щоб бути авторитетом серед  учнів

• Починайте з похвали і чесної високої оцінки.

• Привертайте увагу учнів до їх помилок «непрямими методами».

• Говоріть про свої помилки, перед тим як критикувати учнів.

• Ставте запитання замість того, щоб віддавати накази.

• Дозволяйте учням «зберегти своє обличчя».

• Оцінюйте найменше поліпшення. Будьте щирими у своїй

похвалі та щедрими на високу оцінку.

• Створіть учням гарну репутацію, щоб вони жили наслідуючи її.

• Використовуйте заохочення. Робіть так, щоб учень зрозумів, що

помилки можна виправити.

• Дійте так, щоб учні виконували те, що ви хочете, з бажанням, бо

це потрібно їм, а не тому, що так треба вам.

Загальні поради щодо застосування різних засобів впливу на учня.

Для виховання потрібен не великий час,

А розумне використання малого часу.

(А.Макаренко)

*Повага до людської гідності. Говоріть про поведінку чи

неуспішність, ставте учневі(учениці) двійку, але ні поглядом, ні

словом, не принижуйте його(її), не насміхайтесь, не вдавайтесь до

злої іронії.

*Уникнення образ. Образа створює психологічний бар’єр (людина з

підозрою ставиться до іншої людини, сумнівається в її добрих

намірах, внутрішньо протидіє). Не слід зважати хто більше завинив,

першим просить вибачення той, хто більше вихований.

*Настрій. Він має бути життєрадісним. При відсутності настрою,

знижується активність учня, його сприймання. Кожного разу ми

повинні передавати учням часточку своєї енергії.

*Гумор. Діти – безмежні оптимісти. Гумор для них – потреба

духовного зростання. Можна багато разів безуспішно просити учня

не заважати йому, але досить один раз запитати: «Я тобі не

заважаю?», і можна відразу досягти успіху.

*Педагогічна техніка. Озброїтись «технічно». У педагога має бути

ціла гама інтонацій, з якими вимовляється одна і та сама фраза, набір

усмішок, виразних поглядів, жестів, чималий словник прислів’їв,

ораторські прийоми. Користуватися однаковими засобами впливу, (не

крутись, мовчи), довго не можна. Вони «зношуються».

*Обхідні шляхи. Прямолінійний вплив на учнів («у лоб»), часто

малоефективний. Найкраще виховання ненав’язливе. Фраза «Я не

збираюся тебе вчити», більш прийнята для учня, ніж фраза «Ти

слухай і вчися».

*Вибір рішення. Найкраще рішення – прийняте в стані спокою. У

стані роздратування вчинок переоцінюється, порушується

педагогічний такт. Краще вдатися до «відстрочки»(«Ми з тобою

поговоримо потім»).

1. Не ігноруйте й не ухиляйтесь від запитань, але не лякайте, коли будете відповідати.

2. Пояснюйте, що наша армія захищає нас. У дорослих є план. У вас також є план – обговоріть деталі, що робити в стресових ситуаціях, дайте конкретні інструкції. Поясніть, що ви йдете в більш безпечне місце, проте воно може бути менш комфортним, ніж дім, розкажіть, що зібрали необхідні речі, дайте можливість обрати, що дитина візьме із собою (так вона відчуватиме відповідальність і хоча б мінімальний контроль над ситуацією).

3. Дайте можливість висловити емоції. Скажіть, як самі себе почуваєте (боятися – це нормально, на своєму прикладі покажіть що страх – це ок, ви розумієте дитину, проте не панікуйте й будьте опорою). Потім запитайте в дитини, що вона відчуває, – дайте їй час відкритися, не наполягайте, якщо не хоче говорити.

Обговоріть, що робити із сильними емоціями, і спробуйте зробити це разом: можна плакати, кричати, стискати щось, фізично рухатися (стрибати, ходити), дихати глибоко (глибокий вдих – затримка дихання – видих, для дуже маленьких дітей ще можна дихати так, ніби сильно дмухаєш на квітку). Якщо помітили, що дитина стала панікувати – подихайте разом, випийте ковток води, обійміться. Будьте поруч, дайте знати: як тільки що – ви тут, нехай звертається до вас – вона не одна.

