У багатьох дітей часто спостерігається нерізко виражене відставання у мовленнєвому розвитку, яке в дошкільному віці зазвичай не привертає до себе особливої уваги батьків, проте в подальшому може перешкоджати якісному навчанню і призвести до появи специфічних помилок, зокрема на уроках української мови.

Дуже важливо виявити навіть найнезначніші відхилення мовленнєвого розвитку та виправити їх до початку навчання дитини грамоти. І батькам слід знати, що при нормальному мовленнєвому розвитку всі недоліки у вимові звуків дошкільником повинні зникнути не пізніше п'ятирічного віку.

Однією з необхідних умов опанування грамоти є чітке розрізнення дитиною всіх звуків мови на слух. Запис будь-якого слова передбачає уміння визначити кожен звук та склад слова по черзі і позначити їх відповідними буквами. Якщо ж деякі звуки здаються малюкові однаковими, то йому важко буде вибирати під час письма букви, відповідні цим звукам. Наприклад, у разі нерозрізнення на слух пари звуків [б]-[п] дитина не знатиме, яка перша буква — Б або П — має бути написана в словах «булка», «буряк».

Для перевірки слухової диференціації звуків доберіть картинки, на яких зображене розрізняється лише одним приголосним звуком, який слід перевірити. Дитина може розрізнити слова (наприклад, «білка» і «пилка», «коза» і «коса», «ніч» і «пін») лише за умови сформованості фонематичного сприймання, чіткої диференціації звуків.

Зверніть увагу, що за нормального мовленнєвого розвитку розрізнення всіх звуків на слух, а отже, і правильний вибір за змістом картинок, доступний дітям з дворічного віку. Крім того, важливо знати, що нерозрізнення дитиною деяких звуків на слух є основною причиною їх заміни в усному мовленні, а надалі — й на письмі

1. Прочитайте скоромовку повільно.

2. Запропонуйте дитині подумати, про що йдеться в скоромовці.

3. Запропонуйте послухати, які слова схожі один на одного за звучанням.

4. Нехай дитина промовить скоромовку повільно вголос, та спробує запам'ятати.

5. Тепер нехай вона промовить скоромовку пошепки кілька разів повільно, потім швидше і швидше.

6. Нехай вимовить скоромовку кілька разів вголос у швидкому темпі.

7. Тепер позмагайтеся, хто без помилок швидше вимовить скоромовку

Вивчить з дітьми!

ЗВУК – С – :

Хитру сороку спіймати морока, а на сорок сорок - сорок морок.

ЗВУК – З – :

Захар заліз на перелаз. - Захарку, злізь! - Захарку, злазь! Зумів залізти - Знай, як злізти.

ЗВУК – Ш – :

Над шляхом Явдошка шукала волошки.

ЗВУК – Ж – :

Біжать стежини поміж ожини.

ЗВУК – Ч – :

У чотирьох черепашок четверо черепашенят.

ЗВУК – Ц – :

Напекли млинців, назвали кравців. А кравець за млинці та й побіг у танець!

ЗВУК – Щ – :

У лузі журавлик  щипав собі щавлик. Купіть йому горщик - він зварить вам борщик.

ЗВУК – Л – :

Летів горобець, сів на хлівець, а як вийшов стрілець, то утік горобець.

Ваша дитина під час вимови звуків с,з, ц, ш, ж, ч,щ ставить язик між зубами та прикушує його. Для того, щоб усунути цей недолік, необхідно провести декілька занять з дитиною.

Тривалість заняття – 20 хвилин. Працювати необхідно перед дзеркалом, щоб дитина могла бачити розташування язика в роті.

Передусім поясніть дитині, що при правильній вимові всіх звуків української мови язик ніколи не виходить за меж зубів, а знаходиться тільки у роті. Тому необхідно стиснути зуби, губи розтягнути в посмішку, щоб було легше стежити у дзеркалі за положенням язика в роті.

1 – й день

1. Ізольоване вимовляння звуків с, з, ц, ш, ж, ч, щ (2хв.)

2. Звуки у складах (10 разів)

са – со – су – си

ас – ос – ес – ис – іс

со – су – са - си

ус –юс – яс – єс

яясу – со – си – са

ис – ес – ус – яс

со – су – са – си

ас – ос – ис – ус

2 – й день – 5 –й день

1. Звуки с, з, ц, ш, ж, ч, щ у словах

Відкрити словник української мови. Дорослий читає, а дитина повторює слова, які починаються звуками с, з, ц, ш, ж, ч, щ.

