Індивідуальне заняття: «Диференціація звуків с-ш» 

https://www.youtube.com/watch?v=MbFvVyacZOE

https://www.youtube.com/watch?v=mFeNufLD6rw&fbclid=IwAR2Iq0SS5vbebqSmirIFceAGCdc9K6h97bN1R9_OcJEEuDQNYdh7gLRGCN0

Інколи, коли ми засмучені, допомагає уявити спокійне та безпечне місце. Цю вправу можна виконувати самостійно і разом з дітьми.

Спробуйте уявити місце чи картинку, від якої  відчувається спокій, безпека та щастя. 

Це може бути справжнє місце із спогадів, побачене на картинках чи навіть вигадане.

Зробіть декілька спокійних глибоких вдихів і видихів. Заплющте очі та продовжуйте  

дихати нормально. 

Уявіть, що стоїте чи сидите у цьому місці.

Озирніться навколо у своїй уяві. Що зауважили? Що поруч? Придивіться до деталей та особливостей речей навколо. З якого вони матеріалу, якого  

кольору? Уявіть, як торкаєтеся їх, відчуйте це. 

Тепер погляньте ще далі. Що навколо вас на відстані? Спробуйте розгледіти різні кольори, форми і тіні. Це ваше особливе місце, і ви можете уявити все, що  хочеться, щоб там було. Там спокійно і затишно. 

Уявіть, що босі ноги торкаються землі. Яка земля на дотик? Повільно пройдіться, спостерігаючи за  

довкіллям. 

Які  звуки навколо? Можливо, це ніжний подув вітру чи спів пташок, чи шум морських хвиль…  

Чи відчуваєте ви теплі сонячні промені на обличчі? А запахи? Можливо, це морське повітря або духмяні квіти, або аромати улюбленої їжі?

Тепер уявіть, що хтось особливий перебуває разом з вами (це також може бути вигаданий персонаж чи супергерой із мультфільму). Поруч добрий друг, готовий допомагати і піклуватися про вас. Разом ви неквапно гуляєте та вивчаєте довкілля, насолоджуєтеся ним. Із ним чи з нею ви почуваєтеся щасливі. Ця особа добре вміє впоратися з різними проблемами. 

Ще раз в уяві озирніться навколо. Добре придивіться до всього. Запам’ятайте своє особливе місце. Воно завжди буде таким і чекатиме на вас щоразу, як вам захочеться відчути себе спокійно, безпечно та щасливо. Ваші помічники завжди будуть там разом із вами, коли вони будуть потрібні.

Бувають вечори, коли у вас зовсім немає сил... І здається, що ніяк їх не знайти, щоб підтримати ще і свою дитину.

Але не здавайтеся! Інколи щось дуже просте може бути дуже ефективним.

Ввечері, приглушіть світло в кімнаті. Сядьте поближче до своєї дитини, обійміть її і просто включіть аудіоказку. Послухайте її разом. 

Не читайте новини, не заглядайте в телефон або ще кудись. Просто ці кілька хвилин будьте по-справжньому разом.

 Якщо ваша дитина захоче поговорити після казки, послухайте її уважно.

Це так просто, але водночас принесе користь і дитині, і вам.

Якщо ви отримали гарну звістку або просто друзі вам надіслали смішний мем – не стримуйте в собі радість. Якщо у вас наближається важлива подія (наприклад, день народження) – відмічайте, не відкладайте це на потім.

Необхідно прийняти ситуацію, яка склалась та продовжувати жити у нових реаліях. 

Наразі у всіх емоційний стан хиткий: то вгору, то вниз. Коли ми задовольняємо свої невеликі потреби, які приносять нам задоволення, то рівень дофаміну в організмі підвищується, наш емоційний стан вже поступово може вирівнюватись і приходити до норми.

Особливо це важливо для дітей. Вони як ніхто потребують нашої уваги та турботи, а ще більше – щасливого дитинства (навіть в умовах війни). Якщо є така можливість, то радуйте своїх дітей, створюйте для них хоча б маленькі свята, даруйте їм добру казку.

