Опис ситуації: дитина дошкільного віку стає агресивною через те, що не змогла скласти пазл або програла в гру. Вона починає кричати або штовхати інших дітей.

Спосіб реагування (заспокоїти емоції, назвати емоцію, показати альтернативу, підтримати).

Емоційний стан: Роздратування, агресія.

Спосіб реагування:

1. Заспокоїти дитину: Спокійно підійти до дитини, ласкаво посміхнутися і сказати: "Я бачу, що ти розсердився. Твоїм друзям неприємно, що ти штовхаєшся. Чи можу я тобі допомогти ?".

2. Пояснити наслідки: Діалог має базуватися на зацікавленості, небайдужості, визнанні й зворотному зв’язку. Пояснити, що така поведінка може засмутити інших дітей. Навчити висловлювати свої емоції словами та звернутися за допомогою до дорослого, або до друзів.

3. Перенаправити енергію: Запропонувати дитині інші ігри за її бажанням і зацікавленістю, або зробити вправу для релаксації: "Давай разом зробимо глибокий вдих, а потім поговоримо, як ти почуваєшся."

У дитячих колективах часто виникає ситуація, коли одна дитина проявляє домінантне лідерство і прагне контролювати всі ігри та взаємодію в групі. В нашому випадку,

Олексій завжди бере на себе ініціативу, не залишаючи можливості іншим дітям реалізувати свої ідеї. Це може призвести до зниження активності та мотивації інших дітей, що негативно впливає на розвиток їхніх навичок співпраці, впевненості та творчого самовираження.

Спосіб реагування:

1. Розподіл ролей у групових іграх:

Запровадити ігри з чітким розподілом ролей, де кожна дитина отримує

певну функцію, важливу для досягнення спільної мети (наприклад, у грі

«Будуємо місто» один відповідає за плани, інший за будівельні матеріали тощо).

Пояснити дітям важливість кожної ролі: "Кожен із вас виконує дуже важливу частину. Без вашого внеску гра не буде такою цікавою!"

2. Навчання співпраці:

Використовувати командні ігри, де успіх залежить від взаємодії всієї групи,

наприклад: "Естафета дружби", де кожна дитина має виконати завдання і передати хід іншому.

Організовувати обговорення перед початком ігор, де кожен може поділитися своїми ідеями: "Хто хоче запропонувати, як ми сьогодні будемо грати? Спробуймо разом знайти найкращий варіант!"

3. Створення умов для командної роботи:

Розробити систему «ротації лідерів», щоб кожна дитина могла по черзі виконувати роль лідера в групі.

Мотивувати Олексія підтримувати інших: "Олексію, ти дуже добре придумуєш ігри. А як ти думаєш, що запропонує Марійка сьогодні?"

Ввести «командні завдання», де група повинна досягти мети разом,

наприклад, побудувати щось або знайти рішення в грі, щоб діти навчилися слухати одне одного.

4. Рефлексія та обговорення:

Після гри проводити короткі обговорення: "Що вам сьогодні сподобалося?

Як ви думаєте, що ще можна зробити, щоб було цікавіше?" Це допоможе дітям розвивати навички аналізу ситуацій та підвищити їхню залученість у процесі.

Висновок:

Такі ситуації є гарною нагодою навчити дітей працювати в команді, ділитися ідеями та поважати думки інших. Поступово Олексій може зрозуміти, що справжній лідер допомагає іншим проявити себе. Це не лише підтримає розвиток інших дітей, але й навчить Олексія нових навичок співпраці, які знадобляться йому в майбутньому.

Опис ситуації. Перед групою дітей було поставлене нове завдання на занятті з малювання. Софійка вперше спробувала малювати фарбами, і їй не вдалося з першого разу. Вона злякалася, що малюнок не вийде, і почала плакати, відмовляючись продовжувати роботу.

Спосіб реагування (заспокоїти, підтримати впевненість, допомогти)

Заспокоїти: Сказати дитині, що це нормально робити помилки і що всі стикаються з труднощами, коли вчаться новому. Наприклад, можна сказати: "Не всі все вміють з першого разу, важливо не здаватися."

Підтримати впевненість: Похвалити за старання: Замість того, щоб зосереджуватися на результаті, звернути увагу на те, що дитина старається. Це допоможе розвинути впевненість і бажання продовжувати. Можна підтримати дитину посмішкою або обіймами, це додасть сил і впевненості!

Допомогти: Запропонувати разом знайти інший підхід або спробувати знову або продемонструвати, як можна виконати завдання крок за кроком.

Опис ситуації: дитина стала сумною через те, що її товариш по грі поїхав до бабусі або не прийшов до садочка.

Спосіб реагування (вислухати, обговорити емоцію/почуття, емоційно підтримати, запропонувати активність).

Вислухати. Звернути увагу на емоційний стан дитини. Запропонувати розказати, що трапилося, встановити з нею довіру та відкритість у спілкуванні.

Обговорити емоцію/почуття. Сказати, що ті емоції та почуття є нормальними і ми то розуміємо.

Емоційна підтримка. Розказати дитині, що ми теж відчували такі емоції в своєму житті.

Запропонувати активність. Запитати в яку гру вона грала разом з другом який поїхав.Створити ігрову ситуацію разом іншими дітьми, пограти з дитиною в ту гру в яку вона полюбляла грати із другом.Запропонувати творчу діяльність з емоційним піднесенням.

Опис ситуації: Двоє дітей — Богдан і Маринка — гралися разом у конструктор. У якийсь момент Богдан взяв деталь, з якою Маринка хотіла гратися. Вона почала плакати і штовхнула Богдана, кричати, що він забрав її деталь.

Емоційний стан: роздратування, агресія.

