Після вибуху та пожежі утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише території сучасної України, Білорусі та Росії, а й багатьох європейських країн – Швеції, Австрії, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, Греції, Румунії, Словенії, Литви, Латвії. За Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) цю аварію класифікували за найвищим – сьомим рівнем небезпеки. Майже 200 тисяч людей евакуювали з зон забруднення.

Місто Прип'ять, де мешкали 50 тисяч людей, було евакуйоване лише через добу після трагедії. Мешканцям наказали брати лише найнеобхідніше, обіцяючи повернення за кілька днів, але це розставання з домом стало вічним. Навколо станції утворилася 30-кілометрова Зона відчуження, яка й досі залишається пам’ятником людської вразливості та водночас сили природи. Сьогодні Чорнобиль є найсуворішим нагадуванням про ціну недбалості та відповідальність за використання атомної енергії.

Радіаційну хмару першими помітили не в СРСР

Про аварію світ дізнався не від радянської влади. У Швеції зафіксували радіацію на атомній станції і зрозуміли, що вона прийшла з СРСР. Лише після цього Москва була змушена визнати катастрофу.

Евакуацію почали із запізненням

Місто Прип’ять (майже 50 тисяч людей) евакуювали лише через 36 годин після аварії. Людям сказали, що вони їдуть “на кілька днів”, тому більшість взяла тільки документи — і ніколи не повернулася додому.