Підлітки схильні до амбівалентності — все або нічого. Тому якщо вони захоплюються зніманням контенту, то можуть не відчувати міри в цьому. Тут можна провести аналогію зі схудненням. Підлітки часто вибирають або дуже сувору дієту, або зовсім не стежать за харчуванням. Сюди можна додати фактор війни, адже через постійний стрес контролювати та обмежувати себе дуже важко.

Під час пубертату відбувається знецінення дорослих, зокрема батьків. І якщо в дитини не склалися довірливі стосунки з батьками, недостатньо спілкування з однокласниками, то вона починає більше контактувати з іншими онлайн. Так підлітки можуть проживати інше життя.

Ще один важливий момент — орієнтування на інших. Підлітковий вік — це період, коли дитина шукає власне я. У неї виникають внутрішні роздуми: «Хто я?», «Який у мене стиль?», «Що мені подобається?» У цей період на тинейджерів великий вплив мають значущі для них особи: блогери, публічні люди. І коли дитина спостерігає, як вони постійно знімають та публікують своє життя, то їй теж хочеться це робити. Для неї це означає бути такою ж.

Окрім орієнтування на значущих публічних людей, підлітки також зважають одне на одного. Для дітей перехідного віку важливо об’єднуватись у певні групи, у такому середовищі вони почуваються безпечніше. І тому за спільними вподобаннями, темами, проблемами вони знаходять одне одного.

Якщо серед лідерів групи прийнято постійно фотографуватися, знімати на відео своє життя та обмінюватися контентом, інші її учасники також будуть це робити.

Батькам часто важко зрозуміти таку поведінку дітей та їхнє бажання постійно перебувати онлайн. Адже вони не жили в цифровому світі та переважно мали живе спілкування.

Проте важливо пам’ятати: підліткова криза є найкритичнішою з усіх вікових криз. І можливість спілкування з однолітками, гуртування з ними — це спосіб її подолати. А обмін контентом — це можливість контактувати навіть на великих відстанях.

Від поведінки батьків у цей непростий період залежить, чи отримає дитина позитивний приклад стосунків між дорослими людьми та пошуку компромісів, чи понесе в собі хибні установки, що зважатимуть їй самій бути щасливою у сімейному житті, змусять боятися болю, свідком якого вона була.

Тримайте дитину в курсі

"У дітей є вуха, а стіни в вашому домі не звуконепроникні. Вам хотітиметься постаратися якомога менше гримати  і волати одне на одного, але неможливо, щоби дитина не була в курсі того, що відбувається", - каже психолог.

Він радить, щоби про розлучення дитині батьки повідомили разом. Але не варто робити це в формі "великих зборів". Дитині буде легше задати питання, що її турбують, коли ви в цей час щось робитимете разом, будете пекти печиво тощо.

"Коли вони задають питання, будьте з ними якомога чеснішими та давайте якнайменше деталей. Якщо ви не знаєте, що буде далі, то цілком прийнятним буде сказати, що зараз ви не знаєте"

Кажіть дитині правду

Зокрема це стосується випадків, коли причина розлучення – інший чоловік або жінка. Причому бажано, щоби розказав дитині правду той із батьків, у чиєму житті з'явилася інша людина. А скривджена сторона – утрималася від звинувачень.

"Вам просто треба повідомити основні факти, що тато або мама розлюбили та зустріли когось іншого. Бо діти врешті взнають те самі – я вам обіцяю. Може бути, що вони вже знають. Нам хочеться думати, що діти глухі та німі, що вони знають лише те, що ми їм кажемо, але це не так. Я знаю багато випадків, де діти дізнавалися про роман (когось із батьків) і роками берегли цей секрет"

Дізнайтеся, що для дитини означає ваше розлучення

Діти різного віку розуміють різне. Запитайте дитину що для неї означає розлучення, як переживали подібне її друзі. Так ви почнете розуміти, як виглядає розлучення з її точки зору, і які саме моменти – наприклад, те, що якийсь її друг після розлучення більше не бачив свого тата – дитину тривожить найбільше.

Не дозволяйте дитині стати вам мамою чи татом

Тобто дитина не повинна брати на себе тягар піклування про вас та ваші емоції. Запевніть її, що хоча ви й відчуваєте зараз гнів чи смуток, ви в змозі дати собі раду.

Пильнуйте та будьте готові надати дитині підтримку

Розлучення батьків – це переламний момент у житті дитини, й існує велика небезпека, що вона "зійде з рейок".

Наприклад, дівчинка, чий "позбавлений статі", звичний тато раптом перетворився на чоловіка, який ходить на побачення та займається сексом із іншими жінками – в неї ніби зненацька одібрали трамплін, із якого вона мала стрибнути у власне доросле життя. Нерідко таке дівча починає воювати з "суперницею" або боротися за батькову увагу, поринаючи у сексуальні пригоди раніше, ніж мало б.

Діти - жертви розлучень

Найчастіше під час процесу розірвання шлюбу подружжя настільки зосереджені на собі, що не звертають уваги на почуття своїх дітей, а іноді навіть сприймають їх як «козир» у своїй тактичній грі. Багато психологів досліджували вплив розлучення батьків на психіку дітей і прийшли до висновку, що це чинник, який порушує нормальний розвиток дитини.

Психологи стверджують, що немовлята нічого не розуміють про розлучення, діти дворічного і трирічного віку усвідомлюють, що один з батьків вже не живе в домі, але при цьому уявлення не мають, чому це відбувається. Дошкільнята, незважаючи на те, що бачать негативні почуття й переживання батьків, їхній гнів і смуток, відсутність в сім'ї одного з них, також не знають, чому все це відбувається. Учні молодших класів школи вже починають розуміти, що таке розлучення, у той час як підлітки, які навчаються в старших класах, мають повне уявлення про нього, але найчастіше не приймають розлучення і не схвалюють його.

