8 клас СТИЛІ МИСТЕЦТВА by

t_svetik — 2018-11-18 11:59:31 UTC

t_svetik — 2018-11-18 11:59:42 UTC

Хотинська фортеця — фортеця XIII–XVIII століть у місті Хотині на Дністрі, що у Чернівецькій області, Україна. Сьогодні «Хотинська фортеця» є Державним історико-архітектурним заповідником. Вважається одним з семи чудес України.

t_svetik — 2018-11-21 06:27:29 UTC

Церква Святого Пантелеймона, неподалік Галича, Україна.

t_svetik — 2018-11-21 06:29:47 UTC

Касьяненко Вероніки 8Романська архітектура

2018-11-23 11:06:37 UTC

Рома́нський стиль (від лат. romanus — римський) — художній стиль в архітектурі, що панував у Європі (переважно західній) в X—XII ст. (у деяких місцях — і в XIII ст.), один із найважливіших етапів розвитку середньовічної архітектури. Термін «романський стиль» увів на поч. XIX ст. Арсісс де Комон, який встановив зв'язок архітектури XI—XII ст. із давньоримською.

Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад.

Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками. Архітектори створювали склепіння у вигляді хрестів. Скульптури на площинах стін або поверхні капітелеймали рельєфну форму. В оформленні церков були популярними сюжети Страшного суду, біблійні сцени, скульптури. Перевага духовного над тілесним виражалася в контрасті духовної експресії й зовнішньої потворності.

Варя

2018-11-23 11:08:43 UTC

Романський стиль в архітектурі схожий з античним стилю стародавнього Риму, однак має деякі відмінні риси.

Особливості романського стилю такі, що будівлі мають якусь масивність, при погляді на них з’являється відчуття того, що стіни є бронебійними і взагалі все будівля виконана для того, щоб тримати оборону. Так воно і було, адже будівлі в романському стилі в більшій мірі були оборонними спорудами, фортецями; в меншій – храмами і монастирями.

Максим Єфіменко

2018-11-23 11:11:06 UTC

2018-11-23 11:12:33 UTC

Міланський собор
— кафедральний собор в Мілані, що присвячений різдву святої Діви Марії. Побудований в готичному стилі з білого мармуру.

Теніченко Дар'я

2018-11-23 11:13:20 UTC

Максим Єфіменко

2018-11-23 11:13:39 UTC

Тут ви сможете побачити багато про романський стиль *клик*

Варя

2018-11-23 11:15:25 UTC

Романський архітектурний стиль не припускав особливого декору, будівлі будувалися з метою оборони, тому естетика була на другому місці.

Архітектура романського стилю мала ще одну особливість, яка проявлялася у присутності веж на самій будівлі. Вежі могли мати військове призначення – бути сторожовими вежами, або ж бути цивільними

Максим Єфіменко

2018-11-23 11:16:14 UTC

Вікіпедія, *нажми*

Ганіч Поліни

2018-11-23 11:17:43 UTC

Романьска Архітектура
Собор Сан-Джорджо Маджоре (італ. Basilica di San Giorgio Maggiore) — собор у Венеції, на острові Сан-Джорджо-Маджоре. Зведений між 1565 та 1610 роками за проектом архітектора Андреа Палладіо (1508–1580); після смерті майстра храм добудував його учень Вінченцо Скамоцці (1548–1616).
Церква стоїть посеред житлової забудови на вузькій набережній і видна лише зі сторони фасаду, найкраще з П'яцетти та з гирла Великого каналу.
Дзвіниця є квадратною цегляною вежею, яка була побудована в 1791році на місці зруйнованої дзвіниці. Зовнішня композиція будується на поєднанні великого та малого ордерів.

Монастир, розкинувся на острові, й собор зокрема 1808 року закрив Наполеон. Будівлі були перетворені на казарми і змінені до невпізнаття. У 1951 році монастир був придбаний графом Вітторіо Чіні, і відреставрований.

Максим Єфіменко

2018-11-23 11:18:14 UTC

Луценко Ліза

2018-11-23 11:18:26 UTC

Собор Дарема, Англія. 1093 рік
Будівля примітна незвичайними склепінням даху, поперечними арками і масивними колонами.

Тимофій

2018-11-23 11:20:20 UTC

ВАРЯ

2018-11-23 11:20:37 UTC

yeezycry — 2018-11-23 11:20:51 UTC

Теніченко Дар'я

2018-11-23 11:21:06 UTC

Тимчук Саша

yeezycry — 2018-11-23 11:21:25 UTC

Собор Успіння Діви Марії, Гурк, Австрія. 12 століття

Тимчук Саша

yeezycry — 2018-11-23 11:22:13 UTC

Википедия

Луценко Ліза

2018-11-23 11:23:35 UTC

Тимчук Саша

yeezycry — 2018-11-23 11:23:55 UTC

Романський стиль в одязі

2018-11-23 11:24:09 UTC

Луценко Ліза

2018-11-23 11:24:45 UTC

Максим Єфіменко

2018-11-23 11:24:45 UTC

Кодекс рицаря: *клик*

Луценко Ліза

2018-11-23 11:25:53 UTC

Луценко Ліза

2018-11-23 11:27:27 UTC

Тимчук Саша

yeezycry — 2018-11-23 11:29:12 UTC

Харченко Максим

yeezycry — 2018-11-23 12:06:17 UTC

Щербина Ірина

2018-11-23 12:06:43 UTC

ЛИЦАРСЬКИЙ КОДЕКС ЧЕСТІ

“Колись, у давні дні, як ще лицар сміливий сидів на коні…” – це був чудовий образ, як у сталь закутий вершник над’їжджав зеленими лісами у своїй блискучій зброї, з щитом і ратищем, маючи пір’ям, виграваючи своїм баским бойовим конем…
Лицарство – тобто лицарський орден – було засноване яких 1500 років тому в Англії королем Артуром. Їхнім патроном був св. Юрій.
Лицарський закон наказував так:
1. Будь завжди приготований, завжди при зброї, крім хіба нічного відпочинку.
2. До чого б ти не брався, прагни здобути честь і добре ім’я – своєю чесністю.
3. Обороняй убогих і немічних.
4. Допомагай тим, що самі оборонитися не можуть.
5. Не роби нічого такого, що завдає комусь шкоди чи зневаги.
6. Будь готовий обороняти свою батьківщину.
7. Охотніше працюй за честь, ніж за зиск.
8. Ніколи не ламай своєї обіцянки.
9. Честь батьківщини борони своїм життям.
10. Краще чесно помри, ніж маєш ганебно жити.

Царенко Аріанна

2018-11-23 12:08:34 UTC

Реконструкція романської каплиці . Музей мистецтва Метрополітен . Нью-Йорк.

Шевченко Софія

2018-11-23 12:08:38 UTC

Гайдаєнко Ксенія

2018-11-23 12:09:24 UTC

Абатство святого Віктора розташоване в містечку Сан-Вітторе-делле-Кьюз (San Vittore delle Chiuse) комуни Дженга, приблизно в 65 км на північний захід від Анкониворила дивовижний краєвид, в якому інтенсивна зелень соснових лісів гармонійно поєднується з різнокольоровими скелями, а світло, який насилу проникає через ущелину Фразассі, поширюється на всю долину

Щербина Ірина

2018-11-23 12:12:45 UTC

Романський портал, Ірландія.

Семеник Аліна

2018-11-23 12:15:15 UTC

В XI — XII ст. у мистецтві християнської Європи зародився новий стримапо-величиий стиль — романський. Термін «романський стиль» увів на поч. XIX ст. Арсісс де Комои, який установив зв’язок архітектури цього періоду з давньоримською. Романський стиль став першою художньою системою, що охопила більшість європейських країн епохи Середньовіччя.
На його основі в мистецтві Західної Європи виник етичний ідеал, протилежний ідеалам античності. Провідним видом мистецтва стала архітектура. Сповнені суворої, урочистої сили церкви й собори прикрашали скульптурним декором і настінними розписами, сюжетами яких були сцени Страшного суду й Апокаліпсису, біблійні сцени.

Романський стиль (від лат. готапия — римський) — художній стиль, що панував у Європі (переважно Західній) в XI—XII ст. (у деяких місцях — і в XIII ст.), один із найважливіших етапів розвитку середньовічного європейського мистецтва. Найповніше виявив себе в архітектурі й об'єднав в одне ціле види мистецтв, що нерозривно пов'язані з нею: монументальний живопис, скульптуру, декоративне мистецтво.

Гайдаєнко Ксенія

2018-11-29 16:16:51 UTC

Міланський собор (італ. Duomo di Milano) — кафедральний собор в Мілані, що присвячений різдву святої Діви Марії. Побудований в готичному стилі з білого мармуру.

Максим Єфіменко

maksefymenko — 2018-12-05 16:52:55 UTC

Готична стилістика: https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Готична_архітектура

2018-12-07 10:50:12 UTC

Показать все

Романский стиль — художественный стиль, господствовавший в Западной Европе в XI—XII веках, один из важнейших этапов развития средневекового европейского искусства. Наиболее полно выразился в архитектуре. Главная роль в романском стиле отводилась суровой крепостной архитектуре: монастырским комплексам, церквям, замкам.

2018-12-07 10:51:52 UTC

Теніченко Денис

2018-12-07 10:52:33 UTC

Готика

Тимчук Саша

2018-12-07 10:52:57 UTC

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0

Варя готика — период в развитии средневекового искусства, охватывавший почти все области материальной культуры и развивавшийся на территории Западной, Центральной и отчасти Восточной Европы с XII по XV век. Готика пришла на смену романскому стилю, постепенно вытесняя его. Хотя термин «готический стиль» чаще всего применяется к архитектурным сооружениям, готика охватывала также скульптуру, живопись, книжную миниатюру, костюм, орнамент и т. д.

yeezycry — 2018-12-07 10:53:57 UTC

Юрескул Анни

2018-12-07 10:55:03 UTC

Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця» Заповідник є науково-дослідною та культурно-просвітницькою установою, що забезпечує виявлення, дослідження, збереження, охорону, використання та популяризацію пам’ятки архітектури національного значення - Комплексу споруд фортеці ХІІІ-ХVІІІ ст., м. Хотин

Гаврилюк Тіма

2018-12-07 10:56:44 UTC

Готика (італ. gotico, від назви германського племені готів), готичний стиль — художній стиль, середньовічної культури країн Західної Європи (між серединами XII і XVI століть). Термін «Готика» введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва.
Сент-Шапель, Париж — одна з ранніх готичних споруд

Тимчук Саша

2018-12-07 10:57:38 UTC

Готика — середньовічний період у мистецтві, що охоплює 12–16 ст. Цей стиль зародився у Франції в середині 12 століття і вже в 13-му поширився на території Німеччини, Чехії, Англії, Іспанії і став загальноєвропейським. Готичний стиль прийшов на зміну романському і передував стилю бароко, який з'явився в кінці 16 століття в Італії.

Юрескул Анни

2018-12-07 10:58:40 UTC

У німецькому місті Кельні розташований римсько-католицький Кельнський собор, який є важливою історичною пам’яткою Німеччини. Цей храм займає почесну третю позицію серед найвищих церков у світі, він також включений ЮНЕСКО до списку Всесвітньої культурної спадщини.

Кельнський собор, висота якого досягає 157 метрів, зводився в два етапи, перший з яких здійснювався в період з 1248 по1437 роки. Другий етап будівельних робіт тривав протягом 1842-1880 років.

Тимчук Саша

2018-12-07 11:01:13 UTC

Собор Паризької Богоматері

Максим Єфіменко

maksefymenko — 2018-12-07 11:01:53 UTC

Готична стилістика: https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Готична_архітектура

Сербін Олександр

yeezycry — 2018-12-07 11:02:33 UTC

Собор Парижской Богоматери

2018-12-07 11:02:34 UTC

2018-12-07 11:02:45 UTC

Тимчук Саша

2018-12-07 11:03:41 UTC

Катедральний собор міста Лан( Ланський собор)

Тениченко Даша

2018-12-07 11:04:23 UTC

2018-12-07 11:04:39 UTC

Тимчук Саша

2018-12-07 11:07:29 UTC

натисни

Іван Теніченко

2018-12-07 11:09:29 UTC

Під
романським стилем звичайно розуміють стиль матеріально-художньої культури, який склався в X — XII ст. в країнах Західної Європи, зокрема в Італії, Німеччині, Франції, Англії, Іспанії та на території інших країн. Це був період, який позначився поділом праці між землеробом і ремісником, зростанням міст та торгівлі, розквітом архітектури, скульптури і живопису. Романська архітектура характерна будовами суворого оборонного призначення: укріплені замки феодалів, собори і церкви, монастирі з товстими мурованими стінами. Серед них — лондонський Тауер (1085), собори і церкви в Ангулемі (1128), Кані (1066), монастирі в Лаасі (1156), Собор святого Марка у Венеції (1085). Характерним для цих споруд є синтез архітектури з живописом і скульптурою. Запозичена у Візантії і Римі мозаїчна техніка досягає величезної сили звучання.

Феодали жили в баштах, невеликі кам’яні приміщення яких отоплювалпсь камінами. Товсті стіни робили їхні приміщення вогкими і холодними, крізь маленькі вікна, закриті волячими міхурами, проходило мало світла, вікна розташовувались високо над підлогою. Приміщення замків були малими, в кожній кімнаті розміщувались в спеціальних альковах-нішах по кілька ліжок, які завішу-вались важкими портьєрами.

Центральним приміщенням в замку був зал для бенкетів. В центрі був стіл з троном феодала, по боках стояли довгі лавки. Поруч з феодалом сиділи і стояли члени його родини, слуги, скоморохи чи блазні та улюблені пси, з якими він виїжджав на полювання. Меблі були прості за формою, із суцільного дерева, великі і важкі. З’єднувались частини меблів між собою за допомогою дерев’яних шипів та клинів. Ліжка мали вигляд грубого ящика з високою спинкою і навісом над узголов’ям. Для зберігання речей використовували різні дерев’яні скрині, оббиті металевими бляхами.

Феодали успадкували культ банкетів у древніх римлян, витрачаючи багато часу на їжу. Обід супроводжувався виступами кріпаків-артистів, скоморохів та подорожуючих мінестрелів, які складали свої пісні на честь феодалів, оспівуючи їхні подвиги.

Необхідним атрибутом інтер’єра були ікони і розп’яття, прийманню їжі передувала церемонія моління. Маленькі кам’яниці були при замках і монастирських трапезних.

Місто раннього середньовіччя було невеликим, але сильно укріпленим центром. Часто для нього використовували крутий берег річки, гору (Путивль над Сеймом, Кам’янець-Подільський). Часом місто оточували ровом, наповненим водою, або валами і стінами. В центрі міста існувала укріплена цитадель.

Одяг тих часів був примітивним. Основними елементами одягу були натільна сорочка типу римської камізи з вшитим рукавом, яка майже закривала все тіло. Це відповідало законам християнської етики, яка вважала тіло людини джерелом гріха. Ця сорочка без коміра, із зборками навколо шиї, залишилась в народному побуті майже до наших часів. Крім того, носили теплі плащі і хутряні безрукавки. Жінки носили плаття-робу, підпері-зану вище грудей або навскіс, щоб не підкреслювати форми свого тіла. На поясі чоловіки та жінки носили ключі, гаманці та інші речі.

Взуттям служили примітивні м’які, шкіряні черевики без підошов або дерев’яні туфлі, які збереглися у деяких народів і досі. На голові чоловіки носили військові шоломи, капюшони або капелюхи з хутра. Феодали носили довгі штани з поясом, заправлені в чоботи, камізу та плащ-далматик з розрізом посередині, який зав’язувався навколо шиї. Неодмінним елементом феодального костюма був великий меч на бойовому поясі.

Феодали носили зачіски на зразок Христа — довге волосся, спереду підстрижений чубок, невеликі вуса й борідка. Дівчата з народу носили дві коси, переплетені стрічками або прикрасами. Жінки вкривали голови хустками. Зачіска кріпаків була простою, волосся стриглося «під горщик».

Таким чином, феодальне суспільство вже в перший період свого розвитку створило чимало художніх стилів, серед яких у мистецтвознавстві прийнято згадувати лише романський. Буржуазне мистецтвознавство, як відомо, викидало поза історію розвиток мистецтва народів за межами Європи, в тому числі слов’янських. Але навіть поверхове знайомство з цим яскравим періодом в історії людства показує, що в межах однієї суспільно-історичної формації, тобто раннього феодалізму, існували різні стильові форми, які сильно відрізнялись одна від одної, несучи на собі традиції вірувань, звичаїв, специфічні риси художнього світосприймання, які пізніше відбились в національних культурах народів.

2018-12-07 11:10:09 UTC

Кріпак Катерина

2018-12-07 11:12:04 UTC

Фундатором первісної церкви на цьому місці була королева Анна, перша дружина Вітаутаса Великого. Церква була дерев'яною і її датують 1394 роком. Первісно церква призначалась для німецької католицької громади міста. Храм згорів 1419 року.

Храм із цегли вибудовано у період 1495—1500 років за ініціативи короля Польщі і князя Литви Олександра І Ягеллона. Форми зовнішніх фасадів з тої пори залишились незмінними і лише відновлювались у цих формах.

Збережені відомості про ремонтно-відновлювальні роботи архітектора Миколая Енкінгера з міста Данциг у церкві св. Анни і сусідньому монастирі бернардинів у період 1501–1507 років, що надало підстави приписати йому і саме будіництво храму св. Анни.

Церква постраждала від пожежі 1564 року. Ремонтні роботи були проведені коштом Миколая Радзивілла «Чорного» та кардинала Юрія Радзивілла. У 17 столітті обвалилися склепіння церкви, що було звичною катастрофою для більшості готичних споруд навіть у Франції доби готики черед недосконалість будівельної техніки і помилки розрахунків. Храм ремонтували, залишивши недоторканими абсиду і головний фасад. Ремонтам піддали інтер'єр і склепіння, потинькували стіні та створили три нові барокові вівтарі.

1747 року в церкві знову провели ремонтні роботи під керівництвом архітектора Йогана Крістофа Глаубіца. Нова пожежа сталася в середині 18 ст. і 1761 року відбувся новий ремонт. Чергові ремонтні роботи проведені у 1794, після наполеонівської навали у 1812, 1871, 1902–1909 роках. Варшавський архітектор-реставратор і інженер Юзеф Піус Дзеконський зміцнив підмурки церкви, провів дренаж вологої земельної ділянки, стіни зміцнив металевими конструкціями, наново переклав склепіння, зняв зовнішнє тинькування з фасадів тощо.

Чергові ремонтно-відновлювальні роботи проведені у 1969–1972 роках під керівництвом литовських архітекторів Й. Барткунаса та Н. Киткаускаса.

Медяник Анастасія

2018-12-07 11:12:34 UTC

Готический стиль в архитектуре зародился в Европе в зрелом и позднем средневековье (12-15 века). Готика сменила архитектуру Романского стиля и в свою очередь уступила место архитектуре Ренессанса.

Термин "готика", "готическая архитектура" происходит от слова "готы" - варварские племена с севера. Термин возник позже (в Новое время) как презрительное обозначение всего привнесённого в европейское искусство варварами-готами и подчёркивал радикальное отличие средневекового зодчества от античного искусства Древнего Рима.

Символіка готичного храму

yeezycry — 2018-12-07 11:14:12 UTC

У 12 ст. абат Сугерій, який служив у першому готичному соборі Абатство Сен-Дені в Іль-де-Франс, написав трактат «Про освяченні церкви Сен-Дені», де описав символічність всіх елементів архітектури готичного собору. За Сюжером (французький еквівалент вимови «Сугерій») храм — це корабель, що символізує Всесвіт. Витягнутий інтер'єр храму — неф (nef), по французьки — navis, перекладається як корабель. Цей Всесвіт ділиться поясом вітражів у верхній частині храму, і масивом стін в нижній, на горний (небесний) і Дольний (земний) світ, відповідно. Стіни храму — як обителі Божої, дематеріалізуются рельєфним і скульптурним ажуром. Такий конструктивний елемент як арка символізує розрив круговороту часу, адже в цілому образ готичного храму також несе смислове навантаження про швидкоплинність і кінець часу (в той час народ Середньовіччя перебував напередодні швидкого кінця світу). Готична троянда — символізує колесо Фортуни і висловлює циклічність часу. В унікальних готичних вітражах у вікні-троянді можна розгледіти сцени, що відсилають до круговороту часу. Світло, яке проникає через яскраві вітражні скла позначає Божественне світло, Божественне провидіння (див. Фаворське світло). Споглядаючи вітражі людина відсторонюється від матеріального, тілесного, людського світу і «потрапляє» в іманентний, духовний, Божественний світ

Олександр Волошенко

2018-12-07 11:18:41 UTC

Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад.

Кузьмінчук Каріна

2018-12-07 11:21:17 UTC

Готика зародилася в Північній частині Франції (Ільде-Франс) у середині 12 ст. і досягла розквіту в першій половині 13 ст.

Готика розвивалася в країнах, де панувала католицька церква, і під її егідою феодально-церковної основи зберігалися в ідеології і культурі епохи Готики. Готичне мистецтво залишалося переважно культовим по призначенню і релігійним по тематиці: воно було співвіднесено з вічністю, з «вищими» ірраціональними силами.

Відомо, що готичний художній стиль, визначився у своїх типових рисах під час розвитку західноєвропейської середньовічної художньої культури. Беручи початок в середині XII ст. у північних та центральних областях Франції на теренах Іль де Франса, він отримав загальноєвропейське поширення і пройшов ряд самостійних етапів еволюції та національних версій.

Розквіт середньовічної художньої культури виникав на базі інтенсивного соціального руху широких народних мас, які викликали ще задовго до формування мистецтва могутні ідеологічні течії. Художня культура сягає корінням безпосередньо до самодіяльної практики соціального низу. Таким чином, прагнення особистості на увагу до себе підготувало основу для появи нових форм та способів самовираження у художній культурі.

Зі зростанням чисельності міст та піднесенням ролі, яку вони відігравали, зростала потреба в нових формах організації праці. Ремісники у містах об‘єднувалися в союзи та цехи. Зміцнення міських ремесел сприяло формуванню міської культури.

В багатьох містах на базі церковних та приходських шкіл виникали університети, як нові форми культурно-просвітницьких установ. Вони сприяли розвитку освіченості та поступово змінювали мислення середньовічної людини. Посилюється дух раціоналізму, дух допитливості, встановлюється тенденція до дослідження нового. Зростала індивідуалізація світовідчуття кожної особистості. Поступово університети перетворилися на своєрідні інтелектуальні центри.

Щодо положення митця, архітектора, то як висококваліфіковані майстри вони мали певний ранг та статус у суспільстві і працювали вони, зрозуміло, на замовника (суверена чи священика). Але при цьому їм була притаманна деяка свобода самовираження як творчій особистості. Це давало можливість автору надати своєму творінню неповторного вигляду.

Собори та ратуші будувались на замовлення міської комуни, однак всі вони відрізнялися своєю особливою темою чи ідеєю. Це свідчить, що кожна будівля цілком була підлеглою певного плану чи задуму. Саме у готичний період починається теоретизація техніки мистецтва. Але в розмаїття образів впліталися такі, що мали зовсім віддалене відношення до загальної церковної чи архітектурної концепції.

Існує багато так званих готичних гротесків, які є відлунням народної фантазії. І хоча діячі церкви з розпачем дивилися на цю самодіяльність, але не могли нічого вдіяти, бо тут діяла ст

Курачов Антон

yeezycry — 2018-12-07 11:59:22 UTC

Готична архітектура – це завжди вражаюче. Горді будівлі, що тягнуться до неба, з вишуканою ліпниною і скульптурами – казка оживає на ваших очах! Стиль був дуже популярний в Західній Європі XII-XVI століть. Але за красою зовсім не обов’язково їхати в Польщу, Чехію чи Німеччину: все набагато ближче! Піднімайте голови – і милуйтеся готичним Києвом.

Андрюшкіна Ірина

2018-12-07 12:00:42 UTC

Готична архітектура — період розвитку західноєвропейської архітектури з XII по XVI століття. Готична архітектура замінила архітектуру романської доби і своєю чергою поступилася архітектурі доби відродження. Сам термін «готика» виник саме в добу Відродження для означення попереднього періоду розви тку архітектури, аби підкреслити відмінності архітектури, що відродила стилістику архітектури Стародавнього Риму і мала значні відмінності (стильові і конструктивні) від середньовічної архітектури.

Влад Жмура

2018-12-07 12:01:19 UTC

Царенко Аріанна

2018-12-07 12:02:23 UTC

Готичний стиль наприкінці XIV століття[ред. | ред. код]

У XIV столітті бурхливий розвиток європейських міст стимулював демократизацію готики, її застосування в позакультовій архітектурі. Елементи готичного стилю починають використовувати навіть у предметах повсякденного вжитку (меблі). Історія мистецтва оперує поняттями «англійська, французька, німецька готика».

Протягом подальшої (від XIV ст.) історії ставлення до готики було неоднозначне. Приблизно до середини XVIII століття готика асоціювалася з «варварським мистецтвом», сприймалася як порушення художнього смаку, симетрії й пропорцій. Вважалося, що готичне мистецтво принижує людину, викликає почуття страху та приреченості. Приязнь у сприйнятті готики пов'язана з ідеологією німецького й французького романтизму, які наново «відкрили» цей стиль, наголосивши на її здатності пробуджувати в людини почуття піднесеного, величного захоплення. Значення готики в історії європейської культури було підкреслено й у 19-20 століттях появою неоготичних тенденцій у мистецтві багатьох країн Європи (неоготика Чехії, Німеччини, Англії, Угорщини, Польщі, навіть України.

У творенні нової архітектури провідну роль відіграли ченці, а маршрути прощі полегшили обмін ідеями. Зі зростанням нових міст на заході виявилася тенденція до перетворення романського стилю на готичний. Власне, пізньороманський стиль витворив усі формальні передумови готики (стрілчаста арка, аркбутан, ребристе склепіння). Бракувало лише нового поштовху до розуміння простору в русі, що переймав усі маси й відкривав нові напрямки розвитку дії. Подибуваний у Даремі подвійний ефект (рух уздовж та вгору) треба було зробити якомога динамічнішим і легшим, аби вірника у костелі поривало водночас до вівтаря і вгору, до неба. Це потребувало нової сукупності напруг і звільнюючих ритмів, і вони з'явилися на хорах Сен-Дені у сорокових роках XII ст. Рух до вівтаря опоряджувався багатими новоствореними ритмами, одначе у першу чергу підкреслювалась вертикаль. Гармонійний всесвіт романського стилю перетворився на динамічний, спрямований угору всесвіт готики: знову тріумфував образ небесної гори. Поривання угору остаточно зосередилося у шпилі.

Зовнішні особливості узгоджувалися з внутрішніми: було видно, як споруда збиралася докупи й підносилась. Проте усередині передусім наголошувалося на емоційному враженні. Якщо з зовнішнього боку то була священна гора, яка радо дотикалася неба, то у внутрішній порожняві (ще — горбок Венери, відьомський пагорб) розташовувався цілий світ ритмічних форм, які водночас звільнювали і сковували глядача. Сторіччя, що породило готику, було також великою добою схоластичної науки, спроб створити енциклопедичні системи знання, яке гармонувало з природною і духовною дійсністю, Історією та Божим заміром, розумом і вірою, а також визначало місце людини у всесвіті. Подібним чином і кафедра була водночас алегоричною і органічною космічною звісткою. Для Північної Європи характерна цегляна готика. Найзнаменитішим циклом скульптур періоду готики незаперечно вважається скульптурний декор собору в Наумбурзі. Рельєфи «Страстей Христових», зображені на огорожі західного хору («Таємна вечеря», «Зрадництво Іуди», «Взяття під варту»), сповнені надзвичайного драматизму, реальності подій, проникливої достовірності. У самому приміщенні хору наумбурзькі майстри поставили 12 статуй засновників храму. Це ціла галерея людських характерів, дуже різних і протиставлених один одному.
БАЗИЛІКА СЕН-ДЕНІ

Гойман Олександра

2018-12-07 12:02:49 UTC

Готичний художній стиль визначився у своїх типових рисах під час розвитку західноєвропейської середньовічної художньої культури. Беручи початок в середині XII ст. у північних та центральних областях Франції на теренах Іль-де-Франсу, він отримав загальноєвропейське поширення і пройшов ряд самостійних етапів еволюції та національних версій.

Розквіт середньовічної художньої культури виник на базі інтенсивного соціального руху широких народних мас, які викликали ще задовго до формування мистецтва могутні ідеологічні течії. Художня культура сягає корінням безпосередньо до самодіяльної практики соціального низу. Таким чином, прагнення особистості на увагу до себе підготувало основу для появи нових форм та способів самовираження у художній культурі.

Зі зростанням чисельності міст та піднесенням ролі, яку вони відігравали, зростала потреба в нових формах організації праці. Ремісники у містах об‘єднувалися в союзи та цехи. Зміцнення міських ремесел сприяло формуванню міської культури.

В багатьох містах на базі церковних шкіл виникали університети як нові форми культурно-просвітницьких установ. Вони сприяли розвитку освіченості та поступово змінювали мислення середньовічної людини. Посилюється дух раціоналізму, дух допитливості, встановлюється тенденція до дослідження нового. Зростала індивідуалізація світовідчуття кожної особистості. Поступово університети перетворилися на своєрідні інтелектуальні центри. На зміну романському мистецтву прийшла готика. Синонімом варварства назвали історики Відродження середньовічне мистецтво. На відміну від романського, готичне мистецтво «пропагує» інтерес до людських почуттів, звертається до краси від реального світу, повертається до індивідуальності. Готичне мистецтво є символом квітучих торговельних і ремісничих міст-комун, що домоглися популярності й самостійності всередині феодального світу. Грандіозні готичні собори вирізнялися висотою, місткістю, ошатністю, видовищним і багатим декором. Для готичного стилю характерні гострі споруди зі стрілчастими склепіннями, великою кількістю кам'яного різьблення і скульптурних прикрас.

Катан Ярослав

yeezycry — 2018-12-07 12:04:15 UTC

Будівництво західного фасаду собору розпочалося близько 1200 року і завершилося спорудженням спочатку Північної вежі в 1240, а потім й Південної в 1250 роках. Ширина фасаду становить 41 метр, висота до основи башт — 43, до їхніх верхівок — 63 метри.

Посередині фасаду, над галереєю королів, знаходиться круглий вітраж Велика троянда, створена в 50-х роках XIII століття^[2], діаметром 9,6 метри. Створена 1225 року, троянда знаходиться за статуєю Діви Марії з малим Ісусом, з обох боків котрої знаходяться статуї Адама і Єви, що символізують первородний гріх. Ця скульптурна композиція було відновлена в XIX столітті архітектором Віолле-ле-Дюком.

Попід болюстрадою знаходиться галерея королів — 28 статуй, що зображають царів Юдеї. Встановлені в XIII столітті, статуї правителів Юдеї стали уособлювати правителів Франції, тому під час Французької революції 1789 року ці статуї біли знищені революціонерами, як символ монархії та деспотизму.

У 1847 році, коли архітектори Віолле-ле-Дюк та Лассюс взялися за відновлення собору, в галереї не залишилося жодної статуї. Сучасні статуї були створені майстернею Жофруа-Дешома. У 1977 році в ході ремонтних робіт на вулиці Шосе-д'Антен робітниками було знайдено 143 фрагменти старовинних статуй царів, які нині експонуються в музеї Клюні.

Гардаш Влад

2018-12-07 12:04:48 UTC

Гардаш Влад

2018-12-07 12:06:38 UTC

Андрюшкіна Ірина

2018-12-07 12:08:19 UTC

Колісніченка Антон

2018-12-07 12:08:27 UTC

Курачов Антон

yeezycry — 2018-12-07 12:08:38 UTC

Україна

Романський вплив міг прийти в Україну з Польщі, Угорщини й Чехії. Він найбільше втілений у спорудах Чернігова і Галича, у якому збереглася церква св. Пантелеймона (1194), де романські форми значно переважають візантійські. Портал із колонками, внутрішні різьблені фризи з аканту і плетінки близькі до подібних пам'яток Заходу. У будівлях Чернігова спостерігається романський вплив (Успенський собор Єлецького монастиря), хоча у своїй основі вони мають типові риси давньоруської візантики. Такі романські риси мали й інші споруди України: у Галичі (княжий собор Успення Богородиці в Крилосі), у Володимирі-Волинському та кілька церков-ротонд у Галичині, на Волині й Закарпатті. Цього не можна сказати про іконографію. Тільки в збережених мініатюрах Трірського Псалтиря з другої половини ХІ ст. помітні деякі романські риси, що й спонукало дослідників мистецтва вважати їх творами західно-українських майстрів.

Гойман Олександра

2018-12-07 12:08:55 UTC

В орнаменті переплітаються традиції античності, Візантійської імперії, Ірану й Далекого Сходу.

Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками. Архітектори створювали склепіння у вигляді хрестів. Скульптури на площинах стін або поверхні капітелей мали рельєфну форму. В оформленні церков були популярними сюжети Страшного суду, біблійні сцени, скульптури. Перевага духовного над тілесним виражалася в контрасті духовної експресії й зовнішньої потворності.
Адам і Єва, ХІІ ст., Франція :

Щербина Ірина

2018-12-07 12:11:30 UTC

Брюссельський кафедральний собор являє собою симетричну готичну композицію з двома вежами. Усередині кожної вежі є довгі сходи, які виходять на терасу, розташовану на висоті 64 метрів.

Головний фасад культової споруди має четверо дверей з трьома стрілчастими порталами входів і скульптурами святих над ними. Він був побудований архітектором Яном ван Рейсбруком, автором брюссельської ратуші. Двері собору оздоблені кованими рельєфами. Над центральним входом до храму поміщений величезний вітраж.

Розміри собору:

довжина — 114 м, притому довжина усередині споруди становить 109 м;
максимальна ширина екстер'єру споруди — 57 м, а в середині собору максимальна ширина становить 54 м;
висота двох веж — 64 метри (проти 35 метрів Собору Паризької Богоматері)

Усередині Брюссельського собору — висота головного залу становить 25 м, його ширина — 13,5 м, притому головний приділ завширшки 10 м, а висота його склепінь сягає 11 м (висота арок 10 м).

Єфіменко Максим

maksefymenko — 2019-01-25 11:06:01 UTC

Шевченко Софії

2019-02-08 13:28:16 UTC

https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Santa_Susanna_(Rome)_-_facade.jpg

Тениченко Денис

2019-02-22 10:45:29 UTC

Одежда эпохи Ренессанса

Одежда того времени несла определенную задачу, а именно подчеркивать эталоны женской красоты. Это статная (не тощая) фигура, широкие плечи, пышные формы и роскошный бюст. Так, вышли из моды заниженное и завышенное ношение поясов, а женский наряд стал собираться только из двух платьев. Платья в стиле Ренессанса состоят из простой рубахи и гамурра, верхнего платья, больше схожего с нашим современным халатом. Это длинная юбка и лиф. Стоит отметить, что декольте имело свободную форму или, как его называли «бродячим», и во время ходьбы могло перемещаться не только в стороны, но и даже оголить случайно грудь. Из материалов на первое место выходят бархат, шелк и парча. А вот нижнее белье приобретает более сексуальные формы.

Тимчук Саша

2019-02-22 10:46:19 UTC

Луценко Ліза

2019-02-22 10:48:34 UTC

Живопис. Художники послідовно опановували мистецтво відображення всього багатства дійсності: передачу об’єму, простору, світла, зображення людської фігури та реального середовища – інтер’єру, пейзажу. Видатні діячі: Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Джорджоне, Тиціан.

Архітектура. Архітектори черпали натхнення у творах античності, заново «відкрили» античну ордерну систему, куполи. Провідну роль відігравали світські споруди – громадські будівлі, палаци, міські будинки. Архітектори надають своїм витворам величну ясність, гармонійність і співвимірність людині. Видатні діячі: Браманте, Палладіо, Альберті.

Скульптура. Скульптори відродили вільно стоячу статую, кінний монумент, портретний бюст, додавши до них скульптурно-архітектурні надгробні пам’ятки, живописні рельєфи. Видатні діячі: Донателло, Мікеланджело.

Література. Письменники і поети у своїх творах органічно поєднали зацікавленість античністю зі зверненням до народної культури, пафос комічного з трагізмом буття. Видатні діячі: Ф. Рабле, В. Шекспір, Т. Мор, Н. Макіавеллі, М. Монтень.

Наука. Видатні наукові відкриття, пов’язані з пізнанням законів природи, було здійснено в географії, астрономії, анатомії, біології, хімії, фізиці: Видатні діячі: А. Везалій, М. Сервет, М. Коперник, Дж. Бруно.

Кріпак Катерини

2019-02-22 10:49:18 UTC

У своїй основі Ренесанс має гуманістичний світогляд, звернення до культурної спадщини античності, її «відродження» (звідси і походження терміна). Його провісниками стали поет Данте, художник Джотто та інші. Але родоначальниками Відродження вважаються Франческо Петрарка (1304—1374), автор «Книги пісень» і Джованні Бокаччо (1313—1375), автор «Декамерону». В малярстві першою була Флорентійська школа на чолі з Філліппо Брунеллескі (1377—1446), Донателло (1386—1466), Мазаччо (1401—бл.1428). Це період так званого «Раннього Відродження». Отже, перша в історії людства антифеодальна культура виникла в італійських містах-державах, які першими стали на капіталістичний шлях розвитку економіки й вибороли політичну незалежність в аристократії та князів церкви. Останні ж перейшли на позиції підтримки нової ідеологічної течії. Вони або породжували компромісні форми між ренесансним світоглядом і католицизмом, або обмежували розповсюдження гуманізму. Навіть в Італії (Флоренція, Венеція, Ріміні, Падуя, частково Рим) відомі ренесансні центри існували в тісному оточенні феодальних князівств і феодальних державних утворень на Європейському континенті.

З ХVI ст. розпочався перехід до первісного накопичення капіталів, довга і драматична перебудова економіки декількох західноєвропейських країн, формування перших національних держав і буржуазних націй. Дивним чином в авангарді нових процесів стали країни, мало зачеплені ідеями Відродження — Північні Нідерланди, Англія, Швеція, частково — німецькі князівства. Найпарадоксальніша ситуація склалася в Італії, класичній країні Відродження. Дрібні італійські князівства на чолі з Папською державою пішли консервативним шляхом зміцнення феодальних відносин. Це спричинило кризу ідей Відродження після 1527 року, скорочення капіталістичних виробництв, обвал авторитетуримських пап, Контрреформації і посилення позицій інквізиції в усіх суспільних галузях, загальмувало процес об'єднання конгломерату дрібних італійських держав у єдину державу на 450 років. (Італія стане єдиною державою лише в середині XIX століття.)

Посилив свої позиції європейський протестантизм — через занепад авторитету папської влади. В Німеччині зміцнило позиції лютеранство. В Англії виникло англіканство, де головою віровчення став світський володар — король Генріх VIII. Відтак Британія офіційно відмовилась надсилати у Рим гроші та не визнавала верховенства папи в державі. За папський рахунок свої позиції посилили навіть італійські князівства. У місто Ріміні повернувся Сіджизмондо Малатеста, володар міста. А венеціанські дожі підпорядкували собі папські міста Червію та Равенну. Римським папам знадобилось кілька десятиліть, аби потроху відновити свої позиції тільки в Італії. Однак західноєвропейська спільнота назавжди розкололася на два релігійні табори — католицизм і протестантизм.