Спосіб реагування:

1. Спокійно втрутитись в ситуацію: опуститись на рівень дітей, обійняти їх, заспокоїти, подивитися в очі, дружнім та лагідним тоном звернутися до дітей. 
2. Підтримка емоцій: виявити співчуття,  показати, що розумієш почуття кожної дитини, запитати, що відчуває дитина. Допомогти висловити емоції: “Богданчику, я бачу, що ти хочеш саме цю деталь. Ти сердишся, це прикро. Але відбирати іграшки не можна”

"Маринко, я розумію, що ти засмучена, але штовхатися це не вихід, Богданчику неприємно".
3. Вирішення конфлікту: зупинити Богдана, пояснивши, що не можна забирати іграшки, запропонувати попросити те, що хочеться, помінятися на іншу іграшку або запросити добудувати будиночок разом. Давай скажемо: ”Маринко, дай мені, будь ласка, цю деталь, щоб я міг добудувати будиночок або давай добудуємо його разом». Якщо Маринка не схоче ділитися чи мінятися, пояснити, що вона має на це право. Допомогти Богданчику сприйняти відмову, запропонувавши інший цікавий варіант, як добудувати будинок. Допомагаємо дітям навчатися комунікації в колективі: домовлятися, мирно взаємодіяти, правильно сприймати відмови та поважати кордони інших.

Опис ситуації: дитина налякана під час грози або сильного вітру, закриває вуха, плаче або ховається.

Спосіб реагування:

1.Заспокоїти дитину:Спокійно підійти,опуститися на рівень очей дитиниі сказати :"Я бачу,що тобі страшно.Я поруч з тобою".

2.Пояснити причину: Блискавка виникає ,коли тепле повітря підіймається вгору і охолоджується і тоді виникає "бах"(грім) і світиться.

3.Надати дитині безпеку:

Спокійно сказати дитині: "Нам обов'язково потрібно закрити всі вікна.У домі нам нічого не загрожує.Гроза закінчується як і будь-яке явище природи."

4.Перевести увагу:

Можно скласти казку про хмаринки,які полюбляють фотографуватися і спалах,це як спалах відеокамери.Можно заспівати голосно пісні або влаштувати свій грім ,за допомогою ложок та каструль,програти музику.

Опис ситуації. Дениско завжди тримається осторонь від інших дітей. Під час вільної гри він часто грається на самоті, не намагаючись приєднатися до колективу. Навіть коли інші діти запрошують його пограти, він часто відмовляється і повертається до своїх ігор.

Спосіб реагування.

Замкнутість у дітей може бути викликана різними причинами, такими як сором’язливість, тривожність або негативний досвід взаємодії. Ось кілька способів, які можуть допомогти Денискові:

1 Залучення через інтерес:

•Виявлення інтересів:

Дізнайтеся, що саме цікавить Дениска. Можливо, він любить малювати, конструювати або грати в певні ігри. Використовуйте ці інтереси, щоб залучити його до спільних занять з іншими дітьми.

•Організація спільних заходів: Запропонуйте групові активності, які відповідають його інтересам. Наприклад, якщо він любить малювати, організуйте спільний малюнок або конкурс.

2 Індивідуальна підтримка:

•Підтримка з боку дорослих:

Проводьте більше часу з Дениском, показуючи йому, що він важливий і цінний. Це допоможе йому відчути себе більш впевнено.

•Поступове залучення:

Почніть з невеликих груп або парних занять, щоб він поступово звикав до взаємодії з іншими дітьми.

3 Заохочення взаємодії:

•Позитивне підкріплення:

Хваліть Дениска за будь-які спроби взаємодії з іншими дітьми. Це може бути навіть невеликий крок, як спільна гра або розмова.

•Рольові ігри:

Використовуйте рольові ігри, щоб навчити його соціальних навичок і способів взаємодії з однолітками.

Важливо пам’ятати, що кожна дитина унікальна, і те, що працює для одного, може не підійти іншому. Тому важливо бути терплячим і підтримувати Дениска на його шляху до більшої

соціальної активності.

Ситуація. Дитина не може розповісти, чому вона засмучена та плаче без видимої причини

Шановні батьки, якщо дитина опинилась у такій ситуації, подумайте:

1. Чи знає дитина, як назвати свої емоції?

2. Чи може вона усвідомити, що саме спричинило їй стан?

План дій, щоб допомогти дитині:

1 Називання емоцій:

•Використовуйте емоційні картки:

Показуйте дитині картки з різними емоціями (радість, сум, гнів, страх) і пояснюйте, що вони означають.

•Читання книг про емоції:

Існує багато дитячих книг, які допомагають дітям зрозуміти свої почуття.

2 Обговорення ситуацій:

•Запитуйте про почуття:

Після певних подій запитуйте дитину, як вона себе почуває і чому.

•Грайте в рольові ігри: Відтворюйте ситуації, де дитина може виразити свої емоції.

3 Розвиток емоційного інтелекту:

•Вчіть розпізнавати емоції свої та людей, які поруч: Допоможіть дитині зрозуміти, що саме викликає певні емоції.

•Практикуйте техніки заспокоєння:

Навчіть дитину дихальним вправам або іншим методам заспокоєння.

4 Підтримка та розуміння:

Будьте прикладом: Показуйте дитині, як ви самі справляєтесь з емоціями.

Підтримуйте та слухайте: Дайте дитині зрозуміти, що її почуття важливі і ви готові її вислухати.

План дій для батьків, щоб допомогти дитині:

1. Перевірте, чи знає дитина правила поведінки у спільних іграх:

Пояснення правил: Розкажіть дитині, що всі діти мають право гратися, і важливо ділитися іграшками. Використовуйте прості приклади, щоб пояснити цінність співпраці.

Практичні ігри: Пограйте вдома в ігри, які вимагають чергування чи поділу ресурсів (наприклад, будівництво спільної вежі з кубиків).

2. Допоможіть дитині зрозуміти, як можна вирішувати конфлікти без сварок:

Навчіть висловлювати свої емоції словами: Наприклад, замість того, щоб забирати іграшку, дитина може сказати: "Мені сумно, бо я теж хочу з цим гратися".

Розвивайте емпатію: Обговорюйте, як почувається інша дитина, якщо їй забрали іграшку.

Покажіть альтернативи: Наприклад, запропонуйте домовитися про чергування або разом знайти іншу цікаву гру.

3. Створіть умови для тренування навичок вирішення конфліктів:

Рольові ігри: Змоделюйте конфліктну ситуацію вдома і разом з дитиною відпрацюйте шляхи вирішення (поділитися, попросити чергу, знайти альтернативу).

Підтримуйте позитивні приклади: Хваліть дитину за спроби вирішити конфлікт конструктивно, навіть якщо результат не ідеальний.

