мати серйозні наслідки для суспільства, розпалюючи ненависть та підриваючи довіру до інституцій. Отримувач несе відповідальність за критичне сприйняття інформації, розвиваючи навички медіаграмотності для розпізнавання дезінформації та перевірки джерел.

ЗАПОБІГАННЯ

В українському законодавстві існує ряд нормативно-правових актів, які спрямовані на запобігання ризикам, пов'язаним з поширенням дезінформації та зловживанням комунікаційними моделями.

Ось деякі з них:

• Конституція України: Стаття 34 гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Водночас, ця свобода не є абсолютною і може бути обмежена законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку.

• Закон України "Про інформацію": Цей закон регулює відносини, пов'язані з створенням, збиранням, одержанням, зберіганням, використанням, поширенням та захистом інформації. Він встановлює принципи достовірності інформації та відповідальність за поширення недостовірної інформації.

• Закон України "Про медіа": Цей закон регулює правові засади діяльності в Україні медіа, а також засади державного управління, регулювання та нагляду у цій сфері. Він спрямований на забезпечення права на свободу вираження поглядів та отримання достовірної інформації.

• Закон України "Про рекламу": Цей закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розміщенням та розповсюдженням реклами в Україні. Він забороняє недобросовісну рекламу, яка може вводити в оману споживачів.

Таким чином, модель Умберто Еко є важливим інструментом для розуміння комунікаційних процесів, але її використання вимагає усвідомлення ризиків та розвитку медіаграмотності.

1.Який медіаефект описує? 🤔

Ця модель описує ефект опосередкованого впливу медіа, який працює не напряму, а через лідерів думок. Вона була запропонована Полом Лазарсфельдом у 1940-х роках під час дослідження впливу медіа на виборчу поведінку в США. Виявилося, що люди не просто отримують інформацію від газет чи радіо, а спочатку чують її від знайомих, яких вважають авторитетними. Таким чином, ЗМІ не безпосередньо формують погляди аудиторії, а діють через проміжний соціальний прошарок – лідерів думок, які трактують, спрощують або акцентують певні аспекти повідомлень.

Суть ефекту:

• Інформація рухається у два етапи:

1. Мас-медіа впливають на лідерів думок (журналістів, блогерів, політиків, активістів).

2. Лідери думок впливають на широку аудиторію, роз’яснюючи чи інтерпретуючи інформацію.

• Аудиторія менш сприйнятлива до безпосереднього впливу ЗМІ, ніж вважалося раніше.

• Роль соціальних зв’язків у формуванні громадської думки важливіша за саме повідомлення.

2.Як впливає на людину?💁‍♀️💁‍♂️

Людина отримує інформацію не прямо з медіа, а через певного посередника, що може мати як позитивні, так і негативні наслідки:

Позитивний вплив:

• Люди отримують складні новини у спрощеній та адаптованій формі.

• Інформація поширюється серед тих, хто не є активним споживачем новин.

• Лідери думок можуть допомагати боротися з фейками та дезінформацією.

Негативний вплив:

• Інформація може бути викривлена або спотворена.

• Люди частіше довіряють емоційним висловлюванням, ніж об’єктивним фактам.

• Є ризик створення “інформаційних бульбашок”, коли люди отримують новини лише від певних блогерів або каналів.

• Лідери думок можуть цілеспрямовано просувати вигідні для них чи їхніх спонсорів ідеї.

3. Три ключові ознаки:

• Наявність лідерів думок – це проміжна ланка між мас-медіа та аудиторією. Лідерами можуть бути політики, блогери, експерти, журналісти, лідери громадської думки, які інтерпретують інформацію та формують порядок денний.

• Вибіркове тлумачення інформації – медіаінформація рідко сприймається в чистому вигляді. Вона проходить через призму особистих поглядів лідера думок, що може як покращити її розуміння, так і викривити зміст.

• Соціальний вплив на аудиторію – люди більш схильні довіряти інформації від тих, хто їм знайомий або кого вони поважають, ніж офіційним джерелам.

4. Приклад із сучасності:

Телеграм-канали в Україні як платформа для лідерів думок

• У 2022-2024 роках в Україні особливо зросла популярність телеграм-каналів, які поширюють новини, аналітику та коментарі щодо політичних та військових подій.

• Наприклад, під час воєнних подій багато українців отримують інформацію не безпосередньо з офіційних заяв, а через канали блогерів або військових експертів, які пояснюють ситуацію, додають власні оцінки та прогнози.

• Така система має як плюси (доступність інформації, експертний аналіз), так і мінуси (можлива дезінформація, суб’єктивність).

5. Ризики😱:

Головний ризик – маніпуляція громадською думкою.

• Лідери думок можуть навмисно або несвідомо викривляти інформацію, підтримуючи певні політичні сили, корпорації чи інші зацікавлені групи.

• Оскільки люди довіряють думці знайомих або авторитетних осіб більше, ніж офіційним джерелам, це створює поле для маніпуляцій.

• Приклад: у 2022 році російська пропаганда активно використовувала телеграм-канали, інфлюенсерів та псевдоекспертів для поширення дезінформації в Україні.

6. Нормативний акт, що запобігає цьому ризику 👨‍⚖️:

Закон України “Про медіа” (2022) містить положення щодо протидії маніпуляціям та дезінформації.

• Стаття 36 цього закону встановлює вимоги до прозорості власності медіа та контролю за їхньою діяльністю, що допомагає зменшити вплив прихованих маніпуляторів.

• Стаття 118 передбачає покарання за поширення дезінформації та фейкових новин, що дозволяє боротися з неконтрольованими маніпуляціями через лідерів думок.

Посилання на закон‼️:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2849-20#Text

Фреймінг – це невидимий механізм, який впливає на наше сприйняття реальності через те, як саме подається інформація в медіа. Він полягає в тому, що новини або події подаються не нейтрально, а через певну "рамку" (frame), яка визначає, на чому буде зосереджена увага аудиторії та яке значення вона надасть інформації.

Теорію фреймінгу розробив Ервін Гофман у 1974 році, коли пояснював, як контекст формує наше розуміння подій. Пізніше її розвинули медіадослідники, такі як Роберт Ентман, який зазначав, що фреймування працює через виділення певних аспектів реальності та їхнє посилення.

Грубо кажучи, фреймінг – це коли журналіст чи редактор вирішує, чи назвати певну ситуацію "протестами" чи "масовими заворушеннями". У першому випадку це буде сприйматися як демократичне вираження думки, а в другому – як загроза суспільному порядку.

2. Гра на сприйнятті: як фреймінг впливає на людину?

Фреймінг працює, оскільки люди часто не оцінюють інформацію з нуля, а сприймають її через вже знайомі шаблони мислення. Ось як це працює:

1. Емоційний вплив – новина, подана у негативному або позитивному ключі, може викликати різні емоційні реакції. Наприклад, якщо ЗМІ повідомляють про економічну кризу в термінах "розорення" і "катастрофи", це сприяє паніці. А якщо використовують слова "виклики" і "період адаптації" – люди сприймають ситуацію спокійніше.

2. Вибіркове сприйняття – люди легше сприймають інформацію, яка підтверджує їхні вже наявні погляди. Наприклад, прихильники теорій змови можуть трактувати фреймінг новин про вакцинацію як доказ "прихованого плану" уряду.

3. Соціальні наслідки – через фреймінг змінюється громадська думка. Політики та активісти часто використовують цей ефект для мобілізації людей навколо певних ідей. Наприклад, фраза "гуманітарна допомога" звучить значно позитивніше, ніж "економічна залежність".

   
   

3. Три складові: як працює фреймінг?

1. Вибірковість подачі інформації
   Журналісти та медіа-рішення можуть виділяти одні аспекти події, а інші ігнорувати. Наприклад, якщо новина про біженців фокусується на їхньому складному становищі, вона викличе співчуття. Якщо ж наголос буде на "загрозі для місцевої економіки", реакція аудиторії зміниться.

2. Контекстуалізація
   Важливо не тільки що сказано, а й у якому контексті. Наприклад, зображення політика поруч із графіком зростання економіки створить позитивний фрейм, тоді як його фото біля протестуючого натовпу – негативний.

3. Використання мовних засобів
   Навіть дрібні нюанси формулювання можуть вплинути на сприйняття. Наприклад, порівняймо два заголовки про ту саму подію:

   • "Військові сили ліквідували бойовиків"

   • "Армія розстріляла опозиційних активістів" Обидва речення описують одну подію, але викликають абсолютно різні реакції.

     
     

4. Вірус заголовків: як фреймінг впливає на сучасні новини?

Фреймінг найбільш помітний у сучасних кризових ситуаціях. Наприклад, під час пандемії COVID-19 різні медіа використовували кардинально різні фрейми:

• Одні подавали це як глобальну трагедію з акцентом на смерті та катастрофі.

• Інші – як випробування, яке згуртовує суспільство.

• Деякі медіа поширювали конспірологічні фрейми, створюючи відчуття "обману" та недовіри до науки.

Інший яскравий приклад – війна в Україні. Одні медіа називають події "агресією" і "вторгненням", інші – "спеціальною воєнною операцією". Фреймінг у цьому випадку безпосередньо впливає на ставлення суспільства до війни.

5. Найбільші ризики

Фреймінг – це потужний інструмент, але його найбільша небезпека в тому, що він може використовуватися для маніпуляції свідомістю.

1. Викривлення реальності – якщо людина бачить лише один бік питання, вона втрачає здатність до критичного мислення.

2. Поляризація суспільства – однобокий фреймінг часто використовується для посилення протистояння між групами.

3. Політичний вплив – політики можуть використовувати фреймінг для виправдання непопулярних рішень.

Наприклад, авторитарні режими часто називають репресії "заходами національної безпеки", що виправдовує їх у очах суспільства.

6. Що каже наше законодавство?

Українське законодавство має певні механізми для боротьби з маніпуляціями в медіа, хоча чітких законів проти фреймінгу немає.

1. Закон України "Про інформацію" зобов'язує медіа до об'єктивності та достовірності, але межа між об'єктивною журналістикою та фреймінгом часто розмита.

2. Закон "Про медіа" встановлює відповідальність за дезінформацію, що може обмежувати маніпулятивні фрейми.

3. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення моніторить контент і може накладати санкції на ЗМІ, що поширюють маніпулятивні наративи.

Проте вільна журналістика передбачає певну гнучкість у подачі інформації, тому фреймінг залишається тонкою сірою зоною між об'єктивною журналістикою та пропагандою.

Висновок

Фреймінг – це непомітна, але надзвичайно потужна сила, що формує нашу реальність. Його можна використовувати як для пояснення складних тем, так і для маніпуляції громадською думкою. Тому важливо не лише споживати новини, а й аналізувати, в якій рамці нам їх подають.

Модель Є. Прохорова описує ефект взаємодії між журналістикою та соціальними інститутами, а також її вплив на масову аудиторію. Вона враховує, як засоби масової інформації формують інформаційну політику, створюють тексти та передають їх через різні канали, а це забезпечує зворотний зв'язок із аудиторією та соціальними інститутами. Медіаефект полягає в тому, як медіа формують реальність для суспільства, і як вони взаємодіють з іншими соціальними інститутами, щоб створити інформаційну політику, що відповідає потребам і запитам аудиторії.

2. Як впливає на людину? 👤

Модель Є. Прохорова має системний вплив на людину через засоби масової інформації. Вона формує сприйняття реальності, підтримує соціальні норми та цінності, оскільки впливає на те, як люди отримують інформацію, як її інтерпретують і як це позначається на їхній поведінці та поглядах. В залежності від того, які тексти (новини, статті, шоу) поширюються через різні канали, люди можуть змінювати свої ставлення до політичних, соціальних і культурних явищ.

3. Три ключові ознаки: 🔍

1. Структурована система зв'язків між різними елементами журналістики: засновниками, журналістами, редакціями, текстами, каналами, масовою аудиторією та соціальними інститутами.

2. Нормативна регуляція діяльності журналістики через закони та етичні кодекси, які визначають права та обов'язки всіх учасників комунікаційного процесу.