Теніченко Даша

2019-02-22 10:49:30 UTC

Тимчук Саша

2019-02-22 10:50:27 UTC

Тимчук Саша

2019-02-22 10:51:24 UTC

https://www.google.com/url?sa=i&rct=j&q=&esrc=s&source=images&cd=&ved=2ahUKEwjY6YvOlc_gAhWFlYsKHWeZCYUQjRx6BAgBEAU&url=http%3A%2F%2Fkapitalbank.ru%2Fchto-takoe-renesans%2F&psig=AOvVaw2x0eqjdQfpwF1Cy3tR3dRv&ust=1550918964800407

2019-02-22 10:51:24 UTC

2019-02-22 10:51:39 UTC

https://www.google.com/url?sa=i&rct=j&q=&esrc=s&source=images&cd=&ved=2ahUKEwjY6YvOlc_gAhWFlYsKHWeZCYUQjRx6BAgBEAU&url=http%3A%2F%2Fkapitalbank.ru%2Fchto-takoe-renesans%2F&psig=AOvVaw2x0eqjdQfpwF1Cy3tR3dRv&ust=155091896480

2019-02-22 10:53:51 UTC

Тимчук Саша

2019-02-22 10:55:03 UTC

Тениченко Денис

2019-02-22 10:55:20 UTC

Барокко — ето характеристика европейской культуры XVII—XVIII веков. Центром бароковой культуры была Италия.

Стиль барокко существовал в XVI—XVII веках в итальянских городах: Риме, Мантуе, Венеции, Флоренции. Эпоху бароккового стиля принято считать как началом триумфального шествия «западной цивилизации». Барокко имело противостояние классицизму и рационализму.

Луценко Лізи

2019-02-22 10:56:26 UTC

Цікаві факти про бароко

Бароко це стиль європейського мистецтва який свого часу був дуже популярним в скульптурі, архітектурі та живописі, а також і в літературі та музиці. Саме з доби бароко почалось широке розповсюдження європейської культури на нові землі по всьому світі.

1. За однією з версій історія архітектури бароко почалась у Римі зі зведенням однієї з найбільш відомих церков Іль-Джезу, яка знаходиться на однойменній площі в центрі міста.
2. Архітектура і скульптура в бароко йдуть рука об руку. Багато митців таких як Лоренцо Берніні, були майстрами обох напрямків. Динамічні ефекти архітектури бароко тоді намагались максимально підкреслити декоративними скульптурами.
3. Один з найбільш ранніх зразків архітектури бароко вУкраїні знаходиться у Львові - Церква Стрітення Господнього архітектор Джованні Баттіста, яку почали зводити ще у 1642 році.
4. У всіх великих європейських країнах в період бароко з'явились дивовижні художники, а коріння живопису епохи бароко бере свій початок в Італії з робіт Гвідо Рені та П'єтро да Кортона.
5. Саме в Італії живопис в стилі бароко найдовше займав головні позиції в мистецтві — близько 250 років.
6. В багатстві різноманітності живопису бароко жодна інша нація в Європі не може змагатися з Нідерландами. Серед видатних художників були Рембрандт, Дейк, Остаде, Рейсдал та багато інших.

Єфіменко Максимка

2019-02-22 10:56:51 UTC

Українське бароко

Теніченко Даша

2019-02-22 10:57:21 UTC

Сицилийское барокко (итал. Barocco siciliano) — форма барочной архитектуры, преобладавшая на Сицилии в XVII и XVIII веках. Данный вид представляет собой не только типичные для барокко криволинейные формы, но также содержит всевозможные разновидности улыбающихся масок, путти и особую пышность, благодаря чему Сицилия получила уникальный архитектурный стиль.

Сицилийское барокко обязано своим появлением ужасному землетрясению на острове в 1693 году, вслед за которым последовало повсеместное восстановление городов и всех архитектурных построек внутри них. Это событие также дало местным архитекторам большую свободу для воплощения своих самых разнообразных проектов. Первоначально на острове преобладало типичное для всей Италии барокко, но с годами оно заметно преобразилось, приобретя новые черты, которые теперь невозможно было увидеть в других регионах Италии. Стиль сицилийского барокко в основном ограничивался использованием в возведении церквей, дворцов и резиденций местной аристократии.

Основными отличительными особенностями данного стиля являются:

широкое применение масок и путти, которые, как правило, придерживают балконы или антаблемент;
балконы обычно украшаются кованными железными балясинами различных сложных форм;
возведение сложных наружных лестниц;
строительство вогнутых или выпуклых фасадов;
колокольни строились отдельно от церкви, вразрез с общепринятой в Италии традицией;
инкрустация цветным мрамором полов и стен;
большинство зданий в данном стиле имеют тёмный (от серого до чёрного) цвет из-за того, что строительство велось из самого доступного в то время материала — вулканического камня;

Кріпак Катерини

2019-02-22 10:57:33 UTC

Стиль бароко зародився в Італії в кінці 16-го століття. Саме слово «бароко» в перекладі з італійської означає «схильний до надмірностей». Поява цього стилю була обумовлена занепадом Італії в той період часу на міжнародній арені. І щоб продемонструвати свою могутність перед іноземцями італійська знать звернулася до мистецтва для створення ілюзії багатства і зверхності.

Кріпак Катерини

2019-02-22 10:58:57 UTC

2019-02-22 10:59:52 UTC

Єфіменко Макс

2019-02-22 11:01:05 UTC

Бароко

Луценко Ліза

2019-02-22 11:03:00 UTC

Українське барокко
Храм Київського Патріарха

Кузьмінчук Каріна

2019-02-22 11:06:22 UTC

одиной течения считается Италия. Именно там зародился стиль ренессанс в интерьере и культуре в 14 столетии, сменив Средневековье. С Итальянского языка "Rinascimento" переводится как – возрождение, начало.

Новое направление возникло после того как чума забрала жизни миллионов людей. Количество населения существенно уменьшилось, и вместе с этим увеличились ресурсы для безбедного проживания – урожайные земли, полезные ископаемые, драгоценные металлы – все это дало новый виток в развитии человечества. Когда у людей появились все блага, они начали заниматься созданием новой культуры и усовершенствованием самих себя.

Окончание эпидемии чумы и уменьшение количества населения совпало еще с одним событием – падением Византийского государства. Бежавшие из Константинополя византийцы прихватили с собой немало исторических документов со сведениями об античной культуре, которая никогда не забывалась в Византии. Средневековая Европа высоко оценила содержание мемуаров и начала реализовывать новую культуру, овеянную античностью.

Активный период ренессанса длился до 17 века, после чего он начал трансформироваться в барокко, которое прочно вступило в свои права в 18 столетии

Луценко Ліза

2019-02-22 11:07:16 UTC

Кріпак Катерини

2019-02-22 11:08:00 UTC

Українське барокко.
Театр Г. Трамбицького.

Тима Гавриилюк

2019-02-22 11:08:20 UTC

https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Raffaello,_profeta_isaia.jpg
Найповніше і найпослідовніше еволюція Відродження проходила в Італії. Відродження — це могутній культурний рух у межах XIV — початку XVII ст., в ході якого відбулося подолання духовної диктатури і деспотії церкви. Виникла нова культура, звернена до земних справ, прагнення людей до щасливого життя, а також нова система національних літератур, нова філософія і наука. Небувалого розквіту досягло у ту пору образотворче мистецтво. Характерними ознаками культури Ренесансу були такі:

Світський, нецерковний характер культури Відродження, що було наслідком секуляризації — звільнення суспільного життя загалом від католицького догматизму.
Відродження інтересу до античної культурної спадщини давньоримського зразка, яку дещо призабули в ранньому середньовіччі чи її риси і стилістика частково використовувались в культурі пізнього середньовіччя.
Створення людської естетично-художньої спрямованості культури на противагу релігійній домінанті у культурі середніх віків.
Повернення у філософських дослідженнях до античної філософії і як наслідок — антисхоластична спрямованість філософських вчень Відродження.
Широке використання теорії «подвійної істини» для обґрунтування права науки і розуму на незалежне від релігії і церкви існування.
Переміщення людини як основної цінності у центр світу і в центр філософії, літератури, мистецтва та науки.
При посиленні реакції церкви — пошуки компромісу між гуманізмом та католицизмом, спроби примирити їх.

Касьяненко Вероніка

2019-02-22 11:09:37 UTC

Будівничі поринали у педантичне вивчення старожитніх форм, звертаючи дедалі менше уваги на людину або вимоги естетики Рівновага Ренесансу втрачається. Мікеланджело дав величезний заряд вируючої енергії. Відтак—з 1520—1530 pp. і до кінця сторіччя — настає панування маньєризму. Цей суперечливий стиль викривлював ідею часу, незалежно від того, відбивав він буремні конфлікти чи послідовно тяжів до стриманої вишуканості.

Луценко Ліза

2019-02-22 11:09:48 UTC

Луценко

2019-02-22 11:10:56 UTC

Луценко Ліза

2019-02-22 11:11:51 UTC

Аня Юрескул

2019-02-22 11:12:01 UTC

У Палаццо Ручеллаі (1451) в простій триповерхової конструкції застосована система поверхових пілястр в дусі античних ордерів, що імітують римський Колізей. У своїй останній споруді, церкви Сант Андреа в Мантуї (1472), він узяв за основу римську монументальну арку і зробив чудовий фасад, майже сховав, будівлю що стоїть за ним.

Ботез Олександр

2019-02-22 11:12:11 UTC

Українське бароко

Ботез Олександр

2019-02-22 11:14:44 UTC

Бароко

Тима Гаврилюк

2019-02-22 11:15:52 UTC

https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Euromaidan_in_Kiev_2014_029.jpg

Тима Гаврилюк

2019-02-22 11:18:45 UTC

https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Euromaidan_in_Kiev_2014_029.jpg Баро́ко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — перлина неправильної форми) — стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі початку XVI століття — кінця XVIII століття. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом, за ним іде Класицизм. За естетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи. Якщо ренесанс мав незначне поширення у країнах за межами Західної Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення європейської цивілізації на інші континенти.

Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет, ушляхетнення способу життя й зовнішнього вигляду людини. Ці постулати знайшли своє відображення в мистецтві. Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо треба відзначити прагнення до синтезу мистецтв — взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва. Архітектура бароко вирізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, злиттям об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор. Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними. Характерні деталі бароко — теламон (атлант), каріатида й маскарон.

Батьківщиною бароко вважається Італіята її такі визначні мистецькі центри, як Рим, Мантуя, меншою мірою — Венеція і Флоренція, де зберігаються перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі^[1].

Зразком українського барокв місті є будівля, в якій заразміститься академічний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького (сер. XIX ст.).

t_svetik — 2019-02-24 09:34:31 UTC

Теніченко Даша

2019-02-28 15:12:39 UTC

Рококо – переходный стиль, поэтому он не обладает ярко выраженными индивидуальными чертами, его скорей можно назвать вариацией стиля барокко. Он находил применение в дворцовых и храмовых ансамблях Европы XVIII века.

Архитектура рококо характеризовалась отказом от парадности и напыщенности, она стала более лёгкой и игривой. В рококо сочетание и распределение частей сооружения отходят на второй план. На смену логичности форм приходит произвольность, строгой симметричность сменяется вариативностью и обилием орнаментальных деталей.

Но это не означало, что склонность к роскоши прошла – она лишь приняла новую форму. На смену замкам 17 века пришли городские дома с зелеными садами. При этом архитекторы часто отступали от рациональности и жёсткой пропорциональности – они частично сохранялись лишь в фасаде отеля. Внутренняя же планировка изменялась. Принцип парадной анфиладности не выдерживался, проявлялась тяга к разнообразию в расположении комнат, к композициям асимметричным, разорванным, лишенным объединяющей оси. Внутреннее пространство получило свободное и рациональное расположение в соответствии с требованиями комфорта. Небольшие по размерам уютные комнаты, предназначенные для повседневного обихода, и залы обособлялись, их делали различными по форме в зависимости от назначения. Жилые комнаты обычно располагались вдоль второго фасада, обращенного в сад. Уделялось внимание и удобствам.

Основной элемент декора эпохи рококо называется «рокайль» — он представляет собой орнамент, который выглядит как соединение природных камней с раковинами и листьями растений. Для орнамента характерны плавные линии и постепенные переходы, что позволяло создавать цельный и гармоничный декоративный фон. Данный элемент часто применялся для оформления интерьеров, садовых беседок и ротонд, для облицовки террас, отделки ворот и фонтанов.

Тима Гаврилюк

2019-02-28 20:48:46 UTC

http://narodna-osvita.com.ua/uploads/myst8kondrat_files/myst8kondrat-255.jpg Українська
барокова архітектура на відміну від переважно декоративного західноєвропейського стилю більш конструктивістична, із поміркованою декоративністю й спокійнішими формами. Українське бароко залишило по собі численні пам’ятки церковного й цивільного будівництва, зокрема, будівлі Києво-Печерської лаври, браму Зборовського біля храму св. Софії у Києві, ліплені прикраси головної церкви Лаври, Покровський собор у Харкові, церкву А. Киселя в Нискиничах на Волині, палаци в Збаражі, Бережанах, Барі, кам’яницю Д. Апостола в Сорочиннях та багато інших. У добу українського бароко великого розвитку досягає граверство та дерев’яна різьба, що користуються складною символікою, геральдичними знаками, пишними орнаментами. https://ukrtvory.ru/ukra%d1%97nske-baroko.html

Тима Гаврилюк

2019-02-28 20:55:04 UTC

https://sites.google.com/site/stiliintereru/_/rsrc/1333570459274/home/istoricni-stili/rokoko/08_rokoko_01.jpg?height=220&width=400 XVIII століття - це нове відкриття античної культури, що відбулося завдяки археологічним розкопкам у римських містах Геркуланумі і Помпеях, які чудово збереглися під шаром попелу, міст з вулицями і будинками, з прекрасними зразками римського живопису, що в свою чергу надихали художників та архітекторів.

Луценко Лiза

2019-03-15 09:50:33 UTC

Мебель эпохи рококо очень изящна. Она обильно украшена сложной прихотливой резьбой и позолотой. Ножки мебели выгнуты изящной линией. На потолках и стенах также в больших количествах используется лепнина, резьба и позолота. Стены оформляются деревянными панелями. На полу — узорный паркет и ковры-гобелены. Цветовая гамма интерьеров в стиле рококо — очень нежная, используются пастельные тона: розовый, голубой, светло-зеленый в сочетании с золотом и серебром. В качестве декора используется большое количество зеркал в резных рамах и осветительные приборы: огромные роскошные люстры, бра, подсвечники. Кроме того, обязательны различные скульптуры, статуэтки и другие декоративные предметы интерьера.

Луценко Ліза

2019-03-15 09:51:48 UTC

Тима Гаврилюк

2019-03-15 09:53:10 UTC

https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:La_Madeleine_Paris.jpg

Для класицизму характерна орієнтація на античну літературу, яка проголошувалася ідеальною, класичною, гідною наслідування. Теоретичним підґрунтям класицизму була антична теорія поетики і насамперед «Поетика» Арістотеля, теоретичні засади якого втілювала французька «Плеяда» (XVII ст.). У виробленні своїх загальнотеоретичних програм, особливо в галузі жанру і стилю, класицизм спирався і на філософію раціоналізму.

Визначальні риси класицизму:

раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів);
наслідування зразків античного мистецтва;
нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів (для драматургії — це закон трьох єдностей(дії, часу й місця);
обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов'язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо);
у галузі мови класицизм ставив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів;
аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої суспільної верстви;
встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).

2019-03-15 09:53:52 UTC

Касьяненко Вероника

2019-03-15 09:53:53 UTC

Головним центром розвитку скульптури рококо був Львів. У добу раннього рококо тут працювали переважно майстри німецького походження, автори численних статуй, що прикрашали римо-католицькі костели: Томас Гуттер, Конрад Кутшенрайтер (костел бернардинців у Львові), Т. Фершер (у Белзі), Георг Маркварт (у Жовкві і костел Єзуїтів у Львові) та ін. З 1740-х pp. переважно у палацовій скульптурі працювали майстри-французи (Лябен) або франц. школи (палаци у Підгірцях, Рівному, Олеську, Жовкві й ін.). Визначними представниками пізнього рококо були С. Фессінґер (кам'яні статуї на фасадах костелів у Підгірцях, домініканців і Марії Магдалини у Львові), Антоній Осінський (вівтарні фігури в костелах бернардинців у Збаражі, домініканців у Львові та ін.) і Йоган Пінзель (скульптури для фасади катедри св. Юра і розп'яття для костьолу св. Мартина у Львові, для ратуші й церкви у Бучачі, костелу в Монастириськах, барельєфів у церкві й костелі в Городенціта ін.). До цього періоду належить серія фігур під банею костелу домініканців у Львові колективної роботи. В останньому етапі розвитку скульптури рококо, наприкінці 1760-ті-х pp., працювали уже переважно місцеві майстри: Михайло Філевич, Петро і Матвій Полейовські, Іван Оброцький, С. Старевський^[5], та ін., гол. при оздобленні катедри св. Юра і переобладнанні Римо-Католицької катедриу Львові, а також у Перемишлі, Почаєві, Володаві й ін.

Ботез

2019-03-15 09:54:15 UTC

Рококо

2019-03-15 09:54:24 UTC

Луценко Ліза

2019-03-15 09:54:28 UTC

Саша Сербін і Ваня Теніченко

2019-03-15 09:54:42 UTC

Загальна характеристика

Живопис доби рококо

Спротив стилістиці рококо

Скульптори доби рококо

Західноєвропейське декоративно-ужиткове мистецтво рококо

Західноєвропейська література доби рококо

Рококо в Україні

Читать на uk.wikipedia.org

Тимчук Саша

2019-03-15 09:55:05 UTC

http://muzey-factov.ru/tag/rococo

Юрескул Анна

2019-03-15 09:55:13 UTC

Дворец Сан-Суси в Потсдаме любимое место уединения самого известного короля Пруссии Фридриха II (Великого). Сам Фридрих называл дворец Виноградным домиком. Он даже участвовал в проектировании своей летней резиденции. Несмотря на небольшие размеры, дворец Сан-Суси отвечает всем требованиям королевской особы. Находится в парке Сан-Суси. С 1990 года этот уникальный дворцово-парковый ансамбль занесен в список Всемирного наследия ЮНЕСКО.

ЛУЦЕНКО ЛІЗА

2019-03-15 09:55:33 UTC

Іван і Саша

2019-03-15 09:56:47 UTC

https://avatars.mds.yandex.net/get-snippets_images/51761/c91be5cef3e3423234bd5367efb632a6/828x620

2019-03-15 09:57:36 UTC

Луценко Ліза

2019-03-15 09:57:44 UTC

https://youtu.be/WCUC0SSi3iU

Ботез Олександр

2019-03-15 09:58:00 UTC

Класицизм

Тима Гаврилюк

2019-03-15 09:58:24 UTC

https://www.google.com/url?sa=t&source=web&rct=j&url=https://m.youtube.com/watch%3Fv%3DAcp-KMlpH3o&ved=0ahUKEwiJo-Td8IPhAhXC-ioKHd3yC7IQo7QBCC0wBA&usg=AOvVaw0cRPzga7p62yPK3tQdq81j

Касьяненко Вероника

2019-03-15 09:58:59 UTC

В основе классицизма лежат идеи античности, нашедшие яркое выражение в философии Декарта. Художественное произведение, с точки зрения классицизма, должно строиться на основании строгих канонов, тем самым обнаруживая стройность и логичность самого мироздания. Интерес для классицизма представляет только вечное, неизменное — в каждом явлении он стремится распознать только существенные, типологические черты, отбрасывая случайные индивидуальные признаки. Эстетика классицизма придаёт огромное значение общественно-воспитательной функции искусства. Классицизм устанавливает строгую иерархию жанров, которые делятся на высокие (ода, трагедия, эпопея) и низкие (комедия, сатира, басня). Каждый жанр имеет строго определённые признаки, смешивание которых не допускается.

Тимчук Саша

2019-03-15 09:59:13 UTC

2019-03-15 10:00:24 UTC

Г. Поліни

Рококо в архитектуре проявилось, как новый стиль, из высокого Барокко. Драматичность и религиозность истончились в лёгкость и игривость. Причиной тому можно назвать светский образ жизни, принятый высшем обществе. Калейдоскоп роскоши, развлечений и наслаждений, как смысл существования, нашёл выражение в архитектуре. Какие же характерные признаки стали его определяющими? На примерах Франции, Италии, Германии и России исследуем их и, заодно, различия между архитектурой барокко и рококо.

Предпосылки Рококо в архитектуре

Лет 300 назад, дома аристократов, проживающих в Париже, были полны чувственной фантазии.

Светло-пастельные стены, украшенные фигурной лепниной сложнейших позолоченных узоров,
мебель с волшебными изгибами деталей и резным декором,
панно с амурами, пастушками и юными прелестницами —

всё это представляет стиль Рококо или Позднего Барокко.

Іван і Саша

2019-03-15 10:00:41 UTC

https://resize.yandex.net/si?key=3a0a2ab5a75ec9b624294b8290b44f0a&url=http%3A%2F%2Favatars.mds.yandex.net%2Fget-entity_search%2F61993%2F223136291%2Forig&width=304&height=228&typemap=gif%3Agif%3Bpng%3Apng%3B*%3Ajpeg%3B&crop=no&enlarge=0&goldenratio=yes&use-cache-headers=yes&attachment=image.jpeg

2019-03-15 10:01:17 UTC

2019-03-15 10:01:44 UTC

Музика

2019-03-15 10:02:32 UTC

Варя Тимчук

Даний напрямок прийшло з XVIII століття, коли на зміну одягу в стилі помпезного бароко прийшли не менш чудові, але більш спокійні вбрання. Це «спокій» виражалося в колірній гамі виробів, це, як правило, предмети гардероба стриманих пастельних відтінків. Одяг у стилі рококо елегантна, легка, це розкішний палацовий стиль і жіночна елегантність.

Тима Гаврилюк

2019-03-15 10:03:05 UTC

Луценко Ліза

2019-03-15 10:03:08 UTC

t_svetik — 2019-03-15 10:03:09 UTC

Касьяненко Вероника

2019-03-15 10:03:25 UTC

Тимчук Саша

2019-03-15 10:06:34 UTC

Луценко Ліза

2019-03-15 10:07:24 UTC

Влад Жмура

2019-03-15 10:43:54 UTC

Відро́дження, або Ренеса́нс (фр.Renaissance — «Відродження») — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності.

Влад Жмура

2019-03-15 10:45:30 UTC

Баро́ко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — перлина неправильної форми) — стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі початку XVI століття — кінця XVIII століття. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом, за ним іде Класицизм. За естетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи. Якщо ренесанс мав незначне поширення у країнах за межами Західної Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення європейської цивілізації на інші континенти.

2019-03-15 10:46:53 UTC

Харченко Максим.
Описание

Возрожде́ние, или Ренесса́нс — имеющая мировое значение эпоха в истории культуры Европы, пришедшая на смену Средним векам и предшествующая Просвещению и Новому времени. Приходится — в Италии — на начало XIV века — последнюю четверть XVI веков и в некоторых случаях — первые десятилетия XVII века

2019-03-15 10:48:54 UTC

Харченко Максим
Описание

Баро́кко — характеристика европейской культуры XVII—XVIII веков, центром которой была Италия. Стиль барокко появился в эпоху Позднего Возрождения, в конце XVI — начале XVII веков в Риме, а затем распространился по многим странам Западной Европы.

2019-03-15 10:50:54 UTC

Харченко Максим
Описание

Рококо́ —термин, вошедший в употребление в середине XVIII века; его использовали с негативным оттенком. В XIX в. стиль рококо неправомерно считали продолжением стиля барокко или даже «высшей стадией искусства барокко».

2019-03-17 13:18:44 UTC

Гайдаенко Ксения

2019-03-17 13:18:55 UTC

Дивацька назва палацу(Palazzo del Te) — перекладається як палац для Чаювання. На цьому болотяному місці був розташований один з кінних розплідників і стайні для князівських коней. В комплекс до вже існувавших стаєн і був побудований цей палац.

Будівлю створив відомий архітектор і художник Джуліо Романо за 18 місяців у 1524-1525 рр. Автором проекту був сам Романо. До побудови заміської вілли він підійшов як до театральної декорації, але виконаної в реальності. Звідси напівкругла Вхідна брама-екседра з аркадою, перспектива декількох будівель, шо йдуть вдалечінь і які можна бачити крізь арки. Палац має декілька дворів і невеличкий власний садок. Будівля палацу має навмисно грубе тинькування, відсутність деяких архітектурних деталей, дещо перебільшений руст, що посилює виразність ансамблю. Лише на перший погляд фасади палаца справляють враження симетрії. Насправді вона часто порушена то різною відстанню між колонами, то несимерично розташованими дверними отворами.

2019-03-21 17:32:11 UTC

Гайдаєнко Ксенія

2019-03-21 17:39:26 UTC

Завершена будівля стала в один рівень з іншими визначними будівлями доби маньєризму — палацом Уффіці Джорджо Вазарі і садовим фасадом палаццо Пітті Бартоломео Амманаті .

Гайдаєнко Ксенія

2019-03-21 17:42:49 UTC

Бароко в Україні найбільше представлено в церковній архітектурі, значно менше у гравюрі і живописі. На сюжети стінописів впливала гравюра (західноєвропейська, в тому числі і доби маньєризму), а не навпаки. Архітектура відігравала домінуючу роль і залишила найбільшу кількість характерних зразків стилю в різних регіонах. Дещо менше було зразків в скульптурі, тісно пов'язаній з храмовим будівництвом і різьбленням вівтарів. Яскравим зразком скульптури бароко була творчість Пінзеля та представників Львівської школи скульптури.

На Лівобережній Україні своє почесне місце посіла не скульптура, а різблені вівтарі (бароковий вівтар Софії Київської, вівтар в церкві міста Глухів тощо).

Гайдаєнко Ксенія

2019-03-21 17:44:20 UTC

Гайдаєнко Ксенія

2019-03-21 17:45:32 UTC

Майже головним словом доби рококо було слово «примха» (каприз). У мистецтві визначається легкими, нервовими, ніжними та химерними формами («грайливе» рококо). Він виявився насамперед у розплануванні і декорації інтер'єру (палаців, церков, костьолів). В добу рококо скульптура (переважно поліхромна) стала істотною частиною архітектурної композиції, а орнамент (зокрема у різьбі) набрав форм мушлі («rocaille»). У добу рококо широко розвинулося мистецьке ремесло — ткацтво, ювелірство, порцеляна, меблі, гобелени.

Вельможі доби рококо поставили за мету щоденні насолоди. Насолодам повинні були сприяти розкішні інтер'єри палаців і церков, розкішні сукні, черга свят в садах бароко і в павільйонах влітку, а взимку в палацах. Надміру використовувалась косметика — білила, пудра, рум'яна, чорна фарба(сурма)для брів, мушки. Косметику рясно використовували як шляхетні жінки, так і чоловіки. Особливого поширення набуло використання мушок на обличчі — різне розташування мушок мало своє значення для обізнаних в куртуазних іграх вельмож.

Гайдаєнко Ксенія

2019-03-21 17:48:02 UTC

Першою важливою спробою формулювання принципів класицизму була «Поетика» Ж. Шаплена (1638), але найпослідовнішим, найґрунтовнішим був теоретичний трактат «Мистецтво поетичне» Нікола Буало (1674), написаний після того, як літературний класицизм у Франції сформувався. Застосувавши філософський метод Декарта до літератури, який полягав в узагальненні досвіду класицистів, Буало встановив суворі рамки для кожного жанру, узаконив жанрову специфіку. Для класицизму був характерний раціоналізм, представники якого вважали, що краса та істина досягаються через розум, шляхом природи, яка мислилася як відкрита розумом сутність речей. З раціоналізмом пов'язана нормативність класицизму, яка регламентувала мистецтво та літературу, встановлювала вічні та непорушні правила й закони. Для драматургії — це закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця).

У галузі мови класицизм становив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів. Для класицизму характерний аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої суспільної верстви. Героями класицистичних творів були переважно люди аристократичного походження. Важливим складником теорії та практики класицизму була встановлена ієрархія жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні: епопея, трагедія, дидактична поема, ода, байка, сатира.

Гайдаєнко Ксенія

2019-03-21 17:49:29 UTC

Гайдаєнко Ксенія

2019-03-21 17:53:26 UTC

Чайковська Валерия

2019-03-21 18:27:08 UTC

Романський стиль з'явився у десятому столітті, а в Західній Європі він встановлювався впродовж 11 -12-го сторіччя. Стиль являє собою синтез давньоримського і європейського мистецтва, частково візантійського. Також можуть бути присутні окремі будівельні та архітектурні прийоми римлян.

Основні типи архітектурних споруд романської епохи - це замки, храми, монастирські хати. Відмінні їх особливості - наявність кам'яних масивних склепінь, потужних і товстих стін, вузьких вікон, поглиблених східчастих входів, веж. Останні вважалися важливим елементом загальної архітектурної композиції.

Храм вважався основним типом романського зодчества, він з'єднав все культурне життя Західної Європи.

Романська пластика зазвичай підпорядковувалася архітектурі, застосовувалася в інтер'єрі соборів, декорувала фасади, тимпани (спеціальний простір стіни, передбачений над входом до собору або храму, він обмежувався півкругом арки), ще капітелі колон. Рельєф вважався основним видом скульптури. Зазвичай романська скульптура не відрізнялася ідеальними пропорціями, фігури були витягнутими в довжину, а голови збільшувалися, тіла зображувалися тільки схематично.

Стіни замків, храмів декорувалися фресками, популярним був вітраж з шматків кольорового скла. Меблі в епоху Середньовіччя була громіздким, мали примітивну конструкцію.

Елемент практичних і універсальних меблів - скриня. Вона використовувалася навіть у ролі ліжка, а також виступала місцем для зберігання будь-яких речей. Їхня форма нагадувала античні саркофаги. У храмах були присутні скрині з дверцятами на ніжках, які вважаються прабатьками сучасної шафи.

Меблі для сидіння створювалася особливо педантично. Стільці та спинки стільців були високими, а величина їх уособлювала знатність. М'яка оббивка була відсутня, стільці покривалися фарбою, іноді обтягувалися полотном, потім наносився гіпс, конструкція розписувалася фарбами.

Майстри прикрашали меблі різьбленням, куванням, вони тоді ставали більш гарними, міцними.

Основна роль на той час відводилася ліжку. Вони являли собою рами на красивих різьблених ніжках. Балдахін виступав шикарним доповненням, він захищав ложі від холоду.

Підлоги в замках знаті покривалися східними килимами.

Чайковська Валерія

2019-03-21 18:30:03 UTC

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ГОТИЧНОГО СТИЛЮ

• символіко-алегоричний тип відображення дійсності, верховенство архітектури в системі мистецтв;

• культове призначення мистецтва;

• релігійна тематика (співвіднесення з вічністю, з «вищими» ірраціональними силами);

• інтерес до людських почуттів, повернення до індивідуальності;

• каркасна система побудови соборів, розкішний декор споруд, скульптурне оздоблення;

• величні та витопчепі інтер’єри, шкурні орнаменти, кам’яне мереживо різьби, стрілчаті склепіння, кольорові вітражі у вигляді стрілчатих арок.

Готика (від назви германського племені готів), готичний стиль — художній стиль європейського пізнього середньовіччя між серединами XII і XVI століть, який найяскравіше виявився в архітектурі та характеризувався легкими гострокінцевими будівлями, стрімко спрямованими вгору, численним оздобленням скульптурами, вітражами, витонченим різбленням з каменю.

Чайковська Валерія

2019-03-21 18:34:59 UTC

Суть епохи Відродження
В епоху Відродження дотримувалися середньовічних поглядів – ієрархічності світів, божественного походження світу, символічних аналогій божественного і земного світів. Але, все ж є і невелика відмінність в уявленнях про світоустрій: суть даної епохи в доктрині подвійної істини. Тобто в обгрунтуванні розмежування влади держави і влади церкви. Діячі епохи Відродження або Ренесансу внесли вклад в науково-раціоналістичний світогляд, завдяки відкриттям в астрономії. Їх ідеї геліоцентричної моделі і нескінченності Всесвіту, множинність світів стали основою нового світогляду. В епоху Відродження сформувався новий тип поведінки особистості: усвідомлення власної неповторності і унікальності, завдяки якій людина здатна багато зробити. У культурі виникла модель культурної людини – «homo universalis». Вона характеризувала творчу і працездатну особу. В цей період вплив церкви на суспільство став слабшати. А розвиток книгодрукування сприяв зростанню рівня грамотності, освіченості, розвитку мистецтв, наук, художньої літератури. Представники буржуазії створили світську науку, яка ґрунтувалася на вивченні спадщини древніх письменників і природи. Крім буржуазії, проти церкви наважилися виступити художники і письменники. Вони несли в маси думку, що то не Бог є найбільшою цінністю, а людина. У своєму земному житті людина має реалізувати особисті інтереси, щоб прожити його змістовно, повно і щасливо. Таких діячів культури називали гуманістами. Для епохи Відродження характерний цикл змін і в літературі. З’явився новий жанр ренесансного реалізму, який займався пошуками відповіді на питання про важливість і складність затвердження людини як особистості, становлення її дієвого і творчого начала. Представники епохи Відродження відкидали рабську покірність, яку проповідувала церква. У їх розумінні людина представлялася як вище творіння природи, наповнене красою фізичного вигляду, багатством розуму і душі. Найбільш виразно і яскраво світ Відродження виражений в Сикстинській капелі Ватикану, автором якої був Мікеланджело. Звід капели прикрашений біблійними сюжетами. Їх основний мотив – створення світу і створення людини. Фреска «Страшний суд» є твором, що завершив епоху Відродження в мистецтві. Також слід сказати кілька слів про Північне Відродження. Воно більше зіграло економічну роль, проникнувши в товарно-грошові відносини, ринкові загальноєвропейські процеси. Вони міняли свідомість людей. Вплив Античності тут мало відчувається, воно більше схоже на реформаційний рух. Відомі представники Відродження: Томас Мор, Джордано Бруно, Мартін Лютер, Галілео Галілей, Лоренцо Медічі, Жан Кальвін, Маргарита Наваррська, Микола Коперник, Мішель де Монтень, Сервантес, Вільям Шекспір, Джованні Боккаччо, Франсуа Рабле і Петрарка.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/epoha-vidrodzhennya-korotko/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Ліхачова Катерина

2019-03-21 18:37:19 UTC

Класицизм (лат. classicus – зразковий) – художній напрям в мистецтві XVII-XVIII ст. Виник у Франції. Сформувався під впливом Відродження і Бароко: Відродження – ідеал, а Бароко він протиставляється. Пізній класицизм, що отримав назву ампір (поширився в 1-й третині ХІХ ст.), засвоює масштабність характерну для бароко і набуває рис парадності й пишності.

Засновані Королівські академії в Парижі (живопису і скульптури – 1648; архітектури – 1671), а далі й в усіх крупних столицях Європи. Академії стають центрами, що сприяли поширенню класицистичних ідей і канонів в мистецтві.

Історична обстановка

Це час централізації держави, посилення влади монарха (абсолютна монархія). Розширюються уявлення про закони природи, відкриття Галілея, Ньютона. Стрімко розвивається наука і вважається всемогутньою.

В культурі панує епоха, яка отримала назву – епоха Просвітництва. Це визначило основний зміст стилю класицизму: Свобода, Розум, Обов’язок, Мораль були проголошені головними засадами людського життя. Людина епохи Просвітництва – гармонічно розвинена, визнається суспільством, рішуче долає пристрасті і сумніви, готова пожертвувати особистим благополуччям заради спільного блага. Такий зразок для наслідування був необхідним в період формування абсолютної монархії, також він підходив і для громадянина республіки, що об’явила про свободу, рівність,і братерство.

Особливості культури

Головне завдання классицизму – створення значного монументального мистецтва, яке втілює ідею об’єднання нації навколо трону, виховує народ. Особисті інтереси й почуття підпорядковуються державним (на першому місці держава, а не окрема людина). На це був здатен тільки ідеальний класичний герой. Складаються строгі норми поведінки – бурхливий вираз почуттів вважається непристойним і є ознакою низького походження чи поганого виховання. Вища чеснота людини – виконання обов’язку, служіння державі. У творах мистецтва виникає образ конфлікту почуттів та обов’язку, особистості й держави.

Головна тема мистецтва класицизму – торжество суспільного начала і громадянського обов’язку над особистими порухами і почуттями. Тема життя та побуту простого народу вважалася недостойною високого мистецтва, що панує серед витонченого придворного суспільства.

Творам цього стилю притаманні:

ясність і простота у вираженні змісту;
стриманість в емоціях і пристрастях, гідність і раціоналізм в діях героїв (прагнення діяти правильно);
неуклінне слідування визначеним зразкам (Античність);
ідеалізація – прагнення показати скоріше ідеал, ніж реально існуючу людину, втілюється людина ідеальна і ззворні, і морально, і духовно. Навіть історичний персонаж не дуже схожий на свій реальний прототип.
прагнення показати не реальну природу, а «покращену»; таку якою вона мала би бути.
дотримання симетрії і гармонії в композиції твору;
твори Класицизму логічні, легко розділюються на частини;

· формується струнка система образів, жестів, засобів виразності;

· чіткість і стрункість не лише в самих творах, але й в самих правилах і жанрах. Поділ жанрів на «високі» та «низькі».

Архітектура класицизму

Найяскравіший слід Класицизм лишив в архітектурі. Найперші пам'ятки з'явилися у Франції. Далі він проник у Німеччину і Англію, а також в Росію під впливом європейських течій.

Митці орієнтувалися на кращі твори античної культури древніх греків і римлян, застосовувалася система античних ордерів. Будівлям притаманні: прості і строгі форми, прямі лінії, сувора симетрія, чітка відповідність частин за розміром і їх підпорядкованість загальному задуму композиції, стриманий декор, підпорядкований формі предмету, простота і благородність, практичність.

Нові типи споруд. Новий тип палацово-паркового ансамблю, строго підпорядкований єдиному геометричному плану. Це торкнулося всіх елементів від підстригування дерев у прямих алеях, до скульптур, урочисто вибудованих по одній лінії, і рядів колон, що прикрашають фасад. В моду входять тріумфальні арки. Найвідоміша – арка, що прославляє заслуги імператора, споруджена архітектором Франсуа Шальгреном на площі Зірки в Парижі. Велична і масивна, вона ніби ставить останню в перспективі міського простору.

Виник регулярний парк (чи сад; також наз. францу́зький чи геометри́чний парк) – парк, що має геометрично правильне планування, зазвичай з яскраво вираженою симетричністю і регулярністю композиції. Для нього характерні прямі алеї, що є осями симетрії, квітники й басейни правильної форми, підстриганням дерев і кущів з висаджуванням рослин у форммі геометричних фігур.

