З початку повномасштабного вторгнення Сергій служив у лавах Збройних Сил України та боронив рідний край.

38-річний Сергій Акімов народився та жив в Новогродівці. З 2002 працював на шахті «Котляревська». Воїн-шахтар, люблячий чоловік та чудовий батько двох синів загинув за нашу свободу, за нашу Україну.

Світлий, добрий спомин про мужність захисника назавжди залишиться у наших серцях та спогадах його бойових побратимів, родичів і земляків!

У 2020 році був призваний на строкову службу. Після демобілізації повернувся на попереднє місце роботи й працював інженером-конструктором. З початком російської збройної агресії в березні цього року Станіслав служив у складі 56-ї ОМПБр.

25-річний Станіслав Забиворота, загинув 15 липня 2022 року, виконуючі високий обов’язок із захисту суверенітету і територіальної цілісності України.

Молодий, життєдайний, позитивний, завжди усміхнений 29-річний хлопець мав багато друзів й стільки ж планів та мрій на майбутнє…

Єгор Чумаков народився та жив в Новогродівці. Працював на шахті «1-3 Новогродівська». Мужній воїн-шахтар, люблячий син та онук служив у лавах Збройних Сил України, боронив рідний край та нашу свободу.

Добровольцем пішов Богдан захищати рідну землю. Вже з 2019 року боровся за свободу та волю держави у лавах Збройних Сил України в 56-й окремій мотопіхотній Маріупольській бригаді.

13 червня відважному захиснику виповнилось лише 29 років. Народився Богдан в Маріуполі, дружина воїна Діана - мешканка Новогродівської громади.

В районі населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району в бою за вільне майбутнє української землі солдат Дмитро Шустіков отримав вогневе поранення не сумісне з життям.

Народився мужній захисник 9 червня 1984 року в м. Українськ на Донеччині. Без сина та брата залишилась родина Дмитра, без батька – 11-річний син Данило.

Дмитро був призваний на військову службу 30 березня поточного року, був відданий Військовій присязі на вірність Українському народу.

7 березня 2022 року, виявивши особову стійкість та мужність, під час несення служби загинув стрілець-помічник гранатометника механізованого батальйону солдат 28-річний Василейко Андрій Володимирович.

Без сина залишилась мати Оксана.

З початку повномасштабного вторгнення Роман служив у лавах Збройних Сил України та боровся за свободу України.

41-річний Роман народився в селі Березовичі Волинської області, після одруження жив в Новогродівці. Роман був незламним патріотом. Він присвятив все своє життя служінню українському народу.

Проходив військову службу на посаді бортового авіаційного техніка вертолітної ланки Мі-8 вертолітної ескадрильї окремої бригади армійської авіації Збройних Сил України.

Мешкав та працював у м.Луганськ. Через окупацію в 2014 році Сергій разом з родиною був вимушений покинути своє місце проживання та переїхати до Київщини.

З початку російського вторгнення в Україну Сергій Скрипник виконував накази пов’язані із посередньою особистою участю в зоні проведення бойових дій, в тому числі Чорнобаївці Херсонської області.

Загинув Сергій Скрипник при виконанні бойового завдання неподалік села Дудчани Херсонської області.

Життєрадісний, позитивний, завжди усміхнений 41-річний чоловік мав багато друзів й стільки ж планів та мрій на майбутнє.

Віктор Дроздов народився та жив в Новогродівці. Працював на шахті «Ювілейна» ДП ДХК «Павлоградвугілля». Мужній воїн-шахтар, люблячий син та батько служив у лавах Збройних Сил України, боронив рідний край та нашу свободу.

Захищати рідну землю Сергій пішов ще у 2015 році. Чоловік мужньо виконував військовий обовʼязок захищаючи країну від ворога. Був відзначений: Медаллю «ПАТРІОТУ»; Почесною відзнакою «МАКСИМ КРИВОНОС»; медаллю «ЗАХИСНИКУ ВІТЧИЗНИ»; медаллю «АВДІЇВКА. ПРОМЗОНА. СТОЯЛИ НА СМЕРТЬ»; медаллю «ЗА УЧАСТЬ В БОЮ»; ОРДЕНОМ ЗА МУЖНІСТЬ ІІІ ступеня.