3. Інтерактивність моделі, що передбачає взаємодію між медіа та масовою аудиторією, а також між журналістами та соціальними інститутами, які впливають на зміст та формат інформації.

4. Приклад з сучасності для опису моделі: 🌍

Сучасним прикладом, що ілюструє модель Є. Прохорова, є інтернет-журналістика та соціальні мережі.

Редакції новинних сайтів (З) формують інформаційну політику (Ж), на основі якої створюють тексти (Т) і передають їх через канали, такі як вебсайти, соціальні мережі або блоги (К). Масова аудиторія (МА) отримує цю інформацію, реагує на неї, а через коментарі відбувається зворотний зв'язок.

У свою чергу, соціальні інститути (СІ) можуть використовувати медіа для пропаганди певних ідей або для впливу на громадську думку, наприклад, рекламодавці. Також існують технічні інструменти, такі як інтернет і мобільні технології, які дозволяють швидко передавати інформацію та отримувати миттєвий зворотний зв'язок.

⚠️ Ризики, пов'язані з використанням цієї моделі

Одним із найважливіших ризиків, на мою думку, є маніпулювання інформацією. Залежно від того, як формуються тексти (Т), це може призвести до поширення однобічної або перекрученої інформації, яка маніпулює масовою аудиторією (МА).

Відправник або канал (КО) можуть свідомо чи несвідомо спотворювати факти, щоб досягти певних соціальних чи політичних цілей, що в свою чергу сформує спотворене уявлення про реальність у суспільстві.

📜 Нормативний акт, який запобігає виникненню цього ризика:

Конкретні статті з Законів України, які можуть запобігати виникненню ризиків, пов'язаних з використанням моделі Є. Прохорова, зокрема ризику маніпулювання інформацією:

• Стаття 5. Основні завдання державної політики у сфері медіа

  Гарантування достовірності та збалансованості подання інформації. Забезпечення свободи діяльності у сфері медіа та захист суб’єктів у сфері медіа від тиску з боку органів державної влади​.

• Стаття 49. Захист прав користувачів

  Кожен користувач має право отримувати інформацію про суб’єктів у сфері медіа та сервіси, які вони надають. Можливість звертатися із зауваженнями та пропозиціями щодо змісту та якості медіа-сервісів​.

• Стаття 41. Мова друкованих та онлайн-медіа

  Визначає мову, якою може поширюватися інформація, щоб уникати маніпуляцій через мовні бар’єри​.

• Стаття 23. Вимоги до провайдерів платформ спільного доступу до відео

  Заборона поширення програм, які порушують законодавство. Впровадження механізмів оскарження та перевірки контенту користувачами​.

• Медіаграмотність (визначення у законі як термін) — навички та знання, які допомагають користувачам ефективно та безпечно користуватися медіа-сервісами​.

📌 Посилання на закони:

🔗 Про медіа | від 13.12.2022 № 2849-IX

Принципи моделі: емоції сильніші за логіку

Головна особливість цієї моделі – використання базових людських рефлексів, які формувалися тисячоліттями. Чакотін виділив чотири основні емоційні тригери, на яких будується ефективна пропаганда:

• Агресивний рефлекс – створення ворога, на якого спрямовується суспільне невдоволення. Це можуть бути інші країни, політичні опоненти, етнічні або релігійні групи.

• Сексуальний рефлекс – використання привабливих образів, що викликають бажання, навіть якщо вони не мають нічого спільного зі змістом повідомлення (наприклад, напівоголені моделі у рекламі автомобілів).

• Захисний рефлекс – викликання страху перед небезпекою, яка загрожує людям або їхнім родинам. Наприклад, політична реклама часто говорить про «хаос і кризу, які настануть, якщо ви зробите неправильний вибір».

• Харчовий рефлекс – звернення до базових потреб людини, таких як їжа, комфорт і виживання. Реклама ресторанів часто грає на цьому інстинкті.

Чакотін доводив, що пропаганда працює тоді, коли вона викликає сильну емоційну реакцію. Люди, які відчувають страх, гнів або бажання, менш схильні до критичного мислення, а отже, легше піддаються маніпуляціям.

Як працює ця модель у сучасному світі?

• Політика. Перед виборами часто з’являються маніпулятивні матеріали, що націлені на страх і гнів: «Якщо оберете цього кандидата – буде катастрофа». Політики навмисно створюють образ «ворогів» – зовнішніх (інших країн) або внутрішніх (опозиції, певних соціальних груп).

• Реклама. Чому в рекламі дорогих годинників завжди показують заможних, успішних чоловіків? Бо компанії використовують не логіку («навіщо мені дорогий годинник?»), а бажання людини бути частиною престижного суспільства.

• Медіа. Багато новинних заголовків побудовані на страху та агресії: «Ці продукти повільно вас вбивають», «Чому цей закон зруйнує економіку?». Чим сильніша емоційна реакція – тим більше переглядів.

Ця модель працює особливо ефективно у соціальних мережах, де інформація поширюється хаотично. Люди бачать емоційний пост, не перевіряють факти і одразу діляться ним, створюючи лавину маніпуляцій.

Найбільша загроза: маніпуляція свідомістю

Головна небезпека моделі Чакотіна – втрата контролю над власною думкою. Коли люди постійно піддаються пропаганді, вони перестають аналізувати інформацію і починають діяти автоматично, під впливом емоцій.

Це може призвести до таких наслідків:

• Розкол у суспільстві. Якщо ЗМІ чи політики постійно створюють ворогів, суспільство ділиться на ворожі табори.

• Зниження критичного мислення. Коли люди реагують на інформацію інстинктивно, вони стають вразливими до маніпуляцій.

• Легкість поширення фейків. Пропаганда побудована на емоціях, а не фактах, тому фейки поширюються швидше, ніж перевірена інформація.

Як боротися з пропагандою? Законодавчий контроль в Україні

Україна, як і багато інших демократичних країн, намагається обмежити вплив пропаганди за допомогою законодавства. Основні закони, що регулюють цю сферу:

• Закон України “Про медіа”. Забороняє розпалювання ворожнечі, маніпуляцію громадською думкою та поширення дезінформації.

• Закон “Про рекламу”. Регулює використання психологічних маніпуляцій у комерційних повідомленнях.

• Кримінальний кодекс України (ст. 161). Передбачає відповідальність за розпалювання міжнаціональної або релігійної ворожнечі.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2849-20#Text

Ключові елементи моделі:

• Відправник (комунікатор) – людина, яка створює повідомлення.

• Закодовувач – перетворює думку в зрозумілий код (слова, жести, символи).

• Розкодовувач – отримує і розкодовує інформацію.

• Інтерпретатор – аналізує отримане повідомлення.

• Реципієнт – отримує повідомлення та реагує на нього.

• Фідбек (зворотний зв’язок) – відповідь реципієнта, яка підтверджує, чи було повідомлення правильно зрозуміле.

• Шум – перешкоди, що заважають правильному сприйняттю інформації.

  
  

  1) Один із ключових ризиків моделі Шрамма – викривлення або маніпуляція інформацією, шум. Оскільки комунікація є процесом кодування, передачі, декодування та інтерпретації повідомлення, на кожному з цих етапів можливі збої. Якщо відправник навмисно чи ненавмисно подає інформацію у викривленому вигляді, отримувач може неправильно її зрозуміти. Якщо відправник і реципієнт мають різні культурні контексти, рівень освіти або цінності, вони можуть по-різному інтерпретувати повідомлення. Це призводить до непорозумінь, конфліктів або маніпуляцій. Це особливо критично в медіа, рекламі та політичній комунікації, де подача інформації впливає на суспільну думку.

2) Для запобігання таким ризикам українське законодавство передбачає низку нормативних актів. Зокрема, Закон України "Про інформацію" (Стаття 4) регулює відносини, пов'язані з інформаційною діяльністю, та встановлює права і обов'язки учасників інформаційних відносин. Цей закон визначає основні принципи інформаційних відносин, серед яких — достовірність та повнота інформації, що поширюється. Він також встановлює відповідальність за поширення неправдивої інформації та передбачає механізми захисту від інформаційних правопорушень. Також у Законі "Про медіа" є положення щодо протидії дезінформації та маніпуляціям у медіа-просторі. Крім того, в Україні створено Центр протидії дезінформації, який діє відповідно до Указу Президента України від 7 травня 2021 року № 187/2021. Цей Центр займається виявленням та протидією дезінформації, забезпечуючи інформаційну безпеку держави.

3) Щодо медіаефекту, модель Шрамма описує ефект зворотного зв'язку, який впливає на сприйняття та розуміння повідомлення отримувачем. Модель комунікації Вілбура Шрамма тісно пов’язана з медіаефектами, які впливають на те, як люди сприймають інформацію. Одним із найважливіших у цій моделі є ефект селективного сприйняття. Він означає, що люди обирають, як саме сприймати повідомлення, виходячи з власного життєвого досвіду, переконань та упереджень. У моделі Шрамма важливе місце займає процес декодування інформації: кожен інтерпретує отримане повідомлення відповідно до власного бекграунду, що може суттєво впливати на сприйняття комунікації.

4) Цей ефект проявляється в тому, що люди звертають увагу переважно на ті повідомлення, які підтверджують їхні попередні переконання. Якщо інформація не відповідає їхньому світогляду, вони можуть її ігнорувати, не вірити їй або навіть змінювати її значення у власній свідомості. Наприклад, у політичних дискусіях виборці можуть по-різному інтерпретувати одні й ті ж події, залежно від своїх симпатій. Людина, яка підтримує певного політичного лідера, може бачити тільки позитивні аспекти його діяльності, тоді як критично налаштовані люди сприйматимуть ті ж самі події як негативні.

Ефект селективного сприйняття також впливає на медіа, зокрема на споживання новин. У сучасному інформаційному просторі люди схильні обирати джерела, які відповідають їхнім поглядам. Наприклад, в умовах соціальних мереж алгоритми рекомендують контент на основі вподобань користувача, що ще більше підсилює ефект. Через це формується "інформаційна бульбашка", коли людина отримує лише ту інформацію, яка відповідає її уявленням про світ, а альтернативні точки зору залишаються поза увагою.

Цей ефект стає ще більш помітним у ситуаціях, коли інформація є суперечливою або складною для розуміння. У таких випадках люди часто використовують когнітивні спрощення: вони запам’ятовують лише ту частину інформації, яка їм зрозуміла або здається важливою, а решту відкидають. Наприклад, новини про економічну ситуацію можуть бути інтерпретовані по-різному залежно від подачі. Якщо один журналіст повідомить, що "інфляція зросла на 2%", а інший напише "економіка залишається стабільною", різні люди запам’ятають різні аспекти цієї інформації.

Наочний приклад ефекту селективного сприйняття можна спостерігати у феномені фейкових новин. Люди часто довіряють неправдивій інформації, якщо вона відповідає їхнім поглядам.

Це явище також пов’язане з ефектом "фреймінгу" – коли інформація подається через певну призму, що впливає на її сприйняття. Журналісти, політики, рекламодавці використовують цей прийом, щоб сформувати певну громадську думку. Фреймінг може формувати упередженість, стереотипи або хибні уявлення, оскільки людина сприймає інформацію через призму нав'язаного контексту, що може впливати на її думки, рішення та поведінку.

5) Три ключові ознаки моделі комунікації Вілбура Шрамма:

1. Циклічність комунікації (кільцева модель)

• Комунікація є безперервним процесом, де відправник і отримувач постійно змінюються ролями.

• Інформація передається, отримувач її декодує та реагує, що створює цикл обміну повідомленнями.

• Завдяки цій особливості модель добре описує міжособистісне спілкування, але має труднощі з масовими комунікаціями.

2. Взаємозалежність досвіду комунікантів

• Чим більше спільного досвіду у відправника та отримувача, тим ефективніша комунікація.

• Культурний контекст, освіта та життєвий досвід впливають на здатність розуміти повідомлення.

• Відмінності у досвіді можуть створювати бар’єри для правильного розуміння інформації.