Поради для батьків для святкування Великодня 

Незабаром настане Великдень. За можливості проведіть його у колі близьких. Нехай дитина допомагає у приготуванні пасок, дайте їй можливість самостійно їх прикрасити та обов’язково відмітьте її творчі здібності. Запропонуйте разом прикрасити крашанки, а потім влаштуйте конкурс «Чия крашанка красивіша?». 

Також є декілька великодніх ігор:

«Навбитки»

Дитина тримає в руці крашанку носиком догори, а ви б’єте по ній своєю крашанкою. Потім навпаки, дитина б’є своєю крашанкою протилежним кінцем по вашій крашанці. Чия крашанка розіб’ється з обох боків, той програв та віддає свою крашанку тому, хто виграв.

«В котка»

З похилого місця з перепонами котять яйця одне за одним, намагаючись котити так, щоб попасти своєю крашанкою в крашанку партнера. Правила: хто більше попадає, той більше виграє.

Радість, веселощі, святкування – це те, що пов’язує нас з довоєнним періодом; це те, що надає змогу відновлювати та підтримувати свій емоційний баланс; це те, що дарує віру на краще!

https://www.youtube.com/watch?v=aCnGSajHcMw&list=PLn2E1hd_mGr7q_YD54a1RBjMDBpzj4eau&index=8

https://www.youtube.com/watch?v=Qwxs1VCAD3c

https://www.youtube.com/watch?v=5j_jw_bZWJA

Ми знаємо, яка нелегка доля випала нашій країні й невтомно дякуємо нашим захисникам та рятувальникам за кожен прожитий день! Адже зараз у багатьох містах та областях на малят чатує небезпека, тож вкрай важливо уберегти їх. 

https://www.youtube.com/watch?v=MmKJhNjQpXE&t=231s

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/3063-zasterejennya-dlya-fahvtsya-shchodo-roboti-u-stresogenny-situats?fbclid=IwAR21ZBRrBGUMrbDF7AmdMgJCI62Qi_PqzbYSHZzzR-PAXsGi8GAaSWW984s

Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту

https://www.pedrada.com.ua/article/3063-zasterejennya-dlya-fahvtsya-shchodo-roboti-u-stresogenny-situats?fbclid=IwAR21ZBRrBGUMrbDF7AmdMgJCI62Qi_PqzbYSHZzzR-PAXsGi8GAaSWW984s

https://www.youtube.com/watch?v=k46yxx_-6N4

https://www.youtube.com/watch?v=AujUcC1pLt0

Інтерактивна психологічна казка для дітей 3–6 років, 

яким довелося залишити свою домівку через воєнні дії.
https://www.facebook.com/galina.dobrovolskaya.98/posts/2468545759953821

Безпека в укритті

Якщо у дитини істерика

Коли наснився кошмар

Шоковий стан дітей та дорослих

Що робити при панічній атаці

Ігри для зняття стресу

Ігри для відреагування агресії

Ігри, коли неможна шуміти

Ігри в укритті та посилання на відео з поробками

Реакції в стресі

У разі скорботи

Що може стабілізувати 

Кроки адаптації до нового місця

Профілактика вигорання дорослих

https://zatyshok.net.ua/26760/?fbclid=IwAR29ej6NXDVCI-WLGiAlXJoEz_cXtrtJ1VZwLxLpVUadRy1u_pkwqdDlwb0

 Обійми - це один з факторів, який дозволяє пом'якшити негативні наслідки гострого стресу.

А ще - це дуже приємно та природньо. І цей простий засіб підтримки ви можете використовувати скрізь і завжди. 

 Кожному з нас треба не менше 8 обіймів у день. А для дитини - така кількість безмежна. Обійміть вашу дитину міцно та притісніть до себе. Хай відчує вашу любов та підтримку. 

 Такі обійми також будуть корисні і Вам - вони принесуть підтримку та заспокоять Вас не менше, ніж дитину.