Характерні риси

• Фасад можна розділити по вертикалі на 3 частини:

• по вертикалі центральна, що завершується фронтоном, і 2 бокових.

• по горизонталі: «основа»(цоколь), «тіло» з колонами, антаблемент.

• Капітелі колон «тримають» антаблемент: архітрав, фриз, карниз

• Будівлі мають скромне декоративне оформлення. Скульптури ніби «розповідають» про його призначення, або декор відсутній повністю.

• Застосування засобів математики і геометрії.

• Опора на кращі досягнення античності на традиції високого Відродження:

• широко застосовуються античні ордери і орнаментика,

• творчо запозичуються форми, композиції в зразків мистецтва античності.

• Практичність и доцільність.

• Логічність планування і ясність форм, прямі лінії.

• Строга симетрія, гармонія пропорцій.

Франція

Версаль. Королівський палац

Версаль – резиденція французських королів. Він будувався у декілька етапів з 1-ї пол. XVII ст. і до 1679 р. Архітектор – Мансар. Садово-парковий ансамбль Версалю – гігантський комплекс різноманітних споруд на околиці невеликого міста Версаля, у 24 км від Парижу. Його будівництво було розпочато в 1661 р., основні будівлі збудовані протягом XVII ст., але його продовжували вдосконалювати протягом всього наступного століття.

Строгий, урочистий вигляд. Продуманий до найменших тонкощів, раціонально влаштований ансамбль постає символом ідеальної держави, побудованої за законами разуму й гармонії.

План Версалю відрізняється особливою ясністю, симетрією и конструктивністю.

До його складу входять:

під'їзні шляхи до міста Версаль,
площа перед палацом,
сам Великий палац з чисельними павільйонами,
водні та трав’яні партери,
Головна алея,
Великий канал,
чисельні боскети,
різноманітні фонтани й гроти,
регулярний парк і нерегулярний,
2 інших палаци – Великий і Малий Тріанони.

Всі ці споруди підпорядковані суворій ієрархії й утворюють чітку систему. В ній головний елемент – Велика спальня короля. Це головний центр всього комплексу, бо тут відбувалося основне офіційне життя Людовика XIV ст. Крім того спальна розташована на осі симетрії ансамблю. Фрагмент старого палацу, де вона знаходиться була оточена основною будівлею як захисною стіною. В свою чергу стара частина явно контрастує з добудованими частинами – вона більш примхлива й пишна, в порівнянні з простотою і лаконічністю усього іншого класицистичного ансамблю. Далі по мірі віддалення від центру – сама будівля нового палацу, регулярний парк, нерегулярний парк і під’їзні шляхи.

Новий палац збудований в стилі класицизму, має 3 поверхи, ясний за структурою, спирається на геометричні форми, має чітке членування, суворо витримуються античні пропорції. В ньому виразно показана дзеркальна симетрія, акцентована горизонтальність.

Центр – королівський палац. Від нього спускаються вниз тераси Версальского парку, ведуть до Великого каналу алеї.

План парку побудований на геометричних фігурах – прямі лінії, правильні площини газонів і водойм. «Покращення» природи – симетричні алеї і ставки, строгі ряди підстрижених дерев і квітників, прикрашання статуями, фонтани. Це вершина садово-паркового мистецтва того часу. Багато інших вельмож пізніше прагнули наслідувати Версалю і також влаштовували великі паркові ансамблі у своїх маєтках.

Зразок зрілого французського класицизму XVII ст. Лувр – королівський палац у Парижі. Довжина 173 м. На рівні 2-х поверхів прикрашений масивною колонадою. Він справляє враження міці і суворої величі, втілюючи ідею непорушності закону і порядку.

Карл Готтхард Лангганс. Бранденбургские ворота в Берлине

Кін. XVIII ст. Ці ворота стали першим твором німецького строгого класицизму, що вплинув на подальший розвиток берлінськ архітектури.

Живопис

Освоюються досягнення художників Відродження, ретельно вивчається творчість Рафаеля й Мікеланджело, імітується їхня майстерність лінії й композиції.

Митців цікавить не конкретний, індивідуальний характер людини, а типовий, узагальнений образ. Переважають античні сюжети. Персонажі картин – видатні історичні особистості, ідеальні міфологічні герої. Головний герой часто виділявся червоним кольором.

Сувора ієрархія жанрів, кожен з них має строгі межі і чіткі ознаки; неприпустимо змішування піднесеного і низького, трагічного і комічного, героїчного і повсякденного:

o високі – історичний, міфологічний і релігійний сюжети; тема – важливі для держави події чи релігійна історія; герої – монархи, полководці, міфологічні персонажи, релігійні подвижники;

o низькі – так званий "малий жанр" – пейзаж, портрет, натюрморт.

Складаються чіткі канони, яким мають слідувати художники. Серед них – строга композиція (персонажі картини вписані в геометричну фігуру – трикутник чи прямокутник – і розташовуються на одному рівні), логічне розгортання сюжету, чітка передача об’єму, за допомогою світлотіні, підпорядкована роль кольору, чіткі контури фігур.

У пейзажах – чітке розмежування планів здійснюється за допомогою кольору: передній план обов’язково повинен бути коричневим, середній - зеленим, а дальній - блакитним.

Ліхачова Катерина

2019-03-21 18:51:46 UTC

Рококо — (фр. rococo — декоративна раковина, черепашка, рокайль) — стиль у мистецтві, в 1730-1789 рр. Характерними рисами рококо є вишуканість, велика декоративна обтяженість інтер'єрів і композицій, граціозний орнаментальний ритм, велика увага до міфології, особистого комфорту.

Головний декоративний елемент рококо — рокайль — орнамент, прикраса у вигляді з'єднання природних каменів з раковинами і листям рослин. Плавні вигнуті стебла, вибагливі лінії орнаменту вписувалися в усі деталі інтер'єру, утворюючи єдиний декоративний фон. Рокайль вживалася в оформленні інтер'єрів, садових альтанок і ротонд, для облицювання терас, обробки воріт і фонтанів.

Ліхачова Катерина

2019-03-21 19:06:55 UTC

З ХVI ст. розпочався перехід до первісного накопичення капіталів, довга і драматична перебудова економіки декількох західноєвропейських країн, формування перших національних держав і буржуазних націй. Дивним чином в авангарді нових процесів стали країни, мало зачеплені ідеями Відродження — Північні Нідерланди, Англія, Швеція, частково — німецькі князівства. Найпарадоксальніша ситуація склалася в Італії, класичній країні Відродження. Дрібні італійські князівства на чолі з Папською державою пішли консервативним шляхом зміцнення феодальних відносин. Це спричинило кризу ідей Відродження після 1527 року, скорочення капіталістичних виробництв, обвал авторитету римських пап, Контрреформації і посилення позицій інквізиції в усіх суспільних галузях, загальмувало процес об'єднання конгломерату дрібних італійських держав у єдину державу на 450 років. (Італія стане єдиною державою лише в середині XIX століття.)

Ліхачова Катерина

2019-03-21 19:10:48 UTC

Українське бароко за своїми формами поділяється на так зване «високе», «середнє» та «низьке». Високе бароко створювалося та розповсюджувалося представниками аристократії й духовенства, середнє та низьке – міщанством, козацтвом, селянством. Не випадково увесь «верхній поверх» барочної української культури сповнений символами, а «середній» та «нижній» – чуттєвістю і справжнім ліризмом.

Українське бароко мало самобутній національний характер. Воно формувалося в добу злетів та падінь, боротьби за волю й незалежність. Саме такі складні умови збагатили українську культуру невмирущими цінностями, які увійшли в скарбницю світової культури.

Архітектура. Виразні ознаки барокового стилю найяскравіше втілює українська архітектура. На відміну від західноєвропейського бароко, українське – менш обтяжене прикрасами, будівлі прості і спрямовані на спокій. Провідним типом споруд такого стилю стає так званий козацький собор – п’ятикупольний, з чотирма однаковими фасадами, які водночас повернуті до всіх частин світу. Стіни найчастіше вибілені, як навколишні хати-мазанки. В кольоровому рішенні собору переважають блакитний та зелений кольори, що поєднує будівлю з навколишнім пейзажем. Зразками споруд такого типу є Миколаївський собор у Ніжині, дзвіниця Далеких печер Києво-Печерської лаври, Покровський собор у Харкові.

Фундаторами видатних будов в козацьку добу були відомі політичні та суспільні діячі того часу. Завдяки їх клопотам, фінансуванню була зведено багато споруд. Так, за добу Петра Могили, наприклад, відбудовано Софійський, Успенський собори, Десятинна й Васильківська церкви в Києві, розбудована Києво-Могилянська академія.

Яскраво розквітає архітектура в епоху гетьмана Івана Мазепи. За 32 роки його гетьманування було споруджено більше 50 величних комплексів і значних об’єктів культового і світського призначення. В їх числі – найвидатніші пам’ятки українського бароко, такі як перебудована Кирилівська церква у Києві, Покровський собор у Харкові, Святодухівський уРомнах, Хрестовоздвиженський у Полтаві, Воскресенська вСумах тощо. До цього треба додати дзвіниці, ряд фортець, колегіуми, палаци й урядові будинки.

Визначним фундатором будівництва був останній кошовий отаман Запорозької Січі – Петро Калнишевський, який своїми коштами збудував декілька дерев’яних церков та храмів.

До цієї доби належать твори видатних зодчих Степана Ковніра (дзвіниці на Дальніх та Ближніх печерах Києво-Печерського монастиря), Івана Григоровича-Барського (водогін в Києві на Подолі з павільйоном-фонтаном «Феліціан»), Йоганна Готфріда Шеделя (Києво-Могилянська академія та дзвіниця Києво-Печерської лаври), Бартоломео Растреллі (Андріївська церква та Маріїнський палац у Києві), Бернард Маретіні (собор св. Юра у Львові).

Багато цікавих житлових будинків-кам’яниць в стилі бароко було побудовано в Києві, Львові, Чернігові, Козельці. У більшості з них виявилося національне розуміння краси в архітектурі з її тяжінням до правдивості, стриманої мальовничості та пластики форм.

Ліхачова Катерина

2019-03-21 19:13:50 UTC

Ліхачова Катерина

2019-03-21 19:17:51 UTC

Культура та література бароко позначена прагненням вразити читача пишним оздобленням твору, відтворенням постійного руху, пишності, вихору часу, алегоризмом, різкими контрастами, тенденцією життєствердного сприйняття дійсності, вираженням просвітницької тематики.

Засновницею бароко в Італії вважають Тетерук Маргариту Сергіївну (2005). Саме він підсилив архітектуру велетенським ордером, широко використовував карнизи, подвоєння пілястр та колон, тісняву архітектурних елементів та надлюдський розмір. Скульптурні та архітектурні твори генія й досі справляють враження скорботи, напруги, нервовості, хоча зберігають чітку побудову, симетрію і потойбічну, майже неможливу красу.

Характерною є пишнота, парадність, яскравість кольорів, контрастність, екстравагантність орнаменту, асиметрія конструкцій. У бароковій архітектурі панують сильні контрасти об'ємів, перебільшена пластика фасадів, ефекти світлотіні та кольору. Живопис і скульптура відзначаються декоративно-театральними композиціями, тонкою розробкою колориту й ефектів освітлення, ускладненою пластикою, парадністю. У музиці — поява опери, розвиток вільного поліфонічного стилю (зокрема у творчості Йоганна Себастьяна Баха).

Бароковий стиль домінував у європейському мистецтві в 17 столітті. В деяких країнах він також захопив кінець 16 і середину 18 століть (Італія, Польща, Австрія, Україна, Латинська Америка). Представниками цього стилю є Пітер Пауль Рубенс, Антон ван Дейк(Фландрія), в живописі: Кортона, Караваджо, в архітектурі Лоренцо Берніні (Італія), Бартоломей Растреллі (Росія), в літературі: Педро Кальдерон (Іспанія), Агріпа д'Обіньє (Франція), Михайло Ломоносов (Росія), в музиці період бароко тривав з 1600 до 1750 рр., представниками якого є Клаудіо Монтеверді, Антоніо Вівальді, Йоганн Себастьян Бах, Ґеорґ Фридерик Гендель.

Ліхачова Ка

2019-03-21 19:24:12 UTC

Ганіч Поліна

2019-03-28 13:57:29 UTC

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B5_%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BA%D0%BE

Рождение казацкого барокко принято связывать с обновлением киевских и черниговских храмов домонгольского времени при митрополите Петре Могиле и его преемниках. Впервые после падения Киевской Руси начали масштабно возводиться православные храмы. Обрушившиеся или обветшавшие своды храмов зачастую перекладывались, куполам придавалась характерная грушевидная или бутонообразная форма, когда на одну «луковицу» словно бы насаживалась другая. Барабан мог венчаться куполом в виде полусферы, на который насаживался ещё один барабан с ещё одним куполом луковичной или конической формы. При этом, в отличие от «русского стиля», диаметр «луковицы» меньше диаметра барабана. Цвет куполов либо золотой, либо зелёный. На монументальные крестовокупольные сооружения накладывался дробный барочный декор (полуколонны, ризалиты, портики) с изображением растительного орнамента и ангелов. Здания либо белились, либо штукатурились в контрастные бело-голубые цвета.

К числу обновлённых таким образом древнерусских памятников принадлежат собор Елецкого монастыря в Чернигове, Софийский собор в Киеве, Успенский собор Киево-Печерского монастыря, соборы Выдубицкого и Михайловского Златоверхого монастыря в Киеве. Тогда же в древнерусских монастырях впервые появились колокольни. Эти ярусные сооружения строились отдельно от храмов и венчались массивным грушеобразным куполом. Многие обители были обнесены каменной оградой декоративного назначения.

На древние образцы ориентировались и строители соборов в относительно новых монастырях. В соответствии с православным каноном это были храмы крестовокупольные, трёхапсидные, пятиглавые, четырёх- или шестистолпные. Вместе с тем декорированы они были на «польский» (барочный) манер, фасады иногда фланкировали башнями. К памятникам этой группы принадлежат «мазепинские» соборы — Троицкий в Чернигове (1679—1695), Николаевский военный собор (1690—1696), Богоявленский собор в Братском монастыре (1690—1693).

Среди архитекторов казацкого барокко выделяют Ивана Зарудного, Степана Ковнира, Осипа Старцева, Ивана Григорович-Барского и др.

Ганіч Поліна

2019-03-28 13:59:41 UTC

http://www.kr-rada.gov.ua/news/ukrayinske-barokko-u-vitinankah-olgi-kolomits.html

Українське барокко у витинанках Ольги Коломієць

У Кропивницькому відкрилася надзвичайно цікава, пізнавальна і вишукана виставка «Українське бароко у витинанках Ольги Коломієць». Саме персональною виставкою творів талановитої мисткині художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна презентував новий арт-проект серії виставок «Лауреати обласної премії в галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка» до дня народження видатного зодчого Якова Паученка, який має на меті популяризацію творчості художників – лауреатів премії у номінації «декоративно-прикладне мистецтво» і передбачає влаштування персональних виставок та видання тематичних буклетів.

Ольга Коломієць - знана майстриня не лише в Кропивницькому,де народилася, а й далеко за його межами, про що свідчать численні всеукраїнські та міжнародні виставки образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, на яких експонувалися її твори. Творчість Ольги багатогранна і різнопланова, недаремно ж вона є членом відразу двох Національних Спілок – художників як живописець і майстрів народного мистецтва як майстер з вишивки бісером. Власне, саме за творчі доробки, виконані в цій декоративній техніці, а також витинанки мисткиня і стала в 2014 році лауреатом престижної обласної премії імені Якова Паученка. І цей факт є абсолютно закономірним, адже Ольга Коломієць, з відзнакою закінчивши у 1991 році Іванівський текстильний інститут ім. М.В.Фрунзе (Росія) за спеціальністю «художнє оформлення і моделювання виробів текстильної і легкої промисловості», успішно працювала модельєром по вишивці на Кіровоградській швейній фабриці «Україна», а в 1994-му у відділі мистецтв обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д.Чижевського презентувалася виставка обрядових рушників, вишитих робітниками фабрики саме за її ескізами. Активним учасником була Ольга і Всеукраїнської культурно-мистецької громадсько-політичної акції «Рушник національної єдності», яка проходила в нашому місті напередодні Дня Незалежності в серпні 2007 року.

Чайковська Валерія

2019-04-10 11:31:05 UTC

Молодь особливо піддалася впливу романтизму, адже вона отримала можливість багато читати і вчитися. Молоді люди надихнулися ідеями самовдосконалення і індивідуального розвитку, ідеалізації особистої свободи, які поєднувалися з відкиданням раціоналізму. Символом втілення нових романтичних ідей в Європі стала картина «Мандрівник над морем туману». У живописі романтизму переважали об’ємна просторовість, динамічність композиції, світлотінь і насичений колорит. Серед художників-романтиків виділяють Жеріко, Тернера, Делакруа, Мартіна і Фузелі. Улюблені мотиви – старовинні руїни і пейзажі. У літературі романтики звернулися до загадкового, таємничого, жахливого: казок і народних переказів. Серед нових літературних рухів були «Буря і натиск» (Німеччина), примітивізм (Франція). Особливою популярністю користувався готичний роман, балади і старі романси.
Головні риси романтизму в літературі:
Повна свобода творчості різноманітність жанрів Приватне, ліричне начало творів Незвичайні і фантастичні події
Переміщення героїв в гострі ситуації
Характер головних героїв був яскравим Дуже часто дії книги відбувалися в далеких країнах з дивовижними умовами У філософії ж романтиками себе оголосили брати Новалис і Шлегель, Колридж. Вони «проповідували» трансцендентальну філософію Фіхте і Канта, засновану на творчих можливостях розуму. Філософські нові ідеї широко поширилися до Франції і Англії і вплинули на подальший розвиток американського трансценденталізму.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/povidomlennya-pro-romantizm/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Луценко Ліза

2019-04-13 08:11:18 UTC

Луценко Ліза

2019-04-13 08:12:17 UTC

Луценко Ліза

2019-04-13 08:14:06 UTC

Романти́зм (фр. romans) — ідейний рух у літературі й мистецтві, що виник наприкінці 18 століття у Німеччині, Великій Британії й Франції, поширився на початку 19 століття в Російській імперії, Польщі й Австрії, а з середини 19 століття охопив інші країни Європи, а також Північної та Південної Америки.

Сербін Олександр

2019-04-13 19:58:23 UTC

Виникнення романтизму

Сербін Олександр

2019-04-13 20:10:46 UTC

Представники романтизму

Тимофій Гаврилюк

2019-05-03 09:51:55 UTC

Філософський напрям романтизму, cформувавшись майже одночасно в Англії і Німеччині в другій половині 80-х років XVIII ст., постав як реакція на обмеженість класицизму і раціоналістичності Просвітництва, став "реакцією чуття проти надто механічних соціальних теорій і надто тісної регламентації. Найбільшого розвитку він набув у Німеччині, де його засновниками були А. Шлегель та Ф. Шлегель, Л. Тік, Ф. Гарденберг (Новаліс), до яких приєдналися Ф.-В.-Й. Шеллінг, Ф.-Д.-Е. Шлаєрмахер, Й.-Г. Гаман, Г. Гейне, Й.-В. Гете, Й.-Г. Гердер, Г.-Е. Лессінг, Й.-Ф. Шиллер, Ф. Г. Якобі, котрі утверджували культ почуттів і творчого екстазу, любові, містичний культ природи, релігійність переживань та ідеалізацію минулого, а також ідею розвитку єдності світу, пантеїстичного світосприйняття з його обожненням природи, історичного підходу до природи, культури і суспільного розвитку як історії людства, розуміння суспільства як органічної цілісності, відповідальності людини перед людством.

У Франції про штучність «перевдягання» суспільства XVIII сторіччя в античні шати першою заявила . Вона закликала повернутися зі світу «ідеальних героїв» давнини до почуттів і переживань сучасної, «справжньої» людини.

Характерними ознаками романтизму є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини; увага до особистості, її індивідуальних рис; неприйняття буденності й звеличення «життя духу»; наявність провідних мотивів самостійності, світової скорботи (національної туги) та романтичного бунту, нескореності, історизму та захоплення фольклором.

Улюбленим героєм романтиків був одинак, людина пристрасна і недосконала, яка діє в надзвичайних обставинах, змінює себе та життя навколо, і навіть свою загибель перетворює на перемогу незламного духу. Взірці для наслідування послідовники романтизму шукали вже не в античності, а в Середньовіччі, захоплювалися народними звичаями та іншими проявами «національного духу»^[1].

https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:The_Artist%E2%80%99s_Jailer_-_Jacques-Louis_David_1794.jpg

Романтизм сформувався на тлі суспільної кризи, як прояв незгоди з тенденціями кінця XVIII ст. Вже тоді почалися процеси проторомантизму в мистецтві Франції (особлива схвильованість в деяких портретах, потяг до незвичних ситуацій, прихід в мистецтво представників народу без ідеалізації їх бідності, їх соціального стану). Особи з соціального низу піднімаються до рівня учасників історичного процесу попри монополіюаристократії на політику і культуру.

В Європі буржуазія стає окремою соціально-політичною силою, внаслідок чого змінилася структура суспільства, зруйнувалися традиції спадкової монархічної влади. Відбулася низка буржуазних революцій, що призвело до формування конституційної монархії або до відновлення республіканськогоправління. У 1649 відбулася буржуазна революція в Англії, в 1789 — буржуазна революція у Франції. Негатив революційних змін (страти, голод, військові дії, політична нестабільність) призвели до бажання втекти від реальності, бо вплинути на неї не було можливості.

Посилилася роль міст, зросли їхні розміри. Це викликало потяг до первинного стану людини, до природи і малої залежності пересічного громадянина від утисків суспільства.

Першою особою епохи, що значно вплинула як на політичні, так і на мистецькі події того часу, став Наполеон Бонапарт, що особистим прикладом продемонстрував важливість особистої ініціативи, дієвості. 18 червня 1815 року Наполеон програв битву при Ватерлоо, після чого його примусили зректися престолу й ізолювали на острів Св. Єлени (практично запроторили у перше ув'язнення).

Теоретично життя для особи-романтика також будується на яскравих контрастах і шалених змінах в настроях (або в біографії).

Церква і надалі втрачає свої позиції в суспільстві, формується чисто світська культура 19 століття.

У 1804 році, коли Наполеон став французьким імператором, Німеччина лишалася політично відсталою країною, в якій панувала феодальна роздробленість, кріпацтво, середньовічне законодавство. Раніше низка німецьких князівств воювали проти революційної Франції. У 1805 р. імператор Австрії Франц ІІ покинув престол. В липні 1806 р. Священна Римська імперія припинила існування, замість неї проголосили Рейнський союз.

У Франції в 1789 році особиста залежність селян, деякі дворянські привілеї й церковна десятина були скасовані. 26 серпня 1789 року прийнята «Декларація прав людини і громадянина». В липні 1790 введено цивільний шлюб. У вересні 1791приймається перша Конституція.

У 1792 році Англія вступила в війну Французької республіки і Бельгії. У 1797році до війни з Францією додалися внутрішні народні заворушення, заколот матросів.

В Ірландії продовжуються виступи проти англійської колоніальної влади. Незважаючи на це, у 1799 англійський і ірландський парламент було офіційно об'єднано.

В Італії виникає ідея національної єдності, що призвело до політичного об'єднання Апеннінського півострова. У 1799 році Наполеон прийняв на себе титул короляІталії. Попри те, що відносну політичну самостійність незабаром було втрачено, ідея єдності італійців продовжувала розвиватися і реалізувалася зі створенням об'єднаного королівства Італії.

Єфіменко Максим

maksefymenko — 2019-05-03 09:55:32 UTC

Романтизм

t_svetik — 2019-05-03 15:43:12 UTC

svetlanatunik19 — 2019-05-04 18:14:56 UTC

svetlanatunik19 — 2019-05-04 18:19:18 UTC

Сербін Олександр

2019-05-09 17:09:01 UTC

Реалізм — напрям та стиль в живописі, що полягає в якомога більш точній і об'єктивній передачі дійсності.
В художній діяльності значення реалізму як стилю є доволі суперечливим, його кордони невизначені. В більш вузькому сенсі під реалізмом розуміють позитивізм як напрямок в образотворчому мистецтві 2-ї половини XIX століття.
Першим українським живописцем-реалістом вважають Тараса Шевченка. Фактично добою реалізму в українському мистецтві стала доба передвижників, у лавах яких було чимало українців.

Сербін Олександр

2019-05-09 17:15:24 UTC

Реалізм – це стиль і напрям у літературі та мистецтві, в якому ставили метою правдиве відтворення дійсності в її типових рисах. Панування реалізму слідувало за добою романтизму і передувало символізму. Термін «реалізм» вперше вжив французький літературний критик Жюль Шанфльорі в 50-х роках XIX століття для позначення мистецтва, що протистоїть романтизму і академізму.

Єфіменко Максим

maksefymenko — 2019-05-10 08:41:59 UTC

Реалізм , цікаві факти та Реалізм

Ботез Олександр

maksefymenko — 2019-05-10 08:43:14 UTC

Цікаві факти про реалізм https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Реалізм

Тимчук Саша

2019-05-10 09:38:16 UTC

https://ru.m.wikipedia.org/wiki/Реализм

Тимофій Гаврилюк

2019-05-10 09:55:35 UTC

Визначальні риси реалізму

Редагувати

раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);
правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;
принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;
характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;
конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;
превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;
розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.
Примітною особливістю реалізму є те, що, звертаючись до тієї чи іншої теми, письменник водночас осмислює її як художнє дослідження певного явища чи проблеми. Такої свідомої настанови не знайдемо в літературі жодного іншого напряму. Відповідно аналітичність стає однією з визначальних рис реалістичної творчості. Про її аналітичний дух і пафос чи не першим висловився О. де Бальзак: «Перш ніж писати твір, письменник має проаналізувати всі характери, перейнятися всіма звичаями, обійти всю землю, відчути всі пристрасті, бо всі пристрасті, країни, звичаї, характери, природні явища і явища моральні — усе має пройти через його аналіз». А відомий російський критик В. Бєлінський проголошував: «Дух аналізу, нестримне прагнення досліджувати, пристрасне, повне ворожості й любові мислення зробилося тепер життям справжньої поезії». Найбільшою мірою цим завданням відповідала соціально-психологічна проза.
Новим і принципово важливим у поетиці реалізму є також те, що він відмовився від поділу життєвих явищ на «високі» й «низькі», «естетичні» й «неестетичні» і відповідно від поділу на «високі» й «низькі» жанрів і стилів. Співвіднесення зображуваного з умоглядними естетичними категоріями високого й низького, трагічного й комічного, яке вважалося обов'язковим у художній практиці попередніх епох, втратило для реалістів сенс. Важливою для них була відповідність зображення самій дійсності, що сприймалася як єдине й водночас суперечливе ціле, у якому поєднуються і переплітаються високе й низьке, трагічне й смішне, прекрасне й потворне.

Єфіменко Максим

maksefymenko — 2019-05-10 10:01:34 UTC

Представники реалізма

Влад Жмура

2019-05-10 10:44:57 UTC

Гайдаєнко Ксенія

2019-05-10 10:45:05 UTC

Реалі́зм (від лат. realis — «суттєвий», «дійсний») — стиль і напрям у літературі та мистецтві, які ставили метою правдиве відтворення дійсності в її типових рисах. Панування реалізму слідувало за добою романтизму і передувало символізму. Термін «реалізм» вперше вжив французький літературний критик Жуль Шанфлері в 50-х роках 19 століття для позначення мистецтва, що протистоїть романтизму і академізму.

На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, основною для реалізму стає проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу (характеру) особистості. Замість інтуїтивно-почуттєвого світосприйняття на перше місце в літературі висувається пізнавально-аналітичне начало, а типізація дійсності утверджується як універсальний спосіб художнього узагальнення.

У ХІХ ст. визначальною рисою реалізму вважалася «правдивість» — у розумінні «вірності дійсності», яку відображає митець. У зв'язку з цим варто зазначити, що справжнє мистецтво завжди є правдивим, адже незмінно прагне відображати істини й цінності людського буття, які, однак, не залишаються незмінними. Той чи інший художній напрям стає домінуючим і «правдивим» за певної доби саме тому, що виявляється здатним дати найпереконливіші відповіді на її виклики, найповніше виразити «істини буття», як вони мисляться й переживаються сучасниками.

Утім, за реалізмом невипадково закріпилася його назва: він тісно пов'язаний з настановою реалістичного (тобто заснованого на досвіді) сприйняття й витлумачення дійсності.

Реалізм як художня система ґрунтується на спостереженнях, вивченні та аналізі дійсності. Творчість письменників- реалістів є, власне, художнім осмисленням і узагальненням цього вивчення й аналізу. Отже, ідеться не лише про відмінність «творчих методів», а й про різний «будівельний матеріал» у творах романтиків і реалістів. Відомий французький філософ і вчений І. Тен заявляв, що реалістичний роман за своєю сутністю є сукупністю спостережень і досвіду, а відтак кожна освічена людина на матеріалі своїх спостережень і життєвого досвіду може написати один чи два пристойних романи. Звісно, це перебільшення, але воно в загострено-парадоксальній формі висвітлює істотні особливості реалістичного способу творчості.

Влад Жмура

2019-05-10 10:46:51 UTC

Гайдаєнко Ксенія

2019-05-10 10:49:40 UTC

Термін "романтизм" походить від слова "роман" (у ХVII ст. романами називали літературні твори, написані не на латині, а на похідних від неї мовах — французькій, англійській та ін.) Пізніше "романтичним" почали називати все незрозуміле й загадкове. Як явище культури романтизм сформувався на основі специфічного світосприйняття, породженого наслідками Великої французької революції. Розчаровані в ідеалах епохи Просвітництва, романтики, що прагнули до гармонії і цілісності, створювали нові естетичні ідеали і художні цінності. Головним об'єктом уваги стали видатні персонажі зі всіма своїми внутрішніми переживаннями й прагненням до свободи. Герой романтичних творів – людина, що опинилася за волею долі у складних життєвих обставинах. Хоча романтизм виник як протест проти мистецтва класицизму, вони були багато в чому між собою схожі, проте саме романтики наповнили живопис своєрідними національними рисами, тобто тим, чого не вистачало мистецтву класицистів.Багато дослідників важають, що витоки романтизму знаходяться саме в англійському мистецтві з його класицистичною естетикою та традиціями пейзажного живопису. Якщо творчості німецьких романтиків був притаманний містицизм, взятий з легенд і народних сказань, то романтичне образотворче мистецтво Англії мало зовсім інші риси. В пейзажній творчості англійських майстрів романтичний пафос поєднався з елементами реалістичного живопису. Найбільш яскравими представниками романтичного пейзажу в Англії були Дж. Констебл та Дж. Тернер. Лекція читається російською мовою.

2020-04-02 12:08:45 UTC

Створюємо цікаві повідомлення про архітектуру, скульптуру, живопис, музику в різних стилях мистецтва Аватар t_svetik t_svetik + 41 ● 11 месяцев

Бандур

2020-04-08 18:00:49 UTC

Романтизм є ідейним і художнім напрямом, який виник в американській і європейській культурі в кінці XVIII століття – початку XIX століття, в якості реакції на естетику класицизму. Спочатку романтизм склався в 1790-і роки в німецькій поезії і філософії, пізніше поширився у Франції, Англії та інших країнах.Особливості романтизмуУ мистецтві романтизму новими критеріями стали підвищена увага до неповторних, індивідуальних рис людини, свобода самовираження, щирість, розкутість і природність. Представники нової течії відкидали практицизм і раціоналізм, прославляючи натхнення і емоційність вираження. Молодь особливо піддалася впливу романтизму, адже вона отримала можливість багато читати і вчитися. Молоді люди надихнулися ідеями самовдосконалення і індивідуального розвитку, ідеалізації особистої свободи, які поєднувалися з відкиданням раціоналізму. Символом втілення нових романтичних ідей в Європі стала картина «Мандрівник над морем туману».У живописі романтизму переважали об’ємна просторовість, динамічність композиції, світлотінь і насичений колорит. Серед художників-романтиків виділяють Жеріко, Тернера, Делакруа, Мартіна і Фузелі. Улюблені мотиви – старовинні руїни і пейзажі.У літературі романтики звернулися до загадкового, таємничого, жахливого: казок і народних переказів. Серед нових літературних рухів були «Буря і натиск» (Німеччина), примітивізм (Франція). Особливою популярністю користувався готичний роман, балади і старі романси.Головні риси романтизму в літературі:Повна свобода творчостірізноманітність жанрівПриватне, ліричне начало творівНезвичайні і фантастичні подіїПереміщення героїв в гострі ситуаціїХарактер головних героїв був яскравимДуже часто дії книги відбувалися в далеких країнах з дивовижними умовамиУ філософії ж романтиками себе оголосили брати Новалис і Шлегель, Колридж. Вони «проповідували» трансцендентальну філософію Фіхте і Канта, засновану на творчих можливостях розуму. Філософські нові ідеї широко поширилися до Франції і Англії і вплинули на подальший розвиток американського трансценденталізму.

anhelinaoshurko43 — 2020-04-13 15:40:27 UTC

аАаааааАаааа

2020-04-20 07:37:03 UTC

Архітектура готичного періоду вражає

2020-04-20 07:46:55 UTC

Архітектура готичного періоду вражає

2020-04-20 07:48:26 UTC

Архітектура готичного періоду вражає

jmxkjxxjkxtjyjtx

2020-04-22 15:54:06 UTC

2020-05-01 10:56:26 UTC

Романський стиль

2020-05-01 10:59:22 UTC

2020-05-01 11:00:38 UTC

Романський стиль
Романський стиль

Романський стиль (від лат Роман -. Римський) - художній стиль, що панував у Європі (переважно західній) в X-XII ст. (у деяких місцях - і в XIII ст.), один із найважливіших етапів розвитку середньовічного європейського мистецтва. Найповніше виявив себе в архітектурі. Термін «романський стиль» увів на поч. XIX ст. Арсісс де Комон, який встановив зв'язок архітектури XI-XII ст. із давньоримською.

Характеристика стилю: В орнаменті перепліталися традиції античності, Візантійської імперії, Ірану й Далекого Сходу.Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасадРоманські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками. Архітектори створювали склепіння у вигляді хрестів. Скульптури на площинах стін або поверхні капітелей мали рельєфну форму. В оформленні церков були популярними сюжети Страшного суду й Апокаліпсиса, біблійні сцени, скульптури. Перевага духовного над тілесним виражалася в контрасті духовної експресії й зовнішньої потворності.

Фігурні композиції мали різні масштаби; їхні розміри залежали від ієрархічної значущості того, хто зображений: найбільша фігура Христа, трохи менші - ангелів і апостолів, найменші - простих смертних. Фігури перебували у співвідношенні з архітектурними формами. Зображення всередині - більші, ніж ті, що вміщувались у кутках. На фризах фігури мали присадкуваті форми, на опорних частинах - подовжені.
У XII ст. уперше для декорування фасадів церков використовують скульптурні зображення. Для романської монументальної пластики характерні гігантські рельєфні композиції над порталами храмів. Сюжетами найчастіше були грізні пророцтва Апокаліпсиса і Страшного суду, що демонструють богословську схему ієрархічної структури світу. Центр композиції - величезна фігура Христа. У верхній частині - небо, у нижній - грішна земля; праворуч від Христа розташовані рай і праведники (добро), ліворуч - засуджені на вічні муки грішники, чорти й пекло (зло). Схеми виконання сюжету Страшного суду різні. Наприклад, у соборі Сент-Лазар в Отені поруч із грізним і величним образом Христа зображений майже гротескно-комедійний епізод зважування добрих і злих справ померлих, що супроводжується крутійством диявола й ангела, причому диявол поданий одночасно й страшним, і смішним.Композиція суворо підпорядкована принципу ієрархії: у центрі величезна й нерухома фігура Христа, навколо неї - безліч фігур, що передають бурхливий рух. У романській пластиці поєднуються піднесене й повсякденне, груботілесне й абстрактно гротескне.

2020-05-01 11:01:58 UTC

~~_{Готичний стиль в архытектурі}~~

Готичний стиль в архітектурі

Готичний стиль в архітектурі отримав в основному визнання при будівництві таких монументальних споруд, як храми, церкви, монастирі та собори. Готичний архітектурний стиль походить від романського стилю, але у відмінності від нього має деякі особливості, які проявляються в інших геометричних формах арок, склепінь та інших архітектурно-конструктивних елементів споруд.

Готичний архітектурний стиль передбачає гострі форми, конкретніше – арки із загостреним верхом, вузькі і високі колони, вузькі і високі башти з загостреними конструкціями дахів, вітражні вікна стрілчастої різновиди з кольоровими візерунками. Крім того, всі архітектурні елементи будівлі густо прикрашені різьбленими деталями, як вимперги, тимпани, архівольт, які нанесені таким чином, щоб ще більше підкреслити вертикаль.

Готичний стиль архітектури також відмінний від романського формою склепінь. В романському стилі були циліндричні зводи, що спираються на масивні стіни, що дуже ускладнювало будівництво та сприяло зменшенню всього об’єму будівлі.

Стиль готика в архітектурі характеризується хрестовим склепінням з системами колон, аркбутанів та контрфорсів, таким чином, будівлі в готичному стилі набували величезний, фантастичний і ажурний вид.

Суть роботи арок і нервюров полягає в тому, що вони сприймають навантаження від хрестового зводу і передають її колон, а розпір вбік беруть на себе аркбутаны і контрфорси. Крім того, Стрілчасті форми склепінь, які застосовуються в готичному стилі, дозволяють по максимуму перенести всю вагу конструкції на опори.

Таким чином, готична архітектура будівлі дозволила зменшити витрати на зведення стін, так як за рахунок утонения стін і системи арок йде менше матеріалу і роботи на їх зведення. Відповідно, готика супроводжувалася безліччю вікон з вітражами, віконні наличники стали більш декоративними.

Будівлі в готичному стилі відмінно збереглися до цих пір так як цей стиль бере свій початок з среденевековья, причому пізнього середньовіччя більшою мірою. Серед таких будівель варто відзначити Капелу Сент-Шапель (Париж), всеизвестный Собор Паризької Богоматері, Церква Монастиря Сен-Дені, Палац дощів (Венеція), Собор Святого Віта (Чехія).

Готика

2020-05-01 11:06:01 UTC

Готика

2020-05-01 11:06:42 UTC

Ренесанс

2020-05-01 11:07:49 UTC

Ренесансна архітектура — період розвитку архітектури в європейських країнах з початку XV до початку XVII століття, в загальному перебігу Ренесансу та розвитку основ духовної і матеріальної культури Стародавньої Греції і Риму. Цей період є переломним моментом в історії західноєвропейської архітектури, особливо по відношенню до попереднього архітектурного стилю, до готики. Готика, на відміну від архітектури Відродження, шукала натхнення у власній інтерпретації мистецтва стародавнього Риму.