6 – й день – 10 – й день

1. Звуки с, з, ц, ш, ж, ч, щ у реченнях

Читати невеликі книжки для дітей, тексти яких насичені  цими звуками. Вивчати напам’ять вірші та скоромовки.

11 – й – 14 – й день

1.  Звуки с, з, ц, ш, ж, ч, щ у текстах, переказах

Читати невеликі оповідання та переказувати їх.

15 – й день

1.  Звуки с, з, ц, ш, ж, ч, щ у самостійному мовленні

В останній день дзеркало забирають. Дитині треба пояснити, що раніше дзеркало допомагало їй. За допомогою дзеркала було видно. Чи правильно язик розміщувався в роті, чи опинився між зубами. З цього дня дитина самостійно, без допомоги дорослого повинна спостерігати за язиком.

Дошкільний вік - період активної соціалізації дитини, пробудження моральних почуттів, виховання духовності. Все це зміцнює в дитині при реалізації комплексного підходу у вихованні. Такий підхід - це українська культура, яка, по-перше, пропонує, перевірену століттями народну методику виховання та освіти, по-друге, конкретний освітній матеріал, просочений духовністю і моральністю. У дитячому садку і в сім'ї необхідно вести роботу щодо морально - патріотичного виховання: вивчати українську культуру, сімейні традиції, побут нашого народу, знайомити з рідною природою. Основна мета - розвиток інтересу у дошкільнят, формування уявлень про предків, морально - патріотичні якості. Для здійснення цієї мети допоможуть народні казки, пісні та ігри, які вирощують з хлопчиків чоловіків, а з дівчаток - жінок. Народна мудрість вчить бачити творчість навіть у примітивних роботах, у щоденній праці та побуті. Робота з природним і викидними матеріалом стимулює творчість, допомагає осмислити свої трудові дії, прищеплює звичку систематичної праці. Дітям доставляють величезну радість народні свята, на яких вони знайомляться з народною музикою, історією, звичаями, побутом, костюмами і усною народною творчістю. Народне виховання застосовуйте вже в ранньому віці, так як діти в цьому віці набагато краще сприймають, у них швидше буде розвиватися інтелектуальна сторона, закладена самою природою. Народне прислів'я говорить: «Хто без призора в колибелі, той весь вік не при ділі». Тому треба починати роботу вже з перших років життя малюка – в 2-3 роки. Дітей знайомимо з колисковими пісеньками, потічками, які допомагають навчати мови, знайомлять з навколишнім світом. В сім'ї у вихованні малюка беруть участь не тільки дорослі, але й брати і сестри. Молодші переймають від старших ігрові навички та правила поведінки в сім'ї і в суспільстві, спільно пізнають навколишню дійсність, долучаються до традицій сім'ї. Виховання наших дітей в українських народних традиціях - це не тільки засіб морально - патріотичного виховання і розвитку, але і профілактика деформації особистості. Наш шлях - це спільне спілкування батьків і дитячого садка, спроба реалізувати традиції та сімейні цінності.

  Патріотичне виховання дошкільнят - актуальна проблема в умовах сучасної України. Змінилося не лише життя, а й ми самі. Протягом останніх десятиліть радикально переосмислено саме поняття патріотичного виховання дошкільнят, його зміст, цілі та завдання. Почуття любові до Батьківщини - це одне з найсильніших почуттів, без нього людина ущербна, не відчуває свого коріння. А чи відчує вона привʼязаність до рідної землі або віддалиність від неї, це вже залежить від обставин життя та виховання. Тому важливо, щоб дитина вже в дошкільному віці відчувала особисту відповідальність за рідну землю та її майбутнє.

     В останні десятиліття в нашій країні відбулося багато складних, суперечливих подій, що стосуються суспільного життя, політики, системи державного та місцевого управління. Різко знизився виховний потенціал Української культури, мистецтва, освіти, як один з найважливіших фактор патріотизму. Пішли в минуле деякі свята, зʼявилися нові. Інформація про армію і події, що відбуваються в ній, стала більш відкритою. В молодіжному середовищі пропагується західний, чужий нам уклад життя. У звʼязку з цим підростаючого покоління спостерігається падіння інтересу та поваги до минулого України, тому на сучасному етапі актуальна проблема морально-патріотичного виховання дітей.

