Кожний учасник обирає собі рослину, яка йому подобається (береза, верба, дуб та ін.). За сигналом учителя всі перетворюються на ліс і реагують на зміни погоди й час доби (тихий ніжний вітерець, сильний холодний вітер, ураган, дрібний грибний дощик, злива, спека, ласкаве сонце, ніч, град, мороз та ін.). Перемагає той, кому вдається найточніше відтворити рухи дерев.

Усі гравці шикуються в одну шеренгу (між гравцями стандартний інтервал). Шеренга хлопчиків розташовується з правого флангу, шеренга дівчаток — із лівого. Між шеренгами хлопчиків і дівчаток — інтервал 1—3 м. За командою „Бігом!“ учні розбігаються навсібіч. За командою „Швидко по місцях!“ учні мають повернутися на свої місця. Перемагає команда, яка вишикувалася швидше.

Ведучий із 3 кружечками розташовується посередині зали. Колір кружечків відповідає кольорам світлофора. Учні шикуються в коло­ну по одному і в повільному темпі біжать майданчиком, ведучи м’яч. Якщо вчитель демонструє жовтий світлофор, то учні переходять на ходьбу. Якщо зелений — продовжують бігати, якщо червоний — зупиняються. Зупинятися необхідно стрибком так, щоб не штовхнути товариша попереду („не скоїти аварії“). Якщо хтось із гравців під час гри діє неуважно, то стає замикаючим.

Сядьте разом із дітьми колом та запропонуйте їм поділитися із однокласниками якимось цікавим фактом. Наприклад: «Доброго ранку! Я дуже люблю морозиво з полуницею / Вночі я ховаюся під ковдрою, вмикаю ліхтарик і читаю книжки / Я збираю колекцію морських камінців / Я вважаю, що дощ – найкраща погода». Якщо хтось погоджується із цим фактом, то може сказати: «Я теж так роблю / Мені теж це подобається / Мені це було б цікаво». Тепер ініціатива переходить до того, хто погодився із фактом: він має розповісти щось цікаве про себе.

Запропонувати учням сходити на екскурсію до найближчого парку. Прогулюючись доріжками проводити з дітьми бесіду та детальніше розповісти про те, що їх оточує (дерева, кущі, трав’янисті рослини) потім звернути увагу на один з об’єктів (обрати певне дерево) та дати завдання, щоб учні проспостерігали за ним, а саме за його особливостями (за зовнішнім виглядом, будовою, які зміни трапляються з ним у різні пори року, тощо) і щоб написали звіт та принесли його до класу.

Учитель. Уявімо собі життя без роботи: і на виробництві, і в школі ніхто нічого не робить. Що трапилося б? Наприклад, не працює електрик...

Не вийшов на роботу пекар...

А якщо всі хлібороби й доярки не вийдуть на роботу?

Викликати учнів по черзі, для співвіднесення малюнків на відповідні дві групи. 

Це сприятиме закріпленню знань та умінь учнів з вивчення певної теми уроку, а також сприятиме розвитку пізнавальної активності та цікавості до виконання завдання.

Усі гравці діляться на дві команди. Розбійникам треба буде тікати, а козакам – їх наздоганяти. Зону гри потрібно заздалегідь обговорити й окреслити межі її території.

Розбійники тікають ховатися, а козаки чекають якийсь домовлений час, і відправляються на пошуки. Тікаючи та ховаючись, розбійники повинні крейдою ставити стрілки-підказки – напрямок, в якому вони біжать.
Козаки повинні знайти всіх розбійників і вивідати у них секретне слово (пароль).

Бажано проводити цю гру перед закінченням уроку. Сформуйте чотири групи дітей. Кожній групі роздайте по аркушу паперу з написаним на ньому кольором. Наприклад, сірий, червоний, синій, зелений, помаранчевий та жовтий. Кожна команда отримує колір, що відрізняється від кольорів інших команд.

Завдання: за три хвилини принести предмети того кольору, що вказаний на картці. Добре наперед визначити місце для речей у класі для кожної групи. Можна сортувати їх по кутах кімнати. Це дасть змогу не заплутатися та зекономить дітям час. Перемагають ті, у кого найбільше предметів.

Діти вчаться: розподіляти ролі, виокремлювати речі за певними критеріями, працювати разом над одним завданням. Гра дає можливість дітям порухатися та змінити навчальну активність.

Учні діляться на групи по троє. Двоє з них стають поруч і піднімають руки так, щоб утворився «дах». Вони — це «дім». Між ними стає третя дитина — «білка».

Коли вчитель каже: «Білки!», усі діти-«білки» шукають собі інший дім. Коли вчитель каже: «Дім!», учні, які утворювали «дахи», швидко шукають собі нові пари, щоб створити з ними нові «будинки». А коли вчитель каже: «Катастрофа!», то всі міняються ролями. Тобто «білки» стають «домами», і навпаки.

Гра позитивно впливає на взаємини в класі. Адже через неї діти вчаться взаємодіяти як група, команда, у якій є місце для кожного. Крім того, вправа допомагає задовольнити потребу в русі, що особливо актуально для активних молодших школярів.

Для учнів початкових класів підійде дошка Lino. Учитель має можливість змінювати фони і кольори дошки, робити їх яскравими, щоб привернути увагу. На цю дошку педагог може завантажувати власні файли та зображення і виводити їх на екран. Дошка чудово працює для залучення дітей до дискусії. Вчитель пише на дошці запитання в режимі реального часу, а діти на віртуальних стікерах фіксують відповіді. Учні можуть одночасно відстежувати, хто що пише. А педагог розуміє, хто в цей момент активно залучений до уроку, хто друкує дуже повільно, а хто швидко висловлює думку. Також її можна застосовувати для створення ментальних карт, мозкового штурму тощо.

Діти об’єднуються в групи й отримують картки з різними висловами про життя дерев і рослин, наприклад:  

·       Дерево радіє сонцю.  

·       Дерево гнеться під вітром. 

·       З дерева обпадає листя.

·       Дерево слухає пісні птахів.

·       На дереві розкриваються бруньки.

·       Дерево лікує дятел тощо.  

Діти мають зобразити мімікою і жестами ситуацію, описану на їх картці. Решта дітей відгадує, що відбувається з деревами.

 

Діти збираються в коло, обирають словосполучення чи речення і вигадують для нього римоване продовження. 

Фінальну спільну поезію можна записати і вивісити на стенд чи роздрукувати дітям у подарунок. 

Часом із цього виходять шедеври нонсенсу, з яких би потішився навіть Льюїс Керрол.