Малий скрипаль, володіючи дуже гарним голосом, співав в хорі міської школи, але щасливе дитинство скінчилося рано — коли майбутньому композитору лишень виповнилося 9 років, померла його мати, а через рік — батько. Себастьяна та його брата — Йоганна Якоба, узяв до себе їхній старший брат — Йоганн Христоф, який був органістом у містечку Ордруф. Себастьян та Якоб вступили у гімназію, й паралельно брат навчав їх грі на органіта клавірі. Але лише виконавства Себастьяну було мало — він хотів сам творити музику. Якось йому вдалося отримати із замкненої шафи нотний зошит, де у брата були записані твори знаменитих у той час композиторів:Фроберґера, Керлля, Пахельбеля й інших. Ночами потайки він переписував ці ноти. Коли піврічна робота уже наближалася до завершення, брат застав його за цим заняттям і відібрав усе, що було зроблено. Ті безсонні години при місячному світлі надалі згубно позначаться на зорі Баха.

У 1700 році, коли сім'я Йоганна Христофа суттєво збільшується, Себастьян відокремлюється й переїздить доЛюнебурга, де в 1700–1703 роках навчається в школі церковних півчих при монастирі. Після втрати голосу (у зв'язку з мутацією) Бах має можливість грати в оркестрі на скрипці. Під час навчання Бах відвідує Гамбург, щоб познайомитись із музикою органіста Райнкена та відвідати оперний театр. Крім того він був у Целле, де мав можливість чути нову французьку музику у виконанні самих же французів, які там служили при дворі. До цих років належать і перші композиторські досліди Баха — твори для органа і клавіра.

По закінченні навчання мрія Баха про вступ до університету не здійснилася, оскільки потрібно було заробляти гроші на прожиття. З 1703 по 1708 він певний час служить в Веймарі в капелі Ернста Ваймарського^[12], проте за кілька місяців переїхав до Арнштадта, де йому запропонували посаду органіста в новій церкві, де щойно було реконструйовано орган. Попри, здавалося б, сприятливі для життя й творчості умови, у Баха виникають різні конфлікти із його арнштадтським оточенням. На цей період припадає відома подія у біографії композитора: в 1705році Бах йшов пішки близько 400 км із Арнштаду до Любеку, щоб послухати гру видатного органіста Дітріха Букстегуде. У Любеку Бах пробув більше, ніж йому було дозволено (замість 4 тижнів відпустки Бах залишався у Любеку майже 2 місяці), через це напруга між ним і властями міста, що й так на той час вже існувала, ще більше посилилася. На початку 1707 року Бах переїхав до Мюльгаузена, де 15 липня його офіційно затвердили на посаду органіста церкви св. Власія.

У жовтні того ж року Бах одружився зі своєю троюрідною сестрою Марією Барбарою Бах. Його творчі інтереси були зосереджені тоді, головним чином, на музиці для органу та клавіру. До цього періоду належить, зокрема, «Капріччіо на від'їзд коханого брата».

Нині твори Баха прийнято позначати номером BWV (скорочено від Bach Werke Verzeichnis — каталог творів Баха). Ця класифікація була запропонована німецьким музикознавцем В. Шмідером в 1950 році, в її основі лежить тематичний принцип: номери BWV 1-224 асоціюються з кантатами, BWV 225–249 — з ораторіальними творами, BWV 250–524 — це хорали й духовні піснеспіви, BWV 525–748 — органні твори, BWV 772–994 —клавірні твори, BWV 995–1000 — твори для лютні, BWV 1001-1040 — камерна музика, BWV 1041-1071 — оркестрові твори та BWV 1072–1126 — канони і фуги.

Більшість вокальних творів Баха написані на релігійні тексти (наприклад, «Пасіони за Йоанном», 1723,«Пасіони за Матвієм», 1729, «Меса сі мінор» 1733–1738). Музика їх пройнята глибоким релігійним почуттям і, разом з тим, філософською заглибленістю. Із світських вокальних творів композитора особливо виділяють кантати «Феб і Пан», «Селянська», «Кавова», безпосередньо пов'язані з тодішнім побутом.

Інструментальна музика Баха написана для органа (прелюдії, токати, фантазії, фуги тощо), для клавесина(«Добре темперований клавір» — 48 прелюдій і фуг, «Мистецтво фуги», 6 партит, 6 французьких сюїт, 6 англійських сюїт тощо). Також він створив сонату для скрипки соло, сюїти для віолончелі соло, а також музику для оркестру (6 «Бранденбурзьких концертів», 4 сюїти), концерти для скрипки з оркестром, для клавесина з оркестром та інші.

Інструментальні твори Баха стали джерелом транскрипцій багатьох композиторів, зокрема Ференца Ліста, Феруччо Бузоні, Сергія Рахманінова. Фортепіанні транскрипції деяких органних творів Баха зробили й українські композитори — Левко Ревуцький, Григорій Беклемішев. Своєрідним творчим експериментом став «Ричеркар» Баха в пуантилістичному інструментуванні Антона Веберна для октету.

Генерація композиторів-романтиків, що народилась у 1810-ті роки, прийняла Бахівські композиції як поетичну музику і взяла їх собі за взірець. Фелікс Мендельсон-Бартольді, Роберт Шуман (*1810—†1856), Фредерік Шопен (*1810—†1849) і навіть сам Ференц Ліст (*1811—†1886) вважали твори Баха стимулом і прикладом для власної творчості. Видатні на той час музиканти-виконавці (крім Мендельсона-Бартольді, Шопена та Ліста також Клара Шуман,Сигізмунд Тальберг та багато інших) внесли твори Баха до своїх концертних програм.

У 1850 було створено «Бахівську спільноту», яка прагнула виявити і опублікувати всі рукописи композитора (за півстоліття було видано 46 томів).

Й. С. Бах і Україна