 

https://zatyshok.net.ua/26671/

Що таке емпатія?

Емпатія – це здатність розуміти емоційний стан іншої людини та співпереживати їй.

  Нам часто помилково здається, що людина, яка відчуває емпатію, має допомагати іншим. Але емпатія – це просто розуміння стану іншої людини, її емоцій і зменшене почуття того самого. Емпатія не дорівнює дії. Емпатична підтримка – це про те, що я розумію тебе, твої емоції і зараз тут з тобою. На цьому емпатія може закінчуватися.

Навіщо вона потрібна?

Людина – соціальна істота. Ми не можемо існувати окремо, тому для нас важливо відчувати підтримку, турботу і розуміння інших. Існує теорія прив’язаності, за якою так само, як маленька дитина потребує турботи й піклування батьків, доросла людина потребує підтримки інших. І це може реалізуватися саме завдяки емпатії

ВПРАВИ

РОЗІБРАТИСЯ З ВЛАСНИМИ ЕМОЦІЯМИ

Якщо ми хочемо розвинути в собі емпатичне розуміння інших людей, нам потрібно насамперед розібратися зі своїми емоціями. Для цього треба звертати увагу на те, що ми зараз відчуваємо. Для цього варто знайти в інтернеті перелік емоцій і роздрукувати його або записати на аркуші. Далі ознайомлюйтесь із цим списком і спостерігайте за собою. Це дає можливість зрозуміти, що наші емоції можна описати іншими словами, окрім «добре», «погано» чи «нормально». Емоційна компетентність допомагає розуміти себе та сприяє розвитку емпатичності.

АКТИВНО СЛУХАТИ

Щоб розвинути емпатію, треба активно слухати іншу людину і бути з нею тут і зараз. Слухати треба не механічно, а намагатися почути, про що людина говорить. Можна навіть переказувати її слова, повторювати фрази, уточнюючи, що співрозмовник відчуває – це один з механізмів емпатичної підтримки, який часто використовують у психотерапії. Таким чином людина розуміє, що її чують.

КАМ’ЯНЕ ОБЛИЧЧЯ

У вправі беруть участь дві людини. Одна говорить про свої переживання, ділиться ситуацією, яка викликає в неї емоції, а друга при цьому має повністю блокувати будь-які емоційні вирази обличчя. Експеримент триває хвилину, після цього дуже важливо дати фідбек і дізнатися, як почувалися той, хто говорив і не відчував емпатії, і людина з «кам’яним обличчям».

ДИВИТИСЯ В ОЧІ 4 ХВИЛИНИ

Є знаменитий експеримент Артура Аарона, ідея якого полягає в тому, що люди мають чотири хвилини дивитися одне одному в очі. Зазвичай його проводять з незнайомцями. Якщо протягом чотирьох хвилин дивитися в очі іншій людині та бути активно включеним, це переповнює почуттями.

https://www.youtube.com/watch?v=rEe7-llzbQU&ab_channel=%D0%9A%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D1%87%D0%BA%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9

Сьогодні казочка про Мрії - великиі і маленькі. Про Мрії, які обов’язково стануть реальністю ) 

                     Казка «МАЛЕНЬКА ГУСЕНИЧКА»

Авторка – Олена Реуцька

Маленька гусеничка мешкала на дереві. Вона була дуже допитливою. І було їй цікаво все, що довкола. 

Гілочок було багато на дереві. Гусеничка із задоволенням переповзала з гілки на гілку, добираючись до найдальших гілочок від стовбура: вони були дуже тоненькими й за найлегшого вітерця гойдалися. І гусеничка ледве утримувалась, докладаючи всі свої сили, чіпляючись маленькими ніжками за гілочки, щоб її не знесло. У разі небезпеки встигала ховатися в тріщинах кори дерева, на якому жила. Іноді вона сповзала стовбуром дерева на землю і подорожувала галявиною, вибиралася на квіти та кущики.

Коли сонце сідало за обрій, гусеничка поспішала додому, на своє дерево.