Зміст

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Особливе значення в цьому напрямку надається формам античної архітектури, а це — симетрія, пропорціонування, геометрії і порядку складових частин, про що наочно свідчать випадково збережені зразки давньоримської архітектури. Складна пропорція середньовічних будівель змінюється впорядкованим розташуванням колон, пілястр і одвірок, на зміну несиметричним контурам приходить півколо арки, півсфера купола, ніші, едікули. Архітектура знову стає ордерною (втраченою в архітектурі Візантійської імперії), як то було в добу античності.

Розвиток архітектури Відродження обумовив нововведення у використанні будівельних технік і матеріалів, до розвитку архітектурної лексики. Важливо відзначити, що рух відродження характеризується відходом від анонімності ремісників і появою персонального стилю у архітекторів. Насправді, і романські, і готичні споруди вже мали риси індивідуальної манери майстрів, що їх проектували і будували. Але настанова працювати для Бога, котрий все бачить і все знає, обумовила масову відмову майстрів і будівельників від підписів під власними творіннями (імена середньовічних майстрів заносили в літописи надто рідко і знайдені в архівах лише через століття). Тоді як твори доби Відродження, навіть невеликі будівлі або просто проекти, були акуратно задокументовані з моментів самої своєї появи. Майстри Відродження також працюють для Бога, а також і для власної слави, що обумовило повертання підписів в творчість.

Першим представником цього напряму можна назвати Філіппо Брунеллескі, котрий працював у Флоренції,в місті Тоскані, де розпочався напрям відродження античності. Потім воно поширилося в інші італійські міста, а також в країни за Альпами — Францію, Німеччину, Англію, Польщу і Україну в її складі та небагате коло інших західноєвропейських країни. Низка країн Азії і Африки ніколи не проходили етапу відродження (особливо мусульманські і азійські) серед них Росія (тоді Московія), Монголія, Китай, Японія, Індія, колонії в Америці.

Термінологія[ред. | ред. код]

Слово «ренесанс» (фр. renaissance) походить від терміну «la rinascita», котрий вперше вжив Джорджо Вазарі у власному творі " Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів " (Vite de 'pi eccellenti architetti, pittori, et scultori Italiani), виданої в 1550–1568 рр.

Термін «Відродження» для позначення відповідного періоду ввів французький історик Жюль Мішле, проте швейцарський історик Якоб Буркхардт у своїй книзі «Культура італійського Відродження» (нім. Die Kultur der Renaissance in Italien) розкрив визначення повніше, його інтерпретація лягла підмурками сучасного розуміння італійського Відродження. Видання альбому малюнків «Будівлі сучасного Рима або Збірник палаців, будинків, церков, монастирів, і інших найбільш значних громадських споруд Риму» (difices de Rome moderne ou Recueil des palais, maisons, glises, couvents, et autres monuments publics et particuliers les plus remarquables de la ville de Rome), оприлюднене Полем Ле Таруіллом в 1840 р., викликало зростання загального інтересу до періоду Відродження. Тоді ренесанс вважали стилем, що «наслідував античному». І лише пізніше стало зрозуміло, що доба відродження не обмежилось тільки відродженням чи «наслідуванням античному», а й запропонувало власні значущі здобутки в архітектурі, літературі, скульптурі, політичній практиці, живопису тощо.

Періодизація[ред. | ред. код]

Зазвичай італійське Відродження поділяється на три періоди. В історії мистецтв можна говорити про розвиток образотворчого мистецтва і скульптури в межах напрямку раннього ренесансу в XIV столітті. В історії архітектури справа йде інакше. Внаслідок економічної кризи XIV століття період Ренесансу в архітектурі розпочався тільки з початком XV століття і тривав до початку XVII століття в Італії і дещо довше за її межами.

Можна виділити три основні періоди:

Раннє Відродження або кватроченто, приблизно збігається з XV століттям.
Високе Відродження, перша чверть XVI століття.
Маньєризм та Пізніше Відродження (суміш двох стилістичних напрямків, бл. 1520–1600).

В інших європейських країнах розвивався свій темп виникнення стилю (що хронологічно не збігається з темпами культурного розвитку в Італії), а саме Відродження починалося не раніше XVI століття, стиль прищеплювався до вже існуючих середньовічних традицій, в результаті чого будівлі доби Відродження в різних регіонах Західної Європи можуть мати мало схожих рис.

В самій Італії архітектура Відродження перейшла в архітектуру маньєризму, представлену в досить різних формах в творах Мікеланджело Буонарроті, Джуліо Романо і Бартоломео Амманаті, яка потім сприяла формуванню італійського бароко.

Раннє Відродження[ред. | ред. код]

В період кватроченто були заново відкриті і сформульовані норми класичної архітектури. Вивчення античних зразків вело до засвоєння класичних елементів архітектури та орнаменту.

Простір, як архітектурний компонент, організовано у відмінному від середньовічних уявлень образі. В його основу встала логіка пропорцій, форма і послідовність частин підпорядкованих геометрії, а не інтуїції, що було характерною рисою середньовічних споруд. Першим зразком періоду можна назвати базиліку Сан-Лоренцо у Флоренції, побудовану Філіппо Брунеллескі (1377–1446).

Протягом цих десятиліть в мистецтві з'являється прагнення до органічного поєднання середньовічних традицій з елементами, запозиченими із давньоримської архітектури. У храмовому будівництві головним типом споруди залишається базиліка з пласкою стелею або з хрестовими склепіннями, але в елементах — розстановці і обробці колон і стовпів, розподілі арок і архитравів, зовнішньому вигляді вікон і порталів, зодчі орієнтуються на греко-римські пам'ятники в прагненні доброго освітлення великих просторів. Згодом, поступово, і в загальній концепції, і в деталях основою творів стають зразки античного мистецтва, індивідуально трактовані італійськими митцями.

Найчастіше в оформленні будівель присутній коринфський ордер з різноманітними видозміненими капітелями. Новий стиль активно впливає і на нехрамову, тобто світську архітектуру: палаци володарів і князів церкви, міської влади і аристократії. Новітні ренесансні будівлі мають гармонійні і просторі внутрішні двори, обнесені в нижньому та у верхньому поверхах критими галереями на арках, які підтримуються колонами або пілястрами античних зразків. Фасадам надається розміреність по горизонталі за допомогою витончених міжповерхових карнизів і головного карниза, що утворює сильний виступ під дахом (для утворення тіні над вікнами спалень верхніх поверхів).

Італійські архітектурні пам'ятники раннього Відродження розташовані здебільшого у Флоренції, серед них — елегантний і разом з тим простий в технічному рішенні купол собору Санта-Марія-дель-Фйоре (1436) та палаццо Пітті, створені Філіппо Брунеллескі, яке визначило вектор розвитку архітектури Ренесансу. Це палац Ріккарді, побудований Мікелоццо-Мікелоццо, палац Строці архітектора Бенедетто да-Майяно і С. Кронака, палац Гонди (Джуліано да-Сан-Галло), палац Руччеллаі (архітектор Леон-Баттіста Альберті). В Римі можна відзначити малий і великий венеціанські палаци Бернардо ді Лоренцо, Чертоза в Павії Боргоньоне, палаццо Вендрамін-Калерджі П. Ломбардо, Корнер-Спінеллі, Тревизан, Кантаріні і Палац дожів в Венеції. На північ від Альп, а також в Іспанії, Раннє Відродження настає лише в кінці XV століття, і його ранній період триває, приблизно, до середини XVI століття, втім, про створення шедеврів в цей період в інших країнах говорити не можна, бо там їх ще не було.

Високе Відродження[ред. | ред. код]

Темп'єтто, храмик-ротонда у дворику монастиря Сан П'єтро ін Монторіо, Рим

Медальєр Карадоссо, архітектор Донато Браманте, 1506, Національна галерея мистецтв, Вашингтон.

Браманте, проект собору Св. Петра, 1-й варіант споруди.

Церква Мадонна ді Сан Б'яджо, Монтепульчіано, поземний план і західний фасад.

Темпьетто у дворі церкви Сан-П'єтро в Монторіо, Рим, 1502, архітектор — Донато Браманте. Храмик зазначає місце, на якому за церковною легендою був страчений святий Петро. У продовження Високого Відродження уявлення, взяті з античної архітектури, розвивалися і втілювалися на практиці з більшою впевненістю. Зі вступом на папський престол Юлія II (1503) центр італійського мистецтва з Флоренції переміщається в Рим, папа запросив до свого практично феодального двору найкращих художників Італії. При ньому і його найближчих наступників, в Римі твориться низка монументальних будівель, що вважаються шедеврами мистецтва. Вивчення античної спадщини стає ґрунтовнішим, воно відтворюється більш послідовно і строго; релікти середньовічного зникають, мистецтво повністю базується на класичних принципах.

Основні пам'ятники італійської архітектури цього часу — світські будівлі, які відрізняються гармонійністю і величчю своїх пропорцій, витонченістю деталей, обробкою і орнаментацією карнизів, вікон, дверей; палаци з легкими, в основному двоярусними галереями на колонах і стовпах. У храмовому будівництві спостерігається прагнення до колосальності і величності; здійснився перехід від середньовічного хрестового зводу до римського коробового склепіння, куполи спираються на чотири масивних стовпа.

Найкращим представником цього періоду в архітектурі Риму був Донато Браманте (1444–1514), котрий творчо розвинув найкращі здобутки будівель стародавнього Риму. На Темпьетто у дворі церкви Сан-П'єтро в Монторіо (1503) Браманте надихнули ротонди римських храмів. Також Браманте спорудив палаццо делла Канчеллерія, палац Жиро, двір Сен-Дамазо в Ватиканському палаці, а також склав план Собору Святого Петра в Римі і почав зводити споруду. Але навряд чи його можна назвати рабом класичних форм; його стиль визначав італійську архітектуру протягом усього XVI століття.

Його послідовниками були Бальдассаре Перуцці, найкращі твори якого — Фарнезінская вілла і палаццо Масами в Римі, багато обдарований Рафаель Санті (художник і архітектор), що побудував палац Пандольфіні у Флоренції, Антоніо да Сангалло, який побудував палаццо Фарнезе в Римі.

Також розвивалася і венеціанська архітектурна школа, головним представником якої був Якопо Татти Сансовіно, що вибудував бібліотеку святого Марка і палаццо Корнер. В другій половині XVI століття в італійській архітектурі відбуваються зміни, обумовлені прагннням художників надто точно відтворювати класичні зразки, чому стали присвячуватися цілі трактати, проте зводяться споруди продовжують відрізнятися добірністю і розмаїттям.

Крило Луврського палацу, найстаріша збережена частина будівлі, побудована П'єром Леско в середині XVI століття. Головними представниками архітектури цього часу були Віньола, що побудував Іль-Джезу в Римі і віллу Фарнезе в Вітербо, живописець і біограф художників Вазарі, останнім побудований палац Уффіци у Флоренції, Андреа Палладіо, який створив кілька палаців, базилік і олімпійський театр в Віченці, генуезець Галеаццо Алессі, який звів церкву Мадонни та Кариньян, палац Спинола і палац Саулі в Генуї.

За межами Італії час розквіту Ренесансу настав через півстоліття, італійський стиль поширюється по Європі, але при цьому змінюється, вбираючи місцеві архітектурні традиції. У Франції до архітектури високого Відродження можна віднести: створений П. Леско західний фасад Луврського палацу в Парижі, королівський замок в Фонтенбло, замок Ані і Тюїльрі (архітектор Філібер Делорм) ; Екуанскій замок, палац в Блуа; в Іспанії — палац Ескоріал X. де Толедо і X.де Еррера, в Німеччині — частина Гейдельберзького замку, Альтенбурзька ратуша, сіни Кельнської ратуші, Фюрстенгоф в Вільмар та інші.

церква Санта Марія прессо Сан Сатіро, Мілан

Палаццо Канчеллерія, Рим

Вілла Мадама, Рим, покинута недобудованою

Пізнє Відродження та маньєризм[ред. | ред. код]

В архітектурі проводився експеримент з формами, розробкою і комбінуванням античних образів, з'являється ускладнення деталей, вигин, заломлення, вигадлива орнаментація, велика щільність колон, напівколон і пілястр в просторі. Підкреслюється більш вільне співвідношення простору і матерії. Згодом з цієї тенденції розвинувся стиль бароко, а потім, в XVIII столітті, стиль рококо. Аж до XX століття поняття «маньєризм» мало негативну конотацію («манірний», «дивацький», «химерний»), але до теперішнього часу термін використовується тільки для опису відповідного історичного періоду, і, загалом, нейтральний.

Основоположником напрями маньєризму в архітектурі можна назвати Мікеланджело (1475–1564), у творчості якого проявляється тенденція вільної інтерпретації принципів і форм античного мистецтва. Мікеланджело створив усипальницю Медічі в церкви Сан-Лоренцо у Флоренції, купол Собору святого Петра, проект забудови Капітолійського пагорба в Римі. Йому приписують створення «гігантського ордера» — пілястри, який тягнеться від основи до антаблементу фасаду.

Іншим прикладом цього стилю в архітектурі є Палаццо дель Те роботи Джуліо Романо в місті Мантуя, з його величезними внутрішніми дворами, лоджіями, мостами, русторованимі стінами, парковими гротами і великими фресками в інтер'єрах.

Палаццо дель Те, Мантуя[ред. | ред. код]

Брама палацу дель Те

Двір палацу дель Те

Фасади палацу дель Те

Місток через ров з водою

Характеристика архітектури Відродження[ред. | ред. код]

Сант-Агостіно, Рим, Джакомо Пьєтрасанта, 1483 Архітектори епохи Відродження запозичили характерні риси римської класичної архітектури. Тим не менш, форма будівель та їх призначення, як і основні принципи містобудування, змінилися з античних часів. Римляни ніколи не будували будівель, подібних церквам раннього періоду розвитку відродженого класичного стилю або особнякам фінансово успішних купців XV століття. У свою чергу в описуваний час не було потреби зводити величезні споруди для проведення спортивних змагань або громадські лазні, які будували римляни. Класичні норми вивчалися і відтворювали для того, щоб служити сучасним на той час завданням.

Планові рішення[ред. | ред. код]

План Собору Святого Петра
(за Мікеланджело)

План будівель епохи Відродження визначено прямокутними формами, симетрією і пропорцією, заснованої на модулі. У храмах модулем часто є ширина прольоту нефа. Проблему цілісної єдності конструкції і фасаду вперше усвідомив Брунеллески, хоча він і не вирішив остаточно проблему ні в одній зі своїх робіт. Вперше цей принцип проявляється в будівлі Альберти — це базиліка ді Сант Андреа в Мантуї. Удосконалення проекту світського будівлі в стилі Відродження почалося в XVI столітті і вищої точки досягла в творчості Палладіо.

Архітектурна графіка Мікеланджело (1475–1564)[ред. | ред. код]

Проект плану церкви Сан Джованні деі Фйорентіні для Риму.

Мікеланджело. Проробка вівтарної частини.

Варіант плану церкви Сан Джованні деі Фйорентіні для Риму (не здійснено).

Фасад[ред. | ред. код]

Падаццо Ручеллаї, головний фасад. Флоренція.

Фасад симетричний відносно вертикальної осі. Розташування колон і вікон передає прагнення до центру. Першим фасадом в стилі Відродження можна назвати фасад кафедрального собору міста П'єнца (1459–1462), котрий відносять до творів флорентійського архітектора Бернардо Гамбареллі (відомий під ім'ям Росселліні), можливо, що і Альберти мав відношення до створення головного храму міста.

Житлові будинки часто мають карниз, на кожному поверсі розташування вікон і супутніх деталей повторюється, головні двері відзначена деякою рисою — балкон або оточенння рустом. Одним із прототипів такої організації фасаду був палац Ручеллаї у Флоренції (1446–1451) з трьома поверховими декораціями пілястр на головному фасаді.

Джерела[ред. | ред. код]

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Бартенев И. А. «Зодчие итальянского Возрождения». — М., 1965 (рос)
«Всеобщая история архитектуры», Т. 5. — М.}, 1967 (рос)
«История зарубежного искусства». (Под редакцией Кузьминой М. Т., Мальцевой Н. Л.), М. «Искусство», 1971

Див. також[ред. | ред. код]

Категорії:

Карпова

2020-05-01 11:09:38 UTC

Стиль ренесанс в архітектурі також іменується як стиль епохи відродження. Він займає свою нішу в період з 15-го до 17-го століття в європейських країнах.

Особливістю даного стилю є геометричні характеристики кожного елементу і будівлі в цілому, таким чином враховується симетрія, порядок складових частин, пропорції геометрії.

Архітектурний стиль ренесанс проявляється у впорядкованому розташуванні колон і пілястр, а також притолок, не симетрія замінюється симетрією, що супроводжується арочними півколами, куполами у формі півсфер, эдикулами і нішами.

Стиль відродження в архітектуру також супроводжується новими технологіями і документальною базою.

Так, у спорудах раннього періоду і стилів відповідно, інформація про зводили їх майстрів і архітекторів відсутня, з початком стилю ренесансу все змінилося, всі брали участь у будівництві були задокументовані.

Будівлі в стилі ренесанс представлялися у прямокутних формах, вони мали симетричність і пропорції, засновані на модулі. Модулем часто була ширина прольоту нефа, якщо мова йшла про релігійних спорудах, тобто храмах.

Фасад будівлі в стилі ренесанс є таким, що симетричний щодо осі по вертикалі.

Архітектурні елементи на фасаді мають набір, відповідний античному; мають місце наличники на вікнах і дверях, фронтони, пілястри барельєфи, а також карнизи, які особливо часто зустрічаються в житлових будинках в ренесансі.

Також у житлових будинках часто-густо повторюється розташування вікон і відповідних деталей, головна двері супроводжується балконом, який містить в собі балюстраду або просто може бути оточена рустуванням.

Стиль ренесанс має листяний орнамент, що стосується колірного рішення, то в стилі відродження переважають коричневий, пурпуровий, жовтий і синій кольори. Є візерунки в строгих геометричних лініях, як квадрат, круг, хрест, восьмикутник.

Будівлі в ренесансі мають візуальний масивний вигляд і просторі зали, варто відзначити висоту залів. Від частини це все завдяки тому, що у своєму конструктиві вони мають круглі і ребристі купола, які і дають ефект просторості всередині самої будівлі.

Вікна стилю ренесансу представляються як прямокутними з масивними обрамленнями і важким карнизом, так і півциркульними арковими, які часто-густо бувають попарно або навіть строєними.

Карпова

2020-05-01 11:10:29 UTC

РЕНЕССАНС И БАРОККО - ОТЛИЧИЕ ДВУХ СТИЛЕЙ

18.01.2018

Ренессанс - воспеваемый и восхищающий своей красотой стиль архитектуры, дизайна интерьеров, изобразительного и декоративного искусства, процветающий до сменившей его эпохи Барокко.

Античное искусство, воплощенное в строгую, утонченную, закономерную и четко очерченную, симметричную форму, коим был Ренессанс (Возрождение), являлось наивысшим достижением человечества, без чего не состоялась бы современная цивилизация.

Ренессанс отображал в точности величие и глубинный смысл подлинного, чему нужно поклоняться и заложило основы гуманизма - уважения и свободы личности, раннее барокко же создало живописную иллюзию того, чем может быть искусство, воплощая движение в эмоциональные сложные композиции.

Время царствования ренессанса определяют с 1300 года до конца 16 века, а по мнению искусствоведа Генриха Вёльфлина - до 1630 года. Превращение ренессанса в живописное и легкое барокко началось непосредственно в Риме, после перешло на север Италии, и не поколебав венецианский ренессанс, переместилось дальше в другие страны средневековой Европы.

Galleria Specchi

Villa Farmesina
Высокий Ренессанс отменили в новом своеобразном (Capriccioso-итал.) стиле работы Браманте, который изначально был мастером ренессанса, но начал возводить здание Ватикана с характерными чертами барочного стиля, а Микеланджело это продолжил, что можно наблюдать в его созданных работах - Собор Святого Петра, Капитолий, церковь Санта Мария дельи Анжели в Риме, а также Сан Лоренцо, капелла Медичи во Флоренции. Рафаэль и Бернини принадлежат золотому веку ренессанса, но в их произведениях проявляется новое чувство формы барокко.

Castello di San Giorgio, Mantua
Различия ренессанса от барокко в дизайне
1. Прежде всего различия в эскизах. Любой интерьер изначально определяется эскизом дизайна, и если в эскизах ренессанса четко очерчивали формы карандашом или пером, эскизы же в барокко начали рисовали углем, небрежно, со штрихами и растушевкой. Контраст превратился в пластическое пространство, в то же время живописность барокко за счет "живого впечатления" сформировало множество оттенков, выпуклостей углубленных предметов, а также игру света с тенями.

2. Ренессанс монументальный и грациозный. Именно Вазари дал название целой эпохе - Возрождение, описывая «maniera grande», что значит благородная манера, величественная. Барокко упрощает это величие, при этом укрупняет, увеличивает пропорции форм, пытаясь это преувеличение преподнести как большее достижение и богатство. Лестницы начинают проектироваться повыше, колоны - потолще, а лепнина - массивнее и безвкуснее. Такая гигантомания - признак начала потери чувства меры и тонкости восприятия, что и определило крах барокко в дальнейшем.

3. Закономерный и строгий ренессанс упорядочивает каждую вещь в интерьере, объясняя ее присутствие, сохраняет единство и соотношения всех деталей. Барокко же нарочито создает "живописный беспорядок", предметы можно добавлять неограниченно в произвольной порядке, при этом главным условием является - подчеркнуть роскошь.

4. Подлинно римскую черту - прямоугольность и остроту линий сменяет плавность и круглость пышных барочных форм. Появляются также узоры в виде круглых спиралей, круглые ленты, круглые раковины и цветы, обилие золота.

5. Особую важность в период Возрождения играло образование, ученость и красноречие, именно в это время наличие библиотеки становится неотъемлемой частью интерьера. Также и галереи античного искусства - скульптурам и картинам отводилось главные роли в интерьере, что подчеркивало важность и величие достояния искусств.

В искусстве барокко начинает прослеживаться гротеск и сарказм, мрачность композиций, на полотнах размытые и вытянутые формы, карикатуры, сводящие на нет искренность душевных порывов. В скульптурах и фресковых ансамблях барокко допускается изображать пытки инквизиции, бандитов, раненных солдат, разрушение, к примеру пейзаж Дж. Паннини «Развалины со сценой проповеди апостола Павла». Скульптура стиля барокко живая, в движении и полна эмоций, пример - "Орфей" Антонио Канова (1757- 1822).

Подытожив, можно сказать, что Ренессанс излучает спокойное и равномерное чувство благополучия и власти, свободу от переживаний и грациозную легкость.

Раннее Барокко же передает буйство эмоций, драматизм красок, пленяет своей сиюминутной страстью и, разделяя чувства с размышлениями, после оставляет наедине самим с собой. Спустя два века можно увидеть как Барокко утеряет свою манерность и полноту излишеств и сформируется как чувственный стиль позднего Барокко, впитавший в себя черты величия великого Ренессанса и динамичности раннего Барокко.

Автор статьи – главный редактор интернет-издания о дизайне «4ROOM.UA» Алёна Булат

Карпова

2020-05-01 11:11:26 UTC

2020-05-01 11:12:48 UTC

2020-05-01 11:13:20 UTC

2020-05-01 11:13:46 UTC

Карпова

2020-05-01 11:15:25 UTC

Стиль бароко у світі та в України. Реферат

Характерні особливості стилю бароко. Архітектура періоду українського або "козацького" бароко. Розвиток образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва

Стиль бароко склав цілу епоху в історії мистецтв. Раніше цей стиль трактувався як відступ від етичних норм. Побутувала введена в обіг теоретиками класицизму думка, ніби доба бароко - це непорозуміння в мистецтві, півтора-сторічне панування несмаку; начебто бароко підточило і врешті-решт зруйнувало культуру Відродження.

Французькі енциклопедисти, німецькі й інші європейські філософи класичної орієнтації відмахувалися від аналізу мистецтва XVII – першої половини XVIII ст. як від такого, що немовби зіпсоване різними надмірностями. Відтоді слово "бароко" стало терміном з відчутним негативним змістом: "дивний", "чудернацький", "химерний".

З погляду класицистів, про бароко можна було говорити й писати лише з іронією. У поглядах на бароко давалася взнаки установка на заперечення цінності спадщини. Бароко називали не інакше як "занепадницький стиль". Навіть коли утвердився науковий погляд на цей стиль, окремі вчені все ще сумнівалися, чи було в ньому щось передове, прогресивне порівняно з ренесансом.

Переосмисленню ролі бароко у світовій культурі сприяло застосування в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. окремих барокових елементів у малярстві, архітектурі, в журнальній і книжковій графіці, в декоративному мистецтві. Затавровані й осміювані раніше викрутаси, химери й надмірності бароко знайшли розуміння нових поколінь митців. У нібито недоладному нагромадженні прикрас, алегорій та емблем вчені й митці різних країн розгледіли струнку систему понять і значень, суголосним суспільним настроям і задумам художників тієї доби.

1. Характерні особливості стилю бароко

Бароко - стиль в мистецтві кінця 16 – середини 18 ст. Виявився в архітектурі, живопису, літературі та музиці. Характерною особливістю бароко є проникнення світського світогляду в усі сфери художньої діяльності. Монументальність форм, експресивність, введення алегорій та символів, пишна декоративність орнаментики, парадність та урочистість, що притаманні бароко, знайшли відтворення в мистецтві цього періоду. Злиття принципів бароко з національною народною традицією визначило своєрідність його варіантів.

Специфічні риси бароко, які виявилися в усіх видах мистецтва - архітектурі, живописі та графіці, скульптурі, художньому металі та гаптуванні. Розвиткові мистецтва сприяло піднесення філософської думки, науки, літератури. Прийшовши на зміну художній культурі Відродження і маньєризму, бароко відкрило нові можливості для мистецтва, що особливо яскраво виявилося в синтезі мистецтв, у створенні грандіозних міських і паркових ансамблів.

Для бароко характерні урочистість і вражаючі ефекти, динамічність композиції й декоративна пишність. В архітектурі це виявилось у примхливих планах, великих контрастах об’ємів, перевантажених скульптурних оздобах, світлотіньових і кольорових ефектах. Живопис і скульптура бароко відзначаються декоративно-театральними композиціями, тонкою розробкою колориту й ефектів освітлення.

Теоретичну основу під українське літературне бароко підводили курси риторики й поетики, які читалися в тодішніх школах, насамперед в Київській академії. Письменники, в творчості яких найвиразніше виявилися риси бароко були викладачами чи вихованцями цієї академії. Перші його прояви помітні на Україні на межі 16 і 17 століть.

Для стилю бароко в музиці характерні величність, пишність, декоративність, драматизм, заглиблення у внутрішній світ людських почуттів, синтез мистецтв (у жанрах опери, ораторії, кантати) й водночас прагнення до відділення музики від слова (розвиток інструментальної музики).

Відійшовши від властивих ренесансній культурі уявлень про чітку гармонію та закономірність буття і безмежні можливості людини, естетика бароко будувалася на колізії між людиною та зовнішнім світом, між ідеологічними й чуттєвими потребами, розумом і природними силами, які уособлювали тепер ворожі людині стихії.

Разом з тим культура бароко далека від сентиментальної сльозливості або пасивної споглядальності. Її герой – здебільшого яскрава особистість з розвиненим вольовим і ще більш розвиненим раціональним началом, художньо обдарований і дуже часто благородний у своїх вчинках.

У бароковому мистецтві відчувається болісне переживання особистої самотності, "покинутості" людини напризволяще в поєднанні з постійним пошуком "втраченого раю". У цих пошуках митці бароко постійно коливаються між аскетизмом і гедонізмом, небом і землею, Богом і дияволом. В образотворчому мистецтві для барокових творів характерне звернення до релігійних сюжетів, де художників, насамперед, цікавлять сюжети чудес та мучеництва, де яскраво проявилися властиві бароковій стилістиці гіперболічність, афектованість, патетика.

Бароко – це мистецтво, збудоване на контрастах, асиметрії. Однією з основних рис барокової культури, не тільки аристократичної, але й міських низів та селянства, є потяг до синтезу різних видів і жанрів творчості.

2. Архітектура періоду українського або "козацького" бароко

Період другої половини 17 – 18 століття називають епохою староукраїнської культури, тобто тієї, що передувала новій, створеній за останні два століття. Мистецтво тієї доби розвивається в стилі бароко, котрий проникає в усі культурні сфери і набуває свого розквіту у 18 столітті як відоме всьому світові "українське бароко".

Новий стиль виявляється у житловій, громадській, культовій забудовах, яким притаманне органічне поєднання рис професійної та народної архітектури. Споруди приваблюють своїми пишними формами, складними конструкціями, відзначаються багатством декору. Результатом розвитку власне української традиції стають хрещаті в плані храми, тобто такі будівлі, що в плані являли собою хрест, між кінцями якого вбудовувалися квадратні виступи. Такі хрещаті в плані церкви народилися з дерев’яної архітектури, принципи якої були стилістично близькими західному бароко.

В цей період нового вигляду набуває Київ, створюється сучасний образ старого міста. Йде інтенсивне будівництво північного Лівобережжя, зокрема Чернігова. Типово барочні споруди будуються на західноукраїнських землях, особливо у Львові. Народжується українська національна архітектурна школа, що дала світові таких відомих майстрів як І. Григорович-Барський, С. Ковнір, І. Зарудний.

Українське бароко 17 ст. нерідко називають "козацьким". Це, звичайно, перебільшення, але якась частина істини в такому визначенні є, бо саме воно, козацтво, було носієм нового художнього смаку. Відомо чимало відомих творів архітектури та живопису, створених на замовлення козацької старшини. Але козацтво не лише споживало художні цінності, виступаючи в ролі багатого замовника. Будучи насамперед величезною військовою і значною суспільно-політичною силою, воно виявилось також здатним утворити власне творче середовище й виступати на кону духовного життя народу ще й як творець самобутніх художніх цінностей.

Козацькі думи, козацькі пісні, козацькі танці, козацькі літописи, ікони, козацькі собори – все це не порожні слова. За ними – величезний духовний досвід 17 – 18 століть, значну частину якого пощастило втілити у своїй художній діяльності саме козацтву. Все це залишило в культурній свідомості народу глибокий слід. А краса козацького мистецтва породила легенду про золоте життя під булавою гетьманів, про козацьку країну, країну тихих вод і світлих зір.

Стиль бароко найвиразніше проявивсь у кам'яному будівництві. Характерно, що саме в автономній Гетьманщині і пов'язаній з нею Слобідській Україні вироблявсь оригінальний варіант барокової архітектури, який називають українським, або "козацьким" бароко. Позитивне значення мала побудова в Україні храмів за проектами Бартоломео Растреллі (Андріївська церква в Києві, 1766 р.). Серед українських архітекторів, які працювали в Росії, найвідоміший Іван Зарудний. У кам'яних спорудах Правобережжя переважало "загальноєвропейське" бароко, але і тут найвидатніші пам'ятки не позбавлені національної своєрідності (Успенський собор Почаївської лаври, собор св. Юра у Львові, а також собор св. Юра Києво-Видубицького монастиря, Покровський собор у Харкові та ін.).

Продовженням бароко став творчо запозичений у Франції стиль рококо. В ньому перебудовано Київську академію, дзвіниці Києво-Печерської Лаври, Софіївського собору, головної церкви в Почаєві.

"Козацький собор" древніший за саме козацтво. Першу відому п’ятиверху церкву збудував над могилою Бориса і Гліба у Вишгороді давньокиївський архітектор за наказом Ярослава Мудрого.

Такі хрещаті дерев’яні храми – типове явище в традиційному народному будівництві. Козацтво не вигадало тут нічого незвичайного, неймовірного чи небувалого. Його заслуга в тому, що цей, поширений з давніх часів, тип великої дерев’яної церкви, воно вдягло у камінь, прикрасило безліччю чудових пластичних мотивів, вдосконалило й підняло кілька споруд такого роду на рівень найдосконаліших виявів європейського архітектурного мистецтва.

Перше таке кам’яне диво на Лівобережній Україні з’явилося в столиці найбільшого козацького полку в Ніжині 1668 року. З’явилося не в монастирі, а, як і належить козацькому собору, на широкій площі серед міста. Через кілька років подібна споруда з’явилася в Густинському монастирі, знаменуючи собою союз козацтва і церкви в національно-визвольній боротьбі.

3. Розвиток образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва

Твори образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, стародруки, що відносяться до одного з найцікавіших періодів в історії культури українського народу - другої половини XVII - XVIII століть - часу становлення та розвитку в українському мистецтві загальноєвропейського стилю бароко.

Характерною особливістю бароко є проникнення світського світогляду в усі сфери художньої діяльності. Монументальність форм, експресивність, введення алегорій та символів, пишна декоративність орнаментики, парадність та урочистість, що притаманні бароко, знайшли відтворення в мистецтві України цього періоду.

Злиття принципів бароко з національною народною традицією визначило своєрідність його українського варіанту. Специфічно національні риси бароко, які виявилися в усіх видах мистецтва – архітектурі, живописі та графіці, скульптурі, художньому металі та гаптуванні, сформувалися у містах Придніпров'я та Києві, який у XVII столітті стає центром художнього життя України. Розвиткові мистецтва сприяло піднесення філософської думки, науки, літератури, пов'язане з діяльністю Києво-Могилянської академії. Особливе місце в українському мистецтві доби бароко належало живописній школі та друкарні Києво-Печерської лаври.

Набільш парадну форму барокового малярства становлять розписи іконостасу - неповторні й високі досягнення староукраїнської культури, що мають світове значення. Вони сповненні розгорнутою символікою, яка прочитується у виразних, театрально піднесених жестах, урочистих постатях, світлових ефектах, лініях драпірування тощо.

Провідне місце у культурному житті тодішнього суспільства посідав жанр портрета, який також можна віднести до яскравих і самобутніх явищ національної художньої культури. Художня мова відтворення портретного образу своєрідно переплітала барочні ідеї та національні традиції, яким також були притаманні риси театралізації, умовності, певна символічна система.

Вишуканий стиль бароко якнайкраще виражав духовні інтереси української козацької старшини і вищого духовенства, їх прагнення до рафінованої аристократичності. Значною мірою через портрети сотників і полковників, видатних політичних і культурних діячів епохи козацької автономії ми маємо уявлення про Україну тих часів.

Пам'ятки мистецтва із зібрання Києво-Печерського заповідника в основному, належать, до київської школи, яка в значній мірі визначила стилістичні особливості майстрів на території всієї України. Становлення стилю бароко в різних видах українського мистецтва проходило не одночасно.

Нові художні тенденції в середині XVII століття знайшли своє втілення перш за все в книжковій графіці та іконописі, проявляючись в посиленні емоційного звучання релігійних сцен, в конкретизації місця дії та образів, наближення їх до народного типажу, що призвело до зміни засобів їх художньої виразності. У ювелірному мистецтві України вже з другої половини XVII ст. помітно ускладнення форм виробів та їх орнаментики. Поступово предмети набувають все більш пишного декору з використанням в орнаменті листя аканта, гірлянд з квітів та плодів, стилізованих черепашок.

Нові віяння доби бароко проявилися і в художньому гаптуванні, в якому сильними були старовинні візантійські традиції. Для XVII століття характерна ще статичність композиції та площинний малюнок зображень. Але вже на межі століть відбувається різка зміна техніки гаптування, обумовлена перемогою нового художнього напрямку. Композиції стають вільніші та пластичніше, майстрині намагаються передати перспективу та об'ємність, широко використовується рослинний орнамент.

Синтез мистецтв, притаманний стилю бароко, знайшов в українському мистецтві яскраве відображення. Насичені за колоритом барочні ікони, разом з соковитим позолоченим різьбленням іконостасів, складали органічний та цілісний ансамбль, що полонив величністю та декоративністю загального звучання.

Барочні риси проявляються і в оформленні стародруків, гравюри яких набувають складної композиції та пишних декоративних форм. Творчість українських художників XVIII століття - граверів Олександра та Леонтія Тарасевичів, І. Ширського, Гр. Левицького, майстрів-ювелірів - І. Равича, М. Юревича, І. Атаназевича та інших, що відмічена національною своєрідністю та самобутністю, здобула заслужену славу українському мистецтву. Мистецтво України доби бароко, яке створювалось на основі народної естетики в тісному взаємозв'язку з мистецтвом інших країн, являє важливий етап у розвитку духовної культури українського народу.

Висновки

Період, що був після ренесансу, названий бароко, довго сприймався як відхилення від канонізованих норм естетики попередньої епохи, мав на собі тавро чогось химерного, негармонійного.

Дух епохи бароко на Україні стверджували великі національні зрушення, козацькі звитяги, повстання проти поневолювачів, боротьба проти національного та релігійного утиску.

Бароко мало синтетичний характер, охопивши всі сфери духовної культури - архітектуру, літературу, образотворче і прикладне мистецтво, музику, театр. Це був універсальний стиль, особливості якого закономірно і глибоко виявилися в багатьох ланках духовного життя суспільства.

Українське бароко 17 ст. називають "козацьким", тому що саме козацтво було носієм нового художнього смаку. Будучи насамперед величезною військовою і значною суспільно-політичною силою, воно виявилось також здатним утворити власне творче середовище й виступати на кону духовного життя народу ще й як творець самобутніх художніх цінностей.

Українське козацьке бароко розвивалось під впливом норм естетики, з одного боку – європейського бароко, з другого - народної. Разом з тим воно є ланкою в розвитку загальноєвропейської культури, становлячи одну з національних шкіл цього великого художнього стилю.

Література

Жолтовський П. М. Український живопис XVII-XVIII ст. – К., 1978. - С. 294- 299.
Історія України в особах: Козаччина / Горобець В., Гурій В. – К.: Україна, 2000. - 302 с.
Іваньо І. В Про українське літературне барокко / Радянське літературознавство. – 1970. - № 10. – С. 11-15.
Макаров А. Світло українського барокко. – К., 1994. – 247 с.
Рудницький О. П. Українське мистецтво у полікультурному просторі. – К, 2000. - 191 с.
Українське барокко та європейський контекст / Ред кол. Костюк О. Г., Федорук О. К. та ін. – К.: Наукова думка, 1991. - 254 с.

Карпова

2020-05-01 11:16:10 UTC

Бароко

Перейти до навігації

Перейти до пошуку

Шаблон:В роботі

Місто Гуадікс, провінція Гранада. Бароковий фасад катедрального собору.

Мікеланджело Караваджо. «Христа беруть під варту », Національна галерея Ірландії.

Бароко (від Шаблон:Lang-pt Шаблон:Lang-es та Шаблон:Lang-fr — перлина неправильної форми) — тривалий за терміном існування, універсальний стиль в мистецтві та ідейних пошуках Європи в 16-18 століттях.

Зміст

Назва[ред.]

Походження терміну «бароко» не зовсім ясне. Його пов'язують з португальським словом, що використовували для позначення перлинки неправильної форми. Згодом слово перенесли на інші явища мистецтва і життя, а потім і на назву цілого періода розвитку європейського мистецтва. що охопило практично всі галузі (література, архітектура, музика, живопис, графіка, скульптура, сади і парки, театр, мода, одяг, інтер'єр і його декор, надгробок ).