3. Наявність шуму (перешкод у сприйнятті інформації)

• Шум може бути фізичним (зовнішні перешкоди, наприклад, поганий зв’язок), психологічним (упередження отримувача) або семантичним (неправильна інтерпретація через відмінності у досвіді).

• Якщо шум занадто сильний, комунікація стає неефективною або викривленою.

• Зниження шуму (через уточнення, перевірку інформації, використання зрозумілої мови) покращує комунікацію.

6) Розглянемо висвітлення протестів у ЗМІ. Один телеканал може назвати акцію "боротьбою за права людей", а інший – "масовими заворушеннями". Обидва повідомлення описують одну й ту саму подію, але сприйняття аудиторії буде кардинально різним. Також, якщо журналіст пише новину про складну соціально-економічну ситуацію, різні люди можуть зрозуміти її по-різному залежно від своїх політичних поглядів чи освіти.

Щоб убезпечити себе від маніпуляцій, варто критично ставитися до інформації, перевіряти її з кількох джерел та керуватися не лише емоціями, а й фактами.

Теорія культивації пояснює довгостроковий вплив телебачення на глядачів. Вона стверджує, що постійне споживання медіаконтенту поступово формує у людей уявлення про реальність, яке може не відповідати дійсності. Зокрема, телебачення часто перебільшує рівень насильства у світі, що призводить до «синдрому страшного світу» - відчуття, що світ небезпечніший, ніж є насправді.

Вплив на людину:
Ті, хто регулярно дивляться телевізійні новини або серіали з кримінальним сюжетом, частіше вважають, що рівень злочинності в суспільстві високий, навіть якщо реальна статистика свідчить про зниження злочинності.

Три ключові ознаки:

1. Довгостроковий ефект. Вплив не є миттєвим, а проявляється поступово.

2. Формування соціального світогляду. Медіа задають певний наратив про суспільство.

3. Відмінності між «важкими» та «легкими» споживачами медіа. Чим більше людина дивиться телевізор, тим більше її уявлення про реальність збігається з медійним наративом.

Приклад із сучасності:

кацапське телебачення систематично використовує пропаганду, щоб змінювати сприйняття реальності у своїх громадян. Постійне повторення фейкових наративів про «захист росіян» чи «зовнішніх ворогів» культивує у глядачів страх, ненависть і відчуття оточеності ворогами.

Чим більше людина споживає пропагандистський контент, тим сильніше вона вірить у створену телебаченням картину світу. Це класичний прояв теорії культивації: медіа формують альтернативну реальність, яка не відповідає фактам, але сприймається як істина.

Ризик:

Найважливішим ризиком є маніпуляція суспільною думкою, особливо у політичному контексті. Постійна трансляція певних ідей або образів може призвести до спотвореного сприйняття реальності та посилення соціальної напруги.

Нормативний акт, що запобігає ризику:

В Україні питання регулювання дезінформації та маніпуляцій у медіа розглядається у Законі України «Про медіа». Зокрема, стаття 36 визначає принципи достовірності інформації та відповідальність за поширення маніпулятивного контенту

1. Який медіаефект описує ця модель?

Конфігураційна модель Василя Шкляра описує ефект глибокого занурення аудиторії в текст через взаємодію чотирьох ключових компонентів:

1. Фактор інформації – визначає змістовне наповнення журналістського тексту. Це факти, ідеї, події, статистика, експертні думки.

2. Фактор форми – включає жанрову структуру, стиль, композицію, мовні засоби, стилістичні прийоми, дизайн тексту.

3. Фактор сугестивності – пов’язаний із впливом на емоції, використанням психологічних механізмів переконання, соціально-політичні, культурні, історичні обставини, в яких створено та сприймається текст.

4. Фактор контакту – відображає взаємодію тексту з аудиторією, його здатність залучати та підтримувати увагу читача, характеристики, потреби, інтереси, цінності.

Завдяки цим факторам журналістський текст не лише передає інформацію, а й формує суспільну думку, створює емоційний резонанс та стимулює певні дії.

2. Як впливає на людину ця модель?

Конфігураційна модель В. Шкляра пояснює комплексний вплив журналістського текстуна людину через:

• Когнітивний рівень – передача нових знань, формування думок і уявлень про реальність.

• Емоційний рівень – викликання певних почуттів, емоцій, настроїв (співпереживання, обурення, надії тощо).

• Поведінковий рівень – стимулювання читачів до конкретних дій, змін у поведінці (наприклад, соціальної активності, благодійності, протесту тощо).

Цей вплив залежить від балансу між інформацією, емоціями та формою подачі, що робить текст більш ефективним у медіапросторі.

3. Три ключові ознаки цієї моделі:

1. Системність – конфігураційність, усі чотири фактори діють разом, створюючи єдиний медіаефект. Якщо один із них не працює належним чином, текст втрачає ефективність.

2. Гнучкість – динамічність, модель застосовна до різних жанрів журналістики (новин, аналітики, репортажів тощо) та різних форматів (текстових, аудіовізуальних, мультимедійних).

3. Сугестивний потенціал – комплексність, текст не лише інформує, а й впливає на підсвідомість читача, формуючи потрібну реакцію.

4. Приклад із сучасності.

Яскравим прикладом застосування конфігураційної моделі Василя Шкляра є розслідування-репортажі про воєнні злочини в Україні. Журналістські тексти, що висвітлюють події війни, мають потужний медіаефект.

Наприклад, розслідування The New York Times, BBC, «Слідство.Інфо» щодо подій у Бучі та Маріуполі містять:

• Фактор інформації: реальні свідчення, відео- та фотодокази, репортажі з місця подій, аналітичні статті, інтерв'ю з очевидцями.

• Фактор форми: побудова тексту у форматі розслідування, використання драматургічних прийомів для утримання уваги, фото- та відеоматеріали, емоційно забарвлена мова, використання соціальних мереж.

• Фактор сугестивності: емоційні цитати постраждалих, детальний опис подій, що викликає співпереживання – війна як надзвичайна ситуація, що впливає на сприйняття інформації.

• Фактор контакту: інтерактивні елементи (відео, інфографіка), які залучають аудиторію та підсилюють ефект присутності в аудиторію українського суспільства та міжнародної спільноти.

Отже, авдяки цій моделі журналістський текст не лише повідомляє про подію, а й викликає резонанс у суспільстві, спонукаючи до обговорення та дій. Медіаефект цих текстів полягає у формуванні громадської думки, мобілізації суспільства, впливі на міжнародну політику. Наприклад, фотографії з Бучі спричинили шок у світової спільноти та посилили санкції проти Росії.

5. Ризики використання Моделі чотирьох факторів журналістського тексту Василя Шкляра.

Хоч конфігураційна модель і пояснює, як журналістський текст може ефективно впливати на аудиторію, проте її використання несе певні ризики як для відправника (журналіста або медіа), так і для каналу комунікації (ЗМІ, соціальних мереж, платформ розповсюдження), а також для отримувача (аудиторії, читача, глядача).

Найважливіший ризик: маніпулятивний потенціал моделі.

На мою думку, найбільший ризик цієї моделі – можливість її використання для маніпуляції аудиторією.

• Обґрунтування ризику:

1. Сугестивний фактор може сприяти навіюванню, а не об’єктивному інформуванню.

Використання емоційних прийомів, стилістичних акцентів та драматизації може спотворювати сприйняття інформації, створюючи викривлену картину реальності.

Наприклад, журналіст може навмисно підбирати слова, які викликають страх, обурення або довіру, що змушує аудиторію приймати певну позицію без критичного осмислення.

2. Зміна балансу між фактами та формою подачі.

Якщо увага зосереджується на емоційній подачі та стилі, а не на об’єктивній передачі фактів, текст може втрачати інформаційну цінність. Такі матеріали можуть впливати на масову свідомість так само, як пропаганда або PR-тексти, створюючи ілюзію правдивості без глибокого аналізу.

3. Ризик дезінформації та фейкових новин.

Використання цієї моделі без етичних принципів може зробити текст схожим на достовірну журналістику, навіть якщо він містить фейки або маніпулятивні твердження. У сучасному світі це часто спостерігається в гібридних інформаційних війнах, коли медіа подають вигідні для певних груп повідомлення, маскуючи їх під об’єктивну журналістику.

• Приклад із сучасності:

Одним із прикладів є пропагандистські матеріали у державних ЗМІ Росії, які використовують ті ж механізми, що і якісна журналістика, але націлені на маніпуляцію аудиторією. Наприклад, сюжети про війну в Україні часто подаються через сугестивний фактор (емоційні кадри, сльози, музичний супровід), а не через реальні факти, що впливає на сприйняття громадськості.

6. Запобігання ризику маніпуляцій.

Українське законодавство містить низку нормативно-правових актів, спрямованих на запобігання маніпуляціям у медіа та забезпечення об’єктивності інформації.

Одним із ключових документів є Закон України “Про медіа”, ухвалений 13 грудня 2022 року, який набув чинності 31 березня 2023 року. Цей закон визначає правові засади діяльності суб’єктів у сфері медіа в Україні та встановлює вимоги до змісту інформації, що поширюється.

Зокрема, стаття 36 цього закону забороняє поширення інформації, що містить:

• пропаганду війни;

• заклики до насильницької зміни конституційного ладу України;

• розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі;

• поширення неправдивих відомостей, що можуть завдати шкоди особам або суспільству.

Крім того, закон передбачає відповідальність за порушення цих норм, що сприяє контролю та запобіганню зловживань у сфері медіа.

Детальніше ознайомитися з текстом закону можна за посиланням: Про медіа | від 13.12.2022 № 2849-IX

Також важливим є Закон України “Про інформацію”, який регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання та поширення інформації. Цей закон закріплює право громадян на інформацію та встановлює обмеження щодо поширення інформації, яка може завдати шкоди суспільству або державі.

Зокрема, стаття 7 цього закону гарантує охорону права на інформацію та забороняє обмеження цього права, окрім випадків, передбачених законом.

Текст Закону “Про інформацію” доступний за посиланням: Про інформацію | від 02.10.1992 № 2657-XII

Таким чином, українське законодавство містить чіткі норми, спрямовані на запобігання маніпуляціям у медіа та забезпечення об’єктивного інформування громадськості.

Висновок: Конфігураційна модель Василя Шкляра – це потужний інструмент журналістики, що може посилювати якість тексту та ефективність його сприйняття, пояснювати його вплив на аудиторію. Вона поєднує інформаційну, емоційну, стилістичну та інтерактивну складові, забезпечуючи максимальний ефект. Також показує, що журналістський текст – це складний феномен, який впливає на аудиторію на різних рівнях. У сучасних медіа її можна побачити у якісній журналістиці, що не лише інформує, а й формує суспільну свідомість. Проте, її використання без дотримання журналістських стандартів і критичного підходу може призводити до маніпуляцій, емоційного впливу замість раціонального аналізу та розповсюдження дезінформації. Це робить її одночасно корисною та потенційно небезпечною для суспільства. Отже, потрібно бути обачними, щоб не потрапити у пастку.

Робота Когтєвої Анастасії, студентки СМК-12.

• Джерело (відправник) – створює повідомлення.

• Проміжні етапи (канали, посередники, алгоритми, цензура) – змінюють або модифікують інформацію відповідно до власних критеріїв.

• Отримувач (аудиторія) – сприймає вже адаптований або навіть викривлений контент.

Hub Model показує, що масова комунікація не є прямою передачею інформації, а складним процесом, де повідомлення проходить через кілька рівнів контролю. Цей процес викликає певні ефекти. По-перше, відбувається фільтрація інформації, коли певні теми можуть бути проігноровані або, навпаки, посилені. По-друге, спостерігається деформація змісту, оскільки контент може змінюватися залежно від інтересів відправника або каналу. Нарешті, виникає нерівний доступ до інформації, через що аудиторія отримує лише ту частину повідомлення, яка пройшла через систему медіа.

