Повість – казка про сучасний світ, у якому й досі живуть «драконячі закони». Парадокс: дракон Грицько – поет і християнин. Роздуми про добро і зло, вірність і зраду, доцільність самопожертви.  

Учень / учениця удосконалює навички коментувати сюжет, уміє переказувати найвагоміші епізоди; пояснити підтекст твору, алегоричність образів дракона Грицька, Пустельника та князя. 

Юрій Винничук народився 18 березня 1952 року у Івано-Франківську. Його батько був лікарем Івано-Франківської обласної лікарні, мати - інженером-економістом. Освіту отримав у Прикарпатському університеті імені В. Стефаника, філологічний факультет. У 1974 році переїхав до Львова, працював вантажником, художником-оформлювачем. У 1987 - 1991 рокаї працював режисером Львівського естрадного театру "Не журись!", писав сценарії та пісенні тексти. У 1991 - 1994 рокаї був редактором відділу містики та сенсацій газети "Post-Поступ", у 1995 - 1998 - головним редактором газети "Гульвіса", у 1998 - 1999 працював редактором відділу газети "Поступ". З 1997 року є членом Асоціації українських письменників.

Твори Юрія Винничука перекладалися в Англії, Аргентині, Білорусі, Німеччині, Польщі, Канаді, Сербії, США, Франції, Хорватії, Чехії. За його казками знято 2 мультфільми. Юрій Винничук сам є автором перекладів з кельтської, англійської та числених слов'янських мов. Переможець конкурсу Бі-Бі-Сі на кращу українську книгу (2005) за роман "Весніні ігри в осінніх садах".

Сюжети повісті-казки найчастіше розвиваються в двох вимірах – реальному і фантастичному. Але фантастичний світ завжди дає можливість дитині почерпнути якусь інформацію про реальний – або обидва виміри протиставляються і це дозволяє звернути увагу дитини на ті або інші особливості, або ж вигаданий світ живе за законами реального, але просто з деякими своїми особливостями, які в загальному не принципові і припускають виховання в дитини здібностей до адаптації в соціумі та світі.

Досить часто зображення фантастичного світу має різко негативний чи позитивний характером. Перший варіант припускає пародію казкової реальності дійсностю, таким чином, підкреслюючи негативні сторони. Другий варіант передбачає пряме протиставлення і вказівка на недосконалість світу, де живуть герої.

Незважаючи на те, що повість-казка передбачає читання дітьми певного віку, багато авторів роблять одну й ту ж помилку, намагаючись писати про дітей і дітям «дорослою» мовою і виразними засобами. Діти вже багато розуміють, але далеко не всі речі їм цікаві і деякі необхідно описувати просто і зрозуміло, лаконічно та оригінально. Так, намагаючись розповісти про взаємини дітей і батьків, щоденне життя, бажано намагатися передавати суть відносин, внутрішній світ героїв, а такі офіційні події, як організація весілля, ділові зустрічі, робота батьків, намагатися подавати в максимально простій і доступній дитині формі. Адже дітям цікаво те, чого вони не знають, але чи зможуть зрозуміти і скласти своє уявлення, а не тривалі опису специфіки тих чи інших процесів, реалізації завдань і т.д.

Персонажі повісті-казки найчастіше діляться на дві групи – тут є просто звичайні люди (як правило, діти), які живуть за звичайними законами і їх життя не віщує нічого особливого або незвичайного, а також є чарівні персонажі. Їх головні герої зустрічають, потрапляючи в казковий світ. Обидві групи персонажів наділяються живими характерами, кожен з них має свої звички, особливості мови та поведінки. Повість-казка використовує досить великий набір найрізноманітніших засобів для характеристик героїв, так як розрахована на більш старших дітей, які вже мають певні уявлення про світ і навколишню дійсність.

"Могущественный колдун,желая уничтожить королевство, вылил в источник, 
 из которого пили все жители, отвар волшебного зелья. Стоило кому-нибудь 
 глотнуть этой воды - и он сходил с ума. 
 Наутро все жители напились этой воды, и все до одного сошли с ума,. 
 кроме короля, у которого был свой личный колодец для него и для его семьи, и 
 находился этот колодец там, куда колдун добраться не мог. Встревоженный 
 король попытался призвать к порядку подданных, издав ряд указов о мерах 
 безопасности и здравоохранения, но полицейские и инспектора успели выпить 
 отравленную воду и сочли королевские решения абсурдом, а потому решили ни за 
 что их не выполнять. 
 Когда в стране узнали о королевских указах, то все решили, что их 
 властитель сошел с ума и теперь отдает бессмысленные приказы. С криками они 
 пришли к замку и стали требовать, чтобы король отрекся от престола. 
 В отчаянии король уже собирался сложить с себя корону, когда его 
 остановила королева, которая сказала: 
 "Давай пойдем к тому источнику и тоже выпьем из него. Тогда мы станем 
 такими же, как они". 
 Так они и сделали. Король и королева выпили воды из источника безумия и 
 тут же понесли околесицу. В тот же час их подданные отказались от своих 
 требований: если теперь король проявляет такую мудрость, то почему бы не 
 позволить ему и дальше править страной? 
 В стране воцарилось спокойствие, несмотря на то, что ее жители вели 
 себя совсем не так, как их соседи. И король смог править до конца своих 
 дней." 
 
 
 _____________________________________________ 
 Из книги Пауло Коэльо. "Вероника решает умереть" 
 http://lib.ru/KOELXO/veronika.txt