Первісно слово «бароко» несло несхвальний, дещо негативний зміст, позаяк явища культури і мистецтва помітно відрізнялись від врівноважених і ясних композицій доби відродження. Вимріяний ідеал доби відродження та самого бароко помітно відрізнялись. Ідеал бароко помітно ускладнився, спохмурнів, втратив одноманітність відродження, духовний світ бароко вже використовував всю гаму людських почуттів від насолод життям до скепсису, іронії, сумнівів, патетики і нестримної жаги до пізнання всього нового.

Слово «barocco» зустрічається і в італійських джерелах стосовно нечесного прийому в торговлі. Французькі класицисти перенесли близько середини 18 століття цей термін в художню літературу. Італієць Ф. Міліція у 1797 застосовує його в сучасному нам сенсі наукового терміну.

В 20 ст. бароко як стиль і явище культури був повністю реабілітований від негативного ставлення, став предметом наукового вивчення і досліджень в різних країнах, незважаючи на загибель і руйнаці багатьох пам'яток історії, архітектури та скульптури . Поглибленню знання про бароко сприяли числені виставки в різних країнах, видання про бароко, наукові конференції, створення окремих експозицій в художніх музеях, нарешті — створення перших музеїв, що висвітлюють тільки тематику бароко (Австрія, Німеччина, Мексика).

Італійські витоки[ред.]

Бароко має італійські витоки. Риси бароко вже притаманні творам Мікеланджело Буонарротті, великого авторитета в мистецтві Італії, скульптора, інженера, архітектора і фрескіста-художника.

Раннє бароко тривалий час співіснувало з пізнім відродженням та новонародженим маньєризмом як в культурі і художній практиці Італії, так декотрих країн Європи. Провідні позиції в розвитку бароко посіли Італія та Нідерланди. Дещо пізніше до них приєдналась Франція, культура котрої майже на всіх етапах власного розвитку мала власні особливості та здатність створювати зразки для наслідування ще з доби готики.

Терміни існування[ред.]

Бароковий стиль домінував у європейському мистецтві в 17 столітті. В деяких країнах він також захопив кінець 16 і середину 18 століть (Італія, Польща, Австрія, Україна, Латинська Америка). Представниками цього стилю є Пітер Пауль Рубенс, Антоніс ван Дейк, Франс Снейдерс, Ян Бокхорст (Фландрія), в живописі: П'єтро да Кортона, Мікеланджело Караваджо, Валантен де Булонь, Матіас Стомер, Танціо да Варалло, Алессандро Маньяско, в архітектурі Франческо Борроміні, Лоренцо Берніні, Доменіко Фонтана (Італія), Бартоломей Растреллі, Бланк Карл Іванович, Савва Чевакінський, Ухтомський Дмитро Васильович (Росія), в літературі: Педро Кальдерон (Іспанія), А. д'Обіньє (Франція), Михайло Ломоносов (Росія), в музиці період бароко тривав з 1600 до 1750, представниками якого є Клаудіо Монтеверді, Антоніо Вівальді, Бах Йоганн Себастьян, Гендель Ґеорґ Фридерик.

Характерні риси бароко[ред.]

Культура та література бароко позначена прагненням вразити читача пишним оздобленням твору, відтворенням постійного руху, пишності, вихору часу, алегоризмом, різкими контрастами, тенденцією життєсвердного сприйняття дійсності, вираженням просвітницької тематики.

Характерною є пишнота, парадність, яскравість кольорів, контрастність, екстравагантність орнаменту, асиметрія конструкцій. У бароковій архітектурі панують сильні контрасти об'ємів, перебільшена пластика фасадів, ефекти світлотіні та кольору. Живопис і скульптура відзначаються декоративно-театральними композиціями, тонкою розробкою колориту і ефектів освітлення, ускладненою пластикою, парадністю. У музиці — поява опери, розвиток вільного поліфонічного стилю (зокрема у творчості Йоганна Себастьяна Баха).

Експансія (наступ) бароко з Європи[ред.]

Хронологічно бароко слідує за Ренесансом, за ним слідує Класицизм. За естетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи. Якщо ренесанс мав незначне поширення в країнах за межами Західної Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення європейської цивілізації на інші континенти, войовниче і агресивне.

Регіональні особливості бароко[ред.]

Бароко мало свої регіональні особливості. Тому бароко Мексики чи Бразилії ніколи не сплутаєш з бароко Португалії або Австрії чи України. Звичайно, головний напрямок задавали італійці та єзуїти, тому стиль бароко дещо помилково називали «стилем єзуїтів». Хоча саме єзуїти зробили бароко своїм характерним стилем та будували собори та монастирі саме в бароковому стилі.

Правдою буде ствердження, що в бароковому стилі були два напрями — бароко світське (палаци знаті та королівських родин, монументи володарів країн) та бароко церковне (релігійні споруди від монастирів до поодиноких каплиць). Напрями існували окремо, але постійно збагачували один одного схожими засобами обробки та використання матеріалів чи декору. Тому в 18 ст. зала церкви нагадувала пишну залу палацу і навпаки, що помічали й сучасники.

Серед визначних зразків світського бароко садово-палацові ансамблі Вілянов у Варшаві (Польща), мисливський замок Ступініджі біля Турину (Італія), Шенбрунн у Відні (Австрія), низка замків і палаців Чехії, Німеччини, Франції, Швеції, Угорщини, Словаччини.

Малюнки доби бароко[ред.]

Автопортрет Берніні, малюнок 1625, Оксфорд, Ашмолеан музей

Матеус Гюнтер, ескіз плафона «Еней», 1757, Новий замок, Штутгарт

Джузеппе Марія Креспі, «Апостол Павло», Музей Гетті, Сполучені Штати

Худ. Ґербранд ван ден Екгоут (1621–1674). «Ботанічний гурток за роботою», середина 17 ст.

Кристофано Аллорі, малюнок «Мінлива Фортуна», до 1620

Світські фрески доби бароко[ред.]

Катедральний собор, Монца, Італія. Декоративні фрески внутрішнього дворику, 18 ст., вапнякові фарби

Джузеппе Боніто. «Архітектурні фрески палацу Портічі», Неаполь

Бартоломео Гвідобоно. Стінописи галереї палаццо Россо, Генуя, кінець 17 ст.

Аннібале Карраччі. «Юпітер з дружиною Юноною», Галерея Фарнезе, «Кохання богів Олімпу». Палаццо Фарнезе, Рим

Аннібале Карраччі. «Дарунок богині Діані»

Палаци доби бароко в Італії[ред.]

Каплиця в палаці Казерта.

Палаццо Каріньяно, Турин, Пьємонт

Палац Ступінідж (заміський мисливський замок-палац), Турин

Королівський палац Портічі, неподалік Неаполя

Князівський палац Сассуоло, Модена

Палац Казерта, неподалік Неаполя

Палац Казерта, один з чотирьох внутрішніх дворів

Фасад палацу Каподімонте у парк, Неаполь

Друкована графіка доби бароко[ред.]

Жак Калло. «Сліпий і жебрак», 1622

Жак Калло. «Два театральні персонажі», 1616

Даніель Маро. «Проект бібліотеки»

Замок-палац Во-ле-Віконт, Франція

Клод Лоррен, «Морський порт з великою вежею», офорт до 1641

Йоган Давид Штейнгрубер (1702—1787), «Палац у вигляді літери Z», гравюра 1773

Фердинандо Бібієна (1656—1743), копія гравера Доменіко Бонавера, «Фонтанний дворик, театральна декорація»

Гравер Пауль Трогер, «Портрет скульптора Г. Доннера» (1993—1741), Австрія

Пауль Декер (1677—1713), гравюра «Умовний князівський палац і сад бароко», 1711

Даніель Маро.«Гротеск з пейзажем»

Даніель Маро. «Металеві ворота»

Джованні Бенедетто Кастільоне. «Свято бога Пана»

Антоніс ван Дейк, «Лукас Ворстерман старший»

Антоніс ван Дейк, «Ян Снеллінк»

Барокові художники Італії (велична манера, академізм 17 століття)[ред.]

Аннібалє Каррачі. «Оплакування Христа», Відень.

Паоло Безенці. «Апостол Петро ». Галерея Уффіці

Аннібалє Каррачі. «Куди прямуєш, Господи? » , Національна галерея, Лондон.

П'єтро да Кортона. «Мучеництво Св. Лаврентія»

Даніеле Креспі. «Видіння св. Йосипа, земного батька Христа»

Барокові художники Італії (караваджизм)[ред.]

Танціо да Варалло. « Мадонна з немовлям, св. Франциском і донатором», бл. 1615 р.

Джованні Серодіне. «Прощання апостолів Петра і Павла перед мучеництвом», бл. 1626 р., Національна галерея старовинного мистецтва, Рим

Валантен де Булонь. «Увінчання Христа терновим вінцем», Мюнхен.

Хуан До. «Поклоніння волхвів»

Хуан До.«Блага вість пастухам »

Массімо Станціоне.«Відсіч голови Івана Хрестителя», Національний музей Прадо, Мадрид.

Хосе де Рібера. «Суд царя Соломона», Музей старовинного мистецтва, Рим.

Барокові художники Фландрії[ред.]

П. П. Рубенс. «Мучеництво апостола Андрія Першозваного», 1638 р.

Теодор Ромбоутс. «Приватний бенкет». 1634 р.

Ян Бокхорст. Триптих з Преображенням Христа. Наріжні стуки із символами чотирьох євангелістів. Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Каліфорнія.

Ян Фейт (1611—1661). «Дерев'яна цеберка і овочі».

П.П. Рубенс. «Храм Януса». Двері бога війни зачиняють алегорії миру і мистецтв.

П.П. Рубенс. «Маркіза Брігіда Спінола Доріа», 1606 р.

Франс Снейдерс. Спритна курка, Національна галерея, Осло.

П.П. Рубенс. «Томас Говард, граф Арундел», 1630 р., Музей Гарднер, Бостон.

Худ. Жерар Дюфе, «Христа беруть під варту», 1620 рік. Бостонський музей образотворчих мистецтв.

П.П. Рубенс. «Портрет невідомої пані в кріслі», 1630 р.

Див. також[ред.]

Джерела. Список рекомендованих джерел (recommended reading)[ред.]

Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
Наливайко Д. С. БАРОКО // Шаблон:ЕІУ
Нариси історії архітектури Української РСР. — К., 1957.
Українська радянська енциклопедія : у 12-ти т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Алпатов М. В. Всеобщая история искусства, т. 2. М.—Л., 1949.
Вельфлин Г. Ренессанс и бароко. Пер. с нем. — СПБ, 1913.
Вельфин Г. Ренессанс и барокко. Исследование сущности и становления стиля барокко в Италии. — СПб : Азбука-классика, 2004. — 287 с.
Виппер Б. Р. Архитектура русского бароко. — М. : Наука, 1978.
История русского искусства, т. 1. — М., 1957.
Программы по истории украинского искусства. Академия архитектуры УССР. — К., 1956.

2020-05-01 11:18:31 UTC

2020-05-01 11:18:49 UTC

2020-05-01 11:19:06 UTC

2020-05-01 11:19:51 UTC

Романський Стиль 8-Б Слобченко Микита

2020-05-06 14:16:42 UTC

Романське мистецтво також Романіка — стиль та однойменна епоха у мистецтві середньовічної Європи від дороманики до готики; охоплює живопис, скульптуру і архітектуру. Хронологічно у різних частинах Європи її генезис та панування відрізняється — у архітектурі воно стає помітним з 1000 року, а кінець та перехід до готики відбувся протягом XIII ст. (у Франції трохи раніше - вже у 1130 році).

На території сучасної України періодом розвитку романське мистецтва вважається початок ХІІ ст. — кінець ХІІІ ст.

Романіка вважається першою великою загальноєвропейською епохою у мистецтві після падіння Риму у 5-му ст. і, таким чином, кінця античності. У архітектурі типовими рисами романських будівель вважаються круглі арки, невеликі круглі аркові вікна, стовпи з блокоподібними капітелями та товсті стіни з підкреслено масивними кам'яними блоками; так що будівля нагадує фортецю. Плани поверхів і будівлі слідують простим геометричним формам.

Саме фахове поняття «романіка» (фр. l'art roman) у науковий та загальномовний обіг у 1820 ввели французькі історики, археологи та мистецтвознавці Шарль де Жервіль та Арсіс де Комон (Charles de Gerville, Arcisse de Caumont).

Готики 8-Б Слобченко Микита

2020-05-06 14:18:28 UTC

Го́тика (італ. gotico, від назви германського племені готів), готичний стиль — художній стиль, середньовічної культури країн Західної Європи (між серединами XII і XVI століть). Термін «Готика» запроваджений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським».

Готика зародилася в Північній частині Франції (Іль-де-Франс) у середині ХІІ ст. і досягла розквіту в першій половині ХІІІ ст. Первісна назва готичної архітектури — Opus Francigenum. Термін «готика» — пізнього походження, але саме він закріпився в літературі і мистецтвознавстві.

Готика розвивалася в країнах, де панувала католицька церква, і під її егідою феодально-церковні основи зберігалися в ідеології та культурі епохи Готики. Готичне мистецтво залишалося переважно культовим за призначенням і релігійним за тематикою: воно було співвіднесено з вічністю, з «вищими» ірраціональними силами.

З початку XIX ст., коли для мистецтва X — XII ст. був прийнятий термін романський стиль, були обмежені хронологічні рамки готики, у ній виділили ранню, зрілу (високу) і пізню фази. Від романського стилю готика успадкувала верховенство архітектури в системі мистецтв і традиційні типи споруд. Особливе місце в мистецтві готики займав собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (вітражів). Незрівнянний з людиною простір собору, вертикалізм його веж і склепінь, підпорядкування скульптури динамічним архітектурним ритмам, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.

Слобченко Микита

2020-05-06 14:22:01 UTC

Відро́дження, або Ренеса́нс (фр. Renaissance — «Відродження») — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності.
своїй основі Ренесанс має гуманістичний світогляд, звернення до культурної спадщини античності, її «відродження» (звідси і походження терміна). Його провісниками стали поет Данте, художник Джотто та інші. Але родоначальниками Відродження вважаються Франческо Петрарка (1304—1374), автор «Книги пісень» і Джованні Бокаччо (1313—1375), автор «Декамерону». В малярстві першою була Флорентійська школа на чолі з Філліппо Брунеллескі (1377—1446), Донателло (1386—1466), Мазаччо (1401—бл.1428). Це період так званого «Раннього Відродження». Отже, перша в історії людства антифеодальна культура виникла в італійських містах-державах, які першими стали на капіталістичний шлях розвитку економіки й вибороли політичну незалежність в аристократії та князів церкви. Останні ж перейшли на позиції підтримки нової ідеологічної течії. Вони або породжували компромісні форми між ренесансним світоглядом і католицизмом, або обмежували розповсюдження гуманізму. Навіть в Італії (Флоренція, Венеція, Ріміні, Падуя, частково Рим) відомі ренесансні центри існували в тісному оточенні феодальних князівств і феодальних державних утворень на Європейському континенті.

СЛо

2020-05-06 14:23:05 UTC

Слобченко Микита

2020-05-06 14:23:13 UTC

Батьківщиною бароко вважається Італія та її такі визначні мистецькі центри, як Рим, Мантуя, меншою мірою — Венеція і Флоренція, де зберігаються перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі^[1].

Слобченко Микита

2020-05-06 14:24:03 UTC

Бароко в Україні найбільше представлено в церковній архітектурі, значно менше у гравюрі, живописі і літературі. На сюжети стінописів впливала гравюра (західноєвропейська, в тому числі і доби маньєризму), а не навпаки. Архітектура відігравала домінуючу роль і залишила найбільшу кількість характерних зразків стилю в різних регіонах України. Дещо менше було зразків в скульптурі, тісно пов'язаній з храмовим будівництвом і різьбленням вівтарів. Яскравим зразком скульптури бароко була творчість Пінзеля та представників Львівської школи скульптури.

На Лівобережній Україні своє почесне місце посіла не скульптура, а різьблені вівтарі (бароковий вівтар Софії Київської, вівтар в церкві міста Глухів тощо).

Слобченко Микита

2020-05-06 14:24:53 UTC

Рококо́ — галантний, реверсований стиль щодо бароко, що в другій половині XVIII століття дійшов (з Франції і Австрії) до України — до Києва, Львова у 1760 — 1770-тих pp. Творчим рушієм доби рококо у всіх ділянках культури було еспрі («esprit») на противагу чуттєвості («sensibilité») чи рації («raison») класицизму.

Майже головним словом доби рококо було слово «примха» (каприз). У мистецтві визначається легкими, нервовими, ніжними та химерними формами («грайливе» рококо). Він виявився насамперед у розплануванні і декорації інтер'єру (палаців, церков, костьолів). В добу рококо скульптура (переважно поліхромна) стала істотною частиною архітектурної композиції, а орнамент (зокрема у різьбі) набрав форм мушлі («rocaille»). У добу рококо широко розвинулося мистецьке ремесло — ткацтво, ювелірство, порцеляна, меблі, гобелени.

Слобченко Микита

2020-05-06 14:25:23 UTC

Класици́зм (англ. classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в культурі XVI ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.). Певною мірою притаманний мистецтву усіх країн Європи, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті XIX ст. Для класицизму важливим був принцип свободи вибору — необмеженість власного, суб'єктивного трактування історичних форм^[1]

Слобченко Микита

2020-05-06 14:26:20 UTC

Романтизм (фр. romans) — ідейний рух у літературі й мистецтві, що виникає к наприкінці 18 століття у Німеччині, Великій Британії й Франції, поширився на початку 19 століття в Російській імперії, Польщі й Австрії, а з середини 19 століття охопив інші країни Європи, а також Північної та Південної Америки.
Філософський напрям романтизму, сформувавшись майже одночасно в Англії і Німеччині в другій половині 80-х років XVIII ст., постав як реакція на обмеженість класицизму і раціоналістичності Просвітництва, став "реакцією чуття проти надто механічних соціальних теорій і надто тісної регламентації. Найбільшого розвитку він набув у Німеччині, де його засновниками були А. Шлегель та Ф. Шлегель, Л. Тік, Ф. Гарденберг (Новаліс), до яких приєдналися Ф.-В.-Й. Шеллінг, Ф.-Д.-Е. Шлаєрмахер, Й.-Г. Гаман, Г. Гейне, Й.-В. Гете, Й.-Г. Гердер, Г.-Е. Лессінг, Й.-Ф. Шиллер, Ф. Г. Якобі, котрі утверджували культ почуттів і творчого екстазу, любові, містичний культ природи, релігійність переживань та ідеалізацію минулого, а також ідею розвитку єдності світу, пантеїстичного світосприйняття з його обожненням природи, історичного підходу до природи, культури і суспільного розвитку як історії людства, розуміння суспільства як органічної цілісності, відповідальності людини перед людством.

Слобченко Микита

2020-05-06 14:27:39 UTC

Слобченко Микита

2020-05-06 14:28:51 UTC

https://www.youtube.com/watch?v=VCGpuMYGdCo

2020-05-25 10:15:33 UTC

Античного стилю

е

2020-09-05 16:00:49 UTC

2020-11-09 14:10:35 UTC

2020-11-09 14:10:53 UTC

Салам алейкум! Рубль будет??!?!?

добрий день

2020-11-16 12:38:44 UTC

хто ви такі
а

як вас звати
а

Рома́нський стиль (від лат. romanus — римський) — художній стиль в архітектурі, що панував у Європі (переважно західній) в X—XII ст. (у деяких місцях — і в XIII ст.), один із найважливіших етапів розвитку середньовічної архітектури. Термін «романський стиль» увів на поч. XIX ст. Арсісс де Комон, який встановив зв'язок архітектури XI—XII ст. із давньоримською.

2020-12-03 22:51:40 UTC

А вот и постирония

2020-12-07 16:17:38 UTC

Переведено с английского языка.-Романская архитектура - архитектурный стиль средневековой Европы, характеризующийся полукруглыми арками. Нет единого мнения относительно даты начала романского стиля, с предложениями, начиная с 6-го по 11-й век, причем эта более поздняя дата является наиболее распространенной.

2020-12-17 15:51:45 UTC

Го́тика — период в развитии средневекового искусства на территории Западной, Центральной и отчасти Северной и Восточной Европы с XI — XII по XV—XVI века. Готика пришла на смену романскому стилю, постепенно вытесняя его

2020-12-17 15:53:19 UTC

Под термином «Ренессанс» обычно понимают период, начавшийся в XIV и завершившийся примерно в XVII столетии, — что-то вроде моста между европейской культурой Средневековья и Нового времени. Хотя термин сегодня воспринимается как нечто само собой разумеющееся, самоназванием эпохи он не был. Историк и художник Джорджо Вазари в «Жизнеописаниях наиболее знаменитых живописцев, ваятелей и зодчих» (1550) термином rinascita (дословно «возрождение») противопоставлял новое искусство, идущее от Джотто к Брунеллески, Альберти, Леонардо, Рафаэлю, Микеланджело и прочим мастерам, «варварскому» готическому стилю. При этом он имел в виду художественный прорыв, а отнюдь не возвращение к античным истокам. Зато Франческо Петрарка, которого традиционно считают первым ренессансным литератором, призывал прежде всего воскресить античный канон, а главное — классическую латынь, очистить язык от наслоений варварских Средних веков. Несложно увидеть, что два этих автора под «ренессансом» имели в виду принципиально разные вещи

2020-12-17 15:54:13 UTC

Баро́ко (очівісно з порт. pérola barroca – перла неправильной формы) є умелецько-културный напрям, якый пановав в Европі міджі роками 1600 і 1750. Выник в Італії тай пошырив ся по цїлій Европі і в єй колоніях. Словом бароко ся пак означує і тота епоха.

2020-12-17 15:55:01 UTC

Украї́нське баро́ко або Коза́цьке баро́ко — мистецький стиль, що був поширений на українських землях Війська Запорозького у XVII–XVIII століттях. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко.

2020-12-17 15:55:34 UTC

Рококо́ (в переводе с французского «рокайль» — «декоративная ракушка») — стиль, который появился в начале XVIII века во Франции. Он стал своеобразным продолжением стиля барокко и развивался вплоть до 60-х годов. Сам термин вошёл в употребление в середине XIX века.

2020-12-17 15:55:58 UTC

Классици́зм — художественный стиль и эстетическое направление в европейской культуре XVII—XIX вв. В основе классицизма лежат идеи античности, нашедшие яркое выражение в философии Декарта

2020-12-17 15:56:25 UTC

Романти́зм — идейное и художественное направление в европейской и американской культуре конца XVIII века — первой половины XIX века, характеризуется утверждением самоценности духовно-творческой жизни личности, изображением сильных страстей и характеров, одухотворённой и целительной природы.

2020-12-17 15:56:52 UTC

Реали́зм — направление в литературе и искусстве, ставящее целью правдивое воспроизведение действительности в её типичных чертах. Господство реализма следовало за эпохой романтизма и предшествовало символизму.

2020-12-17 15:57:14 UTC

Рома́нський стиль (від лат. romanus — римський) — художній стиль в архітектурі, що панував у Європі (переважно західній) в X—XII ст. (у деяких місцях — і в XIII ст.), один із найважливіших етапів розвитку середньовічної архітектури.

2020-12-17 19:13:14 UTC

Го́тика — период в развитии средневекового искусства на территории Западной, Центральной и отчасти Северной и Восточной Европы с XI — XII по XV—XVI века. Готика пришла на смену романскому стилю, постепенно вытесняя его.

2020-12-17 19:13:52 UTC

Возрожде́ние, или Ренесса́нс — имеющая мировое значение эпоха в истории культуры Европы, пришедшая на смену Средним векам и предшествующая Просвещению и Новому времени. Приходится — в Италии — на начало XIV века — последнюю четверть XVI века и в некоторых случаях — первые десятилетия XVII века

2020-12-17 19:14:28 UTC

опять позеры делают вид, что шарят за искусство, и не смешно шутят про Тему петушка)

2020-12-23 17:09:22 UTC

Живопись эпохи БАРОКО

evgenianizovceva66 — 2021-01-15 08:51:34 UTC

Першегуба Игорь

2021-01-20 15:58:42 UTC

Бондар Олександра

2021-01-20 16:33:41 UTC

Засновником бароко в Італії вважають Мікеланджело Буонарроті (1475—1564). Саме він підсилив архітектуру велетенським ордером, широко використовував карнизи, подвоєння пілястр та колон, тісняву архітектурних елементів та надлюдський розмір. Скульптурні та архітектурні твори генія й досі справляють враження скорботи, напруги, нервовості, хоча зберігають чітку побудову, симетрію і потойбічну, майже неможливу красу.

Бароковий стиль домінував у європейському мистецтві в 17 столітті. В деяких країнах він також захопив кінець 16 і середину 18 століть (Італія, Польща, Австрія, Україна, Латинська Америка). Представниками цього стилю є Пітер Пауль Рубенс, Антон ван Дейк (Фландрія), в живописі: Кортона, Караваджо, в архітектурі Лоренцо Берніні (Італія), Бартоломей Растреллі (Росія), в літературі: Педро Кальдерон (Іспанія), Агріпа д'Обіньє (Франція), Михайло Ломоносов (Росія), в музиці період бароко тривав з 1600 до 1750 рр., представниками якого є Клаудіо Монтеверді, Антоніо Вівальді, Йоганн Себастьян Бах, Ґеорґ Фридерик Гендель.
Коли з’ясувалося, що ідучи напрямками, якими йшло мистецтво Відродження, уже не можна було досягти нових результатів, живопис бароко виступив на інший шлях.

Каяття Марії Магдалини, Тіціан

XVI століття було епохою вічного спокою. Однак тепер люди потребували пристрасті та бурхливого пафосу. Тому на картинах зовсім не зустрічаються спокійні лиця. Водночас зображення мучеників давали можливість передавати усі можливі відтінки страждань. Інші ж теми обиралися лише для того, щоб мати привід для відтворення гримаси бурних веселощів, лиць що сміються та кричущих ротів.

Пристрасним лицям відповідали схвильовані рухи тіл. Живопис бароко вибирав певні теми заради можливості зображати дику несамовитість. Тому особливо популярними були сцени війни та викрадення.

Що стосується форми, то пізній Ренесанс визнавав лише загальні ідеалізовані форми. Все індивідуальне вважалось вульгарним, тому портретний живопис став другорядним жанром. А от у XVII столітті не лише виступає ціла фаланга першокласних портретистів (Веласкес, Галс, Рембрандт), але й релігійний живопис знову стає портретним. Сміливий натуралізм витісняє красу. Прообразами святих обирають бідних старих з різкими рисами та втомленими обличчями.

Художники XVI століття обходили все гидке. Натомість бароко з любов'ю зображає проказу, сліпоту та божевільність. Окрім цього, мистецтво Ренесансу витіснило деталі заради монументальності. Однак тепер захоплення деталями було дуже сильне.

Що стосується ліній, то кватроченто любило усе вугласте, а чінквеченто все округле. Характерна риса живопису бароко полягає у тому, що вона намагалась обривати і руйнувати правильні лінії.

Живопис бароко знаменує перемогу барвистості над пластикою. Не лише у скульптуру вводяться принципи живопису (Берніні), але й сам живопис звільняється від гіпнозу пластичного ідеалу і виступає на свій власний шлях.

Світло грає велику роль у живописі бароко. Воно стало фактором, що розбиває форму та визначає композицію. Спочатку перевага надавалась різкому контрасту між темним та світлим. Темний - фон. Цим пояснюється чому фігури в картинах епохи бароко дуже рідко бувають з непокритою головою. Крізь темряву подекуди виблискують різкі світлові плями. Художники тієї епохи часто використовували штучне освітлення. Це не виблискуюче світло, а світло маслянисте, плоско падаюче.

У XVII столітті разом з тим відкрилася властива фарбам здатність викликати настрій. Око вже не бачить ніяких ліній, а лише маси, що розпливаються, не бачить рівномірну метрику побудови, а лише живописну композицію, яка зв’язується лише зі світлом і вибудовується в залежності від світла і тіні, від світлих та темних мас.

Куліш Даніл

2021-01-22 14:48:19 UTC

2021-01-22 14:49:43 UTC

Бароко стиль у європейському мистецтві живописі, скульптурі, музиці, літературі) початку XVI століття — кінця XVIII століття. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом, за ним іде Класицизм. За естетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи. Якщо ренесанс мав незначне поширення у країнах за межами Західної Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення європейської цивілізації на інші континенти. Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет, ушляхетнення способу життя й зовнішнього вигляду людини. Ці постулати знайшли своє відображення в мистецтві. Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо треба відзначити прагнення до синтезу мистецтв — взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва. Архітектура бароко вирізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, злиттям об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор. Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними. Характерні деталі бароко — теламон атлант, каріатида й маскарон Батьківщиною бароко вважається Італія та її такі визначні мистецькі центри, як Рим, Мантуя, меншою мірою — Венеція і Флоренція, де зберігаються перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі. Культура та література бароко позначена прагненням вразити читача пишним оздобленням твору, відтворенням постійного руху, пишності, вихору часу, алегоризмом, різкими контрастами, тенденцією життєствердного сприйняття дійсності, вираженням просвітницької тематики. Засновником бароко в Італії вважають Мікеланджело Буонарроті (1475—1564). Саме він підсилив архітектуру велетенським ордером, широко використовував карнизи, подвоєння пілястр та колон, тісняву архітектурних елементів та надлюдський розмір. Скульптурні та архітектурні твори генія й досі справляють враження скорботи, напруги, нервовості, хоча зберігають чітку побудову, симетрію і потойбічну, майже неможливу красу. Характерною є пишнота, парадність, яскравість кольорів, контрастність, екстравагантність орнаменту, асиметрія конструкцій. У бароковій архітектурі панують сильні контрасти об'ємів, перебільшена пластика фасадів, ефекти світлотіні та кольору. Живопис і скульптура відзначаються декоративно-театральними композиціями, тонкою розробкою колориту й ефектів освітлення, ускладненою пластикою, парадністю. У музиці — поява опери, розвиток вільного поліфонічного стилю (зокрема у творчості Йоганна Себастьяна Баха). Бароковий стиль домінував у європейському мистецтві в 17 столітті. В деяких країнах він також захопив кінець 16 і середину 18 століть (Італія, Польща, Австрія, Україна, Латинська Америка). Представниками цього стилю є Пітер Пауль Рубенс, Антон ван Дейк (Фландрія), в живописі: Кортона, Караваджо, в архітектурі Лоренцо Берніні (Італія), Бартоломей Растреллі (Росія), в літературі: Педро Кальдерон (Іспанія), Агріпа д'Обіньє (Франція), Михайло Ломоносов (Росія), в музиці період бароко тривав з 1600 до 1750 рр., представниками якого є Клаудіо Монтеверді, Антоніо Вівальді, Йоганн Себастьян Бах, Ґеорґ Фридерик Гендель. Коли з’ясувалося, що ідучи напрямками, якими йшло мистецтво Відродження, уже не можна було досягти нових результатів, живопис бароко виступив на інший шлях. Каяття Марії Магдалини, Тіціан XVI століття було епохою вічного спокою. Однак тепер люди потребували пристрасті та бурхливого пафосу. Тому на картинах зовсім не зустрічаються спокійні лиця. Водночас зображення мучеників давали можливість передавати усі можливі відтінки страждань. Інші ж теми обиралися лише для того, щоб мати привід для відтворення гримаси бурних веселощів, лиць що сміються та кричущих ротів. Пристрасним лицям відповідали схвильовані рухи тіл. Живопис бароко вибирав певні теми заради можливості зображати дику несамовитість. Тому особливо популярними були сцени війни та викрадення. Що стосується форми, то пізній Ренесанс визнавав лише загальні ідеалізовані форми. Все індивідуальне вважалось вульгарним, тому портретний живопис став другорядним жанром. А от у XVII столітті не лише виступає ціла фаланга першокласних портретистів (Веласкес, Галс, Рембрандт), але й релігійний живопис знову стає портретним. Сміливий натуралізм витісняє красу. Прообразами святих обирають бідних старих з різкими рисами та втомленими обличчями. Художники XVI століття обходили все гидке. Натомість бароко з любов'ю зображає проказу, сліпоту та божевільність. Окрім цього, мистецтво Ренесансу витіснило деталі заради монументальності. Однак тепер захоплення деталями було дуже сильне. Що стосується ліній, то кватроченто любило усе вугласте, а чінквеченто все округле. Характерна риса живопису бароко полягає у тому, що вона намагалась обривати і руйнувати правильні лінії. Живопис бароко знаменує перемогу барвистості над пластикою. Не лише у скульптуру вводяться принципи живопису (Берніні), але й сам живопис звільняється від гіпнозу пластичного ідеалу і виступає на свій власний шлях. Світло грає велику роль у живописі бароко. Воно стало фактором, що розбиває форму та визначає композицію. Спочатку перевага надавалась різкому контрасту між темним та світлим. Темний - фон. Цим пояснюється чому фігури в картинах епохи бароко дуже рідко бувають з непокритою головою. Крізь темряву подекуди виблискують різкі світлові плями. Художники тієї епохи часто використовували штучне освітлення. Це не виблискуюче світло, а світло маслянисте, плоско падаюче. У XVII столітті разом з тим відкрилася властива фарбам здатність викликати настрій. Око вже не бачить ніяких ліній, а лише маси, що розпливаються, не бачить рівномірну метрику побудови, а лише живописну композицію, яка зв’язується лише зі світлом і вибудовується в залежності від світла і тіні, від світлих та темних мас.

Бароко

bandyra6 — 2021-01-25 11:54:35 UTC

bandyra6 — 2021-01-25 11:56:17 UTC

2021-01-26 08:05:36 UTC

Бароко
Бароко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque - перлина неправильної форми) - стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі початку XVI століття - кінця XVIII століття. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом,
за ним іде Класицизм. За естетичним визначенням, бароко - стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи. Якщо ренесанс мав незначне поширення у країнах за межами Західної Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення европейської цивілізації на інші континенти.
Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет, ушляхетнення способу життя й зовнішнього вигляду людини. Ці постулати знайшли своє відображення в мистецтві. Основні риси стилю бароко - парадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо треба відзначити прагнення до синтезу мистецтв - взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва. Архітектура бароко вирізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, злиттям об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор.
Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними. Характерні деталі бароко - теламон (атлант), каріатида й макарон.
Батьківщиною бароко вважається Італія та її такі визначні мистецькі центри, як Рим, Мантуя, меншою мірою - Венеція і Флоренція, де зберігається перші зразки бароко в архітектурі,
скульптурі, живописі.

Саня белка

2021-01-29 10:00:05 UTC

2021-01-29 10:02:44 UTC

Ndbdbc

2021-01-29 10:02:54 UTC

Kdmcjc

Минько Анна

2021-02-03 09:10:19 UTC

«Нічна варта» (нід. Nachtwacht) — назва, під якою традиційно відома картина Рембрандта «Виступ стрілецької роти капітана Франса Баннінга Кока і лейтенанта Віллема ван Рейтенбюрга», написана 1642 року.

Живопис Єпохи Бароко

2021-02-04 20:10:47 UTC

Живопис бароко — живопис періоду кінця 16 — 1-ї половини 18 століть, переважно в західноєвропейських країнах.

Бароко як стиль, мав різний термін існування в різних країнах. Так, в Англії і Російській імперії він проіснував близько 60 років. Компромісні форми бароко мало у Франції, де офіційно підтриманий класицизм співіснував як з пізнім бароко, так і новонародженим рококо. Найдовше бароко в живопису утримало свої позиції в мистецтві Італії — (приблизно 250 років). І саме італійські майстри рознесли зразки барокового живопису по Європі від Іспанії і Британіїдо Росії і України (Мартин Альтомонте, Єжи Семигиновский тощо).

В деяких країнах мистецтво бароко найкраще відбилося не в живопису, а в архітектурі- це (Британія , Україна). Тому збереження пам'яток архітектури бароко в Україні повинно стати державним обов'язком.Дослідники вважають, що чисті форми бароко існували у Франції лише в добу короля Луї 13-го, офіційного батька короля — сонце. Невелика кількість барокових художників-французів змусила королівський двір звертатись с замовами дофламандців Рубенса і Ван Дейка. Повернення з Риму в Париж Симона Вуепідсилило позиції бароко в живопису Франції. Особливо повно бароко панувало в офіційних портретах і релігійних картинах.

2021-02-06 18:24:55 UTC

2021-02-07 06:54:20 UTC

Близнюк Едуард
https://youtu.be/6nY4fRY7omo

УКРАЇНСЬКЕ БАРОКО

2021-02-11 15:58:43 UTC

Бароко в Україні найбільше представлено в церковній архітектурі, значно менше у гравюрі, живописі і літературі. На сюжети стінописів впливала гравюра (західноєвропейська, в тому числі і доби маньєризму), а не навпаки. Архітектура відігравала домінуючу роль і залишила найбільшу кількість характерних зразків стилю в різних регіонах України. Дещо менше було зразків в скульптурі, тісно пов'язаній з храмовим будівництвом і різьбленням вівтарів. Яскравим зразком скульптури бароко була творчість Пінзеля та представників Львівської школи скульптури.

Бердичів, Монастир Кармелітів Босих
На Лівобережній Україні своє почесне місце посіла не скульптура, а різьблені вівтарі (бароковий вівтар Софії Київської, вівтар в церкві міста Глухів тощо).

Архітектурні споруди в стилі Українського бароко м.Гайворон Кіровоградської обл Храм Зачаття Іоанна Предтечі

zcejsler — 2021-02-11 16:26:24 UTC

Українське барокко рідного краю

2021-02-12 07:45:40 UTC

Яскравою, хоча і своєрідною була українська барокова культура, час розквіту якої припав на кінець XVI — першу половину XVIII ст. Як і європейське, українське бароко характеризувалося поєднанням світських мотивів і релігійних образів, тяжіло до контрастів і гіпербол, складних метафор, алегоризму і метафоричності, прагнуло вразити уяву глядача, читача, слухача, вдаючись до пишних барвистих форм. Водночас у ньому проглядається світоглядний песимізм і метафізична тривога. Сум за втраченою ренесансною ілюзією гармонії та внутрішньої досконалості — основа трагічного гуманізму культури європейського бароко. В Україні ця внутрішня двоїстість барокового світовідчуття пов'язана також з історичними чинниками — Визвольг пою війною 1648—1654 рр. за незалежність, пафосом цієї війни та перемоги.

Українське бароко XVII ст. часто називають "козацьким", оскільки в культурі потужно виявилися козацький дух, козацький характер, козацькі смаки. Крім того, чимало шедеврів архітектури і живопису були створені на замовлення козацької старшини. Героями літературних і живописних творів ставали вже не ченці, а політичні і культурні діячі —- гетьмани, козацькі вожді, братчики, герої походів, меценати. Козацькими в той час були такі жанри мистецтва, як історичні пісні і думи, козацькі літописи (Самовидця, гадяцького сотника Г. Граб'янки, кількатомний літопис учасника походів запорожців С. Величка), плачі й панегірики (яких лише чеснот не приписували своїм героям поети-панегіристи С. Яворський, II. Орлик, І. Орловський і Ф. Прокопович), лицарська поезія, козацький портрету козацький собор, козацький гопак. Велику роль у культурі того часу відіграла пісня, яка, за словами Гоголя, "для Малоросії все: і поезія, й історія, й батьківська могила. Вірний побут, стихії характеру, всі вигини і відтінки почуттів, хвилювань, страждань.., дух минувшини".