4. Використовуйте щоденні ситуації як навчальні моменти:

Якщо конфлікт стався, допоможіть дитині зрозуміти, що саме пішло не так, і обговоріть, як можна було б діяти інакше.

Уникайте покарань, замість цього використовуйте пояснення й обговорення.

5. Розвивайте конструктивну поведінку через похвалу та приклад:

Особистий приклад: Показуйте дитині, як ви самі вирішуєте конфлікти мирним шляхом.

Похвала: Хваліть дитину за кожну спробу поділитися, домовитися чи запропонувати альтернативу.

Ситуація. Дитина свариться з друзями через іграшки і відмовляється поділитися.

Шановні батьки, якщо дитина опинилась у такій ситуації, подумайте:

1. Чи знає дитина правила поведінки в спільних іграх?

2. Чи розуміє дитина, як можна вирішувати конфлікти без сварок?

План дій для батьків, щоб допомогти дитині:

1. Перевірте, чи знає дитина правила поведінки у спільних іграх:

Пояснення правил: Розкажіть дитині, що всі діти мають право гратися, і важливо ділитися іграшками. Використовуйте прості приклади, щоб пояснити цінність співпраці.

Практичні ігри: Пограйте вдома в ігри, які вимагають чергування чи поділу ресурсів (наприклад, будівництво спільної вежі з кубиків).

2. Допоможіть дитині зрозуміти, як можна вирішувати конфлікти без сварок:

Навчіть висловлювати свої емоції словами: Наприклад, замість того, щоб забирати іграшку, дитина може сказати: "Мені сумно, бо я теж хочу з цим гратися".

Розвивайте емпатію: Обговорюйте, як почувається інша дитина, якщо їй забрали іграшку.

Покажіть альтернативи: Наприклад, запропонуйте домовитися про чергування або разом знайти іншу цікаву гру.

3. Створіть умови для тренування навичок вирішення конфліктів:

Рольові ігри: Змоделюйте конфліктну ситуацію вдома і разом з дитиною відпрацюйте шляхи вирішення (поділитися, попросити чергу, знайти альтернативу).

Підтримуйте позитивні приклади: Хваліть дитину за спроби вирішити конфлікт конструктивно, навіть якщо результат не ідеальний.

4. Використовуйте щоденні ситуації як навчальні моменти:

Якщо конфлікт стався, допоможіть дитині зрозуміти, що саме пішло не так, і обговоріть, як можна було б діяти інакше.

Уникайте покарань, замість цього використовуйте пояснення й обговорення.

5. Розвивайте конструктивну поведінку через похвалу та приклад:

Особистий приклад: Показуйте дитині, як ви самі вирішуєте конфлікти мирним шляхом.

Похвала: Хваліть дитину за кожну спробу поділитися, домовитися чи запропонувати альтернативу.

Ситуація. Дитина не може розповісти, чому вона засмучена та плаче без видимої причини

Шановні батьки, якщо дитина опинилась у такій ситуації, подумайте:

1. Чи знає дитина, як назвати свої емоції?

2. Чи може вона усвідомити, що саме спричинило їй стан?

План дій, щоб допомогти дитині:

1 Називання емоцій:

•Використовуйте емоційні картки:

Показуйте дитині картки з різними емоціями (радість, сум, гнів, страх) і пояснюйте, що вони означають.

•Читання книг про емоції:

Існує багато дитячих книг, які допомагають дітям зрозуміти свої почуття, наприклад серія книг

«Емоції Ґастона»:
«Я радію»
«Я боюся»
«Я сумую»
«Я шаленію»

2 Обговорення ситуацій:

•Запитуйте про почуття: 

Після певних подій запитуйте дитину, як вона себе почуває і чому.

•Грайте в рольові ігри: Відтворюйте ситуації, де дитина може виразити свої емоції.

  Малювання емоцій (намалюй свій настрій на смайлик). Оберіть колір олівця твого настрою.

  Танець (покажи свій настрій через танець , або рух. Наприклад радість- швидкий рух, сум- повільний рух.

3 Розвиток емоційного інтелекту:

•Вчіть розпізнавати емоції свої та людей, які поруч: Допоможіть дитині зрозуміти, що саме викликає певні емоції.

•Практикуйте техніки заспокоєння:

Навчіть дитину дихальним вправам або іншим методам заспокоєння. Важливо виконувати їх разом з дитиною, підтримуючи її та показуючи приклад.
Гра «Змійка»:
Дитина сидить на стільці з прямою спиною.
Вдихає через ніс протягом 4 секунд, відчуваючи, як живіт піднімається.
Повільно видихає через стиснуті зуби, імітуючи шипіння змії.

Надування повітряної кульки:
Дитина робить глибокий вдих через ніс.
Повільно видихає через рот, уявляючи, що надуває велику повітряну кульку.

«Гарячий чай»:
 Дитина уявляє, що тримає чашку гарячого чаю.
Робить вдих носом, а на видиху повільно дує на чай, вимовляючи звук «ф-ф-ф», щоб його остудити.

«Задуй свічку»:
Короткий вдих носом, затримка дихання на 1-2 секунди.
Довгий видих через злегка зімкнуті губи, наче задуває свічку.

«Кораблик»:
Налийте у миску воду і покладіть на неї паперовий кораблик.
Дитина дує на кораблик, щоб він рухався по воді, спочатку довгим струменем повітря, потім переривчасто.

 4 Підтримка та розуміння:

Будьте прикладом: Показуйте дитині, як ви самі справляєтесь з емоціями.

Підтримуйте та слухайте: Дайте дитині зрозуміти, що її почуття важливі і ви готові її вислухати.

Ситуація. Дитина роздратована, легко злиться, кричить на інших дітей.

Шановні батьки, якщо дитина опинилась у такій ситуації, подумайте:

1. Що викликало роздратування: зовнішні істоти чи нездатність виразити своє почуття?

2. Чи вміє дитина заспокоюватися в напружених ситуаціях?

План дій, щоб допомогти дитині:

1. Підійти до дитини, разом зробити релаксаційну вправи на розслаблення м’язів та дихання).

2. Спокійним голосом запитати: «Що трапилось? Що тебе засмутило?»

