1. Адаптація дітей та учнів до умов освітнього середовища.
2. Робота з дітьми, які демонструють особливі форми поведінки.
3. Організація роботи з дітьми, що мають складнощі щодо засвоєння навчальної програми.
4. Робота з дітьми, які мають особливі освітні потреби.
5. Організація ефективної взаємодії з батьками дітей та учнів.
6. Створення сприятливого мікроклімату в освітньому середовищі.
7. Питання отримання пільг: харчування дітей, оздоровлення.
8. Профілактика шкідливих звичок (вживання наркотичних речовин, напоїв що містять алкоголь, тютюнопаління).
9. Професійне самовизначення старшокласників.
10. Інші питання.

Злість/гнів - сильна позиція, яка спонукає нас вирішити цю ситуацію - розібратися з кривдником. Але вибрати так відреагувати – це зіткнутися зі страхом відкидання чи неприйняття нас іншими.

Як не ображатись у майбутньому?

Спробувати нові психологічні сценарії реагування:

• Переглянути свої очікування від людей.

• Повірити, що найчастіше люди діють не проти нас, а лише відстоюють\досягають свої інтереси.

• Якщо інша людина, яку ми призначили кривдником, готова почути – краще промовляти без звинувачення, так, щоб бути зрозумілою і при цьому залишатися в контакті з іншим. Це вимагає певної мужності та підготовки, щоб виражати почуття не звинувачуючи іншого, а повідомляючи про свої переживання екологічним способом, безпосередньо повідомити іншого, про свої почуття.

• Помічати свої почуття та давати можливість відреагувати: поплакати, побігати, побити грушу у залі (якщо немає можливості повідомити прямо).

• Пам'ятати, що це я оцінюю ситуацію, що виникла, як не дружню, що мене є вибір - як оцінити і як відреагувати.

• Присвоїти собі свою реакцію, а значить свою силу, визнати, що образа – це мій спосіб реагування.

Навіщо нам потрібне це почуття, як його не відчувати?

Дуже важливо, щоб школа була безпечним та комфортним середовищем для всіх учасників освітнього процесу.

Саме сьогодні в нашій гімназії проходила психологічна акція: «Поділись способом підтримки психічного здоровʼя», з метою обміну прийомами турботи про себе та свій психоемоційний стан.

А в початкових класах педагоги сприяли формуванню культури піклування про ментальне здоровʼя за допомогою «психологічних хвилинок» , які використовують в щоденній роботі.

Як підтримати психічне здоров’я?

Турбота про себе може зіграти важливу роль у підтримці вашого психічного здоров'я та допомогти у лікуванні та одужанні, якщо у вас діагностували психічне захворювання.

Турбота про себе означає знаходити час на заняття, які допоможуть вам жити добре та покращити як фізичне, так і психічне здоров'я:

Регулярно займайтеся спортом. Усього 30 хвилин ходьби або занять фізичними вправами щодня допоможуть підняти настрій та покращити здоров'я. Дослідження свідчать, що фізична активність зменшує симптоми тривоги та депресії. Регулярна фізична активність також запобігає неінфекційним захворюванням, таким як хвороби серця, ожиріння, діабет і деякі види раку.

Їжте здорову їжу та уникайте зневоднення. Збалансоване харчування та достатня кількість води можуть покращити ваш стан та концентрацію протягом дня.

Дбайте про сон. Дотримуйтесь графіка та переконайтеся, що ви спите достатньо. Синє світло від пристроїв та екранів може ускладнити засинання, тому зменште вплив синього світла від телефона чи комп'ютера перед сном.

Спробуйте заняття з релаксації. Вивчіть програми для розслаблення або оздоровлення, які можуть включати медитацію, м'язову релаксацію або дихальні вправи. Заплануйте регулярний час для цих та інших корисних занять, які вам подобаються, наприклад, ведення щоденника.

Визначте цілі та пріоритети. Вирішіть, що потрібно зробити зараз, а що може зачекати. Навчіться говорити "ні" новим завданням, якщо ви починаєте відчувати, що берете на себе занадто багато. Намагайтеся пам'ятати про те, чого ви досягли наприкінці дня, а не про те, чого ви не змогли зробити.