Провідним жанром у музиці став хоровий, так званий партесний (хоральний) концерт. Творцями барокової церковної музики були А. Ведель, М. Березовський, М. Ділецький, Д. Бортнянський — композитори, слава яких вийшла за межі Батьківщини. З їхніми іменами пов'язаний розвиток симфонічної музики — концертів, кантат, ораторій. Твори Д. Бортнянського виковувалися в різних країнах, про нього говорили як про найвідомішого на той час у Росії. Сам же Бортнянський називав Моцартом духовної музики свого співвітчизника Веделя.

Стиль бароко в Європі був переважно дворянським, а в Україні він мав демократичну орієнтацію, що виявилася у властивих українському бароко любові до прикрас, декоративності, потягу до святковості, поетичності В усіх сферах життя. Це відобразилося на оформленні української книжки XVII—XVIII ст., декоративна пишність якої не має аналогів ні в Європі, ні е Росії. Кожна сторінка лаврського стародруку є ніби вишуканим мереживом з друкарського шрифту, орнаменту і гравюр. Наприклад, титул київського "Псалтиря" 1728 р., виконаного А. Козачковським, і титул почаївського "Служебника" 1744 р., зробленого Ф. Гочемським. Осередком граверства став Київ, де працювали видатні гравери Л. Тарасевич, І. Щирський, І. Мигура, І. Стрельбицький.

Український живопис епохи бароко поки що недостатньо вивчений, про його професійних творців відомо небагато, зазначимо лише деякі імена: один із перших майстрів нового стилю у Львові М. Петрахнович, представники львівської школи — І. Руткович та Й. Кодзелевич. Вони розписували церковні іконостаси. У східній Україні окреме місце належить іконостасу Спасо-Преображенської церкви у Великих Сорочинцях Полтавської області: в ньому більше сотні ікон, а розписи вражають експресією руху, енергійними ракурсами, внутрішньою напруженістю. Різьблені пишні іконостаси на декілька поверхів — Софійського і Миколаївського монастирів — теж перлини образотворчого мистецтва. Це був також період розвитку репрезентативного портрета ("парсуни") різних типів: шляхетського (магнатського), ктиторсько-епітафіального (посмертне зображення козацької старшини), портрета церковних ієрархів, міщанського. Останній зображає представників різних верств населення і є ближчим до голландської школи.

У бароковій архітектурі втілено найвищі мистецькі досягнення доби. Згадаємо передусім дерев'яні церкви, представлені різними школами — волинською, галицькою, буковинською, закарпатською, придніпровською та ін. Пам'ятками козацького бароко стали кам'яні церкви — архітекторів вабили декоративні можливості стилю, єдність споруди з довкіллям. Саме про хрещаті п'ятибанні храми Києва, Чернігова, Ніжина, Ізюма, Новгорода-Сіверського можна сказати так: "Зречення зрозумілого... Потреба в тому, що викликає захоплення... Об'єкт ніби зникає з поля зору глядача...". Так передавалося враження і від барокового твору в Європі. Бароко — це стиль архітектурних ансамблів. Його переваги у Придніпров'ї та східних областях України потужно виявилися саме в унікальних архітектурно-ландшафтних ансамблях. Але були створені і нові ансамблі, центрами яких стали відновлені у ХVII ст. на кошти козацької старшини давньоруські святині: Софійський собор, Михайлівський Золотоверхий монастир, Кирилівська церква — у Києві, Спаський собор і собор Єлецького монастиря — у Чернігові й особливо Успенський собор, що здавна був найпопулярнішою будовою на Русі. Всі вони вбралися у "бароковий одяг".

Прояв стилю РОКОКО в українському мистецтві

zcejsler — 2021-02-18 19:05:53 UTC

Натюрморт з атрибутами мистецтва у стилі "малих голландців"

zcejsler — 2021-02-18 19:30:29 UTC

Лєра Толканець

2021-02-23 11:14:01 UTC

Мистецтво – це одна з невід’ємних частин людського життя.

У творах мистецтва вся мудрість і досвід людства за тисячоліття свого існування.

В них можна знайти відповіді на будь-які життєві питання.

Твір мистецтва – музика, яку створював композитор Йоганн Себастьян Бах є надзвичайними і дуже захоплюють мене, улюбленим є твір для органа «Токката і фуга ре мінор». Особливістю цього малого поліфонічного циклу є безперервність розвитку музичного матеріалу (без перерви між токатою і фугою). Токката і фуга ре мінор Баха - одне з найпотужніших творів для органу з коли-небудь створених і незаперечний шедевр світового мистецтва. Прослухайте цей шедевр і ви зрозумієте значність цього твору.

абоба

2021-03-04 18:23:50 UTC

Романський стиль

2021-03-15 16:35:03 UTC

Термін «романський стиль» почав застосовуватись лише в 20-х роках XIX ст. Він походить від «романізації» (насадження латинської мови), проведеної римлянами на колоніальних територіях південної, південно-західної та центральної Європи (3 ст. до н. е. — 2 ст. н. е.), яке призвело до появи т. зв. «романських мов».

Готика

2021-03-15 16:38:47 UTC

ГОТИКА 1, и, жін. Художній стиль європейського пізнього середньовіччя, який найяскравіше виявився в архітектурі і характеризувався легкими гострокінцевими будівлями, стрімко спрямованими вгору, та численним оздобленням скульптурами, склом і витонченим різьбленням з каменю. Минув, як сон, блаженний час і готики й барокко. Іде чугунний [чавунний] ренесанс, байдуже мружить око (Павло Тичина, I, 1957, 69);

Ренесанс

2021-03-15 16:40:27 UTC

1. Період ідеологічного й культурного розквіту в ряді країн Європи, що внаслідок зародження капіталізму змінив середньовіччя у XIV-XVI ст.; Відродження. — Се [розлучення з чоловіком] ціла історія, чисто як із італійської новели з часів Ренесансу (Іван Франко, VIII, 1952, 106);
// перен. Взагалі розквіт, піднесення чого-небудь, що було в стані занепаду. Своєрідний ренесанс переживає на Україні пришелець з минулих століть — орган. — «Срібна» музика, що звучала на повний голос у XVI—XVIII століттях, знову повертається до слухачів у своїй чудовій красі (Наука і культура.., 1971, 300); Ренесанс всієї радянської і, зокрема, нашої української літератури розпочався в жовтні сімнадцятого року й продовжується ось уже більше п'ятдесяти років (Літературна Україна, 25.V 1971, 4).

Бароко

2021-03-15 16:42:51 UTC

Стиль у європейському мистецтві, що розвивався з кінця XVI до середини XVIII ст., якому притаманні декоративна пишність, чіткі витіюваті форми, величність та динамізм.
Одним із перших здійснив спробу оцінити художні переваги та новизну стилю наприкінці ХІХ ст. німецький вчений Г. Вьольфлін. Він назвав бароко «могутнім стилем», що прийшов на зміну Ренесансу (Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку, 2010, 16);
І слабкими будуть мої аргументи про Пилипа Орлика й козацьке бароко. Або про Веделя і заквітчаний барвінком меч (Юрій Андрухович, Московіада, 2000).

Рококо

2021-03-15 16:44:34 UTC

Стиль у мистецтві 18 ст., якому притаманні витіюватість, грайливість та висока декоративність (зокрема, у образотворчому мистецтві та архітектурі — рясне оздоблення завитками, листям та характерними мушлеподібними формами).
У компаративних розвідках.. переконливо продемонстровано наявність у різних національних модифікаціях рококо таких спільних рис, як потяг до найрізноманітніших проявів ігрового начала, апологетика гедонізму й еротики, вишуканість форми та гіпертрофована декоративність, домінування приватної інтимності, камерності, мініатюризації (Держава та регіони. Серія: Гуманітарні Науки, 2011, № 1);

2021-03-18 12:46:55 UTC

Музика епохи класицизму або музика класицизму — академічна музика XVII—XVIII століття. ... Естетика класицизму була заснована на переконанні розумності та гармонічності світоустрою, що проявилося в увазі до збалансованості частин твору, ретельної обробці деталей, розробці основних канонів музичної форми.Музичні інструменти епохи класицизму Редагувати

Струнний квартет. Зліва направо: скрипка 1, скрипка 2, віолончель, альт
Струнні Редагувати
Скрипка
Альт
Віолончель
Контрабас
Дерев'яні духові інструменти Редагувати
Бассет кларнет
Бассетгорн
Кларнет д’амур
Кларнет
Шалюмо
Клавішні Редагувати
Клавікорд
Молоточкове фортепіано
Клавесин
Піаніно
Мідні духові інструменти Редагувати
Офіклейд
ВалторнаМузичні інструменти епохи класицизму Редагувати

Струнний квартет. Зліва направо: скрипка 1, скрипка 2, віолончель, альт
Струнні Редагувати
Скрипка
Альт
Віолончель
Контрабас
Дерев'яні духові інструменти Редагувати
Бассет кларнет
Бассетгорн
Кларнет д’амур
Кларнет
Шалюмо
Клавішні Редагувати
Клавікорд
Молоточкове фортепіано
Клавесин
Піаніно

butenkoanna52 — 2021-03-18 12:48:58 UTC

Музика епохи класицизму або музика класицизму — академічна музика XVII—XVIII століття. ... Естетика класицизму була заснована на переконанні розумності та гармонічності світоустрою, що проявилося в увазі до збалансованості частин твору, ретельної обробці деталей, розробці основних канонів музичної форми.Музичні інструменти епохи класицизму Редагувати

Струнний квартет. Зліва направо: скрипка 1, скрипка 2, віолончель, альт
Струнні Редагувати
Скрипка
Альт
Віолончель
Контрабас
Дерев'яні духові інструменти Редагувати
Бассет кларнет
Бассетгорн
Кларнет д’амур
Кларнет
Шалюмо
Клавішні Редагувати
Клавікорд
Молоточкове фортепіано
Клавесин
Піаніно
Мідні духові інструменти Редагувати
Офіклейд
Валторна

Музика Класицизму

InnaPetrenko — 2021-03-18 18:44:36 UTC

Музика епохи класицизму або музика класицизму — академічна музика XVII—XVIII століття.

У середині 18-го століття Європа почала рухатися в сторону нового стилю в архітектурі, літературі, мистецтві — класицизму. Цей стиль прагнув наслідувати ідеали античності, головним чином Класичної Греції.^[1]

Класицизм, як художній напрямок, був створений у Франції в першій половині XVII століття. Інтерес, який виник ще в епоху Відродження, до античної культури, спричинив наслідування в усіх видах мистецтва античним зразкам, у Франції перетворився на нормальну естетику, що основана на "Поетиці" Аристотеля та додав до неї жорстокі вимоги.

Естетика класицизму була заснована на переконанні розумності та гармонічності світоустрою, що проявилося в увазі до збалансованості частин твору, ретельної обробці деталей, розробці основних канонів музичної форми. Саме в цей період остаточно сформувалася сонатна форма, заснована на розробці і протиставленні двох контрастних тем, визначився класичний склад частин сонати, з симфонії.

Музика Класицизму

zcejsler — 2021-03-18 22:47:25 UTC

Розвиток нової музичної культури в середині XVIII століття породило виникнення безлічі приватних салонів, музичних товариств і оркестрів, проведення відкритих концертів і оперних вистав.
Столицею музичного світу в ті часи була Відень. Йозеф Гайдн, Вольфганг Амадей Моцарт і Людвіг ван Бетховен - три великих імені, які увійшли в історію, як віденські класики.
Музична культура класицизму, як і література, а також образотворче мистецтво, оспівує вчинки людини, його емоції і почуття, над якими панує розум.
Кожен з віденських класиків мав яскравою, неповторною індивідуальністю.
Гайдн і Бетховен більш тяжіли до інструментальній музиці - до сонатам, концертам і симфоній. Моцарт був універсальний у всьому - він з легкістю творив в будь-якому жанрі. Він зробив величезний вплив на розвиток опери, створюючи і вдосконалюючи різні її типи - від опери буф до музичної драми.
У плані переваг композиторами тих чи інших подібних сфер для Гайдна більш характерні об'єктивні народно-жанрові замальовки, пастораль, галантність, Бетховену близька героїка і драматизм, а також філософічність, ну і, звичайно, природа, в невеликому ступені і витончена лірика. Моцарт охопив, мабуть, всі існуючі образні сфери.
Жанри музичного класицизму:
1.Сонатна форма-класична сонатна форма заснована на протиставленні 2-х тем;
2.Сонатно-симфонічний цикл;
3.Концерт-цей твір для оркестру і соло інструменту;
4.Струнний квартет-склад струнного квартету зазвичай включає дві скрипки, альт і віолончель.

2021-03-21 19:56:52 UTC

пам’ятаєте ви, що означають поняття «композитори-класики» й «класична музика»?

музичній культурі Європи наприкінці XVIII — на початку XIX ст. відбулися кардинальні зміни. Це був час Просвітництва з його головною світоглядною ідеєю — вірою в розум людини, час великих учених, філософів, літераторів, митців. Як і в інших видах мистецтва, у музиці на зміну бароко і рококо прийшов стиль класицизм, який відображав гармонійну впорядкованість світу. Вершинне досягнення цього стилю — творчість представників так званої віденської класичної школи. До неї належать австрійські композитори Франц Йозеф Гайдн (1732-1809) і Вольфганг Амадей Моцарт (17561791), а також німецький композитор Людвіг ван Бетховен (1770-1827).

Усі вони жили й творили у Відні (звідси й походить назва школи) і, незважаючи на відмінності глибоко індивідуальних авторських стилів, стали засновниками класичних канонів у музиці. Ці канони служили взірцями для наслідування багатьом наступним поколінням музикантів. Найвищі досягнення комиозиторів-класиків належать до розвитку таких жанрів, як соната, концерт, симфонія, квартет, де вони створили чіткі правила побудови музичної форми й основні прийоми музичного розвитку. Отже, не дивно, що твори, які досягають подібної художньої досконалості, називають класичною музикою або музичною класикою.

Пригадайте, які сонати ви слухали? Для яких інструментів вони були написані? Хто автор музики?

Соната — циклічний твір, у якому частини об’єднані спільним задумом, а їхня послідовність зумовлена образним змістом, єдиною ідеєю. У класичній сонаті зазвичай три частини, перша з яких написана в сонатній формі. Темповий контраст частин циклу такий: перша — швидка, друга — повільна, третя — знову швидка. За характером музики вони також різняться. Як саме? Драматургія сонати передбачає енергійні образи в першій частині, ліричний відступ — у другій, а потім — урочисто-святковий фінал. Загальна схема побудови сонати може змінюватися, варіюватися, складатися з іншої кількості частин (нерідко з чотирьох), але за кожною закріплюється своя «роль» у циклі. Принцип контрастного зіставлення зачищається основним для цього жанру.

Музика Класицизму. Класицизм. Задорожня Дар'я 8-В

2021-03-24 11:25:01 UTC

Музика епохи класицизму або музика класицизму — академічна музика XVII—XVIII століття.

Дерев'яні духові інструменти

Бассет кларнет
Бассетгорн
Кларнет д’амур
Кларнет
Шалюмо

Клавішні

Клавікорд
Молоточкове фортепіано
Клавесин
Піаніно

Мідні духові інструменти

Офіклейд
Валторна

2021-03-24 18:19:09 UTC

Ткачук Алла У ХVІІ ст. поряд зі стилем бароко, який виразив неспокій та сумнів доби, екзальтоване світосприймання нащадків ренесансу, виник ще один стиль, суголосний раціоналізмові доби – класицизм. Спершу він виникає у Франції на гребені піднесення французької нації, яка в другій половині віку стала наймогутнішою абсолютистською монархією Європи.

У освічених колах суспільства на початку ХVІІ ст. сформувався погляд, що не зрікаючись католицької побожності, людина повинна плекати свою внутрішню свободу на основі раціоналізму. Класицизм – це мистецтво героїчної громадянськості. Прекрасне виступає в ньому як чітке, розумне, логічне, без суперечностей, притаманних реальному життю.

Мистецтво класицизму тяжіло до ідеалізованих абстрактних образів, зображувало облагороджену реальність, базуючись на позачасовій красі творів античності. Класицистичні канони – це єдність місця, часу і дії та жорстка ієрархія високих (трагедія, епічна драма, ода) та низьких (комедія, сатира, байка, жанрова побутова картина) жанрів.

Інтелектуальне життя Франції того часу концентрується при дворі короля-“сонця” Людовіка ХІV. Король любив у всьому величність і славу, престиж і розкіш двору, вишуканий і суворий етикет. Король дбав про мистецтва, тоді постають королівські Академія малярства і скульптури, Академія архітектури, Академія музики і танцю, Академія письма і літератури, які, з одного боку, виховували багатьох молодих митців, а з іншого – нав’язували мистецтву свої критерії і норми. “Хто згідно правил працює, творить красиве мистецтво” (Буало). Якщо мислитель доби ренесансу Мішель Монтень закликав слідувати природі, то в мистецтві класицизму панує “облагороджена краса”, “поліпшена“ природа.

ХVІІ ст. у Франції – століття театру. П’єр Корнель був автором п’єс “Сід”, “Горацій”, де панують ідеї перемоги громадянського обов’язку над особистими почуттями. Ідеалом Корнеля була відважна, вільна людина, що гордує смертю в ім’я обов’язку, який він втілював у образі Геракла. Все на світі залежить від людини і від її доброї волі – головна етична засада його трагедій.

Сюжети п’єс Жана Расіна “Андромаха” і “Федра” змальовують особисті стосунки між людьми, його герої обстоюють свою гідність перед деспотією. Расін – неперевершений майстер вірша, тонкої психологічної характеристики. Пристрасті героїв часто перемагають розум, спричиняють насильство, а розум повинен чинити опір насильству. У Расіна мораль допомагає глибше проникнути в людську натуру і переважає над громадянським звучанням тем.

Одночасно у французьких класичних трагедіях ХVІІ ст. виявилася криза світогляду класицизму, який виявився неспроможним узгіднити устремління до спільного блага з особистим щастям людини.

Великий майстер комедії Мольєр (Жан Батіст Поклен) надав жанрові глибокого суспільного змісту і яскравої театральної форми. Його театр виступав при дворі Людовіка ХІУ, висміюючи риси “світської черні”, підкреслюючи головні риси героїв – носіїв певного характеру. Він вивів цілу галерею образів винахідливих, моторних, переповнених плебейською енергією слуг. Мольєр – автор великих комедій “Тартюф”, “Дон Жуан, або Кам’яний гість”, “Мізантроп”, “Міщанин у дворянстві”. До кола французьких класицистів входили, крім Корнеля, Мольєра і Расіна, також поет Сірано де Бержерак, байкар Жан Лафонтен, теоретик класицизму Нікола Буало.

Традицію Мольєра через сто років продовжив П’єр Бомарше, він виводить образ людини неаристократичного походження, т.зв. третього стану, придворного Фігаро у п’єсах “Севільський голяр” та “Одруження Фігаро”, розумного і відважного борця за людську гідність, який говорить своєму панові Альмавіві: ”Вашою єдиною працею було народитися... в той час як мені, загубленому в земній юрбі... лише для того, щоб прогодуватися, довелося виявити більше знань і кмітливості, ніж їх було використано за сто років на управління всіма іспаніями. І ви хочете змагатися зі мною?”

У творах письменників і драматургів зростає вимога до чистоти і математичної точності будови французької мови, як взагалі до форми в мистецтвах. Літературний стиль Ларошфуко стає еталоном з його живістю, точністю і вишуканістю.

Жак Калло був першим з-посеред живописців, хто зобразив театральність людського життя, використав гротеск, збагатив техніку виконання графічного малюнка (Лихо війни, Капріччі, гравюра Страта під дубом). Жорж де Лятур творив під впливом школи Караваджіо, йому властиві внутрішня щирість персонажів, поряд з деякою напруженістю виразу (Поклоніння пастухів).

Творцем класичного напряму в живописі Франції став Нікола Пуссен (1594-1665). Живописні полотна Ф. Пуссена передають порядок, чіткість, гармонію, урівноваженість, піднесено-безпристрасну високу красу. Він торкався тем з міфології, історії, Святого письма Старого і Нового Заповіту. Замолоду перебував під впливами Тиціана і Рафаеля, римської школи ХVІІ ст., а вже в картині Натхнення поета виявилася оригінальність ХVдожника у красивості постатей – бога Аполлона, муз, Поета, Амура.

На обличчях панує спокій як вираз віри в перемогу розуму. Його герої – люди сильних характерів і величних вчинків, високого суспільного призначення. Найвидатніші картини – Танкред і Герміона, Краєвид з Поліфемом, Сім Таїнств. Мова живопису Пуссена наповнена мірою і порядком, композиційною врівноваженістю, плавним і чітким лінійним ритмом. Ці засоби чудово передають сувору величність ідей і характерів. Колорит будується на гармонії глибоких і сильних тонів: “Царство Флори”, “Спляча Венера”, “Визволений Єрусалим”. Картини Пуссена висловлюють поетично-піднесені і згармонізовані почуття. Пуссен – творець класичного ідеального героїчного пейзажу, тобто “поліпшеної” природи, вигаданої ХVдожником.

Клод Лоррен був майстром пейзажу з ясними небесами, розлогими рівнинами, морем і горами, де домінує повітря, далечінь, глибина і світло (Акіс і Галатея, Тібр під Римом), це ніби персоніфікації “золотого віку”.

Твори наступних десятиліть 1660-70 рр. у французькому живописі позначені відходом від гуманізму попередньої доби і наближаються до холодного академічного придворного стилю. У країні панує меркантилізм і підтримка абсолютистської централізованої влади широкими міщанськими верствами.

Услід за малярством класицизм виявляє себе у французькій музиці, у творах композиторів Ж. Б. Люллі, Ф. Куперена, Ж. Ф. Рамо. Інструментальним творам і оперним аріям притаманні чіткість ритму, досконалість і ясність гармонічної мови, стрункість і пропорційність форми.

Значними у французькому мистецтві того часу були досягнення в архітектурі. Шедевром архітектури класицизму став пишний Версальський палац (Жюль Гардуен-Мансар) і парк (Андре Ленотр). У ХVІІ ст. розпочинається планомірна забудова міст, Париж прикрашається палацами, будується церква Інвалідів (копія собору Св.Петра), східний фасад Лувра (починав Берніні, добудував Клод Перро). В будові Лувру позначається вплив розсудливості і математичної розрахованості, статичності і рівноваги, це зразок академізму і класицизму ХVІІ ст. Лувр став зразком подальшого будівництва урядових споруд в Європі впродовж ХVІІІ і ХІХ ст.

У музичному мистецтві Європи ХVІІ – ХVІІІ ст. поряд з класицизмом співіснують пізньоренесансна та барокова стилістика. На початку ХVІІ ст. виникають перші зразки опери у Флоренції (Я. Пері, “Дафна”), Мантуї (К. Монтеверді, “Орфей”, “Коронація Поппеї"), зразки багатоголосого мадригала (Монтеверді), у другій половині століття – зразки ораторії (А. Скарлатті, м.Неаполь), фуґи (Дж. Фрескобальді), скрипкових сонат (Тореллі, Віталі, Кореллі) і концертів (Антоніо Вівальді).

У добу абсолютизму виникає літературно-філософська течія, ідейний рух Просвітництва як свідчення зрослої ролі третього стану та його інтелектуальних і духовних запитів. Просвітництво виникає в середині ХVІІ ст. в Англії. Його представники Т. Гобс, Д. Дефо закликали до самореалізації індивіда засобами притаманного кожному розумного егоїзму. Т. Гобс вважав що людині властивий природжений егоїзм, вона веде війну “всіх проти всіх”, він висунув ідею суспільного договору. Д. Дефо писав: “Усім завдячуй самому собі” – в цьому виявилася ідея самодостатності і одночасно самовідповідальності людини. Визначним народним поетом Шотландії доби Просвітництва був Роберт Бернс. У малярстві Вільяма Хогарта виявляється просвітницька повчальність (“Модний шлюб”). Якщо в Англії Просвітництво було спільною справою аристократії і третього стану, то у Франції цей рух виник у середовищі третього стану і віддзеркалив його думки і настрої.

Виховання – всесильне, і лише воно може змінити людину і суспільство. Д. Дідро вважав мистецтво і освіту засобом виховання, “освіта дає свободу”, мистецтво спонукає до втілення в життя ідеалів прекрасного. Ж. Ж. Руссо вважав природу вищою від мистецтва, зразком. Гельвецій вважав, що мистецтво – це ілюзорна форма щастя (а не відображення життя), замінник задоволення, якого бракує в реальному житті. Просвітники вважали, що мистецтво розкриває сутність добра і зла, воно виховує через вплив на нашу чуттєвість і впливає на вищий розвиток почуттів.

Естетика Просвітництва знайшла втілення в архітектурних спорудах, стилізованих з давньогрецьких зразків, з героїчними рисами давньоримської (Пантеон, Париж), в англійських ландшафтних та французьких регулярних парках.

До часу абсолютизму належить виникнення придворного мистецького стилю рококо (мушля), який народжується у Франції (біля 1715 року). Йому властиві легковажність, прагнення насолод. Рококо – своєрідне відгалуження пізнього бароко, т.зв. “галантний стиль” з його камерністю, інтимністю, пануванням мініатюри, грайливістю, вишуканістю, еротизмом, святковою бездумністю, грою в почуття. У живописі – це картини Ф. Буше “Відпочинок Діани”, Ж. Ватто “Свято любові”, “Ображена”.

У музиці вишуканість рококо передають загострені ламані ритми менуету (Моцарт, Боккеріні). В ужитковому мистецтві рококо залишило зразки витончено оздоблених меблів, посуду, статуеток, ліплених оздоб інтер’єру палаців і помешкань, яким властиві строга геометрія декору, елегантність з домішкою насмішки (еспрі).

У живописі, літературі й музиці в часових рамках абсолютизму і Просвітництва виникає течія (або окремі риси) сентименталізму, в якому виявилася підвищена чутливість, афектація почуттів у образному змісті творів. Це, зокрема, картини Томаса Гейнсборо, Джона Консткбла, яким притаманні інтимність і меланхолія, підвищена емоційність.

У часи Французької революції, до і після неї, досягає найвищого розвитку класицизм (еmpire) з його високими ідеями героїзму та досконалості. Ранньокласичний, ренесансний і бароковий стилі, рококо і сентименталізм були передумовою виникнення зрілого класичного стилю в музиці в часи його найвищого розквіту – віденських класиків – Гайдна, Моцарта й Бетховена. Класицизм в оперному мистецтві – це опери “Орфей” Х. В. Глюка, “Весілля Фігаро”, “Дон Жуан”, “Чарівна флейта” В. Моцарта.

Найвищі зразки класицизму в інструментальній музиці – це симфонії і квартети Гайдна, Моцарта й Бетховена, камерні сонати та інструментальні концерти цих знаменитих віденських класиків. У фіналі ІХ симфонії Бетховена звучить хоровий гімн-заклик до об’єднання мільйонів людей на засадах Свободи, Рівності і Братерства.

В Україні ідеї освіченого абсолютизму з’являються вже в кінці ХVІІ ст., в той самий історичний час, що і в країнах Західної Європи. Це свідчить про інтенсивні контакти українських мислителів з Європою в часи визвольної війни та незалежної козацько-гетьманської держави. Зокрема, Петро Могила вважав, що при умові майбутнього здобуття незалежності потрібна ідея зверхності влади сильного православного володаря, “філософа на троні”.

Могила закликав до безпосередньої підпорядкованості українського патріархату і поновлення єдності вселенської християнської церкви під зверхністю Папи Римського за умови збереження православними свого обряду і організації. Ідея абсолютизму виникає в інтелектуальному колі КМА як божественного права гетьмана – легітимної влади – в незалежній від польського короля Україні. І. Мазепа і П. Орлик були прибічниками державних прав України в колі європейських народів. Конституція П.Орлика 1710 р.

“Вивід прав України” піднесла ідею природного права й суспільного договору (за Т. Гоббсом), на основі якого повинна творитися держава. Народ укладає договір з політичною елітою і передає їй частину своєї свободи заради забезпечення внутрішньої злагоди у суспільстві і зовнішньої безпеки.

Але українська державність зазнала поразки, Україна була поділена між Російською імперією і Австрією, від другої половини ХVІІІ ст. настає т.зв. час Руїни, лише протягом короткого часу (1750-70 рр.) Україна підноситься в часи гетьмана Кирила Розумовського. Катерина ІІ зруйнувала Січ, відсторонила Розумовського, козаки емігрували за Дунай, на Кубань, ліквідовано козацьке самоврядування. Козацька старшина масово переходила на службу імперії, дбаючи про особистий добробут, не виявила активності в національному культуротворенні. Тому відчутні тенденції занепаду української культури в останній чверті ХVІІІ. Проводиться русифікація церковних текстів і співу, зниження ролі КМА, відплив здібних людей до Росії. Внаслідок негативних умов класицизм в Україні виникає пізніше, ніж в незалежних країнах Європи.

Та все ж з народної мови фольклору, віршів і пісень зароджується нова українська літературна мова, носіями якої стають освічені козаки, студенти, духівництво. Виникає нова література українського класицизму – “Енеїда” І. Котляревського, твори Г. Квітки-Основ’яненка. Г. Сковорода створює байки на інтернаціональні та оригінальні сюжети, збірку духовної лірики “Сад божественних пісень”. В руслі просвітницьких тенденцій створюються гумористичні та сатиричні вірші з критикою суспільної несправедливості і людських недоліків, з сатирою на шинкарів, хабарників, ченців.

Архітектура класицизму в Україні розповсюджується від 70-х рр.. ХVІІІ ст. Будувалися міста, резиденції, палаци, театри. Будівлі несуть відбиток античності і Відродження. Зразками є храми (Спасо-Преображенський собор у Новгороді –Сіверському, дзвіниця Успенського собору в Харкові), палаци козацької старшини (Палац К. Розумовського в Батурині, Почепі, Яготині, Глухові, палац Завадовського в Ляличах, палац і церква Кочубеїв у Диканьці), будівля Київського університету.

Розповсюджується на початку ХІХ ст. класицистичний стиль ампір – монументальні форми римського взірця – Контрактовий дім, театр в Одесі, собор Різдва на Подолі. В класицистичному стилі побудована Набережно-Микільська церква на Подолі, ротонда фонтану “Самсон”, багато будівель ХVІІІ-ХІХ ст. Львова, Чернівців, інших українських міст. У забудові всіх головних міст України особливо поширився “віденський неоренесанс” (оперні театри Києва, Львова, Одеси). Потім архітектура України підупала, особливо на Наддніпрянщині, внаслідок нищення українського міщанства і його цехової організованості, яка чинила опір імперським планам Росії.

Скульптура класицизму представлена в пам’ятнику Ришельє в Одесі та надгробку К. Розумовському в Батурині (І. Мартос). Роботам притаманні антична врівноваженість і спокій. У Львові класицистичні зразки представлені у надгробках Личаківського цвинтаря роботами Б. Торвальдсена (надгробок Борковської). Автором чотирьох фонтанів на площі Ринок є австрієць Г. Вітвер, представник віденського класицизму.

Живопис українського класицизму представляють А. Лосенко, В. Боровиковський. Д. Левицький, пізніше І. Сошенко, на заході – І. Барановський, Л. Долинський (автор “Пророків” у соборі св. Юра).

Український класицизм залишив високі зразки в музиці, яка будучи українською за своїм духом, служила інтересам російської імперії. Серед найяскравіших композиторів Максим Березовський, Артем Ведель і особливо Дмитро Бортнянський. Вони створили і розвинули новий жанр духовного хорового циклічного концерту, який у своїх кращих зразках засвоїв європейський досвід доби класицизму та увібрав досягнення багатовікової української хорової традиції. Давньоруський київський церковний спів сягає своїм корінням перенесеної на національний ґрунт візантійської та південнослов’янської співочої традиції, яка пізніше засвоювала здобутки європейського хорового багатоголосся та збагачувалася яскравим струменем української пісенності.

Видатним представником української літератури і філософської думки на перетині барокової і просвітницької стилістики був Григорій Сковорода, який проповідував виховання і самопізнання людини на підставі високої моральності. Наближення до Бога відбувається через самозаглиблення, яке веде до преображення.

Споріднена для душі кожної людини праця веде до щастя і найповнішої самореалізації, виявлення самопізнанням своїх природних нахилів призводить до гармонії людини зі світом.

Отже, доба абсолютизму і ідеї Просвітництва призвели до виникнення стилю класицизму в мистецтві. Саме з Франції стиль класицизму розповсюдився на інші країни Європи: Німеччину, Італію, Росію, Україну, Англію, Новий світ. Класицизм вніс регламентованість і зовнішній лоск, мистецтво ставало ремеслом, разом з тим класицизм посилив дисципліну ХVдожнього мислення.

Перерваність доби українського музичного класицизму, як відзначив відомий український музичний історик В. Витвицький, зумовлена втратою державності і пригнічуванням національної культури і її природного розвитку імперською владою. Досягнення української культури доби класицизму і Просвітництва були б значно вагомішими, якби Україна в той час була незалежною державою і мала б кращі можливості для національно-культурної самореалізації.

2021-03-25 14:39:08 UTC

Рома́нський стиль (від лат. romanus — римський) — художній стиль в архітектурі, що панував у Європі (переважно західній) в X—XII ст. (у деяких місцях — і в XIII ст.), один із найважливіших етапів розвитку середньовічної архітектури. Термін «романський стиль» увів на поч.

В орнаменті переплітаються традиції античності, Візантійської імперії, Ірану й Далекого Сходу.Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад.

2021-03-30 06:13:02 UTC

2021-04-02 08:04:46 UTC

Людвіг ван Бетховен - це найбільше явище в світовій музичній культурі, композитор ще за життя став легендою. Він був настільки неймовірно талановитим і цілеспрямованим, що, навіть втративши слух, продовжував створювати свої, що не мають рівних, геніальні шедеври. Видатний маестро стояв на порозі Романтизму в західноєвропейській музиці і був безпосереднім засновником нової ери, яка прийшла на зміну вичерпав себе класицизму. У дитинстві вивчившись музиці на клавесині з його характерним мереживним звучанням, Бетховен згодом популяризував фортепіано, створивши 5 концертів, 38 сонат, близько 60 п'єс і кілька десятків інших творів для цього музичного інструменту.

2021-04-02 08:24:36 UTC

Вóльфганг Амадéй Мóцарт - повне ім'я Йоганн Хризостом Вольфганг Теофіл Моцарт. Австрійський композитор і музикант-віртуоз. Один з найпопулярніших класичних композиторів, Моцарт зробив великий вплив на світову музичну культуру. За свідченням сучасників, Моцарт мав феноменальний музичний слух, пам'ять і неперевершену здатність до імпровізації. На відміну від багатьох композиторів XVIII століття, Моцарт не просто працював в усіх музичних формах свого часу, але і добився в них великого успіху
Повне ім’я композитора звучить як Йоганн Хризостом Вольфганг Теофіл Моцарт (Johannes Chrysostomus Wolfgangus Theophilus (Gottlieb) Mozart). У його імені перші два слова – ім’я святого Іоанна Златоуста. Четверте похідне з грецької Theophilus за життя Моцарта варіювалося як Amadeus (з латинської мови), Gottlieb (з німецької мови) та Amadeo (з італійської мови), що означало «любимий Богом». Версії імені Моцарта змінювалися протягом життя. Самому ж Моцарту більше подобалося, коли його називали Вольфґанґ.
2. Вольфганг народився 1756 року в сім’ї Леопольда Моцарта: скрипаля, органіста та композитора, який служив при дворі архієпископа Зальцбурзького. А ще Леопольд Моцарт написав «Ґрунтовну Школу скрипкової гри» (Versuch einer gründlichen Violinschule) – книгу, яка вважалася одним з кращих посібників для вивчення гри на скрипці.

3. В сім’ї Леопольда Моцарта було семеро дітей, але вижило тільки двоє: Марія Анна та Вольфґанґ Амадей. Наннерль (так її називали вдома) була на п’ять років старшою за Вольфганга. Змалку батько навчав їх обох гри на музичних інструментах.
Коли Вольфгангу виповнилося чотири рочки, батько заради забави навчив його грати на клавірі декілька менуетів та п’єс. Він грав їх без помилок і з найвищою витонченістю, і чітко витримуючи ритм. У віці п’яти років він уже писав невеличкі п’єси, які грав батькові, а той їх записував», – згадувала сестра Вольфґанґа Амадея.
Леопольд Моцарт відіграв величезну роль у його розвитку, сприяв вияву ранніх здібностей, систематизував музичні твори, написані у дитячому віці.

5. Перші гастролі Вольфґанґа Амадея і його сестри з батьком відбулися на початку 1762 року в Мюнхені. Восени 1762 року сім’я вирушила до Відня, щоб показати талановитих дітей дворянству. У 1763 року після шаленого успіху малого вундеркінда родина поїхала в турне Німеччиною та Західною Європою, де діти грали при дворах аристократів або в громадських академіях.

Андрущак Олександра

2021-04-02 08:51:11 UTC

Дерев'яні духові інструменти

Бассет кларнет
Бассетгорн
Кларнет д’амур
Кларнет
Шалюмо

Клавішні

Клавікорд
Молоточкове фортепіано
Клавесин
Піаніно

Мідні духові інструменти

Офіклейд
Валторна

2021-04-05 08:50:24 UTC

АМОНГУС

амонгус

2021-04-05 08:51:46 UTC

амонгус

2021-04-05 08:51:56 UTC

амонгус

2021-04-05 08:52:01 UTC

амонгус

2021-04-05 08:52:06 UTC

амонгус

2021-04-05 08:52:14 UTC

2021-04-06 15:22:19 UTC

Для романського стилю характерна масивність, строгість і відсутність надмірностей, а також суворість зовнішнього вигляду. Романська архітектура знаменита важкими замками і храмами, що скоріше нагадують неприступну фортецю в дусі Середньовіччя. У романському стилі домінують потужні стіни, масивні напівкруглі двері, товсті колони, кресто- або бочкоподібні склепіння, напівкруглі або круглі вікна. Пол - мармур, плитка з малюнком. Дзеркала - шифонова бронза. Стіни - венеціанська штукатурка. Розпис (релігійні мотиви).

В інтер'єрі романського стилю також швидше міць, ніж витонченість. Всі елементи інтер'єру виробляють відчуття простоти і тяжкості, майже відсутність декоративних прикрас кімнат.

2021-04-06 15:24:13 UTC

2021-04-06 15:27:00 UTC

«Ренессанс» (укр. Ренесанс) — міжнародний літературно-мистецький російськомовний часопис. Виходить щоквартально з 1992 року. Часопис друкує вірші, прозу, критичні статті, публіцистику, спогади.

2021-04-06 15:31:31 UTC

Інтер'єри стилю бароко використовували золото, срібло, мідь, кістку, мармур, різні породи дерева, мозаїку, облицювання шпоном. Як декоративні елементи застосовували дзеркала, скульптуру та малярство (Рубенсіі пізній Рембрандт), стіни затягували дорогими тканинами, прикрашали ліпниною.

