Сам стяг відображає скандинавську традицію, яка йде від прапора Данії. Червоний колір хреста також нагадує про вплив Данії. Блакитний та білий кольори є традиційними кольорами Ісландії та пов'язується з кольорами ордену Срібного соколу.

Походження ісландської флори все ще становить предмет дискусій. Поширені уявлення про міграцію рослин в Ісландію по сухопутних мостах, які існували на півночі Атлантики між Шотландією і Гренландією,що, однак, не має вагомих геологічних доказів

Головні міста держави: Рейк'явік (столиця) — 184,0 тис. осіб (дані за 2014 рік), що становить приблизно 40% населення країни; Акюрейрі, Коупавоґур, Гапнарфіордюр, Ісафіордюр, Еїльстадір, Хебн, Сіглуф'єрдюр, Хеймаей

У країні мешкає 131 особа без громадянства.Головні етноси країни: гомогенна суміш нащадків скандинавів і кельтів — 94 %, іноземного походження — 6 % населення . Цікавим є те,що і в Ісландії присутня українська діаспора - це 154 українці,за офіційними даними . 
У 2012 році в Ісландії було засновано Товариство українців Ісландії (Félag Úkraínumanna á Íslandi) вихідцями з Івано-Франківщини та Полтавщини. Зустрічі українців час від часу відбуваються у кафе «Карпати» останнього четверга місяця. Товариство регулярно бере участь у представленні України на міжнародних фестивалях (Fjölmenningardagar/ Multicultural Days), що проводяться у травні/ червні в Рейк'явіку, a також в Акранесі або Боргарнесі у жовтні/ листопаді. Всі присутні мають змогу покуштувати смачного українського борщу, який до речі дуже подобається ісландцям.В м. Коупавоґур в Ісландії діє український магазин «Карпати», власником котрого є уродженець Надвірної і де окрім українських продуктів можна купити в основному литовські і латвійські товари.

Промисловість Ісландії почала розвиватися лише після Другої світової війни. Гірничодобувна галузь практично відсутня, за винятком невеликих розробок бурого вугілля, пемзи й ісландського шпату). З кінця 1960-х ведеться виробництво алюмінію з імпортної сировини (діоксиду алюмінію), отриманий метал експортується.

Алюмінієвий завод компанії Alcoa

Основна галузь промисловості — переробка риби, виготовлення філе і свіжозамороженої риби.

Є судноверфі і судноремонтні підприємства, що обслуговують рибальський флот.

Виробляються одяг, взуття, металеві вироби, електрообладнання, меблі й будівельні матеріали. Працює фабрика мінеральних добрив (біля Рейк'явіка), цементний завод (Вакранесе). З 1979 р. налагоджено виробництво ферокремнію (сплаву заліза і кремнію).

Рибальство та суміжні галузі  є найбільш важливою частиною ісландської економіки. Частка рибальства у загальному ВВП — 27,1% (2011 р.). У секторі рибного господарства безпосередньо зайнято близько 9 тис. чоловік (4,9 тис. чол. зайняті рибальством, 4,1 — переробкою риби), що становить приблизно 5% робочої сили Ісландії. Значна частина цих робочих місць надається технологічними компаніями, які виробляють обладнання для рибальських фірм, і компаніями, що займаються прогресивною переробкою морських продуктів.

Ісландія сьогодні є другою за величиною риболовною нацією у Північно-Східній Атлантиці після Норвегії, обігнавши Велику Британію на початку 1990-х. Частка рибних продуктів в експорті країни становить 63%, а середньорічний вилов досягає 1,3 млн тонн.

У Ісландії прийнято ряд заходів щодо обмеження риболовної діяльності, що заснована на індивідуальній системі квот, яка в сукупності з показником загального допустимого улову (ТАС) є наріжним каменем ісландської системи управління рибними ресурсами. Показник загального допустимого улову встановлюється Морським дослідним інститутом у відповідності з даними про чисельність косяків. Залежно від цього показника між судами розподіляється фіксована частка квоти на улов. Існують також правила, що стосуються допустимого типу обладнання для лову, зокрема мінімальні розміри сітки. Рибна ловля з використанням тралів заборонена в багатьох районах поблизу узбережжя, що служать місцем нересту. Передбачається тимчасове, часткове і остаточне закриття рибальських районів нересту риби для захисту молодняку.