В юності Майкл разом зі старшим братом Ларрі відпочивали в дитячому спортивному таборі, та йому запропонували пограти за збірну коледжу з баскетболу. Талант майбутньої легенди баскетболу приємно здивував тренерів, але в команду Джордана не взяли – по баскетбольним мірками його зріст був не дуже видатним. В кінці сезону, не знайшовши свого імені в списках постійного складу збірної, Майкл вирішив, що всім його мріям кінець, а повернувшись додому, навіть розплакався. На щастя, любляча мати не дозволила синові поставити хрест на спортивній кар’єрі і наполягла на тому, щоб Майкл продовжив удосконалювати свої навички. Сам Джордан, вже будучи чемпіоном, згадував: «Мама сказала, що найкраще, що я можу зробити – довести тренеру, що він був не правий».

Варто пам’ятати, що не існує легких шляхів, адже життя – це терниста нива: не пройдеш , ноги не вколовши». Пам’ятайте це!