Практикуйте подяку. Нагадуйте собі щодня про конкретні речі, за які ви вдячні. Запишіть їх увечері або прокрутіть у голові.

Зосередьтеся на позитиві. Виявіть та киньте виклик своїм негативним і марним думкам.

Залишайтеся на зв'язку. Зверніться до своїх друзів або членів сім'ї, які можуть надати емоційну підтримку та практичну допомогу.

На засіданні запланований огляд професійного стандарту вчителя, в якому виділено, що його основна мета - визначати чіткі орієнтири власного професійного розвитку, а також запобігання ризикам необ’єктивного оцінювання професійних компетентностей вчителів під час їхньої атестації та сертифікації.

А також обговорено практично питання забезпечення мотиваційної готовності учнів до навчальної діяльності.

✨️Боятися - нормально. Але я зможу перемогти свій страх.

✨️Я можу контролювати свої думки та змінити своє ставлення до ситуації.

✨️Я маю право ненадовго здатися, але потім знову зберуся.

✨️Я маю продовжувати піклуватися про себе.

✨️Усі труднощі в моєму житті - тимчасові.

✨️Є лише одна безвихідна ситуація. І якщо я жива, то вона зі мною ще не трапилася.

позитивні.

Педагог повинен пам’ятати, що:

1. Не можна пригнічувати та ігнорувати ті емоції, які він відчуває.

2. Треба спробувати зрозуміти, що ж відбувається. Спробувати зафіксувати свої емоції й подумати про них, коли поруч дитина, яка їх викликає.

3. Потрібно вчитися керувати власними емоціями і скеровувати їх у правильний напрям. Наприклад, навчитися проявляти їх в іншому середовищі, як-от ділитися з партнером, друзями чи звернутися до психолога.

❗️ Уважно вислухайте, що людина говорить. При цьому не перебивайте, не засуджуйте, не рекомендуйте, а просто дозвольте їй висловитися.

Покажіть емпатію, тобто. Постарайтеся зрозуміти, як це людині. Співпереживайте, висловлюйте співчуття, підтримку та повагу.

❗️Запропонуйте свою допомогу. Але робіть це таким чином, щоб людина не відчувала, що ви вважаєте її безсилою або безпорадною. Наприклад: "Чи можу я чимось допомогти?" або "Якщо тобі потрібна моя допомога, я радий допомогти тобі".

Допомагайте вести позитивний спосіб життя. Переконайтеся, що людина їсть здорову їжу, займається спортом, отримує достатній відпочинок і не зловживає алкоголем чи наркотиками.

 1. Пам'ятайте: найкращий спосіб боротьби з душевним неспокоєм - постійна зайнятість..

 2. Щоб забути свої напасті, намагайся зробити приємне іншим. Роблячи добро іншим, робиш добро собі.

3. Не намагайся змінювати чи перевиховувати інших. Набагато корисливіше і безпечніше зайнятися самовихованням.

4.Пам'ятай: кожна людина - така ж яскрава й унікальна індивідуальність, як і ти, приймай її такою, якою вона є. Намагайся знайти в людині позитивні риси, вмій бачити її достоїнства і в стосунках з нею спробуй опиратись саме на ці якості.

5.Май мужність від щирого серця визнавати свої помилки. Уникай зазнайства і дозування.

6.Вчися володіти собою! Гнів, дратівливість, злість спотворюють людину. Егоїзм - джерело багатьох конфліктів. Виховуй в собі терпіння, пам'ятай, що «рана заживає поступово». Не через дрібниці.

7.Будь-яка справа починається з першого кроку! Пам'ятай: перешкоди нам даються задля нашого розвитку.

8.Людина, має необмежені можливості самовдосконалення, причому в усіх галузях СВОЄЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ.

9.Будь толерантною особистістю.

«Єдиний спосіб ускладнити доросле життя своєї дитини - це зробити її дитинство надто простим». Йтиметься про кордони в вихованні.

Цитата, яку я запозичила з книги «Балувати не можна контролювати» Берман Робін, як не можна до місця відображає питання побудови кордонів у вихованні. До речі, книгу рекомендую до прочитання.

Отже про саме поняття. Кордони - це якась лінія, межа, у когось стінка або паркан, звичайно ж, не видимий ні оточуючими, ні самій людині. Ця лінія розділяє де закінчуються власність і інтереси одного і починаються іншого.