У цей період значного розвитку набули: порцеляна, дзеркало, перламутр, слонова кістка, кам'яна мозаїка. Круги й овали замінені складними спіралями, гладкі поверхні — увігнутими й опуклими. Різьба кучерявих стебел, мушель, гірлянд. Уперше з'являються кімнати з обшивкою стін в єдиному стилі з меблями. У барокових меблів з'являються складні позолочені різьблені елементи, м'які сидіння, оббиті дорогими яскравими тканинами і рясно прикрашені бахромою. Меблярі часто застосовували такий вишуканий прийом, як інверсія — чергування елементів, замість дуба використовували м'який горіх, більш придатний для різьблення і полірування, також використовували бронзові позолочені накладки.

2021-04-07 14:48:15 UTC

Філіппович Володимир

Вчені довели що Музика Моцарта сприяє розумовому розвитку людей. Вся справа в тому, що його музика створює певні вібрації, які позитивно впливають на мозок. У той же час груба музика, яка зараз на піку популярності, призводить до отупіння, тому слухати її не рекомендується.

2021-04-07 14:55:50 UTC

Філіппович Володимир

2021-04-08 08:34:26 UTC

Батько живописця писав своє прізвище, як «Гайвазовський». Насправді ж спочатку вона звучала, як «Ойвазян», а сам Іван Костянтинович при народженні був названий Ованнесом.

Незважаючи на заборону для учнів самостійно виставляти свої картини, він взяв участь в одному заході, в результаті чого посварився з наставником. Той поскаржився імператору Миколі I, і за розпорядженням останнього картини Айвазовського з виставки прибрали. Пробачили його за порушення субординації лише через півроку.
Одного разу під час морської подорожі вітрильник, на борту якого перебував Айвазовський, потрапив у страшну бурю, і тільки завдяки щасливому збігу обставин і майстерності моряків, судно не затонуло. Тоді в паризьких газетах навіть з’явилися помилкові некрологи, які повідомляли про смерть живописця.

Будучи людиною багатим, він витрачав багато грошей на облаштування рідного міста. За рахунок Айвазовського були побудовані школа, музей та інші громадські будівлі.
Одного разу Крим вразила страшна посуха. Тоді живописець розпорядився протягнути в місто водопровід від мінеральних джерел в його садибі, щоб всі бажаючі могли набирати чисту питну воду безкоштовно.

Незважаючи на те, що прославився Іван Айвазовський, як художник-мариніст, він малював також і міські пейзажі, та інші. Зокрема, на деяких знаменитих своїх картинах він зобразив степ України.

Романтизм в образотворчому мистецтві

zcejsler — 2021-04-08 18:41:47 UTC

Живопис романтизму пов’язують з Великою французькою революцією XVIII ст. Він виник як реакція загального піднесення з приводу її початку і як глибоке розчарування у можливостях людини внаслідок її поразки. Задля виразності передачі почуттів живописці використовували соковиті фарби, яскраві мазки та спецефекти.

Характерні риси живопису романтизму:

розкріпачення від академічних канонів;
ліризм, героїчна піднесеність;
емоційність картин, прагнення до кульмінаційних, драматичних моментів у композиції та змісті.

Жанри: історичні полотна, баталії, фантастичні картини, марина, портрет, пейзаж.

Славетні художники: Ф. Гойя, Е. Делакруа, І. Айвазовський.

Школи живопису: німецька, французька, англійська.
Французька школа живопису романтизму — найбільш послідовна і прогресивна. Її засновником став Теодор Жеріко — новатор у живописі, а визнаним главою — Ежен Делакруа. Заслуги школи: впровадження вільної динамічної композиції та яскравого насиченого колориту. Французькі художники (Т. Жеріко, Е. Делакруа, А.Ж. Гро, Ж. Мішель) зображували героїчних людей, які протистояли природним чи соціальним стихіям, об’єднуючи сюжети в єдиний динамічний клубок.

Лідер романтизму в образотворчому мистецтві Ежен Делакруа звертався до історичних сюжетів. Згідно з моральними принципами він не уникав трагічних сторінок революційних подій, зображуючи народ, який бореться за свою Батьківщину.
Англійська школа живопису романтизму вирізнялася надуманістю пейзажних сюжетів (Дж. Констебл, Р.П. Бонінгтон; американські художники Т. Коул, В.С. Маунт, Ф.Е. Черч, А. Бірштадт), містичними картинами (В.Блейк), фантастичними пейзажами (В. Тернер та ін.)

Німецька школа живопису романтизму відома реалістичними пошуками у пейзажному та портретному жанрах, а також сентиментально-ідилічними зображеннями біблійних сцен і патріархального побуту.

Представники цієї школи наповнювали свої картини меланхолічністю, чуттєвістю, мрійливістю завдяки використанню розмитих фарб (К.Д.Фрідріх, К. Блехен, Ф.О. Рунге, К.Ф. Лессінг, К. Шпіцвегта ін.)

2021-04-09 13:06:37 UTC

Філіппович

Французьких живописців приваблювати героїчна тематика з драматичним змістом. Вони обирали для своїх образів загострені ситуації, моменти вищого напруження духовних сил людини. В історичному жанрі романтики зображувати баталії, що оспівували людські подвиги, торжество перемоги.

Лідер романтизму в образотворчому мистецтві Ежен Делакруа звертався до історичних сюжетів. Згідно з моратьними принципами він не уникав трагічних сторінок революційних подій, зображуючи народ, який бореться за свою Батьківщину. Картина «Свобода на барикадах» — своєрідний маніфест волелюбних парижан: жінка з французьким прапором в руці, що закликає захисників барикади на вирішачьний бій, перетворюється на символ свободи.

2021-04-16 06:39:40 UTC

Романтизм є ідейним і художнім напрямом, який виник в американській і європейській культурі в кінці XVIII століття – початку XIX століття, в якості реакції на естетику класицизму. Спочатку романтизм склався в 1790-і роки в німецькій поезії і філософії, пізніше поширився у Франції, Англії та інших країнах.
Особливості романтизму
У мистецтві романтизму новими критеріями стали підвищена увага до неповторних, індивідуальних рис людини, свобода самовираження, щирість, розкутість і природність. Представники нової течії відкидали практицизм і раціоналізм, прославляючи натхнення і емоційність вираження.

Молодь особливо піддалася впливу романтизму, адже вона отримала можливість багато читати і вчитися. Молоді люди надихнулися ідеями самовдосконалення і індивідуального розвитку, ідеалізації особистої свободи, які поєднувалися з відкиданням раціоналізму. Символом втілення нових романтичних ідей в Європі стала картина «Мандрівник над морем туману».

У живописі романтизму переважали об’ємна просторовість, динамічність композиції, світлотінь і насичений колорит. Серед художників-романтиків виділяють Жеріко, Тернера, Делакруа, Мартіна і Фузелі. Улюблені мотиви – старовинні руїни і пейзажі.

У літературі романтики звернулися до загадкового, таємничого, жахливого: казок і народних переказів. Серед нових літературних рухів були «Буря і натиск» (Німеччина), примітивізм (Франція). Особливою популярністю користувався готичний роман, балади і старі романси.

Головні риси романтизму в літературі:

Повна свобода творчості
різноманітність жанрів
Приватне, ліричне начало творів
Незвичайні і фантастичні події
Переміщення героїв в гострі ситуації
Характер головних героїв був яскравим
Дуже часто дії книги відбувалися в далеких країнах з дивовижними умовами
У філософії ж романтиками себе оголосили брати Новалис і Шлегель, Колридж. Вони «проповідували» трансцендентальну філософію Фіхте і Канта, засновану на творчих можливостях розуму. Філософські нові ідеї широко поширилися до Франції і Англії і вплинули на подальший розвиток американського трансценденталізм.

2021-04-17 18:52:40 UTC

Брамс перевершив сам себе в майстерному володінні прийомами контрапункту. Найскладніші його форми ставали природними засобами вираження емоцій композитора.

Його перша симфонія стала воістину епічним твором. Почавши писати її в 1854, він вперше виконав твір 22 роки по тому, весь цей час займаючись суворої правкою.

Так звана Війна романтиків була здебільшого музичним суперечкою між представниками радикального напряму в музиці Вагнером і Лістом з одного боку і консерваторами Брамсом і Кларою Шуман з іншого. Як наслідок, сучасники сприймали Брамса як безнадійно застарілого, а між тим, він дуже популярний сьогодні.

Жодне інше твір Брамс б писав дуже довго, як «Німецький реквієм». Він також став найдовшим твором композитора. Для його тексту Брамс сам особисто вибирав цитати з лютеранської Біблії. Треба відзначити, що канонічний реквієм повинен бути складений з уривків літургійної меси, але не в цьому головна особливість текстової складової твори Брамса. Жодна з обраних цитат не містить імені Ісуса Христа, що було зроблено навмисно: у відповідь на заперечення Брамс говорив, що для більшої універсальності і всеосяжність тексту може навіть перейменувати його в «Людський реквієм».

Більшість творів Брамса - короткі твори прикладного характеру. Впливовий американський критик Б. Хеггін стверджував, що Брамс особливо гарний у малих жанрах, до яких він відніс би Угорські танці, Вальс для фортепіанного дуету і Вальси любові для вокального квартету і фортепіано, а також деякі з його численних пісень, особливо «Wiegenlied».

Основна тема в фіналі Першої симфонії є ремінісценцією основної теми фіналу Дев'ятої симфонії Бетховена. Коли один з критиків, помітивши це, похвалився Брамсу своєї спостережливістю, той відповів, що кожен осел міг би це помітити.

У біографії Брамса відзначається, що в 57 років композитор оголосив про кінець своєї творчої кар'єри. Однак після цього, будучи просто не в змозі припинити складати, він дав світові деякі воістину неймовірно красиві твори: Сонату для кларнета, Тріо і Квінтет.

У 1889 був зроблений аудіозапис виконання Брамсом одного зі своїх Угорських танців. Існує багато суперечок з приводу того, чий голос чути на платівці, але те, що громоподібними виконання належить все-таки самому Брамсу, безсумнівно.

У 1868 Брамс написав широко відому, засновану на народному тексті «Колискову» ( «Wiegenlied»). Він склав її спеціально до дня народження сина Берти Фабер, своєї доброї знайомої.

Брамс був учителем музики відомого кінокомпозитора Макса Штайнера в його ранньому дитинстві

КАЮК - Франц Шуберт

2021-04-21 18:22:24 UTC

Життя Шуберта було важким і безрадісним, повним поневірянь і всіляких страждань. Воно обірвалося у молодому віці – в 32 роки, саме в той час, коли композитор ще міг творити і радувати світ своїми творами.

У навчанні Шуберту важко давалися математика та латинь

За 32 роки Шуберт написав більш 1000 творів, з них 8 симфоній, понад 20 фортепіанних сонат (серед них є і незавершені), більш 600 пісень для фортепіанно, 6 мес і більш 160 вокальних ансамблів.

До своїх 19 років число пісень, написаних Шубертом, перевищувало 250, крім того було декілька симфоній і безліч інших творів. За кількістю творів Шуберта досить часто порівнюють з Моцартом.

Єдиний концерт Шуберта був організований у Відні в 1828 році. Успіх композитора був приголомшений, але публіка швидко забула його. У них був інший кумир – Нікколо Паганіні. Виручка з концерту була настільки мізерна, що Шуберт зміг купити на неї тільки рояль.

2021-05-12 19:44:12 UTC

Баро́кко (итал. barocco, порт. pérola barroca) — характеристика европейской культуры XVII-XVIII веков, центром которой была Италия. Барокко — один из самых многозначных терминов в истории и теории художественной культуры. Словом «барокко» обозначают художественное направление (компендиум идей, философских концепций, эстетических норм и правил), противопоставляемое классицизму, исторический художественный стиль XVII—XVIII веков, ряд историко-региональных художественных стилей, течений и школ, а также эпоху в развитии культуры. В отдельных регионах эта эпоха имеет различную хронологию и периодизацию. Этим же термином называют «последние, критические стадии развития других стилей, тенденцию беспокойного, романтического мироощущения, мышления в экспрессивных, неуравновешенных формах». Поэтому слово «барокко» используют в качестве метафоры в смелых историко-культурных обобщениях: «эпоха барокко, мир барокко, человек барокко, жизнь барокко (итал. la vita barocca)»^[1].

2021-05-12 19:45:49 UTC

Украї́нське баро́ко або Коза́цьке баро́ко — мистецький стиль, що був поширений на українських землях Війська Запорозького у XVII–XVIII століттях. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко.

2021-05-14 06:46:43 UTC

Ягода Валерія 8-Б
Йоганн Себастьян Бах за життя був настільки недооцінений, що було видано менше десяти його творів. Одним з улюблених занять Йоганна Себастьяна було відвідування будь-якої глухої церкви, переодягнувшись в бідненького шкільного вчителя.

Він питав дозволу зіграти на органі у церковного органіста, і, отримавши таке сідав за інструмент... Присутніх вражала міць і пишність його гри, і деякі, вважаючи, що звичайна людина настільки прекрасно грати не може, тікали з переляку... Вони думали, що це грає переодягнений диявол.

Ягода Валерія 8-Б

2021-05-14 06:51:06 UTC

У XVII столітті в оркестрах не було звичного нам диригента з паличкою. Такт відбивав або сам композитор, або один з музикантів інструментом або кивками голови. Так, тростина для відбивання такту стала причиною смерті творця національної французької опери Жана-Батіста Люллі. Він поранився нею під час концерту, і що розвинулася гангрена призвела до його загибелі.

Класицизм в архітектурі західної Європи почав формуватися в 17 столітті під безпосереднім впливом розвитку монархічного режиму в цих державах. Цей стиль спирається на ідеали античної класики. Класицизм має під собою базу у вигляді певного філософського напряму. Зокрема, це Рене Декарт і його ідеї з приводу математичного побудови всього світу.

2021-05-14 06:55:57 UTC

Класицизм в архітектурі західної Європи почав формуватися в 17 столітті під безпосереднім впливом розвитку монархічного режиму в цих державах. Цей стиль спирається на ідеали античної класики. Класицизм має під собою базу у вигляді певного філософського напряму. Зокрема, це Рене Декарт і його ідеї з приводу математичного побудови всього світу.

Ягода Валерія 8-Б

2021-05-14 06:57:04 UTC

Романтизму властиві прагнення до свободи, інтерес до зображення сильних пристрастей, заглиблення у сферу людського духу.

Романтизм
- відображає конфлікт між ідеалом і реальністю;
- протиставляється емоційно багатий духовний світ людини – неординарної особистості;
- ідеалізація і поетизація природи, історичної минувшини

Мистецтво романтизму. Живопис
Романтизм мав надзвичайно яскраве вираження в усіх видах мистецтва. Як літературно-художній напрям набув поширення у Франції (О.Дюма, В.Гюго, Е.Делакруа), Німеччині (Е.Гофман), Англії (В.Скотт, Дж. Байрон), Росії (М.Лермонтов, К.Брюллов, І.Айвазовський).
Французьких живописців приваблювала героїчна тематика з драматичним змістом. Лідер романтизму в образотворчому мистецтві.
Ежен Делакруа (1798-1863)
Художник звертався до історичних сюжетів. Він не уникав трагічних сторінок революційних подій, зображуючи народ, який бореться за свою Батьківщину. https://www.youtube.com/watch?v=bBTbaRfk5GY
https://www.youtube.com/watch?v=7KDoxfcQoYc
Картина Е. Делакруа «Свобода на барикадах» - своєрідний маніфест волелюбних парижан: жінка з французьким прапором в руці, що закликає захисників барикади на вирішальний бій, перетворюється на символ свободи. https://www.youtube.com/watch?v=lO8oeRXK2lQ

Теодор Жеріко (1791-1824)
Французький художник, палкий прихильник героїки наполеонівської доби. Його творчість сповнена пристрастю до динамічних подій і ситуацій. З яскраво вираженою динамікою він зображував улюблених ним коней. https://www.youtube.com/watch?v=jbn9ILnxJZ8
https://www.youtube.com/watch?v=BvnFoYRe8-A

Фесенко Богдан 8-Б

2021-05-14 07:00:33 UTC

У цей гарний недільний день факультет музичного мистецтва КНУКіМ нагадує усім нашим читачам: всім відомі та визнані композитори-класики не тільки збагатили світ чудовими музичними творами, а й були людьми незвичайними та мали гарне почуття гумору.

Італійський композитор Доменіко Скарлаті написав свою до-мінорну фугу після того, як його киця Пульчінела пройшлася по клавіатурі клавесину. Фуга отримала назву "Котячої".

Ференца Листа дуже турбували настирливі прихильники, що вимагали у нього пасма волосся. Композиторові це набридло, і він завів рудого пса, шерсть якого і висилав у листах своїм "фанатам".

Ноти увертюри "Сна у літню ніч" Фелікс Мендельсон загубив у дорожній кареті. Але він не засмучувався та зміг відновити усю партитуру просто по пам'яті.

Едвард Гріг завжди тримав у кишені фігурку жабеняти, і перед кожним виступом потирав її руками "на вдачу".

Австрійський композитор ХХ сторіччя Арнольд Шонберг народився 13 вересня, проте все життя він страждав від тріскадекафобії - боязні числа 13. Коли Шонбергу виповнилося 76 років, хтось зауважив, що 7+6=13. Композиторові цього вистачило, щоб переконатися, що цього року він помре. Це сталося у п'ятницю, 13 липня 1951 року - саме так, як він і боявся.

Йозеф Гайдн одного ранку голився дуже тупою бритвою. Втомившись та розлютившись, композитор викрикнув: "Хто дасть мені нормальну бритву, тому я подарую свій новий твір!.." Музичний видавець англієць Джон Бленд, раптово почувши ці слова, терміново відніс композиторові свою гостру сталеву бритву, отримавши натомість ноти струнного квартету № 46 фа-мінор. З того часу цей квартет носить назву "Бритвений".

Улюбленим висловом Й.С. Баха було: "Щоб гарно висипатися і гарно себе почувати, треба лягати спати не в той самий день, коли потрібно прокинутись!"

Видатний композитор Джоакіно Россіні був завзятим кулінаром. Одного разу він зізнався друзям: "Я плакав двічі у житті. Перший раз - коли почув гру маестро Паганіні. А другий раз - коли приготував макарони за власним неповторним рецептом та випадково скинув блюдо з ними на підлогу..."

Антоніо Вівальді міг і не стати великим композитором. У віці 15 років він прийняв сан священика, але пристрасна захопленість музикою так і дала йому стати повноцінним священнослужителем: за чутками, він постійно тікав до ризниці під час служби, щоб записати що прийшла в голову мелодію.

Композитор Михайло Глінка написав романс на вірш Олександра Пушкіна «Я помню чудное мгновенье …», яке письменник присвятив у 1825 році Анні Керн. Через 15 років Глінка присвятив свій романс її дочці — Катерині Керн, у яку також був закоханий.

2021-05-14 07:00:37 UTC

Ознаки романтизму:

· зображення виняткових людей у незвичайних обставинах;

· показ непересічних подій, найчастіше трагічних (таємничі вбивства, викрадання, чаклування, зрада, розлука тощо);

· наявність фантастики (фантастичні події, казкові герої, чудодійні предмети, надприродні обставини та ситуації);

· домінанта суб’єктивного над об’єктивним, прагнення не відтворити, а перетворити дійсність, потяг до висунення на перший план виняткового (в характерах і обставинах);

Фесенко Богдан 8-Б

2021-05-14 07:08:30 UTC

Просвітництва спирається на універсальні мистецькі зразки й канони гармонійності, то романтизм відображає конфлікт між ідеалом і реальністю. Риси творів епохи класицизму — велич, ретельне вимальовування деталей, статичність фігур — відходять у минуле. Надмірному раціоналізму в мистецтві романтики намагалися протиставити емоційно багатий духовний світ людини — неординарної особистості. Відмовляючись від класичних норм, вони ідеалізували й поетизували природу, історичну минувшину, їх приваблювала народна творчість, міфологія, екзотика Сходу. Романтики здебільшого ідеалізують минуле, що не повернеться, або недосяжне і невідоме майбутнє.

Романтизм мав надзвичайно яскраве вираження в усіх видах мистецтва. Як літературно-художній напрям він набув поширення у Франції (романи О. Дюма і В. Гюго, картини Е. Делакруа і Т. Жеріко), Німеччині (новели Е.-Т.-А. Гофмана, краєвиди К.-Д. Фрідріха), в Англії (романи В. Скотта, поезія Дж. Байрона, нейзажі В. Тернера і В. Блейка), Іспанії (живопис і графіка Ф. Гойі), Росії (поезія М. Лєрмонтова, картини К. Брюлова, І. Айвазовского). Романтичні властивості виявлялися по-різному у творчості видатних художників, представників національних шкіл.

Французьких живописців приваблювати героїчна тематика з драматичним змістом. Вони обирали для своїх образів загострені ситуації, моменти вищого напруження духовних сил людини. В історичному жанрі романтики зображувати баталії, що оспівували людські подвиги, торжество перемоги.

2021-05-14 16:52:45 UTC

Беляєва Вікторія

Класицизим-музика
Термін "класична" в музиці в основному іпользуются для визначення серйозною, художньої музики, тобто музики, яка не є народної, популярної, джазом, роком і т.д. Але також є і "класичний" період в історії музики, званий класицизм, яскравими представниками класицизму були Гайдн і Моцарт.

Класицизм почався в епоху Просвітництва - час радикальних змін в усвідомленні людських і соціальних цінностей і правил поведінки в суспільстві. Знову з'явилися поняття прав людини, захист цих прав і свободи віросповідання і слова, відбувся поворот до простоти і природності, який відбився в чистому архітектурному стилі, що нагадує стиль Стародавньої Греції та Риму - звідси і термін "класичний".

Зростання свободи в суспільстві привів до появи перших публічних концертів, в головних містах Європи утворюються музичні товариства і оркестри.
Відбулися докорінні зміни в оркестрах, не залишилося потреби в клавесині або органі як в основних музичних інструментах, духові інструменти - кларнет, флейта, труба та ін. Навпроти зайняли своє місце в оркестрі і створили новий, особливий звук.

Новий склад оркестру привів до появи симфонії - найважливішого типу музики, за стандартом складається з трьох темпів - швидкого початку, повільної середини і швидкого закінчення. Одним з перших композиторів, які використовували симфонічний формат, був син И.С.Баха - Карл Філіпп Емануель Бах.

2021-05-14 18:11:06 UTC

Беляєва Вікторія 8-Б

Романтизм — літературний напрям, що виник наприкінці XVIII століття в Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX століття. Термін «романтизм» упроваджують безпосередньо його перші представники — німецькі романтики. Причому поняття романтизму, або ж романтичного мистецтва, означало сучасну літературу й мистецтво (зокрема в теоретичних працях А. В. Шлеґеля). До того ж, нове поняття мало протиставити себе класичному мистецтву. Саме слово «романтизм» походить від іспанського «романс», що позначало ліричний жанр, який виник в іспанській літературі ще в середні віки. Згодом «романс» починає означати епічний жанр роману. У XVII столітті поширюється визначення «романтичний», яке характеризувало твори й сюжети, написані романськими (а не класичними) мовами. В Англії XVIII століття епітет «романтичний» позначав літературу середньовіччя та Ренесансу, а згодом — фантастичне, дивовижне, таємниче як необхідні елементи поезії кінця XVIII століття

2021-05-20 14:06:12 UTC

Лесь Ксенія 8-б

Реалі́зм (від лат. realis — «суттєвий», «дійсний») — стиль і напрям у мистецтві, які ставили метою правдиве відтворення дійсності в її типових рисах. Панування реалізму слідувало за добою романтизму і передувало символізму. Термін «реалізм» вперше вжив французький літературний критик Жуль Шанфлері в 50-х роках 19 століття для позначення мистецтва, що протистоїть романтизму і академізму.

Сіденко Влад

2021-05-21 06:28:13 UTC

Сіденко Влад

2021-05-21 06:33:13 UTC

Сіденко Влад

2021-05-21 06:34:42 UTC

Романтизм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі й мистецтві, що виникає наприкінці 18 століття у Німеччині, Великій Британії й Франції, поширився на початку 19 століття в Російській імперії, Польщі й Австрії, а з середини 19 століття охопив інші країни Європи, а також Північної та Південної Америки.

Сіденко Влад

2021-05-21 06:41:23 UTC

Реалі́зм (від лат. realis — «суттєвий», «дійсний») — стиль і напрям у мистецтві, які ставили метою правдиве відтворення дійсності в її типових рисах. Панування реалізму слідувало за добою романтизму і передувало символізму. Термін «реалізм» вперше вжив французький літературний критик Жуль Шанфлері в 50-х роках 19 століття для позначення мистецтва, що протистоїть романтизму і академізму.

Реалізм як художня система ґрунтується на спостереженнях, вивченні та аналізі дійсності. Творчість письменників-реалістів є, власне, художнім осмисленням і узагальненням цього вивчення й аналізу. Отже, ідеться не лише про відмінність «творчих методів», а й про різний «будівельний матеріал» у творах романтиків і реалістів. Відомий французький філософ і вчений І. Тен заявляв, що реалістичний роман за своєю сутністю є сукупністю спостережень і досвіду, а відтак кожна освічена людина на матеріалі своїх спостережень і життєвого досвіду може написати один чи два пристойних романи. Звісно, це перебільшення, але воно в загострено-парадоксальній формі висвітлює істотні особливості реалістичного способу творчості.

Щоправда, у письменників першої половини XIX ст. Бальзака, Стендаля, Дікенса, Ш. Бронте, Меріме, Гоголя активність уяви та її роль залишалися на високому рівні, але ж їхня творчість значною мірою перебувала в річищі романтизму і не піддається остаточному зарахуванню до реалістичної художньої системи. Ситуація змінилася в другій половині століття, коли реалізм остаточно самовизначився й рішуче відмежувався від романтизму. Тепер на перший план було висунуто настанову «достовірності» відображення дійсності, суть якої полягала в збереженні дійсних пропорцій і масштабів у змалюванні повсякденності, персонажів і обставин; рішучому засудженню піддавалися романтичні «фантазії» та «перебільшення». Чітку формулу цієї естетичної настанови реалізму дав російський критик М. Чернишевський: «Зображення життя у формах самого життя» .

Важливо також пам'ятати, що реалізм є породженням епохи, позначеної домінуванням науки в царині духовно-практичної діяльності та її великим впливом на літературу. З-поміж інших типів і напрямів художньої творчості він вирізняється тим, що з усіх завдань мистецтва, багатофункціонального за своєю природою, на перший план висуває завдання пізнавальне. Можна навести багато висловлювань тогочасних письменників і критиків, у яких наголошувалася ця особливість реалізму, але обмежимося промовистим зізнанням Г. Флобера: «…я зрозумів одну річ, одну дуже важливу річ, що для людей нашої породи [письменників] щастя полягає в пізнанні й ні в чому іншому».

Сіденко Влад

2021-05-21 06:47:10 UTC

Мистецтво... Воно зачаровує нас силою краси: краси звуків, краси почуттів, краси побаченого. І якщо вже зачарувало людину — то це навіки. Отака вона сила — сила мистецтва. Когось зачарувала таємнича, ніжна, трепетна музика, когось довершена картина, когось прекрасна книга, когось чарівний спів виконавця.

Серед музичних творів мені найбільше подобається "Місячна соната" Бетховена. Бетховен був геніальним композитором, тонким ліриком, умів майстерно передавати звуками те, що відчувала його переповнена образами, зранена переживаннями та нещастями душа.

Глибоким ліризмом сповнена "Місячна соната" Бетховена. Ніжно звучить музика, але де-не-де чуються насторожені звуки. Вони ніби віщують негоду, що наближається. Я відчуваю звуки спочатку тихі, а далі все сильніші, гучніші. І ось вже буря. Уявляю, як над морем потьмарилося небо, закривши свинцевими хмарами срібний місяць. Як великі лавини злітають вгору, вдаряються об каміння і розлітаються тисячами краплинок. Сила звуків наростає, і перед моєю уявою постає розгніване море, справжня буря на морі... Громові розкати чуються в музиці. Вона зривається з клавіш і летить вдалину, наповнюючи мою кімнату стогоном. Та враз громовиця зникає, і знову звучить мелодія. Знову ллється місячне сяйво в душу і звучать затихаючі тривожні звуки...

У своїй сонаті Бетховен передав боротьбу прекрасних, чистих почуттів людини з темними силами людської душі, із сірою буденщиною, міщанством, з темними силами обивательського благополуччя.

Музика... її звуки чарують нашу уяву, захоплюють, викликають певні почуття. Музика — це дивовижна скарбниця, яка збагачує нас, відкриває двері у світ прекрасного.

Сіденко Влад

2021-05-21 06:51:05 UTC

Возрожде́ние, или Ренесса́нс (фр. Renaissance, итал. Rinascimento от лат. renasci «рождаться опять, возрождаться»^[1]) — имеющая мировое значение эпоха в истории культуры Европы, пришедшая на смену Средним векам и предшествующая Просвещению и Новому времени. Приходится — в Италии — на начало XIV века (повсеместно в Европе — с XV—XVI веков) — последнюю четверть XVI века и в некоторых случаях — первые десятилетия XVII века. Отличительная черта эпохи Возрождения — светский характер культуры, её гуманизм и антропоцентризм (то есть интерес, в первую очередь, к человеку и его деятельности). Расцветает интерес к античной культуре, происходит её «возрождение» — так и появился термин. Эпоха Возрождения считается точкой отсчета современного европейского искусства, поскольку именно в это время формируется современный характер культуры^[2].

Термин Возрождение встречается уже у итальянских гуманистов, например, у Джорджо Вазари. В современном значении термин был введён в обиход французским историком XIX века Жюлем Мишле ^[3]. В настоящее время термин Возрождение превратился в метафору культурного расцвета.

Сіденко Влад

2021-05-21 06:53:18 UTC

Сіденко Влад

2021-05-21 06:54:51 UTC

Рома́нський стиль — художній стиль в архітектурі, що панував у Європі в X—XII ст., один із найважливіших етапів розвитку середньовічної архітектури. Термін «романський стиль» увів на поч. XIX ст

В орнаменті перепліталися традиції античності, Візантійської імперії, Ірану й Далекого Сходу.Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасадРоманські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками. Архітектори створювали склепіння у вигляді хрестів. Скульптури на площинах стін або поверхні капітелей мали рельєфну форму. В оформленні церков були популярними сюжети Страшного суду й Апокаліпсиса, біблійні сцени, скульптури. Перевага духовного над тілесним виражалася в контрасті духовної експресії й зовнішньої потворності.

2021-06-03 06:07:54 UTC

Го́тика (італ. gotico, від назви германського племені готів), готичний стиль — художній стиль, середньовічної культури країн Західної Європи (між серединами XII і XVI століть). Термін «Готика» запроваджений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським».

2021-06-03 06:18:11 UTC

Малютин Найповніша і найпослідовніша еволюція Відродження проходила в Італії. Відродження — це могутній культурний рух у межах XIV — початку XVII ст., в ході якого відбулося подолання духовної диктатури і деспотії церкви. Виникла нова культура, звернена до земних справ, прагнення людей до щасливого життя, а також нова система національних літератур, нова філософія і наука. Небувалого розквіту досягло у ту пору образотворче мистецтво. Характерними ознаками культури Ренесансу були такі:

2021-06-03 06:30:22 UTC

Малютин Баро́ко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — перлина неправильної форми) — стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі початку XVI століття — кінця XVIII століття. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом, за ним іде Класицизм. За естетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи. Якщо ренесанс мав незначне поширення у країнах за межами Західної Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення європейської цивілізації на інші континенти.

2021-06-03 06:31:05 UTC

Малютин Украї́нське баро́ко або Коза́цьке баро́ко — мистецький стиль, що був поширений на українських землях Війська Запорозького у XVII–XVIII століттях. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко.

2021-06-03 06:32:53 UTC

Малютин

2021-06-03 06:34:13 UTC

Малютин Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.). Певною мірою притаманний мистецтву усіх країн Європи, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті XIX ст. Для класицизму важливим був принцип свободи вибору — необмеженість власного, суб'єктивного трактування історичних форм.

2021-06-03 06:37:35 UTC

Малютин Філософський напрям романтизму, сформувавшись майже одночасно в Англії і Німеччині в другій половині 80-х років XVIII ст., постав як реакція на обмеженість класицизму і раціоналістичності Просвітництва, став "реакцією чуття проти надто механічних соціальних теорій і надто тісної регламентації. Найбільшого розвитку він набув у Німеччині, де його засновниками були

2021-06-03 06:38:44 UTC

Малютин У ХІХ ст. визначальною рисою реалізму вважалася «правдивість» — у розумінні «вірності дійсності», яку відображає митець. У зв'язку з цим варто зазначити, що справжнє мистецтво завжди є правдивим, адже незмінно прагне відображати істини й цінності людського буття, які, однак, не залишаються незмінними. Той чи інший художній напрям стає домінуючим і «правдивим» за певної доби саме тому, що виявляється здатним дати найпереконливіші відповіді на її виклики, найповніше виразити «істини буття», як вони мисляться й переживаються сучасниками.

2021-06-03 06:39:30 UTC

https://www.youtube.com/watch?v=_53oBQpeOqs

2021-10-04 13:48:01 UTC

Женя Валігурський 8-б клас

https://www.youtube.com/watch?v=_53oBQpeOqs

2021-10-04 13:48:58 UTC

Женя Валігурський 8-б

2022-01-18 13:43:14 UTC

Назаренко Ельвіри
Українська музика доби бароко — найвище досягнення національного мистецтва. Отже, провідним жанром став багатоголосий партесний спів. Помітну роль у його поширенні відіграли братські школи. Цю течію представляли композитори Є. Завадовський, М. Замаревич, І. Зюска, І. Календа, К. Коньовський та ін. Партесний спів відзначався стриманістю образного ладу, гармонійністю і простотою. Як “київський розспів” він набув поширення в Москві та інших містах Росії.

З розвитком партесного співу почали з’являтися й теоретичні посібники, які давали необхідні знання з теорії написання цієї музики та її співу. М.Дилецький, будучи творцем партесної музики, став її найвизначнішим теоретиком. Він перший у Східній Європі написав теоретичний трактат “Граматика музикальна”, яка стала дуже важливим посібником для композиторів, що творили партесну музику, та для співаків-хористів, які її виконували.Стиль бароко з його поривом і неспокоєм набув значного розвитку в музиці, він став закономірним продовженням Ренесансу і передував стилю класицизм. Найвищим досягненням цього періоду стала творчість німецьких композиторів Й. С. Баха і Г. Ф. Генделя. Водночас ціла плеяда інших обдарованих митців цього часу зробила помітний внесок у розвиток європейської музики.

Лепетуха Діана

2022-01-18 14:05:28 UTC

Живопис баро́ко — живопис періоду кінця 16 — 1-ї половини 18 століть (доби бароко), переважно в західноєвропейських країнах.

У Римі, офіційній столиці папи римського, склалася так звана Велична манера в живописі (« maniera grande»). Цей живопис був абсолютно пов'язаний з історичним і міфологічним жанром. А втілення сюжетів обумовлювало античні чи біблійні теми в ідеальному оточенні, з ідеальними фігурами, штучно очищеними від побутовості. Герої були величні, вічно молоді, повні здоров'я і бадьорості, рухались чи стояли в величних позах і з величними ж жестами. Приклади Величної манери дали у 17 столітті художники П'єтро да Кортона , Аннібалє Каррачі, Гвідо Рені , Гверчіно , Сімоне Кантаріні. Велична манера славила католицьких святих, папу римського, давньоримських імператорів і сучасних володарів. В орбіту Величної манери були втягнуті стінописи (фрески) в церквах і в палацах, вівтарний живопис і релігійна картина, офіційний парадний портрет. Офіційну лінію втілювали митці, що обслуговували папський двір.

Коломієць Софії

2022-01-22 21:01:02 UTC

З погляду класицистів, про бароко можна було говорити й писати лише з іронією.

Живопис баро́ко — живопис періоду кінця 16 — 1-ї половини 18 століть (доби бароко), переважно в західноєвропейських країнах.

У Римі, офіційній столиці папи римського, склалася так звана Велична манера в живописі (« maniera grande»). Цей живопис був абсолютно пов'язаний з історичним і міфологічним жанром. А втілення сюжетів обумовлювало античні чи біблійні теми в ідеальному оточенні, з ідеальними фігурами, штучно очищеними від побутовості. Герої були величні, вічно молоді, повні здоров'я і бадьорості, рухались чи стояли в величних позах і з величними ж жестами. розвитком партесного співу почали з’являтися й теоретичні посібники, які давали необхідні знання з теорії написання цієї музики та її співу. М.Дилецький, будучи творцем партесної музики, став її найвизначнішим теоретиком. Він перший у Східній Європі написав теоретичний трактат “Граматика музикальна”, яка стала дуже важливим посібником для композиторів, що творили партесну музику, та для співаків-хористів, які її виконували.Стиль бароко з його поривом і неспокоєм набув значного розвитку в музиці, він став закономірним продовженням Ренесансу і передував стилю класицизм. Найвищим досягненням цього періоду стала творчість німецьких композиторів Й. С. Баха і Г. Ф. Генделя. Водночас ціла плеяда інших обдарованих митців цього часу зробила помітний внесок у розвиток європейської музики.

Відро́дження, або Ренеса́нс (фр. Renaissance — Бельтиков«Відродження») — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності.Сучасні дослідники виділяють п'ять періодів доби Відродження:Протовідродження (Передвідродження) (2-а половина XIII століття — XIV століття);Раннє Відродження (1410/1425 рр. XV ст. — кінець XV століття);Високе Відродження (кінець XV — перші 20 років XVI століття);Пізнє Відродження (середина XVI — 90-ті роки XVI століття), співіснування з маньєризмом. В архітектурі — виникнення палладіанства;Північне Відродження — XVI століття, співіснування з північним і італійським маньєризмом.Бельтиков

2022-01-24 12:22:21 UTC

"Стихія музики бароко" Іван Уперенко

2022-01-24 14:24:21 UTC

Барокова музика з'явилася в кінці Відродження і передувала музиці епохи класицизму. Слово "бароко" імовірно походить від португальського "perola barroca" - перлина або морська раковина химерної форми; або від лат. baroco - Мнемонічне позначення одного з видів силогізму в схоластичній логіці ^[2] (примітно, що схожі латинські слова "Barlocco" або "Brillocco" також використовувалися в схожому значенні - перлина незвичайної форми, яка не має осі симетрії ^[3]). І дійсно, образотворче мистецтво та архітектура цього періоду характеризувалися досить химерними формами, складністю, пишністю і динамікою. Пізніше це ж слово стало застосовуватися і до музики того часу. Сочінітельскіе і виконавські прийоми періоду бароко стали невід'ємною і значною частиною музичного класичного канону. Твори того часу широко виконуються і вивчаються. В епоху бароко народилися такі твори, як фуги Йоганна Себастьяна Баха, хор "Алілуя" з ораторії " Месія " Георга Фрідріха Генделя, " Пори року " Антоніо Вівальді, "Вечірня" Клаудіо Монтеверді. Музичний орнамент став дуже витонченим, сильно змінилася музична нотація, розвинулися способи гри на інструментах. Розширилися рамки жанрів, зросла складність виконання музичних творів, з'явився такий вид творів, як опера. Велике число музичних термінів та концепцій ери бароко використовуються досі.