Вік дітей та їхні реакції

Психологи описують найбільш типові реакції дітей в ситуації розлучення наступним чином. Малюки трьох-п'яти років безперервно сподіваються, що батьки зійдуться знову, але в розриві їхніх відносин звинувачують себе і своє нібито неправильне поводження. Часто вони відчувають себе кинутими, що може проявлятися агресією по відношенню до матері, батька, їхніх нових партнерів або інших людей. Також можливе виникнення регресії, тобто тимчасове повернення до більш ранніх етапів розвитку: може спостерігатися нетримання сечі, смоктання великого пальця, виникає потреба в частих обіймах. Ситуація розлучення знижує у них почуття безпеки, несе в собі невизначеність і страх перед майбутнім, звідси неможливість заснути, нічні жахи або страх перед темрявою.

Діти шести-восьми років також сподіваються, що батьки знову будуть разом, дуже сумують за тим, хто виїхав або куди-небудь переселився, але можуть проявляти й гнів у відношенні до того, кого вважають винним у розриві сім'ї. У них виникає почуття страху, що батько, який проживає з ними, теж може піти й залишити їх. Гостро відчуваючи біль і печаль, часто плачуть. Але ще гірше те, що вони відчувають тиск на себе й певний примус до необхідності зробити внутрішній вибір між батьком і матір'ю, сумніваючись в його правильності.

Дев'яти- і дванадцятирічні діти відчувають великий жаль, печаль і навіть розпач, переживають неймовірну втрату й безпорадність через ситуацію, що склалася. У них можуть виникнути дискомфорт, вегетативні реакції, наприклад, такі як болі в животі або голові, пітливість рук, буває, що вони втрачають віру у власні сили і впевненість у собі, що тягне за собою проблеми в школі, як у стосунках з іншими дітьми, так і в успішності. Діти в цьому віці можуть звинуватити в розлученні одного з батьків, злитися і навіть психологічно замкнутися або відгородитися від нього; часто висловлюють свої негативні почуття у формі агресії по відношенню до близьких і навіть сторонніх людей. Вони можуть не розповідати про свої домашні проблеми через сором, який відчувають у зв'язку з розлученням батьків.

Підлітки у віці від тринадцяти до вісімнадцяти років іноді відчувають, що повинні підтримувати кинутого батька й молодших братів і сестер, що призводить до надмірних емоційних перевантажень. Вони можуть не захотіти самостійно вибирати, з ким із батьків жити, відчуваючи при цьому, що їх до цього примушують. Буває, що вони чекають матеріальної винагороди за понесені збитки. Молоді люди найчастіше не можуть впоратися з необхідністю усвідомити факт побудови батьками нових стосунків і дуже ревнують їх, вони можуть втратити довіру до людей і боятися в майбутньому близьких стосунків з протилежною статтю. Період дорослішання сам по собі непростий, а додатковий стрес через розлучення батьків може призвести до посилення втоми, проблем з концентрацією уваги, а також до девіантної поведінки (крадіжки або вживання наркотиків).

Адаптація дитини

На думку психологів, існує п'ять фаз адаптації дитини до нової життєвої ситуації, зокрема, до розлучення. Перша - це фаза, в якій вона заперечує сформовану найглибшу драму (якщо не сказати, трагедію для дитини). Друга - це період злості й гніву, у третій домінує страх, але, тим не менш, це вже початок примирення з обставинами, що склалися. У четвертій фазі переважають смуток, печаль і навіть депресія; і тільки лише п'ята фаза є періодом примирення, тобто визнання й прийняття. Весь процес адаптації до нових умов життя може тривати десять років!

Богдан Войчішка в книзі «Психологія любові» пише, що існують три головні наслідки розлучення, які здійснюють на дітей значний вплив.

Перше - це брак (або повна відсутність) однієї з найбільш значущих соціальних моделей у зв'язку з переїздом одного з батьків. Найчастіше діти залишаються з матір'ю, тому в несприятливій ситуації хлопчик позбавлений прикладу правильної чоловічої поведінки й типу реагування. Відсутність батька - це також зниження уваги й зменшення часу, якого вимагає правильне виховання, крім того, маленька дитина не має можливості спостерігати за взаємодією між близькими людьми, що збіднює її досвід, такий необхідний в дорослому житті, набування якого відбувається саме вдома, в сім'ї.

Другий наслідок - це зменшення доходів сім'ї, а отже, зазвичай з'являються фінансові проблеми.

Третій, дуже важливий і вельми шкідливий наслідок, - це згубний вплив сварок і суперечок, а іноді навіть бійок між батьками під час і після розлучення. Конфліктна ситуація викликає у дітей негативні емоції, породжує великий стрес і страждання.

Розлучень все більше й більше, люди закохуються, одружуються, народжують дітей, а потім, не звертаючи уваги на можливі наслідки, розлучаються. Безумовно, це джерело їхніх страждань, але дорослі самі приймають свої рішення. На жаль, в набагато гіршому становищі перебувають діти: менші - не усвідомлюють (до певного часу), старші - мають знання про розлучення, але все ж переживають негативні, спустошливі й руйнівні емоції.

Слід розуміти, що розлучення має дуже негативні наслідки для психіки дитини, її сьогодення й майбутнього, і в моменти сумнівів про сенс і значення шлюбу необхідно на одну чашу терезів покласти власне благополуччя й задоволення, а на іншу - благополуччя дітей і усвідомлено прийняти правильне рішення!

Почитайте книгу

☝🏻Книги здатні переносити в інший світ або тимчасовий відрізок за лічені секунди. Занурення у зовсім іншу реальність дасть змогу отримати нову перспективу та побачити власне життя під іншим кутом.

