1.Тварини зрідка підіймаються на висоту 12 км, а у ґрунт
проникають не глибше 11 м; вони можуть жити в
найглибших печерах (понад 1000 м глибини) і в найбільших
глибинах океану. Є багато видів, які можуть існувати при
дуже низькій температурі (до - 60° - 70° С), досить високій
(до 60° у пустелях і понад 40° С у гарячих джерелах), під
великим тиском у граничних глибинах океанів, високо у
горах, де тиск і температура низькі, а' кисню обмаль, в
умовах цілодобового полярного дня і вічної ночі в печерах.

2.Чемпіоном витривалості до низьких температур
слід визнати антарктичних пінгвінів, зокрема
імператорських. Вони не лише добре переносять
страшенну холоднечу і сніжні бурани
антарктичної зими, а ще й розмножуються у цей
період і при цьому нікуди не ховаються, гнізд не
влаштовують. Витримувати жорстокий холод
Антарктики їм допомагає щільне й густе
оперення та підшкірний шар жиру.

3.З кліматичних факторів головну роль відіграє
температура. Наземні тварини з непостійною
температурою тіла (холоднокровні) потребують
теплого або гарячого клімату з достатньою
вологістю, а тому найчастіше вони зустрічаються у
тропіках і субтропіках. Низькі температури краще
витримують тварини з постійною температурою тіла
(теплокровні).

4.З морських ссавців найнижчі температури доводиться
витримувати антарктичним тюленям: морські води в Південній
півкулі холодніші, ніж в Північній на тих самих широтах.
Зокрема тюлені Уеддела навіть взимку тримаються"
антарктичного континенту і сусідніх островів.
Пристосуватись до низьких антарктичних температур дає
можливість товстий підшкірний шар жиру до 7 см завтовшки у
дорослих особин (загальною масою до 30% ваги тіла). Взимку
на поверхню льоду вони майже не4 виходять через сильні вітри
і низьку температуру, а плавають біля льодової кромки,
дихаючи через отвори-продушини, які самі роблять і постійно їх
відновлюють. Так само поводяться взимку і нерпи, які в
найлютіші морози перебувають у воді.

5.В Арктиці сильні морози найкраще переносить білий ведмідь цей велетенський напівводяний мешканець полярних морів і
островів. У пошуках своєї основної поживи - нерп - білі ведмеді
долають значні відстані на полярних крижинах і по чистій воді.
Довга і густа шерсть з густим підшерстком, до того ж добре
змащена жиром, не намокає у воді і не вкривається льодом на
морозі. Товстий шар підшкірного жиру захищає від холоду у
воді і на повітрі, зменшує питому вагу звіра, полегшуючи
плавання. Широкі лапи з плавальними перетинками між
пальцями вкриті густою шерстю не лише зверху, а й знизу, на
підошвах, що дає можливість не провалюватись у снігу, не
ковзати на льоду і не обморожувати лап.

6.У зимову сплячку білі ведмеді не падають.
Самки у могутніх снігових наметах скелястих
берегів влаштовують барліг у вигляді печери і
там народжують найчастіше двох малят, які у
тримісячному віці можуть вже йти за матір'ю і
живуть разом з нею до двох років.

7.Серед наземних хребетних тварин з непостійною температурою тіла земноводних і плазунів - також зустрічаються мешканці Арктики. Так,
сибірський кутозуб зряду хвостатих земноводних-єдиний з класу амфібій
проникає за полярне коло і зберігає активність та здатність рухатися при
температурі +2 +4°С і навіть при0°С. Під час розмноження відкладає ікру у
водойми з температурою 4-5°С, де за такої низької температури ікра
розвивається.
Ще одна особливість відрізняє кутозуба від інших земноводних - його
здатність перебувати довгий час у стані анабіозу. Цих тварин неодноразово
знаходили "замурованими" у крижаних скибах на значній глибині.
Коли лід розтавав, кутозуб оживав. Скільки часу він перебував у
замороженому стані-питання, яке цікавило Дослідників. За характером
місць знаходження припускали, що цей стан тривав тисячоліття; деякі вчені
вважали, що лише декілька років, щонайбільше 20-30. Українські
дослідники за допомогою радіовуглецевого методу встановили, що вік
кутозуба, знайденого на глибині 11 м у скибі вічної криги, становить
приблизно 100 років.

