На Олімпійських іграх давнього періоду не могли брати участь в змаганнях жінки, неповноправні громадяни, варвари і ті, проти яких було порушено кримінальну справу.

Напередодні проведення Ігор припинялися всі звади і війни. Ніхто не мав права вступити на територію Олімпії зі зброєю. Порушника чекав суворий штраф - дві міни сріблом (близько 27 кг чистого срібла). Але страшніше руйнівного штрафу був проклін, що боги посилали на порушника олімпійського перемир'я. Суворому покаранню піддавалися і люди, що образила подорожанина, що йде на олімпійське свято, їх чекало відлучення від Ігор на дві Олімпіади!

Виступати на Іграх - це була велика честь і відповідальність.

1. Алтій був ритуальним місцем обрання царів.

2. Святилище Гери вважалося одним з найдавніших місць, де відбувалися культові ритуали родючості – змагання з бігу на звання "дівчини року", переможниця уособлювала собою родючість.

3. Олімпія була пов'язана з культом предків, саме тут, за переказами, знаходилися могили Пелопа і Тараксіппа.

4. Це місце пов'язане з культом Зевса, найбільш авторитетного грецького божества.

5. Олімпія була розташована в легкодоступному і захищеному місці.

6. Зважаючи нечисленності жителів Пізи не загрожувала небезпека, що в області відправлення культових обрядів вони спробують досягти політичної гегемонії.

7. В епоху розквіту ігор Олімпія користувалася підтримкою Спарти - одного з найбільш могутніх полісів.

Методи підготовки і стиль змагань визначалися особливостями тодішнього військового мистецтва і містифікувати уявленнями про фізичні можливості людини.

Змагання з бігу відбувалися не по круговій доріжці, а по прямій туди і назад між місцем старту та знаходяться в кінці дистанції вівтарем.

Спочатку вся програма змагань укладалася в один день. Але поступово, у міру того як Ігри ставали усе більш важливою справою в житті Греції, змагання стали тривати п'ять днів. У храмах перед відкриттям Ігор всі учасники давали олімпійську клятву і приносили жертви.

Римська епоха принесла Олімпійським іграм багатонаціональний характер, сім століть в Іграх брали участь тільки греки, а потім у них отримали право змагатися атлети із Сирії, Олександрії, Вавилона і ін..

Олімпійські ігри проводилися безупинно 1170 років. На ці змагання спортсмени збиралися 293 рази.

Ознаки змін у фізичній культурі в Афінах виявилися вже в V в. до н.е. Саме тоді вперше виявилося хитким панування головної класової бази Олімпізму - аристократії і його системи вимог.

Все більша кількість міст почали наймати за гроші атлетів, щоб підтримувати ореол колишньої слави. На 98 й Олімпіаді (388 р. до н.е.) вибухнув скандал, пов'язаний з підкупом спортсменів. Виявилося, що суперники фесалійського кулачного бійця Евнола за різні грошові винагороди поступилися йому дорогу до олімпійського вінка. Пізніше підкуп отримав широке поширення. У побут увійшло нове поняття для позначення учасників змагань. Тепер їх стали називати атлетами (беруть участь у змаганнях за винагороду). Поява і розповсюдження християнської релігії, що боролася проти язичницької віри і проповідувала аскетизм, спричинило за собою припинення Олімпійських свят. У 394 році римський імператор Феодосій першим видав едикт про заборону Олімпійських ігор. Спортспоруди були зруйновані, а землетрус стер Олімпію з лиця Землі. Ідея Ігор була віддана забуттю на 1000 років.

Захоплення спортом яскраво описується в "Іліаді" і "Одісеї". Всі гомерівські герої бажають відзначитися у змаганнях, кожен з них добре володіє різними видами спорту і хоче стати переможцем. Популярність у спорті залишила свій слід і в мові: стали істотними для визначення відстані вислови "один кидок диску" або "один кидок спису".

Відомо, що боротьба й кулачні бої, змагання на колісницях і в бігу були широко розповсюджені в мікенську епоху. Очевидно, тоді ж виникло фехтування. Інші види змагань – стрибки, метання спису, стрільба з лука, про які пише Гомер, виникли вже після занепаду мікенської культури.