     Василь Сухомлинський говорив: «Виховання любові до рідного краю, до рідної культури, до рідного міста, до рідної мови - завдання першочергової важливості, і немає необхідності це доводити. Але як виховати цю любов?

Вона починається з малого - з любові до своєї сімʼї, до свого будинку.

Постійно розширюючись, ця любов до рідного переходить в любов до своєї держави, до його історії, його минулого і сучасного, а потім до всього

людства ».

     В даний час немає сумнівів у тому, що проблема патріотичного виховання дошкільнят стає дуже актуальною. Для підростаючого покоління чужі поняття «Батьківщина», «патріотизм», «вітчизна». Дослідження в області дошкільної педагогіки та психології свідчать про те, що саме в дошкільному віці закладаються базисні основи особистості, «складається людина ».

Виховання патріотичних почуттів на сучасному етапі розвитку суспільства зобовʼязують дошкільні освітні установи розвивати пізнавальний інтерес, любов до Батьківщини, її історико-культурній спадщині. Становлення людини як громадянина має починатися з його малої Батьківщини - рідного міста. Неможливо виростити справжнього патріота без знання історії. Любов до великого треба прищеплювати з малого: любов до рідного міста, краю, нарешті, до великої Батьківщини.

     Таким чином, заклавши фундамент з дитинства, ми
можемо сподіватися, що виховали справжнього патріота, люблячого свою Батьківщину.

     Особливістю гіподинамічної дитини є недостатня активність кори головного мозку. Тому батьки повинні компенсувати цю стимуляцію зовнішнім впливом.

    На дитину не можна кричати, постійно смикати, її слід зацікавити. Саме інтерес має виступати тим зовнішнім впливом, який стимулюватиме дитину.

    Для гіподинамічного дошкільника важливим є інтелектуальне стимулю­вання. Це можуть бути настільні ігри, конструювання, ліплення.

    Дуже важливо розвивати віру дитини в себе. Завдання, яке ставите перед нею: конструювання виробу, переказування прочитаного, вивчення вірша, вона має сприймати таким, з яким може успішно впоратися. Під час виконання завдання дорослий має вчасно надати допомогу, помітити і відзначити навіть незначний успіх, закріплюючи у такий спосіб віру сина чи доньки у власні сили.

   Батькам потрібно пам’ятати, що у вихованні дитини з гіподинамічними проявами вагомим психотравматичним чинником є порівняння її з кимось іншим, який дають як зразок. Окрім низької самооцінки, воно є підґрунтям для формування у майбутньому заздрості, егоцентризму і тривожного очікування оцінки взагалі, особливо на свою адресу.

    Гіподинамічну дитину необхідно розвивати фізично. І для дівчинки і для хлопчика це може бути заняття у танцювальному гуртку. Спірним є питання — чи віддавати дитину в спортивну секцію? Адже через свою незграбність вона постійно буде об’єктом глузувань однолітків.

   До фізичних зусиль, розвитку швидкої реакції її може спонукати дорослий. Він повинен діяти так, щоб дитина змушена була встигати за ним. Це можуть бути різноманітні ігри з м’ячем. Важливо, щоб темп гри був посильний для неї. Темп може зумовлюватися самим характером гри, наприклад футбол, хокей — для хлопчика, скакалка — для дівчинки.

   У вихованні гіподинамічної дитини важливо розвивати вправність, коор-динованість рухів. Якщо у неї зайва вага, намагайтеся її зменшити. Зробіть все, щоб дитина не стала об’єктом глузувань і у неї не виникало відчуття власної неспроможності (підґрунтя для неврозу).

   Підбадьорювання, доброзичливе ставлення у процесі виконання інтелектуальних завдань, позитивно впливає на розвиток особистості такої дитини.

  Корекційне виховання гіподинамічної дитини  —  довготривалий процес.

     Як тільки батьки побачать, що малюк млявий, малорухливий, загальмований, його треба терпляче спонукати до інтелектуальної і фізичної активності, розвивати впевненість, віру в себе. Обов’язковим є консультування з дитячим психоневрологом.

Діти з великою цікавістю ставляться до ліків та лікарських засобів: по-перше, вони вважають їх корисними, бо вони допомагають їм видужувати; по-друге зараз сучасні препарати часто виготовляють у привабливій формі і приємні на смак ( деякі нагадують за смаком і ароматом цукерки). Тому й потрібно тримати аптечку далі від поля зору та досяжності дитини. Якщо ж біда сталася, то перша допомога повинна бути надана якісно і вчасно. Слід зауважити, що ліки - це також до деякої міри хімічні речовини. А тому й на них розповсюджується градація першої допомоги.

