•  простота використання;
•  невеликий розмір кінцевого файлу (розмір, займаний описовою частиною, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє описати як завгодно великий об'єкт файлом мінімального розміру);
•  незначна вимогливість до ресурсів комп'ютера (оперативної пам'яті, швидкодії процесора, відеокарти та іншим системам);
•  збереження розміру файлу і якості зображення при будь-яких операціях його масштабування. У зв'язку з тим, що інформація про об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити графічний примітив, і він залишиться гладким. Це також означає, що переміщення, обертання, заповнення і т.д. не погіршують якості малюнка;
•  при збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, незалежно від реального контуру.

Недоліки векторної графіки:

•  не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді - для подібного оригінальному зображенню може знадобитися дуже велика кількість об'єктів з високим складністю, що негативно впливає на кількість пам'яті, займаної зображенням, і на час для його обробки і відображення;
•  створення складних зображень з використанням векторної графіки пов'язані з використанням безлічі графічних примітивів, що ускладнює багато операцій, що проводяться над зображенням в цілому (наприклад, зміна яскравості в цілому вимагає зміни відтінки кожного примітиву окремо); 
• переклад векторної графіки в растр досить простий. Зворотний шлях можливий тільки для дуже обмеженої кількості зображень і вимагає додаткової обробки.