У народі ще це свято називають Калита.

  За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили...

Ще з дитинства люблю я це свято:
За вікном сніговиця реве,
Візерунки на вікнах морозні,
В небі місяць, мов човен пливе.
Зірочки заглядають у хату,
Білий сніг у віконце летить,
Розуміють дорослі й малята:
На землі править диво в цю мить!
Дивовижна ця ніч та чарівна,
Кажуть, казка в цю мить ожива.
Це бува о 12 рівно,
Як промовиш чарівні слова! 

 Коли на небі з'являється перша зірка, багато сімей збираються за святковим столом, на якому за традицією стоять 12 пісних страв.

Коли приходять колядники, важливо першим до хати впустити хлопця. Згідно зі звичаєм, він принесе в домівку мир та добробут. Готувалися до колядування заздалегідь — виготовляли колядницькі обладунки: восьмикутну зірку, маски Кози, Ведмедика.

Коляд, коляд, колядниця, 
Добра з медом паляниця, 
А без меду не така, 
Дайте, тітко, пирога. 
Як не дасте пирога, 
Возьму бика за рога, 
Поведу на торжок, 
Куплю собі пиріжок.

  Різдву, за церковним статутом, передував чотиритижневий Різдвяний піст (Пилипівка), з 27 листопада до 6 січня.

  Вранці 7 січня українці йшли до церкви, щоб віддати шану новонародженому Христові.

На старий Новий рік – на Щедрий вечір, увечері, як зоря засяє, родина сідає до столу, до "щедрої куті", а щедрувальники збираються у гурти "водити козу". 

Щоб було у вас в родині 
Діточок багато!

Щоб були усі здорові 
І не знали горя!

Вишиванкою стелилась 
Щоби ваша доля!

Щоб в родині дружній вашій 
Сміх лунав усюди!

Щедрий вечір, добрий вечір 
Вас вітає, люди!

Характерною прикметою новорічного свята в Україні було й засівання - давній народний звичай церемоніальних обходів хат із побажанням щастя членам сім'ї та розквіту господарства.