👉🏻 Якщо вам нудно, почитайте книгу, дія якої відбувається в іншій країні або часовому поясі, а якщо не вистачає натхнення, вибирайте життєстверджуючі історії, які підвищать настрій.

Необхідність захистити особисті межі може виникати щодня і з різними людьми: близькими в сім'ї, колегами, студентами, одногрупниками і навіть дітьми. Нерідко потім нас мучить вина, адже, сказавши ні, ми когось засмутили.

Як працювати із почуттям провини?

1. Будьте наполегливими, але не агресивними, коли ви відстоюєте кордони

2. Уточніть для себе, в чому саме ваше почуття провини?

3. Проаналізуйте, чи ви відповідальні за почуття інших людей

Сьогодні обговоримо кілька психологічних прийомів, які зроблять ваше життя трохи простіше.

1. Якщо вам не сподобалося те, як відповів ваш співрозмовник, здається, що він щось недоказав, то не потрібно перепитувати його. Люди продовжують недомовлену думку, коли ви просто дивитеся їм у вічі.

2. Якщо хтось підвищив на вас голос, збережіть спокій. Ваша поведінка спровокує у крикуна злість, але потім настане стадія вини і він вибачиться.

3. Якщо ви знаєте, що людина має намір вас критикувати, просто встаньте біля нього. Якщо ви будете пор

1️⃣ емоційний (особистість перестає залежати від схвалення чи несхвалення сім’ї);

2️⃣ атитюдний (в людини формуються власні погляди на світ);

3️⃣ функціональний (людина розуміє, що може самостійно дбати про себе);

4️⃣ конфліктний (людина усвідомлює право жити своє життя).

Проте інколи процес сепарації не завершується, через що люди в дорослому віці залишаються залежними від батьків, не можуть жити відповідно до своїх цілей і переконань.

🔸 Розуміючи свій внутрішній стан, ви почнете взаємодіяти з вашим внутрішнім "Я" і приходити до усвідомленості, яка потрібна кожному з нас.

🔸 Ідеально було б записувати кожну годину свої емоції та думки в блокноті або в нотатках телефону. Якщо у вас немає часу робити записи протягом дня, виділіть годину ввечері для виконання даної практики.

🔸 Подумайте про те, що сталося протягом дня та максимально докладно опишіть свої почуття та емоції. Наприклад, вкажіть ситуацію, емоції, тілесні відчуття та ваші думки.

🔸 Не залежуйтесь у ліжку, вставайте відразу після пробудження

🔸 Снідайте здоровою їжею та відмовтеся від кави вранці

🔸 Помедитуйте, займіться йогою чи зарядкою

🔸 Заплануйте щось приємне на ранок.

🔸 Знайти внутрішнє джерело контролю

У психології є поняття «локус контролю». Він буває зовнішнім чи внутрішнім та визначає позицію, з якою ми дивимося на життя. Люди, які дивляться на світ через лінзу внутрішнього контролю, краще вміють придушувати страх, ніж ті, хто спирається на зовнішній локус.

🔸 Відпустити речі, які неможливо контролювати

Щоб упоратися зі страхом невизначеності, потрібно розібратися, що ми можемо контролювати, а що ні. Все, що поза нашою увагою, важливо навчитися відпускати.

🔸 "Ти не один/одна, ми будемо разом" -- ця фраза демонструє співчуття та готовність надати підтримку, що може допомогти людям почуватися менш ізольованими.

🔸 "Твої почуття важливі і мають право на існування" -- цей вислів підтверджує людську природу емоцій і повідомляє, що їхнє переживання є нормальним і допустимим.

7+

“Коко” – це мультфільм про зв’язок поколінь та наші взаємовідносини у сім’ї. Чи знали ви, що наші традиції також відносяться до сфери контактів? Так, притримуючись ритуалів, традиційних у культурі свят, ми відновлюємо зв’язок з нашими пращурами.

У центрі сюжету цього мультфільму розкривається історія хлопчика Мігеля, який воліє стати музикантом, як і його прадід. Сім’я Мігеля не в захваті від такого захоплення хлопця, адже у родині вважається, що музика приносить лише нещастя.

Бажаючи познайомитися зі своїм кумиром Ернесто де ла Крузом, Мігель потрапляє у Країну Мертвих в той час, коли його близькі на Землі відзначають свято вшанування померлих душ.

Цей мультик розповість про те, як йти за своєю мрією, не зраджувати собі та водночас залишатися частиною своєї родини.

💚 ДУМКАМИ НАВИВОРІТ (INSIDE OUT, 2015)

3+

Мультфільм знайомить юних глядачів з п’ятьма базовими емоціями: Радістю, Печаллю, Гнівом, Відразою та Страхом. Взаємодія між ними розгортається в голові дівчинки Райлі, яка за рішенням батьків була змушена залишити звичне життя в Міннесоті на переїхати до Сан-Франциско, де пішла до нової школи.

Мультфільм навчає емоційній грамотності та допомагає розібратися з функціями почуттів.

💚 ДУША (SOUL, 2020)

6+

Мультфільм піднімає питання життя та смерті, а також розкриває тему нашого призначення на Землі. Головними героями стрічки є музикант Джо та ненароджена Душа №22, які знайомляться після того, як із Джо трапляється нещасний випадок і він потрапляє в потойбічний світ. Джо дуже прагне повернутися назад на Землю та втілити в життя свою мрію стати відомим джазовим виконавцем, однак за правилами Всесвіту він може або стати наставником для ще ненароджених душ дітей або остаточно померти. 22 – навпроти, не розуміє сенсу земного життя і в жодному разі не хоче опинитися серед людей. Її думка змінюється, коли вона починає розуміти задоволення, що можна відчути лише перебуваючи в Тілі, та випадково, знаходячись в тілі Джо, запалює в собі Іскру – захоплення музикою.

