До 14-ти років отримував домашню освіту, потім, у 1896-1889 навчався у одній із найпрестижніших шкіл США – Школі Гортон. У 1900-1904 продовжив навчання У Гарварді, де отримав степінь бакалавра з права. Після відвідування Колумбійського університету, у 1905-1907 роках, отримав право на адвокатську практику і першим місцем його роботи стала контора на Уолл-стріт.

 Закон про Цивільний корпус збереження ресурсів (на його основі було розроблено струнку систему громадських робіт, що дозволила знизити безробіття), закон про регулювання сільського господарства (що одночасно передбачав як істотні державні дотації фермерам, так і скорочення посівних площ і поголів’я худоби), курс на поступову девальвацію долара зі скасуванням його прив’язки до золота, запровадження кодексу «чесної конкуренції» в промисловості, встановлення мінімального розміру зарплати та тривалості робочого тижня, положень про охорону праці й техніку безпеки, збільшення (у 1935 році) податку на найбагатших і на спадщину, запровадження допомоги за безробіттям, інвалідністю і старістю... Ці й сотні інших «другорядних» заходів (до речі, за 13 днів березня 1933 року конгрес США прийняв більше законів, ніж за попередні 70 років) дозволили Рузвельту пройти «по лезу ножа» і провести реформи в умовах світової кризи демократії. Рузвельт послідовно вивів усю країну зі світової економічної кризи і з найбільшої в історії війни. Як творча особистість Рузвельт робив ставку на спонтанність, могутню ініціативу, імпровізацію, бажання експериментувати, конкуренцію і суперництво як рушійну силу «нового курсу», а пізніше і військової економіки. Він віртуозно володів політикою «поділяй і володарюй», але використовував усе це на користь американського народу. Використовуючи свої дипломатичні здібності, він обходив і умовляв депутатів та сенаторів в особистих розмовах, використовував усілякі аргументи, чинив тиск на Конгрес за допомогою громадської думки. Він перший із президентів повністю використовував у своїх інтересах засоби масової інформації — радіо і пресу.

Зовнішню політику від Рузвельта історики назвали політикою "доброго сусіда".

Проводив політику на розвиток обох частин американського континенту, закритого для європейської колонізації, сповідував ізоляціонізм у відношенні до Європи.

Свого часу Франклін Рузвельт зрозумів, що в період глобальних криз світ стає дуже нестабільним, а це загрожує силовими конфліктами. Але виграє в таких конфліктах зазвичай той, хто до них готовий, та не бере в них участі

Під час кризи президент Рузвельт намагався нічим не відрізнятися від “простих американців” – дружина готувала йому сніданок на 19 центів відповідно до проголошеної політики загальної економії. Рузвельт мужньо його їв, не дивлячись на те що мав славу великого гурмана.

Коли після виборів у 1932 р. мати Рузвельта запитали про це, вона відповіла: «Ніколи, ніколи! Останнє, про що я могла будь-коли подумати, — це те, що мій син буде займатися політикою!» Очевидно, вона була щира.

І єдине, в чому виявив неслухняність, це в навчанні його музиці і малюванню.

Маленький Франклін дуже любив тварин. Йому з задоволенням подарували шотландського поні і породистого сетера, проте при цьому ласкаво пояс­нили, що відтепер обидві тварини доручені йому, і на ньому лежить догляд за ними. Вже будучи дорослим, він зізнався: «Шалено важка робота».

Найперші слова президента, з якими він звернувся до людей, містили в собі довгоочікувану відміну сухого закону. «Чи не пора нам попити пивця?» — простодушно запропонував Франклін і відразу ж став улюбленцем народу.