Оскільки аудиторія отримує не первинну інформацію, а її інтерпретовану версію, це суттєво впливає на сприйняття реальності. Внаслідок цього створюються «інформаційні бульбашки», коли люди отримують лише ті новини, які відповідають їхнім вподобанням або інтересам. Це, у свою чергу, посилює політичну та соціальну поляризацію, коли ЗМІ висвітлюють події з певним ухилом. Також у суспільстві формується громадська думка за алгоритмічними або редакційними упередженнями, що обмежує можливість отримання альтернативних точок зору.

Три ключові ознаки моделі Hub:

• Фільтрація інформації – контент проходить через алгоритми соцмереж, редакційні політики або державний контроль.

• Хвильовий ефект – інформація поширюється нерівномірно: одні теми стають вірусними, інші залишаються невидимими.

• Динамічний контроль медіапотоків – новини та повідомлення змінюють свою форму в залежності від контексту.

Прикладом моделі Hub може бути TikTok або Facebook, де алгоритми вирішують, який контент стане популярним. Якщо певна новина відповідає трендам, алгоритм її активно просуває. Якщо новина суперечить політиці платформи або не має комерційної вигоди – вона отримує менше охоплення або навіть блокується.

Головний ризик моделі Hub полягає в маніпуляції суспільною думкою. Оскільки інформація відбирається, фільтрується і змінюється на кожному етапі, це може мати серйозні наслідки. Наприклад, дезінформація призводить до викривлення фактів або замовчування важливої інформації. Крім того, може виникнути «інформаційний вакуум», коли альтернативні точки зору просто не доходять до аудиторії. Також у суспільстві формується залежність від певних джерел, коли люди споживають інформацію лише з одного боку, що зменшує їхню здатність до критичного мислення.

У Законі України "Про медіа" (№ 2849-IX, 2022) передбачені статті, спрямовані на запобігання маніпуляціям та інформаційним викривленням:

• Стаття 25. Визначає вимоги щодо розкриття інформації про структуру власності медіа, включаючи кінцевих бенефіціарних власників, з метою забезпечення прозорості та запобігання концентрації медіавпливу в одних руках.

• Стаття 112. Встановлення чіткої відповідальності за поширення дезінформації або маніпулятивних матеріалів на онлайн-платформах (якщо ці матеріали закликають до насильства, дискримінації тощо).

Вона виникла на основі філософії абсолютної влади монарха (або/ і його уряду).

МЕДІАЕФЕКТ

Головна мета – підтримувати і проводити політику керівників держави та служити державі.

Основні ефекти:

1. Ефект однобокого інформування – люди отримують лише одну, вигідну владі версію подій.

2. Ефект фільтрації – незручна інформація приховується або спотворюється.

3. Ефект повторення – постійне повторення одного наративу змушує людей у нього вірити.

4. Ефект пасивності – люди звикають не аналізувати інформацію, а просто сприймати її як правду.

5. Ефект ворога – створюється образ "зовнішнього" або "внутрішнього" ворога (наприклад, "поганий Захід", "зрадники всередині країни").

Особливості:

1. Право займатися журналістикою мають право ті, хто одержав патент, ліцензію чи інший дозвіл.

2. Преса підконтрольна з допомогою державних (урядових) патентів, ліцензій, а також цензури.

3. Заборонена критика політичного правління та осіб при владі.

4. Преса може перебувати як у державній, так і приватній власності.

5. Головна відмінність від інших концепцій – вважає ЗМІ інструментом здійснення урядової політики.

ПРИКЛАД З СУЧАСНОСТІ

Росія – класичний приклад авторитарної журналістики. Після початку повномасштабного вторгнення в Україну влада ухвалила закони, що забороняють називати війну війною, блокує незалежні ЗМІ та переслідує журналістів. Державні канали, такі як "Россия 24", "Первый канал", транслюють виключно пропагандистські матеріали, дискредитують Захід і виправдовують воєнні злочини. Незалежні журналісти змушені працювати за кордоном або ризикують потрапити під репресії (як-от випадок із Артемом Камардіним чи журналістами "Медузи").

РИЗИКИ

Найважливішим ризиком є обмеження свободи слова, що призводить до маніпуляції громадською думкою, неможливості суспільного діалогу та поширення дезінформації. Такий підхід може гальмувати розвиток демократії, оскільки громадяни отримують викривлену або однобічну інформацію.

В Україні захист свободи слова та недопущення авторитарного контролю над медіа забезпечує Конституція України та Закон України "Про інформацію".

• Конституція України, стаття 34 гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Також прямо зазначено, що цензура заборонена.
  📌 Посилання

• Закон України "Про інформацію", стаття 24 забороняє втручання державних органів у діяльність ЗМІ, крім випадків, передбачених законом (наприклад, захист національної безпеки).
  📌 Посилання

  
  

  Ці норми сприяють демократичному функціонуванню журналістики та унеможливлюють повний контроль держави над медіапростором.

1. Вступ

2. Основні характеристики та ризики.

3. Способи мінімізації ризиків

4. Висновок.

1. Транзакційна модель комунікації описує комунікацію як процес, в якому комунікатори генерують соціальні реалії в соціальному, реляційному та культурному контекстах. Ми використовуємо її, коли спілкуємось у інтернеті, месенджерах, та голосових каналах. Сьогодні ми розглянемо її ризики, однак, розглянемо й позитивний бік цієї моделі комунікації.

2. Тож, якими є основні характеристики транзакційної моделі комунікації? Ми постійно є відправниками, але в той ж час і одержувачами. Це один з головних плюсів, що вона триває постійно, й вона не має чіткого початку та кінця. Комунікація в цій моделі існує у вигляді спільного процесу, кожна сторона формує свій власний зміст, який може донести до співрозмовника. Значення повідомлення може змінюватися залежно від реакції іншої людини, та у якому контексті було відправлено це повідомлення - фізичний (знаходження на вулиці, природі, й т.і), соціальний (розмова з кимось у магазині, аптеці, або просто на лавочці), та культурно-психологічний(політичні дискусії, переконання людини, або вплив настрою на хід розмови). Будь-які шуми та бар'єри можуть вплинути на хід розмови, тобто якщо у співрозмовника будуть проблеми, наприклад перешкоди в користуванні мережею, то інша особа теж це побачить та відчує. Завдяки цьому, існує ризик спотворення змісту через шум, або бар'єри, наприклад, мовні, культурні, психологічні відмінності можуть змінити значення повідомлення. Емоційний стан співрозмовника також впливає на розуміння інформації. Якщо людина роздратована - вона не зможе сприйняти інформацію такою, якою її відправляв співрозмовник, а можливо, й взагалі спотворить початковий сенс. Інформаційне перенавантаження. Велика кількість повідомлень може призвести до втрати важливої інформації, що може привезти людину до неправильного сенсу повідомлення, а оскільки абсолютно все одразу опанувати неможливо, то співрозмовник буде додумувати, у якому ж сенсі йому відправили повідомлення.

Непередбачуваність комунікації. Оскільки комунікація є динамічною, її складно контролювати або прогнозувати. Найважливіший, як на мене, ризик - інформаційне перенавантаження.

3. Законодавче регулювання для запобігання ризикам:

   Українське законодавство містить норми, спрямовані на запобігання маніпуляціям та дезінформації в комунікаційних процесах. Зокрема, Закон України "Про рекламу" (він ось тут : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270/96-вр#Text ) встановлює принципи та вимоги до рекламної діяльності, що сприяють контролю за достовірністю та етичністю поширюваної інформації. Реклама повинна бути законною, точною та достовірною.

4. Транзакційна модель комунікації є найреалістичнішою, оскільки враховує взаємний вплив учасників, контекст комунікації та постійний зворотний зв’язок. Вона описує процес спілкування як динамічний і безперервний, що відбувається в різних умовах та середовищах. Основними перевагами цієї моделі є її гнучкість, адаптивність та інтерактивність. Однак вона також має певні ризики, серед яких — маніпуляція інформацією, дезінформація, бар’єри сприйняття, інформаційне перевантаження та непередбачуваність реакцій співрозмовників. Щоб запобігти ризиків, існують законодавчі обмеження законами України, розвиток медіаграмотності серед звичайних громадян, та можливість чітко перевірити інформацію на фейк.

   Дякую за увагу!.

Одним із головних принципів моделі є те, що комунікація — це не одноразовий акт, а неперервний процес, в якому учасники можуть впливати один на одного в будь-який момент часу. Кожен учасник є частиною загальної системи, і його дії впливають на всю систему в цілому. Ця особливість робить модель соціальної кібернетики особливо актуальною для розуміння складних соціальних процесів, таких як функціонування суспільства, організацій чи навіть політичних систем.

Однак, незважаючи на свої переваги, модель соціальної кібернетики несе в собі й низку ризиків, з якими стикаються як відправники, так і отримувачі інформації. Найбільш значущим із цих ризиків є перевантаження інформацією. В умовах сучасного медіапростору кількість поступаючої інформації може бути настільки великою, що отримувач не встигає її обробити або робить це неправильно. Це може призвести до неправильної інтерпретації повідомлення та спотворення інформації, що, в свою чергу, впливає на подальші комунікаційні процеси.

Крім того, існує ризик, що інформація, передана через різні канали, може бути спотворена або передана з втратою, особливо якщо канал зв’язку недостатньо ефективний або перевантажений. Це створює проблеми для всієї системи, оскільки неправильна чи спотворена інформація може вплинути на подальші рішення та дії учасників.

Для мінімізації цих ризиків важливо враховувати роль регуляторних механізмів. В Україні для захисту інформації та запобігання маніпуляціям з нею існує кілька законодавчих актів. Один із найбільш значущих — це Закон України “Про захист персональних даних”. Цей закон регулює процес збору та використання персональних даних, забезпечуючи захист особистої інформації громадян і мінімізуючи ризики її неправомірного використання. Закон зобов’язує компанії та організації дотримуватися вимог безпеки та конфіденційності при обробці даних, що допомагає запобігти багатьом проблемам, пов’язаним з перевантаженням інформацією та її маніпуляцією.

Таким чином, модель соціальної кібернетики надає цінне розуміння того, як відбуваються комунікаційні процеси в соціальних системах. Однак для її ефективного використання необхідно враховувати можливі ризики і мати на увазі існуючі законодавчі механізми, які регулюють роботу з інформацією та захищають від її неправильного використання.

Ноель-Нойманн була провідною дослідницею масової комунікації та громадської думки у Західній Німеччині після Другої світової війни. Її модель стала однією з найвідоміших у сфері медіа-комунікацій.

Згідно з її теорією, люди прагнуть уникати соціальної ізоляції. Коли особа розуміє, що її думка є непопулярною або суперечить домінуючій, вона починає мовчати. Через це складається хибне враження, що всі поділяють лише одну точку зору. А ЗМІ часто тільки посилюють цю ілюзію.

Механізм моделі виглядає так: ЗМІ висвітлюють одну позицію як загальноприйняту. Ті, хто не згоден, не висловлюються. Це зміцнює вигляд «загальної згоди». У результаті, дедалі більше людей вважає за краще мовчати. Так формується спіраль, яка витісняє альтернативні думки.

Реальні приклади: під час виборів у соцмережах можна побачити "загальний настрій". Людина, яка підтримує непопулярного кандидата, може вирішити нічого не писати — боїться осуду або втрати друзів. Інший приклад — теми на кшталт війни, релігії чи мови, де також часто виникає самоцензура.

Найбільший ризик такої моделі — самоцензура. Якщо в суспільстві домінує одна думка, то інакші погляди не зникають, але люди їх не озвучують. Це шкодить свободі слова, притлумлює дискусію і не дозволяє дізнатися, що реально думає суспільство.

Українське законодавство передбачає запобігання таким ризикам. Стаття 34 Конституції України гарантує кожному свободу думки і слова. Це означає, що кожен має право висловлювати власну думку, навіть якщо вона не збігається з позицією більшості чи з медіа.

Підсумовуючи: модель «спіралі мовчання» є важливим попередженням для демократичних суспільств. Вона показує, що мовчання не завжди означає згоду. Потрібно підтримувати різноманітність думок, розвивати критичне мислення і створювати умови, де кожен може висловитися без страху.

1. Назва моделі

Модель комунікації Вілбура Шрамма

2. Хто автор і коли створено?