Не розкриваючи до кінця сюжету, хочемо сказати, що він знайшов своє продовження у другій частині мультиплікаційної стрічки – “22 проти Землі”

💚 ДРАКОН БАЖАНЬ (WISH DRAGON, 2021)

8+

У стрічці розповідається про життя звичайного школяра Діна з бідного китайського кварталу, який несподівано зустрічає Рожевого Дракона (Дракона Бажань). У Діна є лише одна мрія – знову наблизитися до подруги свого дитинства, яка наразі є дочкою успішного бізнесмена та належить до елітного прошарку суспільства. Дракон Бажань не закохує людей, але й йому невідоме почуття дружби, якого його вчить Дін.

Ця історія про цінності: що є важливішим гроші чи теплі відносини? Що нас визначає в житті та робить тим, ким ми є?

💚 БАЛЕРИНА (BALLERINA, 2016)

6+

Мультфільм про те, як незламний дух та віра в себе приводить до перемоги. Історія про дівчинку Феліс, яка попри відсутність належного тренування мріє стати професійною балериною. Разом зі своїм другом Віктором вона втікає з будинку маляти та вирушає до Парижу прямісінько до Гранд-опери, де зустрічає Одетту, балерину в минулому, яка вирішує допомогти Феліс втілити її мрію в життя.

Мультфільм захоплює своїм сюжетом та прекрасною хореографією, анімація якої була змальована з перформансу двох артистів балету — Орелі Дюпон та Джеремі Белінгарда.

Якщо ваша дитина мріє про якісь досягнення, покажіть їй цю стрічку: у ній добре розкрито, як рух до великої мети складається з маленьких кроків, сили духу та наполегливості.

Стресостійкість - це про:

🚶‍♀️ Відчуття власної значущості.

🙃 Активна позиція щодо тих подій, які відбуваються.

🔥 Здатність брати на себе відповідальність.

👊 Впевненість у своїй здатності контролювати події та впливати на них.

Стресодоступність - це про:

🍑 схильність до знецінення всього навколо, заперечення можливостей.

😞 відчуття безсилля.

🥱 соціальна відгородженість, віддаленість від інших, слабкі соціальні контакти.



Непідприємливість - невміння домовлятися, співіснувати разом з іншими, нездатність вчитися на

власних помилках.

Стресостійкість - це не вроджена властивість, а набута! Стресостійкість можна зміцнювати в будь-який час та період вашого життя або самостійно, або за допомогою спеціаліста.

Які риси вам властиві - стресостійкості чи стресодоступності?

- Жодне питання підлітка не повинно залишатися без відповіді, адже це означає, що він вам довіряє.

- Підтримуйте всі пізнавальні захоплення дитини. Проявляйте щирий інтерес. Якщо ваша думка буде для підлітка авторитетною в якійсь одній області, авторитет автоматично пошириться і на інші сфери життя.

- Читайте автобіографії або разом подивіться фільми про відомих людей в тих областях, які цікавлять вашу дитину. Після - обговоріть. Запитайте дитину, що її зацікавило. Подумайте: що допомогло головному герою досягти успіхів у професійній діяльності?

- Поцікавтеся атмосферою в тій школі і класі, де вчиться ваша дитина. Оточення підлітка має стимулювати його до нових успіхів.

- Намалюйте разом з підлітком значиму для нього мету, яка буде залежати від його успіхів у навчанні. Мета повинна бути досяжною, конкретною, насиченою яскравими позитивними емоціями. Ваша дитина повинна бажати її досягти.

- Не реагуйте занадто бурхливо на погані оцінки. Не порівнюйте успіхи дитини з братами, сестрами або однокласниками. Запам'ятайте: у будь-якій ситуації ви - союзник своїй дитині. Знайдіть правильний баланс схвалення і контролю.

- Дозволяйте своїй дитині повноцінно відпочивати. Це - запорука її продуктивності, здоров'я і гарного настрою!

Як ви мотивуєте своїх дітей? Чи є у вас власні Лайфхаки?

з Скарбничка психолога

Що буде, якщо виконувати кожне «хочу» дитини? Через які неочевидні дії батьків людина почувається дефективною в дорослому віці? Як можливість висловлювати емоції допоможе отримувати задоволення від роботи в майбутньому? Психолог Джеффрі Янг виділив 5 базових емоційних потреб, що допоможуть дитині мати стійку психіку. Зібрали головні тези з його книжки в матеріалі.

Як з’явилися ці потреби?

Базові емоційні потреби визначив Джеффрі Янг — засновник схема-терапії. Він вивчав проблеми особистості: сприйняття людиною себе та світу, негативні переконання та способи справлятися з ними.

Психолог помітив певні пастки, в які потрапляє наша психіка, і вирішив дослідити їхню природу. Янг зрозумів: для стійкої та зрілої психіки нам потрібні певні умови в період її формування. Так виникло поняття базових емоційних потреб.

Чому батькам важливо знати про них

Часто вже в дорослому віці ми можемо відстежити в себе та близьких нездорові патерни поведінки. Наприклад, ми ставимо потреби інших вище за свої і не дбаємо про себе. Або ми переконані, що маємо якийсь внутрішній дефект, через який нас ніхто не полюбить та не прийме. Коли ми постійно очікуємо на щось погане і нас сильно лякають навіть маленькі негаразди.

Джеффрі Янг називає ці упередження пастками та описує їх усі у своїй книзі «Переосмислюємо своє життя». Вони виникають переважно в дитинстві, а причиною є ставлення значущих для нас людей, зокрема батьків.

Можливо, нас критикували, ігнорували або надто опікувались нами. Це все впливає на сприйняття себе та світу в дорослому віці. «Пастки» керують нашими почуттями, діями та стосунками з оточенням. І навіть коли життя складається якнайкраще, ці переконання не дають нам повірити в себе.

