Основні теми Корану включають:

Єдність Бога (Таухід)

Пророки та посланці

День суду і життя після смерті

Етичні та моральні настановки для людей.

Коран вважається вічним та незмінним,і його важливо читати та вивчати в оригіналі.Він також є джерелом права (Шаріату) і духовних настонов жля мусульманського суспільства.

У Корані немає єдиного зв’язного тексту; книга складається з сур (у пер. — «ряд цеглин»), які, у свою чергу, діляться на вірші — айяти (Мухаммад вважав кожен вірш священної книги дивом, арабською «айя»). Більшість текстів мають форму римованої прози.

Сури Корану поділяються на мекканські (ранні) і медінські (пізні). Всього їх 144.

Перша сура Корану — найбільш популярна у мусульман, вони часто повторюють її як молитву, що частково нагадує «Отче наш».

що пророк Мухаммад виголошував окремі вірші, фрагменти корану, 610-632рр. Коран як вічне не створене, слово Боже, передане пророку через архангела (Джебраіла).У завершеному вигляді текст Корану з'явився вже через кілька десятиліть по смерті, Мухаммада, зібраний із численних записів на, окремих аркушах, пергаменту, кістках і т.д. Мусульманська традиція вважає часом остаточного, затвердження Корану роки, правління Халіфа Усмана (652-656рр).

Останній зібрав, сподвижників Мухаммада ( серед яких щільне місце посідав колишній секретар пророка Зайд.

Коран — священна книга ісламу, яка вважається словом Бога (Аллаха), переданим пророку Мухаммеду через архангела Гавриїла. Ось кілька ключових аспектів про Коран:

Структура: Коран складається з 114 сур (глав), які поділяються на аяти (вірші). Сури різні за довжиною та тематикою.

Мова: Коран написаний арабською мовою, і його мова вважається класичною. Арабська версія є єдиною офіційною, хоча існують переклади на багато інших мов.

Вірність тексту: Мусульмани вважають, що текст Корана зберігся без змін з моменту його написання, і будь-які переклади лише інтерпретують його зміст, а не є оригіналом.

Тематика: Коран охоплює багато аспектів життя: етику, мораль, законодавство, історію, духовність, а також питання поклоніння та відносин між людьми.

Поклоніння: Читання Корана є важливою частиною ісламського поклоніння. Мусульмани прагнуть вивчати і декламувати Коран, а також слухати його читання під час молитви.

Тлумачення: Відзначається велика традиція тлумачення Корана (тафсір), де вчені роз’яснюють значення віршів, їх контекст та застосування в житті.

Культурний вплив: Коран значно вплинув на арабську та мусульманську культуру, мистецтво, літературу та науку.

Коран є основою ісламської віри та практики, і мусульмани вважають його вічним керівництвом для всіх аспектів життя

Зміст Корану Мусульмани вважають, що Коран був посланий не тільки арабам, але і всьому людству. У той же час Коран не містить у собі принципово нового, не відомого раніше. У ньому розповідається про древніх пророків (Адам,Лут, Ібрагім, Юсуф, Муса, Іса тощо) та про різні події їхнього життя. У Корані йде мова також про проблеми походження і сутності буття, різних форм життя, містяться різні вказівки про обряди. Таким чином, у Корані містяться загальні принципи всіх аспектів індивідуального та суспільного буття.

Той, хто повірив у Коран, стає рабом Аллаха і починає нове життя, оскільки його душа ніби народжується заново для того, щоб служити Аллаху і заслужити його милість. Для цього мусульмани слідують приписам Аллаха, підкоряються його велінням і не переступають його обмежень. Дотримання коранічного шляху розглядається як запорука щастя та успіху, тоді як віддалення від нього — причина нещастя. Коран виховує мусульман в дусі праведності, богобоязливості. Згідно з ісламом, найкращим із людей є той, хто вивчає Коран і навчає йому інших людей.

Мусульмани вірять, що Коран був усно відкритий Богом останньому пророку Мухаммеду через архангела Гавриїла (Джібріла)^[6][7] поступово протягом приблизно 23 років, починаючи з місяця Рамадан, коли Мухаммеду було 40; і закінчується в 632 році, році його смерті^[8]. Мусульмани вважають Коран найважливішим чудом Мухаммеда; доказ його пророцтва; і кульмінація серії божественних послань, починаючи з тих, що були відкриті Адаму, включаючи Тауру (Тору), Забур (Псалми) та Інджіл (Євангеліє). Слово Коран зустрічається приблизно 70 разів у самому тексті, а інші назви та слова також кажуть, що посилаються на Коран.

Мусульмани вважають Коран не просто богонатхненним, а буквальним словом Бога^[9]. Мухаммед не написав цього, оскільки не вмів писати. Згідно з традицією, кілька супутників Мухаммеда служили переписувачами, записуючи одкровення^[10]. Невдовзі після смерті пророка сподвижники склали Коран, які записали або запам’ятали його частини^[11]. Халіф Усман створив стандартну версію, тепер відому як Усманський кодекс, який зазвичай вважається архетипом Корану, відомого сьогодні. Однак існують різні варіанти читання, переважно з незначними відмінностями у значенні^[10].

Коран передбачає знайомство з основними оповідями, переказаними в біблійних і апокрифічних писаннях. У ньому підсумовуються деякі, докладно зупиняються на інших і, в деяких випадках, представлені альтернативні виклади та інтерпретації подій. Коран описує себе як книгу керівництва для людства (2:185). У ньому іноді пропонуються детальні розповіді про конкретні історичні події, і часто наголошується на моральному значенні події над її оповідною послідовністю. Доповнюючи Коран поясненнями деяких загадкових оповідань Корану та постановами, які також забезпечують основу шаріату (ісламського права) у більшості конфесій ісламу, є хадиси — усні та письмові перекази, які, як вважається, описують слова та дії Мухаммед. Під час молитви Коран читається лише арабською мовою.

Того, хто запам'ятав весь Коран, називають хафізом. Аят (вірш Корану) іноді читається зі спеціальним видом промови, призначеним для цієї мети, який називається таджвідом. Протягом місяця Рамадан мусульмани зазвичай завершують декламацію всього Корану під час молитви тараві. Щоб екстраполювати значення конкретного вірша Корану, мусульмани покладаються на екзегезу, або тафсир (коментар), а не на прямий переклад тексту.