Американський вчений Вілбур Шрамм (Wilbur Schramm).

Розробив свою модель у 1954 році, продовжуючи ідеї Шеннона та Вівера, але доповнивши їх новими елементами.

3. Суть моделі

Модель Шрамма показує, що комунікація — це двосторонній процес обміну повідомленнями. Вона складається з таких елементів:

• Джерело (відправник): створює повідомлення.

• Кодування: думки перетворюються в слова, зображення або жести.

• Повідомлення: інформація, яка передається.

• Канал: засіб, через який йде повідомлення (наприклад, телебачення, соцмережі, газета).

• Декодування: отримувач розуміє зміст повідомлення.

• Отримувач (реципієнт): інтерпретує повідомлення.

• Зворотний зв’язок: відповідь, реакція, що повертається до відправника.

Основна ідея: комунікація ефективна лише тоді, коли досвід, знання, культура і мова обох сторін перетинаються.

4. Який ризик можливий при використанні цієї моделі?

Найбільший ризик — маніпуляція через мас-медіа (особливо, коли реципієнт не має достатньої інформаційної грамотності або критичного мислення).

Велика частина зворотного зв’язку у масовій комунікації часто втрачається або спотворюється, а це дає можливість відправнику (наприклад, медіахолдингу або блогеру) впливати на свідомість людей, поширювати фейки чи пропаганду.

5. Який закон регулює це в Україні?

Закон України, який допомагає уникати такого ризику:

🔗 Закон України “Про медіа” (чинний з 2022 року)

Витяг:

Стаття 36. Вимоги до поширення інформації:

“Медіа не повинні поширювати дезінформацію, пропаганду війни, насильства, ненависті, расової, національної або релігійної ворожнечі.”

Посилання:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2822-20#Text

Висновок

Модель Шрамма — одна з найефективніших у розумінні, як працює комунікація. Вона підкреслює важливість досвіду та зворотного зв’язку. Проте, в епоху масових медіа, особливо соцмереж, є небезпека впливу та маніпуляції. Тому медіаосвіта і законодавчий контроль є критично важливими.

Тема: аналіз лібертарійської системи журналістики

Виконавиця: Чернюк Яна, студентка групи ЗСМК-25

Баля Поліна СМК-22

Ця модель не просто описує процес комунікації, а дозволяє «розкласти» інформацію на окремі елементи та побачити, які теми, образи та оцінки домінують у медіа:

• «Що?» - тенденції змісту комунікації, характеристики джерел, стандарти.

• «Як?» - техніки переконання та стиль подачі інформації.

• «Кому?» - відповідність аудиторії, моделювання впливу на різні групи.

• «Чому?» - культурні, психологічні, політичні причини.

• «З яким ефектом?» - читабельність, реакція аудиторії.

1.Який медіаефект описує ця модель?

У межах цієї моделі можна говорити про ефект поступового формування уявлень про реальність. Людина сприймає світ не лише через власний досвід, а й через інформацію, яку регулярно отримує. Якщо певні теми постійно повторюються в новинах або соцмережах, вони починають здаватися більш важливими, ніж інші. Таким чином, медіа фактично задають рамку, в якій аудиторія оцінює події.

2.Як впливає ця модель на людину?

Вплив на людину відбувається не різко, а накопичувально, тобто повторення однакових сюжетів або формулювань поступово формує певне ставлення до подій. Наприклад, емоційно забарвлені повідомлення можуть викликати тривогу, підтримку або недовіру, а постійне наголошення на загрозах чи підтримці впливає на сприйняття ситуації.

3.Три ключові ознаки цієї моделі

Характерною рисою цієї моделі є її практична спрямованість на системний аналіз. Ось три основні:

• Робота з великим масивом інформації, а не з окремими повідомленнями.

• Чіткість і структурованість аналізу за категоріями (теми, частота, тональність).

• Можливість робити висновки про вплив медіа на громадську думку (у посібнику подається у вигляді таблиці, що полегшує аналіз).

4.Приклад із сучасності

Як приклад можна взяти сучасне висвітлення війни в Україні: аналізуючи новини за певний період, можна побачити, що окремі теми з’являються значно частіше за інші, змінюється тональність повідомлень і формуються різні емоційні оцінки. Так, наголошення на небезпеці підсилює тривожність та страх, а акцент на підтримці формує відчуття стабільності та надії.

5.Ризики використання

Найважливішим ризиком при використані моделі контент-аналізу є можливість маніпуляції аудиторією через однобоку подачу інформації. Оскільки модель працює з великим масивом повідомлень і дозволяє систематично аналізувати та виділяти певні теми, відправник або медіа-канал можуть свідомо або несвідомо підсилювати одні аспекти повідомлень і приглушувати інші. У результаті отримувач отримує спотворене або неповне уявлення про реальність, що формує однобокі оцінки подій і може впливати на його емоційне ставлення та поведінку. Цей ризик підкреслює важливість законодавчого захисту та критичного оцінювання інформації аудиторією.

6.Запобігання ризику

Для запобігання цьому ризику в Україні діє законодавство, яке гарантує право громадян на достовірну і повну інформацію. Зокрема, Закон України «Про медіа»  (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2849-20#Text) встановлює обов’язки медіа щодо забезпечення достовірності та збалансованості подання інформації (стаття 5). Також важливим є Закон України «Про інформацію» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text), який гарантує громадянам право на достовірну інформацію і захист від викривлення фактів. Разом ці нормативні акти створюють правову основу, яка допомагає зменшити ризик маніпуляції аудиторією та забезпечує контроль за діяльністю медіа.

Отже, модель контент-аналізу О. Хольсті дозволяє не лише описати саму комунікацію, а й оцінити її вплив на людину, простежити мотиви відправника і визначити ефективність повідомлень. Її системність робить її особливо цінною для аналізу сучасних медіа, де важливо розуміти як зміст повідомлення, так і  їхній ефект на аудиторію, а законодавче регулювання гарантує захист прав аудиторії від можливих зловживань.

Чакотін створив модель на основі власного досвіду протидії нацистській пропаганді у Франції. Він вважав, що пропаганда — це "всесильна" зброя, яка без обмежень експлуатує підсвідомі інстинкти, перетворюючи людей на слухняну масу. Модель акцентує на рефлексах як основі людської психіки.

1. Медіаефект

Ефект "всесильної пропаганди": увага аудиторії важливіша за факти, ЗМІ перетворюють людей на пасивних глядачів спектаклю, де символи та рефлекси домінують над логікою.

2. Вплив на людину

Стимулює чотири рефлекси (агресивний, захисний, сексуальний, харчовий), викликаючи автоматичні реакції: страх, агресію чи лояльність без критики. Руйнує раціональність, формує залежність від наративу.

3. Сучасний приклад

Російська пропаганда у соцмережах під час війни, де Z-канали поширюють наративи про "денацифікацію", ігноруючи факти, для маніпуляції аудиторією.

4. Ключові елементи за Чакотіном

Чотири базові рефлекси: агресивний (атака на "ворога"), сексуальний (емоційна привабливість символів), захисний (страх перед загрозою) та харчовий (базові потреби). Пропаганда стимулює їх для формування поведінки.

Роль символів: Використання прапорів, гасел, образів для автоматизованого реагування, без раціонального аналізу.

Цикл впливу: Відправник → рефлекси → одержувач, де маса стає пасивним об'єктом без зворотного зв'язку.​

5. Закон України "Про інформацію" (від 02.10.1992 № 2657-XII). Стаття 22 ч. 1 забороняє використання інформації для пропаганди війни, насильства, розпалювання ворожнечі чи інших шкідливих цілей, що контролює зловживання пропагандистськими моделями комунікації офіційний текст Закону.

У концептуальній статті «Масова комунікація і соціальна система» («Sociology Today»,1959) Дж. і М. Райлі використали концепцію «двобічної комунікації» (П. Лазарсфельд, Є. Катц, Б. Берельсон), що передбачала «первинну групу» як елемент соціальної системи (будь-яке неформальне об’єднання, наприклад, сім’я, друзі), і додали ширшу соціальну структуру (університет, корпорація, військо).

Також основою їхніх ідей є праці Арістотеля та Ласвелла, і вони вказують на важливість соціологічного погляду на комунікацію в іншому ракурсі.

Цінність моделі Райлі полягає в тому, що з її допомогою вперше з’явилася змога наблизити до процесу масової комунікації соціальні фактори. Подружжя Райлі пропонує свою модель масової комунікації, у якій намагаються показати вплив на індивіда не тільки первинних груп, а й ширшої соціальної структури!!!

• Розберемо схему моделі

  
  

Ширша соціальна структура (Larger social structure) 1 містить комунікатора (C), первинні групи (Primary Group) a1 та a2. Комунікатор (C) представляє ширшу соціальну структуру 1.

Ширша соціальна структура (Larger social structure) 2 містить реципієнта  (R), первинні групи (Primary Group) b1 та b2. Реципієнт (R) представляє ширшу соціальну структуру 2.

Ширша соціальна структура 1 та Ширша соціальна структура 2 входять до Загальної соціальної структури (Over-All Social System).

У рамках такої всеосяжної системи процес масової комунікації, на думку Райлі, тепер розглядається як складова частина ширшого соціального процесу, який впливає на МК і, у свою чергу, зазнає її впливу.

Первинні групи складаються з неформальних об'єднань - друзі, сім'я, сусіди тощо. Формальні об'єднання (завод, армія тощо), на думку Райлі, становлять «ширшу соціальну структуру».

Хто входить до цих Первинних груп?

Первинні групи відрізняються за ступенем близькості - це, наприклад, друзі чи родичі. Існують також вторинні групи, відомі як референтні групи (хоча на малюнку вони не зазначені), які не мають дуже тісних стосунків із C або R, але все ж впливають на процес комунікації. Наприклад: будь-яка організація, до якої належать C або R (як-от, фан-клуб).

Модель показує, що комунікатор (C) надсилає повідомлення, яке відповідає очікуванням груп та інших людей у ширшій соціальній системі. Комунікатор є частиною ширшої соціальної структури, а група називається «первинною групою». Простіше кажучи, на комунікатора впливає первинна група.

Одержувач також діє подібно до комунікатора, на якого також впливають інші групи в ширшій соціальній системі. Одержувач (R) отримує зворотний зв'язок на основі повідомлення комунікатора від своїх первинних соціальних груп. Потім він надсилає цей зворотний зв'язок комунікатору (C) для виправлення будь-яких питань або проблем.

Важливим моментом є те, що і комунікатор, і одержувач є частиною загальної соціальної системи.

• Який медіаефект описує?

Модель Райлі описує соціально зумовлений медіаефект, тобто те, що комунікація відбувається не ізольовано, а в межах соціальних груп (сім’я, друзі, колектив, і ширше). Тобто медіа впливають на людину через її соціальне оточення, а не напряму.

• Як впливає на людину?

Людина сприймає інформацію не сама по собі, а через думки інших. Її погляди формуються під впливом групи (ефект "соціального фільтра" або «соціальних окулярів»). Часто людина підлаштовує свою думку під колектив, навіть якщо медіа повідомляють щось інше. Людина сприймає інформацію, постійно озираючись на думку своїх первинних і референтних груп, а також ширшої соціальної структури. Наприклад, якщо всі наші друзі вважають новину фейком - ми теж можемо почати сумніватися. Таким чином, людина захищена (або обмежена) своїм оточенням від прямої маніпуляції медіа.

• Три ключові ознаки моделі

1. Включеність у соціальну структуру: І відправник (комунікатор), і отримувач не діють самі по собі. Вони є частинами малих груп (сім’я) та великих соціальних систем (нація, релігія, професійна спільнота). Тобто комунікатор та одержувач є частиною ширшого соціального контексту і не діють ізольовано.

2. Взаємозалежність: Модель чітко ілюструє, що комунікація є двостороннім процесом. Відправник змушений підлаштовуватися під очікування суспільства, а отримувач інтерпретує меседж згідно з нормами своєї групи.