3. Допомогти дитині виразити свої емоції та почуття способом «Я-повідомлення», бути терплячим та емоційно підтримуючим.

4. Запитати в дитини, що зробити, щоб покращити її стан (надати дитині можливість самостійно вирішувати проблеми та приймати рішення, але бути готовими надати необхідну допомогу та підтримку).

Стратегія розвитку саморегуляції:

-         Створення сприятливого середовища;

-         Розпізнавання своїх емоцій та надання їм назви;

-         Контроль емоцій та поведінки в різних ситуаціях;

-         Використання різних технік релаксації;

-         Розвиток соціальних навичок.

"Троє поросят"- казка показує важливість спільної роботи, взаємодії, дружби та підтримки

"Ріпка" - казка яка вчить спільної праці, показуючи, як важливо допомогти один одному

Люди, які можуть посміятися над своїми проблемами й над собою, краще справляються зі складними ситуаціями. Коли дитина бачить, що ви з гумором ставитеся до своїх проблем, вона починає робити так само. Наприклад, якщо ви з дитиною їдете в машині й потрапили в затор, перетворіть ваше занепокоєння на жарт («Минулого тижня я бачила в автосалоні автомобілі, які літають. Шкода, що я не купила такий автомобіль, зараз би він нам став у нагоді»). Якщо ви бачите, що дитина перебуває у стресовому стані, постарайтеся полегшити її стан за допомогою жарту («Ти гніваєшся через те, що молодша сестра впустила твоє морозиво на землю? Пояснімо їй, що морозиво потрібно їсти, а не саджати в землю»).

Ситуація 2. Робіть паузи

Поговоріть із дитиною про те, як важко тверезо мислити, відчуваючи негативні емоції. Навчіть дитину робити паузи, щоб заспокоїтися, і після цього шукати вирішення проблеми.

Щоб дитина заспокоїлася, можливо, вам знадобиться відвести її в тихе та спокійне місце. При цьому вам потрібно впоратися з її протидією (наприклад, скажіть: «Любий, тобі треба заспокоїтися»). Якщо ви просто поведете дитину з місця, де розгортається емоційно складна ситуація, цього може виявитися недостатньо. Вам потрібно буде запропонувати їй якусь дію (наприклад, послухати музику або побігати у дворі).

Є ще один відомий спосіб заспокоїтися – глибоке дихання. Поясніть дитині, що почуття злості змушує її дихати частіше. Щоб заспокоїтися, необхідно повільно вдихати через ніс і видихати ротом. Дитину можна навчити цього з раннього віку, і це стане її звичкою.

Мета:

Допомогти дітям навчитися конструктивно вирішувати конфлікти через гру, розвивати соціально-емоційні навички, співчуття, вміння домовлятися та знаходити спільне рішення.

Ігрові ситуації про конфлікти:

1. Гра "Чарівний клубочок примирення"

✅ Мета: Навчити дітей висловлювати свої почуття та пропонувати способи примирення.

🔹 Ситуація: Двоє дітей не можуть поділити іграшку.

🔹 Хід гри:

Вихователь сідає з дітьми у коло та передає клубочок ниток першому учаснику конфлікту.

Дитина тримає клубочок і розповідає, як вона почувається через ситуацію.

Потім передає клубочок іншій дитині, яка висловлює свої почуття.

Вихователь допомагає їм знайти рішення, яке влаштує обох (наприклад, грати по черзі або знайти іншу гру разом).

Діти домовляються і виконують рішення.

✏ Висновок: Діти вчаться висловлювати свої почуття, чути інших та знаходити компроміс.

2. Гра "Мирна галявина"

✅ Мета: Ознайомити дітей з різними стратегіями вирішення конфліктів.

🔹 Ситуація: Троє дітей хочуть грати з однією іграшкою одночасно.

🔹 Хід гри:

Вихователь показує ілюстрацію або розігрує сценку з персонажами (наприклад, ведмедик, зайчик і лисичка хочуть кататися на одному велосипеді).

Діти пропонують, як можна вирішити конфлікт (чергуватися, грати разом, знайти альтернативу).

Обговорюють, які способи є ефективними та які можуть спричинити нові проблеми.

Пробують різні варіанти розв’язання в реальній грі.

✏ Висновок: Діти вчаться знаходити різні варіанти вирішення суперечки та обирати найбільш справедливий.

3. Гра "Мирні посланці"

✅ Мета: Навчити дітей використовувати мирні фрази для вирішення конфліктів.

🔹 Ситуація: Один з дітей випадково штовхнув іншого або зачепив його грубо.

🔹 Хід гри:

Діти стають у пари та отримують картки з емоціями (радість, сум, злість, образа).

Вони повинні розіграти міні-сценку: одна дитина ображена, а інша має її заспокоїти, використовуючи фрази-примирення ("Вибач, я не хотів!", "Давай помиримося", "Давай обіймемося" тощо).

Вихователь підказує альтернативні варіанти мирних висловлювань.

Наприкінці обговорюється, які слова допомагають відновити мир.

✏ Висновок: Діти засвоюють способи мирного спілкування та практикують вживання ввічливих фраз.

Підсумок практичного завдання

Усі три гри розвивають навички комунікації, вміння слухати, висловлювати свої почуття та знаходити спільне рішення в конфліктних ситуаціях. Вихователь допомагає дітям зрозуміти, що конфлікти можна вирішувати без агресії, за допомогою слів та домовленостей.

1. «Комплімент другу»

Мета: вчити дітей говорити приємні слова одне одному, розвивати позитивне ставлення до друзів.

Хід:

- діти сідають у коло; 

- вихователь пояснює, що кожен з нас має багато хороших рис, і сьогодні ми навчимося помічати їх у друзях; 

- одна дитина звертається до сусіда праворуч і говорить йому комплімент (наприклад, «Ти завжди допомагаєш іншому» або «У тебе гарна усмішка»);

- той, хто отримав комплімент, каже «Дякую!» і передає комплімент наступному дитині; 

- вправу продовжують, поки всі не отримають комплімент.

Питання для рефлексії.

Як ви почувалися, отримуючи комплімент?

Чи було вам приємно говорити добрі слова іншим?

Чи допомагають добрі слова зробити наш день кращим?

2. «Передай усмішку»

Мета: вчити дітей встановлювати зоровий контакт, передавати позитивні емоції та відчувати єдність у групі.

