Капличка "Писанка". Твір

      На Львівщині у невеликому містечку, що називається  Миколаїв, знаходиться капличка у вигляді писанки. Вона розташована на Адамовій горі - це найвища гора міста. Тому її видно звідусіль. Увись піднімається ця сучасна пам'ятка архітектури та святості, адже споруджена зовсім недавно, у 2002 році. Унікальну капличку спроектував скульптор Андрій Величко. Вона є своєрідним оберегом міста.      

      Капличка - писанка має цікаву форму. Яйцеподібний купол оздоблений вітражним склом, нагадує незмінний атрибут великого свята Пасхи. Вночі у середині каплички горить світло, тому "пасхальне яйце" видно на віддалі декількох кілометрів. Капличка особливо вражає своєю оригінальною красою при сході та заході сонця.

      Ця невелика культова споруда є символом єдності християнської віри та порозуміння. 

І. Вступ. Розповідь про те, хто, де й коли створив пам'ятку, або стислий переказ легенди про неї.

ІІ. Основна частина. Опис пам'ятки.

   1. Призначення будівлі.

   2. Центральний фасад.

   3. Оформлення порталу (центрального входу).

   4. Будівля в архітектурному ансамблі території.

ІІІ Кінцівка. Оцінка пам'ятки (чим запам'яталась, що в ній вразило) або роздум (чому її необхідно берегти).

         

      Проект Великого міського театру, так колись називався Львівський театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької, розробив талановитий польський архітектор Зигмунд Горголевський. Будівництво почалось у червні 1897 року, а 4 жовтня 1900 року відбулась перша оперна вистава. 

       Будівля призначена для проведення вистав. Зала глядачів може умістити 1002 особи, вона побудована у вигляді ліри, чотири яруси якої мають 44 ложі для глядачів. 

       Основою фасаду є складний портик, його ще називають парковий павільйон з колонадою. Він упирається на колони та потрійну аркаду на колонах, утворену рядом арок. Головний фасад має розділений горизонтальним муруванням перший ярус. У його нішах розташовані три входи. На краях другого ярусу головного фасаду розміщені дві сидячі алегоричні статуї: зліва жінка з маскою  уособлює комедію, справа жінка з ножем – трагедію. 

      Зверху портик закінчується трикутним завершення, так званим фронтоном, який прикрашає витягнута по горизонталі скульптурна композиція Антонія Попеля «Радощі і страждання життя». Увінчують фронтон дві скульптурні групи: справа - «Музика» й  зліва – «Комедія і драма» та статуя «Слави» посердині.

      Під оперним театром річка Полтва була взята у колектор, а сама споруда знаходиться на величезних бетонних блоках, що у Європі на той час було зроблено  вперше. Чудова будівля оперного театру гармонійно вписується в архітектурний ансамбль центра міста, вона вважається одною з кращих у світі. Оскільки  споруда не входить у жодну лінійну забудову, має достатньо добрий круговий огляд.

     Будівля оперного театру окрасою розкинулась у центрі міста.

     У центрі Львова розташувалась велична споруда – Львівський оперний театр імені Соломії Крушельницької. 

     Розкішна будівля була побудована на початку ХХ століття за проектом талановитого польського архітектора Зигмунда Горголевського. 4 жовтня 1900 року урочисто відкрився святковою прем'єрою Великий міський театр. 

       Будівля призначена для проведення вистав. Мене вразила зала, яка побудована у вигляді ліри. Зручні ложі для глядачів розміщені на чотирьох ярусах.       

      Основою фасаду є складний портик, який ще називають парковим павільйоном з колонадою. Головний фасад розділений горизонтальним муруванням на два яруси. На краях другого ярусу головного фасаду розміщені дві великі сидячі статуї: зліва жінка з маскою  уособлює комедію, справа жінка з ножем – трагедію. 