3. Зворотний зв'язок через середовище: Реакція аудиторії повертається до медіа не лише через рейтинги, а й через зміну суспільних настроїв у цих самих групах. Комунікатор та одержувач є взаємозалежними та взаємопов'язаними через механізми зворотного зв'язку. Зворотний зв'язок здійснюється не безпосередньо, а через окремих індивідів у групі Р до окремих індивідів у групі К у рамках соціальної системи.

• Приклади із сучасності

1. «Бульбашки фільтрів» у соц. мережах. Уявімо пост про нову державну реформу в інстаграмі або про чергові новини про війну в телеграмі (це може бути будь-що: повідомлення про наступ, моблізацію, волонтерський збір, міжнародну допомогу). Ви читаєте його не в ідеальній порожнечі. Ви бачите коментарі своїх друзів (первинна група) та лідерів думок вашої політичної спільноти (соціальна система). Якщо ваша «бульбашка» активно критикує меседж, ви, швидше за все, сприймете повідомлення медіа негативно, навіть якщо воно об’єктивне чи позитивне. Навіть якщо поширюється якась фейкова новина, у чатах люди обговорюють її: хтось спростовує, хтось навпаки поширює: і тут інформація змінюється через обговорення в групі, і кожен отримує вже “відфільтровану” версію. У цих прикладах соціальний контекст тут спрацьовує саме за моделлю Райлі.

2. Лідер, який перебуває під політичним тиском у своїй країні, може потрапити під тиск, щоб відповісти на провокацію - ескалацією кризи, або, навпаки, - якщо виборці лідера не підтримують конфлікт, лідер може потрапити під тиск, щоб НЕ діяти, навіть коли його провокує іноземна загроза.

3. Припустімо, що було запущено новий веб-сайт бібліотеки, і з’ясувалося, що бібліотечна термінологія, або жаргон, який використовується для навігації по сайту, заплутує студентів під час перегляду сторінок.

   
   

Ризики та законодавче регулювання

Ризики:

• Для відправника: втрата контролю над сенсом (повідомлення можуть «перекрутити» всередині груп).

• Для каналу: перетворення на інструмент поляризації суспільства.

• Для отримувача: ризик «групового мислення» та втрати критичного сприйняття через тиск авторитетів у своїй групі.

На мою думку, найважливіший ризик - це маніпуляція через мікротаргетинг та використання соціальних зв’язків для поширення дезінформації. Коли дезінформація потрапляє в закриту соціальну групу, вона стає «правдою» через високу довіру всередині групи, і медіаканали можуть цим зловживати для розпалювання ворожнечі. А також - тиск більшості, коли людина боїться мати іншу думку.

• Для контролю таких зловживань (зокрема, використання медіа для маніпуляцій, що шкодять суспільству) в Україні є Закон України «Про медіа». Тут важливою в даному контексті є Стаття 36. «Обмеження щодо змісту інформації» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2849-20#Text

• ПРАВО НА СВОБОДУ ДУМКИ І СЛОВА (ст. 34 Конституції) https://ips.ligazakon.net/document/TS001567

Ніхто не може бути примушений до зміни чи висловлювання своїх поглядів і переконань.

• Закон України "Про інформацію"
  Стаття 5. Право на інформацію". Гарантує право на власну позицію.

ОТЖЕ, Джон Райлі та Матильда Райлі запропонували інтерактивну, взаємну модель обміну повідомленнями між відправником і одержувачем, у якій тісні соціальні мережі (друзі, колеги) впливають на відправників і одержувачів у рамках їхнього ширшого соціального оточення, а сам акт комунікації змінює відправників, одержувачів та їхні повідомлення у рамках взаємного

процесу. Ця модель підкреслює, як соціальний контекст комунікатора впливає на те, як сприймається повідомлення. Модель Джона і Матильди Райлі просунула дослідницьку думку щодо соціальних чинників функціонування процесу масової комунікації.

1. Який медіаефект описує?

Модель Шрамма описує ефект взаємодії (interaction effect) або ефект зворотного зв’язку в масовій комунікації.

• комунікація - це не односторонній вплив, а процес обміну;

• аудиторія реагує, і ця реакція може впливати на відправника.

Особливо важливо: Шрамм вводить ідею, що комунікація йде через різні канали одночасно (медіа + соціальні групи + державні інституції).

2. Як впливає на людину?

Ця модель показує, що людина:

• не пасивний споживач, а учасник комунікації;

• її реакція може:

  змінити повідомлення,

  вплинути на подальший контент;

• сприйняття залежить від:

  досвіду,

  соціального середовища, цінностей.

  Тобто те, як ми розуміємо інформацію, залежить не тільки від медіа, а й від оточення (друзі, сім’я, суспільство).

3. Три ключові ознаки

1. Зворотний зв’язок (feedback)
Комунікація не завершується на передачі - важлива реакція аудиторії.

2. Багатоканальність (паралельні канали)
Інформація проходить через:

• медіа,

• громадські організації,

• державні структури («паблікс»).

3. Залежність від соціального контексту
Сприйняття інформації залежить від соціального середовища.

4. Приклад із сучасності

Соціальні мережі (наприклад, TikTok або Instagram)

Як це працює за Шраммом:

• блогер (відправник) публікує відео;

• аудиторія:

  коментує,

  лайкає,

  критикує;

• блогер змінює контент відповідно до реакції.

Додаткові канали:

• коментарі (соціальна група),

• новини/медіа,

• державне регулювання (наприклад, блокування контенту).

5. Закон в Україні, який захищає

Закон України «Про інформацію»
Стаття 28 - Право на інформацію

Гарантує:

• доступ до правдивої інформації;

• захист від маніпуляцій;

Право на відповідь (важливо для зворотного зв’язку).

Конституція України
Стаття 34

• свобода слова,

• право отримувати й поширювати інформацію.

Ризики цієї моделі

Шрамм показує ідеальну модель, але в реальності є проблеми.

Основні ризики:

• маніпуляція аудиторією;

• ігнорування зворотного зв’язку;

• вплив «інформаційних бульбашок»;

• тиск соціальних груп.

Найважливіший ризик

Ігнорування або викривлення зворотного зв’язку

Чому це критично:

• відправник може обирати лише вигідні реакції;

• формується викривлена реальність;

• аудиторія думає, що її «чують», але це ілюзія.

Це прямо відповідає критиці Ахмадуліна:

відправник сприймає тільки той фідбек, який хоче.

Закон проти цього ризику

Закон України «Про медіа»
Стаття 6 - Основні принципи у сфері медіа

Вимагає:

• об’єктивності;

• достовірності інформації;

• відповідальності медіа.

Це обмежує маніпуляції та ігнорування реальної реакції суспільства.

Висновок

Модель Шрамма - це крок вперед від «просто впливу» до діалогу.

Але:

• вона працює добре тільки тоді, коли зворотний зв’язок реально враховується;

• якщо ні - вона перетворюється на інструмент маніпуляції.

Двофазна модель Шкляра описує ефект трансформації реальності через медіа. Суть полягає в тому, що реальність, перш ніж дійти до аудиторії, проходить два етапи. Перша фаза — це реальність у її початковому вигляді, ще неосмислена і необроблена. Друга фаза — це вже витлумачена реальність, яка пройшла через журналіста, редактора та видавця і стала інформаційним продуктом.

Таким чином, аудиторія отримує не саму реальність, а її інтерпретацію.

2. Як впливає на людину?

Двофазна модель Шкляра описує вплив на людину через кілька взаємопов’язаних механізмів. Найголовніше те, що людина у процесі споживання медіаконтенту не усвідомлює, що отримує вже оброблену, витлумачену версію реальності. Вона сприймає інформаційний продукт як об’єктивне відображення подій, хоча насправді цей продукт є результатом свідомого чи несвідомого вибору журналіста, редактора та видавця.

Вплив відбувається одразу на двох рівнях — когнітивному та емоційному. На когнітивному рівні людина формує своє уявлення про навколишній світ на основі того, що їй пропонують медіа. Якщо певна тема подається як важлива — людина починає вважати її важливою. Якщо тема замовчується — вона зникає зі свідомості аудиторії. На емоційному рівні медіа здатні формувати страхи, симпатії, антипатії та поведінкові реакції, які людина також вважає своїми власними, хоча вони були сформовані ззовні.

Крім того, модель враховує психічні та поведінкові комплекси аудиторії. Це означає, що вплив медіа не є однаковим для всіх — він залежить від попереднього досвіду людини, її соціального середовища та психологічних особливостей. Однак у будь-якому випадку друга фаза моделі — витлумачена реальність — так чи інакше впливає на свідомість і поведінку людини, формуючи її соціальну практику.

3. Три ключові ознаки

Перша ознака — двофазність. Модель чітко розмежовує два етапи існування реальності: до її медійного опрацювання і після. Перша фаза — це реальність як така, тобто події, явища та процеси, що відбуваються у світі незалежно від того, чи фіксують їх медіа. Друга фаза — це реальність після того, як вона пройшла через ланцюжок комунікант-журналіст — твір — видавець — інформаційний продукт. Саме ця двофазність відрізняє модель Шкляра від простих лінійних моделей комунікації, які зображують передачу інформації як нейтральний процес. Шкляр натомість наголошує, що будь-яке медійне повідомлення є результатом інтерпретації, а не простим відображенням дійсності.

Друга ознака — циклічність. На відміну від лінійних моделей, де інформація рухається від відправника до отримувача в одному напрямку, модель Шкляра є замкненою. Витлумачена реальність повертається у суспільство, впливає на людей, формує їхню поведінку та ставлення до подій, і ці зміни знову стають частиною соціально-політичної дійсності, яка є вихідним матеріалом для нового циклу журналістської роботи. Таким чином, медіа і суспільство перебувають у постійній взаємодії, де кожен новий цикл комунікації будується на результатах попереднього.

Третя ознака — соціально-психологічний вимір. Шкляр розглядає комунікацію не лише як передачу інформації, а як процес, що має глибокий соціально-психологічний вплив на аудиторію. Модель враховує психічні реакції людей, їхні поведінкові комплекси та здатність медіа формувати соціальну практику. Це робить модель особливо актуальною для аналізу сучасного медіапростору, де межа між інформуванням та маніпуляцією часто є дуже тонкою.

4. Приклад із сучасності

Яскравим прикладом дії двофазної моделі Шкляра є висвітлення подій російсько-української війни різними медіа починаючи з 2022 року. Реальні бойові події, втрати, гуманітарні наслідки війни — це перша фаза моделі, тобто неосмислена реальність, яка існує незалежно від того, як її подають медіа.

Проте щойно ця реальність потрапляє до редакцій різних медіа, починається друга фаза — її витлумачення. Українські медіа подають ті самі події як боротьбу за незалежність та виживання нації, акцентуючи на героїзмі захисників та злочинах окупантів. Російські державні медіа натомість витлумачують ті самі події як «спеціальну військову операцію», применшуючи втрати та виправдовуючи агресію. Аудиторія кожного з цих медіа отримує принципово різні версії однієї і тієї ж реальності та формує на їх основі абсолютно різне розуміння того, що відбувається.

Це наочно підтверджує головну ідею моделі Шкляра: реальність сама по собі одна, але через другу фазу комунікації вона може бути витлумачена по-різному залежно від того, хто є комунікантом і яку мету він переслідує. Саме тому медіаграмотність сьогодні є одним із найважливіших інструментів захисту аудиторії від маніпуляцій.

5. Закон, який захищає людину в Україні

Найважливішим ризиком, пов’язаним із двофазною моделлю Шкляра, є маніпулятивне або свідомо викривлене витлумачення реальності у другій фазі. Цей ризик виникає тоді, коли журналіст, редактор або власник медіа використовують свої можливості не для об’єктивного інформування аудиторії, а для просування власних політичних чи комерційних інтересів. У такому випадку аудиторія отримує не інтерпретацію реальності, а свідому маніпуляцію, яку вона при цьому сприймає як об’єктивну інформацію.