Пізніше інших почали проводитись змагання у стрибках, тому що вони згадуються в "Одісеї", але відсутні в "Іліаді".

В архаїчний період старогрецької історії (VIII - VI ст. до н.е.) розвиток тієї сфери, яка, використовуючи сучасну термінологію, охоплює фізичну культуру і спорт, відбувався під впливом політики, характерної для різних держав-полісів, а також поглядів, що сформувалися в різних прошарках суспільства. Наприклад, в Афінах достатню кількість засобів і часу для занять спортом мала в основному, аристократія. У її середовищі сформувалась потреба в цілеспрямованому тренуванні сили, витривалості, спритності, в оволодінні мистецтвом верхової їзди.

В історії Стародавньої Греції існує велика кількість легенд пов’язаних зі змаганнями художників, музикантів, поетів і навіть матерів.

Глибоко укорінений змагальний дух греків часто проявлявся у формі різних конкурсів, які були дієвим чинником прогресу Стародавньої Греції, забезпечуючи появу унікальних творів. Музиканти і поети, художники і скульптори, філософи і оратори боролися за першість — головну нагороду, яка дозволяла їм відчути радість перемоги.

Таким чином, створювалася атмосфера справедливості, в якій людина мала можливість демонструвати свою майстерність, заслуги і виборювати першість. Перевага тіла і духу в такій атмосфері була поставлена вище за походження і багатство. Багато поетів, художників, філософів, скульпторів, ораторів завдяки змаганням і конкурсам досягли масштабного суспільного визнання і високого суспільного положення, не зважаючи на своє родове походження.

Виховання спортивного духу в Стародавній Греції ґрунтувалося на тому ж фундаменті, що й інші культурні цінності грецької цивілізації. І головним серед них було звільнення людини від деспотії. Людину вчили вірити в себе, у власні сили і можливості, у високі цінності людського життя. Людина розглядалася як видимий образ божества, оскільки боги у греків були наділені людськими рисами.

Тілесна досконалість, фізична і духовна сили для греків були вищими еталонами, які, як правило, виявлялися і реалізовувалися на спортивних аренах.

Дух змагання, прагнення до першості і переваги породжували постійну боротьбу за владу в окремих містах-державах, конфлікти і війни між багаточисельними містами і були рушійною силою для завоювання і освоєння нових територій.

Напередодні проведення Ігор припинялися всі звади і війни. Ніхто не мав права вступити на територію Олімпії зі зброєю. Порушника чекав суворий штраф - дві міни сріблом (близько 27 кг чистого срібла). Але страшніше руйнівного штрафу був проклін, що боги посилали на порушника олімпійського перемир'я. Суворому покаранню піддавалися і люди, що образила подорожанина, що йде на олімпійське свято, їх чекало відлучення від Ігор на дві Олімпіади!

Виступати на Іграх - це була велика честь і відповідальність. Кожен атлет повинен був 10 місяців готуватися будинку і ще місяць тренуватися в Олімпії. Та не як-небудь, а дуже завзято. За майбутніми олімпійцями уважно і строго спостерігали елладоніки - судді і розпорядники Ігор. Вони не тільки відповідали за підготовку атлетів, але й стежили за тим, щоб місця змагань були в надійному порядку. Елладонікі нагороджували переможців і накладали штрафи на винних.

Нині Олімпія — типове провінційне містечко, що живе на прибутки від туризму. У ньому абсолютно все є олімпійським: назви вулиць і готелів, страви в тавернах, сувеніри в численних магазинчиках. Визначною пам'яткою міста є археологічний і Олімпійський музеї. За містом протікає струмок Кладей, через який перекинуто кам'яний місток, що виводить до заповідної Олімпії. Нічим не примітний вхід до священного гаю. Під ногами почорнілий мармур сходин і плити священного черепашнику. Росте дика олива, гілками якої вінчали колись голови олімпійників. До неба тягнуться могутні сосни і дуби, а над ними — блакитне небо, під яким були побудовані величні споруди. На жаль, їх не пощадили ні розливи рік, ні землетруси, ні час. Але якими урочистими є залишки, колишньої величі!