Якщо дитина проковтнула кілька пігулок аспірину, антибіотиків, засобів від кашлю та головного болю, а також снодійний препарат, необхідно виконати наступні заходи:

- відпоїти водою, чаєм чи соками;

- викликати блювоту;

- дати кілька розтовчених та змішаних з водою пігулок активованого вугілля.

При потраплянні в організм дитини вітамінних препаратів можна обмежитись відпоюванням та викликом блювання, а валеріани - тільки прийомом великої кількості рідини.

Якщо дитина отруїлася нашатирем чи йодом, необхідно її відпоювати, але не доводити до блювання, бо при повторному проході цих субстанцій через стравохід можуть виникнути опіки слизової оболонки.

Після надання першої допомоги дитину необхідно транспортування до лікарні. У деяких випадках при умові нормального самопочуття і отримання професійної консультації госпіталізація необов'язкова.

Дорогою до дитячого садка можна зробити безліч корисних речей. Особливо якщо вийти дещо раніше і йти трохи довше.

Можна поговорити, яким буде день і куди біжить той рудий собачка, можна вивчити вірш або пограти в скоромовки, можна постукати по крижинках або подивитися чи не набубнявилися чагарники на знайомому чагарнику... А можна легко і невимушено проводити маленькі, але дуже потрібні бесіди за правилами безпеки.

Що необхідно знати дитині-мандрівникові:

- свою адресу;

- домашній номер телефону;

- номери телефонів мами і тата;

- як переходити дорогу;

- як покликати на допомогу;

Чому не можна:

- сідати у машину без батьків;

- ходити з незнайомою людиною;

- брати у незнайомців ласощі;

- ходити безлюдною дорогою, навіть якщо це ближче, ніж в обхід.

Чим небезпечні:

- каналізаційні люки;

- залізні огорожі;

- будівництва;

- темні вулиці;

- вода під льодом.

Як поводитися:

- під час зустрічі з тваринами;

- якщо ти загубився;

- до кого можна і до кого не можна звернутися (не до будь-якого перехожого!)

Для міської дитини виїзд у ліс - і свято, і дивовижна невідомість. Але такий похід приховує у собі не тільки низку цікавих відкриттів, але і безліч несподіваних небезпек. І не важливо, що йдете ви в ліс, де не були помічені хижі тварини і змії. Неприємні несподіванки можуть підстерігати малюка навіть у лісопарку.

Наприклад:

Гілки. Виравшись із приміщення на простір, малюк біжить уперед, не розбираючи дороги, і може наткнутися на гілки, що стирчать на всі боки. Якщо ви тільки раз попередите його про це - обов'язково забуде і, в кращому разі, подряпаться, а про гірше і говорити не хочеться.

Ями. Самі по собі безпечні, якщо бігти не дивлячись під ноги, можна впрасти та боляче забитися. Попередьте дитину, що бігати в лісі не можна. Краще пробігтися на відкритій галявині.

Неїстівні гриби і ягоди. Усе, що може знайти дитина в лісі, - неїстивне. Навіть якщо не зичайна суниця. Перш ніж малюк покладе її до рота - дорослому необхідно підтвердити походження цієї ягоди, та і обполоснути її водою не буде зайвим. Майте на увазі, що суницею діти можуть називати будь-які ягоди, зокрема вовчі. Тому не варто їм вірити на слово. Чесно попередьте малюка, що в лісі зустрічається багато отруйних рослин, ягід і грибів, і тому, якими б красивими не були мухомор і обсипаний фіолетовими ягодами кущ, рвати і куштувати що-небудь суворо заборонено.

Пам'ятайте і про власну безпеку та приклад, який ви подаєте дітям: якщо сумніваєтеся в якомусь грибі або ягоді - сміливо викидайте їх з кошика.

Геніальною є банальна істина: здоров'я дорожче.

 Сьогодні рівень ІКТ-компетенції старших дошкільників часто є таким, що дає їм змогу досить вільно користуватися інтернетом. Батькам слід пам`ятати, що для дітей наслідки безконтрольного спілкування з інтернетом можуть бути дуже невтішними. Тому слід подбати про і те, щоб зробити інтернет-життя дитини менш ризикованим.