Як проводити:

- діти стоять або сидіти у колі; 

- вихователь починає гру, усміхаючись дитячому праворуч;

-  дитина приймає усмішку (наприклад, може покласти руку на серце) і передає її наступному; 

- гра продовжується, поки усмішка не повернеться до вихователя;
- для ускладнення можна додати завдання: передавати усмішку зі швидкими емоціями (радість, подяка, дружба).

Питання для рефлексії.

Як змінилося ваше самопочуття після гри?

Чи легко було передавати усмішку?

Чи можна передати хороші настрій іншим людям у звичайному житті?

3. «Чарівний мішечок – скажи добре слово»

Мета: навчати дітей виражати добрі почуття та покращувати атмосферу в групі.

Матеріали: мішечок або коробка з маленькими предметами (наприклад, камінчики, ґудзики, іграшки).

Як проводити:

- діти сідають у коло; 

- вихователь передає мішечок першої дитини та пропонує дістати з нього предмет;

- витягуючи предмет, дитина повинна сказати добре слово або побажання комусь у групі; 

- інші діти слухають і можуть додати своє слово; 

- вправа триває, поки всі не отримають добрі слова.

Питання для рефлексії.

Чи було вам приємно чути добрі слова?

Чи важко було придумати, що сказати іншим?

Як такі слова можуть допомогти у повсюдному житті?

Практичне впровадження цих вправ.

Провести ці вправи у групи дітей, спостерігаючи за їхньою реакцією.

Заохочувати дітей продовжувати використовувати ці навички в повсякденному житті.

Після кожної вправи проведіть коротке обговорення, щоб діти усвідомили її цінність.

Мета: вчити помічати позитивні якості інших дітей, робити компліменти, бути уважними, розвивати доброзичливі відносини.

Хід гри: на підлозі розстелити шматок зеленої тканини. Це галявина. Чого на ній не вистачає? Квітів. Потрібно прикрасити цю галявинку квітами з пелюсток, кожна пелюстка - це комплімент, добре і ніжне слово будь-якому малюкові. Таким чином, дорослий підводить до думки, що потрібно бути добрим і уважним до оточуючих і прикрашати життя хорошими словами.

«Дракончик ловить свій хвіст»

Мета: комунікативна гра для дітей сприяє згуртуванню групи.

Хід гри: діти стають «паровозиком», тримаючись за пояс стоїть попереду. Під звуки музики перший учасник (голова дракона) намагається зловити останнього (хвіст дракона), решта міцно тримаються один за одного.

Гра «Ввічливі слова»

Мета: навчити поваги та ввічливості.

Хід гри: діти стають в коло і кидають один одному м'яч, вимовляючи ввічливі слова привітання, вибачення, прощання або подяки.

Вік дітей: старший дошкільний вік.

Тип мовлення: діалогічне

Мета діалогу: розвивати уяву, мислення та мовлення дітей; формувати образне мислення, вміння бачити світ з іншої перспективи; збагачувати словниковий запас, удосконалювати монологічне мовлення.

Ідея: подорожуючи краплинка бачить світ із висоти, з нової точки зору. Це не просто вода - це подорож і відкриття.

Запитання до дітей (відкриті, проблемні):

• Звідки краплинка починає свій шлях?

• Що вона бачить у небі? А що — коли пролітає повз хмару?

• А якщо краплинка падає на місто — що вона побачить?

• А якщо — на ліс, озеро, поле, дах будинку?

• Чи страшно краплинці падати?

• Як ти думаєш, що трапляється з краплинкою, коли вона досягає землі?

• Якою буде її наступна пригода?

Прийоми та методи.

Метод уособлення (краплинка «розповідає» про свою мандрівку).

Створення колективної казки: «Подорож однієї краплинки».

Гра «Краплинка говорить»: діти по черзі «говорять» від імені краплі.

Малювання шляху краплі — хмара, вітер, листочок, дах, калюжа…

Візуалізація.

Ілюстрації з хмарами, містом, природою з висоти.

Анімації або відео дощу, краплі, що падає на різні поверхні.

Символи: стрілочка-шлях, хмарка, краплинка (у вигляді чоловічка).

Символ для структурування розмови: схема «Подорож крапельки» 

Мовленнєва діяльність.

Вигадати історію від імені краплинки: «Мене звати Краплинка, сьогодні я…»

Дібрати слова, що описують: небо, хмари, місто, дерева, воду…

Створити вірш або загадку про краплинку.

Очікуваний результат.

Діти навчаються бачити світ з іншої точки зору.

Розвивають мовлення, фантазію, образне мислення.

Вільно висловлюються, створюють зв’язні висловлювання.

Працюють в групі, доповнюють думки одне одного.

Вік дітей: середня/ старша група.

Тип мовлення: комбінований.

Мета діалогу: розширити уявлення дітей про світ природи та особливості змін на весні; закріплювати знання дітей про весняні явища в природі; вчити відповідати на запитання дорослого, підтримувати діалог, висловлювати власну думку; залучати дітей до міркування; розвивати пам'ять, мислення, увагу.

Ідея: за допомогою хмаринки ознайомити дітей зі змінами, які відбуваються у природі із приходом весни.

Відкриті запитання до дітей:

1. Як ти гадаєш, які ознаки весни ще могла побачити Хмаринка?

2. Поміркуй, як Хмаринка, може допомогти Весні?

3. Що ти можеш зробити, щоб прикрасити нашу Землю?

   Прийоми та методи:

   • Гра "Долоньки", "Що буває навесні?" (діти плескають у долоньки, коли почують ознаки весни);

   • Гра "Знайди ознаки Весни";

   • придумати продовження казки про мандрівку Хмаринки (колективно) малювання "Весна прийшла" (Весняні сни Хмаринки ).

     Візуалізація:

     Показати дітям малюнки з ознаками весни.

     
     

     Очікуваний результат:

     Діти знають та вміють визначити ознаки весни.

     Беруть активну участь у діалозі.

     Намагаються логічно обгрунтувати відповіді, висловлюють власні припущення.

     Проявляють уяву й емпатію до навколишнього світу.

Вік дітей:середня група (4–5 років).

Тип мовлення: діалогічне.

