Рід діда-прадіда мав три покоління священиків. Батько Шумського, Яків Данилович, працював лісничим у поміщика Миколи Муравйова, великого власника лісів і земель. Упродовж п’яти років Олесько Шумський здобував освіту у сільському народному училищі у селі Сали Фасівської волості. Згодом почав працювати на лісопильних заводах Готесмана і Брохмана. У 1911 р. він «втік від батька у Москву».

Здобуті знання дозволили Шумському екстерном скласти іспити за середню школу, отримати атестат зрілості у радянській столиці, навчатися в Народному університеті ім. Шанявського, де викладав Володимир Вернадський. Потім Олександр вступив до Московського ветеринарного інституту, але його не закінчив.

Після повернення до України Олександр Шумський в 1923-1924 роках керував відділом агітації та пропаганди КП(б)У. З вересня 1924 р. по лютий 1927 р. - нарком освіти УРСР, активно проводив політику українізації.

Під час зустрічі з Йосифом Сталіним у жовтні 1925-го поставив питання про усунення Л. Кагановича з посади очільника ЦК КП(б)У та заміщення його українцем В. Чубарем. У листі «Товаришу Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК ВКП(б)У» від 26 квітня 1926 року Сталін поклав на Шумського відповідальність за поширення антиросійських настроїв в Україні.

З іменем Шумського був пов’язаний національний ухил - «шумськізм». Під тиском розгорнутої проти нього політичної кампанії на червневому (1926) пленумі ЦК КП(б)У Олександр Шумський визнав «помилковість» своєї позиції. Звільнений з посади наркома освіти 1927 року й висланий до Москви на другорядну роботу в профспілці.

Заарештований 13 травня 1933 року за звинуваченням в участі в Українській військовій організації. Засудили до 10 років виправно-трудових таборів на Соловках. Міру покарання замінено на 10 років заслання до м. Красноярськ.

20 червня 1946 р. він пише записку «для слідства»: «Рішення про самогубство, цю останню вищу форму протесту, я прийняв після того, як вичерпав усі засоби боротьби за реабілітацію». Проте, як виявилось, і цього рішення йому не судилося здійснити. 18 вересня 1946 р. О. Шумського за наказом Й. Сталіна по дорозі з Саратова до Києва було підступно знищено агентами державної безпеки. Лише в 1958 р. його ім’я було реабілітовано, а в часи вже незалежної України 19 квітня 2011 р. в Житомирі встановлено меморіальну дошку на будинку, де жив і працював О. Я. Шумський.

Таким чином, слід відзначити що діяльність Олександра Шумського була спрямована на проведення політики українізації не лише системи освіти, а й всього партійного і державного апарату, що надає цій історичній постаті статусу непересічного політичного лідера та борця за національні інтереси українського народу.