В першу чергу, батькам варто подивитися на власні кордони. «Дітей виховувати марно, все одно будуть схожі на нас» (англійське прислів'я). Відповідайте чесно на кілька питань.

1. Чи ставите ви інтереси дітей на перше місце, а свої, злегка бентежачись, тихенько ховаєте ніжкою під ліжко, неодмінно, щоб ніхто не побачив?

2. Чи є у вас особистий час, який належить тільки вам?

3. Якщо він є - відчуваєте почуття провини, що робите щось тільки для себе?

4. Чи говорите ви про свої переживання, людині, яка їх викликала?

Спливли відповідні картинки, відчуття і емоції? Варто звернути увагу і енергію на зміцнення стін. Процес цей може бути довгий, вимагає багато терпіння.

Та й взагалі це справа така ... дуже жива ... Здається вже міцна цегляна кладка, аж ні - десь протікає, десь тріщина пішла, а часом обходячи володіння взагалі недобудована може виявитися.

Я не втомлюся повторювати одну просту фразу - дитині набагато безпечніше стукатися об кордони дорослого, ніж грузнути в них або взагалі виявляти порожнечу.

Згадайте, напевно у вашому досвіді були історії з дітьми, які ведуть себе дуже зухвало, нахабно. Про таких кажуть: «Зовсім від рук відбився». Все тому, що дитині страшнувато. Досвіду мало в житті, треба на щось спиратися. А нема на що. Їй би безпеку відчувати, щоб рости і розвиватися, а не витрачати енергію на виживання. У сім'ях де межі чіткі - діти менш тривожні.

Що дозволяє відстоювати свої кордони і поважати кордони дитини?

В першу чергу - вирощені і укріплені власні. У другу - батьківська стійкість.

Досягається:

1. Зрозумійте для себе правила поведінки дитини. Обговоріть загальний список у сімейному колі.

2. Вмійте говорити чітке «ні» дитині. Ваша відмова - точка росту і розвитку. Через відмову діти вчаться повазі чужих кордонів, і бонусом - гнучкості мислення. Треба ж шукати інші способи домогтися свого.

3. Дотримуйтесь концепції: «умовлянням / загрозам - НІ, наслідкам дій - ТАК». Розмови - завжди лише слова. І діти швидко засвоюють цю істину. Позначте наслідки поведінки - і обов'язково приведіть їх у виконання, якщо ваш договір був порушений.

4. Тримайте своє слово! Якщо вже сказали - робіть. Це і у вас сформує звичку думати, перш ніж сказати, і дитину навчить бути чесною і послідовною.

5. Хваліть за хороші самостійні вчинки. Це завжди мотивує краще, ніж лайка і нагадування про погане.

6. Пояснюйте чому «це - погано». Просто заборонити - диктатура. А ось пояснити - значить навчити причинно-наслідковим зв'язкам.

Звичайно, список не повний. Але він скажімо так - базовий.

Автор: Черняд'єва Анна

І не просто витягує, а й допомагає створювати, творити:

👉🏻 "Що в зоні мого контролю? На що я можу вплинути?"

Особливо ці питання рятують після читання новин. Відчуття безнадійності та безсилля захльостує штормовою хвилею, і потрібно згадати про своє рятувальне коло: "На що я можу вплинути?"

Я можу вплинути на те, щоб війна закінчилася? На жаль ні.

А що тоді у зоні мого контролю? Я можу допомагати ЗСУ та волонтерам. Я можу підтримувати людей своєю діяльністю, навчати дітей. Я можу продовжувати підтримувати бізнес, працюючи, заробляючи та купуючи потрібні мені речі тощо.

Дуже часто ми замахуємось на надто глобальні речі. Хочемо змінити те, що не в зоні нашого впливу. І зовсім ігноруємо те, що ми можемо вплинути.

Сконцентрувавшись спочатку на своєму маленькому колі впливу, ми згодом зможемо зробити його набагато більшим і змінити те, що зараз нам не під силу змінити.

Спробуйте в моменти відчаю і тривоги запитувати себе:

👉🏻 "Що в зоні мого контролю? На що я можу вплинути?"

І діяти в зоні свого контролю і впливу.