4. Залучайте дитину до вибору того, що будете робити. Давайте вибір із кількох варіантів: будемо дивитися мультик чи помалюємо? Пограємо в цю гру чи в цю?

5. У кожної сім’ї є справи, які ви щодня робили разом – продовжуйте їх робити, це дасть можливість дитині на чомусь концентруватися, трохи поверне відчуття спокою. Якщо ви робили руханку зранку, а ввечері дивилися пізнавальні відео – продовжуйте.

6. Коли слідуєте з дитиною в сховище, поясніть, що кожен герой казок та мультиків проходить випробовування на сміливість і долає різноманітні перешкоди. Пригадайте казки, які читали дитині, мультики, які ви дивилися разом, і згадайте, які там були випробовування. Це допоможе дитині зрозуміти неунікальність ситуації й запустити механізми адаптації.

7. У сховищах холодно або душно, тісно, темно. Але у всіх людей є уява! Пограйте з дитиною в гру “а вигадаймо щось кольорове, щось дивне, щось з вухами й інше”. Так можна зменшити вплив депривації (психічний стан, коли немає змоги задовольняти деякі основні (життєві) психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу.

8. Коли лунають вибухи та постріли, а ви в укритті, можна з дитиною уявляти великі крила янголів (фей тощо), що боронять наших воїнів та допомагають їм нас захищати.

9. Коли в дитини виникають запитання, як ми можемо допомогти, – малюйте з малечею малюнки підтримки та публікуйте їх у соціальних мережах. Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось важливе.

10. Фізичні ігри, дихальні вправи, навчання, вивчення іноземної мови теж допоможуть організму стабілізувати психічну систему після дезорганізації воєнним станом.

Найважливіше: будьте спокійні й разом із близькими, вірте в нашу армію!

*Авторитет придушення. Чи схильні ви гарячкувати, сердитися, підвищувати голос, вдаватися часом до фізичних заходів?  Чи цікаві вам проблеми, які переживає ваша дитина?(незалежно, скільки вашій дитині років). За такого терору дитина зростає безвільною, забитою, заляканою або навпаки, агресивною. Яким тоном ви розмовляєте з дитиною? Не терпите заперечення, слухаєте і чуєте у розмові тільки себе, впиваєтеся страхом і хвилюванням в очах і поведінці своєї дитини.

Пам’ятайте!!! Авторитет придушення страшний своїм ефектом бумеранг.     

                        Той, кого пригнічують, дуже хоче компенсувати власне  

                       придушення і часто у нього це виходить.

*Авторитет батьківських досягнень.  Члени вашої родини мають високі посади і при цьому демонструють своє положення на кожному кроці: сусідам, знайомим, у школі, де вчиться дитина. Якщо в сім’ї це заохочується, діти дуже швидко починають користуватися батьківськими заслугами, але не вміючи критично поглянути на себе збоку: стають хвалькуватими і зарозумілими. Або навпаки, ваші діти соромляться проявів батьківського положення: соромляться власних батьків і намагаються якомога менше бувати з ними разом.

*Авторитет педантизму. Ви не поважаєте думки дитини? Віддаєте накази і вимагаєте точного та беззаперечного їх виконання?Тоді ваша дитина вчиться лише підкорятися, страждає через відсутність самостійності або вчиться протистояти вимогам дорослих.

*Авторитет повчання. Ви мучите дитину нескінченними повчаннями і повчальними розмовами. Наводите як приклад власний досвід, який не завжди є позитивним. Ваша дитина озлоблюється проти такої поведінки, звикає до ваших повчань і перестає на них реагувати, відмовляється слухати і чути своїх батьків.

*Авторитет любові. Ви постійно демонструєте батьківську любов, виконуєте її бажання  у відповідь на прояв ніжності до батьків. У таких сім’ях найчастіше зростають циніки, жорстокі і агресивні люди.

