Очолював партію й уряд країни до смерті. Його вплив зменшився після ряду економічних невдач (1958—1960 «Великий стрибок»), але знову став домінуючим в роки Культурної революції 1961—1969. Адаптував комунізм до китайських умов, що відображено в Маленькій червоній книзі

Сунь Ятсен 12 листопада 1866 — 12 березня 1925) — китайський лікар, революціонер та політичний діяч. Як найвизначнішого засновника Китайської Республіки, Сунь Ятсена часто називають «Батьком нації» , в чому сходяться як Китайська Народна Республіка так і Республіка Китай. Він відіграв важливу роль у поваленні династії Цін під час Синьхайської революції. Сунь Ятсен був першим тимчасовим президентом Республіки Китай, після її заснування у 1912 році, а згодом став одним із засновників та лідером партії Гоміньдан.Сунь Ятсен був об'єднуючою фігурою в постімперському Китаї і залишається унікальним серед китайських політиків 20 століття, оскільки є популярним в народі по обидві сторони Тайваньської протоки.

Хоча Сунь Ятсена вважають одним із найвизначніших лідерів сучасного Китаю, його політичне життя було постійною боротьбою, яка часто завершувалася вигнанням. Сунь Ятсен не дожив до часу коли його партії вдалося консолідувати свою владу над країною в ходіПівнічного походу. Головна спадщина Сунь Ятсена полягає в розробленій ним політичній філософії, відомій як три принципи народу:націоналізм, народовладдя, народний добробут 

У 1908 році перед своєю смертю імператор Гуансюй віддав наказ стратити Юань Шикая, але той, полишивши усі посади, зумів зберегти своє життя. За урядування регента Цзайфена при малолітньому імператорові Пуї Юань Шикай знаходився у провінціях у засланні у провінції Хенань. Разом з тим не втрачав контактів зі своїми прихильниками.

З початком у 1911 році Сінхайської революції династія Цін опинилася у складному становищі. Тому Юань Шикая було повернуто до Пекіна й призначено першим міністром імперії. Спочатку він виступав за проведення реформ у напрямку реформ Мейдзі в Японській імперії та перетворення Китаю у конституційну монархію. Втім з посиленням позицій республіканців на чолі із Сунь Ятсеном Юань Шикай змінив погляди. Він вирішив за спиною імператора домовитися з Сунь Ятсеном. Останній, прагнучи припинити громадянську війну та уникнути іноземної інтервенції, у середині лютого 1912 року вдався до компромісу. Він відмовився від посади президента на користь Юань Шикая, а маньчжурська династія, у свою чергу, відмовилася від престолу, хоча за нею залишалися палаци, землі, майно.


Президентство
Новий президент відразу ж перевів уряд із революційного півдня до Пекіна, контрольованого його військами, у 1913 році жорстоко придушив селянські та робітничі виступи у кантоні і встановив режим особистої диктатури. Його підтримали й іноземні держави, надавши велику банківську позику. При цьому Тибет отримав майже повну незалежність, а Шикай уклав з Російською імперією угоду про передачу їй Зовнішньої Монголії.

Спроба відновлення монархії

Поступово Юань Шикай приступив до виконання свого плану щодо встановлення абсолютної влади та відновлення монархії.

28 листопада 1915 року палата Цаньчжен'юань (Дорадча палата), наділена президентом повноваженнями законодавчого органу, представила Юань Шикаю доповідь про результати голосування щодо вибору форми державного правління та кандидата на вищу адміністративну посаду в новій системі державного управління. У ході виборів Юань Шикай був одноголосно обраний імператором у зв'язку з встановленням монархічного ладу в Китаї. Юань Шикай прийняв ім'я імператор Хунсянь.

Першим декретом він заявив, що не може відмовитися від клятви, даної ним на вірність Республіки, а другим виявив готовність підкоритися волі народу при збереженні колишнього порядку управління країною. 30 листопада у палаці Юань Шикая відбувся прийом для вищих сановників, що принесли йому поздоровлення у зв'язку з прийняттям імператорського титулу.

У день Нового року в палаці Юань Шикая відбувся парадний прийом для вищих військових і цивільних чинів, представників маньчжурського імператорського роду і монгольських князів, іноземних радників та дипломатичного корпусу столиці в повному складі. Юань Шикай вийшов до гостей в мундирі фельдмаршала китайської армії. Присутні на новорічному прийомі китайці вітали його трьома поясними поклонами, а іноземці — нахилом голови. У останню годину старого року — 31 грудня 1915 (за старим стилем) Юань Шикай підписав указ про найменування наступного року девізом хун-сянь, що значило «велике улаштування». Втім швидко розгорнулася гостра політична боротьба між Юанєм і його супротивниками — республіканцями.

В цей же час у січні 1915 року Японська імперія висунула Республіці Китай ультиматум, так звану «21 вимогу», який торкався передача японцям Циндао, колишньої орендованої німцями території, розширення екстериторіальності, поліпшення умов для японського бізнесу. Юань Шикай був змушений погодитися, що майже повністю зруйнувало його авторитет в країні.

Не відчуваючи підтримки всередині країни 22 березня 1916 року юань Шикай зрікся імператорського титулу й відновив республіку. Його монархія тривала 82 дні.

Після політичних невдач здоров'я Юань Шикая похитнулося. Водночас від страждав від уремії. За деякими відомостями, він помер від змішування методів і рецептури європейської та китайської медицини. Його лікували французькі та китайські лікарі, при цьому хворий за власним вибором виконував або ігнорував їхні вказівки, або, нарешті, ковтав відразу всі зілля. Помер Юань 6 червня 1916 року.