Для захисту від цього ризику в українському законодавстві існує відповідний нормативний акт. Закон України «Про медіа» № 2849-IX від 13.12.2022, стаття 31 — «Відокремлення редакційного матеріалу від реклами та інших матеріалів» — зобов’язує медіа чітко розмежовувати журналістські матеріали та замовний контент. Це безпосередньо стосується другої фази моделі Шкляра, оскільки вимагає прозорості у процесі витлумачення реальності та захищає аудиторію від ситуацій, коли замовний або політично мотивований матеріал подається як незалежна журналістика.

Крім того, варто згадати статтю 30 того ж закону — «Редакційна незалежність» — яка забороняє власникам медіа втручатися у редакційну політику. Це також є важливою гарантією того, що друга фаза моделі — витлумачення реальності — відбуватиметься незалежно від комерційних чи політичних інтересів власника медіа.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2849-20#Text

Модель інформаційного балансу — це комунікаційна модель, яка описує процес обміну інформацією як систему рівноваги між відправником, повідомленням, каналом і отримувачем. Її головна ідея — ефективна комунікація можлива лише тоді, коли всі елементи узгоджені і не спотворюють зміст.

У класичному комунікаційному процесі виділяють такі елементи:

• відправник (створює інформацію),

• кодування повідомлення,

• канал передачі,

• отримувач,

• декодування і зворотний зв’язок 

Модель інформаційного балансу підкреслює, що:

• інформація має бути достовірною і повною,

• канал — надійним і без перешкод,

• отримувач — здатним правильно інтерпретувати повідомлення.

1. Основний ризик моделі

Найважливіший ризик — поширення недостовірної або маніпулятивної інформації.

• відправник може свідомо викривлювати інформацію;

• канал або соцмережі можуть швидко масштабувати фейки;

• отримувач не завжди перевіряє інформацію критично.

У результаті:
→ порушується «баланс»
→ формується неправильне уявлення про реальність
→ можливий вплив на поведінку людей (паніка, маніпуляції, пропаганда)

2. Нормативне регулювання в Україні

Цей ризик регулюється українським законодавством.
Закон України «Про інформацію». Стаття 46 — «Неприпустимість зловживання правом на інформацію»

 Основна суть: заборонено використовувати інформацію для маніпуляцій, насильства, пропаганди або порушення прав людини (od.court.gov.ua)

 3. Три ключові ознаки

1. Рівновага між усіма елементами комунікації
Модель базується на ідеї, що комунікація — це не просто передача інформації, а система взаємопов’язаних елементів: відправник, повідомлення, канал і отримувач.
Баланс означає, що:

• відправник чітко формулює думку;

• повідомлення структуроване і зрозуміле;

• канал не спотворює зміст;

2. Пріоритет достовірності та точності інформації.
У цій моделі велика увага приділяється якості інформації. Вона повинна бути:

• достовірною (правдивою),

• повною (без важливих пропусків),

• точно переданою (без перекручень).

Будь-яке спотворення (навмисне чи випадкове) порушує баланс. Це може виникати через:

• маніпуляції відправника;

• «шуми» в каналі (технічні або інформаційні);

• неправильне тлумачення отримувачем.

3. Обов’язковість зворотного зв’язку.
Комунікація в цій моделі не є односторонньою. Важливою частиною є реакція отримувача, яка дозволяє:

• перевірити, чи правильно зрозуміли повідомлення;

• виявити помилки або спотворення;

• скоригувати подальшу комунікацію.

Висновок

Модель інформаційного балансу показує, що ефективна комунікація залежить від узгодженості всіх її елементів. Найбільший ризик — це викривлення інформації, яке руйнує баланс і призводить до маніпуляцій. Саме тому українське законодавство передбачає механізми контролю: заборону зловживань інформацією та право на її спростування. Модель показує, що успішна комунікація — це баланс між структурою процесу, якістю інформації та взаємодією між учасниками. Якщо хоча б один із цих компонентів порушується, комунікація втрачає ефективність і може призвести до неправильного розуміння або маніпуляцій.

Вільям Юрі виділив три основні рівні вирішення конфлікту:

1. Рівень інтересів

Це найефективніший і найбільш конструктивний рівень. Тут сторони намагаються зрозуміти не просто позиції одна одної, а саме глибші причини - потреби, інтереси, страхи. Люди ведуть діалог, пояснюють свою точку зору і шукають компроміс. У такому випадку є шанс, що обидві сторони залишаться задоволеними результатом і збережуть нормальні відносини.

2. Рівень права

Якщо діалог не допомагає, сторони звертаються до законів або суду. Тут вже вирішують, хто правий з юридичної точки зору. Проблема цього рівня в тому, що навіть якщо рішення буде законним, воно не завжди сприймається як справедливе для обох сторін. Крім того, це займає час і потребує ресурсів.

3. Рівень сили

Це найрадикальніший і найменш ефективний спосіб. Тут використовують тиск, примус, агресію або силу. Це можуть бути як особисті конфлікти, так і масштабні протистояння. Такий спосіб зазвичай призводить до втрат, руйнування відносин і ще більших проблем у майбутньому.

Головна ідея моделі полягає в тому, що найкраще вирішувати конфлікти саме на рівні інтересів. Це дозволяє зекономити ресурси, зберегти стосунки і зменшити ймовірність повторення конфлікту.

Основні принципи ефективного вирішення конфліктів:

• починати переговори якнайшвидше, поки конфлікт не загострився

• не доводити ситуацію до крайніх форм (суду або сили)

• використовувати спочатку прості й доступні способи вирішення

• залишати можливість повернутися до діалогу навіть після загострення

• робити акцент на комунікації, бо саме вона є основою вирішення конфлікту

1. Ризик моделі

Найбільший ризик цієї моделі - це перехід на рівень сили. Це відбувається тоді, коли сторони не хочуть або не можуть вести діалог, і замість цього починають тиснути одна на одну. Це може проявлятися у вигляді агресії, маніпуляцій, психологічного тиску або навіть фізичного насильства. У такому випадку конфлікт не тільки не вирішується, а й поглиблюється, що може призвести до серйозних і довготривалих наслідків.

2. Нормативний акт

Цей ризик частково контролюється на рівні законодавства.

Стаття 28 Конституції України гарантує кожному право на повагу до його гідності. Вона також прямо забороняє жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження. Це важливо, тому що будь-яке застосування сили чи тиску в конфлікті може порушувати ці права.

3. Висновок

Ця модель показує, що спосіб вирішення конфлікту має вирішальне значення. Один і той самий конфлікт може або закінчитися нормальною домовленістю, або перейти в серйозне протистояння - все залежить від того, який підхід обирають сторони.

Найбільш ефективним є діалог і орієнтація на інтереси, тому що це дозволяє не тільки вирішити конкретну проблему, а й зберегти відносини та уникнути подібних ситуацій у майбутньому.

Як результат, аудиторія отримує не об’єктивну реальність, а її відфільтровану версію, і найчастіше навіть не усвідомлює цього.

• По-перше, виникає когнітивне обмеження: людина просто не знає, яку інформацію було відкинуто.

• По-друге, формується певний порядок денний: аудиторія вважає важливим те, що вважав важливим оприлюднити гейткіпер.

• По-третє, користувач довіряє каналу й рідко ставить під сумнів зроблений відбір, поступово стаючи залежною від посередника як єдиного джерела картини світу.

Якщо говорити про ключові ознаки моделі, то їх три.

• Перша – це центральна роль гейткіпера: редактор або медіа обирає з усього масиву подій лише те, що передати далі.

• Друга – багаторівневість відбору, адже селекція відбувається не в одній точці, а на кількох: від джерела через канал до аудиторії.

• Третя – обмежений зворотний зв'язок: аудиторія може реагувати на отримане, але жодним чином не впливає на первинний відбір інформації.

  
  

Добре це ілюструє приклад із сучасного українського медіапростору. До прикладу, телеграм-канал військового блогера під час повномасштабної війни. Щодня ресурс отримує десятки повідомлень з різних джерел, та він обирає публікувати лише ті зведення, які вважає достовірними або резонансними. Його півмільйона підписників бачать виключно цей відфільтрований контент, і саме він формує їхнє уявлення про ситуацію на фронті. Події, які блогер вирішив не публікувати, для аудиторії фактично не існують. Тут є все: масив реальних подій, гейткіпер-канал і залежна від його вибору аудиторія.

Щодо законодавства, то певний захист від цього ефекту передбачає Закон України «Про медіа» № 2849-IX від 2022 року. Зокрема, закон встановлює вимоги до прозорості діяльності медіа та передбачає гарантії редакційної незалежності, що обмежує надмірний вплив власників на зміст інформаційних матеріалів.

Якщо думати про ризики, то вони є для всіх учасників комунікації. Відправник ризикує тим, що його повідомлення буде спотворене або проігнороване. Канал може стати інструментом маніпуляції в руках власника чи влади. Але найбільший ризик несе отримувач, адже він формує картину світу на основі відфільтрованої реальності, навіть не підозрюючи про це.

Найважливішим, як на мене, є ризик пропустити щось важливе, так як редакція могла не включити ту чи іншу інформацію до поширення. Гейткіпер може систематично замовчувати одні факти й підсилювати інші, і аудиторія не має жодних інструментів, щоб це виявити, бо не бачить того масиву інформації, з якого відбувався вибір. Цей ризик особливо небезпечний саме через свою непомітність і масштаб.

Проти нього в українському законодавстві є конкретний інструмент:  стаття 34 того ж Закону «Про медіа», яка зобов'язує всі медіа публічно розкривати інформацію про кінцевих бенефіціарних власників. Це дозволяє і аудиторії, і регулятору розуміти в чиїх інтересах може здійснюватися відбір інформації. Додатково варто згадати статтю 15 Конституції України, яка забороняє цензуру і наголошує на засадах ідеологічної, політичної та економічної багатоманітності.

2. Як впливає на людину?

Вплив на реципієнта відбувається через активну психологічну селекцію. Людина не є пасивною мішенню. Вона піддається впливу через чотири рівні психологічного тиску:

• Тиск повідомлення (його зміст та структура).

• Тиск медіа (технічні та смислові особливості каналу, наприклад, телебачення, преса чи соцмережі, які визначають рівень довіри).

• Образ комунікатора (те, як реципієнт уявляє собі автора, його престиж та авторитет).

• Самотрансформація (реципієнт перебуває під впливом свого соціального оточення та власного уявлення про себе, тому він сам обирає, що сприймати, а що ігнорувати).

3. Три ключові ознаки моделі

• Психологічна взаємозалежність (система образів): Комунікатор створює повідомлення, орієнтуючись на свій образ реципієнта, а реципієнт декодує його, спираючись на свій образ комунікатора.

• Факторний примус каналу (медіа): Малецкі першим довів, що сам канал комунікації диктує правила гри (престиж медіа формує ставлення до новини ще до її прочитання).

• Активна селекція аудиторії: Процес сприйняття є вибірковим; реципієнт захищений своїм психологічним контекстом і соціальною групою, що обмежує пряме маніпулювання.

  
  

4. Приклад з сучасності

Кейс: Сприйняття політичних чи економічних новин через Телеграм-канали.

Один і той самий текст повідомлення («В уряді готують нову податкову реформу») викличе абсолютно різні психологічні ефекти залежно від факторів Малецкі. Якщо реципієнт читає це в офіційному каналі з високим рівнем довіри (тиск престижу каналу), виникає ефект спокійної поінформованості. Якщо той самий текст опублікує анонімний «інсайд-канал», до якого у читача є упередження (образ комунікатора), ефектом стане тривога чи скепсис. При цьому сам читач перебуває в ІТ-спільноті (соціальне оточення), яка миттєво формує його внутрішній фільтр сприйняття цієї реформи.

5. Юридичний захист в Україні

Модель Малецкі акцентує на тому, що комунікатор може зловживати своїм авторитетом, маніпулювати образом «експерта» або використовувати прихований психологічний тиск (наприклад, через специфічну подачу матеріалу) для деформації вибору реципієнта.