Набагато ліпше, якщо дитина дізнається правила безпечної поведінки в інтернеті від батьків, а не зі свого сумного життєвого досвіду. Тож поясніть дітям кілька простих правил роботи в інтернеті:

• не можна залишати в публічному доступі власну контактну інформацію або відправляти її незнайомцям по­штою, спілкуючись у соціальній мережі або в чаті, — зловмисник може вистежити людину за її адресою або номером телефону;

• не можна погоджуватися на вмов­ляння незнайомих людей про особисту зустріч. Подібні пропозиції ліпше ігнорувати, а спілкування з дуже наполегливою людиною — припинити;

Не слід переходити за посиланнями в повідомленнях від невідомих адресатів з надмірно привабливими пропозиціями. Найчастіше повідомлення розсилають шахраї або зловмисники для того, щоб заманити користувача на шкідливу веб-сторінку і заразити його комп`ютер вірусом. Спілкуватися і поводитися в інтернеті дитина має так само обережно, як і в реальному житті, щоб убезпечити себе від негативного впливу та неприємностей.

Чарівність екрану.

Під час перегляду телевізора діти, залишаючись в звичній для них обстановці (на відміну від перегляду мультфільмів в кінотеатрі), мають можливість спостерігати за вигаданими або реальними подіями чужого життя, розвитком відносин, бійками і гонитвою...Візуальне зображення дозволяє відмовитися від реальності, забути про невиконані уроки або приміряти на себе образ героя. Але, як не дивно, в телевізорі дітей привертає не тільки картинка. На підставі ряду проведених експериментів шотландські учені зробили висновок, що діти молодшого шкільного віку (6-8 років) з великим ентузіазмом готові дивитися на екран без зображення.

Відчуйте різницю.

Граючи і спілкуючись з однолітками, дитина активно пізнає світ: фантазує, вчиться підтримувати бесіду, рухається. «Взаємодія» з телевізором розвиває в малюку пасивність. Швидка зміна кадрів негативно впливає на дитячий мозок, велика кількість інформації стомлює дитину, а живе спілкування замінюється його сурогатом - нескінченною рекламою і вульгарними шоу.Якщо при кожній нагоді батьки залишають дитину «на телевізор», щоб спокійно зайнятися своїми справами, малюк може з часом «підсісти» на цю розвагу і впасти в серйозну залежність від блакитного екрану. Перегляд бойовиків і ужастиків може породжувати в дитині агресію, особливо якщо вона ще не здатна відрізняти вигадку від реальності.

Вік і особливості сприйняття.

До піврічного віку діти звертають на працюючий телевізор не так багато уваги. Монотонні звуки заколисують їх; іноді вони реагують на знайому заставку.

У віці від шести до вісімнадцяти місяців дитячу увагу притягають рухомі різнокольорові картинки, що мелькають на екрані. Більшість лікарів не рекомендують проглядати телевізор дітям до двох або навіть трьох років. Але якщо вже ви вирішили не захищати малюка від телебачення, пропонуйте йому тільки короткі мультики або спеціальні програми, призначені для дітвори цього віку.

Дітям від півтора до трьох років важко висловити емоції, що переповнюють їх при перегляду мультфільмів. Потрібно давати їм необхідні пояснення, наприклад: «Це ведмедик, ми бачили такого в зоопарку, пам`ятаєш? Він любить мед і малину. Ти теж їв малину у бабусі на дачі. А це їжачок, його друг».У віці трьох-чотирьох років малюк починає усвідомлювати різницю між вигаданим і реальним світом. Він приміряє на себе різні ролі - казкового принца, попелюшки, злого вовка або людини-павука. Батькам важливо простежити за тим, щоб дитина не пішла в екранний світ «з головою». Потрібно допомогти малюкові перемкнути його уяву і творчу енергію на реальний світ: грати у футбол, збирати разом конструктор або шити наряди для ляльок.

Батькам на замітку:

- домовтеся з дитиною про «квоту» на перегляд телевізора. Важливо, щоб він дотримувався затвердженого розкладу;

- якщо ви вважаєте, що вибір дитиною тієї або іншої передачі не зовсім вдалий, поясніть свою позицію;

- дитяча - не місце для телевізора: таке доступне задоволення складе серйозну конкуренцію читанню і розвиваючим іграм;

- не використовуйте телевізор як «фон» - діти швидко переймають у батьків цю шкідливу звичку;

- поясніть малюкові, що таке реклама. Навчіть його не приймати на віру все, про що віщають з екрану.