Через те, що гусеничка була такою непосидюча й активна, вона постійно хотіла їсти. І їла вона багато. Які красиві та смачні зелені листочки! А під деревом росла дуже смачна шовковиста трава. І гусеничка із задоволенням її їла.

Але гусеничка хотіла побачити більше, ніж могла зараз. Вона хотіла побувати далеко, побувати там, де прокидається і засинає сонечко. 

Щовечора, засинаючи, вона пригадувала те, що бачила сьогодні, але цього для неї було замало. 

     Щоранку, прокидаючись, гусеничка сподівалася, що дослідить і побачить сьогодні набагато більше, ніж учора.

     Дні пролітали один за одним. І якось одного дня сонечко не змогло визирнути з-за хмар, небо сильно потемніло, почав дмухати поривчастий вітер. Гусеничці стало так страшно й холодно – вона геть змерзла. 

        Гусеничка притулилася до гілочки, вкрилася листочком, але порив вітру зносив листочок. Тоді гусеничка забилася в тріщину дерева глибше, випустила багато шовкових ниток і, обмотавши себе ними, зробила собі кокон. Шум негоди було чути дедалі менше, гусеничка зігрілася, розслабилася і заснула.

        Як довго гусеничка спала, вона не знала. Прокинулася, захотіла потягнутися, але стало якось тісно в коконі. Гусеничка покрутилася-покрутилася... і кокон розірвався. 

       А з кокона вилетів маленький… прекрасний метелик. Витончене створіння пролетіло над галявиною, переливаючись у променях сонця всіма кольорами веселки, і приземлилося на квітку. «Не може бути! Невже це я? Я можу літати!» – подумав метелик. Метелик змахнув крильцями, спалахнув над квітами, кружляючи і танцюючи в прозорому повітрі. І полетів на зустріч усьому тому, що він так хотів побачити та пізнати.

«Життя прекрасне й дивовижне, а мрії завжди збуваються!».

 Обговорення:

- Якою була гусеничка? Які якості були притаманні гусениці?

- До чого вона прагнула і про що мріяла?

- Від чого захищалася?

- Як гадаєш, що відчула гусеничка, коли стала метеликом?

- Що можна було б додати ще до цієї казочки?

- Що побачив метелик? Куди полетів? Що відчував, мандруючи?

(комунікативний алгоритм роботи з захисними механізмами дитини у травматичному стресі)

1. Коли Їжачок був дуже втомлений, то ховався від світу, виставляв голочки та відпочивав. 

2. Коли Їжачок був наляканий, то виставляв голочки, ховав носик та перечікував страх. 

3. Коли хтось нападав на Їжачка, то він сильно-сильно скручувався клубочком та відлякував голочками ворога. 

4. Коли хтось щось погане кричав у лісі, то Їжачок скручувався в клубочок та затуляв вушка. 

5. Коли приходила темрява, то Їжачку інколи здавалося щось дивне і він ховався, виставляючи голочки догори. 

А коли тобі треба виставляти свої голочки, щоб себе захистити? А коли наш їжачок ще міг виставляти голочки, щоб себе захистити?

Творче завдання:  

1. Намалюй голочки, із якими Їжачку не буде страшно.

2. Намалюй Їжачка, який у безпеці.

3. Намалюй ще когось або щось, що може стати в пригоді Їжачку для захисту. 

4. Їжачок, що вміє себе захистити.

https://www.youtube.com/watch?v=RbBSqjBVt1k&ab_channel=%D0%90%D0%BD%D1%8F%D0%9B%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F

Прості але дуже важливі речі для щасливого  та позитивного батьківства.

або 8 ВПРАВ ДЛЯ ТРЕНІНГУ

Тренінгові вправи для корекції замкнутості та сором'язливість у дітей?

Вправа «Незнайко»

Мета: використовувати немовленнєві форми спілкування для того, аби дитина легше йшла на контакт.

Хід гри

Кожна дитина — «Незнайко». Ведучий (дорослий) ставить дітям різні запитання. А вони лише знизують плечами й розводять руками.