• Закон України «Про медіа» (Стаття 36. «Обмеження щодо змісту інформації...»): Захищає від прихованого психологічного маніпулювання, забороняючи використання технологій та методів психологічного впливу, які діють на підсвідомість людини (наприклад, приховані вставки, що дезорієнтують сприйняття). https://protocol.ua/ua/pro_media_stattya_36/

• Закон України «Про захист прав споживачів» (Стаття 19. «Заборона нечесної підприємницької практики»): Прямо захищає людину від психологічного тиску в комунікації, забороняючи агресивну рекламу чи введення в оману через створення фейкового образу надійності, що змушує споживача приймати невигідні рішення під впливом комунікатора. https://protocol.ua/ua/pro_zahist_prav_spogivachiv_stattya_19/

Автор: Гарольд Лассуелл

Стала основою для досліджень пропаганди, медіа та політичної комунікації.

Модель спрямована на вивчення результативності впливу. Вона допомагає структурувати аналіз медіа-повідомлень.

Формула Лассуелла:

Хто? → Що говорить? → Яким каналом? → Кому? → З яким ефектом?

Структурні елементи: комунікатор, повідомлення, канал, аудиторія, ефект

Особливості:

·         Лінійна модель.

·         Орієнтована на аналіз масової комунікації.

·         Головний акцент - на результаті впливу.

Переваги

·         Чітка аналітична структура.

·         Підходить для дослідження пропаганди.

·         Дозволяє оцінити ефективність медіавпливу.

·         Універсальна для масових комунікацій.

Недоліки-обмеження

·         Лінійність.

·         Відсутність повноцінного зворотного зв’язку.

·         Спрощене уявлення про аудиторію .

·         Недостатньо пояснює цифрову інтерактивність.

·         Не враховує соціальні мережі як багатовекторну систему

Практичне використання: аналіз рекламних кампаній, політичний маркетинг, медіамоніторинг,

оцінка ефективності інформаційних кампаній.

Найважливіший ризик

На мою думку, найбільшим ризиком цієї моделі є маніпуляція громадською думкою.

Відправник інформації може спеціально подавати неправдиву, емоційно викривлену або неповну інформацію, щоб впливати на поведінку та погляди людей.

Особливо небезпечним це є у:

·         політичній рекламі

·         пропаганді

·         соціальних мережах

·         новинних медіа

Нормативний акт України

Стаття 28 - Неприпустимість зловживання правом на інформацію.

Стаття 5 Закону України Про інформацію», яка гарантує право людини на достовірну інформацію та її захист.

Модель Лассвелла описує комунікацію як лінійний процес, який відповідає на п’ять запитань: «Хто говорить? Що говорить? Через який канал? Кому? З яким ефектом?». Вона показує, як інформація рухається від відправника до отримувача та який вплив вона має на аудиторію. Ця модель є базовою для розуміння роботи медіа.

Ризик (найважливіший):

Основний ризик цієї моделі-можливість маніпуляції аудиторією через контроль повідомлення. Оскільки комунікація розглядається як односторонній процес, отримувач майже не впливає на зміст, тому відправник може свідомо змінювати або викривляти інформацію для досягнення потрібного ефекту (пропаганда, дезінформація).

Нормативний акт, який регулює цей ризик:

Закон України «Про медіа»

Стаття 5-принципи діяльності у сфері медіа (зокрема достовірність інформації та заборона поширення недостовірної інформації)

Посилання: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2849-20#Text

Як цей закон зменшує ризик:

Цей закон зобов’язує медіа поширювати достовірну інформацію, перевіряти факти та не допускати маніпуляцій, що зменшує можливість зловживання односторонньою комунікацією.

Авторитарна модель масової комунікації передбачає підпорядкування медіа державній владі та контроль за поширенням інформації. Її прихильники вважали, що преса та інші засоби масової комунікації повинні служити інтересам держави, підтримувати суспільний порядок і не допускати поширення ідей, які можуть загрожувати стабільності влади. Теоретичні основи цієї моделі були закладені у працях Жана-Жака Руссо, Георга Гегеля та Михайла Каткова. Вони обґрунтовували необхідність обмеження свободи слова в тих випадках, коли вона суперечить інтересам держави або суспільної моралі.

На мою думку, головним ризиком авторитарної моделі є цензура та монополізація інформації. Коли держава отримує право визначати, яка інформація є правильною, а яка підлягає забороні, виникає небезпека приховування важливих суспільних проблем, обмеження критики влади та маніпулювання громадською думкою. У результаті громадяни можуть втратити доступ до об'єктивної та різноманітної інформації, що ускладнює формування власної позиції щодо суспільних подій. Для журналістів така модель створює ризик тиску, самоцензури або навіть переслідування за висловлення альтернативних поглядів. Для медіа як каналу комунікації існує небезпека втрати незалежності та перетворення на інструмент державної пропаганди.

В українському законодавстві існують механізми, спрямовані на запобігання таким ризикам. Насамперед це Конституція України, стаття 34, яка гарантує кожному право на свободу думки і слова, а також на вільне вираження своїх поглядів і переконань. У цій статті закріплено право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на власний вибір. Ця норма є важливою гарантією проти надмірного державного контролю над інформаційним простором і захищає громадян від необґрунтованих обмежень свободи слова. Також принципи свободи інформації та заборони цензури закріплені в Законі України «Про інформацію» та Законі України «Про медіа», які визначають права журналістів і встановлюють правові засади діяльності медіа в демократичному суспільстві.

Отже, авторитарна модель масової комунікації історично була спрямована на підтримку державної влади та контролю над суспільством через інформацію. Проте її застосування пов'язане зі значними ризиками для свободи слова, плюралізму думок і права громадян на отримання достовірної інформації. Саме тому сучасне українське законодавство містить норми, які обмежують можливості цензури та забезпечують захист свободи вираження поглядів як однієї з основ демократичного суспільства.

Нормативний акт: Конституція України.

Стаття: 34.

Якщо блогер, інфлюенсер, експерт або інша популярна особа поширює недостовірну інформацію чи приховану рекламу, аудиторія може сприйняти її як об'єктивну та правдиву. Особливість ризику полягає в тому, що люди часто більше довіряють лідеру думок, ніж безпосередньому джерелу інформації.

Нормативне регулювання. Запобіганню цьому ризику сприяє Закон України «Про рекламу». Відповідно до статті 9 «Ідентифікація реклами», реклама повинна бути чітко відокремлена від іншої інформації та ідентифікуватися як реклама. Також закон забороняє приховану рекламу. Це допомагає контролювати можливі зловживання з боку лідерів думок та захищає аудиторію від маніпулятивного впливу.

Посилання: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270/96-%D0%B2%D1%80?utm_source=chatgpt.com#Text

Наративна (дискурсна) модель Цвєтана Тодорова пояснює, що люди сприймають інформацію не лише через факти, а й через історії. На аудиторію впливає не тільки те, що сталося, а й те, як саме про це розповідають. Один і той самий факт може викликати різні емоції та реакції залежно від способу його подачі.

2. Як впливає на людину?

Людям легше запам'ятати цікаву історію, ніж набір фактів або цифр. Коли в новині є герой, особистий досвід чи емоції, людина починає співпереживати та краще розуміє проблему. Тому історії часто мають сильніший вплив на аудиторію, ніж звичайне інформування.

3. Три ключові ознаки моделі:

• інформація подається у формі історії або розповіді;

• важливу роль відіграють герої, події та їхня послідовність;

• на аудиторію впливає не лише зміст повідомлення, а й спосіб його подачі.

4. Сьогодні таку модель можна побачити практично щодня. Наприклад, коли журналісти розповідають про наслідки війни через історію конкретної людини або сім'ї. У такому випадку аудиторія не просто дізнається факти, а починає краще розуміти ситуацію через особистий досвід героя. Подібний підхід активно використовують і в соціальних мережах, і в Telegram-каналах.

5. Найважливіший ризик моделі

На мою думку, головний ризик полягає в тому, що історія може викликати сильні емоції та впливати на людину більше, ніж об'єктивні факти. Якщо автор навмисно підбирає лише вигідні деталі або замовчує частину інформації, аудиторія може отримати викривлене уявлення про подію. Через це наратив іноді стає інструментом маніпуляції громадською думкою.

6. Закон, який захищає людину від цього ризику

В Україні право людини на доступ до інформації та свободу висловлення думок гарантує Конституція України, стаття 34. Вона дозволяє отримувати інформацію з різних джерел і самостійно формувати власну позицію, що допомагає критично оцінювати різні наративи та не піддаватися маніпуляціям.

Посилання: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text

Висновок

На мою думку, наративна модель Цвєтана Тодорова залишається дуже актуальною і сьогодні. У сучасних медіа ми щодня стикаємося не просто з фактами, а з історіями, через які нам пояснюють події та явища. Саме тому одна й та сама новина може викликати зовсім різні реакції залежно від того, як її подано. Ця модель допомагає зрозуміти, чому люди часто запам'ятовують не цифри та статистику, а конкретні людські історії. Водночас вона нагадує про важливість критичного мислення, адже будь-який наратив може не лише інформувати, а й впливати на наше сприйняття подій. Тому в сучасному інформаційному середовищі важливо звертати увагу не тільки на зміст повідомлення, а й на спосіб його подачі.

Модель Поля Ґрайса описує ефект прихованих смислів у комунікації. Люди часто розуміють не лише те, що сказано прямо, а й те, що мається на увазі між рядками.

2. Як впливає на людину?

Вона впливає на сприйняття інформації, оскільки людина самостійно робить висновки на основі контексту. Через це повідомлення може викликати певні емоції або формувати ставлення навіть без прямого висловлення думки.

3. Три ключові ознаки

• Інформація повинна бути достатньою, але не надмірною (категорія кількості).

• Інформація повинна бути правдивою та підтвердженою фактами (категорія якості).

• Повідомлення має бути доречним, зрозумілим і чітким (категорії ставлення та способу).

4. Приклад із сучасності

У соціальних мережах або новинних заголовках часто використовують натяки та неоднозначні фрази для привернення уваги аудиторії. Люди самі домислюють деталі та роблять висновки, навіть якщо інформація не подана прямо.

5. Який закон захищає людину від дії цього ефекту в Україні?

Стаття 34 Конституції України гарантує право на свободу думки і слова та право вільно отримувати інформацію. Також Закон України «Про інформацію» передбачає право громадян на достовірну та повну інформацію, що допомагає зменшувати ризик маніпуляцій через приховані смисли.

https://tax.gov.ua/dlya-gromadskosti/dpa-i-gromadskist/normativno-pravova-baza-u-sferi/arhiv-normativno-pravova-baza/53366.html Закон України від 02.10.92 N 2657-XII "Про інформацію"

https://constitution.in.ua/articles/34/ Стаття 34

1. Який медіаефект описує?
   Модель Лассуелла описує ефект впливу медіаповідомлення на аудиторію. Вона показує, як інформація, яка передається через медіа, формує думки, оцінки та поведінку людей. Основний акцент робиться саме на результаті комунікації та її впливі на отримувача.

2. Як впливає на людину?
   Медіаповідомлення можуть змінювати ставлення людини до подій, людей або явищ. Через новини, соціальні мережі, рекламу та інші канали інформація впливає на рішення, емоції та поведінку. Людина може як критично сприймати інформацію, так і піддаватися впливу або маніпуляції.

3. Три ключові ознаки

   -Комунікація є одностороннім процесом передачі інформації від відправника до отримувача

   -Основна увага зосереджена на ефекті повідомлення

   -Аналіз включає п’ять елементів: хто говорить, що говорить, яким каналом, кому і з яким результатом

4. Приклад із сучасності
   Під час політичних кампаній політики використовують телебачення та соціальні мережі для поширення своїх меседжів. Виборці отримують інформацію про кандидатів, їх програми та обіцянки, і це впливає на їхній вибір під час голосування. Таким чином формується громадська думка через медіа.

5. Закон, який захищає від ризику
   Основний ризик моделі — це маніпуляція громадською думкою через викривлену або недостовірну інформацію.

Захист в Україні забезпечує Конституція України, стаття 34. Вона гарантує право на свободу думки і слова та право на вільне отримання і поширення інформації.
Посилання: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text

Також Закон України «Про інформацію», стаття 28, яка забороняє зловживання інформацією та поширення неправдивих відомостей.
Посилання: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text