*Авторитет доброти. Ви досягаєте слухняності батьківською добротою, м’якістю, поступливістю? Ви боїтеся конфліктів і тікаєте від них, а себе приносите в жертву? Діти в такій сім’ї вимогливі, намагаються «командувати» батьками.

*Авторитет підкупу. Ви часто купуєте подарунки вашій дитині, або щось обіцяєте за гарну поведінку?Ви не можете узгодити між собою (батьком і матір’ю) стиль виховання і кожен намагається перетягти дитину на свій бік. У таких умовах діти, виходячи з особистої вигоди , пристосовуються. Кожному батькові, кожній матері хочеться, щоб дитина була хорошою, щоб вона виросла щасливою, душевною і фізично досконалою, наділеною всілякими талантами. На практиці, на жаль, не завжди так виходить. Проблема полягає у тому, що існує велика різниця між тим, що вони реально для цього роблять.

«Умійте володіти собою»

Сім порад на щодень, які ґрунтуються на досвіді психологів, лікарів і

вчених різних країн. Ці поради допоможуть вам володіти собою,

завжди бути в хорошому настрої.

1.Найкращий спосіб боротьби з душевним неспокоєм – постійна

зайнятість. Активна соціальна діяльність розвиває комунікативні

здібності, допомагає розкрити сильні сторони особистості. Щоб

забути усі свої негаразди, намагайтесь зробити приємне іншим.

2.Не намагайтесь змінювати, чи перевиховувати інших. Набагато

корисливіше і безпечніше зайнятися самовихованням. Пам’ятайте:

кожна людина – така є яскрава й унікальна індивідуальність, як і ви .

Приймайте її такою, якою вона є. Намагайтеся знайти в людині

позитивні риси, вмійте бачити її достоїнства і в стосунках з нею

спробуйте спиратись саме на ці якості.

3.Майте мужність від щирого серця визнавати свої помилки.

Будьте уважними до інших – це завжди повертається сторицею. Усі

погляди відносні, але в кожній точці зору є зернина істини.

4.Вчіться володіти собою! Гнів, дратівливість, злобність

спотворюють людину. Проаналізуйте ситуацію, віднайдіть джерело

негативної емоції й спробуйте усунути його. Часом причина

негативних емоцій і неадекватність поведінки людини –

самолюбство. Егоїзм – джерело багатьох конфліктів. Не

переймайтеся через дрібниці.

5.Уникайте ілюзій у сприйнятті реальності.

6.Будь-яка справа починається з першого кроку. Пам’ятайте:

перешкоди нам даються задля нашого розвитку. Думайте про мир,

надію, здоров’я, адже наше життя таке, яким його роблять наші

думки. Не турбуйтесь завчасно з приводу того, що від вас не

залежить. Кращий спосіб підготуватися до завтрашнього дня – це

сконцентрувати весь інтелект, весь ентузіазм на вирішення

сьогоднішніх справ найкращим чином.

7.Людина має необмежені можливості самовдосконалення. Не

бійтеся досконалості ,все одна вам її не досягнути. Але прагніть

цього...

Не ображайтеся і не обурюйтесь критикою на вашу адресу,

шукайте в ній відправні точки для самовдосконалення.

(03.03. - 07.03.2025 р.)

Понеділок "Подорож до країни Ввічливості" Гра - квест (3-4 класи);

Вівторок " Світ емоцій та почуттів" Заняття з елементами тренінгу ( 5 клас);

Середа " Ментальне здоров’я. Як подбати про нього?" Заняття з елементами тренінгу (8 клас);

Четвер "Твоє життя - твій вибір." Заняття з елементами тренінгу (9 клас);

П’ятниця "Конфлікти та шляхи їх подолання." Круглий стіл (7 клас).

Школярі зробили висновок: Толерантність не є вродженою рисою характеру, її потрібно виховувати в себе з дитинства. Ми вчимося толерантності, щоб врятувати світ.