Тож щоб допомогти дитині бути в майбутньому впевненою в собі та стійкою особистістю, варто подбати про її емоційні потреби.

5 базових емоційних потреб дитини

Безпека і прийняття

Відчуття безпеки в дитини формується на тому, як до неї ставиться її сім’я. Але безпека — це не лише бути захищеним від фізичної загрози. Щоб її відчувати, дітям також потрібна стабільність та передбачуваність. Коли дитина розуміє свою відповідальність і знає, що її очікує за ті чи ті вчинки.

Наприклад, якщо дитина розбила чашку і одного разу батьки сказали, що це нічого страшного, а наступного — насварили за це, вона не почуватиметься в безпеці. Вона починає очікувати, що в будь-який момент може статися щось погане, що покарання може бути за будь-який вчинок.

Дитині потрібне безпечне та стабільне сімейне оточення. У безпечному домі батьки передбачувані та завжди поруч.

Особливо страждають люди, які пережили в дитинстві насилля та відторгнення. Якщо батьки жорстоко карали дитину, залишали її надовго саму, ігнорували. Останнє стосується також ігнорування як покарання за погані вчинки. Коли мама чи тато не розмовляють з дитиною певний час через її непослух, вона також не почувається в безпеці.

У таких обставинах дитина не може розслабитися й довіряти оточенню. Без почуття безпеки вона не може зосередитися на своєму розвитку, адже вся енергія йде на тривогу.

Прив’язаність — емоційний зв’язок з іншими людьми — також дає відчуття безпеки. Вона передбачає безумовне прийняття й турботу. Іноді в батьків немає достатньо часу на дитину або вони не вважають за потрібне проявляти ніжність до неї. Тоді вона почувається відчуженою, ніби до неї нікому немає діла. У дорослому віці такі люди можуть мати емоційну депривацію — боятися проявляти свої почуття, відчувати провину за них.

Емоційна прив’язаність також проявляється в ситуації, коли батьки займають сторону дитини в разі її конфлікту з кимось чи її проступку. Це не означає, що потрібно виправдовувати сина або доньку. Але важливо показати дитині, що ви її любите попри все та будете захищати. І якщо вона вчинила погано, то ви просто хочете, щоб вона виправилась і зробила висновки із ситуації. І не перестанете любити через це.

Самостійність і незалежність

Цю емоційну потребу може порушити надмірне бажання батьків захистити дитину від жорстокого світу та вберегти від помилок. Коли мама й тато не дозволяють дитині спілкуватися з однолітками, адже вони можуть поганого навчити. Контролюють кожен її крок, бо у світі так багато небезпек. Беруть на себе її обов’язки, щоб усе було правильно і добре. Така дитина не може вирости самостійною і діяти як особистість.

Дбати про безпеку — нормально і важливо. Але не варто переходити межу, коли дитина буде переконана, що весь світ небезпечний і вона в ньому безпорадна.

Також для самостійності дитині важливо розуміти, що в неї достатньо компетентності, щоб розв’язати свої проблеми. Наприклад, батьки щодня складають рюкзак сина чи доньки до школи. Здавалося б, це прояв турботи. Проте чи відчуватиме дитина, що здатна сама подбати про свої речі? Чи візьме вона на себе відповідальність, якщо потрібного зошита в рюкзаку не буде?

Коли батьки самі вирішують, які предмети їхня дитина вивчатиме поглиблено, адже вони хочуть кращого для неї. Коли вони просять сина чи доньку узгоджувати кожен крок, щоб дитина не припустилася помилки чи не наразилася на небезпеку. Коли вони не дозволяють дитині робити щось самостійно, адже це складно або вони можуть зробити це краще. Усе це призводить до нездорового злиття з батьками. Дитина не почувається окремою особистістю. І навіть у дорослому віці їй здається, що вона не здатна подбати про себе сама. Їй буде складно будувати власне життя та ставити цілі.

Свобода самовираження

Самовираження — це можливість висловлювати власні почуття та потреби. І віра в те, що вони такі ж важливі, як і потреби інших людей. Важливо навчити дітей говорити про свої потреби та висловлювати емоції екологічно — не порушуючи меж інших людей.

Коли діти мають можливість самовиражатись у сім’ї, вони розпізнають власні інтереси та вибирають заняття, що приносять їм радість. Якщо діти можуть захоплено гратися і знаходити баланс між працею та веселощами, вони вибиратимуть активності, які будуть приносити їм задоволення, а не думатимуть лише про результат.

Водночас дитина почувається безсилою та соромиться своїх почуттів, якщо батьки:

карають її за те, що вона плаче або гнівається;

говорять, що не можна сумувати чи ображатися на когось;

не враховують бажання дитини під час ухвалення рішень.

У цих випадках потреба самовираження залишається незадоволеною.

У дорослому віці це може вилитися в три негативні сценарії:

така людина буде постійно підлаштовуватися під оточення та догоджати всім. Вона дбатиме про всіх навколо, але не про себе. Та навіть може ненавидіти тих, хто не оцінив її старання;

людина буде надто стриманою та намагатиметься робити все бездоганно. Це може стосуватися роботи, зовнішності, чистоти в домі;

людина уникатиме природної реакції на події та будь-якої спонтанності. Можливо, вона хоче робити приємне іншим або відповідати чиїмось високим стандартам. Але таким чином вона позбавляє себе радості та задоволення.

Підтримка самооцінки

Іноді батькам здається, що критика стимулює дитину працювати над собою та розвиватись. Можливо, запитання «Чому не 12?», коли син чи донька показує шкільну оцінку, має на меті мотивувати вчитися краще. Але в цей момент дитина почувається невдахою та відчуває сором. Коли батьки критикують дитину за будь-яку роботу, їй може здаватися, що її не люблять.