Мета діалогу: розвивати вміння обговорювати послідовність дій, ставити та відповідати на запитання, висловлювати свої ідеї.

Ідея: казкова ситуація, проблемні питання, пізнавальна ігрова вправа.

Мовленнєва ситуація:

Уявімо, що у групу завітав казковий герой – Спортивний Чарівник, який хоче навчити дітей магічним вправам. Чарівник забув, як виконувати деякі рухи, і просить дітей допомогти йому, описуючи їх словами. Наприклад, як зробити стрибок, нахил, або котитися по підлозі, наче м'ячик.

Запитання до дітей

- «Як ти думаєш, які вправи підходять для Чарівника?»

- «Опиши, як стрибати, щоб це було весело і безпечно.»

- «Як ми можемо навчити Чарівника зробити нахил? Розкажи крок за кроком.»

- «Що ти відчуваєш, коли виконуєш цю вправу?»

- «Чому такі вправи корисні для

нашого здоров'я?»

Прийоми та методи:

Казкова ситуація: Створення сюжетної основи через персонажа Спортивного Чарівника, щоб зацікавити дітей і стимулювати уяву.

Проблемні питання: Включення запитань, які спонукають дітей до пошуку відповідей, аналізу та аргументації.

Пізнавальна ігрова вправа: Вправи, які діти виконують разом із обговоренням, що розвиває не лише фізичні, але й мовленнєві здібності.

Поетапний опис дій: Використання опису послідовності рухів, що заохочує дітей до формулювання своїх думок і пояснень.

Емоційне включення: Запитання, які звертають увагу на почуття дітей, наприклад: "Що ти відчуваєш, коли виконуєш цю вправу?" Це сприяє не лише мовленнєвій активності, а й емоційному розвитку.

Використання уявних моделей: Наприклад, діти уявляють себе м'ячиками або магічними істотами, що допомагає їм краще зрозуміти суть вправи і розкрити свою креативність.

Мовленнєва діяльність

Діалог (запитання-відповіді):

Спортивний Чарівник ставить дітям запитання про вправи (наприклад, "Як ти думаєш, як зробити стрибок на місці?"), а діти відповідають, аналізуючи та пояснюючи свої думки.

Колективне складання історії:

Чарівник пропонує дітям разом вигадати історію про його пригоди. Наприклад, як він шукав магічні вправи для зміцнення здоров'я. Діти додають деталі, розвиваючи уяву та мовленнєві навички.

Індивідуальне висловлювання:

Кожна дитина може описати свою улюблену фізичну вправу або пояснити, чому їй подобається виконувати певний рух.

Асоціативне мислення:

Чарівник дає дітям цікаве завдання: "Уявіть, що ви м'ячики, що котяться. Як ви можете описати свої рухи?" Це стимулює дітей до використання образного мовлення.

Очікуваний результат:

діти активні в розмові;

будують повні речення;

уживають образні вислови;

про

являють фантазію, креативність;

поважають інші думки.

1) Використовувати описовий зворотний зв'язок замість оціночних суджень:

Замість того, щоб хвалити конкретних дітей ("Молодці, що помили руки"), вихователь може описувати бажану дію та її результат: "Я бачу, що багато рук чисті і готові до сніданку" або "Чисті руки допомагають нам бути здоровими".

Це фокусує увагу на дії (миття рук) та її перевагах, а не на оцінці дитини як "хорошої" чи "поганої".

Заохочувати всіх дітей до участі та самостійності:

2)Педагог може ставити відкриті запитання або використовувати загальні фрази, що стосуються всієї групи: "Хто ще пам'ятає, що ми робимо, перш ніж сісти за стіл?" або "Давайте перевіримо, чи всі руки чисті".

Це спонукає дітей до саморефлексії та виправлення ситуації без прямого докору.

3)Звернутися до засмученої дитини індивідуально та з емпатією:

Коли дитина каже: "Я забув, я поганий", педагог може відповісти з розумінням: "Ти не поганий. Всі ми іноді забуваємо. Що ти можеш зробити зараз, щоб твої руки стали чистими?"

Це допомагає дитині відокремити свою особистість від вчинку, пропонує конструктивне рішення і дає відчуття підтримки.

4)Створити позитивне середовище, де помилки сприймаються як можливість для навчання:

Вихователь може загалом обговорити з групою, що "всі ми вчимося, і це нормально – іноді щось забувати. Головне – це виправити".

Візуалізувати нагадування:

5)Використання візуальних підказок (наприклад, картинок-нагадувань біля раковини) може допомогти дітям краще запам'ятовувати рутину, зменшуючи потребу в постійному словесному контролі з боку вихователя.

Ці підходи допомагають створити підтримуючу атмосферу, де діти відчувають себе цінними незалежно від їхніх тимчасових невдач, і мотивують їх до здорових звичок через внутрішнє бажання, а не через с

трах осуду.

1. Перетворення обов’язку на гру (ігрова мотивація)

-Механізм: Використання гри як форми діяльності, яка природно приваблює дитину.

2. Зміна смислу діяльності (переоцінка)

Механізм: Замість «прибирати іграшки» — «збирати скарби».

3. Соціальна взаємодія та спільність

Механізм: Дорослий бере участь у процесі разом із дитиною.

4. Елемент змагання

Механізм: «Хто більше збере» — це виклик, який активізує азарт і бажання перемогти.

5. Позитивне підкріплення

Механізм: Підрахунок «скарбів» дає змогу похвалити, підкреслити успіх.

Ситуація 1. Під час обіду вихователь нагадує: «Їж акуратно, не розливай суп!» – дитина нервує, випадково розливає ще більше, починає плакати. Запитання: як педагог може підтримати дитину, зберігши і спокій, і виховний ефект?

У цій ситуації важливо, зберігати спокій, не підвищувати голос і не робити дитині докорів — адже головна мета не покарання, а підтримка емоційної рівноваги та формування відповідальної поведінки.

Як діяти педагогу:

1. Спокійно відреагувати на подію.
   М’яко, без осуду: «Нічого страшного, буває. Давай разом приберемо, і все буде гаразд.»

2. Підтримати емоційно.
   Якщо дитина плаче, важливо показати розуміння: «Я бачу, ти засмутився. Усі іноді щось проливають. Це нормально.»