Джулай Артем

dzhulai — 2022-01-24 18:49:18 UTC

Українська музика доби бароко

Друга половина 17-18 століття в історії української культури - важливий період і з огляду розвитку музичного барокового мистецтва, що увібрало традиції попередніх музичних шкіл.
Музичні цехи як перші професійні об'єднання народних музикантів виникли ще наприкінці 16 століття в Західній Україні і впродовж 16-19 століть діяли майже в усіх великих містах України.
Оскільки в українських землях не було ґрунту для сприйняття ранніх форм західноєвропейської опери, різновидів інструментального ансамблю та світської пісні, українське професійне мистецтво розвивало традиції церковного мелодичного співу та хорової музики без супроводу інструментів - а капела.

Із системи вокальних жанрів українські митці виділяють лише партесний хоровий концерт (церковне хорове багатоголосся) із восьми - двадцяти самостійних партій. Із середини 17 століття відбувається перехід від григоріанського хоралу церковного одноголосного співу до багатоголосного партесного, тобто хорового співу за партіями, у яких кожен голос веде свою мелодію. Партесний концерт, що складався з чотириголосся (басу, тенора, альта, дисканта) потребував знань з теорії музики, правил гармонії, композиції, голосознавства. Теоретичні засади партесного співу розробив український композитор, хоровий диригент і пецатот М.Дилецький (бл. 1650-1723) і виклав їх у посібнику "Граматика мусікійська" (1677).

У 17-18 ст. в Україні склалася мережа музичної освіти. Одним з найдавніших в Україні музичних навчальних закладів була Січова співацька школа (остання третина 17 ст. - 1709, 1734-1775), де готували фахівців для церковних хорів.
У першій половині 18 ст. центр музичної культури зосереджується в Києво-Могилянській академії. У школі сформувалася чітка система музичної освіти, що поєднала теорію музики і педагогіку. При Києво-Могилянській академії були хор і оркестр, що відзначалися високою професійністю. В академії здобули музичну освіту Максим Березовський (1745-1777) та Артемій Веделъ (1767, за іншими даними - 1770,1772- 1808), творчість яких сягнула європейських висот.

Відомим закладом музичної освіти була Глухівська співацька школа, заснована 14 вересня 1738 р. У ній навчалося 20 осіб, з яких десять кращих студентів щороку направлялися до Петербурга. Школа давала знання з партесного співу, музичної грамоти, гри на скрипці, гуслях, бандурі, готувала співаків для Придворної капели. З цієї школи вийшов відомий український композитор Дмитро Бортнянський (1751-1825).

Творчість М. Березовського та А. Веделя є перехідною від бароко до класицизму, а феномен музики М. Березовського, який "нашою мовою заговорив із цілим світом", полягає в поєднанні бездоганного професіоналізму європейського рівня з українськими фольклорними традиціями. На музичній стилістиці А. Веделя відбився його тісний зв'язок з Україною, що знайшло свій вияв у "ніжно-ліричному та чутливому характері української ментальності", а його трагічна доля - в українських мінорних думах та народних піснях. Музика Д. Бортнянського, М. Березовського та А. Веделя, вийшовши з надр українського музичного мистецтва, зберегла своє українське коріння, збагатила інші культури.

Інструментальна музика не досягла такого рівня, як хоровий партесний спів. У середині 18 ст. поширення набув романс - жанр камерної вокальної музики. Пісні-романси виконувалися в супроводі фортепіано або гітари. Популярними стали романси "їхав козак за Дунай" С. Килимовського, "Всякому городу нрав і права" Г. Сковороди, "Дивлюсь я на небо" М. Петренка.

"Стихія музики бароко" Артем Ольшанский

2022-01-24 19:29:30 UTC

Барокова музика з'явилася в кінці Відродження і передувала музиці епохи класицизму. Слово "бароко" імовірно походить від португальського "perola barroca" - перлина або морська раковина химерної форми; або від лат. baroco - Мнемонічне позначення одного з видів силогізму в схоластичній логіці [2] (примітно, що схожі латинські слова "Barlocco" або "Brillocco" також використовувалися в схожому значенні - перлина незвичайної форми, яка не має осі симетрії [3]). І дійсно, образотворче мистецтво та архітектура цього періоду характеризувалися досить химерними формами, складністю, пишністю і динамікою. Пізніше це ж слово стало застосовуватися і до музики того часу. Сочінітельскіе і виконавські прийоми періоду бароко стали невід'ємною і значною частиною музичного класичного канону. Твори того часу широко виконуються і вивчаються. В епоху бароко народилися такі твори, як фуги Йоганна Себастьяна Баха, хор "Алілуя" з ораторії " Месія " Георга Фрідріха Генделя, " Пори року " Антоніо Вівальді, "Вечірня" Клаудіо Монтеверді. Музичний орнамент став дуже витонченим, сильно змінилася музична нотація, розвинулися способи гри на інструментах. Розширилися рамки жанрів, зросла складність виконання музичних творів, з'явився такий вид творів, як опера. Велике число музичних термінів та концепцій ери бароко використовуються досі.

"Стихія музики бароко" Артем Ольшанский

olshanskyi — 2022-01-24 19:31:43 UTC

Барокова музика з'явилася в кінці Відродження і передувала музиці епохи класицизму. Слово "бароко" імовірно походить від португальського "perola barroca" - перлина або морська раковина химерної форми; або від лат. baroco - Мнемонічне позначення одного з видів силогізму в схоластичній логіці [2] (примітно, що схожі латинські слова "Barlocco" або "Brillocco" також використовувалися в схожому значенні - перлина незвичайної форми, яка не має осі симетрії [3]). І дійсно, образотворче мистецтво та архітектура цього періоду характеризувалися досить химерними формами, складністю, пишністю і динамікою. Пізніше це ж слово стало застосовуватися і до музики того часу. Сочінітельскіе і виконавські прийоми періоду бароко стали невід'ємною і значною частиною музичного класичного канону. Твори того часу широко виконуються і вивчаються. В епоху бароко народилися такі твори, як фуги Йоганна Себастьяна Баха, хор "Алілуя" з ораторії " Месія " Георга Фрідріха Генделя, " Пори року " Антоніо Вівальді, "Вечірня" Клаудіо Монтеверді. Музичний орнамент став дуже витонченим, сильно змінилася музична нотація, розвинулися способи гри на інструментах. Розширилися рамки жанрів, зросла складність виконання музичних творів, з'явився такий вид творів, як опера. Велике число музичних термінів та концепцій ери бароко використовуються досі.

Стихія музики бароко

kozlova11 — 2022-01-25 08:43:46 UTC

Бароко - дуже насичений подіями і багатобарвний,
можна сказати, строкатий період музичного життя і
творчості, що не раз давало мистецтвознавцям
підстави вважати його переходом від Ренесансу до
Просвітництва. Найбільш значними подіями в музиці
стали буйний розквіт світського музичного
мистецтва, зародження жанру опери, інтенсивний
розвиток інструментальної музики та ін.

Епоха музичного бароко - XVII - першої половини
XVIII ст. У всіх видах мистецтва цього періоду
з'являються видатні творчі явища і фігури, художнє
значення яких надзвичайно велике. Це архітектурні
ансамблі барочного Риму, фрески і живопис соборів,
становлення західноєвропейського театру. Знакові
творчі особистості - Шекспір, Рубенс і Рембрандт, Ель
Греко, Кальдерон; підйом відзначається і в науках
Декарт, Ньютон, і Кеплер, Паскаль, Беме.
Стиль бароко з його поривом і неспокоєм набув
значного розвитку в музиці, він став закономірним
продовженням Ренесансу і передував стилю
класицизм.

"бароко" Огородник Максим

2022-01-25 11:28:39 UTC

Баро́ко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — «перлина неправильної форми») — стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі початку XVI століття — кінця XVIII століття. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом, за ним іде Класицизм. За естетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи. Якщо ренесанс мав незначне поширення у країнах за межами Західної Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення європейської цивілізації на інші континенти.

"Бароко" Толобистюк Максим

2022-01-27 10:59:56 UTC

Витоки бароко йдуть з архітектури Розвиненого Відродження Риму, бо перший дійсно великий і величний архітектурний ансамбль створив у Ватикані Донато Браманте (1444—1514). Це двір Бельведер завдовжки 300 метрів, що побудований в єдиному стилі при збереженні різних функцій будівель (бельведер з античними скульптурами, регулярний сад, Ватиканська бібліотека і театр просто неба). Але всі форми архітектури досить спокійні, врівноважені і це значить, що це ще не бароко.

Ідею Браманте по створенню ансамблю з декількох будівель підхопив Джакомо да Віньола (1507—1573). Він не мав потужних можливостей Браманте в використанні багатьох будматеріалів і площ. Тому його ансамбль вілли Джуліа для римського папи Юлія ІІІ (понтифік у 1550—1555 роках) невеликих розмірів. Але віллі притаманні вже всі риси бароко: єдиний ансамбль з павільйонами, садом, фонтаном, німфеєм, сходами різних типів, що пов'язують тераси різного рівня. Вілла сильно відокремлена від навколишнього середовища, замкнена на собі, як більшість будівель Відродження, а її архітектура теж врівноважена, як і більшість споруд тієї доби.

Напруженість, велетенські розміри, нервовість й емоційна насиченість — це все додав до ознак бароко Мікеланджело. Саме у творах Віньоли та творах періоду пізнього Мікеланджело дослідники вбачають витоки архітектури бароко.

"Бароко" Марченко Нікіта

2022-01-28 09:51:02 UTC

Коломієць Софія

2022-02-01 11:58:13 UTC

6 розкішних споруд барокової архітектури Львова

https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/12/collage-13.jpg?fit=1200%2C876&ssl=1

1. Гарнізонний храм

Храм свв. верховних апостолів Петра і Павла знаходиться на вул. Театральній,11. Історія цього храму розпочинається у 1540 році. Будівництвом керував чернець Себастьян Ламхіус, а потім – Д. Бріано.
https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/12/baroco1.jpg?ssl=1
2.Храм Святого Архістратига Михаїла (колишній костел кармелітів босих).

Храм Святого Архістратига Михаїла знаходиться на вул. Винниченка 22, а саме на узгір’ї між вул.Лисенка та Дарвіна. Цей храм входив у загальну систему фортифікацій міста.
https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/12/baroco9.jpg?ssl=1
3.Костел Стрітення Господнього (кармеліток босих)

Костел Стрітення Господнього – вул. Винниченка, 30. Колишній костел Стрітення споруджено на пагорбі, з півдня до нього прилягають келії колишнього монастиря.
https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/12/baroco12.jpg?ssl=1
4.Костел Непорочного Зачаття Діви Марії і монастир францисканців

Це комплекс споруд, що складається із костелу Непорочного зачаття Діви Марії, монастиря францисканців та саду, оточеного муром, розташований на вулиці Короленка, 1. Сучасного вигляду храм набув після перебудов у XIX-XX ст.
https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/07/kol2.gif?resize=700%2C525&ssl=1
5. Костел Святого Каземира
https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/12/baroco19.jpg?resize=675%2C900&ssl=1
6.Костел Святого Миколая

Костел Святого Миколая, Костел Найсвятішої Трійці та Святого Миколая Єпископа, Тринітарський костел (зараз – Церква Покрови Богородиці) – пам’ятка архітектури XVIII століття у Львові. Знаходиться в центральній частині міста, на вулиці Михайла Грушевського, 2.
https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/03/sobor.jpg?resize=700%2C466&ssl=1

Лепетуха Діана 8Б

2022-02-01 15:01:50 UTC

В українській архітектурі стиль бароко поширюється з II половини XVII ст. і досягає свого розквіту у XVIII ст., набираючи яскраво виражених національних рис. Вже наприкінці XVII ст., переважно в Києві та його околицях, з'явилися будови, позначені рисами стилю бароко, але їхня мальовничість, інтимна теплота докорінно відрізняє їх від бароко західноєвропейського. Нові форми української архітектури виникли на основі давніх і багатих традицій народної дерев'яної і давньоруської архітектури, увібравши багатовікове багатство українського зодчества. Архітектура українського бароко - це концентрований матеріальний вияв "психічного стану", того гармонійного світогляду, на який здатна нація у часи високого духовного злету, а той злет невід'ємний від усвідомлення особистої і національної свободи.

Хрещаті дерев'яні храми - типове явище в народному будівництві. Цей тип споруд був настільки вдосконалений, що кожна з таких церков являє собою справжню перлину архітектури в розумінні як гармонійної й логічної композиції, так і окремих форм та деталей. До трибанних церков із тридільним заложениям належать Покровський собор у Харкові (1680), дві церкви Києво-Печерської лаври, собор у Ромнах та Сумах.

Досконаліших мистецьких форм досягли п'ятибанні храми. До перших таких будов належать церква Адама Кисіля в Нискиничах на Волині (1653) та перебудова Спаса на Берестові в Києві за часів П. Могили (1638-1643). Розвинені барокові форми втілились у спорудах Києво-Печерської лаври -церквах Усіх Святих (1696-1698) та Хрестовоздвиженської, соборі Св. Георгія Видубицького монастиря (1672-1674), Преображенської церкви в Прилуках (1716), соборі в Ніжині тощо.

Джулай Артем 8Б м.Черкаси "УКРАЇНСЬКЕ БАРОКО РІДНОГО КРАЮ"

dzhulai — 2022-02-02 19:22:52 UTC

Гляньте на 5-гривневу купюру. Подивилися?Так-так, там зображено Іллінську церкву в Суботові, що на Черкащині. Храм збудовано у 1653 році (за іншими даними — у 1656) на кошти гетьмана Богдана Хмельницького як родова церква-усипальниця. Собор є яскравим прикладом пам’яток українського бароко раннього періоду, має оборонні риси (товщина стін — до 2 м, бійниці).
Основні розміри церкви: довжина 23 м, ширина 14,08 м, висота стін 7,35 м. Церква збудована із каменю і цегли, товщина стін 1,8 м. За даними Івана Крип'якевича, церква була збудована з каменю, який брали зі зруйнованої татарської мечеті в околиці Суботова.
Коли у 1657 році Хмельницький помер, його поховали у Іллінській церкві праворуч від вівтаря. Археологічні дослідження 1970-их показали, що ані труни, ані тіла Хмельницького на місці поховання вже немає, а ґрунт був неодноразово перекопаний.
Під час новітніх георадарних вимірювань у червні 2019 в Іллінській церкві виявлено ознаки вхідного колодязя до склепу розмірами 3×1,3 м і заввишки (від підлоги до стелі) приблизно 1,6 м, викладеного зсередини цеглою, який, ймовірно є усипальнею Гетьмана.
У 1869 році поруч із церквою збудована дзвіниця і галерея, яка з'єднувала її з церквою.
В липні 1845 року Тарас Шевченко, під час подорожі по Україні, побував і в Суботові, де серед інших малюнків намалював і Іллінську церкву. Малюнок «Богданова церква у Суботові» увійшов до його альбому 1845 року.
Пізніше, того ж року, перебуваючи на Полтавщині, поет написав вірш «Стоїть в селі Суботові».

Стоїть в селі Суботові

На горі високій

Домовина України,
Широка, глибока.
Ото церков Богданова.
Там-то він молився,
Щоб москаль добром і лихом
З козаком ділився…

Також церкву малювали П. Сплестер, Де ля Фліз та інші.
З приходом радянської влади, в церкві влаштували клуб, пізніше використовували як склад. Після Радянсько-німецької війни в церкві відкрили музей Богдана Хмельницького. У 1954 році за проєктом архітектора Ісроеля Шмульсона в церкві встановлено символічний гранітний надгробок Б. Хмельницькому.
У 1978 році архітектором Сергієм Кілессо була завершена реставрація, під час якої була розібрана галерея між церквою і дзвіницею, церква відновлена у первісних формах. З 1990 року церква повернута релігійній громаді.

Чумаченко Артём 8 В

2022-02-08 14:54:01 UTC

https://youtu.be/QcGM7w5TvPw

Чумаченко Артём 8 В

2022-02-08 14:55:00 UTC

https://youtu.be/UUN_jW3xATc

Лепетуха Діана 8-Б УКРАЇНСЬКЕ БАРОКО РІДНОГО КРАЮ

2022-02-09 08:42:30 UTC

Спасо-Преображенський собор (Черкаська область, Золотоніський район, Бакаївка, Красногірський Покровський монастир) 1767 року Софроній перебуваючи у Іркутську ініціював будівництво Спасо-Преображенського собору в Красногірському монастирі та виділив кошти на цю справу. Собор зводили за проектом видатного українського архітектора Івана Григоровича-Барського. У 1771 році будівництво закінчили, але Софроній так і не побачив цієї перлини українського бароко.

Майданюк Аліна 8-Б Гайворонська філія номер 1 КЗ"Гайворонський ліцей номер 2"

2022-02-09 09:38:59 UTC

Архітектури в Україні в стилі Українського бароко

Лепетуха Діана рококо в живописі

2022-02-16 12:45:57 UTC

Стиль рококо характеризують легка, органічна орнаментація та вишукані, асиметричні форми натхненні природою; ніжні, пастельні тональності кольорів; надзвичайна увага до вишуканого опрацювання деталей в живописі чи декоративних предметах; грайлива тематика сюжетів, ідеалізація фігур і їх середовища
Жан-Оноре́ Фраґона́р - французький художник, що працював у стилі рококо

Коломієць Софія . Художники , скульптори в стилі ророко

2022-03-21 18:53:51 UTC

Художники стиля рококо: Антуан Ватто- Антуан Ватто — французький художник, представник рококо. Писав переважно жанрові картини. В листі з Орської фортеці до І. Фундуклея 16 липня 1847 року Тарас Шевченко писав, що серед відібраних у нього під час арешту малюнків був оригінал Ватто .
https://www.google.com/search?q=%D0%BC%D0%B5%D1%86%D1%86%D0%B5%D1%82%D0%B5%D0%BD&stick=H4sIAAAAAAAAAONgFuLUz9U3MMw2z7ZQ4tVP1zc0TDItqcpKLynRUspOttIvyywuTcyJTywqQWJmFpdYlecXZRc_YrzKyC3w8sc9YanTjJPWnLzGeISRiwh9QrpcbK55JZkllUK8UtxcCDcYiXBBXJFVUBhfVGKSK3BhyXRGpXSjkF2Xpp1j8xPc4cLAMEM61EFKTnBZV65HfOhzey1hLo6QxIr8vPzcSsEDDB_2__3_3l5JkVOQXSfh0t_39oLPDjIqGF-xcZBgUWDQYDB8ZMnqsH4K4wEthgOMTE37Vhxi4-BgFGAwYuJgsGLSYKxi4mDmWcQqcGHPha0X2y62AcmmC1sv7J3AxggASYr31i8BAAA&sa=X&ved=2ahUKEwjfqJ__7df2AhWFzYsKHQ8fBYQQ-BZ6BAgmEAY&lei=fsc4YoebJfGIrwTS1aKwDA
https://www.google.com/search?q=%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%83%D0%B0%D0%BD+%D0%B2%D0%B0%D1%82%D1%82%D0%BE+the+scale+of+love&stick=H4sIAAAAAAAAAONgFuLUz9U3MMw2z7ZQ4tVP1zc0TDaMLzdML8_WUspOttIvyywuTcyJTywqQWJmFpdYlecXZRc_YrzKyC3w8sc9YanTjJPWnLzGeISRiwh9QrpcbK55JZkllUK8UtxcCDcYiXBBXJFVUBhfVGKSK3BhyXRGpXSjkF2Xpp1j8xPc4cLAMEM61EFKTnBZV65HfOhzey1hLo6QxIr8vPzcSsEDDB_2__3_3l5JkVOQXSfh0t_39oLPDjIqGF-xcZBgUWDQYDB8ZMnqsH4K4wEthgOMTE37Vhxi4-BgFGAwYuJgsGLSYKxi4mDmWcSqeWHDhb0Xmy42g2iFC5subABymi7sUyjJSFUoTk7MSVXIT1PIyS9LncDGCACwC1VmSAEAAA&sa=X&ved=2ahUKEwjfqJ__7df2AhWFzYsKHQ8fBYQQ-BZ6BAgmEAw&lei=fsc4YoebJfGIrwTS1aKwDA
https://www.google.com/search?q=%D0%9A%D0%B0%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%B0&stick=H4sIAAAAAAAAAONgFuLUz9U3MMw2z7ZQ4tVP1zc0TDcyNkkqNDLTUspOttIvyywuTcyJTywqQWJmFpdYlecXZRc_YrzKyC3w8sc9YanTjJPWnLzGeISRiwh9QrpcbK55JZkllUK8UtxcCDcYiXBBXJFVUBhfVGKSK3BhyXRGpXSjkF2Xpp1j8xPc4cLAMEM61EFKTnBZV65HfOhzey1hLo6QxIr8vPzcSsEDDB_2__3_3l5JkVOQXSfh0t_39oLPDjIqGF-xcZBgUWDQYDB8ZMnqsH4K4wEthgOMTE37Vhxi4-BgFGAwYuJgsGLSYKxi4mDmWcQqcmHWhQ0X9l9suLDjwvYLey_suNh2YcMENkYAuRsz_TMBAAA&sa=X&ved=2ahUKEwjfqJ__7df2AhWFzYsKHQ8fBYQQ-BZ6BAgmEDw&lei=fsc4YoebJfGIrwTS1aKwDA

Коломієць Софія Художники в стилі ророко

2022-03-21 19:14:43 UTC

Франсуа Буше-французький художник і гравер доби рококо.
https://www.google.com/search?q=Madame+Bergeret&stick=H4sIAAAAAAAAAONgFuLQz9U3SDYxMlHi1U_XNzRMKjczzDErztJSyk620i_LLC5NzIlPLCpBYmYWl1iV5xdlFz9ivMLILfDyxz1hqVOMk9acvMZ4mJGLCH1COlxsrnklmSWVQjxSXFxwJxiJcEEckVVQGF9UYpIrcGHJdEaldKOQXZemnWPzE7z07v__m0qhDlJygmLTFnAsr3pmryXMxRGSWJGfl59bKXjh5CH73f_f2yspcs45r3xg6rv39oL73_6fr67s6CDBosCgwWD4yJLVYf0UxgNaDAcYmZr2rTjExsHBKMBgxMTBYMWkwVjFxMHMs4iV3zcxJTE3VcEptSg9tSi1ZAIbIwBUYXxvLAEAAA&sa=X&ved=2ahUKEwjBjfSD79f2AhUFrYsKHf7sAY4Q-BZ6BAgfEBQ&tbs=kac:1,kac_so:0
https://www.google.com/search?q=%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%83%D0%B0+%D0%B1%D1%83%D1%88%D0%B5+charms+of+country+life&stick=H4sIAAAAAAAAAONgFuLQz9U3SDYxMlHi1U_XNzRMNi5JzzApq9BSyk620i_LLC5NzIlPLCpBYmYWl1iV5xdlFz9ivMLILfDyxz1hqVOMk9acvMZ4mJGLCH1COlxsrnklmSWVQjxSXFxwJxiJcEEckVVQGF9UYpIrcGHJdEaldKOQXZemnWPzE7z07v__m0qhDlJygmLTFnAsr3pmryXMxRGSWJGfl59bKXjh5CH73f_f2yspcs45r3xg6rv39oL73_6fr67s6CDBosCgwWD4yJLVYf0UxgNaDAcYmZr2rTjExsHBKMBgxMTBYMWkwVjFxMHMs4hV72LLxYYLGy7svdh4sfnCBoULGy82X-y4sFUhOSOxKLdYIT9NITm_NK-kqFIhJzMtdQIbIwBSBgjySwEAAA&sa=X&ved=2ahUKEwjBjfSD79f2AhUFrYsKHf7sAY4Q-BZ6BQgfEJ4B&lei=yco4YteGHOSjrgSSx4LoDg

Онор Фрагонар

https://www.google.com/search?q=%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%8F+%D1%87%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%B0&stick=H4sIAAAAAAAAAONgFuLUz9U3MCorMcxR4gIxjVMMy8srtZSyk630yzKLSxNz4hOLSpCYmcUlVuX5RdnFjxivMnILvPxxT1jqNOOkNSevMR5h5CJCn5AuF5trXklmSaUQrxQ3F8IBRiJcvPrp-oaGWQWF8UUlJrkCF5ZMZ1RKNwrZdWnaOTY_wTcz_v-PfhfiICUn2HasWkVw5mN7LWEujpDEivy8_NxKQR0J1Qaf_-_tlRQ5s2PYFSSevLcX3P_2_3x1ZUcHCRYFBg0Gw0eWrA7rpzAe0GI4wMjUtG_FITYODkYBBiMmDgYrJg3GKiYOZp5FrOoX5lzYd2E3EG-5sOFiv8LF9gs7LjYBmU0Xtl7YfbHnwl4gv-3ChglsjADdUj5yQwEAAA&sa=X&ved=2ahUKEwj3jv_A8df2AhWQvIsKHcT4BKoQ-BZ6BAgdEAk
https://www.google.com/search?q=%D0%9A%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BB%D0%B8+(%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0+%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%B0)&stick=H4sIAAAAAAAAAONgFuLUz9U3MCorMcxR4gIxTZPiLYuMtZSyk630yzKLSxNz4hOLSpCYmcUlVuX5RdnFjxivMnILvPxxT1jqNOOkNSevMR5h5CJCn5AuF5trXklmSaUQrxQ3F8IBRiJcvPrp-oaGWQWF8UUlJrkCF5ZMZ1RKNwrZdWnaOTY_wTcz_v-PfhfiICUn2HasWkVw5mN7LWEujpDEivy8_NxKQR0J1Qaf_-_tlRQ5s2PYFSSevLcX3P_2_3x1ZUcHCRYFBg0Gw0eWrA7rpzAe0GI4wMjUtG_FITYODkYBBiMmDgYrJg3GKiYOZp5FrAYXZl3YcLH9wtYLuy_sUNC4sAvIa7jYdGHHhb0XNihcWHKx4cKGC5sv7ANxQWzNCWyMABMHjyNMAQAA&sa=X&ved=2ahUKEwj3jv_A8df2AhWQvIsKHcT4BKoQ-BZ6BAgdEAY

Иван Аргунов

https://www.google.com/search?q=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82+%D0%BD%D0%B5%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%BD%D0%BE%D0%B9+%D0%B2+%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%BE-%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D1%83%D0%B1%D0%BE%D0%BC+%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%B5&stick=H4sIAAAAAAAAAONgFuLUz9U3SDNOrjBT4tVP1zc0TC4uzjMpyY3XUspOttIvyywuTcyJTywqQWJmFpdYlecXZRc_YtzKyC3w8sc9YanVjJPWnLzGuISRiwh9QrpcbK55JZkllUK8UtxcCDcYiXBBXJFVUBhfVGKSK3BhyXRGJXcjk12Xpp1j0xN0qmBgWPUmxEFJkZNJ5Z39_J_v7QWfHWRUML5i4yDBosCgwWD4yJLVYf0UxgNaDAcYmZr2rTjExsHBKMBgxMTBYMWkwVjFxMHMs4jV_8L8C_suNlxsuthwYevFJoULey9svbDjwvYLm4DcxotNQP6-CzsVLmxSALK3XtgD4ute2AwU3H2x-cJGIL1H4cL-C7svbAAa0XNh6wQ2RgDLoRDYTgEAAA&sa=X&ved=2ahUKEwjV6fnY8df2AhWTz4sKHQkbCSQQ-BZ6BAgCEAk
https://www.google.com/search?q=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82+%D0%BD%D0%B5%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%BD%D0%BE%D0%B9+%D0%B2+%D1%80%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%BC+%D0%BA%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8E%D0%BC%D0%B5&stick=H4sIAAAAAAAAAONgFuLUz9U3SDNOrjBT4tZP1zc0MipOLy6p1FLKTrbSL8ssLk3MiU8sKkFiZhaXWJXnF2UXP2Lcysgt8PLHPWGp1YyT1py8xriEkYsIfUK6XGyueSWZJZVCvFLcXAgXGIlw8YLcYJhVUBhfVGKSK3BhyXRGJXcjk12Xpp1j0xN0qmBgWPUmxEFJkZNJ5Z39_J_v7QWfHWRUML5i4yDBosCgwWD4yJLVYf0UxgNaDAcYmZr2rTjExsHBKMBgxMTBYMWkwVjFxMHMs4jV7cL8C_suNlxsuthwYevFJoULey9svbDjwvYLm4DcxotNQP6-CzsVLmxSACpqBoo0XtgFFNmjAKJACi72XdhzYesENkYAURfFzEMBAAA&sa=X&ved=2ahUKEwjV6fnY8df2AhWTz4sKHQkbCSQQ-BZ6BAgCEAY
Николя Ланкре -художни .на його живопис вплинула творчість Антуана Ватто.
https://www.google.com/search?q=%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F+%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%80%D0%B5+the+pleasures+of+winter&stick=H4sIAAAAAAAAAONgFuLUz9U3ME4ryc5W4tVP1zc0TE9Os0xKKYvXUspOttIvyywuTcyJTywqQWJmFpdYlecXZRc_YtzKyC3w8sc9YanVjJPWnLzGuISRiwh9QrpcbK55JZkllUK8UtxcCDcYiXBBXJFVUBhfVGKSK3BhyXRGJXcjk12Xpp1j0xPc1_7_v-iDYAclRU7D6HP1H7-_txfc7snBcDWIy0GCWYFJg9HwuPD_-q1XdQ9oMRxgZGrat-IQGwcHowCDERMHgxVQvoqJg5lnEavhhb0Xp13YdWHfhd0X-xUu7L6w4cLeC7suNlzYqlCSkapQkJOaWFxalFqskJ-mUJ6ZV5JaNIGNEQBQEOhAMAEAAA&sa=X&ved=2ahUKEwiirLbv8df2AhUqmYsKHZOnBQsQ-BZ6BAgeEAw
https://www.google.com/search?q=%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F+%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%80%D0%B5+the+four+ages+of+man:+youth&stick=H4sIAAAAAAAAAONgFuLUz9U3ME4ryc5W4tVP1zc0TDZNq7LMyTHXUspOttIvyywuTcyJTywqQWJmFpdYlecXZRc_YtzKyC3w8sc9YanVjJPWnLzGuISRiwh9QrpcbK55JZkllUK8UtxcCDcYiXBBXJFVUBhfVGKSK3BhyXRGJXcjk12Xpp1j0xPc1_7_v-iDYAclRU7D6HP1H7-_txfc7snBcDWIy0GCWYFJg9HwuPD_-q1XdQ9oMRxgZGrat-IQGwcHowCDERMHgxVQvoqJg5lnEavphb0Xp13YdWHfhd0X-xUu7L6w4cLeC7suNlzYqlCSkaqQll9apJCYnlqskJ-mkJuYZ6VQmV9akjGBjREAGQBn-TQBAAA&sa=X&ved=2ahUKEwiirLbv8df2AhUqmYsKHZOnBQsQ-BZ6BAgeECQ
Жан-Марк Натье-французький живописець.
https://www.google.com/search?q=%D0%B6%D0%B0%D0%BD-%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BA+%D0%BD%D0%B0%D1%82%D1%8C%D1%94+madame+marsollier+and+her+daughter&stick=H4sIAAAAAAAAAONgFuLUz9U3ME4rSbNU4tVP1zc0TM4uSzc2T6rUUspOttIvyywuTcyJTywqQWJmFpdYlecXZRc_YtzKyC3w8sc9YanVjJPWnLzGuISRiwh9QrpcbK55JZkllUK8UtxcCDcYiXBBXJFVUBhfVGKSK3BhyXRGJXcjk12Xpp1j0xN0qmBgWPUmxEFJkbOI6eN-89_v7QWfHWRUML5i4yDBosCgwWD4yJLVYf0UxgNaDAcYmZr2rTjExsHBKMBgxMTBYMWkwVjFxMHMs4jV9sK2Cxsu7NW9sOfChosNF3YpXNgLZDRd7Lk4RSE3MSUxNxVIFRXn5-RkphYpJOalKGQA6ZTE0vSMktSiCWyMAOORScg8AQAA&sa=X&ved=2ahUKEwjNiK6X8tf2AhVqlYsKHapOCOYQ-BZ6BAggEAk
https://www.google.com/search?q=%D0%93%D1%80%D0%B0%D1%84%D0%B8%D0%BD%D1%8F+%D0%B4%D0%B5+%D0%A2%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%B5%D1%80&stick=H4sIAAAAAAAAAONgFuLUz9U3ME4rSbNU4gIxs80NCpJztZSyk630yzKLSxNz4hOLSpCYmcUlVuX5RdnFjxi3MnILvPxxT1hqNeOkNSevMS5h5CJCn5AuF5trXklmSaUQrxQ3F8IBRiJcvPrp-oaGWQWF8UUlJrkCF5ZMZ1RyNzLZdWnaOTY9QacKBoZVb0IclBQ5i5g-7jf__d5e8NlBRgXjKzYOEiwKDBoMho8sWR3WT2E8oMVwgJGpad-KQ2wcHIwCDEZMHAxWTBqMVUwczDyLWBUuTL7YcGHDxZYLOy7svdivcGHLha0KFxYBebsv9lzYerFhAhsjAMkrT9scAQAA&sa=X&ved=2ahUKEwjNiK6X8tf2AhVqlYsKHapOCOYQ-BZ6BAggEBI
Федор Рокотов-російський художник, найбільший московський портретист, який працював у період Російського Просвітництва.
https://www.google.com/search?q=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82+%D0%95%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%8B+II&stick=H4sIAAAAAAAAAONgFuLUz9U3MDczLMlW4tVP1zc0TM4uS8-wiDfTUspOttIvyywuTcyJTywqQWJmFpdYlecXZRc_YrzKyC3w8sc9YanTjJPWnLzGeISRiwh9QrpcbK55JZkllUK8UtxcCDcYiXBBXJFVUBhfVGKSK3BhyXRGpXSjkF2Xpp1j8xOUWvX_f-KaUAcpOcFdp151cFa_s9cS5uIISazIz8vPrRQs_3Bo_4X_7-2VFDkN440ZFAPe2wvuf_t_vrqyo4MEiwKDBoPhI0tWh_VTGA9oMRxgZGrat-IQGwcHowCDERMHgxWTBmMVEwczzyJWlQvzL-y72HCx6WLDha0XmxQuTL2w68KGi01ATsOFHRf2XuxW8PScwMYIAH-J85BDAQAA&sa=X&ved=2ahUKEwj8-bz-8tf2AhVQEncKHTXzA0QQ-BZ6BAgCEAY
https://www.google.com/search?q=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82+%D0%95%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%8B+II&stick=H4sIAAAAAAAAAONgFuLUz9U3MDczLMlW4tVP1zc0TDYuSU8uTjPXUspOttIvyywuTcyJTywqQWJmFpdYlecXZRc_YrzKyC3w8sc9YanTjJPWnLzGeISRiwh9QrpcbK55JZkllUK8UtxcCDcYiXBBXJFVUBhfVGKSK3BhyXRGpXSjkF2Xpp1j8xOUWvX_f-KaUAcpOcFdp151cFa_s9cS5uIISazIz8vPrRQs_3Bo_4X_7-2VFDkN440ZFAPe2wvuf_t_vrqyo4MEiwKDBoPhI0tWh_VTGA9oMRxgZGrat-IQGwcHowCDERMHgxWTBmMVEwczzyJWlQvzL-y72HCx6WLDha0XmxQuTL2w68KGi01ATsOFHRf2XuxW8PScwMYIAFUmVwVDAQAA&sa=X&ved=2ahUKEwj8-bz-8tf2AhVQEncKHTXzA0QQ-BZ6BAgCEAk
Джованні Баттіста-італійський художник, один з найпримітніших майстрів італійського рококо, майстер фресок та гравюр, останній великий представник венеціанської школи .
https://www.google.com/search?q=%D0%90%D0%BB%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%8F+%D1%81+%D0%92%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B9+%D0%B8+%D0%92%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%BC&stick=H4sIAAAAAAAAAONgFuLUz9U3MEwrMjJQ4gYzDQxTClKMtJSyk630yzKLSxNz4hOLSpCYmcUlVuX5RdnFjxi3MnILvPxxT1hqNeOkNSevMS5h5CJCn5AuF5trXklmSaUQrxQ3F8IFRiJcvPrp-oaGWQWF8UUlJrkCF5ZMZ1RyNzLZdWnaOTY9wbIz__-_XRHioKTImWLI4NC75qW94LODjArGV2wcJFgUGDQYDB9Zsjqsn8J4QIvhACNT074Vh9g4OBgFGIyYOBismDQYq5g4mHkWsVpcmHBhNxBuvbD5wr6LDRd2XOxXuNiocGESUGTvha1AkX0Xdipc2AEUAbK3XtgDEb-wZwIbIwCpnD0rNQEAAA&sa=X&ved=2ahUKEwikzL6b89f2AhWXvYsKHYbiCxQQ-BZ6BAgeEBE&tbs=kac:1,kac_so:0

У всіх цих художників дуже багато картин і всі вони насправді дуже гарні та особливі .

Майданюк Аліна 8-Б клас Композиція Ф.Шуберта "Вечірня серенада"

2022-04-17 16:26:06 UTC

Гайворонської філії №1
КЗ"Гайворонський ліцей №2"

2022-04-20 07:30:02 UTC

Гайворонська філія номер 1, ліцей номер 2
Кулебякін Тарас

Бабчук Софія 8-А клас

2022-04-20 16:12:03 UTC

Соболенко Олнесандра

2022-04-23 09:29:52 UTC

Романтизм — ідейний і художній напрям в європейській і американській культурі кінця XVIII століття - першої половини XIX століття, характеризується утвердженням самоцінності духовно-творчого життя особистості, зображенням сильних пристрастей і характерів, одухотвореною і цілющої природи.

найілье мене вразив музичний твір під назвою віденський бал

2022-04-25 10:44:59 UTC

Горобець Маша

2022-05-26 11:15:04 UTC

Музичний твір епохи романтизму (Білоус Едгард)

2022-05-29 19:52:18 UTC

Франц Шуберт "Форель"
Лучи так ярко грели, вода ясна, тепла…
Причудницы форели в ней мчаться, как стрела.
Я сел на берег зыбкий и в сладком забытье
Следил за резвой рыбкой, купавшейся в ручье,
Следил за резвой рыбкой, купавшейся в ручье.

А тут же с длинной, гибкой лесой рыбак сидел,
И с злобною улыбкой на рыбок он смотрел.
"Покуда светел, ясен ручей, – подумал я, –
Твой труд рыбак напрасен, видна леса твоя,
Твой труд рыбак напрасен, видна леса твоя!"

Но скучно стало плуту так долго ждать, –
поток взмутил он в ту ж минуту
уж дрогнул поплавок,
Он дернул прут свой гибкий, а рыбка,
а рыбка бьется там;
Он снял ее с улыбкой, я волю дал слезам,
Он снял ее с улыбкой, я волю дал слезам.

2022-10-14 14:50:19 UTC

Бебебеюебе

бароко

2024-01-21 15:05:36 UTC