Невдачі трапляються: дитина може програти у спортивних змаганнях або завалити контрольну. Це не означає, що батькам потрібно обманювати й казати, що всі навколо неправі, а вона все зробила як слід. Варто підбадьорити сина чи доньку та висловити свою підтримку. І завжди хвалити за старання, навіть якщо все вийшло далеко не ідеально.

Якщо в дитинстві людина постійно чула критику на свою адресу від батьків, у дорослому віці вона може почуватися неповноцінною та неспроможною. Їй здаватиметься, що в неї є якийсь дефект, через який її ніхто не полюбить. Або вона вважатиме себе менш успішною, талановитою та розумною, ніж однолітки. Незалежно від того, які результати насправді має.

Реалістичні межі й самоконтроль

У цьому випадку ситуація протилежна до свободи самовираження, коли дитина так зациклена на власних потребах та інтересах, що ігнорує інших. Оточення може сприймати її як егоїстичну та вимогливу.

Реалістичні межі — це вміння розуміти та враховувати потреби інших. Здатність вчиняти справедливо стосовно них і себе. Коли дитина усвідомлює, що її свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини. Якщо дитину ні в чому не обмежувати й виконувати кожне її «хочу», тільки б не плакала, то вона не дізнається, що таке дисципліна та самоконтроль, і не здатна буде йти на компроміс.

Важливо вчити дитину враховувати емоції інших і дозволяти їй відчути наслідки своєї поведінки. Вона повинна усвідомлювати, що якщо ображатиме своїх однолітків, то вони не захочуть з нею гратися. Якщо не буде виконувати домашні завдання, то отримає погані оцінки. Дозвольте дитині понести відповідальність за свої дії, щоб навчитися бути дисциплінованою та стриманою.

Люди, у яких не було реалістичних меж у дитинстві, у дорослому віці не будуть здатні виконувати необхідну роботу й досягати цілей. Адже їм хочеться отримувати задоволення негайно, а не займатися рутинними справами. Вони не зможуть будувати здорові стосунки, бо не враховуватимуть потреби інших. Будуть звинувачувати у своїх проблемах всіх навколо і не візьмуть на себе відповідальність за власні вчинки.

Копінг - це стратегії подолання, способи впоратися зі стресом, з кризою, складними ситуаціями.

Коли дитина замикається в собі, не слухає і не чує дорослого; погоджується, а потім робить по своєму - це несвідомий захист. Коли дитина злиться, конфронтує, вигадує як виправити ситуацію, чи просто здається, поступається, йде на компроміс - це стратегії. Коли копінгів не вистачає, особистість заростає захисними механізмами. Як панцир ці захисту закриває Я людини від навколишнього світу. Вона іде в фантазій і віддаляється від реальності. Людині тоді легше вигадати собі друга, ніж створити реальні відносини. Або нафантазувати собі досягнення, ніж щодня вкладатися і заробляти їх реальною працею. Копінг-стратегії, навпаки, допомагають особистості формувати контакт зі світом. Захист думає тільки про себе, а копінг може брати до уваги реакцію інших людей на свої дії.

По суті копінг - це набір стратегій. І дитину можна навчити цим стратегіям. Краще зробити це за допомогою гри, вправи.

З маленькою дитиною 3-5 років, можна пограти в пісочниці. Для неї важлива наочність і тілесна включеність в процес. Можна з іграшками у рольовій грі. Або через малюнок.

З дитиною постарше - можна просто пофантазувати.

Отже, у дитини є проблема. Вона не хоче вчити уроки (дуже актуальна тема сьогодні!)

Позначимо цю проблему як "Дракон".

Беремо картинку дракона і поміщаємо в центрі.

Можна надати дитині кілька варіантів картинок з драконом. І подивитися, який він цей дракон буде, реально страшний, багатоголовий або добренький і миленький ... Це буде метафорично про те, наскільки проблема складна для дитини. Далі вибудовуємо навколо дракона персонажі, які метафорично відображатимуть якийсь погляд на проблему (якусь модель поведінки - копінг).

Невинний. Можна назвати його для дитини "Я ні при чому".

Це той, хто ніби "не винен", тобто не відповідає за ситуацію. Це проблема не його, і відношення до цієї проблеми він як би зовсім ніякого не має. Це може бути позицією безвідповідальності. А може бути позицією здорового погляду на речі: здатністю розподіляти відповідальність. Невинний не знає, що дракон існує. Або не хоче з ним зустрічатися усвідомлено. Якщо ми говоримо про те, що проблемою у нас є - не зроблені уроки, тоді це про уникнення відповідальності. Школа - це початок дорослого життя. Це перша робота дитини, за яку вона несе відповідальність. Якщо робота не виконується - значить, дитина не може отримувати деякі блага. Там ми можемо підготувати дитину до дорослого життя. Ми пропонуємо побути в цій ролі дитині. Можна доторкнутися до картинки і відчути, Як бути на цьому місці? Які відчуття? Думки? Почуття? Ви можете розібрати в цьому місці, що заважає не помічати "своєї роботи", чому Невинний вирішив, що навчання це не його завдання? Що буде, якщо він все-таки візьметься за цю роботу?

Наступний персонаж Сирота. Можна назвати його Бідна овечка.

Це стан безпорадності. Коли ресурсів не вистачає. Коли мало підтримки, знань, здібностей, щоб вирішити задачу. Сирота повністю поглинений драконом. Дракон на нього тисне, лякає, нищить. У цьому місці теж можете дати дитині відчути цю позицію. Зрозуміти свої почуття в цьому місці. І розібратися, чого не вистачає овечці, щоб почати вчити уроки? Що їй може допомогти? Як?

Альтруїст. Для дитини я б назвала його Добряк.