8.З плазунів най витривалішою до низьких температур є
високогірна ящірка - перуанська мінлива ігуана, що
живе у суворому кліматі Кордильєрів на висоті до 5000
м над рівнем моря. Навіть влітку там часто випадає сніг,
а температура вночі падає до 0° С. Ігуани так
пристосувалися до цих суворих умов, що рухаються
при температурі тіла, яка лише на 1,5° вище нуля, чого
не може жодна інша ящірка у світі. Розмножуються
ігуани яйце живородінням: після спарювання яйця
визрівають у тілі самки на протязі півроку і молоді
народжуються у період, коли кліматичні умови є
найсприятливішими.

9.Золотий такин - ендемік високогірних
районів Центральної Азії - живе у
недоступних районах, а тому мало
вивчений. Його ще називають гірським
буйволом, хоча він має багато схожого з
баранами і антилопами і близький до
вівцебиків.
Високо у горах Тібету, понад 5000 м над
рівнем моря, живуть яки - великі добре
пристосовані до суворих гірських умов
тварини. Усе їхнє тіло вкрите густою і
довгою шерстю, що звисає аж до землі з
боків, на череві і ногах. Коли як лягає, то
шерсть захищає його знизу від холоду. Ці
масивні тварини (вага старих самців досягає
1000 кг) з дивовижною легкістю
підіймаються крутими схилами,
перестрибують з виступу на виступ.
Домашні яки дрібніші за диких, у гірських
умовах вони незамінні як транспортні
тварини. Крім того, від них одержують
шерсть, молоко, а м'ясо їх за якістюне
поступається воловому. Тому в радгоспах
Паміру культивують кількатисячні стада цих
тварин.

10.Високогірними тваринами є також гірські барани, козли,
сарни. Живуть вони на висоті 3000-5000 м, а голубі
барани (Гімалаї, Тібет) навіть вище - до 5500 м над
рівнем моря.
Високо в Андах на захмарних пасовиськах, на межі
вічних снігів, десь близько 5500 м над рівнем моря,
живуть вікуньї - тварини з найкращою у світі шерстю.
Вони належать до одного ряду з верблюдами, ламами,
гуанако. Колись у стада; вікуній було сотні тисяч голів,
але з приходом конкістадорів почалось масове
винищення цих тварин заради дорогоцінного пуху.
Настав час, коли цьому виду почало загрожувати
зникнення. Лише тоді було заборонено полювання на
вікуній і їх почали розводити на спеціальних фермах.

11.Песець риє нори - складні лабіринти з
численними отворами. У них звір виводить
малят, знаходить захист від негоди. Взимку
він може викопувати нори у сніговому заметі
і там відлежуватися, іноді по декілька днів,
під час сильних морозів і пурги.
Добре витримують сувору арктичну зиму
чистуни. Крнюги, звичайні чистуни, старики,
тупики, топірці у зимовий період тримаються
у прибережних водах, вільних від крижин,
або у відкритому морі. Кайри здійснюють
невеликі зимові міграції з північних районів у
південні.

12.Сніговий барс
Сніговий барс, або ірбіс, - рідкісна тварина, занесена в Червону книгу.
Влітку він тримається снігової лінії, підіймаючись у Гімалаях на висоту
до 5500 м над рівнем моря, а взимку слідом за гірськими козлами основною своєю поживою - спускається до 1800-1200 м. Присадкувате
коротконоге тіло снігового барса захищене від холоду густим і
пухнастим хутром, основний білий колір якого допомагає йому
маскуватися на безлісних ділянках гір, де він живе. Лігво сніговий
барс влаштовує у печерах або розщелинах; там же самка народжує
одного-двох малят.
Високогірна андська кішка також добре пристосована до суворих
гірських умов: довга і густа сріблясто-біла шерсть з невиразними
жовтуватими плямами робить її малопомітною, що дає можливість
підкрадатися до здобичі.

13.Високо у гори підіймаються орли і грифи в Гімалаях. Так,
гімалайський, або сніговий гриф, гніздиться на висоті від 2000
до 5200 м, що вище рівня гірських лісів. Він має бліде світлобуре забарвлення, довжина тіла до 150 см. На висоті до 6000 м
зустрічається тібетський крук. Цей гірський птах при
відсутності дерев, на верхів'ях яких звичайно гніздиться, може
влаштовувати гнізда на скелях. Живиться також падлом.
Високо у горах живуть не тільки великі птахи. У Південній
Америці деякі види найменших у світі птахів - -колібрі зустрічаються на межі вічних снігів на висоті до 5000 м.
Живляться вони нектаром квітів альпійських чагарників з
родини астерців.
Досі йшлося про птахів - високогірних мешканців. Високо у
повітрі можуть літати багато птахів, але над рівнинами вони
рідко підіймаються вище 3000 м. Журавлів спостерігали на
висоті 5000 м. Дикі гуси у час перельотів можуть літати на
висоті близько 9500 м, де температура сягає-40° С;
встановлено, що ці птахи можуть витримувати ще нижчу
температуру. Рекордистами з висоти вважаються грифи: їх
бачили з літаків на рівні 12 км. Невідомі жодні інші тварини, які
б підіймалися на таку висоту.

