26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС пролунало два вибухи. Спалахнув реактор, в якому у той час знаходилося близько 200 т урану. Крізь зруйновану обшивку радіоактивні речовини вирвалися назовні, отруюючи усе живе навколо в радіусі багатьох кілометрів.

   До ліквідації наслідків катастрофи було залучено загалом близько 240 тисяч рятувальників. Перші пожежники, які прибули гасити полум’я, не мали спеціальних засобів захисту, тому отримали високі, навіть смертельні, дози радіації.

   Але саме завдяки вогнеборцям, які жертвували своїми життями, вдалося запобігти водневому вибуху, що міг відбутися, якби реактор продовжував палати. Згодом підрахували, що загальна радіація ізотопів, викинута тоді в повітря, була в 30 разів більшою, ніж під час вибуху атомної бомби в Хіросімі, і першими, хто відчув її на собі були працівники станції та рятівники.

   Тим часом поки рятувальні служби боролися з безпосередніми наслідками катастрофи, решта населення ще й не здогадувались, наскільки страшна трагедія відбулася зовсім неподалік. Уряд СРСР старанно приховував аварію. Ніхто не організовував термінової евакуації, людей навпаки закликали не хвилюватися і продовжувати своє звичне життя, так ніби нічого й не трапилося.

   Офіційне повідомлення про трагедію СРСР змусила зробити міжнародна спільнота, оскільки вже наступного після катастрофи дня у різних державах світу почали фіксувати аномальне підвищення радіації. Першою на сполох тоді забила Швеція.

   Першого травня в Києві ще проводили масштабний парад, в якому брали участь тисячі людей, в той час, як рівень радіації там перевищував фоновий у кілька десятків разів. Усвідомивши масштаб трагедії, евакуацію все-таки розпочали. Людям говорили, що це тимчасовий захід і вони дуже швидко зможуть повернутися. Але більшість з них, насправді, назавжди залишали на отруєних територіях своє колишнє життя.

   Їм забороняли брати практично будь-що, адже розуміли, що кожна з речей вже опромінена смертельною дозою радіації. Безліч домашніх улюбленців залишилися без господарів, кинуті віч-на-віч з жахливою катастрофою. З 30-кілометрової зони відчуження було вивезено 115 тисяч осіб. Згодом небезпечний реактор накрили бетонним саркофагом, який мав би запобігати подальшому забрудненню середовища.

   До зони відчуження нерідко організовують екскурсії, і бажаючих неймовірно багато. А журнал Forbes навіть включив це місце до переліку найекстравагантніших туристичних місць. Щороку, 26 квітня, весь світ згадує і вшановує пам'ять про загиблих.

 

Після аварії на станції, в місті оселилися ліквідатори та працівники Зони, а кілька років по тому в Чорнобиль повернулися і деякі жителі. На сьогоднішній день в місті налічується близько сотні, так званих, самоселів.

По сусідству з закинутими і порожніми будинками в центрі Чорнобиля вирує життя. У місті працюють підприємства, відкрито кілька кафе і хостелів, де можна зупинитися, якщо приїхати в Чорнобиль на кілька днів, а також є діюча церква.

Назви вулиць, пам’ятники радянської епохи і “червоні гасла” на деяких будинках нагадують про часи Радянського Союзу. А в одному з дворів можна побачити останній в Україні пам’ятник Леніну.

На відміну від Чорнобиля, в якому живуть працівники ЧАЕС, Прип’ять – дійсно мертве місто. У густих заростях можна побачити стадіон, парк атракціонів, а також можна зайти в один з покинутих будинків. А ось ходити по місту самостійно не рекомендується, можлива зустріч з дикими тваринами.

У 2012 році над зруйнованим реактором Чорнобильської АЕС почалося спорудження укриття у вигляді арки. Його ширина становить 257 метрів, довжина – 150 і висота 108 метрів. Вага конструкцій сягає 29 000 тон. Щодня над будівництвом арки працювало близько 3000 чоловік.

На саркофазі, який закриває будівлю реактора, встановили 4000 сонячних панелей. Таким чином атомна електростанція стала сонячної.

Чорнобиль буквально кишить дикими тваринами. На території Зони відчуження процвітає популяція вовків, оленів, орлів, бобрів, лисиць, рисей, диких кабанів, лосів, зайців, річкових видр, косуль, сов та інших тварин. Також тут водяться унікальні для України бурі ведмеді.

Радіація навколо ЧАЕС осідає острівцями, тому деякі ділянки в 10-кілометровій зоні небезпечніше, ніж територія самої атомної станції. Наприклад, радіаційний фон біля стели “ЧАЕС ім. В. І. Леніна” сягає 1200 мкР/год, а біля самої станції фон не перевищує 300 мкР/год.

У 2014 році група Pink Floyd презентувала кліп на композицію “Marooned”, знятий в Прип’яті.

Короткометражний фільм “Арка”, який повністю знімався в Чорнобильській зоні, зібрав престижні нагороди по всьому світу.

У 2019 на екрани вийшов міні-серіал “Чорнобиль” від американської компанії HBO, визнаний одним з найкращих серіалів. Після його успіху з’явилися спеціальні тури в Чорнобиль, щоб шанувальники могли побачити вживу місця, де відбувалися події.