3. Показати, як виправити ситуацію.
   Залучити дитину до дії: «Давай візьмемо серветку й витремо. Молодець, що допомагаєш!»

4. Підкріпити позитивну поведінку.
   Після того, як дитина заспокоїлася: «Ти гарно впорався. Наступного разу спробуй їсти трохи повільніше — і все вийде.»

5. Уникати фраз, що викликають страх помилки.
   Замість «не розливай» краще говорити позитивними настановами: «Тримай ложку обережно», «Старайся повільно — і все буде добре.»

Такий підхід допомагає дитині: навчитися відповідальності без страху покарання; зрозуміти, що помилки — це частина навчання; розвивати впевненість у собі.

– Перетворити одягання на гру («Хто швидше знайде свою шапку?» або «Допоможи шапці знайти свою голову»).

– Використати гумор чи коротеньку пісеньку про шапку.

Пояснити значення дії зрозумілою мовою:

– «На дворі вітер, шапка допоможе, щоб твої вушка не змерзли».

– «Ми всі вдягаємо шапки, бо сьогодні холодно».

Показати власний приклад:

– «Дивись, я теж надягну шапку — разом тепліше!»

Підтримати словами замість тиску:

– Замість «Надягни негайно!» — сказати: «Я бачу, тобі не хочеться шапку. Давай спробуємо вдягнути її лише на вулиці, а якщо буде жарко — знімемо».

Врахувати емоції дитини:

– Якщо дитина роздратована або втомлена, варто дати трохи часу заспокоїтися, не примушуючи.

Увімкнути спокійну, лагідну музику або тихенько наспівувати знайому колискову.

Говорити до дітей тихим, доброзичливим голосом: «Доброго дня, сонечко вже виглянуло, час прокидатися».

Можна використати ніжне доторкання до плеча чи руки — це допомагає дитині прокинутись поступово.

Дати дитині кілька хвилин на «перехід».

Не всі діти прокидаються однаково швидко. Можна дозволити тій дитині полежати ще кілька хвилин, поки інші вже починають вдягатися чи вмиватися. Головне — не квапити, а поступово включати в ритм групи.

Використати гру чи ритуал пробудження.

Наприклад, «Прокидається сонечко» — діти потягуються, посміхаються, «ловлять промінчики».

Або коротка римівка:

Прокидайся, малюку,

Усміхнись уранці другу!

Підтримати позитивним тоном замість підганяння.

Замість «Швидше, усі вже вмилися!» краще сказати:

– «Підемо разом умиватися — я тебе проведу!»

– «Дивись, вода така свіжа — прокинемось разом!»

Залучати до допомоги дітей, які вже прокинулись.

Можна попросити когось із них «розбудити сонечко-друга» лагідним словом або усмішкою. Це формує взаємну турботу та підтримку в групі.

Я хвилююся, коли ти не хочеш пробувати, бо мені важливо, щоб ти відчував себе впевнено і безпечно.

Я хочу, щоб ти знав: я поруч і допоможу тобі, якщо буде складно.

Ти можеш зробити маленький крок — просто спробуй поставити одну ніжку, і ми разом подивимось, як це виходить.

Ти маєш право боятися, але ти також можеш навчитися долати страх, і я тобі в цьому допоможу.

Педагог може діяти так:

1. Замість зауваження — доброзичливий тон і гра.

Наприклад:

«Давай перевіримо, хто вміє мити ручки так, щоб навколо залишилось сухо — справжній майстер чистоти!»

2. Перетворити умивання на гру-змагання чи сюжетну дію.

Наприклад:

«Ми сьогодні чарівники чистоти — змиваємо мікробів, але не розливаємо чарівну воду!»

3. Показати правильний особистий приклад.

Вихователь разом з дітьми демонструє, як обережно користуватись водою, підкреслюючи, що це «вміння дорослих».

4.Позитивне підкріплення.

Похвалити дитину за акуратність навіть у дрібницях:

«Ти сьогодні справжній охайний помічник — і руки чисті, і раковина суха!»

5. Поступово формувати правило.

Через гру та схвалення дитина засвоює, що охайність — це цікаво і приємно, а не покарання чи заборона.

Ігри на розвиток емоційного інтелекту дошкільників

Інтеграція мовленнєвого розвитку та патріотичного виховання у ЗДО

Приклади діяльності для молодшого дошкільного віку:

- Дидактична гра «Що є в українській хаті?»

- Малювання: прикрашаємо миску або рушник

- Ліплення: глечик із пластиліну

- Руханка під українську народну мелодію

- Бесіда: «Що є в моєму домі?»

Види діяльності для дітей старшого дошкільного віку:

- Бесіда-дослідження: «Чим українська хата відрізняється від сучасного дому?»

Робота з ілюстраціями, фото, макетом хати.

- Аплікація або малювання: «Оздоблюємо українську оселю»

Розпис паперової миски орнаментом.

- Створення макета української хати з конструктора / природних матеріалів.

- Сюжетно-рольова гра: «У гостях у бабусі в українській хаті»

- Дидактична гра: «Знайди зайвий предмет» (старовинний — сучасний).

- Складання розповіді: «Мій дім — моя фортеця»

- Відгадування загадок про предмети побуту.

Мета: формувати вміння описувати події, складати розповідь; закріплювати знання про родинні свята й традиції українців.

Матеріал:

картки із зображенням свят (Різдво, Великдень, День матері, День родини), символи свят.

Хід гри:

Дитина обирає картку зі святом і відповідає на запитання:

Що це за свято?

Хто його святкує?

Що роблять у твоїй родині цього дня?

Патріотичний компонент:

вихователь наголошує, що ці свята святкують у багатьох родинах України.

Адаптація:

молодші — назвати свято, показати жестами;

старші — скласти зв’яз

ну розповідь.

Молодший дошкільний вік

Мета: ознайомити дітей з улюбленими місцями рідного краю, розвивати мовлення, спостережливість, емоційний зв’язок із рідним краєм.

Види діяльності:

1.    Дидактична гра «Де я люблю гуляти?»

Матеріали : картки з малюнками парку, фонтану, дитячого майданчика, річки, міської площі.

Діти називають місця, показують, що там можна робити, описують предмети і природу.

