• активність групи;

• поєднання інформації та емоційного ставлення до неї;

• підвищення рівня мотивації;

• здатність групи до колективного мислення та прийняття рішень;

• практична перевірка та закріплення отриманих знань.

• ця форма непридатна для подання великого обсягу суто теоретичного матеріалу (формул, історичних відомостей тощо);

• має бути відносно невелика група;

• теоретична підготовка членів групи має бути однакова;

• потрібна більша майстерність викладача, оскільки слухачі можуть по-різному усвідомлювати тренінгові вправи.

1) групову роботу можна ефективно використовувати з метою зміни звичних для учасників стереотипів поведінки;

2) незручно встановлювати окремі норми для різних учасників групи;

З) індивідуальна робота учасників має займати менше часу,ніж загальногрупова;

4) слід створювати ситуації, у яких група мала б можливість відчути взаємозалежність;

5) учасники мають контекст, у якому можуть виявити свою подібність і сформувати приналежність до групи;

6) слід уникати ворожості учасників, доки не сформовано

почуття приналежності.

1) задоволення особистих потреб учасників за допомогою

групи;

2) узгодженість між метою групи та ї окремих членів;

3) симпатія між учасниками;

4) престижність перебування в цій групі та зусилля учасників, спрямовані на членство;

5) наявність іншої конкурентної групи.

1) регулярно пропонувати тестові завдання та повідомляти їх результати;

2) запропонувати спеціальні винагороди (найактивнішому,найстараннішому тощо);

3) провести вправи, у яких учасники змушені конкурувати між собою, наприклад “Підводний човен”;

4) поділити учасників на кілька підгруп по 4-6 чоловік та дати кілька вправ підряд, зберігаючи ці підгрупи.