Незважаючи на те, що Торгсин, здавалося, втілював те, проти чого боролися більшовики - ринкові відносини, легальний обіг іноземної валюти та коштовних металів, спекуляцію, нагромадження капіталу, - сталінська влада без коливань використовувала мережу Торгсину для продажу продуктів харчування за найвищими експортними цінами в обмін на золото, срібло, валюту та інші цінності. У 1933 році Торгсин «мобілізував» в УРСР 8,5 тонн золота. Змушені обмінювати родинні реліквії на продовольство заради видимої надії на виживання, окремі родини та суспільство загалом втратили важливу частину родинної пам'яті та культурної спадщини, які формували національну ідентичність.

За словами Гороха, відновлення забутого та осмислення історії Торгсину доповнює картину сталінської політики творення голоду як складової геноциду в Україні. Це сприятиме утвердженню у сучасному світі розуміння цінності людської гідності та життя.

У серпні 1932 року Сталін запропонував новий репресивний закон про охорону державного майна. Закон передбачав за такі порушення розстріл з конфіскацією майна або 10 років ув'язнення. Засуджені не підлягали амністії.

За каральним документом закріпилася народна назва "закон про п’ять колосків", оскільки винним у розкраданні державного майна фактично був кожен, хто без дозволу зібрав на колгоспному полі кілька колосків пшениці. За перший місяць було розстріляно щонайменше 250 людей, а за перший рік дії нового закону за ним засудили 150 000 осіб. Закон діяв до 1947 року, однак пік його застосування припав саме на 1932-33 рр.

Стойчева Рената, 7-В

Осінній день промерзлою ходою у серце стука, пам'ять про померлих, замучених голодним тридцять третім.

Ревюк Софія, 7-В

Король Марія, 7-В

Карен Топольян, 7-В