2.    Малювання «Моє улюблене місце»

Діти малюють місце, де їм подобається  гратися або відпочивати.

3.    Ліплення «Пам’ятка мого міста»

Глиняна або пластилінова фігурка дерева, будиночка, фонтану або мосту.

4.    Бесіда «Що мені подобається в моєму місті?»

Діти розповідають, що вони бачать, що їх радує, що хотіли б показати друзям.

Старший дошкільний вік

Мета: поглибити знання про рідний край, його пам’ятки, традиції, розвивати мислення, мовлення, творчу уяву та патріотичні почуття.

Види діяльності:

1.    Бесіда-дослідження «Чим моє місто особливе?»

Робота з ілюстраціями, фото, картами.

Діти обговорюють пам’ятки, природні об’єкти, місцеві свята.

2.    Аплікація або малювання «Моє улюблене місце рідного краю»

Діти створюють панно, прикрашають його квітами, деревами, людьми.

3.    Створення макета улюбленого місця

Використання конструктора, природних матеріалів, картону.

4.    Сюжетно-рольова гра «Мандрівка рідним містом»

Діти уявляють, що проводять екскурсію друзям: показують пам’ятки, розповідають цікаві факти, демонструють традиції.

5.    Дидактична гра «Знайди зайве»

На малюнку зображені елементи міста: дерева, пам’ятники, сучасні будівлі. Діти визначають, що тут зайве, пояснюють чому.

6.    Складання розповіді «Моє улюблене місце»

Діти описують місце, що подобається, чому воно важливе, що там можна робити, які свята чи традиції там відбуваються.

Мета:

розвивати зв’язне мовлення, уміння міркувати.

Матеріал:

картки з початком речень.

Хід гри:

Діти по черзі продовжують:

«Родинне свято — це…»

«Традиції потрібні, щоб…»

«Я люблю святкувати з родиною, бо…»

Патріотичний компонент:

вихователь підкреслює, що традиції зберігають культуру народу.

Діти молодшого дошкільного віку — називають, впізнають, емоційно реагують.

Діти старшого дошкільного віку — розповідають, міркують, роблять висновки.

Тема: Улюблені місця нашого краю (парки, річки, гори, пам’ятки, площі, музеї)

Тривалість: 5–10 хвилин

Мета: розвивати мовлення, уяву та вміння висловлювати думки; формувати любов до рідного краю, інтерес до його природи, історії, традицій; активізувати рухову активність через ігрові вправи.

Хід активності:

1. Вступ (1 хв):

Інструктор каже:

“Діти, сьогодні ми вирушимо у веселу подорож рідним краєм! Але не просто так — ми будемо рухатися, уявляти, розповідати й дізнаватися цікаве про наші улюблені місця.”

2. Рухлива гра “Вгадай місце” (4–5 хв):

- Інструктор показує рух або позу, що символізує певне місце (наприклад:

- “Ми йдемо вгору — це гора!”

- “Ми пливемо — це річка!”

- “Ми махаємо прапорцями — це свято на площі!”)

- Діти вигадують, яке це місце або подія.

- Після кожного вигадування інструктор запитує:

- “А хто був на цій горі?”

- “Що ви бачили біля річки?”

- “Яке свято ви святкували на площі?”

- Діти діляться враженнями, описують, міркують.

Наприклад. “На площі біля фонтану”

“А зараз ми з вами на площі нашого міста. Посеред площі — великий круглий фонтан, він весело розкидає сріблясті бризки в усі боки, а навколо — красиві скульптури: герої, птахи, квіти. Тут часто проходять свята, концерти. Ми з вами уявимо, що прийшли на цю площу!”

Рухи та мовлення:

1. “Фонтан піднімає воду— ми розводимо руки вгору, як струмені води!”

(Діти імітують бризки води, піднімаючи руки й розмахуючи ними вгору-вниз)

2. “Навколо — скульптури. Покажіть, як стоїть герой — гордо, з піднятою головою!”

(Діти завмирають у позі, як статуя: руки на поясі, груди вперед)

3. “А тепер — пташка на біля фонтану. Розкриваємо крила!”

(Діти розводять руки в сторони, махають ними, як крилами)

4. “На площі свято — махаємо прапорцями, радіємо!”

(Діти уявно тримають прапорці, махають ними, стрибають)

Запитання для мовленнєвого розвитку:

- “Хто був на цій площі? Що ви там бачили?”

- “Яка скульптура вам найбільше сподобалась? Чому?”

- “Яке свято ви святкували на площі?”

- “Що можна робити біля фонтану?” - “Як ми можемо берегти цю площу?”

3. Завершення (1–2 хв):

- Інструктор підсумовує:

“Ми з вами згадали чудові місця нашого краю. Вони — частина нашої Батьківщини. Любити свій край — це пам’ятати про нього, дбати про нього, розповідати про нього іншим.”

Адаптація за віком:

3–4 роки .Просте імітування рухів, короткі запитання: “Що це?”, “Тобі подобається?”, “Був там?”

5–6 років. Ускладнення: діти самі показують рухи, придумують місця, розповідають про свої враження.

6–7 років. Додаємо елементи міркування: “Чому це місце важливе?”, “Що б ти хотів там зробити?”, “Як ми можемо його берегти?”

Можна використати фото місцевих пам’яток або символів (герб міста, прапор, фото з екскурсій) як візуальні підказки. Це посилить емоційний зв’язок і допоможе дітям краще висловлювати думки.

Мета: розвивати мовлення й уміння міркувати; формувати любов до рідного краю, ознайомлювати з місцевими традиціями та святами.

Музичний вступ: звучить українська мелодія; діти визначають настрій музики, діляться асоціаціями.

Бесіда за ілюстраціями: діти розповідають про знайомі місця рідного краю, називають свята або традиції.

Музично-рухлива гра: виконання короткої пісеньки або рухів, що символізують рідний край.

Патріотичний зміст:

формування почуття любові до рідного краю, поваги до традицій та культури своєї місцевості.

Адаптація за віком:

молодші - прості запитання, рухи під музику;

середні - короткі усні відповіді, вибір рухів;

старші - розгорнуті відповіді, пояснення своїх думок.

"Адаптація освітнього процесу: підхід до кожного"