17.З безхребетних тварин високо в гори, на висоту понад 6000 м,
проникають деякі види метеликів; на альпійських луках
близько їхньої верхньої межі можна зустріти бджіл. Постійними
мешканцями альпійської зони є павуки-косарі. їх знаходили
навіть і вище, на висоті близько 7300 м. Альпіністи виявили
павука-стрибунчика на вершині Джомолунгми - найвищої гори
Землі (8848 м). Павуків у горах можна зустріти не тільки біля
снігів, а й на снігу. З інших членистоногих на льодовиках
великими скупченнями живуть так звані глетчерні блохи первинно безкрилі комахи з ряду ногохвісток.
Наскільки високо тварини можуть підійматися в гори і навіть
постійно там жити, настільки мало проникають вони у глибину
землі. Хоч ґрунтових мешканців взагалі дуже багато, однак
живуть вони переважно у поверхневих шарах. Так, різні
найпростіші, круглі черви (нематоди, коловертки), нижчі
комахи, личинки вищих, павукоподібні в основному не
спускаються глибше 50 см. Нори ящірок, різних комахоїдних
(кроти, землерийки), гризунів і деяких хижих (барсуки, лиси,
песці, тхорі та ін) можуть мати більше 10 м довжини, але в
глибину сягають на 2-3 м. Дощові черви у деяких ґрунтах
мешкають на глибині 4 м.
Рекордистами з глибини проникання у ґрунт є деякі види
термітів \ тропічних мурашок, зокрема листорізів з Центральної
і Південної Америки. їх гнізда можуть сягати до 11 м в глибину.
Там комахи знаходять захист від перегріву, що згубно діє на
них, та від зимових холодів (у помірних широтах).

24.Інші плазуни - мешканці пустель,
зокрема змії, мають всередині
шкіри прошарок у вигляді
заповненого повітрям простору,
який відіграє роль
теплоізоляційної повітряної
подушки. Крім того, такі змії під
час дощів запасають до 1500 мг
води, а коли настає сухий сезон,
то витрачають за день лише 0,5
мг. Тому вони можуть обходитись
без води понад два роки.

25.Екологічні чинники
Абіотичні
Біотичні
Антропічні

27. Пристосованість до життя в темрявіЛюдина, як і
багато інших
тварин, веде
активний
денний спосіб
життя, тому
вночі вона
спить. Нічні
тварини,
навпаки, з
настанням
темряви
стають
активнішими.

28.Гіпопотам пасеться в сутінках, а ніч і
більшу частину дня проводить,
занурившись у воду - так йому
вдається рятуватися від денної спеки.
Тільки опівдні він недовго гріється на
сонці, після чого знову повертається у
водоймище. Очі, вуха й ніздрі
бегемота посаджені високо на голові,
тому він протягом довгого часу може
майже повністю знаходитися під
водою. Очі нічних тварин чутливі до
сонячного світла. Деякі нічні
земноводні і плазуни захищають свій
зір за допомогою мигальної перетинки
- так званої третьої повіки.
Інші тварини при яскравому
освітленні можуть звузити зіницю до
крихітної щілинки, щоб на сітківку
потрапляло менше сонячних
променів.

29.3. Світло визначає і сезонний фотопериодизм, з
яким пов’язана зміна в ході фізіологічних процесів
(з настанням осені інтенсифікується накопичення
запасних речовин в організмі, змінюється
характер покривів і т. д.). Організми, для яких
характерні міграції (наприклад, перелітні птахи),
готуються до них і мігрують, незважаючи на
наявність тепла і кормової бази. Однак не всі
явища можна пояснити фотопериодизмом,
наприклад, міграції птахів з місць зимівлі в теплі
краї, де довжина дня сезонно не змінюється,
можна пояснити наявністю «біологічних годин»,
що виникли в процесі еволюції і закладених в
генетичному коді.