Він викрав вогонь з Олімпу, приніс його в очереті й навчив смертних користуватися ним. Як говорять міфи, Зевс звелів Гефесту прикувати Прометея до Кавказької скелі, пробив йому груди списом, а величезний орел щоранку прилітав клювати печінку титана, яка Щодня виростала знову. Прометей був врятований Гераклом. Греки вміли любити своїх богів, вони хотіли висловити свою вдячність цьому титанові, тому культ Прометея втілився в одному з видів Олімпійських ігор — змаганні бігунів з палаючими смолоскипами.

Фігура цього титана залишається і сьогодні одним із найяскравіших образів у грецькій міфології. Вираз «вогонь Прометея» означає прагнення до високих цілей у боротьбі зі злом. Хіба не той самий зміст вкладали і древні, коли близько трьох тисячоліть тому запалювали олімпійський вогонь у гаю Альтиса?

Під час літнього сонцестояння учасники змагань і організатори, прочани і вболівальники віддавали почесті богам, запалюючи вогонь на вівтарях Олімпії. Переможець змагань із бігу удостоювався почесті запалити вогонь для жертвопринесення. Блиск цього вогню припиняв на час війни, приводив до згоди ворогуючі сторони, суперництво віталося тільки на бігових доріжках. От чому потім була відновлена традиція запалювання вогню, а пізніше і доставки його до місця проведення змагань. Церемонія запалювання вогню, який проноситься не тільки через країни, але й континенти — особливий олімпійський ритуал.

Але не все було так чудово і радісно в Історії Олімпійських ігор. У 394 р. н. е. римський імператор Феодосій І видав указ, що забороняє подальше проведення Ігор. Імператор прийняв християнство і вирішив викорінити антихристиянські ігри, що прославляють язичницьких богів. Імператорський указ виконувався півтори тисячі років. У наступні століття спорт утратив те демократичне значення, якого надавали йому в Давній Греції, він перестав відігравати роль найбільш доступного засобу спілкування між народами.

23 червня 1894 р у Парижі у Великому залі Сорбонни зібралася комісія з відродження Олімпійських ігор, її генеральним секретарем став П'єр де Кубертен. Потім оформився Міжнародний олімпійський комітет — МОК, до якого увійшли найбільш авторитетні й незалежні громадяни різних країн. За рішенням МОК ігри 1 Олімпіади повинні були відбутися у квітні 1896 р. у столиці Греції. Енергія Кубертена й ентузіазм греків подолали багато перешкод, про які буде сказано нижче, і дозволили виконати намічену програму. Перші Ігри викликали в публіки неймовірний інтерес, трибуни стадіону, розраховані на 70 тисяч місць, вмістили в себе 80 тисяч глядачів.

Усі присутні на стадіоні побачили барвисті церемонії відкриття і закриття відроджених Ігор, нагородження переможців змагань. Про успішно проведені Олімпійські ігри усьому світові розповіла преса, і громадськість зі схваленням зустріла починання.

Довгоочікуваний захід відбувся, але спортивні результати змагань розчарували багатьох. Причиною тому була непідготовленість Греції, яка не змогла надати якісних спортивних споруд та устаткування.

Знаменитий Панафінський стадіон, закутий у білий мармур, для такого масового видовища виявився явно замалим. Спортивна арена була занадто вузько», та й до того ж із нахилом на одному краю, що завдавало незручності легкоатлетам. М'яка гарова доріжка до фінішу помітно піднімалася, а віражі виявилися занадто крутими. Плавці, через брак басейну, змагалися у відкритому морі, де старт і фініш були позначені розтягнутими між поплавцями канатами. Незручності відчували не тільки спортсмени, але і/І уболівальники з різних країн. Небачений приплив туристів, що приїхали до Афін, потрібно було десь розмістити, додатково знайти для них обслуговуючий персонал, а також чимось нагодувати.

Сьогодні Мармуровий стадіон в Афінах служить історичним пам'ятником.