Цей персонаж дає іншим те, що не може взяти сам. Допомагає зробити те, що не може сам. Така позиція зовсім незрозуміла для дітей молодше 5 років. Тільки молодший дошкільник починає розуміти, що у інших є потреби і може проявляти турботу, увагу до інших людей. Але ми дорослі дуже часто зловживаємо цим копінгом. Коли задоволення не є для нас досяжним, ми можемо почати отримувати його через інших. Завалювати дитину іграшками, загодовувати близьких, рятувати друзів .. Загалом копінг досить корисний, якщо не захоплюватися. Дитині, можна запропонувати відчути цей копінг, уявити, якби вона допомогла іншій дитині навчитися вчитися, що б вона зробила? Як би вона допомагала? Що б вона порадила цій дитині?

Наступний - Мандрівник.

Мандрівник уникає зустрічі з драконом. Але я пропоную назвати цей копінг - Жартівник. За допомогою жартів, гумору ми можемо подолати сильні переживання, захистити себе, підтримати іншого.

Запропонуйте дитині уявити себе цим персонажем і пожартувати на неприємну тему ...

Далі - Воїн. Він готовий битися, злитися, відстоювати себе.

Воїн відрізняється тим, що завжди вміє спрямувати свою енергію агресії в конструктив. Якщо його ображають в школі - знайде спосіб відстояти себе. Якщо немає змоги зробити уроки - знайде спосіб, щоб виходило. У енергіях цього персонажа дитина може позлитися, висловити свою злість і знайти рішення своєї проблеми.

Мудрець. Це найцікавіший персонаж. Він може пофілософствувати на проблемну тему, зрозуміти її сенс, налаштувати себе на позитив і відпустити негативні переживання. У цьому місці можна поміркувати, що насправді відбувається. Може не вистачає планування, може ваша дитина поспішає і робить багато помилок ... може боїться помилок і тому не хоче взагалі братися за справу.

Таким чином, побувавши в кожній ролі, дитина дізнається і навіть відчує, що є кілька способів справлятися з труднощами. Чим більше у вашої дитини буде таких способів, тим більше шансів знайти найбільш підходящий до ситуації копінг і вирішити проблему.

Якщо людина довго не спить, вона виснажується, зокрема знижується концентрація уваги, фізичної активності, погіршується стресостійкість, розумова працездатність, накопичується роздратованість і втома.

Відчуваєте, що складно засинати, переконайтеся, що це не пов’язано зі станом вашого здоров’я та/або прийманням ліків (за потреби зверніться до лікаря). Також спробуйте дотримуватись наступних рекомендацій:

Обмежте потік новин та доступ до гаджетів за дві години до сну. Відкладіть телефон та не сидіть за комп'ютером. Краще не обговорювати складні ситуації та напружені події дня – відкладіть це до ранку.

Підготуйтеся до сну та організуйте простір. Не переїдайте, натомість випийте теплої води або теплого чаю. Вимкніть світло, побудьте в тиші.

Відстежуйте думки. Уявіть, що ви на пероні, а ваші думки – це потяги, які проїжджають повз, не затримуйтесь на них, помічайте та відпускайте. Якщо погані думки не полишають вас, спробуйте уявити своє безпечне, особливе місце, в якому вам добре, там вас оточують приємні речі, запахи, люди.

Розслабте ваше тіло, зробіть декілька релаксаційних вправ.

Сядьте зручно, обіпріться спиною, прислухайтесь спочатку до звуків, які на відстані від вас, а потім – до звуків, які поруч з вами; далі перемістіть фокус вашої уваги на ваше дихання, відчуття в тілі: уявіть, що ваше тіло наповнюється теплим променем і розслабляється, відпускаючи напругу і втому.

Запаліть свічку, дивіться на полум'я, намагаючись не моргати, до стану, коли очі почнуть сльозитись, потім закрийте очі, накривши їх подушечками долонь.

Створюйте ритуали. Виходьте на вечірню прогулянку, дихайте свіжим повітрям або займіться йогою. Пригадайте три найприємніші моменти дня, від яких вам захочеться посміхнутися.

1. Фізична активність:

• Заохочуйте дітей до щоденних фізичних вправ протягом 30 хвилин. Це може бути гра на вулиці, танці, плавання, їзда на велосипеді або будь-яка інша активність, яка їм подобається.

• Фізична активність допомагає зменшити стрес, покращити настрій та підвищити самооцінку.

2. Здорове харчування:

• Переконайтеся, що ваша дитина їсть здорову їжу, яка багата на фрукти, овочі, цільнозернові продукти та нежирний білок.

• Здорове харчування дає організму енергію та поживні речовини, необхідні для подолання стресу.

• Обмежте споживання цукру та оброблених продуктів, які можуть погіршити настрій та збільшити рівень стресу.

3. Достатній сон:

• Дітям дошкільного віку потрібно 10-13 годин сну на добу.

• Сон допомагає організму відновитися після стресу та покращити емоційний стан.

• Створіть для дитини сприятливі умови для сну: темна, тиха кімната, комфортна температура та розслабляючий ритуал перед сном.

4. Техніки релаксації:

• Навчіть свою дитину простим технікам релаксації, таким як глибоке дихання, йога або медитація.

• Ці техніки можуть допомогти дитині заспокоїтися, коли вона відчуває стрес.

• Ви можете практикувати ці техніки разом з дитиною, щоб зробити їх більш веселими та цікавими.

5. Соціальна підтримка:

• Проводьте час з дитиною, грайте з нею, читайте їй книги та розмовляйте про її почуття.

• Ваша підтримка та любов допоможуть дитині відчути себе в безпеці та захищеності.

• Заохочуйте дитину спілкуватися з друзями та однолітками.

• Соціальні зв'язки допомагають зменшити стрес та покращити емоційний стан.

6. Позитивне мислення:

• Допоможіть дитині розвинути позитивне мислення.