30.2.
Сонячне світло дозволяє
тваринам легко орієнтуватися в
навколишньому середовищі; світло
еволюційно сприяв розвитку
органів зору.

31.1. Сонячне світло визначає
добовий фотопериодизм життя
тварин та їх розподіл за
екологічних нішах. Розрізняють
тварин, провідних денний і нічний
спосіб життя, що виключає
конкуренцію за джерела їжі.
Велике значення світло грає і в
житті людей. Так, у деяких людей
спостерігається підвищена
працездатність в ранкові години
(«жайворонки»), а в інших – у
нічні години («сови»). Сонячним
днем емоційний настрій більшості
людей значно вищий, ніж в
похмурі або дощові дні і т. д.

32. Роль сонячного світла в житті тваринСонячна енергія
безпосередньо
тваринами не
засвоюється, і, тим не
менш, вона є джерелом
їх життєдіяльності
(чому?). Крім того, що
сонячна енергія –
джерело життя тварин,
вона відіграє величезну
роль в їхньому житті за
рахунок наступних
процесів.

33. СВІТІННЯ В ТЕМРЯВІУ холодних і темних глибинах
океанів живуть одні з
найдивовижніших створінь
природи. Морські дияволи та
хауліоди використовують світну
приманку, яка розміщена біля
пащі на довгому промені
спинного плавника. Органи, що
світяться, є і в деяких комах,
наприклад, у світляків. Завдяки
особливій хімічній реакції, вночі
ці комахи здатні запалювати свої
ліхтарики. Ліхтарик самки горить
яскравіше, ніж самця. З його
допомогою вона приваблює самця
в період спаровування.

34. НІЧНІ ОРГАНИ ЧУТТЯНічні тварини мають усе необхідне для того, щоб
полювати в темряві. Є дві різні групи тварин: у одних з них
розвинувся досконалий зір, у інших - додаткові органи
чуття, які замінюють зір. Навіть для тих видів, які добре
бачать у темряві, важливими є й інші органи чуття. Сервал,
окрім прекрасного зору, володіє чудовим слухом. Кажани
полюють вночі, орієнтуючись за допомогою локаційної
системи. У пітонів, африканських гадюк і ямкоголових змій
розвинулися термолокатори. У ямкоголових вони розміщені
в ямках, розташованих з боків голови, у африканських
гадюк - позаду ніздрів, а у пітонів - на верхньогубних
щитках. З їх допомогою, фіксуючи найменшу різницю
температур, змії виявляють теплокровних тварин, що стають
для них здобиччю. Атаки плазунів, що мають Якобсонів
орган, дуже точні. Акули і деякі скати мають сенсори, що
вловлюють електричні імпульси м'язів жертви. Піранья
бачить інфрачервоне випромінювання, що дозволяє
визначити місце знаходження здобичі.

35.Очі сов дивляться
вперед. Вони є
абсолютно нерухомими.
Деякі нічні тварини
можуть скорочувати
райдужну, тобто
кольорову оболонку
ока, і збільшувати
зіниці, щоб усередину
потрапляло якомога
більше світла. Очі
багатьох ссавців,
активність яких
проявляється вночі і в
сутінках, можуть
відбивати світло і
світитися в темряві.

36. Нічний зір Нічний зір
Очі у тварин, що
ведуть нічний спосіб
життя, зазвичай
більші, ніж у тих
видів, що є
активними удень.
Така будова очей
допомагає поглинати
більше світла. У
довгоп'ятів і сов очне
яблуко подовжене.
Це необхідно для
того, щоб у ньому
помістився великий
кришталик.

37. Денне бачення Денне бачення
В денний час нічні тварини зазвичай
сплять. Проте деякі види, наприклад,
борсуки, іноді залишають нори і вдень.
Іншим, до яких належить, наприклад,
хатня миша, часто доводиться
виходити з укриття в денний час.
Тварини роблять це тому, що вночі їм
не завжди вдається знайти достатню
кількість їжі або ж їх лякають хижаки,
що полюють вночі. Ті з них, що живуть
у тропічних районах, ховаються від
пекучого сонця в норах, ямах,
розколинах скель або заростях і
виходять зі притулків тільки із
настанням сутінок, коли повітря стає
вологішим і прохолоднішим. Пір'я
дрімлюги і вальдшнепа забарвлене в
коричневий колір із вкрапленням
чорного - таке забарвлення чудово
маскує їх під час денного відпочинку
на землі

English     Русский