Народився Сергій Марценюк в Новогродівці, пропрацював гірником на шахті «Котляревська».

У загиблого воїна лишилася дружина, сестра та батько. Родина та друзі до останнього чекали та вірили, що Сергій живий….

На початку повномасштабного вторгнення Сергій подбав про безпеку своєї родини, а у квітні 2022 року добровільно вступив в лави ЗСУ в м. Одеса. Чоловіка направили в 501 окремий батальйон морської піхоти. Перебував на посаді сержанта Десантно - штурмової роти. З осені 2022 перебував на Донецькому напрямку (Водяне, Авдіївка). З літа 2023 року боронив Запорізький напрямок. З серпня по жовтень минулого року проходив курси сержантів у Великій Британії. З жовтня 2023 воював на Херсонському напрямку. Де героїчно і загинув.

За час перебування у лавах ЗСУ був інструктором з тактичної підготовки.

Чоловік мужньо виконував військовий обовʼязок захищаючи країну від ворога. Був відзначений: Почесним нагрудним знаком ІІ ступеня Головнокомандувача збройних сил України «ЗА ВЗІРЦЕВІСТЬ У ВІЙСЬКОВІЙ СЛУЖБІ»; Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача збройних сил України «ЗОЛОТИЙ ХРЕСТ»; медаль «ВЕТЕРАН ВІЙНИ».

Народився Сергій Єфіменко в селі Пустинка на Донеччині. Тривалий час з родиною жив у Новогродівці. Працював упорядником потягів на залізниці, останні роки перед початком повномасштабного вторгнення працював гірником на шахті 1-3 Новогродівська.

У загиблого воїна лишилася дружина та троє доньок.

Антон Яценко народився у с. Миколаївка. За життя працював на вугільних підприємствах Донеччини. Шахта «Котляревська» до призову на військову службу була останнім місцем роботи чоловіка.

Мужній воїн, люблячий син та брат служив у лавах Збройних Сил України з липня 2022 року, боронив рідний край та нашу свободу.

Він віддав своє життя за Україну, за мирне майбутнє. Павло був справжнім патріотом, який хотів досліджувати історію рідної Донеччини. На жаль, доля склалася так, що йому довелося захищати її зі зброєю в руках.

Останнім місцем роботи Павла у Новогродівці було відділення Нової Пошти, де він працював оператором. Завжди був привітним та доброзичливим. Його відкритість та готовність допомогти викликали симпатію як у колег, так і в клієнтів.

12 липня 2024 року, під час виконання службових обов'язків, Дмитро загинув від ворожого дрону.

З 22 квітня 2022 року він самовіддано служив поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Покровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

З грудня 2005 року до листопада 2015 року він проходив службу в органах МВС, а з листопада 2015 року– в Національній поліції України.

За свою мужність та самовідданість Дмитро був нагороджений Відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції".

Він назавжди залишиться в пам'яті своїх колег, друзів та рідних як щирий, доброзичливий та відважний чоловік, який безстрашно захищав мирне життя людей.

Дмитро був турботливим татом для своїх неповнолітніх дітей та люблячим чоловіком для дружини.

Новогродівка – рідне місце Максима, тут він навчався, зростав, мав багато друзів, а ще тут він отримав перші кулінарні враження і саме з цим вирішив пов’язати своє життя. Закінчивши місцеву школу №10 імені Тараса Шевченка, він продовжив освіту в Селидівському ліцеї, де отримав професію кухаря. Перші професійні кроки робив у знайомому кафе "Мурашник". Цей заклад добре знайомий усім мешканцям Новогродівки.

Хлопець пішов до лав збройних сил ще у 2020 році, на той момент йому було лише 19. Максим був майстерним оператор дронів. Його вмілі руки і гострий погляд були незамінні під час виконання бойових завдань. Юнак двічі ледь не залишив життя на полі бою. Кожна куля, що розривала тіло, нагадувала про крихкість буття. Та незламна воля до життя і жага захистити рідну землю завжди перемагали біль. Знову і знову він повертався до своїх побратимів, готовий віддати все заради перемоги.

За час служби Максим отримав звання учасника бойових дій та був нагороджений Золотим Хрестом, пройшовши крізь запеклі бої на Красногорівському, Авдіївському та Бахмутському напрямках.