      У театр можна зайти з трьох входів, що розміщені у нішах першого ярусу.      Завершення передньої стіни, або фронтон, має трикутну форму, оздоблену  цікавою скульптурною композицією «Радощі і страждання життя». Зверху театр увінчують дві скульптурні групи-символи: справа розмістилась «Музика» й  зліва – «Комедія і драма». Посередині на найвищому рівні статуя «Слави». Вона високо над головою тримає позолочену пальмову гілку – символ нагороди для тих, хто присвятив себе мистецтву.

      Під оперним театром у колекторі тече річка Полтва. А сама споруда знаходиться на величезних бетонних блоках. Блукаючи підвалами, можна чути звук течії полоненої річки. 

     На мій погляд, чудова будівля оперного театру гармонійно вписується в архітектурний ансамбль центра міста. Споруда має достатньо добрий круговий огляд, бо до неї впритул не примикає жодна споруда. Сріблясті бризки фонтану перед центральним входом підкреслюють велич театру.

    Чудова будівля театру є окрасою міста. Вона також вважається одною з кращих у світі.

                 

   Будівля розміщується на проспекті Свободи. Перед нею красується фонтан, сріблясті бризки якого перед центральним входом підкреслюють велич театру. Тут завжди людно. Колись Оперний театр  називався Великим міським театром. Будівля призначена для проведення вистав. Сюди приходять глядачі насолодитися новими постановками у виконанні багатьох знаних та іменитих акторів. 

   При ближчому знайомстві із спорудою мій погляд впав на величні три скульптури, що ніби оберігають її. Я побачила трикутне завершення, так званий фронтон, який прикрашає витягнута по горизонталі скульптурна композиція Антонія Попеля «Радощі і страждання життя». Увінчують його дві скульптурні групи: справа - «Музика» й  зліва – «Комедія і драма» та статуя «Слави» посердині. 

   Мене вразила глядацька зала, яка побудована у вигляді ліри. Зручні ложі розміщені на чотирьох ярусах. Вишуканий декор і оздоба театру зачаровують кожного. На рівні першого поверху знаходиться дзеркальний зал. Великі дзеркала, розміщені один навпроти одного, створюють особливу атмосферу, що дивує і водночас захоплює тих, хто сюди потрапляє. Цікавою є галерея картин на другому поверсі. Це дванадцять полотен відомих митців. Згори, через скляну стелю, приємно ллється сонячне проміння вдень чи місячне сяйво вночі, а тому в фойє ніколи не буває суцільної пітьми.

   На мою думку, ця дивовижна пам’ятка культури сподобається кожному, хто її побачить, бо вважається однією з чудових перлин історичних куточків України. 

 Україна неймовірно багата на пам’ятки, які належать до прадавніх часів. Ці пам’ятки є свідками формування української нації. Наші обдаровані предки споруджували їх, щоб утілити народні мистецькі ідеали.
 Наприклад, у XI столітті за ініціативою Ярослава Мудрого було споруджено головний храм Київської Русі – Софійський собор. Саме тут відбувалися урочистості, пов’язані з посадженням князів на Київський престол або з прийомами іноземних дипломатів. Прямокутну споруду Софії Київської за сивої давнини оточували два ряди відкритих галерей, а вінчали собор тринадцять куполів, суворий сірий колір яких чудово гармоніював із рожевими стінами.
 У ХІІІ столітті військо хана Батия зруйнувало Київ, і тільки свята Софія залишилася стояти над згарищем міста. За словами Павла Загребельного, Софія Київська стояла над попелом і руйновищем, ніби сама Богоматір підносила руки в молінні. Саме завдяки непорушності собору кияни усвідомили силу божого захисту й повірили в те, що Марія Оранта завжди триматиме над ними свої молитовно підняті руки.
 Спочатку собор усередині був прикрашений дивовижною мозаїкою та неперевершеними фресками. У своїй більшості то були твори на сюжети Святого письма, але багато було й зображень полювань, свят, ігор. Саме своєю мозаїкою насамперед цінний собор. Досьогодні вона вражає яскравістю та свіжістю живих барв, довершеною композицією, тонкою технікою виконання.
 Майже тисяча років минуло з часів спорудження Софії Київської, але й досі викликає захоплення духовна велич та сила натхнення стародавніх зодчих.