Соціально-психологічна служба гімназії відкрила акцію класними годинами в 7х класах, основна ціль яких теоретично та практично ознайомити учнів з темою булінгу в школі.

А ще познайомились з символом активізму проти домашнього насильства та гендерно-зумовленого насильства щодо жінок та безпечного материнства - білою стрічкою.

Що необхідно знати про ВІЛ/СНІД?

Хвороба, спричинена вірусом імунодефіциту людини – ВІЛ, призводить до смертельної хвороби – синдрому набутого імунодефіциту людини (СНІД). ВІЛ та СНІД – невиліковні. Людина, уражена вірусом, може виглядати здоровою і почуватися добре довгі роки, навіть, якщо вона є носієм вірусу.

Головним важелем у попередженні поширення ВІЛ-інфекції в країні є дотримання здорового способу життя, відмова від ризикованої щодо інфікування ВІЛ поведінки, насамперед вживання наркотиків, обов’язкове використання при статевих контактах засобів індивідуального захисту – презервативів. Свідоме ставлення до свого здоров’я забезпечить захист від СНІДу.

Потурбуйтесь про себе завчасно!

Психологиня Леся Матвєєва у виданні WoMo представила 6 доказів того, чому не варто з’ясовувати стосунки у присутності дітей.

Це викличе реакцію у дитини

Чим частіше дитина спостерігатиме сварки між батьками, тим швидше це може виробити в неї звичну схему поведінки. Так звану стандартну реакцію, де малеча почуватиметься найбезпечніше. Реакції можуть бути різні, зокрема дитина може замикатися, уходити в себе; включати паніку; проявляти агресію; впадати в безпорадність тощо.

Вимушений вибір між батьками

Коли дитина з ранніх років спостерігає сварки між батьками, вона може підсвідомо займати сторону когось одного. За словами психотерапевта Мюррея Боуена, це має вигляд створення коаліції між членами родини.

Тобто, звинувачуючи одного з батьків у присутності дітей у чомусь, мама чи тато цим “включає” їх в конфлікт. Після цього малеча не зможе залишатися осторонь і їй доведеться робити вибір. Наприклад, “тато поганий, а мама хороша” або “мама сама винна, а тата шкода”.

Труднощі в партнерських взаєминах

Якщо діти будуть розділяти батьків на “поганих” і “добрих”, то це заважатиме гармонійному розвитку особистості. Так, для дівчаток перехід на мамину сторону відіб’ється на відносинах з чоловіками. Їй буде складно довіряти хлопцям і буде здаватися, що всі вони зрадники.

А для хлопчиків протистояння з батьком матиме наслідком те, що він виросте з “антисценарієм” – не хотітиме бути таким, як тато. Він буде боятися повторити помилки батька, що може суттєво вплинути на його життя.

Почуття провини

Діти, які стають свідками сварки, можуть по-своєму інтерпретувати її та вирішити, що батьки сваряться через них. Тому краще пояснити малечі причину конфлікту. Навіть якщо ваші відносини розвалюються і ви плануєте розійтися з партнером чи партнеркою, поясніть це дітям. Не важливо, 3 роки дитині або 15 років, підберіть слова, щоб вона не звинувачувала себе в цьому.

Підвищена дитяча тривожність

Психоаналітики зазначають, що діти зчитують все, що відбувається в родині. Тому якщо у вас з вашою половиною назріває конфлікт, то краще якомога швидше його вирішити. Адже поки ви робитимете вигляд, що нічого не відбувається, діти відчуватимуть тривогу і занепокоєння.

Симптом проблеми

Окрім того, діти можуть стати жертвами сварок в сім’ї. Такі проблеми, як енурез, кошмари, заїкання, відмова від їжі, замкненість, аутоагресія (коли діти виривають собі волосся, вії, сильно гризуть нігті) – це всього лише симптом того, що відбувається в родині.

У такому разі батьки можуть бігти за допомогою до дитячих психологів, але це черговий привід не вирішувати власні труднощі з партнером чи партнеркою. Вони можуть навіть об’єднатися навколо постійно хворої дитини.

Тому батькам не варто конфліктувати при своїх дітях. Знаходьте компроміси, гармонізуйте свої відносини та показуйте свою любов дитині і один одному.