- Як пояснити Маркові, що крім нього в класі ще є інші учні, які хочуть уваги?

- Які можете запропонувати завдання, які максимально б зацікавили хлопчика і щоб він менше капризував?

- Як правильно відповісти на запитання учнів класу про Марка, наприклад: «Чому він ходить посеред уроку, стрибає, плаче і т.д?»

- Які б ви запропонували приклади ситуацій, завдань, ігор для того, щоб покращити спілкування Марка з однокласниками? 

- Яким чином однокласники можуть допомогати Маркові у навчанні? 

- Як вчителеві-практикантові варто себе поводити, коли Марко кричить/ходить/плаче на уроці? 

- Як Марка можна поступово привчити до самостійності виконання завдань на уроках?

- Як батьки можуть вплинути на поведінку Марка у школі?

Найчастіші запитання в молодших класах такі: 

* Чому він або вона не говорить, стрибає, часто плаче, не ходить, кричить?

* Він або вона, що – хворий, інвалід, дурний, неповносправний?

·         Не ігнорувати запитання дітей про учня/-ів з ООП. Якщо це зробити, дитина розумітиме, що її запитання неважливі, уявлятиме, що розмови про інвалідність та про дитину з ООП – табуйовані;

·         Говорити правду й не вигадувати історії. Наприклад, на запитання “Чому він не говорить тактовно?” можна відповісти: “Він ще вчиться говорити, як я й ти”. Водночас, дитина не сприйме відповідь: “У нього ураження центральної нервової системи”. Також не можна говорити, що це діти з іншої планети, що їх у дитинстві налякала собака чи вони жили в іншій країні, тому не розмовляють чітко;

·         Залучати дітей до допомоги й участі в спілкуванні. Наприклад, сказати: “Твій спосіб навчитися ввічиливо говорити мені сподобався. А ти можеш показати цей спосіб однокласнику?”.

Оскільки в школах короткі перерви, то я створювала ситуації для спілкування та взаємодії дітей одне з одним. Ось практики, які можна використовувати щодня, це анкетування, ігри.

Також учні можуть розказати про одного з своїх однокласників. Так вони розумітимуть, що кожен із дітей – член колективу.

А ще можна згрупувати дітей за “особливостями” та вподобаннями, як-от: “власники домашніх тварин”, “любителі морозива”, “фанати піци”. Так ми показуємо дітям, що всі ми – особливі за своїми вподобаннями, можливостями, місцями, які відвідали, улюбленими мультиками чи музикою.

Перш за все потрібно говорити спокійним голосом, і ні в якому разі не кричати, адже тоді розмова ще більш загостриться. 

Потрібно наводити йому приклади, наприклад: якщо всі будуть в класі голосно викрикувати як він, то я не зможу почути ні його, ні учнів. Що їх є багато в класі, а я одна. 

Потрібно поцікавитись які Марко любить розв’язувати завдання, пояснити йому правила поведінки на уроці. Сказати про те, що якщо він буде себе чемно поводити на уроці, то на перерві ви пограєте з ним в його улюблену РУ і т. д.

- Звісно, що ні. 

Учні класу вже знають його поведінку, тому рідко на це звертають увагу. 

А вчителеві час від часу треба йому робити зауваження, підійти допомогти якщо щось не знає, але не часто відволікатись на нього, адже крім нього у класі є ще інші учні і він повинен це усвідомлювати. 

На уроці не можуть, оскільки урок не є довготривалим і кожен має робити завдання у своєму зошиті.  

А от на перерві можуть дещо пояснити, підказати, допомогти, якщо Марко сам попросить про допомогу. Навчання за допомогою ровесників корисне не тільки для дітей з ООП, а і для всього класу.

- Звісно.

Я особисто в кінці кожного дня розповідала його батькам про те, як Марко працював, як поводився, ділилася його успіхами та акцентувала увагу на тому, щоб батьки з ним обговорювали правила поведінки учня на уроці.

Висновок: Вчителю-класоводу і мені було б легше, якби біля Марка постійно сиділа людина на уроках і допомагла зі всім у навчанні.