Виразні рухи: припідняті брови, опущені кутики рота, припідняті плечі, руки злегка розведені в сторони, долоні розкриті.

Після гри визначають найкращого «Незнайка».

Вправа «Зобрази приказку»

Мета: сприяти розвитку вміння використовувати не тільки мовленнєві засоби спілкування.

Хід вправи

Діти об’єднуються у підгрупи. Кожна підгрупа задумує якусь приказку і зображує її за допомогою міміки та жестів. Вибирають дуже прості та знайомі всім дітям приказки. Інша група відгадує, яку приказку зображують.

Вправа «Близнюки»

Мета: допомогти усвідомити й прийняти свої індивідуальні особливості та особливості інших людей.

Хід вправи

Обігрують сюжет, коли всі навколо стали абсолютно однаковими, однаково мислять, одягаються тощо. Після гри обговорюють, чи всім сподобалося бути однаковими, у чому полягали труднощі.

Вправа «Закінчити речення»

Мета: сприяти підвищенню впевненості в собі, у своїх силах.

Хід вправи

Діти по черзі закінчують кожне з речень.

Я хочу...

Я вмію...

Я зможу...

Я досягну...

Вправа «Я в майбутньому»

Мета: усвідомити можливість подолання замкнутості; дати дитині перспективу на майбутнє і впевненість у власних силах.

Хід вправи

Дитині дають завдання намалювати себе такою, якою вона уявляє себе в майбутньому. Обговорюючи з нею малюнок, запитайте, як вона почуватиметься, якими будуть її взаємини з батьками, братом або сестрою, однокласниками, друзями.

Вправа «Дзеркало»

Мета: розвивати здатність до симпатії, увагу до іншої людини і вміння відчути внутрішній ритм іншої людини, якомога точніше відобразити його.

Хід вправи

Двоє дітей стають обличчям одне до одного й домовляються про свої ролі: один — ведучий, інший — «дзеркало». Руки учасників підняті на рівень грудей і повернені долонями назустріч одне одному. Ведучий починає виконувати довільні рухи руками, а той, хто виконує роль дзеркала, прагне відобразити їх у тому самому ритмі. Ролі кілька разів змінюють.

Вправа «Клубочок»

Мета: подолати психологічні бар’єри спілкування; створити атмосферу відкритості й безпеки.

Хід вправи

Діти утворюють коло. Ведучий, тримаючи в руках клубочок, обмотує нитку навколо пальця, ставить довільне запитання, яке його цікавить (наприклад: «Як тебе звуть?»; «Чи хочеш ти зі мною товаришувати?»; «Що ти любиш?»; «Чого ти боїшся?» тощо). Гравець ловить клубочок, обмотує нитку навколо пальця, відповідає на запитання, а потім ставить своє запитання наступному гравцеві.

Отже, у кінці гри клубок повертається до ведучого. Усі бачать нитки, що пов’язують учасників гри в одне ціле, визначають, на що схожа фігура, багато дізнаються одне про одного, згуртовуються.

Вправа «Тільки разом»

Мета: відчути те саме, що й їхній партнер. Дітям необхідно звикнути одне до одного. Дуже добре, якщо вони мають змогу пограти в цю гру з різними партнерами.

Хід вправи

Запропонувати дітям об’єднатися у пари і стати спиною до спини. Вони мають повільно, не відриваючи своєї спини від спини партнера, сісти, а потім так само підвестися. Гравці мають визначити, з якою силою необхідно спиратися на спину свого партнера, щоб обом було зручно рухатися.

Доцільно проаналізувати вправу, поставивши дітям такі запитання.

З ким тобі було найлегше сідати й підводитися?

Що було найважчим у цій вправі?

Автор О. В. Суходольська.

За материалами: ШКІЛЬНОМУ ПСИХОЛОГУ. УСЕ ДЛЯ РОБОТИ. № 3 (87) березень 2016 р.

Дитинство – це чудова пора сподівань та здійснення мрій.