2)Економічне становище у Чехословаччині наприкінці 1980-х було несприятливим. Існувала економічна стагнація: урядові економічні програми не виконувалися, спостерігалося значне сповільнення темпів зростання економіки країни.

3)Рух протесту проти політичного режиму в Чехословаччині розгортався під гаслами демократії, незалежності і зближення з Європою. Перебудова, що почалася в СРСР, підштовхнула опозицію в Чехословаччині до рішучіших дій.

4)Перші відкриті прояви опозиційних настроїв суспільства в країні почалися ще 1988-го у вигляді вуличних акцій протесту,але влада зробила ставку на їхнє придушення силою, що зрештою й поклало початок безкровному поваленню самого комуністичного режиму.

Придушення студентської демонстрації у Празі стало катализатором розгортання протестів. Демонстранти вимагали вільних виборів, відставки Генерального секретаря КПЧ Мілоша Якеша та скасування монополії КПЧ.

18 листопада 1989: Розгін Демонстрацій:

Демонстрації зросли в розмірах, але поліція жорстоко розігнала протести. З'явилися чутки про загиблих, зокрема, студента Мартіна Шмідта, але виявилося, що це була провокація режиму.

19 листопада 1989: Формування Громадянського Форуму:

В Клубі драматургії був заснований Громадянський Форум, об'єднуючи культурні діячі, студентів та громадян. Вимоги до влади включали проведення розслідування дій служб безпеки та відставку винних.

20 листопада - 29 листопада 1989: Страйки та Масові Демонстрації:

Студентський страйк в Празі був підтриманий усією країною. Масові демонстрації вимагали відставки уряду, вільних виборів та скасування монополії КПЧ.

24 листопада 1989: Відставка Комуністичної Партії Чехословаччини:

Під тиском протестів керівництво КПЧ пішло у відставку. Замість Якеша на посаду генерального секретаря був обраний Карел Урбанек.

25-26 листопада 1989: Найчисленніші Демонстрації:

На Летенському полі в Празі зібралося до 700 тисяч громадян, вимагаючи політичних реформ та відставки уряду. Ці демонстрації були одними з наймасштабніших у історії країни.

27 листопада 1989: Загальний Двогодинний Страйк:

Загальна стачка з вимогою відставки уряду, вільних виборів та розслідування подій 17 листопада. 75% населення країни брало участь у стачці.

28 листопада 1989: Скасування Ролі КПЧ:

За підсумками зустрічі уряду та опозиції було прийнято рішення про скасування закріпленого в конституції положення про керівну роль КПЧ.

29 грудня 1989: Зміни в Парламенті та Уряді:

Парламент обрав головою Олександра Дубчека, а президентом став Вацлав Гавел. КПЧ втратила більшість у парламенті, і була проведена реорганізація політичної системи.

Нове керівництво прийняло курс на політичний плюралізм та відновлення законодавчої та виконавчої влади на різних рівнях.

Економічні Зміни:

У лютому 1990 року було відновлено відносини з Москвою, що проявилося у вибаченні за події 1968 року та обіцянці вивести радянські війська з Чехословаччини до липня 1991 року.

Приватизація та Ринкова Економіка:

В березні 1990 року Федеральні збори узаконили приватне підприємництво та схвалили приватизацію державних промислових підприємств.

Політичні Зміни у Структурі Влади:

Змінено назву країни на "Чеська і Словацька Федеративна Республіка" (ЧСФР) у липні 1990 року.

Перші Вибори та Політичне Розмаїття:

У червні 1990 року проведено перші вибори після довгої перерви. "Громадянський форум" отримав більшість голосів, а КПЧ також брала участь у виборах.

Обрання Президента та Голови Зборів:

5 липня 1990 року нові федеральні збори переобрали Вацлава Гавела на пост президента та Александра Дубчека на пост голови зборів.

Переговори між Чехією та Словаччиною:

Восени 1990 року розпочалися переговори між представниками Чехії та Словаччини, що призвели до підписання конституційного акту про передачу основних повноважень республікам.

Розкол "Громадянського форуму":

Під голову "Громадянського форуму" обрали Вацлава Клауса, що спричинило розкол у русі. Це призвело до поділу на два табори - один за заборону КПЧ та проведення люстрації, інший більш поміркований.

Розпад Чехословаччини:

З 1 січня 1993 року Чехословаччина офіційно розпалася на дві незалежні держави - Чехію та Словаччину.

Установлення Днів Пам'яті:

В Чехії та Словаччині установлені Дні боротьби за свободу та демократію та Дні боротьби проти тоталітаризму відповідно.