• Навчіть її концентруватися на хороших речах у своєму житті та бути вдячною за те, що має.

• Позитивне мислення може допомогти дитині краще справлятися зі стресом.

7. Професійна допомога:

• Якщо ви стурбовані рівнем стресу вашої дитини, зверніться за допомогою до психолога або іншого фахівця з психічного здоров'я.

• Фахівець може допомогти дитині навчитися ефективним способам подолання стресу та покращити її емоційний стан.

Пам'ятайте:

• Кожна дитина унікальна і по-різному реагує на стрес.

• Важливо знайти те, що найкраще підходить для вашої дитини.

• Будьте терплячі, послідовні та підтримуйте свою дитину.

1. Ігри на рольові дії:

• Гра у "що якби": Дитина уявляє себе в лякаючій ситуації та проговорює, як би вона вчинила. Це допомагає їй зрозуміти, що вона може впоратися зі своїм страхом.

• Гра в "героїв": Дитина уявляє себе персонажем, який не боїться нічого, і рятує світ від монстрів або інших небезпек. Це допомагає їй відчути себе більш сміливою.

• Ляльковий театр: Дитина може розіграти ляльками свою лякаючу ситуацію та побачити її з іншого боку. Це може допомогти їй краще зрозуміти свій страх і знайти способи його подолати.

2. Малювання та інші творчі заняття:

• Малювання страхів: Дитина малює те, чого вона боїться, а потім може порвати або знищити малюнок. Це може допомогти їй символічно позбутися свого страху.

• Ліплення з пластиліну: Дитина може зліпити монстра або іншу лякаючу істоту, а потім дати їй смішне ім'я або зробити з нею щось кумедне. Це може допомогти їй зробити свій страх менш лякаючим.

• Створення історії: Дитина може придумати історію про героя, який бореться зі своїм страхом і перемагає. Це може допомогти їй побачити, що вона також може подолати свій страх.

3. Фізичні вправи:

• Фізичні вправи: Фізична активність допомагає зменшити стрес і тривогу, а також може допомогти дитині відчути себе більш впевненою в собі.

• Йога та медитація: Ці практики можуть допомогти дитині навчитися розслаблятися та контролювати свої емоції.

• Дихальні вправи: Глибоке дихання може допомогти дитині заспокоїтися, коли вона відчуває страх.

4. Ігри на подолання страху:

• Хованки: Ця гра може допомогти дитині звикнути до темряви та несподіваних звуків.

• Пішки в темряві: Поступово збільшуйте відстань, яку дитина проходить у темряві.

• Перегляд лякаючих фільмів або читання лякаючих книг: Почніть з коротких і не дуже лякаючих історій/фільмів, і поступово переходьте до більш лякаючих. Обговорюйте з дитиною те, що вона бачить або читає.

5. Заохочення та підтримка:

• Важливо хвалити дитину за будь-які зусилля, які вона робить, щоб подолати свій страх.

• Залишайтеся позитивними та підбадьорливими, навіть якщо дитині важко.

• Не змушуйте дитину робити те, чого вона боїться.

• Надайте дитині відчуття безпеки та любові.

Пам'ятайте:

• Подолання страху потребує часу та зусиль.

• Будьте терплячі та підтримуйте свою дитину.

• Зверніться за допомогою до психолога, якщо страх дитини сильний або заважає їй жити нормальним життям.

1. Будьте прикладом:

• Діти вчаться на прикладі своїх батьків та інших дорослих.

• Тому важливо, щоб ви самі вміли розпізнавати та виражати свої емоції здоровим способом.

• Говоріть з дітьми про свої почуття, пояснюйте їм, чому ви відчуваєте те чи інше.

• Не бійтеся показувати свої емоції, як позитивні, так і негативні.

2. Назвіть емоції:

• Чим частіше ви будете називати емоції, які відчуває ваша дитина, тим краще вона буде їх розуміти.

• Коли ваша дитина засмучена, говоріть їй: "Я бачу, що ти засмучений. Чи можеш ти мені розповісти, що сталося?"

• Коли ваша дитина щаслива, говоріть їй: "Я бачу, що ти щасливий! Це чудово!"

3. Читайте книги про емоції:

• Існує багато чудових книг для дітей, які розповідають про емоції.

• Читайте ці книги разом з дитиною, обговорюйте персонажів та їхні емоції.

• Задавайте дитині питання, наприклад: "Як ти думаєш, чому цей персонаж відчуває себе саме так?"

4. Грайте в ігри про емоції:

• Існує багато ігор, які можуть допомогти дітям вивчити емоції.

• Ви можете грати в ігри на розпізнавання емоцій, наприклад, "Вгадай, що я відчуваю" або "Покажи мені сум".

• Ви також можете грати в ігри, які допомагають дітям впоратися з емоціями, наприклад, "Глибоке дихання" або "Чарівний мішечок".

5. Допоможіть дітям висловити свої емоції:

• Деякі діти можуть мати труднощі з вираженням своїх емоцій словами.

• Ви можете допомогти їм, запропонувавши їм інші способи вираження, наприклад, через малювання, музику або танець.

• Ви також можете навчити їх використовувати "Я-висловлювання", щоб висловити свої почуття, наприклад: "Я злюся, коли ти мене перебиваєш".

6. Будьте терплячі:

• Розуміння та вираження емоцій - це складний процес, який потребує часу.

• Не очікуйте, що ваша дитина відразу ж навчиться розпізнавати та висловлювати свої емоції.

• Будьте терплячі, підтримуйте свою дитину і заохочуйте її досліджувати свої почуття.

Пам'ятайте:

• Найголовніше - це щоб ваша дитина відчувала себе в безпеці та любові.

• Коли ваша дитина відчуває себе емоційно підтриманою, їй буде легше вчитися розуміти та висловлювати свої емоції.